Страница 2
Банківські кредитні картки призначені для придбання товарів з використанням банківського кредиту, а також для отримання авансів в готівковій формі. Головна особливість цієї картки - відкриття банком кредитної лінії, яка використовується автоматично кожного разу, коли здійснюється придбання товару або береться кредит у грошовій формі. Кредитна лінія діє в межах встановленого банком ліміту. В деяких системах банківська кредитна картка може використовуватись для пільгової оплати деяких видів послуг, а також для отримання грошей в банківських автоматах.
Розрізняють особисті і корпоративні картки. Особисті картки (індивідуальні) видаються окремим клієнтам банку і можуть бути “стандартними” або “золотими”. Останні призначені для осіб з високою кредитоспроможністю і передбачають багато пільг для користувачів. Корпоративна картка видається організації (фірмі), яка на підставі цієї картки може видати індивідуальні картки обраним особам (керівникам або просто цінним співробітникам). Їм відкриваються персональні рахунки, які “прив’язані” до корпоративного карткового рахунку. Відповідальність перед банком по корпоративному рахунку несе організація, а не індивідуальний власник корпоративних карток.
Картки туризму і розваг – “платіжні” картки. Вони випускаються компаніями, які спеціалізуються на обслуговуванні вищевказаної сфери, наприклад American Express. Картки приймаються на обслуговування сотнями тисяч торгівельних і сервісних підприємств у всьому світі для оплати товарів і послуг, а також надають власникам різні пільги по бронюванню авіаквитків, номерів у готелях, отримання знижок з ціни товару, страхуванню життя і т.д. [3]
Головні відмінності цього виду карток від банківських кредитних карток – по-перше - відсутність разового ліміту на покупки, по-друге - обов’язок власника картки погасити заборгованість протягом місяця без права пролонгувати кредит. У випадку просрочки платежу з власника картки стягується підвищений процент.
Окрім безпосередньо приймаючих картку точок обслуговування, до складу платіжної системи входять банки-емітенти, еквайєр-центри, процессінговий центр (або декілька центрів) і розрахунковий або кліринговий банки. До суб”єктів платіжної системи відносяться і клієнти - держателі пластикових карток.
Банк-емітент займається випуском пластикових карток і наданням їх в розпорядження клієнтів. При цьому картки залишаються у власності банка, а клієнти отримують право на їх використання.
Повноваження власника картки перевіряється під час авторизації. Авторизація проводиться протягом прийняття картки до оплати або видачі готівкових коштів. Для цього точка обслуговування робить запитання платіжній системі про підтвердження повноважень пред”явника картки і його фінансових можливостей.
Сукупність операцій , які супроводжують взаємодію держателя картки з
платіжною системою при здійсненні платежу по картці або отриманні готівки
часто називають транзакцією. Таким чином, транзакція включає в себе не
тільки зчитування даних з картки, виконання запиту на авторизацію, оформлення чека, а і зміни інформації про фінансові ресурси власника картки у базі даних платіжної системи і на картці. В деяких випадках в поняття транзакції включають і відповідні операції по перерахуванню грошових коштів. [2]
Наступним елементом платіжної системи є банк-еквайер. Початкову обробку запитів на авторизацію проводить еквайер-центр. На початковому етапі розвитку вітчизняних платіжних систем роль еквайер-центра інколи виконує процесінговий центр, однак в більшості випадків в якості таких центрів виступають банки - члени платіжної системи, тому часто кажуть банк- еквайєр.
Процесинговий центр веде базу даних платіжної системи. База даних, як правило, містить відомості про банки - члени платіжної системи і власників карток, що забезпечує виконання запитів на авторизацію. Ценр зберігає відомості про ліміти власників карток і виконує запити на авторизацію в тому випадку, якщо банк-емітент не має власної бази.
Наступним елементом платіжної системи є розрахунковий банк, який забезпечує оперативне проведення взаєморозрахунків. В розрахунковому банку банки-члени платіжної системи відкривають корреспондентські рахунки. Взаєморозрахунки необхідні для наступного. Кожний банк-еквайєр здійснює перерахування точкам обслуговування по “картковим” платежам як своїх клієнтів, так і власників карток інших банків-емітентів, які входять в певну платіжну систему.Тому відповідні кошти повинні бути потім перераховані еквайєру цими “іншими” банками. [2]
Розділ 2. Аналіз функціонування українських банків в платіжній системі Europay на основі пластикових карток
В Україні спостерігається ситуація, коли іде процес становлення національної платіжної системи. Але він триває досить довгий час і банки, які були раніше готові працювати з пластиковими картками, ще з 1992 року почали шукати шляхи втілення своїх задумів. Більшість українських банків обрали шлях, пов”язаний з вступом у міжнародні платіжні системи VISA i/або Europay. Цей варіант привабливий з точки зору розширення територіальних кордонів використання платіжних продуктів, встановлення нових взаємозв”язків з міжнародними банками і, відповідно, підвищення іміджу банка. Але є і інша сторона медалі, яка пов”язана з значними вимогами, які висуваються цими міжнародними платіжними системами, які зачасту дуже високі для наших молодих українських банків. Будемо сподіватися, що при становленні національної платіжної системи будуть враховані всі можливості наших банків і розроблені умови, адаптовані до наших національних осбливостей функціонування банківської сфери.
Для вступу в міжнародну платіжну систему Europay банк направляє клопотання на вступ. Потім в Europay надсилається документарне заключення міжнародної аудиторської фірми про фінансовий стан банку. При чому Europay визнає лише висновки шести аудиторських фірм, а саме :
- PRICE WATERHOUSE;
- KPMG;
- ARTUR&ANDERSON;
- ERNST AND YOUNG;
- ДЕЛОЙТ ЕНД ТУШ;
- КУПЕР ЕНД ЛАЙБРОНД.
Переписка між двома сторонами триває досить довгий час. І коли вже досягнено певної домовленості, починається заповнення документів, що стосуються безпосередньої роботи банка в системі (підготовчі роботи ).
Так звана “офіційна” частина починається з подачі банком Заяви на вступ у Europay (Application for Membership ), в якій вказується :
- ім”я заявника;
- назва організації;
- адреса головної контори організації.
Також вказується статус майбутнього члена, а якщо це потрібно, то і спонсора, який є своєрідним гарантом банку при вступі у платіжну систему.
До Заяви додається перелік документів, а саме :
- Заяву на членство;
- бланк договору про спонсорство;
- бізнес-план;
- копію ліцензії на проведення банківських операцій;
- річний звіт з заключенням аудитора, включаючи рахунки, за останні 3 роки;
- список банків, в яких відкрито корреспондентські рахунки, включаючи контактні зв”язки;
- зразки підписів;
- лист з проханням про прийняття в Europay.
Всі перераховані документи є невід”ємною частиною заяви на членство в Europay і повинні пред”являтися на розгляд Департаменту по керуванню ризиками Europay.
Europay надає типовий бланк бізнес-плану, який банк повинен заповнити в певному порядку, а саме :
1. Надати план випуску карток на найближчі 3 роки;
2. Визначити кількість банкоматів для видачі готівки на той самий період;
3. Розрахувати кількість торгових точок, які будуть обслуговуватись в даному банку;
4. План по процесінгу : вибір процесінгового центру у випадку, якщо процесінг буде виконувати третя сторона;
5. Інформація по вже емітованим карткам, про власні банкомати, власні кредитні картки, єврочеки, EuroCard/MasterCard, якщо такі є в банку;
6. Вказується кількість філіалів, які існують у банка;
7. Кількість рахунків, відкритих у банку (приватних і корпоративних);
8. Склад акціонерів;
|