Особливості мислення у дітей із ЗПР

Страница 7

Відставання в мовному розвитку зберігається упродовж усього шкільного навчання дітей із затримкою психічного розвитку.

Проведене дослідження дозволило виявити деякі особливості розвитку мислення молодших школярів із ЗПР і дало основу для наступних висновків:

1. Розумова діяльність учнів молодших класів має ряд специфічних особливостей, що відрізняють їх як від дітей добре успішних. Це дає основу вважати, що учні із ЗПР, мабуть, є особливою категорією дітей з відхиленнями в розвитку.

Так, дітям давалися завдання, для вирішення яких потрібне було послідовне виконання доступних за змістом самостійних завдань. Учні правильно розуміли інструкцію, але виявилися не в змозі відповідним чином організувати свою роботу.

2. Дітям із ЗПР в грубішій і виразнішій формі властива схильність до сліпого перенесення певних способів дії, ефективних в одних умовах, в нову ситуацію, де ці способи не є адекватними для вирішення поставленого завдання.

3. Характерною особливістю дітей із ЗПР є також недостатня цілеспрямованість розумової діяльності. При виконанні завдань вони виявлялися не в змозі утриматися від операцій, що суперечать завданню. Слід зазначити, що діти зазнавали утруднення, коли узагальнення слід було робити одночасно не по одному, а за декількома ознаками.

4. Специфічні особливості виявилися у експериментальної групи дітей і в тому, як вони використовують пропоновану в експерименті допомогу. Найбільш ефективними для дітей із ЗПР виявляються інші форми допомоги, чим для добре успішних. Наприклад, максимальна конкретизація завдання, як з'ясувалося в дослідженні, в деяких випадках веде до збільшення помилок при виконанні завдань дітьми із ЗПР.

5. В процесі дослідження було виявлено, що мислення дітей із ЗПР має значно великі потенційні можливості, які можуть реалізуватися завдяки умінню цих дітей використати допомогу, що робиться їм в процесі діяльності. Саме це дає основу вважати, що за наявності відповідних корекційно - виховних заходів ці діти зможуть опанувати програму школи.

На закінчення необхідно відмітити, що, хоча по ряду специфічних особливостей пізнавальної діяльності школярі із ЗПР були виділені в особливу групу, окремі представники цієї групи помітно відрізняються один від одного. У завдання дослідження не входило вивчення індивідуальних відмінностей усередині даної групи.

Узагальнюючи вищевикладене, слід підкреслити, що результати проведеного констатуючого експерименту показали - у початкових класах домінує наочно-образне мислення; більшість дітей мають середній рівень його розвитку. Таким чином, виходячи з підсумків констатуючого експерименту, стало зрозуміло, що у молодших школярів необхідно цілеспрямовано і систематично розвивати наочно-образне мислення, не забуваючи, проте і про інші види мислення.

2.3. Рекомендації по розвитку розумової діяльності дітей із ЗПР.

Основна мета психологічної допомоги сім'ям, що мають дітей із ЗПР, полягає у вдосконаленні внутрішньосімейних стосунків, сприяючих індивідуально-особовому розвитку дитини. Психологічне консультування ведеться по декількох напрямах:

1) оцінка рівня психологічного здоров'я дитини;

2) інформування батьків про психологічні особливості дитини;

3) підвищення їх загальної психологічної грамотності;

4) надання професійної допомоги у вирішенні заявленої проблеми;

5) мобілізація прихованих психологічних ресурсів дитини, що забезпечують самостійне рішення проблеми;

6) корекція порушень адаптації і особових дисгармоній дитини;

7) виявлення психологічних ресурсів для подальшого розвитку особистості дитини.

У системі стосунків батьків і дітей найчастіше використовуються такі способи контролю за поведінкою дитини, як:

1) негативні (покарання, вказівка, накази);

2) нейтральні (безоціночне відтворення поведінкових реакцій дітей);

3) позитивні (прохання, заохочення, стимулювання, дружня підтримка).

