Курсовая работа: Удосконалення маркетингової політики на ПП "Конекс"

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичн аспекти маркетингової політики підприємства

1.1 Поняття та сутність маркетингової політики підприємства

1.2 Фактори, що впливають на маркетингову політику підприємства

Висновки до 1 розділу

Розділ 2. Стан маркетингової політики на ПП «Конекс»

2.1 Організаційно-економічна характеристика ПП «Конекс»

2.2 Оцінка маркетингово політики на ПП «Конекс»

Висновки до 2 розділу

Розділ 3. Удосконалення маркетингової політики на ПП «Конекс»

Висновки до третього розділу

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Вступ

Здійснення підприємством тої чи іншої політики вносить певні зміни в роботу та розвиток підприємства. Збільшує або зменшує його прибутковість, обіг продукції, місце в сегменті ринку. Все це підштовхує підприємство до здійснення такої політики, яка буде найбільш повно відображати стратегію розвитку підприємства, його перспективний розвиток та поліпшення економічних показників. Чим більш стабільною та економічно обгрунтованішою є політика підприємства, тим більше шансів має підприємство для досягнення своєї мети.

Загалом маркетингова політика підприємства - це комплекс заходів, яким користується підприємство для інформування, переконання чи нагадування споживачам про сво товари чи послуги. Часто в спеціальній літературі цей блок елементів маркетингу називають «просуванням» (promotion). Але це далеко не те саме. Якщо просування - одновекторний інформаційний вплив товаровиробника на споживача, то маркетингові комунікації передбачають і зворотний зв'язок між ними. Завдяки такому зворотному зв'язку підприємство отримує цінну інформацію, яка дає йому можливість правильно орієнтуватися в навколишньому бізнес-середовищі, вносити відповідні корективи у свою діяльність, у тому числі стосовно інструментів дій комунікативного комплексу.

Досить велике значення має маркетингова політика підприємства, яку проводить підприємство за час свого існування. Адже саме маркетингова політика підприємства є тим фактором, який впливає на сегментацію ринку та збільшення частки ринку, яку займає підприємство в даній сфері діяльності.

Маркетингова політика в тій чи іншій мірі залежить від бажання підприємства не тільки працювати, а й зайняти певний сегмент ринку, стати популярним і таким якому довіряють відвідувачі та покупці.

Сама ж маркетингова політика підприємства будується на найбільш сильних сторонах діяльності підприємства, найбільш популярних продуктах чи послугах підприємства.

Маркетингова політика ПП «Конекс» має досить багато особливостей, які пов’язані із специфічною сферою діяльності даного підприємства.

Мета дослідження - обґрунтування теоретичних, науково-методологічних положень та практичних рекомендацій щодо підвищення рівня маркетингової політики підприємства. Для досягнення мети необхідно вирішити наступні завдання:

1) визначити теоретично-методологічні засади маркетингової політики підприємства;

2) дати вичерпну характеристику стану маркетингової політики підприємства;

3) проаналізувати та надати рекомендації щодо удосконалення маркетингової політики підприємства.

Об’єктом дослідження є маркетингова політика на ПП «Конекс».

Предметом дослідження є відносини, що виникають на підприємстві у зв’язку з реалізацією маркетингової політики підприємством.

Теоретичною методологічною основою роботи є діалектичний метод пізнання, який дає змогу вивчити організаційні та економічні явища у розвитку й взаємоз’язку. У робот застосовується також метод теоретико-емпіричного дослідження, який включає у себе аналіз і синтез, історико-логічну аргументацію, порівняння й узагальнення.

За структурою робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків, і за обсягом становить сторінок.

Розділ 1. Теоретичні аспекти маркетингової політики підприємства

1.1 Поняття та сутність маркетингової політики підприємства

Маркетингова політика – комплекс заходів щодо розробки та обслуговування товару, формування товарного асортименту, маркування товару та зняття застарілих товарів з ринку.

Маркетинг має на меті забезпечити підприємства та організації інформацією про доцільн напрями діяльності з погляду сьогоднішніх і майбутніх потреб ринку. Одним із нструментів, який дає змогу застосувати в єдності та взаємозв’язку стратегію тактику активного просування до потреб потенційних покупців, є маркетингова політика.

Якщо маркетинг - це різновид людської діяльності, спрямованої на задоволення потреб споживачів за допомогою обміну, то маркетингові комунікації забезпечують взаємозв’язок між виробниками та споживачами товарів у процесі цього обміну.

Це диний комплекс, який об’єднує учасників, канали розповсюдження і прийоми підприємств та організацій [14, 57].

Маркетингова політика - це наука, яка розглядає систему загальних настанов, критеріїв та орієнтирів сфери взаємовідносин між підприємствами та організаціями - з одного боку, та їхніми клієнтами, з іншого, з метою досягнення маркетингових цілей.

Поняття «маркетингова політика» складається з таких підпонять (термінів): маркетинг - від англ. «market», що означає ринок, торгівля, продаж; політика - від гр. «politice» - мистецтво управляти; спосіб дій, спрямованих на досягнення чогось.

Система маркетингових комунікацій є інструментом виробника в його взаємозв’язках з споживачем. Комплекс маркетингових комунікацій (communication mix) включає так основні складові: рекламування, стимулювання продажу, роботу з громадськістю (паблік рилейшнз) і персональний продаж.

Деяк фахівці з маркетингових комунікацій за кордоном додають до цих чотирьох ще й такі: прямий маркетинг, виставки та ярмарки, рекламу (показ) на місці продажу, упаковку товару. Це значно розширює та поглиблює перелік заходів маркетингу, призначених не тільки для ширшого інформування клієнтів про підприємства та хню продукцію, а й для безпосереднього впливу на поведінку клієнтів наукового обґрунтування дій на цільових ринках [11, 88].

Рекламування - це будь-яка форма неособистого платного пред’явлення й просування продуктів, послуг та ідей від імені їхнього виробника або власника (посередника тощо).

Стимулювання продажу товарів - це короткотермінові заходи для заохочення учасників маркетингових комунікацій до купівлі або дальшого перепродажу цих товарів.

Робота з громадськістю - це стимулювання попиту на політичну, державну або бізнесову фізичну чи організаційну одиницю (політичну особистість, партію, державну установу, підприємство) через поширення важливих відомостей про неї, які мають престижний характер, у засобах масової інформації або зі сцени (арени, подіуму).

Особистий (персональний) продаж - це усне пред’явлення товару в процесі бесіди з одним або кількома покупцями (фактичними чи потенційними) з метою укладення угоди (контракту) щодо купівлі товару.

Реклама на місці продажу - це рекламування продуктів, послуг та ідей від імен виробника або посередника в місцях продажу цих товарів (магазинах, супермаркетах та інших торговельних закладах).

Прямий маркетинг - це форма створення та використання прямих особистих зв’язків між тими, хто пропонує товар, та споживачами (покупцями) цих товарів, фактичними або потенційними.

Виставки та ярмарки - це форма організації взаємозв’язків між виробниками та споживачами (покупцями) в місцях показу їхніх товарів на спеціально організованих для цього демонстраціях. Ці покази, як правило, не є постійними. Вони влаштовуються на певний час у певному місці.

Упаковка - це «німий» продавець товару, засіб відбиття його у свідомості покупця, носій міджу товару та його виробника. У системі маркетингу використовується як носій нформації про товар, його застосування, склад, час виготовлення, фірму-виробника тощо.

Маркетинг розглядає товари як інструменти або засіб задоволення потреб споживачів, як своєрідну «послугу в упаковці». Нині, на думку спеціалістів з маркетингу, упаковка змінюється зі зміною способу життя, а спосіб життя змінюється з зміною упаковки товарів [24, 63].

Початок ХХІ ст. ознаменувався тим, що відбулася подальша диференціація інструментів маркетингової політики підприємства. Так, з паблік рилейшнз виокремилися так нструменти, як брендинг, спонсорування та престижна реклама. Вони мають чи не найбільше значення в сучасному маркетингу, особливо брендинг (розроблення марки товару) та престижна реклама (рекламування діяльності підприємства в цілому або якихось особливо «престижних», «знакових» товарів неперевершеної якості).

