Проблема ограничения административных деликтов от преступления

Проблема ограничения административных деликтов от преступления

Запорожский институт государственного и муниципального управления

Кафедра уголовного права

РЕФЕРАТ

на тему:

Проблема отграничения административных деликтов от преступления

Выполнил : ст. 4 курса юр. факультета

Белоусов А.С.

Самчук Т.В.

Проверил : ст.преподаватель

Бурак Т.В.

1998 г.

ПЛАН:

1. Введение;

2. Разграничение преступлений и административных проступков;

2.1 Гуманизация уголовного права;

2.2 Правовые критерии разграничения преступлений и административных проступков;

3. Соотношение административных правонарушений с преступностью;

4. Различие административного правонарушения и преступления.

ВВЕДЕНИЕ

Розгляд справ про адміпістративіи правопо­рушення

На розгляд районних (міських) та окружних судів надійшло 427690 справ про адміністративні правопору­шення (на 3871, або 0,9%, менше). У розглянутих спра­вах визнано винними 381847 осіб, що складає 88,9% від загального числа осіб, щодо яких винесено постанови або рішення (у 1996 р. — 89,7%). Число осіб з розрахун­ку на 100 тис. населення, до яких застосовано судами адміністративні стягнення, дещо зменшилося — 757 проти 780 в 1996 р.

Серед адміністративних правопорушень, справи про які розглядаються судами, переважали: дрібне хуліганство — 37,5%, дрібні розкрадання державного або колективного майгіа — 10,9%, злісна непокора за­конному розпорадженню чи вимозі працівника міліції або його образа — 14,0%, керування транспортними за­собами особами, які перебувають у стані сп'яніння, — 7,7%, розпивання спиртних напоїв у громадських місцях — 7,5%, торгівля з рук у невстаноадених місцях — 5,1%. Інші ввди адміністративних правопору­шень у загальній їх структурі складають незначну част­ку. Характерним є те, що аналогічні співвщноіиення ма­ли місце й у 1996 р.

Значно зросла кількість розтлянуіих судами справ про адміністративні правопорушення, пов'язані із засто­суванням законодавства про працю, зокрема про пору­шення вимог законодавства про працю та про охорону праці (ст. 41 КпАП) — з 13 до 202, невиконання розпо­рядження державного або іншого органу про працевла­штування (ст. 188' КпАП) — з 1 до 19, невиконання за­конних вимог службових осіб державної інспекції праці Міністерства праці України (ст. 1886 КлАП) — з 3 до 79.

Зільшилось більше як у два рази число осіб, визна­них винними у вчиненні правопорушень, передбаче­них ст. 44 КпАП (незаконні вироблення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних за­собів або психотропних речовин без мсти збуту в неве­ликих розмірах) та ст. 126 КпАП (керування транспорт­ними засобами особами, які не мають права керу­вання).

Зросла на третину кількість осіб, на яких накладено адміністративне стягнення за розпивання спиртних на­поїв у громадських місцях (ст. 178 КпАП), за невико­нання обов'язків щодо виховання дітей (ст. 184 КпАП), за порушення правил адміністративного нагляду (ст. 187 КпАП).

Зменшилась вдвічі кількість осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності за дрібне розкрадан­ня державного майна (ст. 51 КпАП) та за дрібну спеку­ляцію (ст. 157 КпАП).

Зберігається тенденція до зменшення кількості при­тягнутих до відповідальності за ст. 208' КлАП за пору­шення встановленого порядку вивезення за межі Ук­раїни товарів народного споживання та інших ма­теріальних цінностей: накладено адміністративні стяг­нення на 188 осіб, що майже в чотири рази менше у порівнянні з 1996 р., коли їх число становило 728.

Продовжує зростати кількість визнаних винними в корупційних діяннях, інших правопорушеннях, пов'яза­них з корупцією, а також у неправомірному викорис­танні державного майна. Так, за ст. 184' КпАП притягну­то до вщповщальносгі 693 посадові особи (на 54,7% більше). За вчинення правопорушень, передбачених статтями 7—11 Закону «Про корупцію», накладено адміністративні стягнення на 1925 осіб (проти 575 у 1996 р.). Винесено постанови про закриття справи щодо 3050 осіб, що складає дві третини вщ загальної кількості осіб, щодо яких винесено постанови (рішення). Передано прокурору, органу попереднього слздства чи дізнання 151 справу з цього числа. Сума накладеного штрафу становила 555,1 тис. грн., стягнуто 300,4 тис. грн. Встановлено матеріальні збитки на суму 79,6 тис. грн., відшкодовано — 63,7 тис. грн.

