ЛІНГВОКОГНІТИВНІ ТА ДИСКУРСИВНІ ВЛАСТИВОСТІ ЕПІСТЕМІЧНОЇ ЛЕКСИКИ СУЧАСНОЇ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ

ЛІНГВОКОГНІТИВНІ ТА ДИСКУРСИВНІ ВЛАСТИВОСТІ ЕПІСТЕМІЧНОЇ ЛЕКСИКИ СУЧАСНОЇ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Сучасна парадигма лінгвістики вирізняється чіткою антропологічною зорієнтованістю. Концентрація уваги на мовній (мовленнєвій) особистості – людині з її системою уявлень, знань і цінностей дозволяє розуміти природну мову як явище когнітивного порядку, що використовується в комунікативному процесі та має для цього необхідні одиниці, структури й механізми. Це, в свою чергу, зумовлює підвищений інтерес до вивчення мовних одиниць в єдності їхніх когнітивних властивостей і дискурсивних параметрів (роботи Ф.С. Баце­вича, Л.Р. Безуглої, А.Д. Бєлової, І.А. Бехти, В.І. Карасика, В.В. Козловського, О.С. Кубрякової, М.Л. Макарова, М.М. Полюжина, А.М. Приходька, О.О. Селі­ванової, І.С. Шевченко, G. Brünner, T.A. van Dijk, G. Graefen, B. Johnstone, А. Kertész, D. Schiffrin, H.-J. Schmid, М. Schwarz, W. Sucharowski та ін.).

Серед питань, що розв’язуються в руслі когнітивно-дискурсивної парадиг­ми, на одне із пріоритетних місць висувається проблема знання, складність і специфічність якої призводить до формування міждисциплінарних розвідок, що „вбирають” в себе напрацювання різних наук у контексті вивчення пізна­вальних процесів. Феномен “знання” виступає об’єктом незмінного інтересу лінгвістики, яку цікавить, з одного боку, лінгвальне знання, за допомогою якого здійснюється накопичення, переробка й фіксація позамовних (енциклопедич­них) знань, а з іншого, – вираження суб’єктом мовлення власної оцінки їх якос­ті та кількості, тобто передача метазнання (знання про знання). Володіючи значним арсеналом засобів маркування метазнання, природна мова надає її ко­ристувачам широкі можливості для вираження епістемічних станів, ознак і властивостей у ході вербального спілкування.

До таких засобів належать, насамперед, лексичні. Їх вивченню присвячена значна кількість праць, проте в них висвітлюються, переважно, результати спо­стережень або над окремими епістемічними лексемами (Ю.Д. Апресян, Н.І. Злобіна, Є.Р. Іоанесян, О.О. Кібець, О.В. Падучева, О.Д. Шмельов, R. Döp­ke, B. Heine, J. Pafel, A. Papafragou), або над певними особливостями їх струк­турно-семантичної організації (М.Г. Безяєва, В.М. Березенко, О.Г. Максименко, І.Б. Шатуновський, K. Dieling, M. Doherty, K. Mudersbach, G. Zybatow). Опосе­редковано епістемічна лексика вивчалася й у складі лексико-семантичних груп розумової та психічної діяльності поруч з іншими метаінформаційними мов­ними елементами (Л.М. Васильєв, О.Б. Йокояма, Т.В. Радзієвська, A. Bühler). У той же час корпус епістемічної лексики природних мов у цілому та німецької зокрема з акцентуацією її когнітивних властивостей і способів її дискурсивно зумовленої реалізації в мовленні все ще залишається поза увагою дослідників.

Актуальність теми визначається невпинним підвищенням у сучасному ін­формаційному суспільстві ціннісного статусу знання та, як наслідок, посилен­ням інтересу гуманітарних наук до всебічного вивчення його природи і власти­востей. Особливий вузол проблематики складає лексична репрезентація знання і метазнання, що окреслює коло нерозв’язаних питань. По-перше, це потреба в комплексному аналізі корпусу епістемічної лексики у трихотомії ‘форма – зміст – функція’. По-друге, вчасним є опис її когнітивно-семантичних параметрів і комунікативно-функціонального потенціалу, що відкриває нові горизонти в ро­зумінні умов, шляхів, причин і наслідків її використання в дискурсі. По-третє, на ґрунтовне вивчення заслуговує механізм позначення людиною свого „знан­нєвого” статусу в різних комунікативних ситуаціях, що спричиняє вибір того чи іншого засобу експлікації метазнання в низці альтернативних. Розв’язання цих питань може посприяти, з одного боку, більш глибокому розумінню процесів формування мовних і концептуальних картин світу, а з іншого, – лінгвофіло­софському осягненню алгоритму епістемічно-модальної організації мовлення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертація виконана в руслі комплексної міжкафедральної наукової теми факультету іно­земної філології Запорізького національного університету „Когнітивно-дискур­сивні аспекти функціонування мовних одиниць”, затвердженої Міністерством освіти і науки України (код держреєстрації № 0103U002181).

