Особливості мислення у дітей із ЗПР

Страница 3

Загальні недоліки розумової діяльності дітей із ЗПР

1. Несформованість пізнавальної, пошукової мотивації (своєрідне відношення до будь-яких інтелектуальних завдань). Діти прагнуть уникнути будь-яких інтелектуальних зусиль. Для них непривабливий момент подолання труднощів (відмова виконувати важке завдання, підміна інтелектуального завдання ближчим, ігровим завданням.). Така дитина виконує завдання не повністю, а її простішу частину. Діти не зацікавлені в результаті виконання завдання. Ця особливість мислення проявляється в школі, коли діти дуже швидко втрачають інтерес до нових предметів.

2. Відсутність вираженого орієнтовного етапу при рішенні розумових завдань. Діти із ЗПР починають діяти відразу, з ходу. Слід зауважити, що діти із ЗПР більшою мірою зацікавлені в тому, щоб швидше закінчити роботу, а не якістю виконання завдання. Дитина не уміє аналізувати умови, не розуміє значущості орієнтовного етапу, що призводить до появи безлічі помилок. Коли дитина починає навчатися, дуже важливо створити умови для того, щоб він спочатку думав, аналізував завдання. 3. Низька розумова активність, «бездумний» стиль роботи (діти, із-за поспішності, неорганізованості діють навмання, не враховуючи в повному об'ємі заданої умови; відсутній спрямований пошук рішення, подолання труднощів). Діти вирішують задачу на інтуїтивному рівні, тобто дитина начебто правильно дає відповідь, але пояснити його не може. 4. Стереотипність мислення, його шаблонність.

Наочно-образне мислення.

Діти із ЗПР утруднюються діяти за наочним зразком із-за порушень операцій аналізу, порушення цілісності, цілеспрямованості, активності сприйняття усе це веде до того, що дитина утруднюється проаналізувати зразок, виділити головні частини, встановити взаємозв'язок між частинами і відтворити цю структуру в процесі власної діяльності.

Логічне мислення.

У дітей із затримкою психічного розвитку є порушення найважливіших розумових операцій, які служать складовими логічного мислення:

- аналіз (захоплюється дрібними деталями, не може виділити головне, виділяє незначні ознаки);

- порівняння (порівнює предмети за непорівнянними, несуттєвими ознаками);

- класифікація (дитина здійснює класифікацію часто правильно, але не може усвідомити її принцип, не може пояснити те, чому вона так поступила).

У усіх дітей із ЗПР рівень логічного мислення значно відстає від рівня нормального школяра. Діти з нормальним розумовим розвитком починають міркувати, робити самостійні висновки, намагаються усе пояснити. Діти самостійно опановують два види висновків.

1. Індукція (дитина здатна робити загальний висновок шляхом приватних фактів, тобто від частки до загального).

2. Дедукція (від загального до окремого).

Діти із ЗПР зазнають дуже великі труднощі при вибудовуванні найпростіших висновків. Етап в розвитку логічного мислення здійснення виведення з двох посилок ще мало доступний дітям із ЗПР. Щоб діти зуміли зробити висновок, їм надає велику допомогу дорослий, такий, що вказує напрям думки, виділяє ті залежності, між якими слід встановити стосунки. На думку Ульєнкової У. В., «діти із ЗПР не уміють міркувати, робити висновки; намагаються уникати таких ситуацій. Ці діти із-за несформованості логічного мислення дають випадкові, необдумані відповіді, проявляють нездатність до аналізу умов завдання. При роботі з цими дітьми необхідно звертати особливу увагу на розвиток у них усіх форм мислення» [ 43, С. 19-26.].

Характерні особливості дітей ЗПР : - Зниження працездатності; - Підвищена виснажуваність; - Нестійка увага; - Недостатність довільної пам'яті; - Відставання в розвитку мислення; - Дефекти звуковимови; - Своєрідна поведінка; - Бідний словниковий запас слів; - Низька навичка самоконтролю; - Незрілість емоційно-вольової сфери; - Обмежений запас загальних відомостей і представлень; - Слабка техніка читання; - Труднощі в рахунку і рішенні завдань по математиці.

