Виды кредитов коммерческих банков

План.

Вступ

РЖ. Суть та значення кредитних операцiй комерцiйних банкiв

1.1. Поняття про банкiвський кредит i принципи кредитування.

1.2. Джерела формування кредитних ресурсiв комерцiйних банкiв.

РЖРЖ. Класифiкацiя та види кредитiв комерцiйних банкiв.

III. Проблеми та перспективи застосування рiзноманiтних видiв кредиту в Украiнi.

Висновки.

Використана лiтература.

Вступ

тАЬОсновою успiшного проведення всiх економiчних реформ i добре функцiонуючий устрiй грошового обiгу. Саме вiн дозволяi реалiзувати взаiмозвтАЩязки мiж усiма учасниками i складовими частинами господарчого органiзмутАЭ

граф Честерфiлд XVIII ст.

Банки - це центри де в основному починаiться i завершуiться дiлове партнерство. Вiд чiткоi, розумноi дiяльностi банкiв залежить здоровтАЩя економiки. Без розвинутоi мержи банкiв, дiючих саме на комерцiйнiй основi, прагнення до побудови реального i ефективного ринкового механiзму залишиться лише побажанням. А так як кредитування i однiiю з найголовнiших функцiй банкiв, то рiч пiде саме про цей вид iх дiяльностi, а точнiше - про види кредитiв комерцiйних банкiв.

     Наявнiсть товарного виробництва i грошей обтАЩiктивно зумовлюi iснування та функцiонування кредиту. З розвитком товарного виробництва кредит стаi обовтАЩязковим атрибутом господарювання. Кредит спiвдii закрiленню господарсько-фiнансовiй дiяльностi пiдприiмства, так як вiш i необхiдною умовою кругообiгу виробничiх фондiв та фондiв обертання в умовах розширеного вiдтворення, даi можливiсть безперервно здiйснювати проце обертання i, як наслiдок, сприяi виробництву i реалiзацii продукцii. Виробництво продуктiв як товарiв означаi, що в процесi вiдтворення вiдбуваiться вiдрив моменту вiдчуждення товару вiд одержання грошового еквiвалента, вiдносно вiдокремлення руху грошовоi форми вартостi вiд товарноi форми, виконання грiшми функцii засобу платежу i виникають кредитнi вiдносини. Якщо рух товарних потокiв випереджаi грошовi, тодi споживачi матерiальних цiнностей на момент iх оплати не мають достатнiх грошових коштiв, що може зупинити нормальний рух процесу вiдтворення. Коли ж рух грошових потокiв випереджаi товарнi, то в учасникiв виробничого процесу нагромаджуються тимчасово вiльнi грошовi кошти. Виникаi суперечнiсть мiж безперервним вивiльненням грошей у кругообiгу обiгових коштiв i потребою у постiйному використаннi матерiальних i грошових ресурсiв в iнтересах прискорення процесу вiдтворення. Ця суперечнiсть може бути усунена за допомогою кредиту, котрий даi можливiсть отримувати кредитоодержувачам грошовi кошти, потрiбнi для оплати матерiальних цiнностей та послуг, або придбати iх з розстрочкою платежу.

      Отже, кредит i обтАЩiктивною вартiсною категорiiю, складовою частиною товарно-грошових вiдносин, а його необхiднiсть викликана iснуванням товарно-грошових вiдносин.

       Кредит вiдiграi важливу роль в економiцi Украiни, особливо у перiод становлення в нiй ринковоi iнфраструктури та здiйснення структурноi перебудови народного господарства. Вiн сприяi прискоренню роздержавлення власностi, допомагаi швидкому перерозподiлу грошових коштiв, що даi можливiсть у стислi строки здiйснити переорiiнтацiю виробництва i оздоровити економiку.

Перехiд до регульованого ринку тАУ основне направлення подальшого вдосконаВнлення економiчних вiдносин в нашiй краiнi. Криза, що охопила нашу краiну, згубно вплинула на всi сфери економiчного життя. Падiння виробництва, безробiття, iнфляцiя тАУ це далеко не всi явища, з якими доводиться зiткатися економiцi Украiни. Щоб вийти iз кризи, доводиться вирiшувати всi цi питання. I банкiвськiй системi вiдводиться в цьому вирiшальна роль.

З прийняттям Закону Украiни тАЬПро банки та банкiвську дiяльнiстьтАЭ наша краiна перейшла до двохрiвневоi банкiвськоi системи, що розповсюджена в краiнах з розвинутою ринковою економiкою. I тому сьогоднi необхiдно звернутися до вивчення практики iноземноi банкiвськоi справи.

Побудова нового банкiвського механiзму можлива лише шляхом вiдновлення втрачених рацiональних принципiв функцiонування кредитних установ, що прийнятi у цивiлiзованому свiтi i спираються на багатовiковий досвiд ринкових фiнансових структур. Тому таке велике значення маi вдумливе i послiдовне вивчення iноземноi практики, прийомiв i форм акумуляцii грошових ресурсiв, кредитування i розрахункiв, якi i продуктом тривалого iсторичного вiдбору в жорстких умовах конкурентноi боротьби, i якi продемонстрували свою високу ефективнiсть.

Необхiдно вiдмiтити, що в теперiшнiй час особливу актуальнiсть набуваi розгляд i всебiчне вивчення питань, що стосуються класифiкацii кредитiв комерцiйних банкiв, аналiзу iх видовоi структури з метою бiльш ефективного вирiшення питаннь органiзацii i управлiння своiю дiяльнiстю i найбiльш повного задоволення своiх iнтересiв i iнтересiв суспiльства, отримання якомога бiльшого прибутку. Ефективне вкладення кредитних ресурсiв повинно вплинути не тiльки на банкiвський прибуток, але й на економiчний стан заходiв, що кредитуються, та на економiку всiii краiни.

Мета даноi курсовоi роботи тАУ характеристика видовоi структури кредитiв комерцiйних банкiв, аналiз сучасного стану кредитування в Украiнi, пропозицii шляхiв реформування системи надання кредитiв комерцiйними банками фiзичним i юридичним особам.

     Предметом дослiдження роботи i тi економiчнi вiдносини, що виникають мiж суб`iктами господарювання, населенням та комерцiйними банками з приводу надання кредитiв на принципах повернення, строковостi i платностi.

     Об`iкт дослiдження тАУ саме види кредитiв, що надають комерцiйнi банки своiм клiiнтам i якi знаходять своi мiсце в кредитних портфелях банкiв Украiни.

Наприкiнцi роботи розглядаються проблеми, пов`язанi з практикою надання комерцiйними банками Украiни деяких видiв кредитiв, вказанi заходи, впровадження яких допоможе вiтчизняним банкам уникнути тАЬнебажанихтАЭ видiв кредитiв i пiдвищити частку кредитiв, якi сприяють зростанню прибутковостi кредитноi дiяльностi банкiв, покращують iх фiнансовий стан.

РЖ. Сутнiсть кредитних операцiй комерцiйних банкiв.

1.1. Поняття про банкiвський кредит i принципи кредитування.

До цього часу в економiчнiй лiтературi немаi iдиноi думки щодо визначення сутi кредиту. Це пояснюiться складнiстю економiчних вiдносин, що виникають з приводу кредиту.

В свiтовiй економiчнiй науцi теорiя кредиту розвивалася за двома основними напрямками. Натуралiстична концепцiя трактувала кредит як засiб перерозподiлу iснуючих цiнностей. РЗi представники вважали, що кредит не може створювати капiтал, вiн тiльки переносить його вiд кредитора до позичальника.

Пасивну роль кредиту заперечують представники капiталотворчоi теорii. Вони вважають, що кредит не тiльки переносить, але й утворюi капiтал .

       Основнi положення даноi концепцii: акумуляцiя вiльних коштiв як кредитних ресурсiв необов'язкова, банки можуть утворювати кредит за допомогою депозитно-чековоi емiсii. Кредит тАУ це економiчнi вiдносини мiж юридичними та фiзичними особами i державами з приводу перерозподiлу вартостi на засадах повернення i, як правило, з виплатою процентатАЭ .