Ус складові маркетингової політики підприємства тісно пов’язані між собою і мають спільну мету - прискорити просування товарів на цільових ринках, спонукати покупців до активних дій.

За даними зарубіжних фахівців, щодо товарів повсякденного попиту їхню значущість можна розподілити так: на першому місці - рекламування товарів, на другому - стимулювання продажу, на третьому - особистий (персональний) продаж цих товарів тільки на четвертому - робота з громадськістю (паблік рилейшнз).

Щодо товарів промислового призначення маємо інший розподіл: на першому місці - особистий продаж і прямий маркетинг, на другому - стимулювання продажу, на третьому - рекламування товарів і на четвертому - робота з громадськістю [17, 56].

Але останнє десятиліття XX ст. внесло певні корективи у це ранжирування. Так, у соціально-етичному маркетингу на одне з чільних місць поступово виходить робота з громадськістю. Адже прихильне ставлення громадськості до комерційних структур так званим нематеріальним активом, який навіть відображується в балансі цих підприємств.

Тому перед паблік рилейшнз і постає завдання просування великих груп людей від стадії формування певних нових бажань до свідомої та активної купівлі товарів (послуг), що задовольнятимуть ці бажання.

Розглядаючи елементи маркетингових комунікацій в їхній єдності (marketing communication mix), варто спинитися і на сучасних змінах у класифікації цих елементів відповідно до їхньої ролі як могутньої зброї для завоювання прихильност споживачів.

Згідно з легендою, поширеною серед практиків маркетингу, коли компанії «Проктер енд Гембл» знадобилося проаналізувати свій рекламний бюджет, винахідливий менеджер провів жирну лінію, яка поділила весь перелік витрат на дві нерівні частини. Зверху залишилося те, що було пов’язане з пресою, радіо, телебаченням, зовнішня реклама, а знизу - все інше. Верхня частина отримала назву АТL (above the line - над лінією), нижня, відповідно, - ВТL (тобто below the line - під лінією).

Американськ фахівці дуже швидко зрозуміли різницю між витратами above the line і витратами below the line. Вони почали відносити витрати над лінією до поточних, а під лінією - до капітальних операцій, тобто до різних частин платіжного балансу. Ц дві частини використовувалися для порівнювання витрат на рекламу і на стимулювання продажу товарів. Проте й досі ніхто так і не спромігся однозначно визначити, що залишилося під лінією і як іще можна було б назвати ВТL. Дехто вбачає в цьому просто символ просування, а інші чомусь називають те, що опинилося під лінією, паблік рилейшнз у широкому сенсі цього слова. Залежно від поглядів конкретних дослідників з’являються або зникають деякі елементи ВТL, але сутність цієї класифікації не змінюється. Отже, визнається, що ВТL - це елемент реклами, який є часткою довготермінової стратегії виведення марки на ринок.

Він передбачає використання короткотермінових або довготермінових маркетингових нструментів для досягнення специфічних ринкових цілей протягом певного часу [21, 102 -103].

Традиційно до ВТL фахівці відносять демонстрації та дегустації продуктів, масові заходи у вигляді презентацій, семінарів, прес-конференцій, вечірок тощо, а також лотереї, конкурси, стимулювання продажу товарів, спонсоринг, сувенірну продукцію, дизайн упаковки, мерчендайзинг, рекламу в інтерактивних засобах комунікації (Інтернет тощо), використання нетрадиційних рекламних носіїв практично всі дії, які сприяють просуванню товарів на ринок.

Щоб ефективно провести ВТL-акцію, необхідно оцінити цільову аудиторію, характеристики товару, що його просувають на ринку продажу, визначити час терміни проведення акції, місце її проведення, вивчити систему розподілу товару, ті канали отримання споживачами інформації про товар, якими користуються потенційні споживачі даної цільової аудиторії, з’ясувати, які нов канали поширення інформації про товар та акцію на його підтримку можна урухомити, тощо [18, 82].

Як показав досвід розвинених країн, наприкінці 80-х років на ВТL припадало близько 70 % загального обсягу витрат виробників у сфері засобів масової інформації. Проте в останні роки на Заході люди встигли пересититися ВТL-акціями, вони - спочатку незвичайні, нестандартні - стали набридати. Ось чому знову відбувся відплив капіталу в традиційну рекламну діяльність, а також паралельне ускладнення та подорожчання ВТL. У 90-ті роки середньостатистичний рівень витрат західних компаній на ВТL упав до 20-25 % рекламного бюджету і лише в окремих випадках ця цифра доходить до 40 %. Водночас вже відпрацьовані західним досвідом технолог ВТL можуть стати живильним дощем на незораній цілині українського ринку, який ще тільки починає розвиватися цивілізовано.

Маркетингов комунікації коштують недешево. Їхню ефективність необхідно розрахувати дуже ретельно, перш ніж починати планувати ту чи ту акцію. Фахівці вважають, що для продовольчих товарів з високою швидкістю руху на стадії виходу на ринок необхідно мати таку структуру витрат на маркетингові комунікації: рекламування - 30 %, персональний продаж - 30 %, стимулювання продажу - 30 %, паблік рилейшнз - 10 %. Для інших продовольчих товарів, які перебувають у фазі розвитку, витрати можуть мати таку структуру: рекламування та паблік рилейшнз - до 70 %, стимулювання продажу - 20 %, персональний продаж - 10 %. Але можуть бути й зовсім інші пропорції, що залежить від конкретних умов конкретного ринку.

Опрацьовуючи рішення щодо маркетингової політики підприємства, треба пам’ятати про сучасн вимоги ринку до товарів. До таких вимог належить використання етапів життєвого циклу товарів (ЖЦТ) як індикатора дій. Отже, найпростішим підходом до зміни поведінки підприємства на ринках продажу товарів є використання етапів розвитку товарів цього підприємства від моменту виникнення ідеї аж до припинення продажу через брак попиту на них [12, 47].

1.2 Фактори, що впливають на маркетингову політику підприємства

Виважена маркетингова політика здійснює значний вплив на ринковий успіх підприємства. Ціни часто змінюються протягом життєвого циклу товару: від високих для залучення покупців-новаторів, що орієнтуються на престиж, до низьких, розрахованих на масовий ринок.

Ціни тісно пов’язані з іншими складовими комплексу маркетингу підприємства, передусім із самим товаром, його якісними характеристиками, рівнем сервісу.

Формування маркетингової політики передбачає прийняття велико кількості стратегічних і тактичних рішень. Найскладніші рішення пов’язані з встановленням цін на нові товари. Після виходу товару на ринок відбувається пристосування ціни до змін кон’юнктури ринку на різних стадіях життєвого циклу товару [23, 56].

На рішення в області ціноутворення впливають як внутрішні, так зовнішні фактори.

Внутрішні фактори включають такі, як маркетингові цілі компанії, стратегію маркетингового комплексу, витрати виробництва і організацію діяльності.

1) Найбільш поширеними з маркетингових цілей є:

- максимізація поточного прибутку. Оцінюють попит на товар і витрати стосовно різних рівнів цін відповідних обсягів збуту та обирають ціну, яка забезпечує максимальний поточний прибуток. У такому разі фірма орієнтується на сьогодення і менше уваги приділяє перспективі.

- збільшення частки ринку. Фірма знижує ціни і сподівається, що зростання обсягу збуту поліпшить позиції на ринку і приведе до збільшення прибутків у майбутньому.

- завоювання лідерства за якістю продукції. Фірма прагне запропонувати ринку найкращий товар за високою ціною, яка повинна покрити витрати на науково-дослідні розробки і виробництво високоякісної продукції. Незважаючи на високу ціну, товар знаходить своїх покупців.

- забезпечення виживання фірми в складних ринкових умовах. Труднощі можуть виникнути внаслідок надлишкових потужностей, нтенсивної конкуренції чи змін в уподобаннях споживачів. Щоб забезпечити роботу підприємства і збут продукції, ціни знижують. У такій ситуації виживання важливіше за прибутковість. Доти, доки знижені ціни ще покривають витрати, фірма може деякий час ще існувати. Однак зрозуміло, що така ціль може бути лише тимчасовою.

