Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки

Страница 5

вторинного забруднення довкілля;

промислові підприємства за браком ефективних технологій

очищення виробничих стічних вод та утилізації їх осадів скидають у

водойми через систему централізованої каналізації

висококонцентровані стічні води, шкідливі речовини яких руйнують

каналізаційні мережі, порушують технологічні регламенти очищення

міських стічних вод і не видаляються в процесі біологічного

очищення, що робить неможливим використання очищених міських

стічних вод та їх осадів у сільському господарстві.

Основними джерелами забруднення повітря в

житлово-комунальному господарстві України є підприємства з

виробництва дорожніх будівельних матеріалів, котельні теплового

господарства, промислові підприємства комунального машинобудування

та автомобільний транспорт. Вони викидають в атмосферу значну

кількість золи, оксидів вуглецю, сірки, азоту, а також скидають у

каналізацію хімічні сполуки, що утворилися внаслідок реагентної

обробки води, яка використовується в системах теплопостачання.

У містах і селищах міського типу щороку нагромаджується

близько 40 млн. куб. метрів сміття, яке знешкоджується на 771

міському звалищі, з яких майже 80 відсотків експлуатується без

дотримання запобіжних заходів щодо забруднення підземних вод і

повітряного басейну, та 4 сміттєспалювальних заводах, технологічне

обладнання яких не відповідає сучасним екологічним вимогам.

Традиційна технологія знешкодження міського сміття на

звалищах безперспективна і не може бути прийнятною для населення

сільської місцевості.

6. ПРОМИСЛОВІ ВІДХОДИ

Багаторічна енергетично-сировинна спеціалізація, а також

низький технологічний рівень промисловості України поставили її в

число країн з найбільш високими абсолютними обсягами утворення та

накопичення відходів. Обсяг утворення відходів у 1996 році

становив 700 - 720 млн. тонн.

Скорочення обсягів виробництва, яке спостерігалося у

більшості галузей економіки протягом 1991 - 1996 років, суттєво не

позначилося на загальній ситуації щодо утворення відходів.

За станом на 1996 рік загальна маса накопичених на території

України відходів у поверхневих сховищах перевищила 25 млрд. тонн,

що в розрахунку на 1 кв.км площі становить близько 40 тис. тонн.

Відходи нагромаджуються у вигляді шламосховищ, териконів,

відвалів, різних звалищ. Площа земель, зайнята ними, становить

близько 160 тис. гектарів.

Внаслідок гіпертрофованого розвитку гірничодобувної

промисловості в Україні домінують відходи, що утворюються під час

розробки родовищ (до 75 відсотків загального обсягу) та збагачення

корисних копалин (відповідно 13 і 14 відсотків). Значну частину

цих обсягів становлять відходи хіміко-металургійної переробки

сировини.

З урахуванням сучасного технологічного рівня переробки

відходів в Україні серед загальної кількості відходів, що

утворюються щороку, реальну цінність становлять 410 - 430 млн.

тонн. Утилізується лише третина загальної кількості відходів. Це

свідчить про значні ресурсні резерви. Проте протягом 1992 - 1996

років спостерігалася стійка тенденція до зниження обсягів

використання відходів (щорічно в середньому на 20 відсотків менше

порівняно з попереднім роком), яке відбувалося більш високими

темпами, ніж скорочення загальних обсягів промислового

виробництва.

Існуючий рівень утилізації відходів вторинних ресурсів не

впливає на поліпшення стану довкілля. Це пов'язано з тим, що до

переробки залучаються в основному великотоннажні гірничопромислові

та деякі інші відходи - малотоксичні чи нейтральні (інертні). Тому

екологічний ефект переробки відходів є незначним. До категорії

високотоксичних належать лише 1 - 2 відсотки всіх промислових

відходів, але їх вплив на довкілля дедалі зростає. Однак до цього

часу не збудовано жодного спеціалізованого заводу з переробки

токсичних промислових відходів, немає належним чином організованої

системи збирання, зберігання та видалення токсичних відходів,

відсутні техніка та обладнання для переробки відходів будівництва

і комунального господарства.

