Аналіз Бюджетного кодексу України

Страница 5

Частина 4 статті 97 зобов’язує голів відповідних міст та рад у міжсесійний період прийняти рішення щодо розподілу та перерозподілу міжбюджетних трансферів, з подальшим внесенням змін до рішення про місцевий бюджет.

5. Розподіл обсягу додаткової дотації на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів між бюджетом Автономної Республіки Крим та обласними бюджетами здійснюється на підставі критеріїв, визначених Кабінетом Міністрів України, та затверджується законом про Державний бюджет України.

Додаткова дотація на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів розподіляється між бюджетом Автономної Республіки Крим, обласним бюджетом, бюджетами міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та бюджетами районів відповідно у таких пропорціях: не більш як 25 відсотків – для бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету та не менш як 75 відсотків – для бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та бюджетів районів.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні державні адміністрації здійснюють розподіл додаткової дотації на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів з урахуванням особливостей депресивних та гірських територій і тих, що мають низький показник чисельності населення і розгалужену мережу бюджетних установ.

Частина 5 статті 97 встановлює, що додаткова дотація на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів розподіляється у пропорції – для бюджетів міст республіканського АРК і обласного значення у розмірі 75%.

Висновки

З часу прийняття Бюджетного кодексу України (21 червня 2001 року) відбувалися численні зміни в законодавстві, застосування яких доводилося щорічно врегульовувати законом про Державний бюджет України, що призводило до зростання кількості текстових статей Закону та ускладнювало роботу з ним. Тому виникла необхідність унормувати ряд положень Бюджетного кодексу.

Головним завданням удосконалення Бюджетного кодексу України є створення правового підґрунтя, щодо подальшого розвитку середньострокового бюджетного планування, програмно-цільового методу бюджетування, застосування сучасних форм і методів управління бюджетними коштами, державним та місцевим боргом, вдосконалення системи державного фінансового контролю із посиленням відповідальності учасників бюджетного процесу, зміцнення фінансової основи місцевих бюджетів.

Законопроект «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» має на меті створення правових передумов для підвищення результативності та якості управління державними фінансами, а також ефективності та прозорості використання бюджетних коштів. Зміни Бюджетного кодексу України складатимуть правову основу вдосконалення бюджетної системи всіх рівнів, сприятимуть забезпеченню її стабільності та, як наслідок, інвестиційній привабливості України в цілому.

Законопроектом унормовано актуальні для державного і місцевих бюджетів питання, враховано пропозиції органів державної влади та місцевого самоврядування, які накопичились з часу прийняття Бюджетного кодексу України, та зарубіжний досвід побудови бюджетної системи.

Основні положення проекту Закону зводяться до наступного.

Законопроектом передбачено введення нових та уточнення діючих понять і термінів з метою забезпечення універсальності понятійної бази бюджетного законодавства та уникнення подвійного трактування окремих норм.

Враховуючи необхідність підвищення ефективності управління бюджетними коштами та відповідальності головних розпорядників бюджетних коштів, законопроектом передбачено також уточнення основних функцій головних розпорядників бюджетних коштів.

З метою врегулювання взаємовідносин між законодавчою та виконавчою гілками влади у бюджетному процесі, при визначенні бюджетної політики та бюджетних параметрів на наступний бюджетний період, законопроект передбачає закріплення статусу Декларації цілей та завдань бюджету на наступний бюджетний період, визначення її змісту і терміну прийняття Кабінетом Міністрів України (до 1 квітня року, що передує плановому) та унормовує проведення парламентських слухань з питань бюджетної політики і прийняття Верховною Радою України відповідних Рекомендацій з цього питання.

Оптимізуються процедури розгляду і прийняття Закону про Державний бюджет України, а саме: визначено два читання, замість існуючих – трьох, що подовжує період його доопрацювання до другого читання Кабінетом Міністрів України спільно з уповноваженими представниками Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.

Законопроектом запропоновано удосконалити порядок розгляду проектів законів стосовно їх впливу на показники бюджету (зменшення надходжень бюджету та/або збільшення його витрат) та відповідності бюджетному законодавству, встановити порядок набуття чинності законопроектів, прийнятих після 15 липня року, що передує плановому, не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Запровадити механізм середньострокового бюджетного планування та прогнозування, який максимально узгоджується із державним плануванням та прогнозуванням соціально-економічного розвитку, орієнтованого на визначення стратегічних пріоритетних завдань та досягнення конкретних результатів соціально-економічного розвитку; удосконалити застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі. Зокрема, пропонується вичерпне обґрунтування основних складових програмно-цільового методу бюджетування (бюджетної програми, її результативних показників, паспорту бюджетної програми) та визначення відповідального виконавця, унормовується застосування програмно-цільового методу бюджетування на рівні місцевих бюджетів. Одним із основних елементів такого методу бюджетування визначено оцінку ефективності бюджетних програм та встановлено вимоги щодо її проведення, зокрема головними розпорядниками бюджетних коштів.

Запропоновано упорядковування повноважень органів державної влади з питань бухгалтерського обліку, а саме передбачено застосування єдиних підходів до діяльності бухгалтерських служб, унормування функціональних обов’язків та повноважень головного бухгалтера як керівника бухгалтерської служби, закріплення за Міністерством фінансів регулювання питань методології бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, а за Держказначейством – ведення бухгалтерського обліку виконання бюджетів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, застосування до фондів загальнообов’язкового державного соціального та пенсійного страхування єдиних методологічних вимог до ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів та кошторисів із поданням її до Міністерства фінансів та Держказначейства, а також у складі квартального та річного звіту про виконання Державного бюджету України.

Запропоновано також удосконалення системи державного внутрішнього контролю та посилення відповідальності учасників бюджетного процесу. Зокрема передбачено запровадження в бюджетних установах внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту, конкретизовано їх суть, завдання та механізми функціонування, визначаються види порушень бюджетного законодавства (40 видів), заходи впливу (7 видів) та процедури їх застосування контрольними органами, розмежовано та деталізовано контрольні повноваження органів державної влади, уповноважених на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Проект Бюджетного кодексу доповнено нормами щодо ефективного управління фінансовими ресурсами та боргом. Зокрема, конкретизовано умови та особливості здійснення операцій з державним та місцевим боргом, залученням державних та місцевих запозичень, визначено перелік джерел фінансування дефіциту бюджету.

Для забезпечення стабільності бюджетної системи та створення привабливого інвестиційного клімату держави законопроектом передбачено унормувати на постійній основі окремі норми, які щорічно регулювалися Законом про Державний бюджет України. Зокрема, визначено склад доходів загального фонду державного бюджету, перелік захищених видатків бюджету, процедура перерахування дотацій вирівнювання місцевим бюджетам, конкретизовано субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам за державними програмами соціального захисту тощо.