Основні напрямки зовнішньої політики України

2 липня 1993 року Верховна Рада України схвалила “Основні напрямки

зовнішньої політики України”. Цей документ визначає базові національні

інтереси України і завдання її зовнішньої політики, містить засади, на яких

реалізується зовнішньополітична діяльність нашої держави.

В документі, зокрема, зазначається, що з огляду на його геополітичне

становище, історичний досвід, культурні традиції, багаті природні ресурси,

потужний економічний, науково-технічний та інтелектуальний потенціал,

Україна має всі можливості стати спливовую світовою державою, виконувати

значну роль в забеспеченні політико-економічної стабільності в Європі.

Зовнішня політика України спрямовується на виконання таких найголовніших

завдань:

. утвердження і розвиток України як незалежної демократичної держави;

. забеспечення стабільності міжнародного становища України;

. збереження територіальної цілістності держави та недоторканості її

кордонів;

. включення національного господарства у світову економічну систему для

його повноцінного економічного розвитку, підвищення добробуту народу;

. захист прав та інтересів громадян України, її юридичних осіб за

кордоном, створення умов для підтримання контактів з зарубіжними

українцями і віхідцями з України, надання їм допомоги згідно з

міжнародним правом;

. поширення в світі образу України як надійного і передбачуваного

партнера.

Засади, на яких наша держава реалізує свою зовнішню політику, базуються

на дотриманні загальновизначних норм і принципів міжнародного права,

статуту ООН, Хельсінського Заключного акту, Паризької хартії для нової

Європи та інших документів НБСЄ.

Україна здійснює відкриту зовнішню політику і прагне до співробітництва з

усіма заінтересованими партнерами, уникаючи залежності від окремих держав

чи груп держав.

Вона розбудовує свої двосторонні та багатосторонні відносини з іншими

державами та міжнародними організаціями на основі принципів добровільності,

взаємодопомоги, рівноправності, взаємовигоди, невтручання у внутрішні

справи.

Україна, наголошується в документі, не є ворогом жодної держави. Вона

беззастережно засуджує війну як знаряддя національної політики,

додержується принципу незастосування сили та загрози силою і прагне

вирішувати будь-які міжнародні спори виключно мирними засобами. Ми не

висуваємо жодних териториальних претензій до своїх сусідів, так само, як і

не визначаємо жодних териториальних претензій до себе.

В сучасних умовах, підкреслюється в документі, додержання прав людини не

є лише внутрішньою спавою окремих держав.

Україна додержується принципу неподільності міжнародного миру і

міжнародної безпеки і вважає, що загроза національній безпеці будь-якої

держави становить загрозу загальній безпеці і миру у всьому світі. В своїй

зовнішній політиці вона обстоює підхід “безпека для себе – через безпеку

для всіх”.

Наша держава керується принципом примату права в зовнішній політиці,

визначаючи пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами

внутрішньодержавного права. Її неодмінний принцип – сумлінне використання

всіх своїх міжнародних зобов'язань. Належним чином ратіфіковані договори

Україна вважає частиною свого внутрішнього права.

У своїй зовнішній політиці Україна спирається на фундаментальні

загальнолюдські цінності і засуджує практику подвійних стандартів в

міждержавних стосунках.

Україна виступає проти присутності збройних сил інших держав на

українській території, а також проти розміщення іноземних військ на

територіях інших держав без ясно висловленої згоди цих держав, крім

випадків застосування міжнародних санкцій відповідно до статуту ООН.

Згідно з вимогами міжнародного права, Україна здійснює неозброєні

примусові санкційні заходи у випадках міжнародних правопорушень, які

завдають їй шкоду.

Україна застосовує свої Збройні Сили у випадках актів збройної агресії

проти неї та будь-яких інших збройних зазіхань на її териториальну

цілістність та недоторканність державних кордонів або на виконання своїх

міжнародних зобов’язань.

Україна вважає себе, на рівні з усіма колишніми радянськими республіками,

правонаступницею Союзу РСР і не визнає будь-яких переваг і винятків з цього

принципу для жодної з держав-правонаступниць без належним чином оформленої

згоди свіх цих держав.

Головними сферами зовнішньополітичної діяльності України є розвиток

двосторонніх міждержавних відносин, розширення участі в європейському

регіональному співробітництві, співробітництво в рамках Співдружності

незалежних держав, членство в ООН та інших універсальних міжнародних

організаціях. Пріоритетними напрямами двосторонніх відносин України є

активний розвиток стосунків з такими групами держав: західні держави –

члени ЄС та НАТО, географічно близькі держави, країни Азії, Азіатсько-

Тихоокеанського регіону, Африки та Латинської Америки.

З прикордонними державами, говориться в документі, Україна має на меті

укласти повномаштабні договори про добросусідство і співробітництво, в тому

числі для остаточного підтвердження існуючих державних кордонів, створення

атмосфери взаємної довіри та поваги, розбудови дружніх і взаємовигідних

партнерських відносин у всіх галузях. В цьому контексті кожна прикордонна

держава є стратегічним партнером України.

В “Основних напрямках зовнішньої політики Украіни” звертається особлива

увага на те, що у звя’зку з особливостями історичного розвитку і специфікою

геополітичного і геоекономічного положення України домінантною двосторонніх

відносин з прикордоними державами є українсько-російські відносини. Для

України вони є стосунками “особливого партнерства”, оскільки від їхнього

характеру значною мірою залежатиме доля прогресивного демократичного

розвитку як України, так і Російської Федерації, стабільність в Європі і в

усьому світі. Продіючи будь-яким територіальним претензіям чи спробам

втручання у свої внутрішні справи, Україна вживатиме всіх заходів для

переведення стосунків з Росією в русло справжнього добросусідства,

взаємоповаги і партнерства. В цьому контексті надзвичайно важливе завдання

полягає в активізації діяльності, спрямованої на усвідомлення обома

сторонами безперспективності і згубності курсу на конфронтацію в украінсько-

російських відносинах.

