КОМУНІКАТИВНІ СТРАТЕГІЇ ВВІЧЛИВОСТІ У СТЕРЕОТИПНІЙ МОВЛЕННЄВІЙ ПОВЕДІНЦІ ВІКТОРІАНСЬКОЇ ЖІНКИ

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Реферована дисертаційна робота присвячена дослідженню змісту й функціонування комунікативного принципу ввічливості в стереотипній мовленнєвій поведінці вікторіанської жінки (ВЖ) як мовної особистості.

Мовна особистість трактується в сучасній лінгвістиці як трьохрівнева вербально-семантична, когнітивна та прагматична єдність, як сукупність мовленнєвих здібностей і характеристик особистості, що зумовлюють створення і сприйняття текстів (Ю.М. Караулов; В.П. Нерознак). Поняття мовної особистості базується на соціо-психологічному прототипі – модельній/референтній особистості (В.І. Карасик; M. Bierwisch; P. Branca; E.M. Burns, P.L. Ralph, R.E. Lerner та ін.) та відбиває “соціопсихолінгвістичний портрет” особистості (В.Я. Мізецька). Слідом за І.С. Шевченко ВЖ – мовну особистість визначаємо як представницю середнього/вищого класів вікторіанської Англії, носія вікторіанської моралі, виразника вікторіанських цінностей британської лінгвокультурної спільноти XIX ст., що демонструє стереотипну вербальну поведінку. Однак зміст поняття мовної особистості ВЖ, її соціо- та прагмалінгвістичні характеристики ще вимагають свого дослідження.

Для аналізу мовленнєвої поведінки ВЖ використовуємо поняття стереотипу, що розглядається в контексті соціальної взаємодії як модель поводження, пов'язана з певним етнокультурно зумовленим вибором тактики й стратегії поведінки у певній ситуації, як вербальна фіксація спредмечених потреб соціальної групи (В.В. Красних; О.Н. Леонтьєв; І.Г. Ольшанський; І.С. Шевченко). Розпочато вивчення гендерних стереотипів, які, за визначенням О.Л. Бєссонової, складаються і закріплюються в суспільстві за допомогою інституціалізації та ритуалізації гендерної ознаки, але стереотипна мовленнєва поведінка ВЖ ще очікує на дослідження. Це засвідчує нагальну потребу моделювання стереотипної мовленнєвої поведінки ВЖ, вербалізованої засобами англійської мови XIX ст. у конкретних ситуаціях її дискурсу, який відбиває ментальність Вікторіанської доби.

Мовленнєва поведінка втілюється в дискурсі, дослідження якого є актуальнимидля сучасної лінгвістики, хоча загальноприйнятного розуміння поняття дискурс ще не досягнуто (А.Д. Бєлова; В.І. Карасик; К.Я. Кусько; М.Л. Макаров; О.О. Селіванова; П. Серіо). У нашому аналізі мовленнєвої поведінки ВЖ, виходячи із соціальних і ментальних засад дискурсу, трактуємо його як процес і продукт мисленнєво-комунікативної діяльності мовної особистості, як спілкування людей, опосередковане їхньою приналежністю до тієї чи іншої соціальної групи у певній ситуації мовлення (Н.Д. Арутюнова; О.М. Ільченко; О.С. Кубрякова; М.Л. Макаров; І.С. Шевченко, О.І. Морозова; І.П. Сусов).

Фокус на комунікативному принципі ввічливості у вивченні дискурсу ВЖ зумовлений домінуючою роллю, яку суспільство відводить увічливості в комунікативній поведінці ВЖ (E.S. Bogardus). Як один з провідних принципів дискурсу ввічливість належить до актуальних і широко досліджуваних проблем лінгвістики: визначені її сутність і основні характеристики (Т.В. Ларіна; І.А. Стернін; P. Brown, S. Levinson; R. Lakoff; G. Leech); зв'язок ввічливості та ідеології (G. Eelen; P. Klotz); особливості ввічливості у різних лінгвокультурних спільнотах (M. Sifianou), динаміка принципу ввічливості в дискурсі в діахронії (І.С. Шевченко; R. Brown, A. Gilman; R. Kopytko; R.Watts, S. Ide, K. Ehlich). Однак комунікативний принцип увічливості залишається практично не вивченим у дискурсі ВЖ.

