Президент Украины и его статус

План

Вступ

Місце та роль Президента України в конституційній системі органів

державної влади

Порядок обрання Президента України та строк його повноважень

Функції та компетенція Президента України

Акти Президента України

Адміністрація Президента України

Використана література

Вступ

ПРЕЗИДЕНТ (від лат. praesidens – той що сидить спереду) – обраний

народом, парламентом або представницькою колегією глава держави, який

отримує владу на визначений термін у порядку делегації.

Президент є главою держави в країнах із республіканською формою

правління. Він є носієм верховної державної влади і вищим представником

держави у її відносинах з іншими країнами.

В Україні посада Президента була введена через рік після прийняття

Декларації про державний суверенітет України і майже зразу після схвалення

Верховною Радою Концепції нової Конституції України, ставши одним із перших

кроків на шляху її реалізації За Законом України "Про заснування поста

Президента Української РСР і внесення змін та доповнень до Конституції

(Основного Закону) Української РСР" від 5 липня 1991 р., яким Конституція

була доповнена гл. 12 "Президент Української РСР", Президента було визнано

найвищою посадовою особою Української держави і главою виконавчої влади.

Цей статус Президента підтверджено також Законом "Про Президента

Української РСР" від 5 липня 1991 р. Введення конституційного інституту

Президента було пов'язане з необхідністю зміцнення системи центральних

органів влади, забезпечення їх цілеспрямованої діяльності в складний період

набуття Україною незалежності, надання динамізму розвитку української

державності.

Перший Президент України був обраний всенародно 1 грудня 1991 р.

одночасно з проведенням всенародного референдуму, що підтвердив Акт

проголошення незалежності України, схвалений Верховною Радою України 24

серпня 1991 р.

Правовий статус Президента України визначено у розділі V чинної

Конституції, який встановлює місце і роль Президента в державі, окреслює

коло його відповідальних повноважень, регламентує порядок обрання

Президента і припинення його посадових функцій, а також форми співпраці

Президента з органами законодавчої і виконавчої влади, його

участі у формуванні судової влади.

Слід зазначити, що з часу впровадження в Україні посади Президента

його правовий статус змінювався. Спочатку Президент України був визначений

як найвища посадова особа Української держави і глава виконавчої влади.

Пізнішими змінами до Конституції України він визначався за статусом як

глава держави та глава виконавчої влади.

Цей статус було підтверджено Конституційним Договором 1995 року. За

чинною Конституцією, Президент є лише главою держави. Вищим органом у

системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів.

Місце та роль Президента України в конституційній системі органів державної

влади

Глава держави – це особа, яка формально займає найвищу сходинку в

державній ієрархії і здійснює верховне представництво держави у внутрішньо

- та зовнішньополітичних відносинах.

Конституційно-правовий статус Президента України встановлюється

нормами Конституції України, які визначають місце та роль Президента

України в системі органів державної влади та його взаємовідносини з іншими

органами державної влади; закріплюють порядок заміщення поста Президента

України; передбачають конституційно-правову відповідальність за державну

зраду та інші злочини; визначають функції та повноваження Президента

України.

Конституція України передбачає систему гарантій, мета яких-

виключити можливість узурпації всієї повноти влади Президентом,

перетворення його в авторитарного правителя. До них можна віднести:

1) обмеження терміну повноважень Президента п'ятирічним строком (ч.

1 ст. 103);

2) його обрання шляхом загальних прямих виборів (ч. 1 ст. 103);

3) заборона мати Президенту інший представницький мандат, обіймати

посаду в органах державної влади або в об'єднаннях громадян (ч. 4 ст. 103);

4) заборона займати пост Президента однією й тією ж самою особою

більше ніж два строки підряд (ч. З ст. 103);

5) можливість усунення Президента з поста в порядку імпічменту в

разі вчинення ним державної зради або іншого злочину (ст. 111);

6) можливість визнання Конституційним Судом України актів Президента

неконституційними, в силу чого вони втрачають чинність з дня ухвалення

Конституційним Судом відповідного рішення.

