Модель монополістичної конкуренції

Державний комітет статистики України

Державна академія статистики, обліку та аудиту

Житомирська філія

Мікроекономіка

Shura19@yandex.ru

Контрольна робота

Курс Група

Адреса Рівненської області.

Модель монополістичної конкуренції

Ознаки монополістичної конкуренції.

Монополістична конкуренція — вид конкуренції, що може виникнути за

великої кількості продавців, що реалізують диференційовану продукцію на

ринку з вільним входом та виходом для нових виробників.

Прикладом ринків з монополістичною конкуренцією у США є ринки

трикотажу, жіночого одягу, взуття, ювелірних виробів.

Докладніше ознаки монополістичної конкуренції можна сформулювати

таким чином:

1) ринок складається з відносно великої кількості продавців, кожен з

яких володіє невеликою (але не нескінченно малою) часткою ринку;

2) товар кожного продавця є недосконалим замінником товарів інших

фірм;

3) встановлюючи ціни, продавці не враховують реакцію конкурентів;

4) ринок не має бар'єрів для входу та виходу.

Монополістична конкуренція має ознаки як і монополії, так і

досконалої конкуренції. На ринку монополістичної конкуренції кожна фірма

контролює ціну на свій товар (ознака монополії) і водночас є багато фірм,

що постачають схожий товар (ознака досконалої конкуренції).

Короткостроковий період.

У короткостроковому періоді поведінка фірм, що працюють за умов

монополістичної конкуренції, не відрізняється від поведінки фірми-

монополіста. Це пов'язано насамперед з диференціацією продукції на ринку

монополістичної конкуренції.

Основна ознака монополістичної конкуренції:

Диференціація продукту – при монополістичній конкуренції фірми

випускають різні види одного продукту. При цьому диференціація продукту

може мати ряд різних форм.

1. Якість продукції. ПК можуть відрізнятися по потужності.

2. Послуги. Упакування та доставка додому, надання кредиту та

відсоткові знижки.

3. Розміщення. Малі магазини, які розташовані ближче жилих масивів

можуть мати вищі доходи, ніж крупні супермаркети.

4. Стимулювання збуту і упакування. Взаємозв’язок назви товару з ім’ям

знаменитості, реклама. Багато фірм робить “ставку” на значки та

товарі знаки, з метою переманити споживачів.

Найважливіше значення диференціації продукту – не дивлячись на

наявність відносно великої кількості фірм, виробники, в умовах

монополістичної конкуренції, володіють обмеженим степенем контролю над

цінами на свою продукцію. Споживачі надають перевагу продукції певних

продавців і в певних границях платять більш високу ціну за цю продукцію,

щоб задовольнити свої потреби.

Вступ в галузь є відносно легким. Легкість вступу сприяє виникненню

конкуренції в галузі із відносно великою кількістю невеликих фірм в

довготерміновому періоді.

Кожна фірма розглядає криву попиту на свою продукцію як незмінну і

намагається максимізувати прибуток (рис. 1). Умовою максимуму прибутку є,

як і за монополії, рівність граничного доходу та граничних витрат.

Рис. 1 Монополістична конкуренція у короткостроковому періоді.

Довгостроковий період.

У довгостроковому періоді фірми можуть входити та виходити з галузі.

Як і за досконалої конкуренції, сигналом для входу-виходу з галузі с

прибуток. Якщо фірма має змогу отримувати прибуток у галузі, вона прямує до

неї. Якщо фірма терпить збиток, то вона шукатиме щастя в іншій галузі. Вхід

у галузь та вихід з неї зміщують криву попиту Для кожної фірми. Справді,

нові конкуренти відтягують на себе частку попиту, а отже, крива попиту для

фірми зміщується ліворуч та вниз. Якщо конкуренти залишають галузь, то

крива попиту зміщується у протилежний бік (вгору та праворуч).

Можна виписати такий логічний ланцюжок:

прибуток ( ( ( ) ( кількість конкурентів ( ( ( ) — попит ( ( ( ) (

прибуток ( ( ( (

Кількість конкурентів, від яких залежить попит, буде незмінною лише

за відсутності прибутку у фірм. Ця ситуація кваліфікується як рівновага на

ринку монополістичної конкуренції і має графічну модель, що відображена на

рис.2.

2. Довгострокова рівновага за умов монополістичної конкуренції.

На цьому рисунку D позначає початковий попит. D' — попит за рівноваги

галузевого ринку. MR та MR' означають відповідно лінії граничних доходів за

початкового стану галузевого ринку та у стані рівноваги, Q0 та Q* — обсяг

виробництва фірми за початкового стану галузевого ринку та у його стані

рівноваги. Короткострокова рівновага позначена через E0 , довгострокова —

через E*. Точка короткострокової рівноваги E0 розташована над кривою

середніх витрат, отже, наявний прибуток. Точка довгострокової рівноваги E*

— на кривій середніх витрат, тобто прибуток у довгостроковому періоді

відсутній.