ЗПР проявляється і в невідповідності інтелектуальних можливостей дитини його віку. Ці діти не готові до початку шкільного навчання по своїх знаннях і навичках, особовій незрілості, поведінці. ЗПР піддається корекції, при навчанні і вихованні дитини в спеціальному корекційному класі. Дитина із затримкою психічного розвитку як би відповідає по своєму психічному розвитку більше молодшому віку, проте ця відповідність є тільки зовнішньою. Ретельне психічне дослідження показує специфічні особливості його психічної діяльності, в основі якої лежить найчастіше негруба органічна недостатність тих мозкових систем, які відповідають за навчання дитини, за можливості його адаптації до умов школи. Ця недостатність проявляється, передусім, в низькій пізнавальній активності дитини, яке виявляється зазвичай в усіх сферах його психічної діяльності. Така дитина менш допитлива, але як би «не чує» або «не бачить» багато чого у світі, що оточує його, не прагне зрозуміти, осмислити явища, що відбуваються навколо нього, і події. Це обумовлюється особливостями його сприйняття, уваги, мислення, пам'яті, емоційно-вольової сфери.

Учбові труднощі школяра, як правило, супроводжуються відхиленнями в поведінці. Із-за функціональної незрілості нервової системи процеси гальмування і збудження мало збалансовані. Дитина або дуже збудлива, імпульсивна, агресивна, дратівлива, постійно конфліктує з дітьми, або, навпаки, скута, загальмована, полохлива, внаслідок чого піддається кепкуванням з боку дітей. З таких взаємовідносин з середовищем, що характеризуються як стан хронічної дезадаптації, дитина самостійно, без педагогічної допомоги вийти не може.

Для успішного засвоєння учбового матеріалу дітьми із ЗПР потрібна корекційна робота по нормалізації їх діяльності, яка здійснюється на уроках по будь-якому предмету. Особливе місце повинні зайняти уроки ручної праці, оскільки на них значне місце займає діяльність за наочно-предметним зразком, що дозволяє формувати узагальнені прийоми розумової роботи.

Необхідно вчити дітей із ЗПР перевіряти якість своєї роботи як по ходу її виконання, так і по кінцевому результату; одночасно треба розвивати потребу в самоконтролі, усвідомлене відношення до виконуваної роботи. У випадках, коли по своєму психічному стану учень не в силах працювати на цьому уроці, матеріал пояснюють йому на індивідуальному зайнятті. Для попередження швидкої стомлюваності або зняття її, доцільно перемикати дітей з одного виду діяльності на інший, різноманітити види зайняття. Інтерес до зайняття і хороший емоційний настрій учнів підтримують використанням барвистого дидактичного матеріалу, введенням в зайняття ігрових моментів. Виключно важливе значення мають м'який доброзичливий тон учителя, увага до дитини, заохочення його щонайменших успіхів. Дітям із ЗПР доцільно надавати комплексну психолого - педагогічну допомогу, що включає індивідуальний підхід учителя при навчанні, індивідуальне зайняття з сурдопедагогом, психологом у поєднанні з медикаментозною терапією за індивідуальними показниками. За умови своєчасності і правильності подібної допомоги недоліки пізнавальної діяльності і шкільна неуспішність можуть поступово долатися і в подальшому така дитина зможе задовільно вчитися за програмою масової школи.

Затримка психічного розвитку є однією з найбільш поширених форм психічної патології дитячого віку. Частіше вона виявляється з початком навчання дитини в підготовчій групі дитячого саду або в школі, особливо у віці 7-10 років, оскільки цей віковий період забезпечує великі діагностичні можливості.

Розділ 2. Емпіричне дослідження мислення молодших школярів із ЗПР. 2.1. Методика дослідження мислення дітей молодшого шкільного віку із ЗПР.

Дослідження проводилося на базі загальноосвітньої школи № _ р. в 3-у класі корекції VII виду. Основні принципи застосування методів психологічної діагностики у вивченні дітей з порушеннями психічного розвитку найвиразніше сформульовані В. И. Лубовським. До їх числа, передусім, відносяться принцип цілеспрямованості методик (тобто їх спрямованість на виявлення найбільш суттєвих характеристик), з орієнтацією на виявлення потенційних можливостей хворобливого, принцип включення в систему тестів ряду різнорідних завдань, які досить повно охоплювали б особливості психічної діяльності обстежуваних. В. И. Лубовський відмічає, що у міру зменшення виявлення і однозначності власне психопатологічних розладів значно підвищується роль даних психологічного дослідження[28,с.110].