Теоретичні паралелі

Найбільш ретельно та ґрунтовно у світовій економічній теорії комплексні питання обмеженості ресурсів зростання вивчалися вченими неомальтузіанської школи — Дж. Форрестером, Д. Х. та Д. Л. Медоуз та іншими вченими, зокрема в ряді досліджень, зроблених під егідою Римського клубу.

Згадаємо: Мальтус ще на зламі XVIII—XIX століть писав про існування суперечності між природною здатністю людства до біологічної експансії або зростання народонаселення, з одного боку, та стримуючими їх факторами, зокрема обмеженістю ресурсів, територій та відносно повільним зростанням продуктивності сільського господарства та промисловості — з іншого.

Уже в ХХ ст. представники неомальтузіанської школи, залучивши до своїх теоретичних розвідок сучасний апарат математичної, інформаційної науки, спромоглися подати конкретні розрахунки, що показували, до яких наслідків (колапс виробництва через вичерпання традиційних ресурсів енергії та сировини і зубожіння великих регіонів світу, екологічна катастрофа, нарешті голодування та загибель багатьох людей) може призвести наслідування хибній парадигмі соціально-економічного розвитку.

Ґрунтовні дослідження проводилися під егідою ООН, інших міжнародних організацій, національних відомств, зокрема міністерством енергетики США щодо перспектив вичерпування сировинних та енергетичних родовищ та необхідності переходу на ресурсоощадливі моделі зростання з використанням замкнених циклів виробництва та повторного виробничого залучення ресурсів

< Назад   Вперед >
Содержание