      За субтАЩiктами кредитноi угоди та iх комбiнацiiю можна видiлити декiлька типiв кредитних вiдносин. Це кредитнi вiдносини мiж банками, з одного боку, та пiдприiмВнствами, господарськими органiзацiями i товариствами тАУ з iншого, мiж банками i державою, кредитнi вiдносини мiж пiдприiмствами, органiзацiями та товариствами, мiж банками та населенням, кредитнi вiдносини мiж пiдприiмствами, органiзацiями, товариствами, з одного боку, та населенням тАУ з iншого та iншi. В ринкових умовах господарювання основною формою кредиту i банкiвський кредит, тобто кредит, що надаiться комерцiйними банками рiзноманiтних типiв i видiв.

Надання грошових коштiв на строк пiд письмове зобовтАЩязання клiiнта i вузловою сферою дiяльностi комерцiйних банкiв. Кредитування клiiнтiв комерцiйними банками i основним джерелом iх доходiв. За статистикою комерцiйнi банки отримують вiд кредитних операцiй вiд 60% до 90% свого доходу [21, с. 6].

Банкiвськi операцii повиннi орiiнтуватися на високiй дохiд. За рядом позицiй, в тому числi за прибутковiстю, кредитнi операцii можуть претендувати на провiдне мiсце серед активних банкiвських операцiй.

Банкiвський кредит тАУ це економiчнi вiдносини, в процесi яких банки надають фiзичним або юридичним особам грошовi кошти з умовою iх повернення. Цi вiдносини характеризуються рухом вартостi (позичкового капiталу) вiд банка (кредитора) до позичальника (дебiтора) i в протилежному напрямку. Економiчнi вiдносини мiж сторонами кредитноi угоди виникають пiд час одержання позички, користування нею та ii повернення.

        СубтАЩiкт кредитноi угоди тАУ це учасник конкретних економiчних вiдносин з приводу надання позики. До них вiдносяться кредитор, позичальник, гарант чи поручитель. Учасником (субтАЩiктом) кредитноi угоди можуть виступати як фiзичнi, так i юридичнi особи; резиденти та нерезиденти. У кредитних вiдносинах завжди бере участь не менше нiж двi сторони: позичальник i кредитор. Кредитор та позичальник утворюють елементи структури кредиту в тому випадку, якщо вони протистоять один одному як учасники кредитноi угоди, яка вже вiдбулась.

Кредитором слiд вважати субтАЩiкт, що добровiльно надав кредит позичальнику за певних умов. Кредитор у своiх iнтересах може визначати умови користування позикою, дуже часто ризикуючи. В свою чергу позичальник i стороною кредитних вiдносин, яка отримала кредит та зобовтАЩязана його повернути, сплативши кредитору вiдповiдну винагороду за його надання. З цього виходить, що позичальник не i власником коштiв, що надаються у позику, а виступаi iх тимчасовим користувачем.

Таким чином, економiчнi обовтАЩязки позичальника розширюються: вiн повинен не тiльки забезпечити завершення обiгу позикових коштiв, але й використати запозиченi ресурси з метою отримання доходу, достатнього для повного розрахунку з кредитором й виплати йому позичкового проценту. З цього виходить, що по вiдношенню до кредитора позичальник знаходиться у залежному положеннi, тому що використовуi не свiй капiтал, а капiтал кредитора.

Суб'iктами кредитних вiдносин в сферi банкiвського кредиту виступають господарюючi органи, населення, держава i банки. Комерцiйнi банки можуть надавати кредити усiм сутАЩiктам господарськоi дiяльностi незалежно вiд iх галузевоi належностi, форм власностi, але тiльки у разi наявностi у них реальних можливостей та правових форм забезпечення своiчасного повернення кредиту та сплати вiдсоткiв (комiсiйних) за користування кредитом.

В умовах ринковоi економiки обтАЩiктом кредитних вiдносин переважно i грошi як загальний ресурс, за допомогою якого можна придбати всi iншi ресурси тАУ матерiальнi, технiчнi, трудовi, природнi тощо. Мобiлiзованi банками ресурси спрямовуються на три укрупненi обтАЩiкти кредитування: на формування основних коштiв субтАЩiктiв господарювання та iншi iнвестицiйнi цiлi, на формування iх оборотних коштiв та на споживчi цiлi. Забороняiться надання кредитiв на покриття збиткiв господарськоi дiяльностi позичальника, на формування та збiльшення статутного фонду комерцiйних банкiв та iнших господарських товариств, на придбання цiнних паперiв будь-яких пiдприiмств.

Банкiвське кредитування фiзичних i юридичних осiб здiйснюiться за жорсткими принципами кредитування. Останнi являють собою основу, головний елемент системи кредитування, оскiльки вiдображають сутнiсть i змiст кредиту, а також вимоги об"iктивних економiчних законiв, в тому числi i в галузi кредитних вiдносин.

Банкiвська система кредитування, що склалася в Украiнi сьогоднi, являi собою кредитну систему, в який зберiглися окремi риси староi схеми i вводяться принципово новi елементи, притаманнi сучасному етапу розвитку економiки. При цьому перелiк принципiв банкiвського кредитування залишився таким самим, як i до перебудови, але змiст кожного з них набув суттiвих змiн.

Принципи кредитування можна роздiлити на двi групи :

1)        загальноекономiчнi принципи, що вiдповiдають всiм економiчним категорiям (цiлеспрямованiсть, диференцiйованiсть);

2)        принципи, що вiдображають сутнiсть функцii кредиту (строковiсть, забезпеченiсть, платнiсть).

У Положеннi НБК тАЬПро кердитуваннятАЭ перелiченi принципи трактуються як умови, що передбачаються кредитним договором, порушення яких розглядаiться як недолiки кредитноi дiяльностi.

Принцип цiлеспрямованостi.

       Суть принципу цiлеспрямованостi або цiльового використання кредиту полягаi в тому, що вiн маi видаватися лише на визначенi цiлi - на задоволення тимчасовоi потреби позичальника в додаткових коштах. У цьому вiдмiннiсть кредитування вiд фiнансування, оскiльки останньоi такоi конкретноi мети не маi. Якщо ж припустити, що позичкою покриватимуться потреби, якi не маiть тимчасового характеру, то позиченi кошти не повернуться до кредитора i кредитування перетвориться на безповоротнi фiнансування. На практицi цей принцип здiйснюiться шляхом надання кредиту на конкретнi цiлi (обтАЩiкта) i знаходить вiдбиття у вiдповiдному роздiлi кредитного договору, що встановлюi конкретну мету позики i дозволяi здiйснювати банкiвськй контроль за дотриманням цiii умови позичальником.

       Порушення принципу цiльового використання кредиту з боку позичальника може бути пiдставою для дострокового повернення кредиту або застосування штрафного позичкового процента. В умовах ринковоi економiки змiст принципу цiлеспрямованостi дещо змiнився - комерцiйнi банки надаюь кредити на нових умовах у нетрадецiйнiй формi. Якщо за централiзованоi адмiнiстративно-командноi системи господарювання мало мiсце кредитування сукупного обтАЩiкта, що в ходi банкiвськоi реформи привело до певноi унiфiкацii  використання кредиту, то тепер поступово складаiться система багатоварiантного кредитуваня, коли пiдприiмства i банки застосовують ту його форму, яка, на iх думку, i найдоцiльнiшою.

Принцип диференцiйованостi.

