АНГЛОМОВНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ КОНТРАКТ: ЛІНГВОПРАГМАТИЧНИЙ ТА ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ АСПЕКТИ

Страница 5

Домінування простих і паратактичних речень дає право говорити про певні преференції у шляхах презентації нового знання в текстах КК – а саме в коор­динативний спосіб. Очевидно, когнітивно-дискурсивні засади цього факту кри­ються в паритетному субстраті прагмасемантичної сутності цього текстотипу. Оскільки в основі координації лежить усвідомлення зв’язків між явищами чи подіями позамовного порядку в контексті їх рівновагомості, то саме вона най­більш активно залучається до аранжування зовнішньофреймових вузлів [що- та хто-слоти]. Субординація ж з її спеціалізованістю на ієрархічному ранжуванні позамовних зв’язків тяжіє до оформлення внутрішньофреймових вузлів [де-, коли-, як-слоти] і відповідних ним елементів концептосистеми КК.

Ієрархічна співвіднесеність одного блоку інформації з іншим відбивається в текстах КК у вигляді відношень каузальності, темпоральності, модальності, а також шляхом використання підрядних означальних і додаткових. При цьому актуалізація таких логіко-граматичних смислів, як мета, умова, причина, наслі­док здійснюється тут в широкому контексті категорії зумовленості, що є специ­фічною ознакою текстів КК, в яких відповідні логіко-смислові настанови дета­лізуються й уточнюються у вигляді сприятливої / несприятливої причини, ба­жаного / небажаного наслідку, припустимих / неприпустимих умов тощо. Тим самим складнопідрядні речення зумовленості виявляються в текстах КК функціонально багатозначними. Пор.: Should the quality of the delivered goods fail to correspond the quality stated in the present Contract, the Buyer has the right to declare claims about quality within 50 days after the date of delivery. Відношення зумовленості набувають питомої ваги там, де існує необхідність у синтаксис­ному маркуванні умов постачання, розрахунків і колізій.

Попри те, що синтаксичне аранжування що- та хто-слотів тяжіє до коорди­нації, воно не виключає й субординативного співставлення пропозиційної ін­формації однієї синтаксичної одиниці з іншою. Універсальними в цьому сенсі виявляються конструкції з означальним (The Seller shall sell, and the Buyer shall buy the merchandise…, which quantity, assortment, and quality are indicated in Speci­fication…) і додатковим (The Seller guarantees that the quality of the delivered goods is according to the Contract's specifications) суб’юнктами, які уможливлю­ють подальшу її деталізацію. Аналогічно використовуються й підрядні часу (This letter of guarantee shall continue to be valid until the Final Taking-Over Certi­ficate is presented [коли-слот]) і підрядні способу (Simultaneously the amounts of the invoices presented for payment to the … Bank of the NNN shall be placed to the credit account the way it is envisaged by the Bank Arrangement [як-слот]). Завдяки використанню гіпотактичних конструкцій з різним логіко-смисловим наванта­женням, ко-автор/и/ КК має/ють можливість відтворювати ієрархію фактів, подій та явищ у більш аргументований та нюансований спосіб.

Однак, аналіз показує, що в текстах КК реалізується не весь функціональ­но-семантичний потенціал англійського гіпотаксису: тут відсутні порівняльні, питальні та заперечні речення. Очевидно, це пов’язано з тим, що перші базую­ться на несумісних із офіційно-діловим стилем образно-асоціативних уявлен­нях, другі корелюють із запитом нової, суттєво значущої інформації, тоді як вона вводиться ще на стадії підготовки КК, а треті суперечать загальній білате­рально-комісивній тональності КК. Отже, порівняльні, питальні та заперечні складнопідрядні речення виявляються відстороненими від КК завдяки його жанрово-композиційній, функціонально-стилістичній та комунікативно-прагматичній специфіці.

Нерідко в текстах КК має місце комбіноване вживання координативних і субординативних конструкцій. Однак і тут знову має місце домінування пара­тактичної форми, бо найчастіше саме вона виступає матрицею для інкорпорації гіпотаксису (Civil engineering, erection, commissioning and adjustment works shall be paid in cash: 50% of the cost of works shall be paid in US Dollars and 50% – 10% of the cost of works in US Dollars and 10% of the cost of works in Canadian dollars shall be paid as advance payment against a bank guarantee for the same amounts). Зворотні випадки (введення у структуру гіпотаксису сурядної конструкції) не є характерними для КК.