Розбудова стосунків з західноєвропейськими державами, говориться в

документі, створить умови для віднвлення давніх політичних, економічних,

культурних, духовних зв’язків України з європейською цивілізацією,

прикорення демократизації, проведення ринкових реформ та оздоровлення

національної економіки. Таке співробітництво стане надійним підгрунтям для

розширення участі України в європейських структурах та майбутнього

інтегрування її господарства до загальноєвропейського і світового

економічного простору. В цьому контексті особливе значення для України

мають відновини із Сполученими Штатами Америки.

Географічно близькі держави разом з деякими прикордонними країнами є

своєрідним мостом між Україною та заходом Європи. Україна розвиватиме з

ними повномасштабні дружні відносини. Таке співробітництво розширюватиме

смугу стабільності і миру навколо України, сприятиме її утвердженню як

впливової європейської держави, торуватиме шляхи до широких політичних ,

економічних, культурних, наукових, гуманітарних стосунків з Центральною,

Північно-Східною Європою. Розгалужені і стабільні стосунки України з

географічно близькими державами є необхідною умовою повноцінного

інтегрування України у сім’ю європейських народів, її активної участі в

регіональному і субрегіональному співробітництві.

В документі зазначається, що Україна розвиватиме двосторонні відносини з

азиатськими, африканськими, латиноамериканськими державами, а також

країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону.

Окреслюючи основні напрямкирегіонального співробітництва України в

Європі, документ перераховує такі пріоритети в цій галузі: діяльність у

рамках Наради з безпеки і співробитництва в Європі (НБСЄ), участь в Раді

Північноатлантичного співробитництва та Північноатлантичної асамблеї,

розвиток контактів з Радою Європи та іншими європейськими структурами.

Україна розвиватиме свою зовнішньополітичну активність і на

субрегіональних напрямках, зокрема у Черноморському економічному

співробітництві та Дунайській комісії, налагоджуватиме широкі контакти на

Середземноморському напрямку, дотримуватиметься курсу на включення в

співробітництво в рамках Центральноєвропейської ініціативи, прагнутиме

підтримувати тісні контакти з Вишеградською групою, Північною Радою, та

Радою держав Балтійського моря, розвиватиме співробітництво у межах

Карпатського єврорегіону.

В документі підкреслюється, що перспективною метою української зовнішньої

політики є членство України в Європейських Співтовариствах, а також інших

західноєвропейських або загальноєвропейських структурах.

Україна, як одна із засновниць Співдружності незалежних держав, розвиває

співробітництво з країнами – учасницями СНД відповідно положень угоди про

Співдружність незалежних держав із Застереженнями до неї, зробленими

Верховною Радою України.

Україна виступає за розвиток найширших торговельно-економічних та інших

зв’язків між країнами СНД на засадах суверенного партнерства,

рівноправності і взаємовигоди.Вона відстоюватиме позиції збалансованої

господарської діяльності в рамках СНД як необхідного етапу на шляху

спровадження цивілізованих форм розвитку інтеграційних процесів. Визнаючи

потребу тісної економічної взаємодії в рамках СНД, Україна виходитиме з

того, що нагальною потребою сучасного етапу є перегляд старих і перехід до

нових форм інтеграції, кі б сприяли якнайшвидшому входженню України та

інших заінтересованих країн СНД в европейську і світову економічну систему.

Україна, говориться в документі, уникатиме участі в інституціоналізації

форм міждержавного співробітництва в рамках СНД, здатних перетворити

Співдружність в наддержавну структуру федеративного чи конфедеративного

характеру.

Україна підтверджує свій намір стати в майбутньому без’ядерною державою.

Скорочення та знищення ядерної зброї, яка розташована на її території,

Україна пов’язує з наданням їй ядерними державами та світовим

співтовариством надійних гарантій національної безпеки.

Одночасно з пошуками міжнародних гарантій своєї безпеки, говориться в

документі, Україна дбає про розбудову власниз Збройних Сил відповідно до

принципу необхідної оборонної достатності. Військова доктрина України має

оборонний характер і передбачає створення армії, озброєної сучасними видами

зброї та налагодженням військово-політичного співробітництва з іншими,

насамперед, сусідними державами та міжнародними огранізаціями, зокрема,

НАТО та ЗЄС.

Ефективне здійснення зовнішньої політики, говориться в документі, вимагає

наявності механізму її правового, фінансового, матеріального та кадгового

забезпечення, розгалуженої інфраструктури зарубіжних органів зовнішних

зносин.

Під керивництвом Президента України практична реалізація

зовнішньополітичної діяльності забеспечується Кабінетом Міністрів України і

здійснюється Міністерством закордонних справ, іншими центральними огранами

державної виконавчої влади на основі Конституції і законів України.

В той же день Верховною Радою України ухвалено відповідну Постанову, яка

зобов’язує Кабінет Міністрів, Мінестерство закордонних справ, дипломатичні

і консульські представництва за кордоном, інші міністерства та відомства,

які беруть участь в реалізації зовнішньополітичного курсу, керуватися в

роботі “Основни напрямками зовнішньої політики України”.