Диференцiйованiсть кредиту  - це принцип, який означаi зважений пiдхiд з боку комерцiйного банку до рiзних категорiй потенцiйних позичальникiв. Кредит маi надаватися тим субтАЩiктам господарювання, якi спроможнi своiчасно його повернути. Ще до недавнього часу застосування диференцiйованого пiдходу  при кредитуваннi означало оцiнку пiдприiмств за рiвнем виконання ними основних планових показникiв. Тепер диференцiйованiсть кредитування здiйснюiться на основi показникiв кредитоспроможностi позичальника, якi дають змогу оцiнити фiнансовий стан пiдприiмства i бути впевненим у здатностi i готовностi позичальника повернути на дану позику в обумовлений договором строк. Цi якостi потенцiйних позичальникiв визначаються шляхом аналiзу iх балансiв з точки зору забезпеченностi господарства власними джерелами коштiв, лiквiдностi, рiвня рентабельностi не тiльки на дату оформлення кредитноi угоди, але й у подальшiй дiяльностi. Такий аналiз оцiнки кредитоспроможностi позичальника , що здiйснюються банками банками заздалегiдь (до укладання кредитного договору), дозволяють певною мiрою знизити ризик несвоiчасного повернення позички.

Практична реалiзацiя цього принципу залежить вiд особистих iнтересiв конкретного комерцiйного банку i загальноi централiзованоi полiтики держави. Суттiвою ознакою принципу диференцiйованостi кредитування в сучасних умовах i перехiд вiд кредитування обтАЩiкта до кредитування субтАЩiкта.

Принцип строковостi.

Принцип строковостi повернення кредиту вiдображаi необхiднiсть повернення отриманоi вiд кредитора позик у визначений строк, обумовлений кредитною угодою.

У звтАЩязку з тим, що обiг коштiв на кожному пiдприiмствi iндивiдуальний i залежить вiд багатьох факторiв, здiйснювати дiловий контроль за поверненням кредиту можна лише за допомогою встановлених строкiв його погашення. Термiн кредитування i граничним часом знаходження позичкових коштiв у господарствi позичальника i виражаi ту мiру за межою якоi кiлькiснi змiни у часi перходять у якiснi, якщо порушуiться строк користування позичкою. В цьому разi кредит втрачаi своi дiйсне призначення, що негативно позначаiться на станi грошового обiгу в державi.

Принцип стрковостi поверненя кредиту знаходить соi практичне втiлення у погашеннi конкретноi позички шляхом перерахунку вiдповiдноi суми коштiв на рахунок кредиторк i забезпечуi поновлення його кредитних ресурсiв. В умовах централiзованоi плановоi економiки iснувала позичка, яка не поверталася. Ця форма кредитування була поширена в аграрному секторi господарства, коли державнi кредитнi установи надавали позички, повернення яких не передбачалося у звтАЩязку з кризовим становищем позичальника i якi за своiю сутнiстю були додатковою формою бюджетних асигнувань , що здiйснювалися через державний банк i, безумовно, ускладнювали кредитний механiзм.

В ринкових умовах господарювання принципу строковостi повернення кредиту надаiться особливе значення. Порушення його i для кредитора пiдставою для застосування до позичальника економiчних санкцiй у виглядi збiльшення процента за кредит, а при подальшiй несплатi - предтАЩявлення фiнансових вимог у судовому порядку. Крiм того, додержання зазначеного принципу необхiдне для забезпечення лiквiдностi самих комерцiйних банкiв, органiзацiя дiяльностi яких не дозволяi вкладати залученi кредитнi ресурси у безнадiйнi договори. Вiд дотримання принципу строковостi повернення кредиту залежить нормальне забезпечення коштами суспiльного вiдтворення i, вiдповiдно, його обсягiв i темпiв зростання.

Принципи забезпеченностi i платностi.

З принципом строковостi повернення кредиту повтАЩязанi принципи забезпеченностi i платностi. Забезпеченiсть кредиту виражаi необхiднiсть забезпечення майнових iнтересiв кредитора при можливому порушеннi позичальником взятих на себе зобовтАЩязань. Борговi зобовтАЩязання, якi забезпечують повернення кредиту, оформляються разом з кредитним договором i i додатком до нього. Необхiдно пiдкреслити, що в умовах плановоi економiки цей принцип трактувався досить вузко - вважалося, що забезпеченнiстю кредиту i наднормативний оплачений залишок товарно-матерiальних цiнностей. Однак практичний досвiд показуi, що наявнiсть такого матерiального забезпечення ще не даi впевненостi у своiчасностi повернення кредиту в звтАЩязку з тим, що пiдприiмство може мати матерiальнi запаси, якi обертаються досить повiльно. З точки зору свiтовоi банкiвськоi практики надiйнiшими i заставне право, порука i гарантii, а також в цiлому система страхування.

Вибiр форм юридичних зобовтАЩязань (однiii чи кiлькох) забезпечення кредиту передбачаi ться сторонами кредитноi уоди i обумовлюiться в кредитному договорi. Це даi можливiсть банку змiцнити свою незалежнiсть i тим самим знизити кредитний ризик, що i досить актуальним у перiод загальноi економiчноi нестабiльностi.

Згiдно з чинним законодавством Украiни в практицi комерцiйних банкiв може використовуiатися кiлька видiв забезпечення виконання зобовтАЩязань у кредитних вiдносинах. Це - застава, порука та гарантiя, штраф (пеня), страхування. Без забезпечення кредит може надаватися лише у тих випадках, коли джерело погашення позики високонадiйне. В iнших випадках при виборi виду забезпечення по кожнiй конкретнiй кредитнiй угодi необхiдний економiчний та юридичний аналiз операцii, стану i можливостей позичальника.

Зважаючи на свiтовий досвiд банкiвськоi дiяльостi, слiд зазначити, що в Украiнi не застосовуються такi види забезпечення, як земля, iпотека, закладна (через вiдсутнiсть чинного законодавства), за рахунок яких можна було б розширити структуру кредитiв. Крiм того, на сьогоднiшнiй день iснуi проблема практичноi реалiзацii принципу забезпеченностi, що зумовлена недосконалiстю правовоi бази. Це стосуiться вiдсутностi iдиного реiстру заставленого майна та вiдпрацьованого механiзму його реалiзацii у разi визнання клiiнта неспроможним повернути позичку.

Принцип забезпеченностi тiсо повтАЩязан з принципом платностi. Цей принцип виражаi необхiднiсть прямого повернення позичальником отриманих вiд банку кредитних ресурсiв, але й оплати права на iх використання. Реалiзацiя цього принципу здiйснюiться через механiзм позичкового процента, ставка (норма) якого визначаiться спiввiдношенням суми рiчного доходу, отриманого на позичковий капiтал, та суми наданого кредиту, i за своiю економiчною суттю являi собою цiну кредитних ресурсiв. Банкiвський позичковий процент виконуi три основнi функцii: по-перше, економiчна суть плати за кредит вiдображаi фактичний перерозподiл мiж кредитором i позичальником додатково отриманого прибутку; по-друге, з його допомогою здiйснюiться регулювання виробництва i обiгу шляхом розподiлу позичкових капiталiв на галузевому, мiжгалузевому i мiжнародному рiвнях, i, по-третi, в процесi встановлення розмiру банкiвського процента здiйснюiться певною мiроюантиiнфляцiйний захист грошових нагромаджень клiiнта банку в перiод кризового стану економiки держави.

Платнiсть кредиту маi стимулюючий вплив на комерцiйний розрахунок пiдприiмств, примушуючи iх збiльшувати власнi кошти i ефективно використовувати позиченi. Саме ця стимулююча функцiя в умовах плановоi економiки не використовувалася достатньою мiрою, оскiльки значна частина кредитних ресурсiв надавалася державними банками за порiвняно низьку плату або на безпроцентнiй основi. У свою чергу принцип платностi кредиту забезпечуi банку покриття його витрат i i однiiю з основних складових прибутку.

Формування цiни на кредит принципово вiдрiзняiться вiд традецiйного механiзму цiноутворення, в основi якого - суспiльно необхiднi затрати працi на виробництво продукту. При встановленнi процента за кредит комерцiйнi банки враховують цiлий ряд факторiв. Цi фактори умовно можна роздiлити на двi групи - зовнiшнi, що не залежать вiд комерцiйного банку, i фактори, якi безпосередньповтАЩязанi з його дiяльнiстю i дiяльнiстю позичальнка(див.таб№1).

Як видно з перелiку, на розмiр позичкового процента впливаi досить багато факторiв, перед усiм контАЩюнктурного характеру, що потребуi зваженого пiдходу до управлiння кредитними ресурсами.

