КОМУНІКАТИВНІ СТРАТЕГІЇ ВВІЧЛИВОСТІ У СТЕРЕОТИПНІЙ МОВЛЕННЄВІЙ ПОВЕДІНЦІ ВІКТОРІАНСЬКОЇ ЖІНКИ

Страница 2

Наукова новизна отриманих результатів, зумовлена вибором об'єкта, предмету і підходів дослідження, узагальнена в наступних положеннях, що виносяться на захист:

1. ВЖ як мовна особистість є типізованим представником середніх/вищих шарів лінгвокультурної спільноти Великої Британії, виразником ментальності, що відбиває соціальні й культурні норми епохи, носієм англійської мови XIX ст. Структура мовної особистості ВЖ складається з наступних настанов: на прагматичному рівні – з настанов на чемно-дистанційовану поведінку (негативна ввічливість) і емоційність у спілкуванні; на когнітивному рівні – на прихильність до колективізму, традицій і несхильність до змін; на вербально-семантичному рівні – на переважно імпліцитну передачу інформації на рівні контексту.

2. У стереотипній мовленнєвій поведінці ВЖ домінує комунікативний принцип увічливості. У дискурсі ВЖ він реалізується стратегіями як позитивної, так і негативної ввічливості, функціонування яких варіюється за ситуативним та контекстуальним (моногендерним і кросгендерним) критеріями із превалюванням позитивної ввічливості в цілому.

3. Вікторіанський жіночий дискурс – це мисленнєво-комунікативний феномен, процес і результат мовленнєвої діяльності ВЖ. Вікторіанському жіночому дискурсу притаманні стереотипні ситуації: виявлення почуттів; світська бесіда; дискусії (обговорення питань моралі, матримоніальних питань, діяльності поза сім’єю; фінансового стану родини); плітки; флірт; розпорядження й повчання. Найбільш типові соціально-ситуативні ролі ВЖ у дискурсі – світська знайома, мати, дружина.

4. Екзостереотип мовленнєвої поведінки ВЖ – культурно й соціально зумовлене уявлення про очікувану й належну мовленнєву поведінку цієї групи, що склалося у представників інших груп, являє собою цілісний ментально-лінгвальний комплекс: стереотипний образ ВЖ базується на стереотипі-уявленні про її мовленнєву поведінку в стереотипах-ситуаціях, що визначають вибір мовленнєвих стратегій дискурсу ВЖ – приоритетне вживання нею стратегії позитивної ввічливості Р7 “Припускай, створюй, стверджуй спільність інтересів”, а також стратегії негативної ввічливості N2 “Запитуй, будь ухильним”.

5. У дискурсі ВЖ домінують чинники ситуації і контексту, а гендерний чинник має відносну значущість, що свідчить про примат метагендерного (загальнолюдського) над гендерним у стереотипній мовленнєвій поведінці ВЖ:

· позитивна ввічливість незалежно від статі адресата ВЖ переважає у найбільш чисельних ситуаціях виявлення почуттів (стратегії Р2, Р12, Р13), світської бесіди (стратегія Р7) і флірту (стратегії Р2, Р7, Р8, Р10, Р11);

· контекстна зумовленість вибору стратегій ввічливості обмежена такими ситуаціями:

- у моногендерному спілкуванні домінує негативна ввічливість у ситуаціях дискусії (стратегії N2, N6, N9) і пліток (стратегія N2), а позитивна ввічливість у ситуації розпоряджень і повчань (стратегії Р2, Р12, Р13);

- у кросгендерному спілкуванні домінує позитивна ввічливість у ситуаціях дискусії (стратегії Р4, Р5, Р11) і пліток (стратегії Р5, Р7), а негативна ввічливість у ситуації розпоряджень і повчань (стратегія N2).

Теоретична значущість дисертаційного дослідження полягає в розробці комплексного підходу до вивчення стереотипів мовленнєвої поведінки, що поєднує соціокультурний і прагматичний аспекти; у поглибленні розуміння комунікативного принципу ввічливості. Його результати вносять вклад у теорію дискурсу, у теорію мовної особистості. Гендерний підхід до аналізу принципів дискурсу являє собою подальший розвиток антропоцентричної парадигми мовознавства і дозволяє точніше враховувати людський фактор у мовленнєвій комунікації, зокрема, розширює знання про комунікативні ситуації вікторіанського жіночого дискурсу в діахронії.