Мета роботи – комплексне дослідження когнітивно-дискурсивних власти­востей корпусу епістемічної лексики сучасної німецької мови.

Реалізація поставленої мети передбачає виконання таких завдань:

• теоретичне узагальнення основних напрямків міждисциплінарного вивчен­ня феномена “знання” та окреслення його мовознавчого статусу;

• опис лексико-семантичних особливостей мовних одиниць з епістемічним значенням як засобу маркування метазнання;

• вивчення системно-мовних параметрів масиву епістемічної лексики під кутом зору когнітивної граматики;

• виявлення лінгвокультурних властивостей епістемічного пареміокорпусу німецької мови;

• з’ясування механізмів, принципів і закономірностей використання епісте­мічної лексики в дискурсі;

• визначення синергетичних засад (само)регуляції епістемічних відношень у дискурсі.

Обєктом дослідження є корпус епістемічної лексики сучасної німецької мови, до якого належать одиниці типу kennen – die Kenntnis – der Kenner, wissen – das Wissen – die Unwissenheit, verstehen – das Verständnis – verständlich, glau­ben – der Glaube – glaubwürdig на позначення знання й метазнання.

Предметом дослідження є міждисциплінарні параметри, лінгвокогнітивні властивості та комунікативно-функціональні (дискурсивні) особливості лексич­них одиниць із епістемічним значенням у сучасній німецькій мові.

Методика дослідження базується на системному підході до вивчення лек­сико-епістемічного масиву, що передбачає комплексне застосування методів компонентного, когнітивно-семантичного, структурно-граматичного, функціо­нально-комунікативного та дискурсивного аналізу. У роботі також використо­вувалися процедури і прийоми дескриптивного, контекстуального, формально-логічного, парадигматичного, синтагматичного, лексикографічного та концеп­туального опису лексики із залученням процедур трансформації, субституції, зіставлення, а також елементи кількісних підрахунків.

Матеріалом дослідження стали 511 лексем, 215 стійких сполучень і 667 паремій, отриманих із лексикографічних джерел – одно- і двомовних словників, лексиконів і довідників. Вивчення функціонально-семантичних властивостей відповідних одиниць здійснювалося на базі авторської картотеки обсягом понад 9000 висловлень із епістемічним компонентом смислу, створеної методом су­цільної вибірки із німецькомовних періодичних видань у друкованій і електрон­ній формах (близько 3500 сторінок), наукових статей і монографій (близько 3000 сторінок), а також медіаджерел – радіоп’єс, радіоінтерв’ю, збірників аудіо- і відеодіалогів (понад 600 хвилин звучання) та відкритої Інтернет-версії банку даних (Datenbank „Gesprochenes Deutsch“) розмовно-побутових інтеракцій (по­над 180 хвилин звучання).

Наукова новизна роботи зумовлюється спробою комплексного дослі­дження загального масиву епістемічної лексики сучасної німецької мови в ра­курсі когнітивно-дискурсивної парадигми лінгвістики. У дисертації вперше здійснено системний аналіз цієї групи під кутом зору когнітивної семантики, описано когнітивно-граматичні (морфологічні, словотвірні, синтаксичні) пара­метри епістемічних лексем, з’ясовано шляхи та способи їх дискурсивної реалі­зації, окреслено алгоритм їх використання у трьох типах дискурсу (розмовно-побутовому, науковому, публіцистичному). Інноваційним моментом роботи є також встановлення лінгвокультурних властивостей відповідних фразеологіч­них одиниць та обґрунтування синергетичних засад епістемічної організації дискурсу.

Теоретична значущість дисертації полягає в загальних принципах і під­ходах до об’єкта дослідження, які сприяють поглибленню й розширенню науко­вих уявлень щодо когнітивно-семантичної організації та комунікативно-функ­ціонального потенціалу епістемічної лексики. Висновки й результати проведе­ного дослідження мають певну теоретичну значущість для таких галузей мово­знавства, як лінгвокогнітологія, лінгвокультурологія, лінгвопрагматика, лінгво­синергетика, дискурсознавство тощо. У рамках германського мовознавства релевантними видаються каталогізація когнітивно-семантичних властивостей епістемічних лексем, інвентаризація їх когнітивно-граматичних параметрів та опис особливостей лексичних операторів знання, віри, розуміння в дискурсах різних типів. Проведений когнітивно-дискурсивний аналіз епістемічної лексики сучасної німецької мови може послужити фундаментом для подальшого ви­вчення аналогічних і/або споріднених явищ в інших природних мовах.