Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки

Страница 4

схилові землі. Якщо Україна в Європі займає 5,7 відсотка

території, то її сільськогосподарські угіддя - 18,9 відсотка, а

рілля - 26,9 відсотка. Ефективність використання земель в Україні

значно нижча, ніж у середньому по Європі.

Основними причинами низької віддачі земельного потенціалу в

Україні є безгосподарне ставлення до землі, тривала відсутність

реального власника, помилкова стратегія максимального залучення

земель до обробітку, недосконалі техніка і технологія обробітку

землі та виробництва сільськогосподарської продукції, невиважена

цінова політика, недотримання науково обгрунтованих систем ведення

землеробства і, зокрема, повсюдне недотримання сівозмін, внесення

недостатньої кількості органічних добрив, низький

науково-технічний рівень проектування, будівництва та експлуатації

меліоративних систем, недосконала система використання і внесення

мінеральних добрив та невиконання природоохоронних,

комплексно-меліоративних, протиерозійних та інших заходів.

Якісний стан земельного фонду постійно погіршується. В

окремих районах, де проведено осушення земель, відбувається

неконтрольоване зниження рівня грунтових вод, зменшення потужності

органічної маси, а в районах зрошення - підтоплення і засолення

грунтів, деградація чорноземів, що призвело до негативних

екологічних наслідків у районах Полісся та на півдні України. Нині

14,8 відсотка загальної площі поливних земель піддаються

еродуванню, 1,5 відсотка - перезволоженню, понад 4 відсотки є

солонцюваті та засолені. Збільшення мінералізації грунтових вод

загрожує вторинним засоленням земель. Майже на всіх землях

спостерігається неухильне зниження вмісту гумусу в грунтах. Тільки

за 20 років (з 1961 року по 1981 рік) середній вміст гумусу в

грунтах України знизився з 3,5 до 3,2 відсотка.

Розвиток різних форм власності та господарювання на землі без

суворого і надійного державного екологічного та митного контролю

за ввезенням небезпечних відходів, брак відповідної законодавчої

бази призводять до споживацького ставлення до землі. Використання

у великій кількості мінеральних добрив, пестицидів та інших

хімічних препаратів разом з промисловим і радіаційним забрудненням

може ще більше ускладнити екологічну ситуацію в Україні, знизити

відтворювальну здатність біосфери та екологічну стійкість

агроландшафтів.

4. ТРАНСПОРТ

Значним забруднювачем довкілля є транспортна галузь, зокрема

рухомі її засоби (автомобілі, тепловози, морські та річкові

судна), що використовують як пальне різні види нафтопродуктів, а

також стаціонарні об'єкти матеріально-технічного забезпечення

(склади пально-мастильних матеріалів, заправні станції, станції

технічного обслуговування, майстерні тощо).

Значної шкоди довкіллю завдають відпрацьовані гази

автомобілів, пально-мастильні матеріали, зливні води після миття

автомобілів та їх агрегатів, пари різних шкідливих речовин,

кислот, матеріалів, які використовуються в технологічних процесах

ремонту автомобілів.

Через великі обсяги використання пального автотранспорт

забруднює навколишнє природне середовище токсичними компонентами:

на рівні 25 відсотків - солями свинцю, на рівні 50 відсотків -

оксидом вуглецю. У 24 великих містах України, зокрема в Києві,

Харкові, Севастополі, Одесі, шкідливі викиди в повітря внаслідок

роботи автотранспорту перевищують 50 відсотків загальної їх

кількості.

Залізничний транспорт України використовує приблизно

170 млн. куб. метрів води на рік. Близько 50 відсотків води

використовується на господарсько-питні потреби, безповоротні

втрати води становлять понад 40 відсотків. Щороку в каналізаційні

мережі, природні водойми залізниця скидає понад 20 тис. тонн

забруднюючих речовин, з яких майже 50 відсотків - без очищення.

Основні забруднюючі речовини - це відпрацьовані гази тепловозів,

нафтопродукти, фенол, аерозолі, сміття.

Більш як половина всього обсягу викидів забруднюючих речовин

у повітря річковим транспортом припадає на відпрацьовані вихлопні

гази двигунів судноплавних засобів та автотранспорту - близько 500

тонн на рік на кожний великий річковий порт або транспортний

вузол.

Морський транспорт забруднює море відходами харчування,

сміттям, нафтою та нафтопродуктами, що значно погіршує екологічний

стан моря, особливо в припортових зонах.

5. ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО

В Україні інтенсивно відбуваються процеси урбанізації. Їх

негативними наслідками є:

1) концентрація і навантаження промислових об'єктів на

обмеженій території, що призводить до високого рівня забруднення

довкілля;

2) несприятлива територіально-планувальна структура міст,

зумовлена підпорядкованістю інтересам нарощування промислового

потенціалу, внаслідок чого промислові підприємства часто оточені

житловими масивами, а весь транзитний транспорт проходить через

міста, що значно збільшує їх загазованість;

3) другорядність проблем містобудування порівняно з

пріоритетами промислового розвитку, що призвело до занедбаності

таких важливих сфер життєдіяльності міст, як водопровід і

каналізаційна мережа, технічний стан яких безпосередньо впливає на

екологічний стан міст і якість питної води;

4) руйнування природного середовища великих міст. Висока

забрудненість довкілля промисловими викидами і відходами, в тому

числі й побутовими, незадовільний стан життєзабезпечувальних

систем, швидке зростання населення міст на основі екстенсивного

промислового розвитку і потреба розширення їх територій призвели

до скорочення зелених зон, забруднення і непридатності водойм

тощо.

На сьогодні всі міста, 821 селище, а також 5760 сільських

населених пунктів (всього понад 70 відсотків населення України)

забезпечено централізованим водопостачанням.

Виробнича потужність усіх централізованих водопроводів

становить 29,5 млн. куб. метрів води на добу, в тому числі

підприємств комунальної власності - 17,2 млн. куб. метрів на добу,

з них у міських населених пунктах - 17,1, в сільських - 0,1 млн.

куб. метрів води на добу. Для водопостачання населення із

загального обсягу необхідної кількості води використовується

близько 40 відсотків підземних вод.

Система водопровідно-каналізаційного господарства нині

перебуває в кризовому екологічному стані з таких причин:

водопровідні мережі не мають внутрішнього антикорозійного

покриття;

понад 17 відсотків води для споживання за окремими

фізико-хімічними показниками не відповідають вимогам діючого

стандарту;

суттєве скорочення інвестицій у комунальне господарство

зумовило значне зростання аварійності водопровідних об'єктів

(тільки у міських мережах в аварійному стані перебуває 16,6 тис.

кілометрів водопроводів і 6,4 тис. кілометрів каналізаційних

мереж);

витоки та невраховані витрати води становлять понад 15

відсотків, відсутня належна система обліку води в житловому фонді

(середньодобове споживання води на 1 жителя міста в Україні

становить 325 літрів, тоді як у великих містах Європи цей

показник дорівнює 100 - 200 літрам);

не мають централізованих систем каналізації 27 міст і 392

селища міського типу, а в 187 міських населених пунктах очисні

каналізаційні споруди працюють неефективно (у водойми щодоби

скидається понад 10,6 тис. куб. метрів неочищених і недостатньо

очищених стічних вод);

неефективність комплексних програм екологізації технологій у

промисловості, енергетиці, будівництві, сільському господарстві та

на транспорті, неефективність комунальних очисних споруд, які

витримують основне навантаження з очищення промислових і міських

стоків, призвело до накопичення великої кількості осадів і мулу

(щороку близько 40 млн. тонн), що становить реальну загрозу