Особистий внесок дисертанта полягає в уточненні принципів історико-прагматичного аналізу комунікативних стратегій ввічливості в дискурсі ВЖ; в моделюванні екзостереотипу мовленнєвої поведінки ВЖ щодо комунікативного принципу ввічливості.

Практична цінність отриманих результатів полягає в можливості їхнього застосування в курсі теоретичної граматики (розділ “Прагматика речення”), країнознавства Великої Британії (розділ “Вікторіанська Англія”), у спецкурсах з теорії дискурсу, соціолінгвістики та гендерних досліджень, у викладанні практики англійської мови. Вони можуть використовуватись в дослідницькій роботі студентів і аспірантів.

Основні положення дисертаційного дослідження пройшли апробацію на об'єднаних засіданнях кафедр факультету іноземних мов Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна (2003) і були обговорені на науково-практичних конференціях Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна (1998, 1999), на міжнародних конференціях “Іноземна філологія на межі тисячоліть” (Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2000), “Мови, культури та переклад у контексті європейського співробітництва” (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2001), “Прагматика в межах та поза межами” (Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2001), “Філологія і культура” (Тамбовський державний університет ім. Г.Р. Державіна, Тамбов, 2001), “Другі Каразінські читання: Два століття харківської лінгвістичної школи” (Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2002), “Треті Каразінські читання: Методика і лінгвістика – на шляху до інтеграції” (Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2003).

Публікації. Основні положення й результати дослідження відбито в 5 статтях автора, опублікованих в українських фахових виданнях, і в 5 тезах виступів на міжнародних конференціях.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, загальних висновків, бібліографії, списку джерел ілюстративного матеріалу та додатків.

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, її актуальність, новизна, визначено мету й конкретні завдання дослідження, його матеріал, методологічні основи й методи, розкрито наукову новизну, теоретичну значущість і практичну цінність роботи.

У першому розділі розроблено принципи вивчення стереотипної мовленнєвої поведінки мовної особистості в дискурсі: критично узагальнені підходи й доробок у визначенні понять стереотипу, дискурсу й гендеру в лінгвістиці; визначено сутність вікторіанського жіночого дискурсу і його категорії; уточнено методи організації вибірки й верифікації даних.

У другому розділі проаналізовано когнітивні засади принципу ввічливості й деталізовано його сутність; обґрунтовано вибір теорії ввічливості за основу аналізу стереотипної мовленнєвої поведінки ВЖ; уточнено номенклатуру стратегій ввічливості і їхнє наповнення у вікторіанському жіночому дискурсі та контекстно зумовлене варіювання у дискурсі.

У третьому розділі на основісистематизації критеріїв виділення комунікативних ситуацій у дискурсі виявлено стереотипно властивий ВЖ набір комунікативних ситуацій, проаналізовано вербальні способи реалізації стратегій позитивної і негативної ввічливості в комунікативних ситуаціях вікторіанського жіночого дискурсу і ситуативне варіювання стратегій ввічливості, змодельовано мовленнєву поведінку ВЖ як екзостереотип.

Додатки містять дані кількісного і статистичного аналізу функціонування стратегій ввічливості в стереотипних комунікативних ситуаціях вікторіанського жіночого дискурсу.

Загальний обсяг дослідження – 208 сторінок (обсяг основного тексту – 171 сторінка). У дисертації представлені 10 таблиць і 1 схема. Бібліографія містить 290 позицій, список джерел ілюстративного матеріалу – 23 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1. “Принципи вивчення стереотипної мовленнєвої поведінки мовної особистості в дискурсі”. У реферованій роботі антропоцентричний підхід зумовлює обрання діяльнісного та системного принципів аналізу стереотипної мовленнєвої поведінки ВЖ, які акцентують соціокультурну зумовленість, динамічність та мінливість дискурсу, єдність стратегій зближення й віддалення у системі стратегій ввічливості, комплексність розуміння мовної особистості, соціально-діяльнісного стереотипу мовленнєвої поведінки.