Половое воспитание и подготовка учеников к семейной жизни (Статеве виховання та підготовка учнів до сімейного життя)
Половое воспитание и подготовка учеников к семейной жизни (Статеве виховання та підготовка учнів до сімейного життя)
Міністерство освіти України
Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов
Кафедра педагогіки
КУРСОВА РОБОТА НА ТЕМУ:
«Статеве виховання та підготовка учнів до сімейного життя»
студентки Ш курсу
групи 334
Банних Олени
Євгенівни
Науковий
керівник:
викл. Фадєєва
Т.Ю.
Горлівка 2002
З М І С Т
Стор.
I. Вступ
3
II. Основна частина
Глава 1. Статеве виховання та підготовка учнів до сімейного
життя
1. Для чого людині потрібна сім`я та джерела
сімейної злагоди.
2. Сексуальне виховання наших дітей.
3. Соціалізація статевої поведінки.
1. Послідовність прояву ознак пубертатного
розвитку в обох статей.
2. Періодизація вікових етапів
психосексуального розвитку дитини.
Глава 2. Особливості статевого розвитку для різних
віків.
2.1. Молодший шкільний вік.
2.2. Підлітковий період.
Глава 3. Специфіка статевого виховання.
3.1.Здійснення статевого виховання на різних
вікових етапах.
3.2.Деякі поради що до статевого виховання.
III. Висновок.
30
IV. Бібліографія.
32
1. В С Т У П
Об'єкт – родина і її роль у сучасному суспільстві.
Предмет – статеве виховання учнів і підготовка їх до сімейного життя.
Ціль роботи : показати, як необхідно виховувати дитину грамотною, добре
обізнаною, гармонійно розвитою у всіх питаннях, зв'язаних з статевим
вихованням, щоб вона, у свою чергу, коли виросте, змогла створити здорову
нормальну сім`ю, що відповідала би нормам, принципам і вимогам суспільства.
Задачі – показати в роботі як потрібно і важливо інформувати підлітків про
статеве виховання, запобігти й уберегти від тих, помилок, що часто
трапляються в результаті незнання і неграмотності в питаннях про статеве
виховання. Показати особливості статевого розвитку дошкільного, молодшого і
старшого дошкільних віків. А також дати рекомендації по здійсненню
статевого виховання.
У своїй роботі я буду використовувати наступні методи:
1. Аналіз.
2. Синтез.
3. Монографічний.
Я вирішила вибрати тему «Статеве виховання учнів і підготовка їх до
сімейного життя» тому, що вона , на мій погляд, є однією з самих актуальних
і суперечливих. Довгий час у нас ця тема взагалі вважалась ледве не
забороненою. Говорити про статевий розвиток, про культуру сексу було не
те, щоб не прийнято, а навіть непристойно, тим більше в школі. Усі питання,
зв'язані з статевим вихованням, педагоги намагалися обходити стороною.
Зараз ця тема, навпаки, стала модною і найбільше широко обговорюваною.
Усюди кричать про культуру і волю сексу. Раніше малодоступну, однак,
потрібну і корисну літературу можна знайти зараз майже в будь-якому
магазині чи на ринку. Одночасно ринок наводнився різного роду виданнями, що
б'ють рекорди самої низькопробної порнографії. Те ж саме можна сказати о
пресі і телебаченні. Якщо на заході сексуальна революція закінчилася ще в
70-х роках, то в нас вона почалася лише наприкінці 80-х і, можна сказати,
трохи затяглася. Це – неминуча, але хочеться думати, тимчасова плата за
десятиліття умовчання і неправди, що диктувалися страхом перед живою
людиною, жагучою і люблячою, яка здійснює життєві вибори по власних
спонуканнях.
1. Статеве виховання та підготовка учнів до сімейного життя
1.1. Для чого людині потрібна сім`я та джерела сімейної злагоди
Спробуймо запитати в різних людей, для чого людині потрібна
сім'я? Відповіді будуть різними: для продовження роду, щоб створити умови
для виховання дітей, для відпочинку, відновлення фізичних і духовних сил...
Маючи однакові об'єктивні умови для створення сім'ї, подружні
пари не однаково будують сімейне життя, по-різному виховують дітей.
Справді, чим відрізняються щасливі сім'ї від нещасливих? Насамперед
взаєморозумінням, взаємопідтримкою, взаємоповагою в родині. Чи гарантує
шлюб, основою якого є ціпка кохання двох, міцність сім'ї? Мабуть, ні. Адже
серед новостворених сімей майже кожна друга кризова. Здається, ще вчора
бажали довгих років сімейного щастя і низку дітей, а сьогодні слухається
діло про розлучення. Ще недавно молодята присягали одне одному: “З тобою на
край світу, тільки смерть розлучить нас”. А незабаром однією сім'єю стає
менше, а нещасливою дитиною, що зростатиме без батька, більше.
Де джерела сімейної злагоди, звідки приходить нещастя?
Згадаємо слова Л.М.Толстого про те, що всі щасливі сім'ї схожі одна на
одну, кожна нещаслива нещасна по-своєму.
Що об'єднує щасливі сім'ї? Для з'ясування цього питання
психологи провели своєрідне соціологічне дослідження. Що допомогло уберегти
кохання від руйнівних сил повсякденного буття, які особистісні риси
чоловіка і дружини сприяли зміцненню сім'ї? Як показали результати
опитування, на п'єдесталі шани виявилися насамперед такі якості, як
терпимість, поступливість, чуйність, уміння прийти на допомогу,
винахідливість. Цікаво, що на останньому місці в шкалі значущих рис
характеру виявилися такі, які, на перший погляд, здаються суто сімейними –
економність, господарчі навички, зовнішня привабливість.
Чого не вистачає кризовим сім'ям, навіть тім, які ще не
обтяжені батьківськими обов'язками, щоб зберегти сімейне вогнище?
Насамперед терпіння, уміння поважати звички, інтереси один одного,
поступливості, доброти, культури поведінки і спілкування, норми яких у
сучасних сім'ях грубо порушуються, - твердять психологи, що працюють
консультантами в службі сім'ї.
Коли ж формуються в людини якості, риси характеру, потрібні
для щасливого подружнього життя? Звичайно, до одруження, у дитячі та
юнацькі роки, коли інтенсивно розвиваються свідомість і самосвідомість
особистості, засвоюються ролі дівчини і хлопця, жінки та чоловіка. У
новостворену сім'ю морально – психологічні установки, пов'язані з
виконанням статевих ролей, привносяться, так би мовити, у “готовому”
вигляді, по-різному впливаючи на зміцнення чи ослаблення родинного
фундаменту.