Практика застосування адміністративних стягнень характеризується такими даними: штраф накладено на 199 976 правопорушників (52,4%), арешту пщдано 150180 винних (39,3%), виправні роботи застосовано до 7624 осіб (2,0%), позбавлено спеціального права 7890 правопорушників (2,1%).

З числа осіб, винних у порушенні, передбаченому ч. 2 ст. 130 КлАП, позбавлення права керування транс­портними засобами застосовано до 7889 осіб (25,6% проти 17,9% у 1996 р.); сплатне вилучення транспортно­го засобу, передбачене ч. 5 ст. 121 КпАП, — лише до 28 (1,0% прота 1,3% у 1996 р.).

Присуджено до стягнення 17 694,9 тис грн. штрафу, стягнуто 9230,3 тис. грн., що становить 52,2% (у 1996 р. — 74,2%). Встановлено матеріальних збитків, завданих правопорушеннями, на суму 3375,2 тис грн., відшкодовано — 689,9 тис грн., що складає 20,4% від суми спричиненої шкоди (в 1996 р. — 30,3%).

Управління узагальнення судової практики та аналізу судової статистики Верховного Суду України

РАЗГРАНИЧЕНИЕ ПРЕСТУПЛЕНИЙ И АДМИНИСТРАТИВНЫХ ПРОСТУПКОВ

В связи с подготовкой нового уголовного законодательства особую актуаль­ность приобретает проблема разграничения административных проступков и пре­ступлении. Ее научное рассмотрение важно теперь не только с точки зрения вы­яснения общетеоретических критериев отличия проступка от преступления, но и в аспекте непосредственного законодательного ее решения. Речь идет о радикальной реформа действующего уголовного законодательства, с тем чтобы оно в полной мере соответствовало требованиям правового государства, принципам уго­ловной политик и адекватно отражало объем деяний, которые представляют реальную общественную опасность, действительно являются преступными и пото­му диктуют необходимость применения к виновным уголовной репрессии.

В ходе реформы намечается значительная гуманизация уголовного права. При этом предполагается перевести целый ряд составов преступлений в разряд админи­стративных проступков, расширить сферу применения материальной ответственно­сти и мер общественного воздействия. В порядок дня поставлен, в частности, вопрос о том, сохранять ли уголовную ответственность за определенные админи­стративные проступки, совершенные просто повторно или повторно после приме­нения мер административного взыскания или же исключить их из числа преступ­ных и уголовно наказуемых деяний. Такого рода деяния предусмотрены в 25 статьях УК Украины (в УК РСФСР 1926 г. и в действующем УК в редакции 1960 г. было 5 таких статей). В некоторых статьях УК стран СНГ в ка­честве условия признания административных правонарушений преступными дея­ниями предусмотрено альтернативно с административной преюдицией применение мер дисциплинарного или общественного воздействия за предыдущее правонару­шение.

В литературе везде поставлен вопрос о правомерности признания уголовно наказуемыми повторных административных правонарушений и об основаниях их декриминализации. Но проблема в целом еще остается неисследованной. В на­стоящей работе также рассматриваются лишь ее отдельные стороны.

В советском уголовном законодательстве была установлена и неуклонно рас­ширялась уголовная ответственность за упомянутые деяния, что видно уже из приведенных данных по УК Украины. Эта тенденция сохранилась и после приня­тия в 1980 г. Основ законодательства Союза ССР и союзных республик об адми­нистративных правонарушениях, а затем и кодексов союзных республик об ад­министративных правонарушениях, хотя законодательство позволяло принципиально по-иному подойти к решению вопроса о соотношении проступков и преступлений, административных и уголовно-правовых запретов. Встает вопрос: имеются ли до­статочно объективные основания для такого решения?