Резюме

На зламі тисячоліть людство зіткнулося зі складними та принципово новими для себе проблемами забезпеченості, використання та наслідками обробки ресурсів у процесі економічної діяльності. Ситуація, що склалася, є по-справжньому загрозливою. Можна навіть сказати, що вона висунула великі та принципові виклики традиційним моделям суспільно-господарської діяльності в масштабах усього світу. Як зазначав А. Печчеї, колишній президент Римського клубу, тільки якісний стрибок у всій еволюції людського мислення може допомогти усвідомити сучасні небезпеки зростання та прокласти новий курс .

Проблема видобутку та споживання енерго-сировинних ресурсів та її розв’язання перебуває, за великим рахунком, за межами вузької економічної логіки. Вона залежить від моделі технологічного розвитку, фактично обраної парадигми відносин «людина — навколишнє середовище». Значною мірою ця проблема пов’язана із завданням розроблення та запровадження прогресивних і виправданих з погляду природокористування технологій. Ідеться як про створення матеріально-технічних замінників деяких обмежених ресурсів, так і про використання утилізованих відходів. Це дає змогу не тільки зменшувати обсяги споживання первинних природних ресурсів, а й значно підвищувати ефективність виробництва, продуктивність праці, забезпечувати випуск товарів, що задовольнятимуть принципово нові потреби людей.

Сировинні ресурси становлять собою первинну матеріальну, природну субстанцію економічної діяльності людства (окремої країни, регіону) та є предметом міжнародного економічного співробітництва. Сировинні, як і будь-які економічні ресурси, завжди є обмеженими. Це пов’язано:

а) з технічною неможливістю нелімітованого їх залучення до процесу виробництва;

б) з екологічними межами економічного зростання, промислової діяльності, кількості споживаної енергії;

в) з фізичним вичерпуванням природних ресурсів.

Проблема використання енерго-сировинних ресурсів є однією з кардинальних для сучасного розвитку та перспектив світогосподарської системи, економіки будь-якої країни. Подібне її значення зумовлюють такі основні фактори глобального розвитку:

• усе відчутніша абсолютна обмеженість природних покладів;

• ще відчутніше, випереджаюче зменшення забезпеченості ресурсами на душу населення;

• нерівномірність забезпечення енерго-сировинними ресурсами окремих країн та регіонів;

• наявність політичних цілей окремих країн, угруповань, які можуть вдаватися до дій, що інколи суперечать інтересам інших суб’єктів міжнародного економічного життя;

• значна матеріало- та енерговитратність виробництва, нераціональний, екстенсивний характер як виробництва, так і споживання.

Ці фактори повинні відігравати системовизначальну роль стосовно відтворювальних процесів на глобальному рівні. Вони просто не можуть не відбиватися на характері сучасних економічних відносин між окремими країнами, регіональними, політичними блоками з приводу природних ресурсів. Причому ці відносини інколи набувають граничної гостроти, зумовленої політикою, яку проводять заінтересовані держави та об’єднання держав.

Незважаючи на всю складність проблем природокористування, які постали перед людством, воно має усі можливості їх розв’язати. Але запорукою цього має стати відповідальне ставлення до ресурсів, які є багатством не тільки теперішнього, а й прийдешніх поколінь, повага людини як мікрокосму до органічної цілісності природного середовища, тих макросистем, елементом яких вона, власне, і стає.

На характер міжнародної економічної діяльності України вирішальною мірою впливає необхідність імпортувати основну частину потрібних її економіці енергоносіїв, багатьох видів сировини. Для України є характерним значний від’ємний сировинно-енергетичний баланс, що означає закупівлю, причому у великій кількості, паливно-енергетичних та деяких сировинних ресурсів (вони традиційно є переважною статтею вітчизняного імпорту). Для ресурсно надвитратної української економіки це становить велике фінансове навантаження. Разом з тим Україна є експортером тих відносно надлишкових ресурсів, якими вона володіє.

Підвищення ефективності користування природними ресурсами можна розглядати як важливий засіб поліпшення макроекономічних параметрів розвитку, оптимізації умов національної участі в системі міжнародного співробітництва

< Назад   Вперед >
Содержание