2) Іще одним фактором є стратегія маркетингового комплексу. Ціна один із засобів маркетингу, що використовується для досягнення маркетингових цілей. Формування послідовної і ефективної маркетингової програми потребу узгодженої цінової політики, дизайну продукту, каналів розподілу, методів просування.

Часто компанії приймають спочатку рішення відносно ціни продукту, а потім визначають параметри всіх інших елементів маркетингового комплексу.

3) Витрати впливають на кінцеву ціну товару. З ростом витрат фірма підвищує ціни на свої товари, знижуючи витрати знижує і ціни. Попит на товар окреслює верхній рівень ціни, що фірма може встановити, сума витрат визначає мінімальну її ціну [17, 123-124].

У ринковій економіці, де аксіомою є орієнтація на запити покупців, рівень ціни дає чіткий орієнтир виготовлювачам, і чим вище ця ціна, чим більший прибуток вона містить, тим активніше товаровиробники нарощують обсяги випуску товарів, що користуються попитом. Але нарощування виробництва потребує додаткових нвестицій, а джерелом їхнього фінансування або погашення слугує насамперед прибуток. Прибуток - це різниця між ціною і собівартістю, виходить, що чим нижче собівартість, тим вище прибуток фірми з кожної одиниці товару і тем легше швидше можливо нагромадити достатні кошти для інвестування, мінімізуючи їх залучення ззовні.

Можливості маневру фірми при виборі комерційних стратегій прямо залежить від витрат на виготовлення товарів. Саме ці витрати визначають ту мінімальну ціну, яку фірма може використати, зіткнувшись з конкуренцією або затоваренням.

Складові собівартості умовно можна розділити на дві групи: умовно-постійні й умовно-перемінні.

Умовно-постійні - це витрати, що практично не залежать від кількост випущеної продукції (орендна плата, адміністративні витрати, амортизація, накладн витрати і т.д.).

Умовно-перемінні - це витрати, що змінюються прямо пропорційно обсягам випуску товарів. (витрати на матеріали, енергію, комплектуючі вироби, заробітну плату).

4) Організаційні рішення. Керівники підприємства повинні вирішити, хто в їх організації приймає рішення відносно цін. Внутрішнє регулювання здійснюється по-різному. На невеликих підприємствах ціни встановлює керівництво. На великих ціни можуть встановлювати керівники асортиментних груп. Для промислових товарів рішення можуть приймати продавці в певних межах. В будь-якому випадку вища ланка керівництва встановлю цілі, формує цінову політику підприємства [20, 45].

Зовнішні фактори ціноутворення включають стан ринку і попиту, державне регулювання цін, канали розподілу, споживачів, конкуренцію і інші елементи оточення.

1) Стан ринку і попиту. У ринкових умовах ціни змінюються на ринку під впливом попиту пропозиції.

Попит - це бажання споживача набути конкретного товару, підкріплене його фінансовими можливостями. Закон попиту показує зв'язок між цінами і кількістю товарів і послуг, що можуть бути придбані при кожній даній ціні. Він говорить про те, що при інших рівних умовах по низькій ціні вдасться продати більше товарів, чим по високій, тобто між ринковою ціною товару і тією його кількістю, що може бути куплене по даній ціні, установлюється певне співвідношення. Для цілого ряду товарів існує обернена залежність між ціною кількістю куплених товарів.

Пропозиція - це кількість товарів (послуг), що продавці готов запропонувати покупцю в певний час і в певному місці.

Якщо крива попиту падає при рості цін, те крива пропозиції при рості цін зростає. Якщо рівень цін, що склалися на ринку, повертає витрати підприємства, і забезпечує одержання бажаного прибутку, це слугує вірною ознакою доцільності виробництва і відповідності попиту.

На розмір пропозиції товарів впливає ряд чинників, головним із яких є витрати виробництва. Якщо витрати знижуються, виробництво може випустити більшу кількість товарів, ріст витрат веде до зниження пропозиції. У даного чинника є багато похідних, спроможних впливати на динаміку пропозиції. До них відносяться НТП, рівень монополізації ринку, динаміка цін на інші товари.

Ринкова або рівноважна ціна виробництва встановлюється при відповідності попиту і пропозиції. На конкурентному ринку ціна рівноваги знаходиться в точці перетинання попиту і пропозиції. Щоб кількісно виміряти чутливість попиту і пропозиції до зміни цілого ряду чинників, використовують поняття еластичності.

Цінова еластичність попиту визначає чутливість покупців до зміни цін із погляду кількості товарів, що покупці одержують.

Якщо невеликі коливання ціни призводять до значних змін кількост товарів, що купуються, то попит прийнято називати еластичним. У цьому випадку коефіцієнт еластичності попиту по ціні більше 1.

Якщо коливання ціни супроводжуються незначною зміною кількост продажів, то попит є нееластичним. Очевидно, що коефіцієнт еластичності завжди буде менше 1. До товарів нееластичного попиту відносяться товари першої необхідності, товари, зовсім або майже зовсім не мають заміни, недорогі товари. Крім того, нееластичність попиту обумовлюється відсутністю вибору в споживачів, ростом цін через підвищення якості продукту.

Одинична еластичність означає, що певний процент зміни ціни супроводжується таким же процентом зміни кількості куплених товарів, тобто виручка не змінюється. Е с = 1 [10, 51-52].

2) Державне регулювання цін. Держава вводить ряд обмежень, що захищають від недобросовісної конкуренц учасників ринку. Вплив може здійснюватись по кільком основним напрямкам:

- держава законодавчо обмежує спроби змови про ціни і забороня горизонтальне фіксування цін;

- переслідується законом вертикальне фіксування цін;

- держава забороняє цінову дискримінацію (пропозиція товару схожим за родом діяльності торговим підприємствам на тих самих умовах);

- заборона на демпінг;

- заборона на несумлінну цінову рекламу (заманювання переключення).

Є три види цін – фіксовані, регульовані (граничні рівні), вільн [8, 87].

3) Канали розподілу. Учасники каналів розподілу - прагнення незалежних учасників до одержання прибутку й отже, до збільшення ціни товару. Контроль за каналами з боку виробника.

4) Конкуренти - співвідношення конкурентних сил залежить від типу ринку. Розрізняють чотири типи ринку:

- вільної конкуренц (наявність множини продавців і покупців, однорідністю і взаємозамінністю продуктів, відсутність ринкової сили) - детермінує гра попиту і пропозиції - пшениця, ліс, цінні папери, руди кольорових металів;

- монополістичної конкуренції - велика кількість фірм, пропонуючих товари у великому діапазон цін;

- олігополістичні конкуренції - невелика кількість фірм, товари однорідні або неоднорідні;

- чистої монополії - один продавець (державна монополія, приватна регульована монополія, приватна нерегульована монополія).

5) Споживачі. Споживачі здійснюють вплив на прийняття фірмою рішень по цінам по двох напрямках:

а) діє закон попиту і пропозиції й існує цінова еластичність попиту;

б) неоднакове ціносприйняття споживачів (ощадливі, персоніфіковані, етичні, апатичні покупці).

6) Інші зовнішні фактори. Необхідно враховувати інш фактори зовнішнього середовища. Економічні умови такі як: спад виробництва, нфляція, процентні ставки [12, 109-110].

Вище перераховані фактори є тими важелями впливу, які визначають маркетингову політику підприємства, її напрямок, стратегічні цілі. Саме на основі цих факторів здійснюється формування та удосконалення маркетингово політики підприємства.

Висновки до 1 розділу

Маркетинг - це різновид людської діяльності, спрямованої на задоволення потреб споживачів за допомогою обміну, то маркетингові комунікації забезпечують взаємозв’язок між виробниками та споживачами товарів у процесі цього обміну.

Це диний комплекс, який об’єднує учасників, канали розповсюдження і прийоми підприємств та організацій.

Маркетинговій політиці підприємства досить популярним і необхідним наявність факторів формування маркетингового середовища. Саме на основі цих факторів формується маркетингова політика підприємства, як і її характер та властивості.

Розділ 2. Стан маркетингової політики на ПП «Конекс»

2.1 Організаційно-економічна характеристика ПП «Конекс»

Приватне підприємство "Конекс", далі - Підприємство, створено згідно з рішенням Засновника.