Чи замислюються молоді над тим, що шлюб висуває підвищені вимоги
до людських якостей? Чи пам'ятають про це їхні батьки?
Чому розмову про статеве виховання дітей, підготовленість до
шлюбу юнацтва розпочинаємо із сімейного щастя батьківської родини? Саме
тому, що, як зазначають соціологи, в наш час народжується новий тип сім'ї
– подружжя – співдружність, стабільність якого дедалі більше визначається
людським фактором, рівнем моральної, психологічної культури чоловіка і
жінки. Оскільки все більшої значущості набуває функція сім'ї як “санаторію
душі”, зростають вимоги до виховання сім'янина, тобто цілеспрямованого
виховання чоловіка і дружини ще з раннього дитинства.
Ніде правди діти, тривалий час зміцнення родинних стосунків,
плеканню почуттів батьківства і материнства ми приділяли катастрофічно мало
уваги. Сім'я як первинний колектив лишалася в тіні – мовляв, спрацюють у
житті природні інстинкти батьків, їхня інтуїція. Час довів необхідність
посиленої уваги до розумів формування людського фактору.
Сім'я посідає найголовніше місце в прищепленні культури
міжстатевих взаємин, у соціалізації сексуальності людини. Конкретні
дослідження сексологів і сексопатологів, психологів і соціологів свідчать,
що низькі моральні засади статевої поведінки, збочення в статевих потягах і
міжстатевих стосунках часто беруть свій виток у неблагополучному родинному
житті батьківської сім'ї. Отже, правильне статеве виховання в сім'ї багато
в чому визначає перспективи особистого щастя і сімейного благополуччя
дітей. Метою є ознайомлення батьків з даними досліджень науковців
передовими ідеями в цій тонкій сфері людських взаємин, показати всі чинники
виховання морально-психологічних засідок статевої поведінки.
1.2. Сексуальне виховання наших дітей (емоції, почуття дитинства)
«Чи приділяєте ви увагу сексуальному вихованню ваших дітей?».
Питання, що пролунало на батьківських зборах з вуст класного керівника,
викликало присутніх мам і тат іронічне пожвавлення. «Для цього особливої
педагогіки не потрібно», - багатозначно посміхаючись, натякнув 40-річний
тато. «Чого, чого, а цього всі чи рано пізно навчаться», - похмуро
зауважила одна з мамів.
- Мушу всім нагадати, - продовжила класний керівник, - що
слово секс означає стать, отже, сексуальне виховання – це і є статеве
виховання. У кожного з нас сформовані певні морально-естетичні уявлення про
мужність і жіночість, про те, як слід поводитися чоловікам і що
неприпустимо для жінки, є свій досвід інтимного спілкування з особами
протилежної статі. Власний критично осмислений досвід, свої погляди на
взаємини особистостей, значущі цінності ми прагнемо передати у спадок
дітям, щоб були змолоду щасливі в особистому житті. Статева, сексуальна
поведінка зрілої особистості – це і культура статевого життя людини, і
культура міжстатевого спілкування, людської гідності, і ставлення до свого
здоров'я, і культура зовнішнього вигляду. Як відомо, статевий інстинкт,
інстинкт продовження роду набуває в людині якісно нового рівня. Статеве
життя служить не тільки меті продовження роду, а й задовольняє суто
людські, соціальні споживи чоловіка і жінки – у духовній єдності, у
спілкуванні, у психологічній близькості. Але не всі ми замислюємося над
тим, що норми сексуальної поведінки засвоюються, як кажуть, з молоком
матері й аж ніяк не з початком вивчення передвесільної науки в старших
класах школи.
І справді, коли батьки починають замислюватися над тим, як,
наприклад, складаються взаємини їхньої дитини з особами протилежної статі?
Найчастіше, коли діти стають підлітками. Отже, дошкільний і молодший
шкільний вік, сприятливий для розвитку вміння хлопчиків і дівчаток
спілкуватися, здебільшого, шкода, лишається поза нашою педагогічною
увагою. Сучасні батьки педагогічну тезу про вирішальну роль сім'ї у
формуванні особистості, статевої свідомості сприймають подекуди як
банальність. А вона не тільки не втратила актуальності, а й набула в
сучасних умовах особливої гостроти, коли поведінка матері й батька виступає
найпершим взірцем для наслідування статевих ролей.
Для того, щоб обговорювати і викладати цю тему в школі
потрібні культурні, грамотні, естетично розвиті, добре обізнані в подібного
роду питаннях педагоги. Необхідно створити систему полового виховання, що
повинна починатися із самого юного віку.
Психологи твердять, що емоції, почуття дитинства, викликані
спілкуванням з батьками, мають неабиякий моделюючий потенціал. Тільки в
зрілі роки, маючи власну батьківщину, виховуючи дітей, ми повною мірою
можемо відчути, як позначаються на нашій поведінці – стилі подружнього
спілкування, методах виховання дітей – наші власні дитячі враження від
батьківської сім'ї.
До речі, психоаналітичні теорії, які зараз набули великого
поширення на Заході, базуються на твердженні, що все життя людини
визначається переживаннями раннього дитинства, “драма” якого викликано
боротьбою двох сексуальних початків, двох інстинктивних сил – любові й
агресії. У віці від 2-3 років, коли хлопчик починає усвідомлювати, що його
любов до матері не може бути безроздільною через суперника – батька,
виникає так званий “комплекс Едіпа” (роздвоєність почуттів хлопчика до
батька і матері). Суперечливу гаму почуттів у ставленні до батька і матері
переживає і дівчинка. З погляду психоаналітиків названі вище переживання
раннього дитинства з віком витісняються із свідомості, але продовжують
через підсвідомість впливати на статеву поведінку. Проте в житті не все так
просто.