Використання сурядно-підрядних поліномів свідчить про принципову від­критість текстів КК тим синтаксичним процесам, що спрямовані на розширення його конструктивних ланцюгів з метою подання комплементарної, але суттєво важливої інформації (включення, специфікація, адиція). Не менш активними в текстовій матерії КК є й зворотні процеси – спрощення синтаксичної організа­ції висловлення шляхом імплікації зв’язків різного статусу в одній реченнєвій структурі (редукція, асиндезація, компресія, контамінація). Перші сприяють оп­тимізації шляхів і способів синтаксичної “упаковки” пропозиційної інформації завдяки збільшенню довжини, а другі, – глибини речення.

Широкий спектр синтаксичних засобів – від моно- до поліпредикативних – свідчить про гнучкість синтаксичної організації текстів КК, яка повністю задо­вольняє комунікативні та інформативні потреби їхніх творців і користувачів. У цілому ж синтаксис текстів комерційних контрактів вписується в узус – парадигматично зумовлені норми граматики англійської мови.

ВИСНОВКИ

Дослідження текстотипу „комерційний контракт” стимулювалося усві­домленням все більш зростаючої ролі англомовних офіційно-ділових документів у соціальному бутті світового співтовариства. Попри те, що лінгвістичні виміри текстів ділової сфери спілкування в цілому та текстів КК зокрема неодноразово ставали об’єктом дослідницької уваги, їхні когнітивно-дискурсивні витоки ще не були предметом спеціального дослідження. У такий спосіб головною настано­вою роботи стало з’ясування системної організації цього текстотипу як продукту когнітивно-дискурсивної діяльності.

Сфера ділової комунікації дозволяє говорити щонайменше про два види ділового дискурсу – усний (існує в акустичній сфері) та писемний (текстовий континуум офіційно-ділових паперів). Поняття писемного дискурсу корелює з поняттям офіційно-ділового і загальнонаукового стилів, а усна форма його реалізації – ще й з розмовним регістром кодифікованої літературної мови.

За способом накопичення й подання інформації текст КК є трансльованим дискурсом. У ньому відбивається планомірний рух від усного ділового спілку­вання до остаточно фіксованого офіційно-ділового тексту високого рівня стан­дартизації, інтегрованого в дискурсивний континуум ділової комунікації. Це – глибоко конвенціалізований мовленнєвий твір, який є результатом напруженої інтелектуальної роботи певного кола комунікантів – ділових партнерів. Поєд­нання ментальних і комунікативних зусиль обох сторін при створенні докумен­ту, що адресований їм обом, робить текст КК автореферентним.

Автореферентність визначає й загальне іллокутивне підґрунтя текстів ко­мерційних контрактів – директивну спрямованість, що набуває вигляду білате­рального комісиву: обидві сторони беруть на себе юридично визначені зобов’я­зання, що підлягають неодмінному виконанню. Такі обов’язки не можуть бути зміненими, модифікованими чи якимось чином відкорегованими, а їх невико­нання автоматично викликає накладення санкцій, що чітко закріплено в тексті КК, у т.ч. і в окремих його структурно-композиційних блоках, які групуються у три структурно-логічні частини – інтродуктивну, основну та фінальну.

При цьому окремі структурно-композиційні блоки несуть різне прагматич­не навантаження: інтродуктивна частина виконує фатично-інформативну функ­цію, а основна – регулятивно-інформативну. У такий спосіб весь актомовленнє­вий каркас комерційного контракту вибудовується шляхом прагматичної конта­мінації різновекторних, але взаємоузгоджених іллокуцій.

Маючи свої телеологічні витоки в мотивах і цілях ділових партнерів, які вступають у певні економіко-правові стосунки, текст КК розгортається в опорі на специфічний паттерн своєї змістової організації – своєрідну когнітивну кар­ту, яка конституюється за рахунок сталих когнітивно-логічних компонентів – концепт-ідеї, дискурсивно зумовленої концептосистеми, предметно-центрич­ного фрейму, а також макроконекторів і операторів, що забезпечують локальну і глобальну зв’язність КК та, зрештою, його когнітивно-комунікативну єдність.