Підприємство у своїй діяльності керується чинним законодавством України, зокрема:

- Господарським кодексом;

- Законом України "Про власність";

даним Статутом та розпорядженнями Засновника.

Повне найменування Підприємства:

Українською мовою - Приватне підприємство "Конекс";

Російською мовою – Частное предприятие "Конекс";

Скорочена назва:

Українською мовою - "ПП «Конекс»";

Російською мовою - "ЧП «Конекс»"

Місцезнаходження: Вінницька обл., м. Вінниця, Хмельницьке шосе 23.

Підприємство юридичною особою з моменту його державної реєстрації.

Підприємство вправі від свого імені вчиняти правочини, придбавати майно і особові немайнові права, нести зобов'язання, бути позивачем та відповідачем в суді.

Підприємство має круглу печатку, кутовий штамп, фірмові бланки, торговельну марку та емблему, самостійний баланс, рахунки в установах банків у відповідності із чинним законодавством.

Предмет діяльності Підприємства:

- торговельна діяльність у сфері оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами і товарами;

- створення та організація профільних, універсальних, комерційних та комісійних магазинів, здійснення фірмової торгівлі, розвиток нових прогресивних форм торгівлі та послуг, включаючи консигнацію, торгівлю по каталогам, посилочну та оптову торгівлю, лізинг, торгівлю в кредит, відкриття магазинів в вільній митній зоні;

- виробництво, заготівля, переробка і реалізація сільськогосподарської продукц та продукції тваринництва, закупівля у населення за готівку необхідних товарів та матеріалів;

- закупівля та реалізація промислових товарів народного споживання, агропромислової та господарської продукції народних промислів та ремесел;

- надання різноманітних консалтингових послуг, в тому числі інформаційних, маркетингових, брокерських, агентських тощо;

- патентування, впровадження винаходів, "ноу-хау", раціоналізаторських пропозицій у масове виробництво;

- розробка різноманітної конструкторської та технологічної документації, програмного продукту, організація пускових, налагоджувальних та ремонтних робіт;

- здійснення сервісних послуг, гарантійного та постгарантійного обслуговування продукції власного виробництва та продукції інших виробників;

- посередницька діяльність;

- виготовлення і реалізація лікарських засобів;

- будівельна діяльність;

- купівля, продаж, оренда та надання у користування рухомого і нерухомого майна;

- виготовлення продукції та товарів, в тому числі напівфабрикатів, з вторинно сировини та відходів виробництва;

- благодійна діяльність;

- зовнішньоекономічна діяльність.

Види діяльності, які потребують ліцензування, здійснюються Підприємством за умови одержання відповідних ліцензій (дозволів).

Підприємство власником майна, переданого йому Засновником, продукції, виробленої внаслідок господарської діяльності, одержання прибутків, а також іншого майна, придбаного м на інших підставах, незаборонених чинним законодавством.

Майно Підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Підприємства.

Для забезпечення діяльності Підприємства, за рахунок внеску Засновника створюється Статутний капітал у розмірі 53,1 (п’ятдесят одна тисяча сто гривень) гривень.

Рішення щодо зміни Статутного капіталу набувають чинності з моменту реєстрац відповідних змін та доповнень Статуту.

У Підприємстві діє одноособовий виконавчий орган - Директор.

Директор вирішує усі питання діяльності Підприємства, окрім віднесених до виключно компетенції Засновника.

Директор призначається Засновником, підзвітний йому та організовує виконання його рішень.

Окрем взаємовідносини особи, яка призначається на посаду Директора Засновником, регламентуються трудовим договором.

Директор діє від імені Підприємства без довіреності в межах, встановлених цим Статутом та рішеннями Засновника.

Рішення Директора проваджуються в життя, як правило, наказами.

Директор Підприємства керує діяльністю Підприємства і несе особисту відповідальність в межах, передбачених трудовим договором та чинним законодавством за виконання покладених на нього завдань.

Підприємство здійснює оперативний і бухгалтерський облік результатів своєї праці, веде статистичну звітність за формою, встановленою органами державної статистики несе відповідальність за її достовірність.

Підприємство самостійно визначає фонд оплати праці, а також інші види оплати для працівників.

Зовнішньоекономічна діяльність здійснюється на підставі Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", міжнародних договорів та інших актів.

Підприємство може бути ліквідовано або реорганізовано (злито, приєднано, поділено, перетворено) за рішенням Засновника та у випадках, передбачених законодавством України (Додаток А).

Для більш повної характеристики приватного підприємства «Конекс» розглянемо його основні фінансово-економічні показники та їх динаміку на протязі 2006-2008 рр. (табл.2.1)

Таблиця 2.1

Рівень та динаміка основних фінансово-економічних показників ПП «Конекс» 2006-2008 рр.

Показники	Роки	Відносне відхилення (+,-) звітного року від, %
2006 р.	2007 р.	2008 р.	2006 р.	2007 р.
1	2	3	4	5	6
1. Обсяг продукц (робіт, послуг) у порівняльних оптових цінах, тис. грн.	68920,8	105405,4	137487,2	49,8	23,3
2. Чистий дохід (виручка) від реалізації (товарів, робіт, послуг) у порівняльних цінах, тис. грн.	68010,7	103629,4	135157,0	49,8	23.3
3. Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування, тис. грн.	1362,1	1975,9	2140,2	36,35	7,67
4. Середньорічна вартість капіталу, тис. грн.	2213,9	3635,8	4842,1	54,2	24,9
5. Оборотного	12128,8	17056,9	26147,3	53,6	34,7
6. Собівартість продукції, тис. грн.	59862,7	91435,5	100248,3	40,2	8,8
7. Реалізованої	59862,7	91435,5	100248,3	40,2	8,8
8. Середньооблікова чисельність працівників основного виду діяльності, осіб.	143	175	192	25,5	8,85
9. Фонд оплати праці, тис. грн.	1671,5	2363,6	2948,6	43,3	19,8
10. Середня продуктивність праці, грн. на особу	481,9	602,3	716,0	32,6	15,8
11. Рентабельність капіталу	0,61	0,54	0,44	-42,5	-25,0
12. Оборотність оборотного капіталу	5,6	6,07	5,16	- 8,6	-17,8
13. Середньорічна заробітна плата	11,688	13,506	15,357	24,0	12,09

Показники діяльності підприємства показують про досить високий рівень росту прибутків підприємства, що відображається і на кількості робочих місць, заробітній плат та інших показниках, які характеризують фінансовий стан підприємства, його економічний потенціал.

Так, у порівнянні 2006-2008 рр. обсяг продукції збільшився на 49,8%, що свідчить про збільшення обороту продукції в аптечній мережі, запровадженні системі знижок, що дозволяють користуватися послугами саме цього підприємства; урізноманітненн лікарських засобів, що знаходяться на реалізації.

Чистий дохід від реалізації на протязі 2006-2008 рр. збільшився на 49,8%. Даний показник свідчить, що підприємство на протязі аналізованого періоду примножило свій чистий дохід за рахунок збільшення обсягу реалізованої продукції, а не за рахунок безпідставного підняття цін.

Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування на протязі 2006-2008 рр. зріс на 36,35%.

Середньорічна вартість капіталу збільшилась на 54,2%, оборотного – 53,6%.

На 25,5% зросла кількість працівників на протязі 2006-2008 рр., що свідчить про те, що підприємство розширює свою мережу аптек,і чим створює робочі місця.

Зріс фонд оплати праці на 43,3%, що свідчить про зростання заробітних плат.

Зросла продуктивність праці на 32,6%, що свідчить про впровадження новітніх методик удосконалення організації праці та комп’ютеризацію процесу праці.

Оборотність капіталу зменшилась на 8,6%.

Середньорічна заробітна плата зросла на 24,0%, як наслідок зростання фонду оплати праці та продуктивності праці на підприємстві.

2.2 Оцінка маркетингової політики на ПП «Конекс»

Оцінка маркетингової політики підприємства здійснюється на основі SWOT-аналізу.

SWOT-аналіз являє собою групування факторів маркетингового середовища на зовнішні та внутрішні (відносно фірми) та їх аналіз з позиції визначення позитивного чи негативного впливу на маркетингову діяльність фірми.