1.3. Соціалізація статевої поведінки
1.3.1. Послідовність прояву ознак пубертатного розвитку в обох статей
Соціалізація статевої поведінки – це виховання морально-
естетичних поглядів, які регулюють ставлення людини однієї статі до іншої,
це освіта дитини з питань статевої гігієни, культури інтимного спілкування
і подружнього життя. Наші вимоги до дитини, оцінки її дій завжди
опосередковані її статевою належністю. Батьки повинні мати уявлення про
норму функціонування статевих органів у дітей, про динаміку їхнього
розвитку на окремих вікових періодах. Соматосексуальний розвиток має свою
послідовність розвитку вторинних статевих ознак у хлопчиків і дівчатах, які
поступово досягають рівня розвитку зрілого чоловіка і жінки. Наведемо
віковий показник і послідовність прояву ознак пубертатного розвитку в обох
статей.
|Вік, років|Хлопчики |Дівчатка |
|9-10 |- |Ріст кісток тазу, округлення|
| | |сідниць |
|10-11 |Початок росту яєчок і |Початок росту молочних |
| |статевого члена |залоз. Ріст волосся на |
| | |лобку. |
|11-12 |Активність простати |Ріст зовнішніх і внутрішніх |
| | |геніталій. Гормонально |
| | |зумовлені зміни епітелію |
| | |піхви. |
|12-13 |Ріст волосся на лобку |Пігментація сосків. |
| |(спочатку за жіночим |Збільшення молочних залоз. |
| |типом) | |
|13-14 |Швидкий ріст яєчок і |Ріст волосся в підпахвових |
| |статевого члена. |западинах. Початок |
| |Ущільнення білясоскової |ментсруації (у середньому в |
| |області. |13,5 років, коливання від |
| | |9-17 років). Перші |
| | |менструації кілька років |
| | |можуть бути без овуляції. |
|14-15 |Ріст волосся в |Найраніша нормальна |
| |підпахвовій області, |вагітність. |
| |поява пушку на верхній | |
| |губі. Початок зміни | |
| |голосу. | |
|15-16 |Зрілі сперматозоїди (у |Вугрі. Більш низький голос. |
| |середньому в 15 років, |Регулярні менструації. |
| |коливання від 11-17 | |
| |років) | |
|16-17 |Ріст волосся на обличчі |Зупинка росту скелету. |
| |і тулубі. Чоловічий тип | |
| |рослинності на | |
| |лобку.Вугрі. | |
|21 |Зупинка росту скелету. | |
1.3.2.Періодизація вікових етапів психосексуального розвитку дитини
Оскільки разом з фізичним і соціальним розвитком дітей змінюється
їхня статева поведінка, спеціалісти розробили періодизацію вікових етапів
психосексуального розвитку дитини, яка допоможе батькам й педагогам
уважніше придивитися до статевої поведінки дітей, краще зрозуміти динаміку
оволодіння ними статевими ролями.
Пренатальний етап, період внутрішньоутробного розвитку
характеризується диференціацією генів, геніталій і структур мозку.
Парапубертатний (1-7 років) – вперше проявляється усвідомлення
свого статевого «Я» як хлопчика чи дівчинки.
Препубертатний період (7-13 років – період, що передує першим
ознакам статевого дозрівання) характеризується подальшим закріпленням
статевих моральних орієнтацій дитини, вправлянням статевої поведінки в
іграх, спілкуванні з ровесниками.
Для пубертатного періоду (12-14 років) характерне формування
образу статевого «Я», платонічних еротичних орієнтацій, набуття першого
досвіду міжстатевих інтимних контактів, а також онанізму.
У перехідний період сексуальності (15-18 років) відбувається
інтенсивне формування моральних статевих установок і орієнтацій, мають
місце і сексуальні фантазії, і петинг (еротичні пестощі), і перше
романтичне кохання , і початок статевого життя.
2. Особливості статевого розвитку для різних віків
Потрібно враховувати особливості статевого розвитку, що
характерні для різних віків: дошкільного, молодшого шкільного і
підліткового.
Молодший шкільний вік – період від сформованої статевої
ідентичності до початку статевого дозрівання, таким чином, від 6-7 до 11
років. Індивідуальні границі цього періоду можуть коливатися, особливо якщо
їх оцінювати по окремих сторонах розвитку. Протягом цього періоду
відбувається перехід від адаптації до індивідуалізації. Хоча на цей вік
приходяться критичні періоди багатьох сторін гормональної, фізіологічної і
психологічної статевої диференціації, середові детермінанти розвитку.
Середові детермінанти самі по собі мало незалежні: хлопчиків і дівчинок
однаковою мірою стосується і розширення кола і якість спілкування, і поява
нових – шкільних – обов'язків, і підвищення інтелектуального й емоційного
навантажень, і застосування критеріїв самооцінки і багато іншого.
М.Хьюз відзначав, що на першому році навчання хлопчики частіше
дівчинок відчувають труднощі в емоційній адаптації, координації рухів,
мови, проявів наполегливості. На другому році навчання дівчинки
перевершують хлопчиків у мовних завданнях, уступаючи їм у моторних
навичках і розвитку просторової пам'яті. До кінця навчального року
стомлюваність виявляється більше в хлопчиків і виражається в
розгальмуванні, непосидючості, відовлекаємості. Звідси можна зробити
висновок, що хлопчики сутужніше переносять психологічні навантаження.
У ряді досліджень показано, що хлопчики краще у виконанні
завдань, що вони вважають «чоловічими», а дівчинки краще справляються з
«жіночими», на їхню думку, завданнями. Хлопчики виявляють більше інтересів
до завдання при матеріальному, а дівчинки – при емоційному заохоченні
успіху. Звернувшись до дорослого життя, ми побачимо те ж: жінки, як
правило, не без іронії відносяться до того значення, що чоловікам додають
різного роду знаки відмінності. Відрізняють також, що у хлопчиків більший
рівень домагань. Хлопчики краще виконують завдання поодинці, а дівчинки – у
змішаній по статі групі. За даними людських досліджень з відділу гігієни
дітей і підлітків, у школах звичайного типу в хлопчиків рівень невротизму
вище, ніж у дівчинок, але до кінця IV класу ця різниця стирається.
Дівчинки акуратніше хлопчиків, більше хлопчиків схильні
відповідати вимогам дорослих і завойовувати їхній настрій, подобатися ім.
Дівчинки ближче до умовного портрета «гарного учня». Бути «поганим учнем»
стає свого роду хлоп'ячим статусом. Те, що «середовище визначає розвиток
дитини» через переживання середовища, позначається не тільки на
особливостях процесів адаптації і компенсації у хлопчиків і дівчинок, але й
у більш широкому плані – на взаєминах статей. Дівчинки досить швидко
засвоюють тон некритичної переваги над хлопчиками, що спотворює статеву
соціалізацію.
Ігри і заняття хлопчиків – війна, спорт, космос, пригоди,
«чоловічі» кружки по інтересах. Хлопчики зачитуються героїчними творами,
захоплюються пригодницькою, військовою, детективною тематикою і наслідують
своїх героїв. Часто при цьому вони переймають зразки грубої «мужністі»:
пробують курити, учаться по-особливому спльовувати, ходити «особою»
чоловічою ходою, тримати руки в кишенях і т.д. (усі ці деталі дуже залежать
від часу і моди). У них з'являється особлива потреба в близькості до
батька, наявністю загальних з ним справ. Якщо батька немає чи відносини з
ним не ладяться, то виникає потреба в фігурі, яка замінить батька, якою
може стати керівник кружка, тренер у спортивній секції, учитель-чоловік.