Система навчання батьків ефективним способам взаємодії з дітьми не припускає повного виключення якоїсь групи способів контролю за поведінкою дитини, проте спрямована на зміну фіксованих негативних способів. Чим ширше арсенал способів контролю за поведінкою дитини, чим адекватніше вони використовуються, тим ефективніше взаємодія з дітьми.

Спочатку консультативна робота з батьками, що мають дітей із ЗПР, повинна здійснюватися індивідуально. На цьому етапі роботи необхідно інформувати батьків про ту логіку розвитку, яка характерна для їх дитини, і про ті можливі прогнози, які будуть далі в ситуації скоординованої і не скоординованої дії. Бажано на цьому етапі сформувати позитивне відношення батьків до перспектив спільної роботи і їх упевненість в тому, що їх участь стане найістотнішим елементом допомоги їх дитині, оскільки воно буде систематичним, зацікавленим і матиме глибокий емоційно-ціннісний зміст.

В ході цього етапу доцільно орієнтуватися на міні-лекції, дискусії, на використання наочної інформації. Головним підсумком роботи може стати визначеність у позиції батьків, спрямована на забезпечення емоційно-позитивної і ефективної взаємодії з їх дитиною.

Включаючись в наступний етап консультативної роботи, після того, як батьки взяли до відома загальні рекомендації, необхідно здійснювати процес консультування, враховуючи індивідуальні особливості конкретної дитини, а також особливості внутрішньосімейної взаємодії.

Наступний етап консультування припускає навчання батьків ефективним способам взаємодії через проектування і модифікування реальних ситуацій спілкування з дітьми.

Наступний етап роботи з батьками включає методи саморегуляції їх станів. Від того, наскільки батьки здатні координувати свої власні реакції, залежить ефективність їх взаємодії з дитиною.

Завершальний етап консультативної роботи припускає залучення дітей із ЗПР в практику консультаційного процесу, тобто відробіток прийомів ефективної взаємодії батьків і дітей в модельованих ситуаціях за участю психолога. Цей етап повинен здійснюватися поступово. Спочатку бажано включати дитину в роботу як би випадково, ненавмисно, і тільки потім ввести ії на позицію активного учасника. У разі недотримання цієї послідовності дитина може відгородитися, замкнутися або, навпаки, різко виражати свої реакції. Роботу на цьому етапі рекомендується проводити в ігровій формі.

При спільному консультуванні дітей із ЗПР і їх батьків можна використовувати наступну техніку ігрової терапії :

1. Техніка «Зміна ролей». Дитині і батькам пропонується помінятися місцями. Дитина вибирає ситуацію, в якій, на його думку, демонструвалася невірна позиція батька: спочатку він зображує її, а потім змінює згідно зі своїм представленням. Батьки, займаючи позицію дитини, поводяться так, як поводилася дитина в цій ситуації, а потім показують у своїй поведінці ті реакції, які хотіли б бачити у своєї дитини. Робота ведеться і «дітьми», і «батьками» від першої особи.

2. Техніка «Будівництво». Батьки разом з дітьми, використовуючи допомогу психолога, будують будівлю хороших стосунків, цеглою якої є ті стосунки, які приймаються одночасно і дітьми, і батьками. Наприклад, ввічливість — взаємоввічливість, терплячість — взаємотерплячість та ін.

3. Техніка «Ризик відповідальності». Батьки і діти вчаться переймати на себе відповідальність спочатку в тих ситуаціях, в яких доля ризику невелика, а потім відповідальність, один за одного.

4. Техніка позитивних стосунків. Спочатку батькам, потім дітям психолог пропонує використати внутрішній діалог один з одним, що складається тільки з позитивних тверджень, і знайти в кожному ті достоїнства і позитивні якості, які до цього моменту вони приймали як само собою зрозуміле.

Також слід включити в систему практичної роботи з дітьми із ЗПР програму тренінгу оптимізації міжособових стосунків в середовищі однолітків.

Метою тренінгу є розвиток продуктивних стратегій міжособової взаємодії в системі дитина із ЗПР — однолітки.

Завдання:

1) освоєння тактики продуктивної взаємодії дитини із ЗПР в середовищі однолітків;