Основн завдання SWOT-аналізу:

- виявлення маркетингових можливостей, які відповідають ресурсам фірми;

- визначення маркетингових загроз і розробка заходів щодо знешкодження їхнього впливу;

- виявлення сильних сторін фірми й зіставлення їх з ринковими можливостями;

- визначення слабкостей фірми та розроблення стратегічних напрямів їх подолання;

- виявлення конкурентних переваг фірми та формування її стратегічних пріоритетів.

SWOT-аналіз придатний як для фармацевтичного підприємства в цілому, так і для окремих видів підприємництва з метою обгрунтування планових маркетингових і логістичних рішень. Методологія SWOT-аналізу дозволяє систематизувати результати дослідження за такими групами: сильні та слабкі сторони в діяльност організації (внутрішні фактори); сприятливі можливості та загрози з боку навколишнього (зовнішнього) ринкового середовища (зовнішні фактори) [1–3]. Основні етапи опрацювання стратегій фармацевтичного підприємства на основ SWOT-аналізу наведено на рис. 1.

Рис. 1. Етапи опрацювання стратегій фармацевтичного підприємства на основ SWOT-аналізу

Таким чином, на першому етапі вирішення завдань з оцінювання поточного стану фармацевтичного підприємства та перспектив його розвитку проводять аналіз ситуації всередині підприємства і зовнішній аналіз.

Аналіз внутрішнього потенціалу фармацевтичного підприємства дає змогу розпізнати його сильні та слабкі сторони, оцінити їх взаємозв’язок з факторами зовнішнього середовища.

Сильн сторони фармацевтичного підприємства - це переваги, що виділяють фірму серед конкурентів. Слабкі сторони - це недоліки підприємства, що підлягають виправленню, щоб конкуренти не могли використовувати їх як сво переваги.

На практиці для визначення сильних і слабких сторін фірми може бути використано декілька підходів:

- внутрішній - на основі аналізу досвіду підприємства, думок його фахівців;

- зовнішній - на основі порівняння з конкурентами;

- нормативний - на основі думок експертів і консультантів.

Перелік слабких і сильних сторін для кожного підприємства індивідуальний, а по суті - це коротка, об’єктивна та принципова його характеристика.

Друга частина SWOT-аналізу являє собою дослідження зовнішнього середовища, як сукупністю активних суб’єктів і сил, що діють за межами фірми і впливають на здатність встановлювати та підтримувати з цільовими споживачами відносини ділового співробітництва.

Зовнішн середовище складається з:

- мікросередовища, утвореного силами, що безпосередньо стосуються самого підприємства та його можливості щодо задоволення потреб споживачів, тобто постачальниками, посередниками, конкурентами, контактними аудиторіями, власне споживачами;

- макросередовища, утвореного силами, непідконтрольними підприємству (демографічні, економічні, правові, природні, науково-технічні фактори та фактори культурного оточення).

Можливості підприємства являють собою позитивні фактори (тенденції та явища) зовнішнього середовища, що можуть сприяти збільшенню обсягу продажу і прибутку. Загрозами - негативні фактори (тенденції і явища) зовнішнього середовища, що можуть призвести за відсутності відповідної реакції підприємства до значного зменшення обсягу продажу та прибутку.

Метою зовнішнього аналізу є формування альтернативних стратегічних рішень, їхня оцінка й остаточний вибір стратегії. Ці рішення повинні бути орієнтовані на використання можливостей і захист від загроз, пов’язаних зі зміною зовнішнього середовища.

Наводимо SWOT-аналіз діяльності ПП «Конекс»

Характерн сильні і слабкі сторони підприємства, загрози і можливості наведені на рис. 2, 3. При цьому розпізнаванням зазначених вище груп факторів вважалося визначення тих напрямків діяльності фірми, які посилюються або ослаблюються конкретними факторами.

Рис. 2. Приклад розпізнавання сильних і слабких сторін оптової фармацевтичної фірми

Рис. 3. Приклад розпізнавання можливостей та загроз зовнішнього середовища для оптово фармацевтичної фірми

Остаточне оцінювання сильних і слабких сторін, маркетингових можливостей та загроз проводять за допомогою матриці SWOT-аналізу (таблиця 2.2).

Таблиця 2.2

Матриця SWOT-аналізу

Складові SWOT-аналізу	Можливість	Загрози
Зниження вартост комп’ютерної техніки	Низька купівельна спроможність населення
Розвиток інформаційних технологій, зокрема систем автоматизованого обліку товару	Нестача обігових коштів у лікувально-профілактичних закладах
Низька концентрація оптових фірм на ринку	Недобросовісність частини аптек стосовно оплати
Організація конкурсів (тендерів) на закупівлю ліків за рахунок бюджетних коштів	Збільшення кількост суб’єктів оптового ринку
	Збільшення кількост аптек, аптечних пунктів і аптечних кіосків. Створення аптечних мереж	Жорстке державне регулювання цін стосовно великого переліку препаратів
Розвиток навчальних (тренінгових) послуг	Мінімізація аптеками товарних запасів
Зростання рол людського фактора
Сильні сторони	SO-стратегії	ST-стратегії
I. Досвід роботи на ринку	Участь у тендерах (Г), збільшення ринкової частки (В)	Участь у добродійних та гуманітарних акціях (d)
II. Широкий, глибокий та диверсифікований товарний асортимент, зокрема наявність ексклюзивних оригінальних препаратів	Привернення уваги можливих клієнтів (Д)	Формування асортиментної політики, тісно пов’язаної із диверсифікацією в напрямку розширення нелікарського асортименту (e)
III. Довгостроков контракти з виробниками, зокрема іноземними	Привернення уваги можливих клієнтів (Д)	Розроблення ціново політики стосовно переліку ліків, які підлягають державному регулюванню (e)
IV. Широкий радіус обслуговування	Привернення уваги можливих клієнтів (Д)	Використання географічної консолідації (f)
V. Відсутність роздрібної аптечної мережі	Створення договірно вертикальної маркетингової системи на основі консигнаційного забезпечення замість простого товарного кредитування (Д, f)	Створення договірно вертикальної маркетингової системи на основі консигнаційного забезпечення замість простого товарного кредитування (Д, f)
VI. Значна кількість постійних клієнтів	Використання принципів теорії портфоліо для дискримінації клієнтів на основі АВС-аналізу (Д, d)	Використання принципів теорії портфоліо для дискримінації клієнтів на основі АВС-аналізу (Д, d)
VII. Наявність електронної пошти, зв’язок через Web-вузли	Автоматизація системи збуту на основі встановлення модулів у постійних партнерів групи А (А, Б, d)	Автоматизація системи збуту на основі встановлення модулів у постійних партнерів групи А (А, Б, d)
Слабкі сторони	WO-стратегії	ST-стратегії
1. Зменшення ринково частки	Привернення уваги нових клієнтів шляхом формування оптимального асортименту доступних за ціною для різних сегментів споживачів лікарських засобів, привернення уваги нових клієнтів (В, Д, a, b, c, d)	Привернення уваги нових клієнтів шляхом формування оптимального асортименту доступних за ціною для різних сегментів споживачів лікарських засобів, привернення уваги нових клієнтів (В, Д, a, b, c, d)
2. Недостатній рівень кваліфікації персоналу	Реалізація програми навчання фахівців (Ж, b, c)	Реалізація програми навчання фахівців (Ж, b, c)
3. Відсутність чітко системи оплати праці	Оптимізація системи оплати праці на основі ранжування посадової структури підприємства (З, b, c)	Оптимізація системи оплати праці на основі ранжування посадової структури підприємства (З, b, c)
4. Низький рівень розвитку механізації, автоматизації та техніко-технологічної бази складського господарства	Впровадження систем автоматизованого обліку, зокрема автоматичної ідентифікації ліків за допомогою штрихового кодування (Б, d)	Впровадження систем автоматизованого обліку, зокрема автоматичної ідентифікації ліків за допомогою штрихового кодування (Б, d)
5. Високі витрати на транспортування	Маршрутизація перевезень з використанням спеціального комп’ютерного забезпечення, зокрема електронного та цифрового атласу доріг (А, Б).	Зосередження на певному географічному ринку (географічне фокусування) (,f)
6. Низький рівень системи керування товарними запасами	Поетапне впровадження окремих модулів Корпоративної системи управління підприємством (А, Б), зокрема стосовно управління товарними запасами (Ж, f)	Поетапне впровадження окремих модулів Корпоративної системи управління підприємством (А, Б), зокрема стосовно управління товарними запасами (Ж, f)
7. Недостатньо ефективна робота з клієнтами	Реалізація програми навчання фахівців (Ж)	Переорієнтація на платоспроможних добросовісних клієнтів, перегляд системи надання товарних кредитів і політики встановлення відсотків за ними (b, c)