Графічний аналіз дає підстави для висновків щодо властивостей стану

фірми за умов рівноваги галузевого ринку монополістичної конкуренції

• як у короткостроковому, так і в довгостроковому періоді фірма

обирає обсяг виробництва, виходячи з умов рівності граничного доходу та

граничних витрат;

• у короткостроковому періоді можливий варіант одержання прибутку

фірмою;

• у довгостроковому періоді (за рівноваги галузевого ринку) прибуток

нульовий;

• з попереднього випливає, що лінія попиту фірми у довгостроковому

періоді є дотичною до кривої передніх сукупних витрат;

• ціна па продукцію фірми за умови прибутковості у короткостроковому

періоді перевищує ціну у довгостроковому періоді;

• обсяг виробництва фірми за умов її прибутковості у

короткостроковому періоді перевищує обсяг її виробництва у довгостроковому

періоді.

Важливим також є порівняння рівноваги галузевого ринку у

довгостроковому періоді за умов досконалої та монополістичної конкуренції.

Серед важливих відмінностей цих двох видів конкуренції такі:

• на відміну від досконалої конкуренції за монополістичної

конкуренції рівновага галузевого ринку вже не забезпечує мінімуму середніх

сукупних витрат;

• ціна на продукцію за монополістичної конкуренції перевищує граничні

витрати.

Остання риса монополістичної конкуренції пояснює схильність фірм до

розширення кола їх споживачів, оскільки це збільшує їх прибуток.

На ринках з монополістичною конкуренцією не досягаються ні ефективне

використання ресурсів, ні виробнича ефективність. Монополістичний елемент

викликає деяке недовикористання ресурсів для виробництва товарів. Ціна

перевищує граничні витрати в умовах рівноваги в ДП, вказуючи, таким чином,

на те, що додаткові одиниці цього товару суспільство оцінює вище, ніж

альтернативні продукти, які з використанням тих же ресурсів можна було б

виготовити.

Більше того, на противагу фірмам, діючим в умовах чистої конкуренції,

при монополістичній конкуренції фірми виробляють трохи менший, ніж найбільш

ефективний об’єм продукції. Виробництво вимагає більш високих витрат на

одиницю продукції, ніж досягаємий мінімум. Це, в свою чергу, означає

встановлення ціни дещо нижчої, ніж в умовах чистої конкуренції.

Галузі з монополістичною конкуренцією достатньо часто переповнені

фірмами, які діють без досягнення оптимальних потужностей (типовими

прикладами цього служать багато видів підприємств роздрібної торгівлі,

наприклад, 30 чи 40 бензозаправних станцій, які розміщуються в мсті

середнього розміру і всі діють з збиткової виробничою потужністю, тому що,

як в даному прикладі, потік автомобілів розподіляється між даними

бензозаправними станціями нерівномірно). Ця неповна виробнича потужність і

споживачі, які наказані за цю недогрузку переважаючими конкурентний рівень

цінами і утворюють витрати монополістичної конкуренції.

Проте, в багатьох галузях із монополістичною конкуренцією ціна та

об’єм виробництва не дуже відрізняються від тих, які існують як результат

чистої конкуренції. Диференціація продукту, яка характерна для

монополістичної конкуренції, означає що покупці можуть вибирати із переліку

різновидів одного і того ж базового продукту. Це сприяє кращій реалізації

різновидних смаків споживачів. Фактично існує альтернатива між випуском

нових марок товару і виробництвом попереднього товару з мінімальними СВт.

Чим гостріша проблема надлишку виробничих продуктів, тим ширший діапазон

споживчого вибору.

Модельний аналіз.

За умов довгострокової рівноваги крива попиту є дотичною до кривої

середніх сукупних витрат.

Отже, якщо Р(Q) — обернена функція до функції попиту, то

АТС'(Q) = Р'(Q). 1

Спад функції попиту, а отже, і функції Р(Q) обумовлює

P((Q)MC(Q),

тобто ціна рівноваги перевищує граничні витрати.

Важливою рисою досконалої конкуренції у довгостроковому періоді є

рівність середніх сукупних та граничних витрат. Цього не спостерігатиметься

за монополістичної конкуренції. Для того, щоб у цьому впевнитись, згадаємо

правила диференціювання і ще раз переконаємося, що

АТС'(Q) = (ТС'(Q)Q - ТС(Q))/Q2.

Використовуючи (1), маємо:

(TC((Q)Q – TC(Q))/Q2=P((Q)

Звідси

ТС'(Q)Q-ТС(Q)=Q2Р'(Q),

ТС'(Q) -ТС(Q)/Q=QР'(Q),

або

МС(Q) - АТС(Q) =Q Р'(Q).

Оскільки Р'(Q) < 0, то

МС(Q) < АТС(Q).

Це ще одна відмінність монополістичної конкуренції від досконалої.

Особливості формування доходів фірми за умов монополістичної

конкуренції.

