27. Об'єднання нiмецьких земель

з iнiцiативи Пруссiї. Причини швидкого
економiчного пiднесення
У процесi iндустрiалiзацiї протягом останньої третини XIX - початку XX ст. Нiмеччина за обсягом i темпами промислового виробництва зайняла друге мiсце у свiтi i перше в Європi. Передумови такого економiчного зростання склалися на початку 70-х рокiв XIX ст. Завершилося об'єднання Нiмеччини пiд владою Пруссiї. Утворилася так звана друга iмперiя. Це призвело до лiквiдацiї внутрiшнiх митних кордонiв, створило державну систему фiнансiв, грошового обiгу, залiзничного i поштового права. Зростали iнвестицiї в промисловiсть. Нагромадження капiталiв сприяло акцiону-ванню. Активну роль у будiвництвi залiзниць брав уряд. Перемога у франко-прусськiй вiйнi в 1870 — 71 рр. дала контрибуцiю в 5 млрд. франкiв. Для розвитку важкої промисловостi були значнi запаси вугiлля, залiзної руди, калiєвої солi. Економiчнi позицiї Нiмеччини змiцнило приєднання Ельзасу i Лотарингiї, багатих на залiзну руду високої якостi, з розвиненою бавовняною промисловiстю.
Продуктивнiсть працi в промисловостi за 1850 - 1914 рр. зросла у три рази. Iнтенсивно розвивалося будiвництво залiзниць. У 1870 — 1875 рр. щорiчно вводилося в дiю 1500 - 2000 км шляхiв. У галузевiй структурi зросло значення важкої промисловостi. За темпами розвитку за 1870 - 1913 рр. вона випередила легку (800 i 350 %). Третина капiталiв функцiонувала в добувнiй промисловостi. У металургiї, що поступалася лише американськiй, виплавлення сталi зросло у 100 разiв, чавуну - в 13 разiв. Велика роль належала машинобудуванню, зокрема виробництву двигунiв внутрiшнього згоряння. Нiмеччина залишилася на першому мiсцi за обсягом важкої промисловостi.
Швидкий розвиток промисловостi змiнив склад населення. 1896 року чисельнiсть робiтникiв становила 67 %. Розвиток нiмецької промисловостi характеризують данi Табл. 4.
Продовжувала розвиватися легка промисловiсть. Так, потужнiсть бавовняних заводiв збiльшилася на 40 %. Проте, на вiдмiну вiд США, обмеженiсть власної сировини та необхiднiсть iмпорту її збiльшувала вартiсть продукцiї

Для розвитку аграрних вiдносин у Нiмеччинi характерною була поступова лiквiдацiя феодально-крiпосницьких вiдносин. «Жовтневий едикт» 1807 р. у Пруссiї дав селянам особисту свободу i право розпоряджатися землею.
За юнкерами - великими землевласниками залишалася судова та адмiнiстративна влада.
На той час у Нiмеччинi було два типи розвитку аграрних вiдносин. Для схiдних районiв характерним був юнкерський шлях аграрної революцiї. У пiвнiчних та пiвденно-захiдних районах i в. Баварiї, де землi юнкерського землеволодiння були меншими, розвивалися селянськi та фермерськi господарства.
На iнтенсивний шлях розвитку сiльське господарство перейшло пiд впливом аграрної кризи 1876 - 1895 рр. У землеволодiннi поширилася сiвозмiна i травопiльна система. За 1870 - 1913 рр. урожайнiсть зернових зросла на 33 — 50 %. Визначилася спецiалiзацiя юнкерських господарств: цукровi буряки, картопля, тваринництво, насамперед свинарство. Будували цукровi та винокурнi заводи. Iмпортували пшеницю, бавовну, вовну. 1893 р. почав дiяти Союз сiльських господарiв, 1909 р. - Iмперський союз сiльськогосподарських товариств, який об'єднував 13 тис. кредитних товариств з 1 млн. членiв i рiчним оборотом 4,5 млрд. марок.
Загалом iндустрiалiзацiя сiльського господарства Нiмеччини вiдбувалася повiльно, темпи його розвитку вiдставали вiд промисловостi. Факторами, що стримували цей процес, були обезземелення i малоземелля бiльшостi селян, їх низька купiвельна спроможнiсть, висока земельна рента, заборгованiсть

< Назад   Вперед >
Содержание