ПРЕДМЕТ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Страница 2

Іншу галузь права України утворять норми публічного права - державно-правові, адміністративно-правові, кримінально-правові й деякі інші, стосовні до статусу й стану держави, що відбивають його інтереси, що забезпечують функціонування всіх владних структур держави, що припиняють здійснення суспільно-небезпечних дій і встановлюють відповідальність осіб, їх що зробили, перед державою.

У правовій державі, у якому розмежовуються поняття цивільного суспільства й політична організація суспільства, розподіл права на цивільне (приватне) і публічне є об'єктивним розподілом. Проведене в Україні реформування всієї правової системи на якісно нових початках також припускає визнання об'єктивного розподілу права на приватне (цивільне) і публічне.

Однак, незважаючи на незбіжне призначення приватного (цивільного) і публічного права, ці дві галузі права утворять єдність - цілісну систему права України, у якій кожна з галузей права становить її органічну частину. Це єдність зазначених галузей права ґрунтується на єдності волі народу України, вираженої в нормах цих галузей права, на вимозі погодженого регулювання відносин цивільного суспільства й відносин у сфері владної діяльності держави, що не може бути відділена від цивільного суспільства "китайською стіною". Тільки в єдності всіх своїх галузей право забезпечує всебічне регулювання сукупності всіх відносин, які складаються в процесі функціонування цивільного суспільства й держави.

Однак ясно й те. що кожна галузь права, регулюючи відносини у своїй області, по особливому впливає на них своїми нормами, здійснює властиві їй функції. Це значить, що єдність права не виключає, а, навпроти, припускає чітке визначення місця кожної галузі в його системі, змісту й границь їхньої дії. Відносини цивільного суспільства первинні в порівнянні із владовідносинами. Тому й місце цивільного (частки) права характеризується тим, що воно в системі права в цілому відіграє роль своєрідних "базисних" норм. Держава, як було сказано, покликано служити цивільному суспільству. Природно, що нормам цивільного права властиві свій метод впливу на регульовані ними відносини. Регулюючи відносини, вони здійснюють і властиві їм функції. Однак, хоча дані норми виходять від держави, є результатом його правотворчої діяльності, їхній специфічний характер і зміст визначені умовами суспільного виробництва, і вони не можуть бути іншими, поки існують, що викликали їх до життя умови суспільного виробництва. Доречно у зв'язку із цим згадати й слова К. Маркса про те, що законодавець законів не робить, він не винаходить їх, а тільки формулює.

Тому у всій повноті визначити природу норм цивільного права можна лише попередньо з'ясувавши відносини, що становлять предмет їхнього регулювання, відносини, які в силу існуючих умов суспільного виробництва для свого врегулювання вимагають застосування норм саме цієї галузі права [19; 6].

1.2 Цивільний кодекс України - історичні аспекти

Через закони держава реалізує гуманітарну, демографічну, господарську, аграрну, інвестиційну, житлову та інші види політики, які є складовими єдиної державної політики, що спрямована на забезпечення добробуту кожного громадянина, а відтак - і усієї держави.

Цивільний кодекс України є, безумовно, актом політичним, оскільки є засобом реалізації державної політики.

У кожен період нашої історії цивільне законодавство відображало певну ідеологію, обслуговувало її.

Гасло про деідеологізацію законодавства, яке було висунуте у перші роки незалежності України, було виваженим лише частково. З Цивільного кодексу 1963 р. була виключена преамбула, у якій, зокрема, йшлося про створення матеріально-технічної бази комунізму, були зроблені інші кроки до відмови від зовнішніх проявів соціалістичної, комуністичної ідеології в законі1.

Складніше з внутрішньою ідеологією законодавства, яка притаманна кожному законові чи іншому нормативно-правовому актові. Ідеологічними засадами Цивільного кодексу Української РСР були фетишизація державної власності, утвердження споживчого характеру об'єктів права особистої власності, пріоритет планового акту перед договором, домінування імперативності у регулюванні цивільних відносин.