Президент України на час виконання повноважень користується правом

недоторканності (ст. 105 Конституції України). Це означає, що до усунення

Президента з поста проти нього не можна порушити кримінальну справу,

арештувати тощо.

За посягання на честь і гідність Президента України винні особи

притягаються до відповідальності на підставі закону.

Звання Президента України охороняється законом і зберігається за ним

довічно, якщо тільки Президент України не був усунутий з поста в порядку

імпічменту.

Порядок обрання Президента України та строк його повноважень

Порядок обрання Президента України визначається Конституцією України

(ст. 103) та Законом України «Про вибори Президента України» від 5 березня

1999 р.

Президент України обирається безпосередньо виборцями. Такий спосіб

обрання Президента, як правило, використовується в державах з

президентськими та квазіпрезидентськими формами правління, де реалізується

модель «жорсткого» розподілу влад.

Згідно з Конституцією України вибори Президента здійснюються на

основі загальних принципів виборчого права України - вільних виборів,

загального, рівного та прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Конституція України встановлює додаткові, порівняно з виборами

народних депутатів чи місцевими виборами, обмеження щодо пасивного

виборчого права громадян при виборах Президента:

- по-перше, підвищується віковий ценз (з 18 при місцевих виборах та

21 року при виборах народних депутатів України до 35 років при виборах

Президента). Це обумовлено тим, що діяльність глави держави потребує

значного життєвого та політичного досвіду, належного освітнього рівня,

здатності до вирішення складних політичних, правових, економічних та

соціальних проблем, а це, у свою чергу, досягається з відповідним віком;

- по-друге, при виборах Президента встановлюється ценз осілості -

десять останніх перед днем виборів років проживання в Україні. Це обмеження

обумовлене тим, що глава держави має бути досить добре обізнаний з різними

аспектами суспільного життя країни, його мають добре знати виборці;

- по-третє, встановлюється заборона одній і тій самій особі

обиратися Президентом більше ніж два строки підряд. Обрання на третій чи

четвертий строк також можливе, але лише після перерви.

Порядок і строки призначення виборів.

Вибори Президента можуть бути черговими, позачерговими

(достроковими) і повторними.

Чергові виборі призначаються Верховною Радою на останню неділю

жовтня п'ятого року повноважень Президента.

Результати виборів президента встановлює Центральна виборча комісія

на підставі протоколів територіальних виборчих комісій не пізніше, як у

п'ятиденний строк після дня виборів. Обраним Президентом вважається

кандидат, який одержав на виборах більше половини голосів виборців, які

взяли участь у голосуванні.

Повідомлення про результати виборів Президента публікується

Центральною виборчою комісією не пізніш, як на третій день після підписання

протоколу про результати виборів.

Строк повноважень Президента - п'ять років. Новообраний Президент

вступає на пост не пізніше, ніж через тридцять днів після офіційного

оголошення результатів виборів, з моменту складення присяги народові на

урочистому засіданні Верховної Ради. Урочиста церемонія вступу на посаду

глави держави отримала назву інаугурація.

За загальним правилом Президент як глава держави не несе політичної

або юридичної відповідальності за свої дії. Юридична невідповідальність

гарантується інститутом недоторканності, а політична-інститутом

контрасігнатури, під чим розуміють скріплення акту Президента підписом

Прем'єр-міністра та міністра, відповідального за акт та його виконання.

Проте, в особливих випадках Президент підлягає відповідальності, що

передбачено ст. 111 Конституції України - він може бути усунутий з поста

Верховною Радою в порядку імпічменту у разі вчинення ним державної зради

або іншого злочину. Інститут імпічменту виступає надійною гарантією проти

зловживання владою та порушення главою держави конституцій-законів держави.

Функції та компетенція Президента України

Ядро конституційно-правового статусу Президента становлять норми

Конституції України, які визначають функції та повноваження глави держави.

Функції та повноваження, що належать згідно з Конституцією України

виключно Президенту, складають прерогативу глави держави.