Недостатні норми адміністративної та кримінальної

відповідальності за порушення правил збирання, зберігання,

транспортування та використання промислових та інших відходів.

Однобокість екологічної політики виявляється також у

недостатньому екологічному контролі за масовим використанням

деяких інших відходів (фосфогіпсу, вапняково-сірчаних шламів

тощо). Це - додаткове джерело забруднення природного середовища.

7. ВІЙСЬКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА КОНВЕРСІЯ

ВІЙСЬКОВО-ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ

Геополітичне розташування України на Європейському континенті

історично зумовило роль і місце її території, а також

військово-економічного потенціалу в проектах і програмах

реалізації військових доктрин різних громадсько-політичних систем

і військово-політичних блоків. Тому в центрально-східному регіоні

Європи за десятиріччя накопичено дуже велику кількість військ і

сил флоту, різноманітної військової техніки та озброєнь, у тому

числі ракетно-ядерних. Склалася також розвинута мережа потужних

підприємств, установ і організацій оборонного призначення.

Щоденна військова діяльність, як правило, вкрай негативно

впливає на довкілля. Внаслідок багаторічних порушень

природоохоронного законодавства, зокрема щодо утримання та

експлуатації авіаційних і військово-морських баз, полігонів і

танкодромів, учбових центрів, баз і складів пально-мастильних

матеріалів, військово-ремонтних і будівельних підприємств, парків

бойової і автотракторної техніки, військлісгоспів і підсобних

господарств, об'єктів тепло-, водо-, енергопостачання, зливних і

очисних споруд, місць збору та утилізації відходів, а також

внаслідок недотримання вимог екологічної безпеки під час

проведення заходів бойової та оперативної підготовки військ і сил

флоту уже забруднено та продовжується забруднення основних

складових довкілля: грунтів, поверхневих та підземних вод,

повітря.

Екологічний стан може ще більше погіршитися у ході проведення

наступної широкомасштабної військової реформи, конверсії оборонної

промисловості, ліквідації ракетно-ядерної зброї та хімічної зброї,

що залишилася з другої світової війни, продовження утилізації

(знешкодження) застарілих видів військової продукції та

боєприпасів, відходів військового виробництва, якщо військові й

надалі не будуть дотримуватися екологічних вимог.

8. ВОДНІ РЕСУРСИ ТА ЕКОСИСТЕМИ

Основні джерела прісної води на території України - стоки

річок Дніпра, Дністра, Південного Бугу, Сіверського Дінця, Дунаю з

притоками, а також малих річок північного узбережжя Чорного та

Азовського морів. Порушення норм якості води досягло рівнів, які

ведуть до деградації водних екосистем, зниження продуктивності

водойм. Значна частина населення України використовує для своїх

життєвих потреб недоброякісну воду, що загрожує здоров'ю нації.

Сумарна величина стоків річок України без Дунаю в середній за

водністю рік становить 87,1 млрд. куб. метрів, знижуючись у

маловодний рік до 55,9 млрд. куб. метрів. Безпосередньо на

території держави формується відповідно 52,4 і 29,7 млрд. куб.

метрів води, решта надходить з суміжних територій. Водні ресурси

Дунаю становлять у середньому 123 млрд. куб. метрів води на рік.

Прогнозні ресурси підземних вод питної якості розподілені на

території України вкрай нерівномірно і становлять 22,5 млрд. куб.

метрів на рік (61,7 млн. куб. метрів на добу), з яких 8,9 млрд.

куб. метрів (24,4 млн. куб. метрів на добу) гідравлічно не

зв'язані з поверхневим стоком і становлять додаткову складову до

поверхневого стоку. Водозабір підземних вод у складі прогнозних

ресурсів становить 21 відсоток, що свідчить про можливість ширшого