Дівчинки у своєму колі обговорюють літературних і реальних
«принців» і «лицарів», починають збирати портрети артистів, співаків і в
кого-небудь з них «закохуються», заводять перші зошити, у які записують
цікаві пісні, вірші, що часто здаються дорослим примітивними. Виникає
особлива потреба близькості з матір'ю. Потреба близькості з батьком (чи
дорослим, який його замінює) далеко не завжди займає в дівочому житті цього
періоду належним образом оцінюване місце.
І для дівчинок і для хлопчиків період полової гомоселізації –
це час статеворолевого розвитку через самовизначення в системі статевих
відносин. Цей розвиток містить у собі виникнення інтересу до протилежної
статі, що виявляється у своєрідному залицянні. Уся його своєрідність
зрозуміла, якщо врахувати, що це притягання в ситуації відштовхування.
Хлопчику треба, не викликавши осуду однолітків, показати дівчинці, що він
виділив її серед інших дівчинок, і звернути її увагу на себе. Ці внутрішні
суперечливі задачі зважуються через систему агресивних (хлопчики) і
оборонних (дівчинки) дій. Іноді хлопчик у відповідь на питання, навіщо він
смикнув дівчинку за косу, відповість: «А вона мені подобається». Таке
усвідомлене пояснення у вустах дитини скоріше виключення з правил, але
виключення, дуже точне саме правило. Серйозних конфліктів між дітьми це
залицяння не викликає. Відсутність його може викликати в дівчинки почуття
«обійденності», своєї непривабливості. Дівчинки часто самі провокують
хлопчиків на такий прояв уваги, усіляко жартуючи над ними. Іноді ж,
нагадуючи тим самим дорослих жінок, вони беруть ініціативу на себе. В
останні 10-15 років це трапляється раніше і частіше, відбиваючи особливості
прийняття статевих ролей у культурі.
Особливості поводження нерідко викликають у цей період в батьків
тривогу і прагнення призвати дітей до «порядку». Однак, якщо вихователі все-
таки домагаються «успіху», це заважає повному і розгорнутому проходженню
закономірного етапу розвитку. Надолуження його в наступному виражається у
«застріванні» на інфантильно-агресивних способах залицяння тоді, коли воно
вже повинне переходити до більш зрілих форм.
У молодшому шкільному віці характер починає виявлятися більш чітко
і виразно. У 10-літньому віці хлопчики більш екстравертні, а дівчинки більш
лейфотичні (нестабільні) і менш щирі. При сторонніх дівчинки менш охоче
розкривають своє «Я». Хлопчики в порівнянні з дівчинками – більш активні і
наполегливі, більш напружені і схильні до ризику, менш виконавчі і чуттєві,
мають менший самоконтроль. Статеве виховання припускає більш глибоке
проникнення особливо в характер особистості хлопчика і дівчинки, а не
безстатевої особистості взагалі «учня».
Приблизно в 13-14 років – підлітковий період - у юнаків і
дівчаток починає виявлятися потяг до особистостей протилежної статі.
Прагнення це спочатку носить безглуздий характер, потім до періоду
змужніння (18-35 років) досягає значної сили. Це половий потяг.
Тривалість перехідного періоду життя людини – статевого
дозрівання – складає звичайно 3-5 років. У цей час підсилюють свою
діяльність залози внутрішньої секреції, що виробляють гормони – речовини,
що надходять у кров і зухвалі визначені ефекти в окремих органах і
тканинах. Діяльність цих залоз підлягає діяльності центральної нервової
системи і складає з нею як би єдине ціле.
До цього часу в основному вже сформовані полові органи і полові
залози, але тільки в цей період життя людини починається різка
диференціація в будівлі тіла і психіки.
Статеве дозрівання дівчинок і хлопчиків протікає по-різному. В
ньому можна виділити у дівчинок два періоди: перший – швидкий розвиток
молочних залоз і полових органів з одночасним прискореним ростом тіла. Цей
період закінчується початком менструації. Другий період містить у собі
завершення перебудови жіночого організму, уповільнення росту тіла і початок
формування умов для зачаття у внутрішніх полових органах. Змінюється
характер – більш вираженими стають сором'язливість, кокетливість,
улюбливість.
У хлопчиків виділяють три періоди статевого дозрівання, що
закінчується до 16-18 років з появою кадика, огрубінням рис обличчя,
мутацією голосу, збільшенням м'язової сили, характерною чоловічою статурою.
Період від дитинства до юнацтва відбувається порівняно швидко,
і, тому у зовні дорослого юнака зустрічаються ще багато рис дитини,
особливо в характері.
Слід зазначити, що дозрівання полового апарата як у чоловіка
так і жінки, починається значно раніш, ніж з'являються умови для створення
родини.
Хоча потреба в половому спілкуванні у юнаків виявляється
раніш, ніж у дівчаток, прагнення до духовної близькості - відсутнє. Ранній
початок полового життя, до досягнення необхідної фізичної, психічної і
фізіологічної зрілості небажано; це може зробити несприятливий вплив на
організм. При цьому існує реальна небезпека зараження венеричними
захворюваннями. Крім того, у дівчаток настання вагітності пред'являє
незміцнілому ще організму надмірне навантаження.
Акселерація, що спостерігається в останній час, підлітків
виражається в збільшенні маси і довжини тіла, прискоренні віково-статевій
диференціації, більш раннім статевім дозріванні.
Це явище викликане, мабуть, багатьма причинами: зміна укладу
життя, включенням у харчування великої кількості повноцінних білків,
урбанізацією. Визначне значення має і широке поширення шлюбів між обличчями
різних національностей і народностей.
Прискорене фізичне і статеве дозрівання ставлять ряд
складних проблем і задач, як перед вихователями, так і самими юнаками і
дівчинами.
Підліткам необхідно дати інформацію про статеве дозрівання,
про його природу й особливості плину, про основні відносини в цьому
процесі, і про неоднакові типи його у підлітків. Необхідно дати знання
перед усім про те, що шкодить здоров'ю (алкоголізм, паління і т.д.).
3. Специфіка статевого виховання
Статеве виховання – процес, спрямований на вироблення
якостей, властивостей, а також установок особистості, необхідне
суспільству відношення людини до представників іншої статі. Тому в сферу
статевого виховання входять не тільки лише такі специфічні відносини між
представниками жіночої і чоловічої статей, як подружні, але також й інші, у
суспільному житті, у відпочинку і т.д.
Статеве виховання має власну специфіку, мети і суспільні
призначення, задачі, шляхи і методи, принципи організації, а також зміст.