Необхiдно наголосити, що процентна полiтика банкiв спрямована на поступове зниження дисконтноi ставки, i це забезпечуi стабiльнiсть нацiональноi валюти, сприяi розвитку пiдприiмництва за рахунок банкiвських  кредитiв.  Однак  така  ситуацiя  маi  й iншу сторону - водночас iз зниженням рiвня середньоi процентноi ставки за кредитами банкiв з метою пiдтримання рентабельностi змушенi також зиеньшувати рiвень сплати по депозитах, що, в свою чергу, негативно впливаi на можливiсть залучення коштiв для формування кредитних ресурсiв з метою подальших вкладень у народне господарство. Цей приклад свiдчить, що реалiзацiя принципу платностi являi собою досить складний механiзм не тiльки кредитноi полiтики окремого комерцiйного банку, але й загального грошово-кредитного ринку.

Таб. № 1 Фактори, якi визначають розмiр плати за кредит

комерцiйного банку.

Зовнiшнi	ПовтАЩязанi з дiяльнiстю комерцiйного банку i позичальника
1.  Циклiчнiсть розвитку ринковоi економiки	1. Середня ставка, що сплачуiться банком за депозитними рахунками
2. Темпи iнфляцiйного процесу	2. Структура кредитних ресурсiв у банку
3. Ефективнiсть державного кредитного регулювання	3. Вид кредиту, що надаiться банком
4. Середня процентна ставка по мiжбанкiвському кредиту	4. Строковiсь кредиту
5. Ситуацiя на мiжнародному кредитному ринку	5. Суть ризику банку в залежностi вiд забезпечення кредиту
6. Динамiка грошових нагромаджень фiзичних i юридичних осiб	6. Змiст проекту, що фiнансуiться
7. Динамiка виробництва i обiгу	7. Кiлькiсть партнерiв, якi беруть участь у здiйсненнi проекту, що кредитуiться
8. Сезоннiсть виробництва	8. Платоспоможнiсть, надiйнiсть i високий iмiдж позичальника
9. Динамiка внутрiшнього державного боргу

1.2. Джерела формування кредитних ресурсiв комерцiйних банкiв

Специфiка банкiвського закладу як одного з видiв комерцiйних пiдприiмств мiститься в тому, що переважна частина його ресурсiв формуiться не за рахунок власних, а за рахунок позикових коштiв.

Пасиви комерцiйних банкiв i основою для здiйснення ним активних операцiй i визначають масштаби iх розвитку. Одночасно структура i якiсть активiв обумовлюють структуру пасивiв i рiзноманiтнiсть депозитних iнструментiв.

До останнього часу вiтчизняна банкiвська система мала певну своiрiднiсть, що звтАЩязана з монополiiю спочатку Держбанка, а потiм спецiалiзованих банкiв на кредитнi ресурси. Ця монополiя виражалася у вольовому розподiленнi клiiнтури мiж банками, а вiдповiдно й закрiплення коштiв за тим чи iншим банком. Банки були не зацiкавленi у залученнi вiльних грошових коштiв на своi рахунки, оскiльки розмiри iх активних операцiй визначалися лiмiтами кредитних вкладень, а не реально залученими на рахунки коштами.

В умовах використання на цiлi технiчного переоснащення, розширення, реконструкцiю виробництва, нового будiвництва переважно бюджетних коштiв, а не довгострокових чи середньострокових кредитiв банкiв була вiдсутня потреба в аккумуляцii строкових вкладiв як джерела середньострокових i довгострокових кредитних вкладень. Перехiд до дворiвневоi банкiвськоi системи, створення економiчно самостiйних комерцiйних банкiв, переведення господарства на принципи самофiнансування визначили проблему формування пасивiв як одну з найактуальнiших у роботi банкiв.

Банки сприяють перетворенню тимчасово вiльних грошових заощаджень у позиковий капiтал. На основi депозитних операцiй формуiться бiльша частина кредитних ресурсiв банкiв.

Основними джерелами формування банкiвських кредитних ресурсiв i власнi кошти банкiв, залишки на розрахункових та поточних (валютних) рахунках, залученi кошти юридичних та фiзичних осiб на депозитнi рахунки до запитання та строковi, мiжбанкiвськi кредити та кошти, одержанi вiд випуску цiнних паперiв.

Для оперативного залучення необхiдних додаткових коштiв комерцiйнi банки використовують можливостi мiжбанкiвського ринку ресурсiв, на якому здiйснюiться продаж грошових коштiв, що були мобiлiзованi iншими кредитними установами.

       Цьому оперативному за способом залучення коштiв джерелу притаманний короткостроковий характер. В банкiвський практицi мiжбанкiвськi кредити рiдко виступають як джерело кредитних ресурсiв, тому що вони дуже дорогi. Мiжбанкiвський кредит доцiльно залучати, коли i необхiднiсть прокредитувати дуже вигiдну угоду чи важливого крупного клiiнта.

Комерцiйнi банки також з метою залучення додаткових кредитних ресурсiв можуть випускати рiзноманiтнi види цiнних паперiв: акцii, облiгацii, ощаднi сертифiкати.

Депозити тАУ основне джерело формування банкiвських кредитних та iнвестицiйних ресурсiв. У сукупному капiталi комерцiйних банкiв деяких розвинутих краiн запозиченi кошти в 10-100 разiв перевищують власний капiтал.

Депозит вигiдний не тiльки вкладнику, але й банку. Велика кiлькiсть депозитiв здатна створити банку позиковий капiтал, котрий вiн потiм розмiстить на вигiдних умовах у будь-який галузi господарства. Рiзниця в процентах за депозитами i процентах, що банк отримуi вiд позичальникiв капiтала, являiться винагородою банку за проведену ним роботу по залученню вiльних грошових коштiв i розмiщенню позикового капiталу. Прагнення банкiв збiльшити обсяги цiii винагороди обумовлюi iх бажання розширити свою ресурсну базу шляхом утворення "уявних вкладень", грунтом для появи яких являються рахунки до запитання.

Пiд депозитом розумiють записи у банкiвських книгах, що свiдчать про наявнiсть певних вимог клiiнтiв до банка, чи кошти клiiнтiв в банках у формi вкладiв за депозитними угодами i договорами.

В теперiшнiй час джерела коштiв, що розмiщуються у вклади, дуже рiзноманiтнi. Це кошти на рахунках пiдприiмств, рахунках заробiтноi плати робiтникiв i службовцiв, рахунках державних установ i пiдприiмств, якi тимчасово не використовуються, але повиннi знаходитися на рахунку. З точки зору банкiвськоi технiки вклади можна роздiлити на три групи: безстроковi (до запитання), строковi та ощаднi вклади.

Вклади до запитання являють собою кошти на поточних, розрахункових, бюджетних та iнших рахунках. За вкладами до запитання виплачуiться досить низький процент, а нерiдко за ними зовсiм не виплачуiться винагорода. Депозити до запитання призначенi в першу чергу для здiйснення поточних розрахункiв. Щоденнне ведення платiжних операцiй пiдприiмств в банках потребуi великих витрат. Щоденне за рахунками пiдприiмств робиться безлiч бухгалтерських проводок. Однак цi витрати банкiв в бiльшiй або меншiй мiрi компенсуються тим, що при загальному розглядi клiiнти, що володiють рахунками до запитання, не в повнiй мiрi використовують грошовi кошти, що знаходяться на рахунках. Залишаiться так званий твердий залишок, який використовуiться банком для своiх комерцiйних цiлей, тобто вiн може бути наданий у позику з метою отримання прибутку. В середньому цей залишок i визначеною очiкуваною величиною. Вiн утворюiться внаслiдок того, що багато клiiнтiв банка регулярно знiмають кошти зi своiх поточних рахункiв i поповнюють iх через кiлька днiв чи тижднiв. Але бiльшiсть клiiнтiв для оплати своiх зобовтАЩязань не знимаi всiii суми вклада. Навiть тодi, коли компанii щоденно використовують своi кошти, на рахунках залишаються певнi грошовi залишки. Такий залишок коштiв може бути використаний для розширення активних операцiй i, отже, для отримання прибутку. Банк без особливих труднощiв може видавати за рахунок цих коштiв у певному обсязi короткостроковi кредити, наприклад позики пiд векселi на 90, 120 днiв, чи контокоррентний кредит.

