Теоретичні паралелі

Як і у випадку з аналізом фізичних лімітів природокористування, при врахуванні екологічних наслідків виробничої діяльності, інакше кажучи — наслідків залучення матеріальних ресурсів до механізму відтворення — важливе методологічне значення мають роботи представників неомальтузіанської школи та тих учених, які переймалися проблематикою негативних побічних ефектів функціонування і розвитку економіки з погляду стану навколишнього середовища.

Дж. Форрестер, автор книги «Світова динаміка», уперше в сучасній науці комплексно розглянув проблему природних обмежень світового економічного розвитку та здійснив спробу визначити характер взаємозалежності виробничих чинників та наслідки їхньої дії. Ним було запропоновано широкий системний контекст, який інтегрує поточні соціальні показники, динаміку капіталовкладень, стан навколишнього середовища, продовольче забезпечення, рівні народжуваності та смертності, вичерпування природних ресурсів.

Формальним результатом роботи Дж. Форрестера стали функціональні моделі, що одержали індекси СВІТ-1 та СВІТ-2. Вони включили в себе повну діаграму світової моделі, що інтегрує п’ять змінних величин: населення, природні ресурси, капіталовкладення (фонди), частка фондів у сільському господарстві та забруднення.

Забігаючи наперед, зазначимо, що докладніше розглядувані питання висвітлювалися у ширшій моделі СВІТ-3 групою спеціалістів під керівництвом Д. Х. Медоуза. У полі зору авторів опинилося широке коло питань стану природи та характеру економічного зростання, глобальної рівноваги, особливостей сучасного технічного поступу. Йдеться насамперед про наслідки таких п’яти провідних тенденцій світового розвитку, як прискорена індустріалізація, швидке зростання населення, дефіцит продуктів харчування, виснаження непоновлюваних ресурсів та погіршення стану навколишнього середовища.

Моделі типу СВІТ фактично довели обмеженість природного потенціалу, насамперед у матеріально-ресурсному, екологічному аспекті. Разом з тим серед недоліків праць типу «СВІТ» слід зазначити штучно надану світовій економіці гомогенність — відсутність регіонально-секторального аналізу. Відсутня й диференціація окремих важливих компонентів системи — різновидів забруднення, капіталовкладень, зростання населення тощо.

У книзі «Межі зростання» її автори (Д. Х. та Д. Л. Медоуз, Й. Рендерс та В. Беренс) дослідили динамічні компоненти зростання в їх взаємозв’язку та зробили кілька важливих висновків. Зокрема, йшлося про необхідність вибору таких моделей розвитку, які передбачають зниження обсягів залучуваних ресурсів, послаблення негативного тиску з боку виробничої діяльності на навколишнє середовище. На думку авторів, експоненціальне зростання забруднення навколишнього середовища може спричинити руйнування окремих екосистем і навіть самої біосфери як цілісного організму. Процес економічного зростання у тому вигляді, в якому він відбувається зараз, поглиблює розрив між багатими та бідними країнами світу. Крім того, зростає нерівномірність забезпечення людей продуктами харчування, а також забезпечення окремих країн необхідними виробничими ресурсами.

З цікавими моделями світового розвитку виступали В. Леонтьєв з групою інших експертів, які працювали під егідою ООН. Вони підготували доповідь «Майбутнє світової економіки».

Інший відомий автор — Л. Клейн розробив економіко-математичний проект ЛІНК, який здобув широке науково-практичне застосування.

Я. Тінберген здійснив спробу осмислення основних засад глобально-економічного устрою з урахуванням гуманітарних, екологічних, ресурсних проблем. Він висунув велику кількість конкретних пропозицій щодо вироблення універсальної системи світового господарства.

Докладний розгляд ресурсо-екологічних, навіть філософсько-футуристичних, питань неодноразово ставав предметом розробок під егідою Римського клубу, Гудзонівського інституту та багатьох інших наукових закладів, груп дослідників, окремих авторів з різних країн.

< Назад   Вперед >
Содержание