У процесі статевого виховання необхідно вирішити ряд
конкретних педагогічних задач, до числа яких відносяться:
- виховати почуття відповідальності у взаєминах між людьми чоловічої і
жіночої статей за кожний вчинок;
- виховати прагнення мати міцну, здорову і дружну родину, що відповідає
сучасним вимогам суспільства: рівноправність батька і матері в родині,
народження дітей і почуття свідомого і відповідального відношення до їх
виховання;
- виховати здатність розуміння інших людей і почуття поваги до них не
тільки як до людей взагалі, але також як до представників чоловічої і
жіночої статей, здатність враховувати і поважати специфічні статеві їхні
особливості в процесі спільної діяльності;
- виховати здатність і прагнення оцінювати свої вчинки у відношенні інших
людей з обліком їхньої статевої приналежності, виробити поняття гарного і
поганого вчинку в сфері цих відносин;
- виховати відповідальне відношення до свого здоров'я і здоров'я інших
людей, сформувати переконання про шкоду і небезпеку ранніх полових
зв'язків, про неприпустимість, безвідповідальність і легкодумства у
відносинах з особами іншої статі, сформувати поняття дозволу і
недозволенності в цих відносинах;
- виробити правильне розуміння дорослості – її зміст, щирі ознаки, прояви і
якості.
Відповідно до цих задач кожна дівчинка, підліток, дівчина
повинна на рівні свого віку знати специфічні особливості хлопчиків, вважати
їх природними і закономірними, правильно розуміти принцип рівноправності
чоловіків і жінок. Незнання цих особливостей – пороть виховання.
Підлітки і дівчини повинні засвоїти, що раннє полове життя
має в собі погрозу зараження венеричними захворюваннями. Треба відзначити,
що в епоху розкріпачення сексуальних удач поширеність, переданих половим
шляхом захворювань, сильно зросла у всіх шарах суспільства. Це обумовлено
головним чином великим числом сексуальних партнерів, з якими зустрічаються
середньостатистичний чоловік чи жінка. У числі численних венеричних
інфекцій і найважча – вірус СНІДу. На думку фахівців, ефективний засіб від
цього захворювання буде створено не раніше, ніж через 7-8 років. А поки
єдиним загальнодоступним методом профілактики СНІДу - є відмовлення від
зв'язків з малознайомими людьми, використовування запобіжних засобів,
обмеження полового життя одним партнером.
Для того, щоб підлітки зрозуміли реальну небезпеку зараження
венеричними захворюваннями, необхідно, щоб у школі проводилися бесіди, у
яких приймали участь як безпосередньо класний керівник, так і лікарі,
запрошені з жіночих консультацій.
Зважаючи на те, що молодь зараз дуже рано починає жити
половим життям, треба грамотно і доступно розмовляти з підлітками про
методи профілактики. Важливе завдання полягає в тому, щоб у випадку підозри
на зараження зуміти переконати підлітка звернутися в центр по анонімному
обстеженню.
Шляхом правильного статевого виховання необхідно закласти
основи майбутніх гармонійних подружніх відносин. При цьому необхідно
виробити здатність до взаємної адаптації майбутніх чоловіків.
В кожного підлітка повинний бути сформований моральний
ідеал родини, розуміння її цінності і необхідності для людини. Родина є
основою життєвого благополуччя, тому що вона сприяє збереженню здоров'я,
полегшує перенесення життєвих труднощів.
Необхідно, щоб для дівчинки, підлітка, дівчини була
природна думка, що в неї обов'язково будуть діти, щоб дівчина, вступивши в
наслідку в шлюб, заздалегідь відчувала потребу мати визначену кількість
дітей і свідомо, з обліком цього будувала свої життєві плани.
Статеве виховання варто здійснювати з використанням усіх
традиційних методів педагогічного впливу, не зводячи його в ранг чисто
особливого, спеціального, а тим більше таємничого. Не все те, що має
значення для статевого виховання, може використовуватися спеціально, більш
того, в деяких ситуаціях може лише перешкодити виховному ефекту.
Варто враховувати, що виховання базується на інформації, що
одержує дитина. Ця інформація може мати словесну чи наочно-образну форму –
особистий приклад, визначена ситуація, у якій дитина є діючою чи
спостерігачем. Ефективною у виховному відношенні виявиться та інформація,
що залишиться не на рівні запам'ятовування, а торкне особистість. Для цього
необхідно, щоб ця інформація впливала на почуття, викликала визначені
емоції.
До засобів виховного впливу при статевому вихованні,
відносяться:
- правильна і своєчасна реакція дорослих на ті чи інші особливості
поводження , підлітка, дівчини, їх взаємини з однолітками протилежної
статі, емоційна оцінка цих особливостей; правильна реакція на ті чи інші
прояви сексуального розвитку , заснована на твердому знанні того, що є
нормативним, а що відхиленням від норми Педагоги зобов'язані завжди
пам'ятати, що їхня реакція на всі ці прояви – один з важливих шляхів
статевого виховання;
- приклади правильного відношення дорослих до представників іншої статі.
Дорослі не повинні доводити до відома дітей свої конфлікти, не повинні
з'ясовувати при них свої відносини. Учителю варто спеціально звертати
увагу учнів на позитивні приклади відносин людей різної статі один до
одного, на взаємні прояви любові, увагу і турботи дорослих, супроводжуючи
їх відповідними коментаріями. Це може розглядатися як спеціальний метод
статевого виховання – виховання на позитивних прикладах. Приклади можуть
бути узяті з художньої літератури, кіно і т.д.;
- повідомлення учням орієнтованої інформації – як у відповідь на їхні
питання, так і за власною ініціативою, чи індивідуально у виді спеціально
організованих бесід, занять, а також інформації, включеної в зміст різних
предметів. Ця інформація може бути донесена як роздільно – по статевій
приналежності, так і спільно для хлопчиків і дівчинок.
Інформація, що повідомляється підліткам, повинна знаходитися на
доступному розумінню рівні, бути природною по характеру, з акцентом на
моральну сторону, цікавою і досить вичерпаною, щоб школярі були задоволені
і не шукали інших джерел інформації, коректною за формою, навіть якщо
запитується що-небудь не цілком пристойне, з погляду педагога, за своїм
характером що спонукує, тобто зухвале прагнення довідатися що-небудь нове,
задуматися про моральну сторону відносин представників чоловічої і жіночої
статей.
Правильно здійснюване статеве виховання є важливим чинником
підготовки до самостійного життя, у тому числі і до сімейного.
Зміст полового виховання включає наступні питання:
- фізіологічні, психологічні, педагогічні особливості підлітків, зв'язані з
їхньою статевою приналежністю;
- родина і взаємини в ній;
- народження і виховання дітей, наступність поколінь.