За результатами проведеного SWOT-аналізу встановлюємо, що досліджуване фармацевтичне підприємство має ряд сильних сторін і можливостей на фармацевтичному ринку. Їй можна запропонувати конкретні стратегії з потенціювання цих сторін і можливостей за умови врахування й обмеження впливу слабких сторін загроз, що забезпечить фірмі конкурентні переваги. Наприклад, наявність електронної пошти, зв’язку через Web-вузли, зниження вартості комп’ютерно техніки та розвиток інформаційних технологій можна використати для оснащення дискримінованих за теорією портфоліо постійних покупців (аптек) групи А модемами, що у свою чергу сприятиме усуненню загроз з боку мінімізації товарних запасів в аптеках та збільшенню кількості суб’єктів оптового ринку.

Кожну можливу стратегію деталізують за принципом «цілі - задачі - заходи», тобто уточнюють задачі стратегій до рівня конкретних заходів і окремих дій. Після цього проводять експертну оцінку стратегій за принципом «переваги - недоліки», х ранжування за важливістю для фірми і відсів неможливих та неефективних. Заходи та окремі дії вибраних стратегій оформляють у вигляді детальних планів, які ув’язують в часі з роботою окремих підрозділів фірми та призначають конкретних виконавців для майбутнього контролю за їх реалізацією.

Оцінювання потенційних стратегій завершується фінансовим обгрунтуванням за принципом «витрати - результати». При цьому визначається оптимальна стратегічна поведінка фармацевтичного підприємства, яка уможливлює використання сильних сторін для отримання віддачі від можливостей і зменшення впливу загроз, а також усунення слабких сторін за умови сприяння з боку виявлених можливостей та зменшення впливу загроз.

Таким чином, SWOT-аналіз є універсальним аналітичним інструментом, який може застосовуватися фармацевтичним підприємством як для вибору маркетингово політики розвитку, так і для ринкового аналізу та вивчення конкурентоспроможності.

Висновки до 2 розділу

Об’єктом дослідження в даній роботі є ПП «Конекс», що являється одним з літерів торгівл лікарськими препаратами, наданням косметологічних та стоматологічних послуг.

Показники діяльності ПП «Конекс» свідчать про досить високий рівень росту прибутків підприємства, що відображається і на кількості робочих місць, заробітній плат та інших показниках, які характеризують фінансовий стан підприємства, його економічний потенціал.

Так, у 2006-2008 рр. обсяг продукції збільшився на 49,8%, що свідчить про збільшення обороту продукції в аптечній мережі, запровадженні системі знижок, що дозволяють користуватися послугами саме цього підприємства; урізноманітненн лікарських засобів, що знаходяться на реалізації.

Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування на протязі 2006-2008 рр. зріс на 36,35%.

При дослідженні маркетингового середовища встановлено сильні та слабкі сторони ПП «Конекс» на основі яких проводиться маркетингова політика підприємства.

Співставлення сильних та слабких сторін діяльності дають повну картину того, як саме ма проводитися маркетингова політика.

Розділ 3. Удосконалення маркетингової політики на ПП «Конекс»

На даний момент лише невелика кількість підприємств мають ефективно працюючий відділ маркетингу. А методики оцінки керування маркетингом рідко застосовуються на підприємствах м. Вінниця, хоча постійний контроль і аналіз ефективност організації маркетингу на підприємствах дозволяє вдосконалювати роботу, а виходить, і поліпшувати структуру керування організацією. Оцінка маркетингу може проводитися на основі використання двох принципово різні підходів до збору даних - опитування менеджерів і незалежної експертизи стану маркетингу. Перший спосіб вимагає менших витрат часу й більш застосуємо для одержання інформац менеджерами з метою подальшого керування вдосконалюванням маркетингово політики. Другий більш складний, він вимагає більше часу, оскільки пов'язаний з аудитом стану маркетингової діяльності підприємства. Це під силу професійним незалежним консалтинговим фірмам, інформацією від яких можуть скористатися вс зацікавлені в ній особи.

Отриман результати можуть бути використані в керуванні властиво маркетинговою діяльністю підприємства, в оцінці інвестиційної привабливості як регіону, так окремого підприємства.

Дослідження ринку - це систематичний і методичний, поточний чи випадковий пошук ринку, чи ефективного поводження на ньому. То маркетингове дослідження - це вся діяльність по збору й узагальненню інформації для прийняття маркетингових рішень, що обумовлені процесом і функціями всякого бізнесу і, як його основного елемента, маркетингової діяльності.

Однак, у процесі прийняття рішень, у тому числі і маркетинговому, інформація основним вхідним параметром. Тому для маркетолога важлива в даному випадку не термінологічна коректність, що дуже істотно, а те загальне, що поєдну вищенаведені синоніми. Ідентичним тут є те, що в кожнім понятті передбачається наявність процесу дослідження, що являє собою схему, логіку генерування необхідної інформації для прийняття того чи іншого рішення, що стосується сфери маркетингу, чи ринку тільки збуту. Такий процес містить у собі діяльність по зборі, підготовці і розробці дизайну дослідження, збору даних, перетворенню, переробці їх у корисну інформацію, оцінці якості інформації, передачі ц нформації особі, що приймає рішення.

Як видно початку збору даних, передує ряд етапів, що входять у сферу підготовки розробки дизайну. В існуючій практиці вважається помилковим проведення пошуку даних про стан ринку, чи рівня маркетингового потенціалу, наприклад, відразу ж як менеджер поставив проблему дослідження. Однак це не зовсім так. Для початку дослідницького процесу повинні бути чесно визначені потенційні причини, симптоми проблеми і загальна потреба в інформації для рішення цієї проблеми. У такий спосіб необхідна потреба в інформації повинна бути спочатку переведена на мову дослідницької задачі. Потрібно установити в якому виді необхідна нформація, для чого вона буде використана, для рішення проблем зі станом речей, продукту, наприклад, чи для виявлення причинно-наслідкових зв'язків між перемінними, різними факторами, що впливають чи можуть впливати на стан продукту з погляду маркетингу.

Як тільки проблеми дослідження визначені, відкривається можливість формування конкретних гіпотез. При цьому цінність дослідження тим вище, ніж більш чесно продумана структура і гіпотези, коректно визначені перемінні і застосований творчий підхід до процесу дослідження.

Недотримання цієї послідовності може привести процес дослідження до механічного збору даних, неохопленому головною метою дослідження - усунення різниці між бажаними й снуючими станами речей чи зв'язками між перемінними факторами в систем керування. Дизайн, у такий спосіб - це проектування і конструювання процесу дослідження, розробка його моделі. Ця фаза маркетингового дослідження повинна передувати початку пошуку даних, їхнього аналізу і підготовці інформації. Американська маркетингова асоціація, наприклад, визначає дизайн як майстерний план для проведення дослідження.

Оскільки маркетингові дослідження є головним елементом, основною функцією маркетингово діяльності, то, мабуть, правомірно вимагати розробки відповідного проекту, дизайну на проведення робіт з пошуку необхідної інформації, причому не стільки в ручну, скількох з використанням комп'ютерних технологій, методів автоматизованого проектування в рамках інтерактивних процедур у систем "оператор - ЕОМ". Таке проектування необхідне, тому що проведення дослідження зв'язане з витратами, великим обсягом даних і інформації. Причому проектування процесу дослідження повинне розглядатися не як методика роботи з даними, інформацією, а зв'язуватися з творчим мисленням, що є первинним. Маркетолог повинний вміти описати процедуру дослідження до того як він використовує методи й інструментарій маркетингового генерування інформації.

