ПЕРЕДМОВА

Проблема громадянського суспільства не тільки надзвичайно актуальна, а й складна. Має право на існування теза, що ніхто не може переконливо сказати про те, що таке громадянське суспільство, але всі визнають, що це добре.

Саме життя поставило це питання в центр уваги вітчизняних дослідників. Досвід п’ятнадцяти років незалежності України переконливо засвідчив, що досягти ефективної роботи політичної системи, нормального функціонування економіки, добробуту громадян можливо лише за умов залучення громадської ініціативи до всіх без винятку сфер життя. Машина державної влади може лише більш або менш вдало використати цей потенціал, але без нього її “шестерні” будуть обертатися у повітрі. Усвідомлення необхідності суттєвих змін в устрої держави виявилося і в започаткуванні політичної реформи, внесенні змін до основного закону України. Що ж до масштабу складності перетворень, про це якнайкраще свідчить їх непростий перебіг, достатньо відомий читачеві.

В умовах, коли після останніх президентських і парламентських виборів в Україні формується новий порядок організації влади в суспільстві, який може визначити характер розвитку країни на досить великий проміжок часу, особливу вагу мають теоретичні розробки суспільствознавців – адже, як відомо, немає нічого практичнішого за хорошу теорію. Яким має бути співвідношення суспільства і держави, яким критеріям повинно відповідати суспільство, щоб його можна було кваліфікувати як громадянське? Які вірогідні сценарії розвитку громадянського суспільства і народовладдя в Україні? На ці та інші питання необхідно дати обґрунтовану наукову відповідь.

Зустрічаємо у політологічній літературі ряд визначень поняття “громадянське суспільство”. Серед них: “Громадянське суспільство – це людська спільнота, що включає в себе добровільно сформовані первинні недержавні структури в економічній, політичній, соціальній і духовній сферах життєдіяльності суспільства: це сукупність недержавних відносин і сфера прояву вільних індивідів, організацій і асоціацій громадян”. Або: “Громадянське суспільство – це система приватних осіб, груп та інститутів, незалежних (в усякому разі безпосередньо) в своїй діяльності від держави, її органів і установ”.

Визначальним тут є взаємозв’язок держави і громадянського суспільства.

Серед різноманітних теоретичних моделей, що розкривають механізм зв’язку державної влади і громадянського суспільства, виділяються дві – класична ліберально-демократична, що отримала найбільш повне втілення на практиці в Англії і США, і етатистська модель, яка була сформована в Німеччині у першій половині ХІХ століття і чинила вирішальний вплив на політичний і правовий розвиток держав Центральної і Східної Європи.

Можна стверджувати, що і в Україні реалізується етатистська модель, коли на перше місце виходять не природні права і свободи, а соціальні права громадян, коли держава забезпечує прийнятний мінімум умов для життя, гідного людини.

У методологічному контексті найбільш продуктивним виявився такий підхід до досліджуваної проблеми: громадянське суспільство є основою держави, його становлення відбувається у тісному зв’язку із становленням правової, соціальної держави. На сучасному етапі роль держави в розвитку громадянського суспільства зростає. Самі інститути громадянського суспільства потребують сильної державної влади, яка створила б правові, політичні, організаційні умови для їхнього існування, виступила гарантом їх функціонування. Відбувається соціалізація держави і політизація суспільства.

Політична система та інститути громадянського суспільства в сучасній Україні – так визначена тема пропонованої увазі читача праці, в якій ґрунтовно аналізуються історичні передумови становлення політичної системи та інститутів громадянського суспільства в Україні, розкривається модель суспільно-політичного устрою та вірогідні напрями реформування політичної системи та становлення інститутів громадянського суспільства в нашій державі на сучасному етапі.

Соціально-правова держава і громадянське суспільство, взаємодія держави і громадянського суспільства в освітній і виховній діяльності – теми наступних розділів. Окремий розділ присвячено взаємодії держави і суспільства в реформуванні системи управління, місцю й ролі політичної еліти, елітних груп і лідерів в ухваленні політичних рішень, взаємозв’язку політичних та економічних реформ. Цікавим є сюжет про інститут соціального партнерства, органи місцевого самоврядування, сім’ю як інститути громадянського суспільства. Логічним є аналіз гуманітарної та освітньої політики держави, ролі інформаційних технологій у процесі формування громадянського суспільства.

Як і в попередніх працях, що вийшли друком, продуктивним виявився метод порівняльного аналізу. Використовуючи його, розглянуто такі проблеми, як: загальне та особливе в державах СНД і Балтії, громадянське суспільство в країнах Центральної та Східної Європи, державах розвиненої демократії Австрії, Німеччині, Швейцарії; міжнародні чинники формування громадянського суспільства в Україні.

У навчальному посібнику визначено основні тенденції і вірогідні напрями становлення громадянського суспільства в Україні.

Авторський колектив цілком усвідомлює, що не всі грані окресленої теми вдалося розкрити повною мірою, не всі питання висвітлені рівноцінно і розраховує на конструктивне обговорення порушених питань.

Навчальний посібник підготували: передмова, І розділ, післямова – Ф.М.Рудич; ІІ розділ, параграфи 1, 2 – М.І.Михальченко; параграф 3 – Г.І.Щедрова; ІІІ розділ, параграф 1 – А.Д.Пахарєв, параграф 2 – Н.В.Кононенко, параграф 3 – Т.М.Ляшенко, параграф 4 – Р.В.Балабан; ІV розділ, параграф 1 – Е.В.Щербенко, параграф 2 – А.О.Сіленко, параграф 3 – Ю.С.Ганжуров, параграф 4 – Т.В.Кравченко; V розділ – параграфи 1, 2, 3 - Ф.М.Рудич, параграф 4 – Ф.М.Рудич, Н.В.Конононенко; VI розділ - Г.І.Зеленько, VІІ розділ параграф 1 – А.І.Кудряченко, параграф 2 – В.С.Огризко, параграф 3 – С.Ф.Рудич; VІІІ розділ – О.П.Дергачов.

Вперед >
Содержание