З точки зору управлiння банкiвською лiквiднiстю бiльш вигiдними для банкiв i поточнi та бюджетнi рахунки, рахунки по фiнансуванню капiтальних вкладень, рахунки спецiального призначення, оскiльки характер руху коштiв за ними (суми, строки, перiодичнiсть здiйснення) може бути наперед вiдомi банку.

       Вклади до запитання можуть бути розмiщенi на депозитнi чи контокорентнi рахунки. В разi депозитного рахунуку клiiнт може зняти з рахунку тiльки суму фактичного залишку на ньому. Навпаки, на контокоррентному рахунку можливий як вiдтАЩiмний, так й позитивВнний залишок. Клiiнт в будь-який час може не тiльки отримати свiй вклад, але й отримати на певний строк кредит. За кредитовим сальдо банк нараховуi проценти на користь клiiнта, а за дебетовим тАУ стягуi процент на свою користь як за наданою позикою. Причому процент на користь банку нараховуiться за бiльш високою ставкою. Контокорентний рахунок вiдкриваiться надiйним клiiнтам, першокласним позичальникам.Тобто контокорентнi рахунки суб'iктам господарювання не вiдкриваються.

Певну подiбнiсть з контокорентним рахунком маi поточний рахунок з овердрафтом. Це рахунок, за яким на основi угоди мiж клiiнтом i банком припускаiться в певному розмiрi перевищення суми списання за рахунком над величиною залишкiв коштiв. Але при овердрафтi на вiдмiну вiд контокоренту такi запозичення вiдбуваються нерегулярно. Крiм того, договiр про овердрафт укладаiться кожний раз окремо, а наявнiсть поточного рахунку з овердрафтом не виключаi вiдкриття клiiнту для проведення окремих операцiй додатково депозитних чи позикових рахункiв, в той час як на контокорентному рахунку зосереджуються всi операцii, що проводяться банком по вiдношенню до клiiнта. Контокорентнi рахунки вiдкриваються юридичним особам, а рахунок з овердрафтом може бути вiдкритий i неюридичнiй особi, а також фiзичнiй для покриття тимчасових розривiв у надходженнi й використання коштiв.

До депозитiв до запитання вiдносяться кореспондентськi рахунки банкiв, що вiдкритi в НБУ чи банках-кореспондентах з метою здiйснення платежiв та розрахункiв в односторонньому порядку чи за дорученням один одного. Кореспондентськi рахунки, вiдкритi в iнших банках-кореспондентах, називаються ностро-рахунками, навпаки, кореспондентськi рахунки, вiдкритi банками-кореспондентами в данному банку, називаються лоро-рахунками. Як правило, при встановленнi кореспондентських вiдносин мiж банками сторони передбачають можливiсть утворення овердрафту за цими рахунками. Утворення на лоро-рахунку пасивного (кредитового) сальда означаi наявнiсть в оборотi банка додаткових ресурсiв, залучених iз банку-кореспондента, а активного (дебетового) сальдо тАУ виникнення овердрафту, тобто надання банку-кореспонденту кредиту. Навпаки, за ностро-рахунком кредитовий залишок означаi залучення в оборот коштiв iншого банку, а дебетовий тАУ розмiщення частини своiх коштiв в цьому банку-кореспондентi. Таким чином, кредитове сальдо за рахунками ностро та лоро вiдображаi в балансi банка ресурси, що надiйшли в його користування вiд банкiв-кореспондентiв.

Основний недолiк депозитiв до запитання для банка тАУ необхiднiсть мати бiльш високий оперативний резерв для пiдтримки лiквiдностi (через потенцiйну можливiсть вилучення грошей з рахункiв до запитання. У бiльшостi комерцiйних банкiв вклади до запитання займають найбiльшу питому вагу в структурi залучених коштiв. Це, як правило, саме дешеве джерело утворення банкiвських ресурсiв. У звтАЩязку з високою мобiльнiстю коштiв залишок на рахунках до запитання не постiйний. Можливiсть власника рахунку в будь-який момент вилучити кошти потребуi наявностi в оборотi банка пiдвищеоi долi високолiквiдних активiв (залишку коштiв в касi, на кореспондентському рахунку та iнш.) за рахунок скорочення частки менш лiквiдних активiв, якi приносять значнi доходи. Через цi причини за залишками на рахунках до запитання банки виплачують власникам досить низький процент чи зовсiм не нараховують за ними нiякого доходу.

Вiдносно строкових вкладiв, то цi депозити, на вiдмiну вiд поточних вкладiв, мають бiльш тривалi строки. Як правило, вони приймаються на строк не менше одного мiсяця. Для вкладника перевага довгострокового вкладання грошей мiститься в отриманнi бiльш високих процентiв. Банк, зi свого боку, також може розраховувати на цi кошти бiльш тривалий час i вiдповiдно збiльшити доходи вiд процентiв. В основному строковi вклади не використовуються для здiйснення платежiв, як це вiдбуваiться з коштами на поточних рахунках.

       Строковi вклади подiляються на саме строковi вклади й строковi вклади з попереднiм повiдомленням про iх вилучення. Саме строковi вклади повертаються власнику у заздалегiдь визначений термiн, до цього моменту вони "заблокованi", не можуть бути вилученi з банку i банк може повнiстю розпоряджатися ними. Якщо сума, спочатку вкладена як строковий вклад, не вилучаiться власником у встановленний термiн, то в майбутньому вiн може розпоряджатися нею аналогiчно поточному рахунку. Як правило, по вкладах з бiльшим строком зберiгання виплачують бiльш високий процент.

       Якщо у випадку саме строкових вкладiв пiсля закiнчення договiрних строкiв клiiнту автоматично надаiться право iх вилучення в будь-який з наступних днiв, то строковi вклади з попереднiм повiдомленням потребують надходження в банк спецiальноi заяви вкладника. Строк надання такоi заяви зазделегiдь обумовлюiться i в залежностi вiд нього встановлюiться величина процентiв за вкладом.

Строковi вклади займають промiжне положення мiж вкладами до запитання й ощадними вкладами. Вони вiдрiзняються вiд ощадних депозитiв тим, що мають вiдносно невеликий, чiтко обумовлений строк, хоча вiн i бiльше, нiж за депозитами до запитання. Крiм того, розмiр строкових вкладiв встановлюiться круглими сумами. Той факт, що власник строкового вкладу може розпоряджатися ним тiльки пiсля проходження певного строку, не виключаi, що клiiнт в разi необхiдностi може достроково отримати у банка своi кошти. В данiй ситуацii банк може, наприклад, надати клiiнту кредит, погашення якого вiдбудеться пiсля закiнчення термiну строкового кредиту. Банк може також повернути грошову суму, що знаходиться на строковому рахунку, але при цьому значно знижуються проценти.

Рiзновидом строкових вкладiв i депозитнi сертифiкати. Сертифiкати тАУ це цiннi папери, якi свiдчать, що iх власник внiс кошти в банк на визначений строк з нарахуванням певного проценту. Вони подiляються на такi, якi можна передавати iншим особам, i без права передавання. Сертифiкати з правом обiгу на вторинному ринку мають суттiвi переваги перед строковими вкладами, що оформленi простими депозитними угодами, так як через велику кiлькiсть можливих фiнансових посередникiв у розповсюдженнi й обiгу сертифiкатiв розширюiться коло потенцiйних iнвесторiв; на вторинному ринку сертифiкат може бути достроково проданий iншiй особi з отриманням певного доходу й без змiни при цьому обсягiв ресурсiв банка, в той час як дострокове вилучення власником строкового вкладу означаi для нього втрату дохода, а для банка тАУ частини ресурсiв.

