Факторы, влияющие на развитие малого бизнеса в Украине

ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА РОЗВИТОК МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ

Уже відсвяткували свій десятирічний ювілей перші в Україні малі

підприємства (ті, що зуміли вижити), підросли діти перших українських

підприємців, а суспільство ще й досі вагається і не може відповісти на

запитання, чи потрібен Україні малий бізнес і чи можлива трансформація

економіки України без підприємців малого бізнесу.

Та практичну відповідь на це запитання ми маємо, що засвідчується даними

офіційної статистики, згідно з якими у сфері малого підприємництва в

Україні діє:

* 151,4 тис. малих підприємств із загальною чисельністю працівників

1,032 млн. чол.;

* 4,7 тис. спільних підприємств із загальною чисельністю працівників 95

тис. чол.;

* 35,5 тис. фермерських господарств із загальною чисельністю працівників

67 тис. чол.;

* 930 тис. індивідуальних підприємців, що працюють без створення

юридичної особи.

Отже, по Україні в сфері малого підприємництва зайнято понад 2,1 млн.

чол., а виробляється в малому секторі економіки 7% ВВП. На 1000 чоловік

населення маємо 3 малих підприємства. Це краплина в морі. В Україні мале

підприємництво - це екзотика і хобі відчайдушних людей.

|Стан розвитку малого підприємництва |

|в розвинутих країнах світу і в Україні: |

| | | |британія|я | | | |

|Кількість |19300 |6450 |2630 |3920 |2290 |1980 |151,4 |

|Кількість |74,2 |49,6 |46 |68 |37 |35 |3 |

|чол. | | | | | | | |

|Зайнято в |70,2 |39,5 |13,6 |16,8 |18,5 |15,2 |2,1 |

|чол. | | | | | | | |

|Частка МП |54 |78 |49 |73 |46 |54 |8,0 |

|у | | | | | | | |

|(%) | | | | | | | |

|Частка МП |50--55|52--55|50--53 |57--6|50--54|55--62 |7,0 |

|у ВВП (%) | | | |0 | | | |

|Джерело: Моніторинг інвестиційної діяльності в Україні. 1999. № 3. С.|

|49, 59. |

За станом розвитку малого підприємства Україна в десятки разів відстає

від країн ЄС. Нас значно випереджають за всіма показниками розвитку малого

підприємства Польща, Словенія, Чехія, Росія, Естонія та інші

посткомуністичні держави.

Дослідження фахівців багатьох національних, міжнародних урядових і

неурядових організацій, таких, наприклад, як Міжнародна фінансова

корпорація, Міжнародний центр перспективних досліджень, Координаційно-

експертний центр об'єднань підприємців України, Український незалежний

центр політичних досліджень, Спілка підприємців малих, середніх та

приватизованих підприємств України, Гарвардський університет міжнародного

розвитку, а також науковців Національної академії України та вітчизняних

вищих навчальних закладів, дають більш-менш узагальнюючу картину перешкод,

котрі стримують і гальмують розвиток підприємництва в Україні.

За результатами соціологічних досліджень МФК та анкетування малих

приватних підприємств, які проводив Центр соціальних експертиз і прогнозів

Інституту соціології, проблеми і перешкоди для розвитку малого бізнесу в

Україні можуть бути розподілені на кілька категорій.

Законодавчі та адміністративні фактори.

Це фактори, пов'язані із законодавством України та податковою системою,

або, іншими словами, перешкоди, створені державою, які включають:

* високі податки (на що вказали 97% респондентів);

* велика кількість різних податків (86% респондентів);

* часті зміни до вимог податкової звітності (77% респондентів);

* велика кількість видів підприємницької діяльності, які підлягають

ліцензуванню (42%) та заскладна процедура отримання ліцензій

(16%);

* заскладна процедура реєстрації підприємства (41%);

* часті перевірки державними органами (38% респондентів);

Ринкові умови

Фактори, пов'язані з підприємницькою діяльністю взагалі: - низький попит на

продукцію (57% респондентів);

* неплатежі з боку клієнтів (57% опитаних);

* труднощі з отриманням кредиту (52%);

* тиск з боку кримінальних елементів (30%);

* труднощі з конвертацією валюти (28%);

* нестача ділової інформації (24%) та брак управлінських знань (19%).

Результати опитування показують, що незважаючи на загальну важку

макроекономічну ситуацію та фінансову кризу 1998 року серед чотирьох

найчастіше згадуваних проблем найсерйознішими залишаються саме проблеми

бюрократичного характеру та ті, що пов'язані з державним управлінням. Такі

результати і висновки наводять дослідники Міжнародного центру перспективних

досліджень (графіки 1 і 2).

Не додає оптимизму і прогноз змін у динаміці розвитку малого

підприємництва. Можна зробити висновок, що малі підприємства навряд чи

зможуть вирішити такі проблеми власними силами і самостійно подолати

перешкоди, що постають перед ними. Вони малі, вразливі і потребують

підтримки, насамперед державної.

Звернувшись до словників щодо тлумачення слів "підтримати", "підтримка"

можна зрадіти за наш малий бізнес, бо сподівання на державну підтримку

поширюються на такі кроки держави:

* "підтримати, не дати впасти";

* "подати допомогу, посприяти";

* "схвалити, виступити на захист";

* "не дати припинитись, порушитись";

* "бути опорою".

Як бачимо, можливості тут неймовірні. Але ж чи є у держави для цього:

* бажання;

* необхідність;

* можливість;

* механізм підтримки малого бізнесу.