Основні функції Президента як глави держави визначені в ст. 102

Конституції України. Так, Президент є гарантом державного суверенітету,

територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і

свобод людини і громадянина.

Як гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України

Президент наділяється особливими повноваженнями, він: забезпечує державну

незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави; очолює Раду

національної безпеки і оборони України; приймає рішення про загальну або

часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її

місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України

тощо.

Здійснюючи функцію гаранта додержання Конституції України Президент

наділений правом законодавчої ініціативи, що дозволяє йому порушувати

питання щодо реалізації конституційних положень, приведення чинного

законодавства у відповідність до Конституції України. Президент

користується виключним правом вносити до Верховної Ради законопроект про

внесення змін до розділів 1, III, XIII Конституції України та призначати

всеукраїнський референдум для затвердження цих змін. Забезпечуючи

додержання Конституції України Президент може накладати вето на закони,

прийняті Верховною Радою, направляє до Конституційного Суду України

звернення щодо встановлення конституційності законів та інших актів

Верховної Ради, скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради

міністрів Автономної Республіки Крим.

Виступаючи гарантом прав і свобод людини і громадянина Президент

реалізує свою конституційну функцію шляхом здійснення свого права

законодавчої ініціативи;

видає укази, які передбачають захист прав і свобод людини і

громадянина, окремих категорій населення; приймає в разі необхідності

рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного

стану; оголошує в разі необхідності окремі місцевості України зонами

надзвичайної екологічної ситуації тощо.

Повноваження Президента для зручності аналізу можна систематизувати

за такими групами:

1. Представницькі повноваження - повноваження із представництва

держави у внутрішньо- та зовнішньополітичних відносинах. Зовні країни

Президент:

- представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво

зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає

міжнародні договори України;

- приймає рішення про визнання іноземних держав;

- призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в

інших державах і при міжнародних організаціях;

-приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників

іноземних держав;

- підписує Закони України про ратифікацію міжнародних договорів

України.

Як представник держави у внутрішньополітичних відносинах Президент:

-забезпечує державну незалежність, національну безпеку і

правонаступництво держави;

- звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими

посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище

України;

- призначає Представника Президента України в Автономній Республіці

Крим.

2. Повноваження Президента по відношенню до Верховної Ради та в

сфері законодавчої влади.

Президент та Верховна Рада здійснюють різні конституційні функції, і

компетенція Президента не конкурує з компетенцією парламенту: Конституція

України, керуючись принципом розподілу влад, чітко розмежовує сфери їх

повноважень. Одночасно Президент згідно Конституції є суб'єктом

законодавчого процесу і здійснює повноваження по відношенню до Верховної

Ради та в сфері законодавчої влади, а саме:

- користується правом законодавчої ініціативи у Верховній Раді;

- підписує та офіційно оприлюднює закони, прийняті Верховною Радою;

- накладає суспензивне (відкладальне) вето щодо прийнятих Верховною

Радою законів з подальшим поверненням їх на повторний розгляд Верховної

Ради;

- протягом трьох років після набуття чинності Конституції України

(тобто до 28 червня 1999 року) має право видавати схвалені Кабінетом

Міністрів України і скріплені підписом Прем'єр-міністра України укази з

економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням

відповідного законопроекту до Верховної Ради України;

- призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України

відповідно до статті 156 Конституції, проголошує всеукраїнський референдум

за народною ініціативою;

- призначає позачергові вибори до Верховної Ради України в строки,

встановлені цією Конституцією;

- припиняє повноваження Верховної Ради України, якщо протягом

тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть,

розпочатися.

3. Повноваження Президента в сфері виконавчої влади.