Як відзначено вище, шляхи і методи статевого виховання
різні. Це можуть бути і спеціальні заняття по окремих темах, і різні
ситуації з життя, і приклади з художньої літератури, і з історії і т.д. У
зв'язку з цим в інтересах статевого виховання можуть бути використані будь-
які елементи шкільної діяльності, спільного життя педагогів і учнів, учнів
різних статей. Обов'язковою умовою здійснення статевого виховання є
зацікавленість педагогів і батьків.
3.1. Здійснення статевого виховання на різних вікових етапах
При здійсненні статевого виховання молодших школярів (I-
III кл.) варто враховувати такі моменти, як початок виховного впливу школи,
процес адаптації дітей до навчального навантаження, до шкільного життя,
формуванню класного колективу. Для молодших школярів характерні також
особливості недостатності до високопродуктивних темпів роботи, нездатність
до концентрації уваги, швидка стомлюваність і т.д. Однак молодші школярі, у
першу чергу дівчинки, дуже сприйнятливі до виховних процесів: авторитет
учителя для них дуже високий. У цьому віці чітко виявляється характер
відносин до однолітків іншої статі. Дівчинки скоріше і легше, як правило,
адаптуються до нових умов, чому в істотній мері сприяє і той факт, що за
рівнем «біологічної» зрілості вони помітно (на 1-1,5 року) випереджають
хлопчиків.
Зміст статевого виховання в молодших класах включає такі
питання, як поняття родини, місце родини в суспільстві, права й обов'язки
членів родини, сімейні традиції, статеві розходження в природі й у
людському суспільстві. Необхідно розглянути питання про поділ професії в
суспільстві на чоловічі і жіночі, підкресливши, що такий розподіл
заснований на схильностях чоловіків і жінок до визначеного роду діяльності
і найкращої їхньої здатності виконувати визначену роботу, а також на тім,
що однією з важливих задач суспільства є збереження здоров'я жінок, їхньої
здатності бути матерями і виховувати дітей. З цього випливає, що найбільш
небезпечні професії для здоров'я жінок – професії чоловічі.
При розгляді питання про статеві розходження варто
враховувати, що в питаннях статей молодші школярі виявляють чисто
пізнавальний інтерес. Задаючи питання і вислухуючи відповідь на нього,
дівчинка з'ясовує для себе лише якусь обставину. Іноді вона хоче довідатися
значення почутого десь слова, і запитує, не маючи уявлення про те, що це
слово означає. Сам факт звертання до дорослого за роз'ясненням почутого, є
доказом, що нічого поганого в цьому слові для дитини ні, інакше вона не
звернулася б до дорослого. Діти дуже тонко почувають неправду і не хочуть
залишатися «у дурнях». У випадку ж, якщо дитина одержала правдиву і для
його рівня сприйняття вичерпну інформацію від близької йому людини (батька,
учителя), то почувши в дворі цинічний вимисел, вона легко спростує його і
доведе істину, тим самим затвердить себе в очах однолітків: одночасно
зміцниться довірчий зв'язок між дитиною і дорослим.
Педагог повинний враховувати, що в цьому віці дівчинки, як
правило, майже не мають досвіду спільної діяльності з хлопчиками. Тому
необхідно намагатися організувати спільну діяльність хлопчиків і дівчинок у
класі, сформувати в них здатність до поділу обов'язків в інтересах
загального позитивного результату.
При здійсненні статевого виховання молодших підлітків (IV-VI
кл.) варто враховувати, що в цей період школярі вже адаптовані до
навчального процесу. Продовжує розвиватися класний колектив, що робить
великий виховний вплив на учнів. У цьому періоді на особливостях стану і
самопочуття, на відношенні до навчання і один до одного значною мірою
позначається процес статевого дозрівання, що особливо інтенсивно
відбувається в V-VI класах.
У цей час спостерігається нестійкість діяльності
центральної і вегетативний нервових систем. Поряд з моментами підвищеної
активності і працездатності школярі нерідко впадають у стан загальмованості
і навіть деякої пригніченості. Часто спостерігається вегетативне порушення,
сонливість, порушення терморегуляції, пітливість. В умовах посиленого
росту, що відбуває в цей період, організм випробує велика напруга; з ним
зв'язаний і дефіцит різних речовин; відносно часті і схильні до затягування
деякі захворювання (ОРЗ, запальні процеси і т.д.).
Основні складності виховного характеру, з якими зустрічаються
педагоги в цей період, зв'язані з різними проявами негативізму підлітків.
Вони нерідко вступають у конфлікти між собою і з дорослими. Нерідко
спостерігаються вчинки, що нічим не мотивовані.
У дівчинок статеве дозрівання на півтора-два роки
починається раніш, ніж у хлопчиків, і саме в цьому періоді педагог фактично
має перед собою дві різновікові групи дітей. Це є однією з причин
тимчасового відчуження між хлопчиками і дівчинками.
Основною задачею статевого виховання в цьому віці є
подолання відчуження і негативних реакцій дівчинок і хлопчиків, розвиток у
них потреби в спільній діяльності і здатності взаємно враховувати і
поважати їхні статеві особливості. Важливо саме в цьому періоді
організовувати спільні заходи (походи, екскурсії, спільні роботи в школі і
т.д.), що давали би можливість підліткам переконуватися у наявності
позитивних якостей в кожного школяра і необхідності рівних дружніх відносин
між хлопчиками і дівчинками.
Підліткам необхідно дати зведення про статеве дозрівання,
про його природу й особливості плину, про основні відхилення в цьому
процесі і про неоднакові темпи його розвитку в різних підлітків, а також
зведення про менструації і про їхнє фізіологічне значення, основні зведення
про гігієну дівчинок, підлітка.
При здійсненні статевого виховання старших підлітків (VII-
VIII кл.) варто враховувати, що основною особливістю періоду є їхня активна
діяльність на основі формування стійких мотивів поводження. Завершення
статевого дозрівання сприяє тому, що в крові постійно циркулює значна
кількість полових гормонів. Їхнім впливом порозумівається поновлення і
посилення взаємного інтересу між хлопчиками і дівчинками. Вся інформація
сексуального характеру стає актуальною. На підставі наростаючого інтересу
до іншої статі спостерігається вираження її вибірковості, переваги одного
когось іншим. Одночасно відбувається поширення сфери спілкування підлітків
за рамки школи і поширення їхніх інтересів, які більше не обмежуються
інтересами навчання. Пошук свого місця серед інших людей одночасно з тягою
до спілкування й інтересом до іншої статі приводять до того, що старші
підлітки можуть виявитися в різних компаніях, що часом значно відрізняються
між собою.