Звернення до аналізу мовленнєвої поведінки ВЖ закономірно акцентує категорію гендеру, що підкреслює актуальність і новизну аналізу та визначає необхідність залучення даних суміжних дисциплін з огляду на характер гендерної проблематики, її не тільки біологічно, але й соціально і культурно зумовлену специфіку. Гендерні студії в аспекті соціолінгвістики (В.І. Беліков, Л.П. Крисін; M. Terkourafi), лінгвокультурології (Г.Г. Слишкін; D.N. Malz, R.A. Borker), психолінгвістики (S.U. Philips) тощо дозволили сформувати розуміння гендеру не тільки і не стільки як категорії соціолінгвістики, але як культурного феномену, що відбивається в мові і конструюється в комунікативній взаємодії індивідів (А.В. Кириліна; І.І. Халєєва). Отримано дані про роль гендерного чинника в системі мови й мовлення, про специфіку конструювання гендеру в дискурсі, окремі особливості стратегій і тактик мовленнєвої поведінки представників статей (О.Л. Бєссонова; Н.Д. Борисенко; О.І. Горошко; К.В. Піщікова; R. Freeman, B. McElhinny; S. Guenthner; A. Martynyuk; E. Ochs; P. O’Connor; M. Olikova; S. Rundquist; D. Tannen; S. Troemel-Ploetz). Проте зроблені лише перші кроки в дослідженні гендерних стереотипів у дискурсі (О.В. Милосердова), а комунікативні стратегії ввічливості ще очікують свого дослідження в гендерному аспекті.

Таким чином, актуальність дослідження зумовлена назрілою необхідністю комплексного вивчення природи принципу ввічливості та функціонування його стратегій в дискурсі мовної особистості ВЖ, що диктує наукове завдання роботи – системне прагмалінгвістичне дослідження комплексу лінгвальних та екстралінгвальних особливостей комунікативних стратегій ввічливості в мовленнєвій поведінці ВЖ як соціально-діяльнісного стереотипу.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертаційне дослідження пов’язано з бюджетною темою “Система мовленнєвої діяльності і навчання іншомовної комунікації (германські та романські мови)”, що розробляється факультетом іноземних мов Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна (номер держреєстрації 0103 U 004255).

Метою даного дослідження є виявлення сутності та особливостей функціонування комунікативних стратегій ввічливості у дискурсі ВЖ і моделювання стереотипу її мовленнєвої поведінки.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються наступні завдання:

· уточнити евристичні принципи історико-прагматичного аналізу комунікативних стратегій ввічливості в дискурсі та їхню типологію;

· визначити дискурсивні характеристики мовної особистості ВЖ, релевантні для її стереотипної мовленнєвої поведінки;

· установити прагмалінгвістичні властивості дискурсу ВЖ і набір типових для нього комунікативних ситуацій-стереотипів;

· проаналізувати особливості змісту й функціонування стратегій негативної і позитивної ввічливості в комунікативних ситуаціях різних типів у дискурсі ВЖ;

· моделювати стереотипну мовленнєву поведінку ВЖ у дискурсі на базі домінуючого комунікативного принципу ввічливості.

Об'єктом дослідження виступає дискурс ВЖ як утілення її стереотипної мовленнєвої поведінки в англійській мові XIX ст.

Предметом аналізу є зміст і способи реалізації комунікативних стратегій ввічливості у дискурсі ВЖ як мовної особистості.

Матеріалом дослідження слугує корпус із 960 діалогічних фрагментів, які містять репліки ВЖ. Вони отримані методом суцільної вибірки з 23 англійських п'єс, створених драматургами-чоловіками протягом Вікторіанської доби (загальний обсяг 1368 сторінок).

Мета і завдання даного дослідження визначають його методологію і методи. Опис мовленнєвої поведінки вимагає системності (Ю.С. Степанов; І.І. Халєєва) і виходить із діяльнісного розуміння мовленнєвого спілкування. Методологічними засадами роботи слугують положення сучасної лінгвопрагматики, теорії дискурсу, теорії мовної особистості.

Аналіз комунікативних стратегій увічливості у дискурсі ВЖ базується на комплексному застосуванні методів прагмалінгвістики (контекстно-ситуативний та інтенціональний аналіз), когнітивних методик (для опису концепту ВВІЧЛИВІСТЬ), елементів соціокультурного підходу (для визначення специфіки адресантно-адресатних відносин у дискурсі й особливостей ментальності Вікторіанської доби); лексико-синтаксичного аналізу висловлень. Верифікація отриманих даних проводиться з використанням доробку лінгвостатистики (методом порівняння величин квадратичного відхилення часток).

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше у вітчизняній лінгвістиці проводиться комплексний аналіз мовленнєвої поведінки ВЖ, визначаються прагмалінгвістичні особливості дискурсу ВЖ та набір типових для нього комунікативних ситуацій-стереотипів, виявляються дискурсивні характеристики мовної особистості ВЖ, моделюється екзостереотип її комунікативної поведінки.