ПРЕДМЕТ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Содержание

Вступ

Розділ 1. Цивільне право як галузь права

1.1 Поняття цивільного права як галузі права

1.2 Цивільний кодекс України - історичні аспекти

Розділ 2. Предмет цивільного права

2.1 Предмет цивільно-правового регулювання

2.2 Метод цивільного права

2.3 Функції цивільного права

2.4 Принципи цивільного права

Висновки

Вступ

Актуальність обраної теми пов’язана з необхідністю вдосконалення нового Цивільного кодексу України, який створив би стабільну основу правового регулювання цивільно-правових відносин в усіх сферах громадського суспільства.

Для того, щоб розкрити предмет регулювання цивільного права України, необхідно для початку хоча б коротко розкрити поняття “цивільне право”.

Як відомо, термін “цивільне право" використовується в декількох значеннях - так звана множинність поняття - як суб’єктивне право, як галузь національного права, як система законодавства, як частина науки право, як учбова дисципліна. Відмінністю між ними є розуміння цивільного права як суб’єктивного права, яке належить конкретній приватній особі і як галузі права, яка є виявленням приватного права на рівні національної правової системи (в даній ситуації - української). Тобто цивільне право, як право що належить суб’єкту цивільних відносин - це основане на нормах природного та позитивного права можливість його конкретної поведінки, захист якої гарантована державою. А в розумінні галузі національного (українського) права цивільне право - це совокупність концепцій, ідей та правових норм, які на принципах диспозитивності, юридичного рівноправ’я та ініціативи сторін визначають статус приватної особи та забезпечують захист її інтересів. Необхідно відмітити, що одним з критерієм відокремлення цивільного права як галузі національного права якраз і є предмет цивільного права.

Інтерес до предмету цивільного права з боку правознавців і його всестороннє вивчення в курсі теорії і практики є досить розповсюдженим. Такі широко відомі вчені, як Еременко Г.В., Вільнянський С.І., Братусь С.М., Чигір В.Ф., Халфина P.O. і багато інших присвятили дослідженню предмета цивільного права свої численні статті та монографії. Проте, вивчення предмета цивільного права продовжує залишатися актуальним.

Мета роботи - визначення та розкриття поняття предмету цивільного права - обумовило окреслення конкретних завдань:

- відібрати певний матеріал, за допомогою котрого можливо проаналізувати предмет цивільного права;

- систематизувати знайдену інформацію;

- на підставі здійсненого дослідження зробити висновки стосовно предмету цивільного права.

В дослідженні були використані методи аналізу та синтезу, метод класифікації.

Об’єктом нашого дослідження виступають різноманітні нормативно-правові акти.

Предметом дослідження є аналіз предмету, методу, функцій та принципів цивільного права.

Робота складається з вступу, двох розділів, висновків та списку використаноїї літератури.

У вступі обгрунтовується актуальність дослідження, його мета та завдання, описуються методи та об’єкт дослідження, викоритстані у роботі матеріали та структура роботи.

Перший розділ присвячено цивільному праву як галузі права. У розділі розглядається поняття цивільного права та його місце в системі права України.

У другому розділі проводиться аналіз предмета цивільно-правового регулювання, його методів, принципів та фукцій.

У висновку підбиваються підсумки, які було зроблено на основі матеріалу роботи.

Розділ 1. Цивільне право як галузь права

1.1 Поняття цивільного права як галузі права

Терміном "цивільне право" охоплюється кілька взаємозалежних, але не тотожних понять. Необхідно розрізняти цивільне право як галузь права, галузь законодавства й галузь правової науки (юридичних знань). При цьому насамперед особливо повинне бути виділене поняття цивільного права як галузі права через його основне значення.

Право України в цілому є сукупність установлених або санкціонованих державою норм, розрахованих на регулювання й охорону відносин суспільства, що представляє їм. Але це не проста, а систематизована сукупність норм. Вона підрозділяється на певні галузі залежно від специфіки норм і регульованих ними відносин. Однієї з таких галузей у системі права України і є цивільне право [17; 9].

Цивільне право України у своєму розвитку пройшло певний шлях. У період існування в Україні, як й в інших союзних республіках колишнього СРСР, адміністративно-командної організації суспільства цивільне право в значній мірі було одержавлено й будувалося переважно на засадах, властивих не частці, а публічному праву. Це, природно, накладало й свій відбиток на границі дії, характер і зміст норм цивільного права. Ряд відносин, наприклад, у сфері підприємництва, уважався злочинним і взагалі не міг бути предметом цивільно-правового регулювання. Підприємства, будинку, спорудження вважалися вилученими із цивільного обороту. Вони не могли бути предметом цивільно-правових угод і на них не можна було обертати стягнення. Договори поставки, перевезення вантажів різними видами транспорту й багато хто інші у своєму змісті визначалися обов'язковими для сторін плановими актами й сторонам практично не про що було домовлятися. Особисті права громадян й організацій у цивільно-правовому порядку могли захищатися лише у випадках, особливо передбачених законом (наприклад, при порушенні честі й достоїнства).

Становлення незалежної й суверенної України як правової держави, що опирається на принципи справді цивільного суспільства, заснованого на різноманітті форм власності й підприємництва, усілякому захисту невід'ємних прав особистості, обумовило й зовсім інший характер її цивільного права. Інакше кажучи, сучасне цивільне право України - це право такої стадії нового суспільства, коли завершується перехід від ігнорування приватно-правових початків у цивільному праві (що приводило раніше до слабості цивільного суспільства, поглинання цивільного суспільства його політичною організацією), до формування цивільного права як права частки, до встановлення такої системи взаємин держави й цивільного суспільства, коли держава підкоряється служінню цивільному суспільству. Головне, що його зараз відрізняє, - це розширення й поглиблення демократії.

Разом з тим термін "цивільне право", застосовуваний для позначення відповідної галузі права України, сам по собі не відбиває всього суб'єктного складу відносин нею регульованих, як наприклад, і термін "держава", похідний від слова "государ" не відбиває всієї сутності позначуваного їм поняття. Історично термін "цивільне право" веде свій початок від римського права - ins civile - права громадян древнього Рима, що ще не знало в регульованій їм області асоційованих суб'єктів суспільних відносин.

Сучасне цивільне право всіх цивілізованих держав, у тому числі й України, регулює, через ускладнення суспільного виробництва й пов'язаних з ним інших сфер громадського життя людей, численні й різноманітні відносини як за участю громадян, так і за участю організацій. Відповідно більш широко розуміється й цивільне суспільство. Таким уважається суспільство, у якому громадяни й організації, будучи зовсім самостійними в правовому відношенні, зв'язані один з одним винятково взаємними інтересами й діють, керуючись цими інтересами, за своїм розсудом. Ідеал громадянського суспільства - вільний розвиток кожного - є умова вільного розвитку всіх.

Отже,сучасне цивільне право України - це встановлена або санкціонована державою сукупність норм, які відбивають інтереси окремих осіб (громадян й організацій) як членів цивільного суспільства, сприяють на основі їхніх волевиявлень досягненню не суперечному закону цілей, забезпечує ним можливості для застосування своїх творчих сил, здатностей і дарувань, створюють умови для всебічного розвитку особистості [18; 7].