У дизайні визначаються потреби, що повинні бути реалізовані, а також фіксується як і коли здійснюється процес дослідження. У цьому зв'язку одним з головних вимог дизайну є забезпечення науковості й економічності пошуку необхідних даних.

Дизайн маркетингового дослідження може розглядатися як проект організації і проведення маркетингового дослідження. У процесі організації маркетингового дослідження звичайно виділяють три основних етапи побудови дизайну.

Перший етап - ознайомлення з проблемою ситуації і задачами, що поставлені менеджером перед маркетологом-дослідником. Тут формується перше уявлення про можливост дослідження, про наявність аналогічних досліджень, їх затратности, про можлив труднощи, що можуть бути зв'язані з видом, обсягом і якістю маркетингового дослідження.

Другий етап - попереднє планування дослідження, а саме перевірка отриманих на першому етап представлень про методичний і тимчасовий процес дослідження.

Після ознайомлення з вихідною ситуацією варто з'ясувати чи можливо досягнення нформаційних цілей власними силами. Чи потрібно підключення спеціалізованих організацій до часткового маркетингового дослідження. Це доцільно коли необхідно додаткове первинне маркетингове дослідження, коли є небезпека суб'єктивного впливу на результати досліджень, коли дослідження повинне залишитися анонімним.

При обґрунтуванні залучення спеціалізованих дослідницьких організацій доцільно ще раз з'ясувати і погодити з керівництвом кон'юнктуру намічуваного дослідження. Установити чи вибрати спеціалізований інститут для проведення досліджень. Обговорити постановку проблеми. Розробити проблеми, що буде вирішувати інститут. Скласти детальний перелік замовлення-завдання. Прийняти рішення про порядок виконання робіт.

Практика показує, що в більшості випадків підключення зовнішніх організацій по дослідженню. маркетингових процесів є ефективним не тільки для малих і середніх підприємстві, але і для великих фірм і об'єднань.

Третій етап - розробка робочої концепції проведення дослідження, здійснюється незалежно від того чи буде дослідження проводитися власними силами чи ж буде залучатися спеціалізована організація.

Завдання полягає в загальному в тім, щоб полегшити власній фірмі формування ефективних зв'язків з ринком чи навколишнім середовищем, із усіма суб'єктами маркетингово системи.

Після позитивного узгодження робочої концепції і затвердження дизайну дослідження з керівництвом (замовником) переходять до четвертого етапу маркетингового дослідження - формуванню інформації.

На четвертому етапі здійснюється попереднє обґрунтування і вибір шляхів і методів збору маркетингової інформації. Звертається увага на економічність шляхів одержання нформації, показність джерел інформації, важливість і необхідність проведення первинних і вторинних досліджень у системі збору інформації.

Збір даних звичайно розділяють на два напрямки: дані й інформація про внутрішн середовище фірми і дані й інформація про зовнішню (навколишньої) середовищу.

Як правило дані про внутрішнє середовище базуються на звітних даних і наявній нформації про перспективи діяльності фірми, особливо, у системі збуту продукції, її поводження на ринку з урахуванням життєвого циклу.

Дан й інформацію про зовнішнє середовище одержують завдяки інтенсивному вивченню різних джерел, як опублікованих, так і одержуваних у результаті бесід з фахівцями й експертами статистичних організацій, з повідомлень і звітів спеціальної преси, публікацій міністерств економіки, торговельних палат.

При використанні вторинної статистики звертається увага на джерела інформації, їхню порівнянність і повноту. Це жадає від дослідника не тільки гарних знань в області статистики (економічна і народногосподарська), але також компетентност в області властивостей і зв'язків об'єкта дослідження. В окремих випадках може знадобитися перетворення інформації, приведення її до порівнянного виду, особливо, коли дані порівнюються між собою.

Первинне дослідження як правило зв'язане з визначеними витратами на одержання нформації. Вони зв'язані не тільки з залученням зовнішніх дослідницьких організацій, але і з використанням для досліджень власного персоналу. У даних дослідженнях як правило вже не досить опитувальних анкет чи інтерв'ю. Потрібно підготовка і застосування тестів, залучення грамотних і навчених респондентів. У випадках, коли такі дослідження виявляються недостатніми, залучають зовнішніх експертів для одержання консультацій по слабовивченим питаннях.

П'ятий етап - обробка інформації. Вона здійснюється в тісному зв'язку з цілями дослідження застосовуваних методів оцінки. При цьому, по потребі, підсилюється кількісний чи якісний аспект аналізу інформації, щоб вона стала вихідним базисом для здійснення прогнозів. Оброблена інформація повинна бути готова для введення в комп'ютерні системи з метою детальної обробки і подальшого збереження на тих чи нших інформаційних носіях.

Шостий етап - підведення підсумків, узагальнення, припускає проведення причинно-наслідкового аналізу отриманої інформації, що дозволяє зробити оцінку досягнення головної мети дослідження, а саме достатність отриманої інформац вірогідність. Тут же обговорюється питання про потребу додатково нформації.

Замовнику не байдуже як високі витрати на маркетингові дослідження, як швидко вони окупляться і за рахунок чого. Незважаючи на те, що повні витрати на маркетингові дослідження важко передбачати і запланувати, не даремно зробити спроби намітити залежності між вихідними величинами (наприклад, обсяг збуту) діяльності фірми і витратами на маркетингові дослідження.

Розкритий вище механізм дає можливість на більш високому рівні виконувати маркетингов дослідження та збирати інформацією, що є основою маркетингової діяльності. Адже саме, на основі цієї інформації буде розроблятися маркетингова політика підприємства. Яка в більшості випадків є неправильно побудованою через відсутність достовірної та повної інформації про конкурентні фірми та товари, що знаходяться на реалізації в аптечного підприємства.

При дослідженні сильних та слабких сторін діяльності ПП «Конекс» встановлено, що не досить на високому рівні популярності стоять такі послуги як стоматологія та косметологія. Що є досить нехарактерним, оскільки обладнання відповіда світовим стандартам, а фахівці є професіоналами своєї справи. При цьому користування та завантаження обладнання та фахівців становить тільки 42%, що свідчить про недосконалу маркетингову політику.

При досліджен було встановлено, що розповсюдження рекламних листівок як в аптечній мережі так за її межами, використання інших видів реклами в тому числі, і мереж нтернет. Це дасть можливість на 40% збільшити кількість відвідувачів, що зробить даний вид діяльності досить перспективним та прибутковим.

Так виготовлення 1000 листівок при середній ціні за дослідженнями становить 54 грн., оплата праці людини, які буде роздавати оголошення становить 40 грн. Отже загальна вартість даної реклами становить 94 грн. за 1000 оголошень. Отримання потенційними відвідувачами повної реклами про послуги та вартість робіт дають можливість більш ефективно доносити інформацію до кожного.

Використання саме таких видів реклами є найбільш ефективним, оскільки дослідження показують, що використання саме такого виду реклами дає можливість інформації про товари послуги потрапляти до потенційних користувачів даними товарами та послугами. При цьому даний вид реклами є економним, щ о в свою чергу не переростає у зростання ціни. А значить, що послуги є доступними для середньостатистичного українця.

Висновки до 3 розділу

При досліджені було встановлено, що розповсюдження рекламних листівок як в аптечній мережі так і за її межами, використання інших видів реклами в тому числі, мережі інтернет. Це дасть можливість на 40% збільшити кількість відвідувачів, що зробить даний вид діяльності досить перспективним та прибутковим.

Висновки та пропозиції

Маркетингова політика підприємства являє собою вид соціальної технології, спрямованої на виявлення ефективних засобів керування ринком на основі об'єктивного розуміння ситуац на ньому. В даний час достатньо просто скласти дані по численних зразках обробити їх на комп'ютері за допомогою прогресивних методів аналізу. Однак, насправді важливо те, яку роль відіграють дослідження в повсякденній діяльност підприємства, як вони використовуються?

Маркетинг являє собою одну з областей опитної науки, і особлива увага в ньому повинна приділятися реальності, отримуваної в досвіді. Необхідне розуміння також того, яким чином отримана ця реальність. Треба бути дуже обережним, щоб не допускати довільного трактування реальності, зловживаючи значенням теорії.