Не входячи безпосередньо до виконавчої гілки влади Президент,

водночас, наділяється Конституцією України досить широкими повноваженнями

по відношенню до Кабінету Міністрів та інших органів виконавчої влади, які

характеризують його «особливі зв'язки» з виконавчою владою, «верховне»

положення Президента по відношенню до органів виконавчої влади. Так,

Президент:

- призначає за згодою Верховної Ради України Прем'єр-міністра

України; припиняє повноваження Прем'єр-міністра України та приймає рішення

про його відставку;

- приймає відставку Кабінету Міністрів України;

- призначає за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету

Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а

також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження

на цих посадах;

- утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням Прем'єр-міністра

України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в

межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;

- за поданням Кабінету Міністрів призначає на посаду і звільняє з

посади голів місцевих державних адміністрацій;

-скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради міністрів

Автономної Республіки Крим.

4. Повноваження Президента в сфері судової влади.

Згідно з принципом розподілу влад та незалежності судів Президент не

може втручатися в діяльність судових органів, проте він активно взаємодіє з

цими органами, здійснюючи при цьому певні установчі функції. Це знаходить

свій вияв в його повноваженнях, пов'язаних з формуванням органів судової

влади, зокрема Президент:

-призначає третину складу Конституційного Суду України;

- утворює суди у визначеному законом порядку;

-здійснює перше призначення на посаду професійного судді строком на

п'ять років.

Крім установчих повноважень у сфері судової влади Президент виконує

окремі квазісудові функції— здійснює помилування.

5. Повноваження Президента в сфері національної безпеки, оборони та

військової політики.

Безпека країни являє собою стан захищеності життєво важливих

інтересів громадян, суспільства та його інститутів від зовнішніх та

внутрішніх загроз. Відповідно, до основних об'єктів безпеки в літературі

відносять:

права і свободи людини і громадянина; матеріальні та духовні

цінності суспільства; конституційний лад; суверенітет та територіальна

цілісність держави; довкілля тощо.

Основним суб'єктом забезпечення безпеки є держава, яка здійснює

відповідні функції через діяльність органів державної влади. Як глава

держави Президент здійснює в цій сфері повноваження:

-є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України;

- призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних

Сил України, інших військових формувань;

-здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони

держави;

- очолює Раду національної безпеки і оборони України, яка згідно зі

ст. 107 Конституції України є координаційним органом з питань національної

безпеки і оборони при Президентові України;

- вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану

війни та приймає рішення про використання Збройних Сил України в разі

збройної агресії проти України;

- приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову

мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її

місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності

України;

- приймає в разі необхідності рішення про введення в Україні або в

окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує в разі

необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної

ситуації - з подальшим затвердженням цих рішень Верховною Радою України.

6. Повноваження Президента з формування органів та призначення

посадових осіб.

Президент бере участь у формуванні органів, які безпосередньо не

відносяться до виконавчої та судової гілок влади. Він,зокрема:

- призначає за згодою Верховної Ради України на посаду Генерального

прокурора України та звільняє його з посади;

-призначає половину складу Ради Національного банку України;

- призначає половину складу Національної ради України з питань

телебачення і радіомовлення;

- призначає на посади та звільняє з посад за згодою Верховної Ради

України Голову Антимонопольного комітету України, Голову Фонду державного

майна України, Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення

України.

7. Інші повноваження Президента.

Конституція України відносить до компетенції Президента деякі інші

повноваження необхідні для здійснення функцій глави держави. Так,

Президент:

- присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші

вищі спеціальні звання і класні чини;

-нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки

та нагороджує ними;

- вирішує питання громадянства, приймає рішення про прийняття до

громадянства України та припинення громадянства України;

- приймає рішення про надання притулку в Україні;

-створює в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України,

для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні

органи і служби.

Акти Президента України

Згідно з ч. 2 ст. 106 Конституції України Президент видає акти у

формі указів і розпоряджень, які є обов'язковими до виконання на території

України. Укази і розпорядження Президента носять підзаконний характер: вони

видаються на основі Конституції і законів України.

Проекти указів і розпоряджень Президента готують і вносять Кабінет

Міністрів, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади в межах

своєї компетенції, центральні органи громадських організацій України, Рада

Міністрів Республіки Крим, Глава Адміністрації Президента України, Радники

Президента України, структурні підрозділи Адміністрації Президента України.

