Резюме

Збільшення масштабів виробництва людини зумовило таку ситуацію, за якої економічне відтворення в загальносвітовому масштабі (а міжнародна економічна діяльність є водночас стадією та окремим сектором такого відтворення) виявилося порівнянним із обсягами ряду ключових видів ресурсів, а також зі здатністю планетарної екосистеми «засвоювати» результати антропогенного впливу та компенсовувати їх.

Суперечність між традиційною витратною техногенною парадигмою розвитку та його фізичними, екологічними лімітами позначається на технологічних процесах міжнародного за своєю природою виробництва та зумовлює необхідність прийняття свідомих акцій та взаємних зобов’язань країн щодо зниження негативного впливу на навколишнє середовище. Екологічні детермінанти сучасної парадигми господарського розвитку дедалі більшою мірою спричиняються до практичних наслідків, що забезпечується завдяки спільним міжнародним зусиллям. Зокрема, після ряду ініціатив західних країн, передусім США, у 1997 р. у Кіото на форумі країн — членів Рамкової конвенції ООН з кліматичних змін було запроваджено ліміти на викиди газів, перевищення яких тими або іншими країнами можливе тільки у разі закупівлі ними частини лімітів в інших країн.

Міжнародний досвід дає позитивні приклади поліпшення екологічних характеристик економічної діяльності. Це — утилізація відходів, запровадження ресурсозберігаючих технологій, альтернативних джерел енергозабезпечення.

Надзвичайно тісно пов’язаною зі станом навколишнього середовища галуззю, яка при цьому сама постає фактором тиску на нього, є аграрне виробництво. Міжнародні фактори накладають специфічний відбиток на розвиток сільського господарства окремих країн. Передусім це пов’язано з можливостями використовувати міжнародну торгівлю для продовольчого балансування, міжнародного продажу відносно надлишкових товарів. А ці можливості, у свою чергу, зумовлюються кількістю населення окремих країн та необхідністю заповнення власних ринків аграрної продукції, а також рівнями продуктивності аграрного виробництва. Відтак великі або порівняно незначні валові показники з окремих видів сільськогосподарської продукції, як і агреговані показники по всій галузі, не обов’язково означають превалювання, відповідно, аграрного експорту чи імпорту.

Використання передового зарубіжного досвіду щодо охорони навколишнього середовища разом із проведенням широкої технічної модернізації промисловості та сільського господарства, є ключовими умовами динамізації та поліпшення якості розвитку української економіки, її виходу на більш сприятливі позиції в системі міжнародної кооперації праці.

Однією з ключових цілей розвитку механізму міжнародної економічної діяльності України є оптимізація аграрного виробництва, його максимізація інтенсивними засобами. Це завдання має для України не тільки експортне, а й загальносоціальне значення — адже значний відсоток населення держави зайнятий або безпосередньо в сільському виробництві, або в галузі перероблення продукції рослинництва та тваринництва. Уpaxoвyючи cвітoвий дocвід гocпoдapювaння нa ceлі, дoцільним є зaпoзичeння cyчacниx фopм гocпoдapювaння, але за умови їxньої aдaптaції до вітчизняниx peaлій.

< Назад   Вперед >
Содержание