Отже, перевагою строкових депозитних рахункiв для клiiнтiв i отримання високого проценту, а для банку тАУ можливiсть пiдтримки лiквiдностi з меншим оперативним резервом. В той же час для банка недолiк строкових вкладiв полягаi в необхiдностi виплати пiдвищених процентiв за вкладами й зниження таким чином маржi, тобто рiзницi мiж процентами за активними i пасивними операцiями.

Ощаднi депозити застосовують для накопичення чи вкладання грошових заощаджень. Для них характерним i повiльне зростання й те, що використання коштiв часто вiдбуваiться через кiлька рокiв. При цьому слiд вiдмiтити, що грошовi суми, помiщенi на рахунки, якi призначенi для здiйснення платежiв чи на заздалегiдь визначений строк, не вiдносяться до ощадних вкладiв. Ощаднi депозити мають стiйкий характер у довгостроковому перiодi, тому вони перетворилися зараз в одну з найважливiших операцiй. Цi кошти безпосередньо використовуються для фiнансування великих промислових та торгiвельних компанiй, для надання довгострокових позик, у тому числi i державi. Ощаднi вклади вигiднi банкам тим, що вони, як правило, носять довгостроковий характер i, отже, можуть використовуватися як джерело довгострокових вкладень. Недолiком iх i пiдвладнiсть цих вкладiв рiзноманiтним факторам (полiтичним, економiчним, психологiчним), що пiдвищуi загрозу швидкого вiдтоку коштiв з цих вкладiв.

До останнього часу у вiтчизнянiй банкiвський практицi питанням управлiння депозитами не придiлялася увага. Перед установами банкiв на мiсцях не ставилася задача забезпечення надання коротко- i довгострокових позик в залежностi вiд розмiрiв i специфiки мобiлiзованих ними кредитних ресурсiв. Подiбне положення було викликано надмiрною централiзацiiю управлiння процесами формування i використання позикового фонду страни.

Активи i пасиви банка тiсно повтАЩязанi мiж собою. Виходячи на ринки кредиту, банки постiйно контролюють стан своiх пасивiв, слiдкують за наявнiстю вiльних ресурсiв, строками запитання депозитiв, вартiстю залучених капiталiв i заощаджень. Якщо приток ресурсiв в банк уповiльнюiться й не може бути забезпечений на припустимих умовах, банк буде вимушений переглянути свою полiтику в областi активних операцiй, вiдмовитися вiд вигiдних пропозицiй, погасити частину ранiше наданих кредитiв.

Таким чином, визначення обсягiв, строкiв, цiни мобiлiзованих ресурсiв торкаiться усього спектру вiдносин в областi управлiння активними операцiями.

Основу ресурсноi бази банка складають залученi кошти. За фiксованiстю строкiв залученi ресурси можна подiлити на двi групи: ресурси, якими можна управляти, та поточнi пасиви. До першоi групи вiдносяться строковi депозити, та мiжбанкiвськi кредити. До другоi групи включаються залишки на розрахункових, поточних рахунках й на корреспондентських рахунках. "Золоте" банкiвське правило говорить, що розмiр i строки фiнансових вимог банка повиннi вiдповiдати розмiрам та строкам його зобовтАЩязань. Кожноi групi пасивiв повинен вiдповiдати свiй тип активiв за розмiрами i строками розмiщення. Так, пасиви, якими можна управляти, формують базу для цiльового, програмного кредитування, а поточнi пасиви i основою для операцiй на ринку "коротких грошей". Пiдтримання цього вiдношення мiж джерелами ресурсiв i iх розмiщенням i основою фiнансовоi стiйкостi банка. Таким чином, виходячи з принципу збалансованостi структури джерел фiнансування, необхiдно формувати останнi в залежностi вiд економiчноi контАЩюнктури ринку, обтАЩiктiв кредитування, прибутковостi й обертання активiв.

Реалiзацiя другого напряму оптимiзацii структури пасивiв (здешевлення ресурсВнноi бази) повтАЩязана з якiсним удосконаленням вже iснуючих видiв i впровадженням можливих варiантiв модифiкацiй старих послуг не тiльки для задоволення потреб вже iснуючих клiiнтiв, але й для залучення нових, а також з пошуком банком принципово нових операцiй, якi ранiше не проводилися, на користь клiiнтiв. Це буде сприяти залученню дешевих ресурсiв тАУ коштiв на розрахунковi рахунки.

Комерцiйнi банки в умовах конкурентноi боротьби на ринку кредитних ресурсiв повиннi постiйно турбуватися як про кiлькiсне, так i про якiсне покращення своiх депозитiв.

При цьому банки дотримуються таких основних принципiв органiзацiдепозитних операцiй:

1) депозитнi операцii повиннi сприяти отриманню прибутку чи створювати умови для отримання прибутку в майбутньому;

2) особливу увагу в процесi органiзацii депозитних операцiй слiд придiляти строковим вкладам;

3) органiзуючи депозитнi та кредитнi операцii, банк повинен намагатися мiнiмiзувати своi вiльнi ресурси;

4) банку слiд приймати заходи щодо розвитку банкiвських послуг, що сприяють залученню депозитiв.

Сектор кредитування був першим сектором, який швидко зрiс в Украiнi за умов iнфляцii та неконкурентностi. Iнфляцiя в тисячi процентiв викликала попит на кредитнi ресурси цiною в 300 тАУ 400% рiчних.

У 1991-1993 роках комерцiйнi банки активно надавали позики, але, через свою недосвiдченiсть, дуже мало турбувалися про забезпечення наданих кредитiв. Банк припиняв операцii лише тодi, коли борги визнавалися безнадiйними. Проблема безнадiйних боргiв загострювалася через недосконале законодавство про заставу майна, зокрема у звтАЩязку з браком централiзованоi системи реiстрацii фактiв застави майна та арешту майна за борги.

Допускалася практика надання кредитiв i зовсiм без забезпечення, а також кредитiв пiд страхування чи гарантiю без належноi перевiрки статутних документiв та фiнансового стану фiрм-гарантiв.

Все це спричинило рiзке зростання безнадiйних кредитiв в тАЬкредитних портфеляхтАЭ комерцiйних банкiв, багато з них опинилися на межi банкрутства. Одним з фiнансових факторiв, який природньо компенсував високий рiвень ризику в кредитнiй дiяльностi комерцiйних банкiв, була надзвичайно висока маржа процентних ставок, що частково допомагало покривати значнi збитки вiд прострочених позик.

Таким чином, кредитна дiяльнiсть комерцiйних банкiв за останнi роки стала бiльш зваженою, але ймовiрнiсть збитковостi кредитних операцiй ще досить значна, i тому важливого значення набуваi формування банками в необхiдних обсягах резервних фондiв з метою пiдтримання лiквiдностi i платоспроможностi банку на необхiдному рiвнi.

II. Класифiкацiя та види  кредитiв комерцiйних банкiв.

Розглянемо основнi види кредитiв, що надаються вiтчизняними банками.

Положенням Нацiонального банку Украiни "Про кредитування" передбачено класифiкацiю кредитiв, що надаються комерцiйними банками, за такими ознаками:

тАУ за строками користування;

тАУ за забезпеченням;

тАУ за ступенем ризику;

тАУ за методами надання;

тАУ за строками погашення.

За строками користування кредити подiляються на:

1) строковi, тобто кредити, наданi на визначений у договорi строк. В свою чергу вони подiляються на короткостроковi (до 1 року включно), середньостроковi (до 3 рокiв) та довгостроковi (понад 3 роки). Строк кредиту, а також вiдсотки за його користування (якщо iнше не передбачено умовами кредитного договору) розраховуються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платiжних документiв з позичкового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та вiдсоткiв за його користування. Короткостроковi кредити можуть надаватися банками у разi тимчасових фiнанасових труднощiв, що виникають у звтАЩязку iз витратами виробництва та обiгу, не забезпечених надходженнями коштiв у вiдповiдному перiодi. Середньостроковi кредити можуть надаватись на оплату обладнання, поточнi витрати, на фiнансування капiтальних вкладень. Довгостроковi кредити можуть надаватись для формування основних фондiв. ОбтАЩiктами кредитування можуть бути капiтальнi витрати на реконструкцiю, модернiзацiю та розширення вже дiючих основних фондiв, на нове будiвництво, на приватизацiю та iнше.