Укази і розпорядження на підпис Президенту України подає Глава

Адміністрації Президента України.

Деякі акти Президента потребують контрасигнації – скріплення

підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та

його виконання.

Згідно з Указом акти Президента не пізніше, як у п'ятнадцятиденний

строк після їх прийняття підлягають оприлюдненню державною мовою в

офіційних друкованих виданнях.

Нормативні акти Президента набирають чинності через десять днів з

дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але

не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.

Ненормативні акти Президента можуть не публікуватися. Ці акти та

акти з обмежувальними грифами офіційно оприлюднюються шляхом надсилання

відповідним державним органам та органам місцевого самоврядування і

доведення ними до відома підприємств, установ, організацій та осіб, на яких

поширюється їх чинність.

Неопубліковані акти Президента набирають чинності з моменту

одержання їх державними органами або органами місцевою самоврядування, якщо

не встановлено інший строк набрання ними чинності.

Рішення щодо конституційності актів Президента приймає

Конституційний Суд України. У разі визнання Конституційним Судом акту

Президента неконституційним, він втрачає чинність з дня ухвалення

Конституційним Судом відповідного рішення.

Адміністрація Президента України

З метою забезпечення здійснення повноважень глави держави Президент

утворює постійно діючий орган -Адміністрацію Президента України.

Адміністрація не являє собою органу державної влади, до її функцій

входить створення необхідних умов, без яких неможливі здійснення

повноважень глави держави, його зв'язок з іншими органами державної влади

та органами місцевого самоврядування.

Загальне керівництво Адміністрацією здійснює Глава Адміністрації,

який призначається на посаду і звільняється з посади Президентом України.

До складу Адміністрації входять:

Глава Адміністрації Президента України, Перший помічник Президента

України, Перший заступник та заступники Глави Адміністрації Президента

України, помічники Президента України, радники Президента України, наукові

консультанти, консультанти та референти Президента України, Постійний

представник Президента України у Верховній Раді України, Постійний

представник Президента України в Конституційному Суді України;

управління, служби, відділи та інші структурні підрозділи.

Згідно з Положенням основними завданнями Адміністрації є

організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне

та інше забезпечення діяльності Президента України щодо:

реалізації його повноважень як гаранта державного суверенітету,

територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і

свобод людини і громадянина;

представлення України в міжнародних відносинах, здійснення

керівництва її зовнішньополітичною діяльністю, ведення переговорів та

укладання міжнародних договорів України, визнання іноземних держав,

призначення та звільнення глав дипломатичних представництв України;

здійснення ним керівництва в сферах національної безпеки і оборони;

визначення стратегії економічного розвитку держави;

вирішення питань, пов'язаних з утворенням, реорганізацією і

ліквідацією центральних органів виконавчої влади, забезпечення їх

узгодженого функціонування і взаємодії;

розв'язання кадрових питань, які належать до його повноважень;

вирішення питань, пов'язаних з нагородженням державними нагородами,

в тому числі і відзнаками Президента України, присвоєнням вищих військових

та інших вищих спеціальних звань і класних чинів, прийняттям до

громадянства та припиненням громадянства України, наданням притулку в

Україні, здійсненням помилування;

здійснення ним й інших повноважень, визначених Конституцією України.

Таким чином за Конституцією, Президент України є главою держави і

виступає від її імені. Так, Президент є гарантом державного суверенітету,

територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і

свобод людини і громадянина.

Аналіз конституційних повноважень Президента України, їх

співвідношення з повноваженнями Верховної Ради, Кабінету Міністрів, інших

державних органів свідчить, що Україну не можна віднести ні до

парламентського, ні до президентського типу республік. Це республіка

змішаного типу, що характерно для багатьох країн світу (Російська

Федерація, Казахстан, Франція тощо).

Використана література

Кравченко В. В. Конституційне право України. – К., 2000.

Коментар до Конституції України. Друге видання. – К., 1998.

Лисенков С. П. Основи правознавства. – К., 2000

Конституція України