Діяльна активність і яскрава мотивація поводження старших
підлітків дають гарну можливість для формування особистості. Однак у
випадку нерозуміння дорослими внутрішньої логіки їхніх інтересів і
поводження можуть бути упущені.
Найбільш типовими несприятливими для цього віку є моменти,
зв'язані з неправильними формами спілкування (у першу чергу дурні
компанії), що приводить до запозичення шкідливих звичок, до раннього
полового життя.
При здійсненні статевого виховання старших школярів ( IX-XI
кл.) варто враховувати, що саме в цьому віці приходить завершення у
формуванні особистості, становлення життєвої позиції.
Саме в старших класах найчастіше виявляються дефекти колишніх
років у вихованні і становленні особистості. Педагог має можливість і
зобов'язаний допомогти дівчинкам і юнакам знайти собі гідне місце в
суспільстві.
У цей період статеве виховання повинне бути в першу чергу
спрямовано на адаптацію школярів до статевих соціальних умов, що полягають
у визнанні навколишніми їх дорослими, в усе більшій волі їхнього поводження
і спілкування з іншою статтю, що формує їхнє дозвілля. Раніше отримані
гігієнічні зведення необхідно доповнити поняттям про гігієнічні
захворювання й ознайомити їх із призначенням медико-генетичних
консультацій, зведеннями про фізіологію пологів, вагітності, про методи
попередження вагітності. Великої уваги варто приділити фізіологічним
аспектам народження дітей, питанням уходу за дитиною.
3.2. Деякі поради що до статевого виховання
Хотілось би звернути увагу батьків на недостатньо
висвітлену тему в статевому вихованні особистості – це наше ставлення до
голості тіла. Сексологи, з'ясовуючи деформовані статеві установки дорослої
людини, як правило, запитують: “Чи вільно ви роздягаєтесь, коли знаходитесь
у кімнаті самі?” “Що ви відчули б, коли б побачили оголену людину
протилежної статі?” і т.п. Що стоїть за такими запитаннями? Виявляється,
незакомплексоване ставлення до голості тіла – важлива умова нормального
статевого життя дорослої людини. Ніяковість, боязкість споглядання не
тільки рідної людини, а й власного тіла, що негативно позначаються на
сексуальних зносинах, своїм корінням сягають часто в дитячі роки, у сімейне
виховання. Адже саме в дитячому віці голість тіла сприймається природно, бо
пояснення, що тільки роздягненим, оголеним можна добре помитися або що
гімнастику краще робити напівроздягненим, що корисно приймати повітряні
ванни і т.п., сприймаються як достатнє обгрунтування, чому люди не повинні
соромитись оголеності.
Як підкреслюють німецькі вчені Р.Нойберт і
З.Шнабль, можливість у ранньому дитинстві споглядати голизну тіла матері чи
батька, інших дорослих або дітей відстрочить ранні статеві потяги, які
зумовлюються насамперед цікавістю до того, що ретельно приховується одягом.
У світлі сказаного зрозумілою стає порада Р.Нойберта, звернена до батьків,
не соромитися з'являтися на очі своїм малолітнім дітям зовсім роздягненими.
До того ж це й корисно для здоров'я.
Чи вміє ваша дитина мити все тіло теплою водою,
обтирати тіло і мити ноги холодною, стежити за нігтями, самостійно
зачісуватися? Розвинуті з дитячих років навички гігієни тіла важко
переоцінити. В дошкільному віці батьки повинні допомагати малюкові засвоїти
гігієнічні правила, які допоможуть у зрілі роки зберегти здоров`я,
працездатність, можливість народжувати й виховувати повноцінне потомство.
Все це безпосередньо стосується засвоєння дитиною статевої ролі. Через
порушення гігієнічних норм у догляді за дитиною батьки можуть ненароком
спровокувати її ранні статеві відчуття, які в майбутньому принесуть
підлітку небажані статеві потяги – онанізм (мастурбацію).
Заважає дорослим у відносинах з їхніми дітьми -
відсутність здатності на будь-яке питання глянути з різних точок зору. В
основі такого підходу лежить споконвічне переконання в тому, що істина
завжди одна, і дорослий - її визнаний носій. У результаті, дорослі
виявляються нездатними, хоча б на час стати на іншу точку зору, зрозуміти
мотиви поводження своїх дітей. Багато дорослих не можуть і не хочуть
згадувати себе в аналогічному віці. Нарешті, конфліктам сприяють і
відсутність почуття гумору, нездатність побачити комічне в тім факті, що
мати всерйоз конфліктує з дочкою, начебто це чужі люди, до того ж зовсім
незацікавлені в згладжуванні цього конфлікту. Бажання обов'язково
«виховувати» дочка приводить до дріб'язковості, до обсмикування на будь-яке
питання по будь-якому приводу, а в результаті і до того, що між ними
виникає значний бар'єр і знову матері заздалегідь сприймаються негативно.
На жаль аналогічні відносини складаються в дітей із учителями. І в основі
лежить не зіпсованість молодших, а педагогічна неспроможність деяких
викладачів. Для того щоб у відносинах з підлітками не виникало конфліктів,
варто уникати повчань, відчитувань, моралей.
Багато дорослих не знають особливостей сексуального
розвитку дівчинки, підлітка, дівчини і, вважаючи їх у нормі цілком
сексуально нейтральними, і тому насторожено і навіть панічно сприймають
будь-які прояви сексуального розвитку, а також цілком законний інтерес до
іншої статі, чи виявляється він у яких-небудь особливостях чи поводженнях
чи ж у питаннях, що задаються. У результаті вони прагнуть залишити свою
дочку в повному неведенні усього, що зв'язано зі словом «стать». Вони
вважають, що кращий спосіб виховання – ізоляція дівчинки від однолітків
чоловічої статі чи обмеження контактів з ними до мінімуму.
В основі настороженого відношення дорослих до цілком
законного інтересу до іншої статі часто лежить зіпсованість, лицемірне
прагнення прикрити власні життєві устремління, сексуальну незадоволеність
і заклопотаність ореолом моральності. Зовсім ясно, що, ні в самому
сексуальному розвитку, ні в будь-яких конкретних його проявах немає нічого
поганого, поганим чи гарним, моральним чи аморальним може бути лише
відношення до них, у тому числі панічне відношення, що повинне
розцінюватися або як прояв глибокого неуцтва, або як ознака аморальності.