2) кредити до запитання тАУ кредити, що видаються на невизначений строк i якi на вимогу кредитодавця повиннi бути поверненi у визначений ним час. Якщо кредитодавець не вимагаi повернення, то кредит погашаiться позичальником у строк, визначений ним самостiйно.

3) простроченi тАУ це кредити, щодо яких строк погашення, встановлений кредитним договором, минув.

4) вiдстроченi тАУ кредити, стосовно яких на основi клопотання позичальника строки погашення були перенесенi на бiльш пiзний строк.

Конкретнi строки користування позичками визначаються в кредитному договорi, виходячи з строкiв проведення заходу, що кредитуiться, його окупностi та iнших умов.

У разi неможливостi погашення позичальником заборгованостi по позичцi i процентiв по нiй у строки, встановленi кредитним договором, якщо вжитi заходи по своiчасному погашенню кредиту виявилися безрезультатаними, банк може надати позичальнику в окремих випадках вiдстрочку погашення боргу за письмовим клопотанням позичальника. Одночасно з клопотанням позичальник подаi до банку конкретнi заходи щодо погашення кредиту iз зазначенням сум i строкiв здiйснення. Якщо вiдповiдною установою банку прийняте рiшення про вiдстрочку погашення кредиту, то укладаiться додаткова кредитна угода, переоформлюються строки дii гарантii, поручительства, переглядаiться реальнiсть реалiзацii застави i т.i. Процентна ставка по вiдстрочених кредитах збiльшуiться вiдповiдно до кредитного договору. Якщо клiiнт звертаiться в банк з клопотанням про надання повторноi пролонгацii погашення кредиту, то установi банку слiд здiйснити поглиблений аналiз його господарсько-фiнансовоi дiяльностi, за результатами якого визначити доцiльнiсть цього заходу (як правило, звертання позичальника за додатковою пролонгацiiю погашення кредиту свiдчить про суттiвi прорахунки у йогог фiнансовiй дiяльностi i може задовольнятися лише у виняткових випадках). При вiдмовi банку в наданнi вiдстрочки погашення кредиту банк реалiзуi своi право на стягнення кредиту i процентiв по ньому з спрямуванням стягнення на забезпечення, прийняте при його видачi, в установленому законодавством порядку. При цьому на незабезпечену поверненням позичкову заборгованiсть установлюiться пiдвищений процент. У разi вiдмови у сплатi боргiв по позичках банк стягуi борги в претензiйно-позивному порядку. Якщо розробленi при наданнi вiдстрочки погашення кредиту заходи не забезпечили погашення боргу, то його вiдносять на рахунок прострочених. У разi виникнення простроченоi заборгованостi установа банку в цей же день здiйснюi погашення боргу за рахунок коштiв гаранта або поручителя. Якщо кредитною угодою не передбачалось надання гарантii чи поручительства, банк наступного дня предтАЩявляi позичальнику претензiю про погашення прострочених боргiв i реалiзацiю застави. Одночасно банк повiдомляi клiiнта про щоденне стягнення пенi за несвоiчасне повернення кредиту та вiдсоткiв в розмiрi, передбаченому догоговором i дiючим порядком, пропонуi негайно (протягом птАЩяти днiв) подати заходи щодо погашення прострочених боргiв не пiзнiше нiж через 30 календарних днiв i попереджаi, що в разi непогашення боргу в цей строк матерiали буде передано в арбiтражний суд.

Своiрiднiсть сучасноi ситуацii в Украiнi полягаi в тому, що багато якi банки (навiть середнi i великi) взагалi не надавали середньострокових (не кажучи вже про довгостроковi) кредитiв за весь перiод свого iснування. Основнi ресурси i найквалiфiкованiшi кадри були сконцентрованi на розрахунково-касовому обслуговуваннi клiiнтiв, операцiях з купiвлi-продажу валюти, на фондовiй бiржiтАУ з облiгацiями державноi внутрiшньоi позики i короткостроковому кредитуваннi. Досвiд персоналу та iнфраструктура, пiдпорядкованi цим завданням, не зовсiм вiдповiдають роботi зi строковими депозитами i особливо по середньостроковому i довгостроковому iнвестицiйному кредитуванню.

Для бiльшостi банкiв необхiдним буде час i значнi органiзацiйнi зусилля щодо розвитку iнфраструктури, навчання персоналу, збору та обробки iнформацii, а також вiдпрацювання процедур пiдготовки, вiдбору iнвестицiйних проектiв та iх контролю. На перших порах через брак необхiдного досвiду й iнфраструктури, а також загальноi i структурноi невизначеностi в реальному пiдприiмницькому секторi якiсть середньострокових кредитних портфелiв у багатьох банках переважно буде досить низькою.

       За украiнським законодавством кредит, наданий на строк бiльше трьох рокiв, вважаiться довгостроковим i потребуi наявностi у банка залучених коштiв в аналогiчних обсягах i на аналогiчний строк. Тенденцiя розвитку пасивiв банку свiдчить про те, що все бiльш менша кiлькiсть юридичних осiб розмiщують в банках депозити навiть й на менш тривалий строк. Щодо власних коштiв, то банки мають можливiсть вкласти iх в бiльш прибутковi й менш ризиковi активи. У звтАЩязку з цим особливо важко отримати кредит для закупiвлi обладнання зi строком окупностi бiльше девтАЩяти мicяцiв, пiд фiнансування капiтальних вкладень i формування основних фондiв пiдприiмства.

Розглянемо види кредитiв, що надають комерцiйнi банки Украiни в залежностi вiд забезпечення.

За забезпеченням розрiзняють такi види кредитiв:

1) забезпеченi заставою (майном, майновими правами, цiнними паперами);

2) гарантованi (банками, фiнансами чи майном третьоi особи);

3) з iншим забезпеченням (поручительство, свiдоцтво страховоi органiзацii);

4) незабезпеченi (бланковi). Бланковi кредити надаються тiльки пiд зобовтАЩязання позичальника погасити позику iз застосуванням пiдвищеноi вiдсотковоi ставки надiйним позичальникам, якi мають стабiльнi джерела погашення кредиту i перевiрений авторiтет у банкiвських колах.

Основними формами застави i застава майна, майнових прав, застава цiнних паперiв. Вся юридична сторона застави регулюiться Законом Украiни "Про заставу" .

Банки при роботi iз заставою намагаються перестрахуватися, тому у заставу приймаiться майно:

тАУ вартiсть якого можна оцiнити;

тАУ яке може довго зберiгатися i його зберiгання вiдносно недороге;

тАУ цiни на яке стабiльнi;

тАУ реалiзувати яке можна у якомога менший строк.

Застава визнаiться як спосiб забезпечення повернення кредиту, коли банк-кредитор в разi невиконання позичальником зобовтАЩязань по поверненню кредиту i сплатi процентiв по ньому маi право задовольнити своi вимоги з вартостi заставного майна переважно перед iншими кредиторами, згiдно з чинним законодавством. Угода про заставу повинна укладатися мiж банком-заставодержателем i заставодавцем у письмовiй формi та передбачати: сутнiсть забезпечення заставою вимоги, ii розмiр, строки виконання зобовтАЩязання по поверненню кредиту i процентiв по ньому, склад (опис) та вартiсть заставленого майна, вид застави (повинно бути передбачено, що заставлене майно залишаiться у заставодавця або передаiться у володiнння заставодержателя, мiсце знаходження предмета застави, зобовтАЩязання по страхуванню заставленого майна, а також iншi умови).

В якостi забезпечення кредиту банком може бути прийняте наступне:

1) Нерухоме майно, власником якого i заставодавець (не обовтАЩязково позичальник), що вiльне вiд iнших зобовтАЩязань i вiд заборони вiдчудження.

