Правове положення громадських організацій і політичних партій по законодавству України

Страница 8

Політична партія — це організація, що о6єднює індивідів на основі спільності політичних поглядів, визнання визначеної системи цінностей, що знаходять своє втілення в програмі, яка намічає основні напрямки політики держави.

Політична партія — це об'єднання, що діє на постійній основі, що має формалізовану організаційну структуру.

Розділ II.

2.1. Громадські організації і політичні партії – як суб’єкти цивільного правовідносин.

Суб'єктами цивільних правовідносин і від­повідно носіями майнових та особистих немайнових прав та обов'язків можуть бути не лише індивіди — фізичні особи, а й різні колективні утворення: підприємства та організації, господарські товариства, виробничі та споживчі кооперативи та ін. Однак для того, щоб мати можливість вступати у ци­вільні правовідносини і бути їх суб'єктами, ці колективні утворення наділяються за наявності певних ознак статусом юридичної особи. На відміну від фізичних осіб, юридичні особи не є живими істотами і тому не мають природної волі, однак у них діє об'єднана людська воля і об'єднана людська сила в певному напрямі, зумовленому метою створення юри­дичної особи. Внаслідок цього за юридичною особою і визна­ється можливість бути суб'єктом права. Слід зазначити, що юридична особа є самостійним суб'єктом правовідносин і існує незалежно від фізичних осіб, які її утворили, і хоч це колективне утворення і визнається суб'єктом правовідносин, однак як юридична особа воно може бути носієм лише таких прав та обов'язків, які не пов'язані з природними властивос­тями людей.

Інститут юридичної особи в цивільному законодавстві зу­мовлений становленням товарно-грошових відносин у рин­ковій економіці, суспільним! розподілом праці, необхідністю включення до цивільного обороту майна держави, громадських та інших організацій.

Поняття та ознаки юридичної особи розкриваються в ст.23 ЦК України: юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набу­вати майнових і особистих немайнових прав, нести обов'яз­ки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражному суді або в третейському суді. З цього визначення можна виділити такі істотні ознаки юридичної особи:

А. Організаційна єдність. Юридична особа — це не окремий громадянин (фізична особа), а колективне утворен­ня, певним чином організований колектив людей (організа­ція). Принципи формування цього колективу можуть бути різними: укладення трудових договорів (контрактів) робітни­ками і службовцями з адміністрацією державного підприєм­ства, добровільне об'єднання громадян на основі членства в кооперативі тощо. Але кожна організація характеризується наявністю певної системи істотних соціальних взаємозв'язків Її членів, внутрішньою структурною і функціональною дифе­ренціацією.

Згідно зі ст.23 ГКУ. “Цей принцип забезпечує виступ юридичної особи в цивільному обороті як єдиного цілого. Організаційна єдність виражається у визначенні цілей і задач юридичної особи, у встановленні його внутрішньої структури, компетенції органів, порядку їхньої діяльності і взаємин з іншими органами, порядку припинення юридичної особи й в інших указівках. Організаційна єдність юридичної особи закріплюється в його установчих документах і законодавчих актах, що регулюють правове положення організацій відповідного виду.”

Так наприклад, в статуті СДПУ(О) признак організаційна єдність характеризується таким чином:

Організаційну структуру СДПУ(О) складають первинні осередки, районні, районні в містах, міські, обласні, Кримська республіканська, Київська та Севастопольська міські організації. У своїй діяльності вони керуються цим Статутом, програмними документами та рішеннями з'їздів, конференцій, Політичної Ради, Політичного бюро, Секретаріату СДПУ(О).

Первинні осередки створюються рішенням установчих зборів членів СДПУ(О) з власної ініціативи на основі їх вільного волевияв­лення за наявністю не менше 3-х осіб за територіальною або іншою озна­кою.

Первинні осередки входять до відповідної районної (міської) ор­ганізації і діють як їх структурні підрозділи.

Первинні осередки вирішують питання, що належать до їх компе­тенції, самостійно, в межах, що не суперечать програмним і статутним до­кументам партії, рішенням вищестоящих партійних організацій та керівних органів партії.

Первинні осередки СДПУ(О):

- приймають рішення про прийом до партії, виключення та вибуття з неї;

- вирішують питання матеріальної підтримки партії;

- беруть участь у проведенні в життя рішень вищестоящих партійних організацій та керівних органів партії, пропаганді її ідей;

- співпрацюють з громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян, які діють в межах Конституції України та чинного законодавст­ва;

- вирішують питання участі в громадсько-політичному житті території, на якій вони діють;

- обирають делегатів на конференції парторганізацій вищого рівня. З мстою координації зусиль можуть утворюватись спільні коорди­наційні органи кількох первинних осередків, компетенція та структура яких визначається зборами первинних осередків, що об'єднались.

Вищим органом первинного осередку є загальні збори. Вони прово­дяться в міру необхідності, але не рідше одного разу на квартал, і повно­важні при наявності на них більше половини членів первинного осеред­ку. Рішення на зборах з усіх питань, крім окремо обумовлених у цьому Статуті, приймаються більшістю голосів від числа присутніх на них членів партії.

На період між зборами обирається секретар первинного осередку, а при наявності більше 15 членів партії - секретар та інші керівні особи. Вони забезпечують роботу первинного осередку і представляють всюди його інтереси.

На території міст, районів, районів у містах, створюються районні (міські) парторганізації: районні організації в місті входять до складу міської, міські організації міст районного підпорядкування - до складу районної, селищні та організації сіл - до складу відповідної районної чи міської організації. У містах обласного підпорядкування, районах та рай­онах в місті, до складу яких входять відокремлені населені пункти (міста, селища, села), створені парторганізації таких населених пунктів входять до складу відповідної міської чи районної парторганізації, на території яких вони знаходяться.

Районні (міські) партійні організації утворюються в складі не метне З членів партії та розповсюджують свою діяльність на відповідну адміністративну територію (місто, район, район у місті). Після створення районні (міські) організації беруться на облік керівним органом вищесто­ящої організації, про що їм видається документ, і тільки після цього вони легалізуються у встановленому законом порядку у відповідних уп­равліннях юстиції чи інших легалізуючих органах, визначених чинним за­конодавством.

Районні, міські організації:

- беруть участь в проведенні в життя рішень вищестоящих парторганізацій та керівних органів партії, пропаганді її ідей, а також у громадсь­ко-політичному житті території, на який вони діють;

- співпрацюють з громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян, які діють у межах Конституції України і чинного законодавст­ва;

- приймають рішення про прийом, виключення та вибуття ,ч партії;

- ведуть членський облік;

- виконують інші функції, не віднесені до компетенції вищестоящих парторганізацій.

Вищим органом районної, міської парторганізації є збори (конфе­ренція). Збори (конференція) скликаються секретарем, комітетом ор­ганізації або на вимогу більше третини організацій, що входять до їх складу, не рідше одного разу на рік.

В організаціях, що не мають в своїй структурі первинних осередків, проводяться загальні збори. Збори повноважні, якщо на них присутні більше половини членів організації.

Норму представництва, порядок денний та процедуру виборів делегатів конференції визначає комітет організації.

Конференція повноважна, якщо на ній присутні більше половини обра­них делегатів. Рішення конференції приймаються простою більшістю го­лосів (більше половини) присутніх делегатів, котрі прибули на конфе­ренцію і чиї повноваження визнані нею, крім випадків, окремо обумовле­них цим Статутом.