6.3. Особливості становлення багатопартійної системи в Україні: взаємодія з державною службою

Україна має історичний досвід створення й функціонування багатопартійної системи: з кінця XIX й до 20-х pp. XX ст. на її території налічувалося близько 40 різних політичних партій – від крайньо лівого до крайньо правого спрямування. Однак із приходом до влади більшовиків почалося розформування й заборона всіх партій, і до середини 20-х років на всій території держави залишилася лише одна партія – правляча комуністична партія.

Процес побудови сучасної багатопартійної системи почався наприкінці 80-х років. Він має безпосередній зв'язок із започаткованою в той час «перебудовою» і потім із розпадом Радянського Союзу.

Які ж особливості формування багатопартійної системи в Україні? У чому її специфіка?

По-перше, процес проходив в умовах початку і поглиблення економічної кризи, результатом якої стало негативне ставлення населення як до політиків, так і до політики взагалі.

По-друге, перехід до ринкових відносин пов'язаний із різким соціальним розмежуванням суспільства: стара соціальна структура зламана, формування нової ще не закінчено. У багатьох партій, що виникли в останні роки, фактично відсутня соціальна база – немає тих верств, класів, інтереси яких вони представляли на політичній арені, тобто не відбулося політичного структурування суспільства.

По-третє (і це випливає із попереднього), народження політичних партій пов'язане не з інтересами певних верств населення (якою і повинна бути партія у розумінні цього слова), а з долею політично активних і амбіційних особистостей або невеликих соціальних груп (угруповань) з вузькокорпоративними інтересами.

По-четверте, відсутність протягом тривалого часу традиції політичного плюралізму, багатьох прав і свобод, що притаманні демократичному суспільству.

У недовгій за часом історії становлення сучасної багатопартійної системи України можна виділити декілька періодів (етапів).

Перший розпочався наприкінці 80-х років з перебудови, демократії і гласності в масштабі всього Радянського Союзу. На цьому етапі в Україні активно розгорнула роботу Українська Гельсінська Спілка, виникла Українська демократична спілка. У 1989 р. була створена численна суспільно-політична організація “Народний рух України” (Рух), що виступила проти тоталітаризму, за демократичний розвиток України. Після скасування ст.6 Конституції СРСР, що означало кінець монополії на владу однієї партії – КПРС, почався бурхливий процес формування партій в Україні.

Другий період пов'язаний із проголошенням незалежності України і тією якісно новою ситуацією, що склалася. В Україні почала формуватися нова політична система суспільства, і політичні партії отримали офіційний статус повноцінних, повноправних суб'єктів політичної системи. Хронологічно цей період охоплює період з грудня 1991 року до початку 1993 року.

Третій період (1993-1994 pp. і по теперішній час) характеризується стрімким збільшенням кількості партій. У Мін’юсті було зареєстровано понад 120 партій, що представляли весь спектр багатопартійності в Україні.

Сьогодні сучасні політичні партії в державі за їх ідеологічними та політико-соціальними концепціями можна поділити на такі групи:

Ліві партії (комуністи-соціалісти) – Комуністична партія України, Соціалістична партія України, Прогресивна соціалістична партія України, Партія захисників Вітчизни та інші.

Лівий центр (соціал-демократи) – Соціал-демократична партія України (об'єднана), Партія слов'янської єдності України, Партія труда, Партія регіонального відродження України, Всеукраїнська партія трудящих, Українська партія Справедливості тощо.

Центристські партії (ліберали) – Ліберально-демократична партія України, Ліберальна партія України, Конституційно-демократична партія, Партія економічного відродження, «Трудова Україна», Народно-демократична партія.

Правий центр (націонал-демократи) – Народний рух України, Українська Республіканська партія, Партія Зелених України, Християнсько-демократична партія України, Християнсько-ліберальний союз, партія «Реформи і порядок» та інші, в т. ч. партійні блоки «Наша Україна», БЮТ.

Праві партії (націонал-радикали) – Українська Національна Асамблея, Соціал-національна партія України, Українська Консервативна Республіканська партія, Конгрес Українських Націоналістів, Організація українських націоналістів в Україні, Українська національна консервативна партія.

Із всіх партій, що фактично існують в Україні, лише деякі мають чітку ідеологічну базу: вони досить відомі і впливові. Про переважну більшість масам мало що відомо, бо вони не мають свого «політичного обличчя», чітких ідеологічних позицій і осмислених програм. Ряд партій мають непримиримі позиції і діють за безкомпромісним принципом – «хто не з нами – той проти нас», що свідчить про їх радикальний екстремізм.

Із наведеного вище можна зробити висновок про те, що в Україні створюється багатопартійна система, яка відповідає перехідному періоду суспільства від тоталітаризму до демократії. З поглибленням економічних реформ і складанням ринкових відносин, за позитивної зміни і стабілізації соціальної структури суспільства відбудуться і якісні зміни у партійній системі. За сучасних тенденцій стає очевидним, що більшість існуючих сьогодні партій об'єднуються в блоки або припиняють своє існування. Поступово будуть формуватися партії впливові і стабільні, з визначеним політичним спектром, що мають підтримку конкретних соціальних верств і груп.

< Назад   Вперед >

Содержание