КОМУНІКАТИВНІ СТРАТЕГІЇ ВВІЧЛИВОСТІ У СТЕРЕОТИПНІЙ МОВЛЕННЄВІЙ ПОВЕДІНЦІ ВІКТОРІАНСЬКОЇ ЖІНКИ

Страница 4

Стратегії позитивної ввічливості. Наведені дані свідчать, що найбільш вживаними із стратегій зближення є стратегії Р1/15, Р2, Р4, Р5, Р7, Р10, Р11, Р12 і Р13, характерні як для моногендерних, так і кросгендерних діалогів.

Екзостереотип змальовує вікторіанський жіночий дискурс як підвищено емоційний, що виражається вживанням емоційно–забарвлених прикметників та дієприкметників типу wonderful(ly), awful(ly), extremely (стратегія Р2); як оптимістичний (стратегія Р11 реалізується словами, словосполученнями та реченнями, які об’єднані семою “надія” – to hope, to be certain, to be sure/surely, no doubt, of course); націлений на взаємодію із співрозмовниками (стратегія Р13 – інформування про спонукальні причини дій мовця та запитування про причини вчинків слухача).

Стратегії ввічливості вікторіанського жіночого дискурсу представлені різними мовними одиницями: на рівні слова – уживанням інклюзивних займенників we, us (стратегія Р12); на рівні словосполучення – звертаннями на власне ім’я та у формах (my) dear/darling + ім’я до подруг і родичів, звертаннями типу (my) dear + ім’я/титул до світських знайомих (стратегія Р4); на рівні речення – сегментованими питаннями і повторами у діалогах (стратегія Р5); на рівні мовленнєвого ходу у дискурсі – стратегією пошуку тем, цікавих для обох співрозмовників (стратегія Р7) і обіцянок (стратегія Р10). Наведені стратегії зближення є мовленнєвим проявом ментальності стереотипної ВЖ, яка розглядає світ як співтовариство індивідів і прагне комунікативного наближення до співрозмовників у дискурсі.

Стратегію Р3 теж зафіксовано в моно- і кросгендерних контекстах, але в одиничних випадках. Її низьку частотність пов’язуємо з моральною нормою стриманості, притаманною стереотипній ВЖ: їй суперечить інтенсифікація інтересу до співрозмовника-чоловіка, якої потребує Р3. Так, мати може торкнутися теми шлюбу з дорослим сином лише у непрямий спосіб:

Mrs. Higgins. Do you know what you would do if you really loved me, Henry?

Higgins. Oh bother! What, marry, I suppose (Shaw).

Стратегії Р6, Р8, Р9 і Р14 зафіксовані нами тільки в кросгендерних контекстах вікторіанського жіночого дискурсу, де вони не є частотними (див. Табл.1). Реалізація прагнення до інтеграції за допомогою стратегії Р5 дозволяє ВЖ заощадити мовні ресурси і не вдаватись до антонімічної стратегії у бесідах із представницями однієї з нею статі. Стратегія Р6 представлена т.зв. зовнішньою згодою (token agreement): конструкціями з протиставним сполучником but. ВЖ представлена в екзостереотипі позбавленою розвинутого почуття гумору, тому стратегія Р8 у її дискурсі вживається рідко. Стратегію Р9 фіксуємо тільки під час обговорення діяльності поза сім’єю. Взаємні зобов'язання (стратегія Р14) нетипові для мовлення ВЖ: вона обіцяє (стратегія Р10), нічого не вимагаючи взамін (стереотип самовідданості).

Стратегії негативної ввічливості. Великий спектр мовних засобів реалізації стратегії N2 в моно- і кросгендерних контекстах (Табл. 1) зумовлений її природою, бо англійська “мова без хеджування – це мертва мова” (Д. Лакофф). Стратегія N2 у вікторіанському жіночому дискурсі представлена: питальними реченнями, у т.ч. еліптичними (у такий спосіб ВЖ реалізує закладену в ментальності потребу говорити невпевнено); модераторами якості (епістемічними вставними реченнями I believe, I suppose, I think, It seems (to me) та прислівниками perhaps, anyhow); модераторами кількості (прислівниками міри та ступеня really, quite, simply); хеджінгом-цитатою (I hear, I am told, they say); хеджінгом, який виражений простим чи складносурядним реченням із союзом “or”; дієслівними формами умовного способу; маркером релевантності (пом'якшення квеситиву за допомогою вставного речення з інфінітивом to ask у складеному дієслівному присудку); підсилювальною емфатичною часткою do; “зменшувальним” прислівником a little.

