Інститут президенства в Польщі

Міністерство освіти і науки України

Ужгородський національний університет

Юридичний факультет

Реферат на тему:

Інститут президенства в Польщі

Ужгород 2010

Зміст

Розділ І. Характеристика елементів інституту президенства в Польщі

Розділ ІІ. Процедура формування інституту глави держави

Розділ ІІІ. Норми які видає президент Польщі

Список використаних джерел та літератури

Розділ І. Характеристика елементів інституту президенства в Польщі

Одним з найважливіших елементів державного механізму є глава держави – особа, яка займає формально вище місце в структурі державних інститутів і водночас здійснює функцію представництва самої держави в цілому. З іншого боку глава держави розглядається як один з вищих органів держави.[1]

Розрізняють такі основні види інституту глави держави, як: президент і монарх. Що ж до процесу оформлення інституту глави держави в Польщі, то в даному відношенні потрібно сказати, що даний процес відбувався у декілька етапів. Так, у жовтні 1992 року в Польщі прийнято конституційний закон про відносини між законодавчою та виконавчою владою Республіки Польща та про місцеве самоврядування, який мав діяти до прийняття нової конституції.

Водночас, у відповідності до конституційного закону, були залишені чинними деякі положення конституції 1952 року. Більшість із них стосувалась основних прав і обов’язків громадян. Разом з конституційним законом 1992 року ці положення складали те, що неофіційно також звалося “малою конституцією Польщі”.

Чинну Конституцію Республіки Польща прийнято 25 травня 1997 року за результатами референдуму. Народному голосуванню передувало ухвалення конституційного проекту на спільному засіданні обох палат парламенту.

За змістом Конституції прийнято змішану (парламентсько-президентську) республіканську форму державного правління.[2] Для даної форми правління притаманні такі загальні ознаки:

а) президент обирається шляхом прямих виборів;

б) президент є главою держави, проте не він, а уряд є вищим органом у системі виконавчої влади;

в) уряд формується на паритетних засадах главою держави і парламентом, проте після сформування обов’язково має отримати вотум довіри з боку законодавчого органу;

г) уряд відповідальний за свою діяльність перед парламентом, проте організаційно підпорядкований президенту;

д) президент вправі розпустити парламент або у випадках, визначених законом, або виходячи із політичної доцільності;

е) президент не несе відповідальності за діяльність уряду, проте останній несе відповідальність за правові акти глави держави, що виражається в інституті контрасигнації (прем’єр-міністр і відповідний міністр скріплюють своїм підписом правові акти президента).[3]

Відповідно до ст. 126 Конституції Польщі, “Президент Республіки Польща є вищим представником Республіки Польща і гарантом наступництва державної влади. Президент повинен забезпечувати додержання Конституції, він стоїть на сторожі суверенітету і безпеки держави, недоторканості і цілісності її території”.[4]

Розділ ІІ. Процедура формування інституту глави держави

Що ж до процедури формування інституту глави держави в Польщі, то тут слід сказати, що світова практика розрізняє декілька способів обрання президента:

Голосування в парламенті (Чехія, Словаччина, Угорщина, Туреччина та ін.). Для першого туру виборів, як правило, вимагається кваліфікована чи абсолютна більшість голосів, але при множинності кандидатів такий результат досягається рідко, голоси розподіляються між різними кандидатами. В наступних турах вимоги знижуються, проте із-за партійної роздрібненості зазвичай проводиться багато турів. Президентом стає той, хто отримав відносну більшість голосів. Президент, вибраний парламентом, як правило, хоча і не завжди, “слабкий” президент: він отримує свої повноваження не безпосередньо від виборців, а від представницького органу і не може протиставити себе парламенту.

Голосування виборщиків. Виборці голосують за виборщиків, а останні, не збираючись разом, обирають президента із числа кандидатів, висунутих партіями (Аргентина, США). При цьому способі результати виборів (ім’я майбутнього президента) стають відомі до голосування виборщиків, як тільки підрахована їх партійна приналежність: президентом буде той хто має за собою більшість виборщиків.

Обрання президента спеціальною виборчою колегією (Федеральні збори в Німеччині, що складаються із членів нижньої палати і такої ж кількості представників земель).

Обрання безпосередньо виборцями (Мексика, Україна, Франція та ін.).[5]

Згідно з Конституцією Польщі від 25 травня 1997 року Президент обирається на загальних, рівних, прямих виборах шляхом таємного голосування абсолютною більшістю дійсних виборчих голосів. Отже, на основі цього можна твердити, що порядок обрання президента в Республіці Польща належить віднести до четвертого способу формування інституту президента із перерахованих нами вище.

Проводячи більш детальну характеристику процедури обрання президента Польщі, слід сказати, що згідно з законодавством, якщо жоден із кандидатів не отримає абсолютної більшості голосів, на 14 день після першого голосування проводиться другий тур виборів. У ньому беруть участь два кандидати, які у першому турі отримали послідовно найбільшу кількість голосів і не зняли свою кандидатуру. Обраною вважається особа, яка отримала найбільшу кількість дійсних виборчих голосів.

Президент обирається строком на п'ять років і може бути обраний повторно лише один раз.

Конституція Польщі встановлює спеціальні вимоги щодо кандидатів на посаду Президента. Відповідно до п.5 ст. 29 польської Конституції “Президентом може бути обраний будь-який польський громадянин, якому виповнилося 35 років та який володіє повнотою виборчих прав”.

Строк повноважень Президента починається з дня вступу на посаду.

Вибори Президента призначає Маршалок Сейму не раніше як за чотири та не пізніше як за три місяці до спливу строку повноважень Президента, що виконує обов'язки, а в разі звільнення посади Президента — не пізніше як на 14 день після звільнення посади, призначаючи дату виборів у межах двох місяців з дня призначення виборів. Вибори проводяться у неробочий день.

Президент стає на посаду після складення Національним Зборам присяги такого змісту:

«З волі народу стаючи на посаду Президента Республіки Польща, урочисто присягаю зберігати вірність положенням Конституції, непохитно захищати гідність народу, незалежність та безпеку держави, а благо Вітчизни та добробут громадян завжди вважати своїм найвищим обов'язком». До присяги можуть бути додані слова «Нехай допоможе мені Бог".

Вступ на посаду Президента, обраного до спливу строку повноважень попереднього Президента, відбувається наступного дня після спливу строку повноважень Президента, який продовжує виконувати обов'язки.

Президент не може обіймати жодної іншої посади, бути депутатом або сенатором. Звідси прослідковується положення щодо вимог про несумісність займаної Президентом посади із здійсненням іншої не передбаченої законом діяльності.

Щодо повноважень Президента у сфері зовнішньої політики, то тут слід відмітити, що згідно Конституції на Президента покладаються повноваження щодо:

здійснення загального керівництва у сфері зовнішніх відносин;

призначення та відкликання повноважних представників Республіки Польща в інших державах, а також прийому вірчих та відкличних грамот акредитованих при ньому дипломатичних представників інших держав;

здійснення через міністра закордонних справ, контактів з іншими державами та польськими дипломатичними представниками за кордоном;

ратифікації та денонсації міжнародних договорів, про що сповіщає Сейм і Сенат.