Виходячи з наявності в Україні певної кількості державних структур, до

функцій яких належить сприяння розвитку приватного, насамперед малого,

підприємництва, можна було б стверджувати, що держава має бажання, розуміє

необхідність, знаходить можливості і формує механізми підтримки малого

підприємництва. З прийняттям Закону України "Про підприємництво" від 7

лютого 1991 року й утворенням Державного комітету України із сприяння малим

підприємствам і підприємництву (травень 1991 року) державна політика щодо

малого підприємництва начебто логічно і цілеспрямовано розвивається в

напрямку підтримки в Україні сектора малого бізнесу. З цією ж метою було

створено і центральний орган виконавчої влади - Державний комітет України з

питань розвитку підприємництва (29 лютого 1997 року), розроблено концепцію

державної політики розвитку малого підприємництва, програми державної

підтримки малого підприємництва і розвитку малого підприємництва на 1999--

2000 роки. Опрацьовано також концепцію Національної програми сприяння

розвитку малого підприємництва, завдання до реалізації Національної

програми розвитку малого підприємництва, концепцію Державної регуляторної

політики. Формально зроблено достатньо, а реально "візок малого

підприємства і досі там, де й був".

Чому так відбувається? Ось дві думки з цього приводу:

1. Держава повинна мати відповідальність перед МП.

2. МП повинні мати соціальну відповідальність.

Суспільство має право знати стратегічні задуми держави: чи буде сектор

недержавного підприємництва обмежуватись і згортатись, чи розвиватись і

зміцнюватись.

Вже неодноразово підкреслювалось, що малий бізнес поки що залишається

екзотичним явищем в економіці України, а середній бізнес - явищем

невизначеним. Отже, екзотика і невизначеність зумовлюють вихідні дані щодо

теоретичного і практичного дослідження суті, ролі, місця підприємств малого

і середнього бізнесу і можливостей державного регулювання їх діяльності. Як

власник держава мусить опікуватись ефективністю діяльності власних малих і

середніх підприємств, робити їх конкурентоспроможними, підтримувати

підприємництво. Теоретично держава спроможна створювати рівні умови

господарювання власним і невласним підприємствам, оскільки вона керується в

управлінні не законами власності, а законами менеджменту. Практично ж,

маючи владу і власність, держава змушена зберігати свою власність навіть за

рахунок створення нерівних умов для інших власників за допомогою

використання державної влади.

Складається парадоксальна для економіки ситуація:

* держава зберігає власні підприємства, котрі не в змозі її підтримати;

* водночас держава губить недержавні підприємства надмірним податковим

тиском, корупцією і цим сама себе позбавляє джерел наповнення

державного бюджету, створення нових робочих місць, своєчасної сплати

заробітної платні, зменшення соціальної напруги у суспільстві тощо.

Отже, необхідні кардинальні зміни в концепції і механізмі державного

регулювання підприємницької діяльності підприємств малого і середнього

бізнесу. На думку дослідників і практиків, такі зміни полягають в

наступному:

* слід усвідомити, що підприємницькі структури малого і середнього

бізнесу - це не ворожа сила, а реальний сектор економіки України, і

докорінно змінити державну політику щодо цього сектора;

* потрібно розробити концепцію становлення, розвитку і зміцнення сектора

малого і середнього бізнесу, оскільки ринкова економіка без нього

існувати не може;

* необхідно створити відповідний ринковий механізм регулювання

підприємницької діяльності підприємств малого і середнього бізнесу.

Формально держава в Україні опікується малим і середнім бізнесом.

Реально ж держава жодним чином не довела підприємцям, що вони потрібні не

лише в невизначеному економічному сьогоденні, а є складовою довгострокової

економічної стратегії держави. Підприємці повинні мати впевненість у

майбутньому і в тому, що держава не посягне на їх власність силою державної

влади. Однак, як здається, підприємці мають своє бачення щодо державної

підтримки їх діяльності.

І, можливо, найголовніше - державні службовці повинні стати провідниками

ринкової державної політики, а не використовувати державні посади задля

задоволення власних потреб. Механізм державного регулювання має бути

ринковим, а не корумпованим. Держава мусить нести відповідальність перед

підприємництвом за виконання державних функцій підтримки підприємництва. А

мале підприємництво повинно відповідати за виконання своєї економічної і

соціальної місії в суспільстві.

Державна політика щодо малого бізнесу, на думку керівників малих

підприємств, повинна зосереджуватися на наступних напрямках:

. поліпшення механізмів оподаткування;

. стабілізація законодавства;

. вдосконалення механізмів кредитного фінансування малих

підприємств, розробка і впровадження комплексу заохочувальних

механізмів для комерційних банків, які працюють з малими

підприємствами;

. подальше впорядкування процедури проведення перевірок діяльності

підприємства.

Необхідно зважати на ці думки задля розвитку і зміцнення економіки

України.

Список використаної літератури.

1. Про соціально-економічне становище України за 9 місяців 2000 року

/Держкомстат України. - К., 2000. - 96 с.

2. Про соціально-економічне становище України за січ.-жовт. 2000 року

/Держкомстат України. - К., 2000. - 110 с.

3. Про діяльність підприємств, які змінили форму власності за 1 півріччя

/Держкомстат України. - К., 2000. - 100 с.

4. Ковальчук К.Ф., Рева Т.М. Налоговый менеджмент промышленного

предприятия: Монография. - Днепропетровск: Изд-во ин-та технологии,

2000. - 122 с. - K-2.