Деякі батьки вважають, що життя саме усьому навчить і,
тому спеціально займатися статевим вихованням не вважають потрібним. У
результаті багато підлітків не мають представлення про життєво важливі
речі. Така байдужна установка батьків приводить до різноманітних негативних
результатів – неміцний шлюб, вагітність неповнолітніх, раннє полове життя і
т.д.
Ефективність навчально-виховного процесу багато в чому
залежить від того, як педагогом здійснюється індивідуальний підхід до
учнів. Статева приналежність школярів – один з важливих факторів
індивідуальності, і враховувати її необхідно. Продовження роду – основний
закон життя. Без нього не був б можливим не тільки розвиток людського
суспільства, але і саме його здійснення.
Щось «непристойне» у слові «стать», у сфері міжстатевих
відносин можна знайти лише в тому випадку, якщо попередньо це «непристойне»
спеціально туди вкласти. Оскільки продовження роду неможливо без поділу
людей на дві статі: чоловічу і жіночу, і визначених відносин між ними, то
перебування чогось «непристойного» у сфері міжстатевих відносин рівносильно
відмовленню від самого себе. Якщо міжстатеві відносини непристойні, значить
непристойно і те, що в результаті їх виходить.
Вище приведені лише основні моменти, характерні
для окремих вікових періодів і основні питання, які необхідно розглянути в
тих чи інших класах. Педагог сам повинний сформулювати назви занять,
виходячи з конкретної педагогічної обстановки, і поставити перед собою на
кожнім занятті конкретні виховні задачі.
III. Висновок.
Союз чоловіка і жінки, об'єднаних почуттям любові і
дружби, взаємної поваги, що ведуть при цьому загальне господарство й
оказують один одному моральну і матеріальну підтримку називається родиною.
Найважливішою задачею родини є виховання дітей, розвиток
їх фізичних і духовних сил в органічному зв'язку із суспільним вихованням.
Родина – це форма співжиття людей чоловічої і жіночої
статей, яка виробилася за багато століть в інтересах створення нормальних
умов для їхньої повсякденної життєдіяльності, збереження здоров'я,
народження і виховання дітей, передачі життєвого досвіду. Родину треба
всіляко зміцнювати.
Питання про статеве виховання може бути правильно
вирішено тільки тоді, коли батьки і педагоги добре собі представляють мету,
що вони повинні переслідувати в половому вихованні своїх дітей. Якщо ця
мета буде ясна, то ясними стануть і шляху її досягнення.
Говорячи про виховання майбутнього полового почуття дитини,
про виховання її як майбутнього сім`янина ,треба також говорити і про її
майбутню любов.
З продовженням роду зв'язані вищі духовні цінності людини
і людства в цілому. Одна з них – любов. А.С.Макаренко писав: «Якщо,
виростаючи, дитина не навчилася любити батьків, братів, сестер, свою школу,
Батьківщину, якщо в її характері виховані початки грубого егоїзму, то дуже
важко розраховувати, що вона здатна глибоко любити обрану їм жінку».
Питання про статеве виховання вважається одним із самих
важких у педагогіці. І дійсно, ні в якім питанні не було стільки наплутане
і стільки висловлено неправильних думок. А тим часом практично це питання
зовсім не таке вже важке. Воно стає важким тільки тоді, коли його
розглядають окремо і, коли йому додають занадто велике значення, виділяючи
його з загальної маси інших питань.
В період полового дозрівання особливо важливо проводити в школі
бесіди, у яких приймали би участь як педагоги, так і лікарі, і батьки, і
самі діти.
Між дітьми та батьками повинна бути атмосфера особливої
довіри і делікатності.
Створення системи полового виховання має свої етапи.
Потрібно серйозний підхід і заглиблені знання в цьому питанні, розробка
нових засобів і методів. Але що не повинно лякати – прокладати дороги
завжди важко. Про наявність системи полового виховання можна буде по-
справжньому говорити лише тоді, коли дана система розчиниться в
повсякденному житті і стане її невід'ємною частиною. Найважливішим
фактором, що наближає цей час, є те, що вихователі самі в цьому
зацікавлені. Вони повинні постійно шукати нові творчі підходи до рішення
цієї задачі.
У своїй курсовій роботі, я спробувала розглянути й
освітити всі аспекти полового виховання. Мети і задачі я досить чітко
виклала. Свою тему я намагалася розглядати з різних точок зору: з погляду
педагога, батьків і самих дітей.
IV. БІБЛІОГРАФІЯ
1. Антропова М.В. Основи гігієни учнів. - М., 1971.
2. Большакова М.Д. Гігієна дітей і підлітків. - М., 1966.
3. Васил`єва В.Є. Про фізичний розвиток дітей та підлітків. - М., 1969.
4. Вовчик-Блакитна М.В. Сімейне виховання: юнацтво. – К.: Рад.шк., 1982.
5.Говорун Т.В., Шарган О.М. Батькам про статеве виховання дітей. – К.:
Рад.шк., 1990.
6. Громашевський Л.В. Що необхідно знати про інфекції. – М., 1990.
7. Громова З.П. Гігієна та фізичне виховання учнів в родині. – Мінськ.,
1973.
8. Д`яченко Н.І. Починай з початку// Сім`я і школа. – 1987 - № 3 – С.16.
9. Дьоміна І.С Етика та психологія сімейного життя. – К.: Рад.шк., 1985.
10. Зарубкін Г.П. Особиста гігієна. – М., 1987.
11. Зацепін В.І. Про життя сімейне. – М., 1987.
12. Іванов М.А. Шлюб, сім`я, діти. – М., 1980.
13. Ісаєв Р.І., Качан Д.С. Статеве виховання учнів. – Л., 1979.
14. Качан В.С. Вихователю про сексологію. - М., 1991.
15. Колесов Д.В. Бесіди про статеве виховання. – М., 1976.
16. Колесов Д.В., Сильвестрова І.Б. Фізіолого-педагогічні аспекти статевого
созрівання. – М., 1979.
17. Кондратюк В.І. Вивчення методів сімейного виховання. Нач.шк.- 1993 -№1.-
С.70.
18. Коп І.С. Вступ до сексології. – М., 1989.
19. Леслафт П.А. Сімейне виховання дитини та його значення. М.- Педаго-
гіка, 1991.
20. Мойберт З.В. Що я повідаю своїй дитині. – М.,1989.
21. Осокіна М.В. Фізіологія розвитку дитини. – М,. 1973.
22. Ходаков Н.М. Молодому подружжю. – М., 1992.
23. Хріпкова А.Г. Замітки про статеве виховання. – М., 1970.
24. Чередніченко В.С. На межі відвертості. – Вих.школярів. – 1989- №3 –
С.138.
25. Шибаєва А.І. Батькам про статеве виховання. – М., 1989.