Областные госадминистрации как субъекты административного права Украины

Страница 4

13) здійснення управління архівною справою.

Характеризуючи ці повноваження у сфері забезпечення законності, прав і свобод громадян, насамперед, варто зауважити, що згідно з конституційно закріпленими принципами відповідальності держави перед лю­диною за свою діяльність та головним обов'язком держави забезпечувати права і свободи людини (ст. 3), законність у діяльності обласних державних адміністрацій повинна виявляти­ся у такому вигляді:

а) всі рішення, що приймаються, повинні відповідати чинному законодавству;

б) рішення, що приймаються, не повинні виходити за межі повноважень обласних держадміністрацій, тоб­то вони можуть прийматися тільки з питань, що віднесені до їх компетенції;

в) усі рішення повинні прийматися у тако­му порядку і таких формах, які відповідають нормативним приписам;

г) взаємовідносини обласних держадміністрацій з недержавними структурами, громадянами та їх об'єднаннями, а також ін­шими громадськими формуваннями (органами самоорганіза­ції населення) здійснюються у межах взаємних прав і обов'язків, які визначені на законних підставах.

Велике значення для ефективного виконання вимог підпункту 4 статті 25 Закону4 у сфері забезпечення прав і свобод громадян має правова культура посадових осіб, правосвідомість, засновані на визнанні абсолютної цін­ності основних прав людини. Велике значення має добре здійснюване переконання, а також вміло організоване заохочення.

У зв’язку з підпунктом 12 статті 25, треба також зауважити, що повноваження органів і посадових осіб, що розгля­дають справи про адміністративні правопорушення, міс­тяться в КпАП України, а ст. 222 Кодексу визначає, зокре­ма, категорії справ, підвідомчі органам внутрішніх справ (міліції); а ст. 214 розмежовує компетенцію органів, що уповноважені розглядати справи про адміністративні пра­вопорушення тощо.

Щодо забезпечення розгляду звернень громадян (їх об’єднань) та контролю за станом цієї роботи в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в організаціях і установах, розташованих на території областей, ще “Концепція адміністративної реформи”iii передбачала право на позасудовий захист прав і свобод громадян, порушуваних органами виконавчої влади, що повинно реалізовуватися шляхом подання ад­міністративної скарги до вищого у порядку підлеглості ор­гану виконавчої влади (посадової особи).

Окремо, хоча це й виходить за рамки теми цієї курсової роботи, але стосується захисту законності, а також прав і свобод громадян, дозволю собі висловити особисту думку.

Відсутність незалежних адміністративних судів, які б розлядали виключно справи відносно взаємодії представників влади (держави) та її громадян, позбавляє нашу країну більш ефективного механізму встановлення і регламентації таких взаємовідносин у суспільстві, за яких кожній людині було б гарантовано реальне додержання і охорона приналежних їй прав і свобод у сфері виконавчої вла­ди, а також більш ефективний захист у випадках їхнього пору­шення.

Наприкінці цього розділу, треба сказати, що поняття повноважень щільно стикується з поняттям взаємодії (відносин) обласної державної адміністрації з іншими суб’єктами держави, серед яких, наприклад, органи місцевого самоврядування тощо. Розглянемо це питання у наступній частині цієї роботи.

3. Відносини обласної державної адміністрації з органами місцевого самоврядування.

Ці відносини регулюються кількома нормативно-правовими актами, серед яких найголовніші: Конституція2, Закони України “Про місцеві державні адміністрації”4 та “Про місцеве самоврядування”5.

На відміну від втратившого чинність “Положення”iv, де передбачались дуже вагомі та широкі контрольні повноваження (пункт 8 “Положення”) глав обласних держадміністрацій по зупиненню, скасуванню (аж до звернення в прокуратуру) рішень місцевих Рад, виконавчих комітетів місцевого самоврядування та їх голів, “якщо вони су­перечать Конституції України, законам України, указам і розпорядженням Президента України, .”, діючи у сьогодення Закони регулюють ці відносини більш зважено та детально.

Так стаття 20 Закону “Про місцеве самоврядування”5 передбачає можливість здійснення державного контролю за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і який не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.

Як вже згадувалось раніше, місцеві державні адміністрації та ограни місцевого самоврядування керуються принципом делегування повноважень у відносинах між собою. Згідно зі статтею 44 Закону “Про місцеве самоврядування” районні, обласні ради делегують відповідним місцевим державним адміністраціям такі повноваження:

1) підготовка і внесення на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно районів і областей, цільових програм з інших питань, а в місцях компактного проживання національних меншин - також програм їх

національно-культурного розвитку, проектів рішень, інших матеріалів з питань, передбачених цією статтею; забезпечення виконання рішень ради;

2) підготовка пропозицій до програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно областей та загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального та культурного розвитку України;

3) забезпечення збалансованого економічного і соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів;

4) підготовка і подання до відповідних органів виконавчої влади фінансових показників і пропозицій до проекту Державного бюджету України;

5) сприяння інвестиційній діяльності на території району, області;

6) об'єднання на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території, і населення, а також бюджетних коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури, шляхів місцевого значення та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища;

7) залучення в порядку, встановленому законом, підприємств, установ та організацій, які не належать до комунальної власності, до участі в обслуговуванні населення відповідної території, координація цієї роботи;

8) затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту;

9) підготовка питань про визначення у встановленому законом порядку території, вибір, вилучення (викуп) і надання землі для містобудівних потреб, визначених містобудівною документацією;

10) організація охорони, реставрації, використання пам'яток історії та культури, архітектури і містобудування, палацово-паркових, паркових та садибних комплексів, природних заповідників місцевого значення;

11) підготовка висновків щодо проектів місцевих містобудівних програм відповідних адміністративно-територіальних одиниць, що затверджуються сільськими, селищними, міськими радами;

12) видача відповідно до законодавства забудовникам архітектурно-планувальних завдань та технічних умов на проектування, будівництво, реконструкцію будинків і споруд, благоустрій територій та надання дозволу на проведення цих робіт;

13) забезпечення відповідно до законодавства розвитку науки, усіх видів освіти, охорони здоров'я, культури, фізичної культури і спорту, туризму; сприяння відродженню осередків традиційної народної творчості, національно-культурних традицій населення,

художніх промислів і ремесел, роботі творчих спілок, національно-культурних товариств, асоціацій, інших громадських та неприбуткових організацій, які діють у сфері освіти, охорони здоров'я, культури, фізичної культури і спорту, сім'ї та молоді;

14) підготовка і подання на затвердження ради пропозицій щодо організації територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками історії або культури, які охороняються законом;