Час вимагав зміни внутрішньої ідеології цивільного законодавства, що пов'язувалося із пристосуванням його до нових умов життя суспільства і, звичайно, - відмови від ідеологічно застарілих правових принципів.

Однак зовнішня ідеологічна чистка не була проведена до кінця. У Цивільному кодексі станом на 16 січня 2003 р. залишилися і "моральні принципи суспільства, що будує комунізм" і "законодавство Союзу РСР і союзних республік" і "соціалістичні організації". Не було внесено змін і щодо назви валюти - "карбованці", хоча такої валюти насправді й не було. Були - "рублі".

Цивільний кодекс України базується на інших ідеологічних засадах, які сконцентровані у статті 3 "Загальні засади цивільного законодавства". її зміст - це своєрідна увертюра Цивільного кодексу, його програма.

У Цивільному кодексі України на перше місце поставлена людина, її права - як основна соціальна цінність суспільства. І в цьому - головний ідеологічний здобуток Цивільного кодексу України.

Власність - це те, що прив'язує людину до певного місця, робить її виваженою у своїй поведінці, оскільки їй є що втрачати. Власність є запорукою свободи. Власність робить людину незалежною, в тому числі від держави.

Не лише сам власник, а й все суспільство заінтересоване у стабільності відносин власності. Стабільність відносин власності зумовила неприпустимість позбавлення права власності, крім поодиноких випадків, визначених у законі.

На повазі до інтересів кожного суб'єкта цивільних відносин вибудована свобода договору, яка дозволяє сторонам самим творити для себе право, з врахуванням тих особливостей, яких законодавець об'єктивно не може знати.

Кожна людина - невичерпне джерело приватних ініціатив, які стримувалися впродовж десятиріч. Цивільний кодекс відкриває простір для їх виявлення та реалізації, зокрема у сфері господарювання. Стара ідеологічна засада: "багата держава - багата людина" замінена на свою протилежність: "багата людина - багата держава", - яка стала обґрунтуванням свободи підприємництва.

Лише суд є тією інституцією, яка здатна забезпечити швидке та справедливе вирішення спору про право цивільне. Лише судова процедура забезпечує можливість повного, всебічного вияснення обставин справи.

Немає такого права або інтересу, який би не міг бути об'єктом судового захисту.

Потужним кінцевим акордом статті З ЦК є необхідність узгодженості актів цивільного законодавства із засадами справедливості, добросовісності та розумності. Ним розшифровано суть конституційного принципу верховенства права.

Надання нормам Конституції України прямої дії означає право суду не застосовувати ту норму закону чи іншого нормативно-правового акта, яка є несправедливою, нерозумною, оберігає майнові інтереси того, хто діяв недобросовісно.

Практика життя засвідчує, що, на жаль, ці засади ще не діють повною мірою. Але це - уже інший аспект проблеми.

Розділ 2. Предмет цивільного права

2.1 Предмет цивільно-правового регулювання

Предмет цивільно-правового регулювання становлять майнові й особисті немайнові відносини, що складаються між громадянами, між громадянами й організаціями, між організаціями. Про це прямо сказано в статтях 1 й 2 Цивільні кодекси України[1]. Учасником цих відносин може бути й держава.

Майнові відносини - це основна й найбільш широка у своєму обсязі частина відносин, регульованих нормами цивільного права. Вони насамперед й обумовлюють існування особливих цивільно-правових норм, згідно яким учасники цих відносин визнавалися б носіями відповідних прав й обов'язків.

Ф. Енгельс правильно вказував, що цивільне право "санкціонує існуючі, за даних обставин нормальні, економічні відносини між окремими особами". Маються на увазі через відношення, що складаються між особами в процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання матеріальних благ на основі певної форми власності на засоби виробництва. Однак не будь-які економічні (виробничі) відносини приймають форму майнових відносин, а лише ті, які є товарно-грошовими, обумовлені існуванням товарного суспільного виробництва, охоплюються поняттям ринкової економіки.