Стратегія N5 також функціонує у кросгендерному та моногендерному контекстах вікторіанського жіночого дискурсу; це співвідноситься з наповненням даної стратегії: гоноріфічні звертання sir…, Lord…, Lady…, Mr…, Mrs…, Miss…, а також емоційно забарвлені синоніми дієслова “to ask”: pray, implore, beseech, beg. Уживання цих засобів сприяє підвищенню обличчя співбесідника, без чого неможливий нормальний процес комунікації (стереотип підкреслено увічливої ВЖ).

Стратегії N3 і N4 є логічним продовженням одна одної: за допомогою N3 ВЖ сигналізує, що не впевнена в необхідності дії, про яку йде мова, і не наполягає на її виконанні (стереотип “невпевненості” жіночої поведінки). Стратегія N3 реалізується дієслівними формами умовного способу, питально-заперечними реченнями або питальними реченнями з модальним дієсловом-присудком. Для мінімізації обмеження свободи дій її співрозмовника ВЖ використовує у мовленні стратегію N4, в основному це дейктики часу: (for) a minute, one/a moment, a little, a few seconds.

Соціокультурні норми накладають відбиток на мовлення ВЖ: вона пом'якшує мовленнєві ходи, удаючись до вибачень – to be (so) sorry, to beg/ask one’s pardon (стратегія N6). Щоб зняти із себе відповідальність за сказане, ВЖ удає, що мова йде про сторонніх людей (стратегія N7) і використовує неозначено-особові займенники замість особових, вказівні займенники, дієслівні форми пасивного стану з безособовими займенниками-підметами, замінює особовий займенник I іменником на позначення класу людей, до якого належить ВЖ (English women, your mistress, the people, the world), замінює особовий займенник у звертанні на нейтральне sir. ВЖ також представляє акт ушкодження обличчя як загальне правило, до якого вона персонально відносин не має (стратегія N8).

Стратегія N9 через новизну способу реалізації в літературній мові XIX ст. (-ing форми) використовується рідко (стереотип “консервативної” в мовному відношенні ВЖ). Стратегія N10 зафіксована нами тільки в кросгендерних контекстах: зобов'язувати співрозмовника, навіть приймаючи на себе відповідний борг (to me, not to you), ВЖ не дозволяють її моральні принципи.

У цілому кросгендерні контексти спілкування ВЖ з чоловіками характеризуються більшою різноманітністю стратегій підтримки позитивного/негативного обличчя співрозмовника у порівнянні з моногендерними контекстами: це 24 позитивні й негативні стратегії в кросгендерних і 18 стратегій у моногендерних контекстах відповідно.

Розділ 3. “Екзостереотип мовленнєвої поведінки вікторіанської жінки”. Встановлено, що стереотипна ВЖ має такі соціолінгвістичні характеристики: приписаний статус представниці середнього і вищого класів; придбаний статус заміжньої жінки чи старої діви; соціально-ситуативні ролі матері, дружини, дочки, тітки, племінниці, господині та світської знайомої. Спілкування ВЖ проходить у межах первинних соціальних відносин у первинній соціальній групі (з домочадцями й прислугою) і вторинних відносин у вторинній соціальній групі (поза родиною, у гостях).

Тематика стереотипного вікторіанського жіночого дискурсу включає:

· виявлення почуттів (25,5%):

Sir Robert Chiltern: Oh, love me always, Gertrude, love me always!

Lady Chiltern: I will always love you, because you will always be worthy of love (Wilde).

· світська бесіда (20,7%):

Mrs. Higgins (at last, conversationally). Will it rain, do you think?

Lisa. The shallow depression in the west of these islands is likely to move slowly in an easterly direction. There are no indications of any great change in the barometrical situation (Shaw).

· питання моралі (10%):

Lady Crandover. Oh, we are all to blame for lowering the moral tone of society as we are doing.

Blanchflower. Oh, my dear Lady Crandover, please, please, do not make things unpleasant by dragging in morality (Jones).

· плітки (10%):

Lotty. I thought you didn’t mention –

Mrs. Jenkins. Well, my dear, I didn’t exactly. I only said a lady did call – but I said nothing about her being a young lady (Albery).

· флірт (9,6%):

Young Courtly. You cannot feel surprised –

Grace. I am more than surprised. (…) I am delighted (Boucicault).