Монополістична конкуренція, як відомо, є однією із форм недосконалої

конкуренції. Тому вона втілює у собі певні властивої чистої конкуренції і

монополії. З одного боку, фірми функціонують на ринку з десятками

конкурентів, а з іншого — володіють монополією на випуск і реалізацію

власного диференційованого продукту, тобто продукту із певними

особливостями.

З'ясовуючи особливості ціноутворення і формування доходів фірм за

ситуації монополістичної конкуренції, скористаємось графічним методом.

Графік 3 показує, що першою особливістю ринку монополістичної конкуренції

є більша еластичність попиту у залежності від ціни — попит близький до

цілком еластичного, адже існує багато замінників товару фірми, тому покупці

легко відмовляються від купівлі даного диференційованого продукту при

зростання ціни на нього на користь товарів-замінників (диференційованого

продукту інших конкурентів). У ситуації чистої монополії цього відбутись

не може, адже продукт фірми-монополіста унікальний, не мас близьких

замінників.

Рис. 3. Монополістична конкуренція.

За умов чистої монополії ринковий попит характеризувався б лінією D2,

але монополістична конкуренція зміщує лінію попиту у положення D1. У

зв'язку із цим фірма-монополіст має значно більші можливості у маневрування

цінами за оптимального обсягу виробництва Q2 (монопольна ціна може зростати

до рівня P2). За умов ринку монополістичної конкуренції можливості зміни

ціни на власну продукцію хоча й існують, але надто обмежені у зв'язку із

наявністю конкурентних товарів. Тому на такому ринку фірма намагається

маневрувати зміною обсягу продукту (до рівня Q1 на графіку). Але при цьому

зростають і середні повні витрати фірми (зокрема, від точки M до точки M1).

Фірма просто не в змозі утримувати обсяг виробництва із мінімальними АТС.

Знизити обсяг виробництва означало б віддати частину попиту (і чистого

доходу) фірмам-конкурентам з їх близькими за якістю диференційованими

продуктами.

Під впливом зазначених обставин чистий дохід фірми на ринку

монополістичної конкуренції значно менший від чистого доходу фірми-

монополіста, що з'ясовується при уважному співставленні графіків.

Для забезпечення високою рівня доходу фірмі за умов монополістичної

конкуренції необхідно розгортати нецінову конкуренцію, широко застосовуючи

рекламу.

Зміст нецінової конкуренції полягає у прагненні досягти переваг над

конкурентами за рахунок широкого використання досягнень НТП (підвищення

якості реалізованих товарів, пошук нових товарів і оригінальними

параметрами, розширення обсягу після продажного обслуговування товарів,

збільшення гарантійного періоду, створення умов надання споживчого кредиту

тощо).

Важливо відзначити, що реклама як засіб маркетингової стратегії фірми

має свої позитиви і недоліки, з точки зору інтересів споживача і

суспільства.

Спеціалісти маркетингу вважають, що реклама - явище позитивне і

необхідне: вона допомагає споживачеві зробити правильний вибір, прискорює

проникнення товару на ринок, змушує підприємства турбуватись про якість

продукції, дає фірмам можливість реалізувати зростаючій ефект масштабу

виробництва, стимулює конкуренцію, збільшує зайнятість, збільшує доходи

засобів інформації (газет і радіо, телебачення і рекламних агентств).

Водночас реклама має і значні недоліки: дезорієнтація покупців

внаслідок завищення оцінки якості продукту, відволікання ресурсів із більш

важливих галузей. зростання витрат підприємства і цін, які включають

затрати на рекламу, заохочування монополізації ринку. Тому не випадково

недобросовісна реклама заборонена (однак будь-яка реклама необ'єктивна і

упереджена).

Зрозуміло, завдання реклами — поліпшення становища фірми на ринку, а

не турбота про інтереси споживачів.

Через нецінову конкуренцію і всеохоплюючу рекламу фірма прагне

змінити еластичність попиту на власний продукт, що на рисунку

відображується у зміні координат графіку попиту у напрямі від D1 до D2. Це

означає, що кожна фірма прагне здобути монопольне становище на ринку. Але

якщо вона навіть досягне цього, її перевага буде нетривкою, адже зростання

цін і доходів у даній галузі привабить конкурентів, а фірма, що досягла

певної переваги, за умов монополістичної конкуренції не може зупинити їх

експансію, тому монопольна перевага швидко втрачається.

Отже, монополістична конкуренція вимагає від підприємців постійного і

невпинною пошуку усе нових і нових можливостей для збільшення доходу, нових

шляхів пристосування до специфічних вимог даного ринку.

Список використаної літератури

1. Пиндайк Р. Микроэкономика. М.; Дело, 2000-808с.

2. Задоя А. Мікроекономіка. Навч. пос. К.:Знання, 2000-176с.

3. Самуэльсон П. Экономика. В 2-х т. (пер) М.: Алгон, 1997-749с.

4. Ястремський О. Основи мікроекономіки. Підр. для вузів. К.: Знання,

1998-714c.

План

1. Ознаки монополістичної конкуренції

2. Короткостроковий період

3. Довгостроковий період

4. Модельний аналіз