Виробництво-збут-обертання-покупка-споживання повинн розглядатися не окремо один від одного, а у взаємозв'язку як єдина система бізнесу. Ринок, як категорія товарного господарства, що представляє собою сферу товарно-грошового обміну і виражає економічні відносини між виробником (продавцем) і Споживачами (Покупцями), що уособлюють відповідно пропозицію та попит, найважливішим фактором цієї маркетингової системи.

Ціл вивчення ринку концентруються на двох головних моментах:

- аналізі ситуації усередині і поза підприємством, прогноз можливих змін і на цій основі вироблення управлінської стратегії;

- пошуку критеріїв для прийняття управлінських рішень, перевірка і підтвердження гіпотези поводження підприємства на ринку.

Задачею вивчення ринку повинна бути не просто структура технології вивчення, а пошук методів для вирішення насущних для підприємства проблем.

Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування на протязі 2006-2008 рр. зріс на 36,35%.

Останнім часом спростилося використання комп'ютерів, тому з'явилася тенденція бачити все тільки з кількісної точки зору. Найчастіше вважають, що кількісний підхід більш прогресивний і точний, однак це не так. Цифри повинні використовуватися тільки там, де це необхідно. Головне правильно інтерпретувати зміст отриманих на основі аналізу результатів. Для цього до початку дослідження перед співробітниками чи сторонніми організаціями, яким доручається здійснювати маркетингове дослідження, повинні бути конкретно сформульовані його цілі і задачі, а також перелік питань, на які необхідно одержати відповідь.

Практично будь-який аналіз ринку повинний дати відповідь на дуже просте питання: " чи зможемо ми успішно, тобто з прибутком обміняти свою продукцію на адекватну суму грошей чи іншу продукцію?".

Маркетингова діяльність як найважливіша функція в сфері підприємництва повинна забезпечувати стійке, конкурентноздатне положення того чи іншого суб'єкта маркетингово системи на ринку товарів і послуг з урахуванням стану внутрішнього зовнішнього середовища. У цьому представленні маркетингова діяльність припуска проведення маркетингових досліджень і розробку програми маркетингових заходів, що використовуються з метою підвищення продуктивності фірми й ефективност задоволення потреби кінцевого споживача чи клієнта. Маркетингове дослідження його результати служать ефективною адаптацією виробництва чи посередницько діяльності і їхнього потенціалу до стану ринку і вимог кінцевого споживача. Як видно маркетингові дослідження структурно включають два головних напрямки - це дослідження характеристик ринку і дослідження внутрішніх дійсних і потенційних можливостей виробничої чи посередницької діяльності фірми. Однак усі результати маркетингових досліджень призначені керівництву для прийняття підприємницьких рішень у цілому, і маркетингових рішень зокрема, які зв'язані з невизначеністю поводження суб'єктів маркетингової системи, а їхнє прийняття супроводжується, як правило, ризиком.

Проведення маркетингових досліджень саме і зв'язано з необхідністю зменшення ризику здійснюваної підприємницької діяльності. Завдання підприємця полягає в тім, щоб здійснювати рішення виникаючих у споживача задач з мінімальним ризиком максимумом корисності як для споживача, так і для себе. При цьому задача маркетолога, маркетингової служби полягає в тім, щоб забезпечити керівника чи відповідні ієрархічні інстанції, відповідальні за прийняття рішень, якісною маркетинговою інформацією.

В даній роботі було проаналізовано комплекс маркетингових підприємств, що застосовується на практиці діючим підприємством ПП „Конекс”. На підприємстві не снує спеціальної маркетингової служби, є тільки відділ який займається питаннями маркетингу. На думку автора підприємству слід потурбуватися про створення власної маркетингової служби, тому як діяльність фірми постійно розширюється і для того, щоб ефективно проводити маркетингові заходи декількох чоловік, що займаються цими питаннями просто не достатньо.

При дослідженні сильних та слабких сторін діяльності ПП «Конекс» встаовлено, що не досить на високому рівні популярності стоять такі послуги як стоматологія та косметологія. Що є досить нехарактерним, оскільки обладнання відповіда світовим стандартам, а фахівці є професіоналами своєї справи. При цьому користування та завантаження обладнання та фахівців становить тільки 42%, що свідчить про недосконалу маркетингову політику.

Список використаних джерел

1. Конституція України. – К.: Україна, 1996.

2. Про господарські товариства: Закон України // Відомості Верховно Ради України. 1991. - №31.

3. Про банкрутство: Закон України // Відомості Верховної Ради України. 1992. - №31.

4. Албасова Л.Н. Технологии эффективного менеджмента: Учебно-практическое пособие. – М.: «Издательство Приор», 2007. – 228 с.

5. Брас А.П. Основы менеджмента: Учебное пособие. – Мн.: Закон и право: ЮНИТИ, 2006.

6. Виноградський М.Д., Виноградська А.М., Шканова О.М. Менеджмент в організації: Навч. Посіб. Для студ. Екон. Спец. Вузів. – К.: «Кондор». – 2005. 654 с.

7. Виханський О.С., Наумов А.И. Практикум по курсу «Менеджмент». М.: Гардарики, 2004.

8. Вітлінський В.В., Наконечний С.І. Ризик у менеджменті. – К.: Тов. «Борисфен-М», 2006. – 336 с.

9. Герасимчук В.Г. Розвиток підприємства: діагностика, стратегія, ефективність. – К.: Вища школа, 2005.

10. Гірняк О.М., Лазановський П.П. Менеджмент: теоретичні основи практикум: навч.посіб. для студентів вищих закладів освіти. – К.: «Магнолія плюс», Львів: «Новий світ – 2000», 2003. – 336 с.

11. Гончаров В.В. Менеджмент в рамках основних фаз управленческого цикла. – М.: МНИИПУ, 2007.

12. Гріфін, Янцура В. Основи менеджменту: Підручник. – Львів: БАК, 2001. – 624 с.

13. Десслер Гари. Управление персоналом / Пер. с англ.. – М.: БИНОМ, 2007. – 432 с.

14. Довгань Л.Є. Праця керівника або практичний менеджмент: Навч. Посібник. – К.: «Екс. Об.», 2002. – 384 с.

15. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного вид. 2-ге перероблене та доповнене. – К.: КНЕУ, 2000. – 528 с.

16. Журавлев П.В. и др.. Мировой опит управления персоналом: Монография. – М.: Деловая книга, 2004. – 232 с.

17. Кнорринг В.И. Искусство управления: Учебник. – М.: БЕК, 2007. 288 с.

18. Кредісов А. Менеджмент для керівників. – К.: Знання, 1999. – 556 с.

19. Крушельницька О.В. Управління персоналом: Навч. Посібник. – К.: Кондор, 2003. – 296 с.

20. Кузьмін О.Е., Мельник О.Г. Основи менеджменту: Підручник. – К.: Академвидав, 2003. – 416 с.

21. Лидерство в менеджменте. – М.: Принт-Ательэ, 1999. – 216 с.

22. Ломберт Том. Ключові проблеми керівника, 50 перевірених способів вирішення проблем / Пер. З англ.. – К.: Наукова думка, 2007. – 303 с.

23. Мардас А.С., Мардас О.А. Организационный менеджмент. – СПб: «Питер», 2003. -336 с.: ил.

24. Марченко О.І. Менеджмент організацій: Навч. Посібник. Вінниця: ВІРЕУ, 2005.

25. Немцов В.Д., Довгань Л.С. Стратегічний менеджмент. Київ: 2002. -560 с.

26. Осовська Г.В., Осовський О.А. Менеджмент організацій: Навч. Посібник. – К.: Кондор, 2005. – 860 с.

27. Тарнавська Н.П., Пушкар Р.М. Менеджмент: теорія та практика: Підручник для вузів. Тернопіль. Карт-бланш, 2007. – 450 с.

28. Хміль Ф.І. Основи менеджменту: Підручник. – К.: Академвидав, 2003. 607 с.

29. Черкасов В.В., Платонов С.В., Третяк В.И. Управленческая деятельность менеджера. – ВАКЛЕР, ХОУП, 1998. – 136 с.