Договiр про iпотеку (заставу пiдприiмства, споруди, будiвель, iнших обтАЩiктiв, безпосередньо звтАЩязаних з землею, разом з вiдповiдною земельною дiлянкою або правом користування нею) повинен бути нотарiально посвiдчений. У договорi необхiдно передбачити, що нотарiальна контора одночасно з посвiдченням договору накладаi заборону на вiдчуження предмета iпотеки.

2) Транспортнi засоби, як правило, новi чи майже новi (2-3 роки), при цьому транспортний засiб, а також документи на нього передаються до банку на вiдповiдальне зберiгання на строк дii договору застави.

       У випадках, коли предметом застави i нерухоме майно, транспортнi засоби, космiчнi обтАЩiкти, товари в оборотi або переробцi, договiр застави повинен бути нотарiально засвiдчений на пiдставi вiдповiдних правоустановчих документiв.

       Заставодавцем може бути не позичальник, а третя особа (майноВнвий поручитель), якiй предмет застави належить на правах власностi або повного господарського вiдання.

       При визначеннi вартостi майна, що передаiться у заставу, слiд виходити з його балансовоi вартостi (з урахуванням дооцiнки й уцiнення) та можливоi цiни реалiзацii.

       Вартiсть заставленого майна повинна бути достатньою для погашення позички, процентiв за користування нею, неустойки, передбачених кредитним договором, витрат по зберiганню заставленого майна, а також передбачати податок на добавлену вартiсть, сплата якого проводиться з обороту по реалiзацii предмета застави, та iншi витрати.

3) Цiннi папери чи корпоративнi права (акцii, облiгацii, частки у статутному фондi третiх пiдприiмств, сертифiкати).

Найнадiйнiшими цiнними паперами i акцii самого банка-кредитора чи облiгацii державноi внутрiшньоi позики.

Лiквiднiсть iнших цiнних паперiв i корпоративних прав далеко не завжди однозначна i потребуi ретельного вивчення у кожному конкретному випадку. Якщо банк i погодиться надати кредит пiд таке забезпечення, то з великими фiнансовими втратами для клiiнта. Бiльш надiйними i акцii банкiв, що не i потенцiйними банкрутами, при наявностi вiдповiдноi довiдки про iх 100%-ву оплату.

Згiдно вищеназваним рекомендацiям цiннi папери можуть бути прийнятi в заставу за умови передачi заставодавцем банку цiнних паперiв на зберiгання, а також обовтАЩязковоi реiстрацii цiii справи в органiзацii, що надала цiннi папери.

4) Товарно-матерiальнi цiнностi: високолiквiднi товари на складi, бажано на складi банка, встановлене обладнання, що залишаiться у користуваннi заставодавця.

       При заставi товарiв в оборотi й переробцi допускаiться змiна складу i натуральноi форми предмета застави (товарних залишкiв, сировини, матерiалiв, напiвфабрикатiв, готовоi продукцii i т.п.) за умови, що iх загальна вартiсть не стане меншою вiд зазаначеноi в договорi застави. З 1996 року заставою може виступати державна власнiсть. Дозвiл на ii заставу надають регiональнi управлiння Фонду державного майна.

Таким чином, обтАЩiктом застави може бути будь-яке майно (основнi засоби, виробничi запаси, готова продукцiя, товари, цiннi папери тАУ акцii, облiгацii, сертифiкати, iнше майно), яке належить заставодавцю на правах власностi i може бути вiдчужено ним згiдно з законодавством i на яке може бути звернено стягнення.

При кредитуваннi сiльськогосподарських товаровиробникiв заставою з iншим майном одночасно може бути передбачена застава майбутнього врожаю сiльськогосподарських культур. При прийняттi в заставу майбутнього врожаю слiд мати на увазi, що посiви повиннi бути обовтАЩязково застрахованi на випадок iх загибелi та iнших несприятливих обставин. У договорi про заставу повинно бути передбачено, що в разi загибелi сiльськогосподарськоi продукцii (посiвiв) банку-заставодержателю надаiться в першу чергу право задоволення вимог по погашенню кредиту з страхового вiдшкодування в межах суми застави.

Iнвестицiйнi кредити надаються в основному пiд заставу обтАЩiктiв незавершеного будiвництва, обладнання, якi належать позичальнику на правах власностi. При прийняттi в заставу незавершеного будiвництва позичальником повинна бути проведена його iнвентарiзацiя, а в окремих випадках тАУ за участю банку-кредитора.

Крiм застави в якостi забезпечення кредиту банком може бути прийнята порука чи гарантiя юридичноi особи, при цьому ця гарантiя надаiться чи у виглядi вiдповiдноi застави чи поручителем (гарантом) повинна бути особа з вiдомою банку платоспроможнiстю.

Договiр поручительства складаiться обовтАЩязково в письмовiй формi i включаi в себе вiдповiдальнiсть поручителя за виконання в повнiй сумi зобовтАЩязань по поверненню позички, що надаiться банком-кредитором, та належних процентiв за ii використання в разi невиконання позичальником зобовтАЩязань по поверненню боргу банку згiдно з кредитним договором, а також зобовтАЩязання солiдарноi вiдповiдальностi з позичальником перед банком-кредитором за виконання зобовтАЩязань по поверненню позички.

Вiдносини по забезпеченню кредитного договору гарантiiю можуть бути оформленi у виглядi гарантiйного листа, наданого органiзацiiю-гарантом. У цьому випадку банк-кредитор зобовтАЩязаний письмово повiдомити гаранта про прийняття гарантiйного листа як забезпечення по кредитному договору.

Якщо по закiнченнi мiсячного строку з дня отримання поручителем (гарантом) претензii банк-кредитор не одержить вiд поручителя (гаранта) кошти в погашення заборгованостi по кредиту i процентах у повнiй сумi, питання про стягнення з поручителя (гаранта) коштiв необхiдно вирiшувати через суд або арбiтражний суд в установленому законом порядку.

Найбiльш припустимим варiантом гарантованого кредиту i гарантiя уряду Украiни чи гарантiя акцiонера банка (в межах вартостi належних йому акцiй). Потiм iде гарантiя банка з числа перших 10-20 за ступенем надiйностi, що працюють на протязi чотирьох-птАЩяти рокiв без особливих проблем.

Врештi-решт може бути прийнята гарантiя прибутково працюючого на протязi кiлькох рокiв пiдприiмства, що маi реальнi активи i обороти, арбiтражнi дii по вiдношенню до якого могли би бути успiшними.

У свiтовiй практицi як забезпечення кредиту застосовуiться страхування кредитних ризикiв.

Страхування вiдповiдальностi позичальника за непогашення кредиту повинно проводитися у повнiй сумi виданого кредиту i процентiв за користування ним. Одночасно з пiдписанням кредитного договору або в перiод дii договору страхування страхувальником (позичальником) може бути переуступлено банку право вимоги вiд страховика сплати страхового вiдшкодування шляхом укладення вiдповiдного договору.

В Украiнi така форма забезпечення використовувалася в 1994тАУ1995 роках, однак в теперiшнiй час вона використовуiться рiдко, оскiльки бiльшiсть вiтчизняних страхових компанiй не i достатньо мiцними, щоб компенсувати збитки банка при настаннi страхового випадку, а послуги iноземних страхових компанiй для вiтчизняних позичальникiв доки недоступнi.

Наступна ознака класифiкацii кредитiв, що надаються комерцiйними банками, тАУ за методами надання.

Вiдповiдно до цiii ознаки розрiзняють:

1) кредити, наданi у разовому порядку;

2) кредити, наданi вiдповiдно до вiдкритоi кредитноi лiнii;

3) гарантiйнi кредити (iз заздалегiдь обумовленою датою надання, за потребою).

Рiзноманiтнiсть iснуючих форм i видiв кредитування тАУ не тiльки результат еволюцii фiнанасовоi системи, але й намагання знизити тяжкiсть кредитного пресу i таким чином не створювати клiiнтам додаткових труднощiв, що можуть викликати ускладнення з поверненням кредитних коштiв.

Найпростiшою формою кредитування i iдиноразова проплата контракту позичальника за рахунок кредитних коштiв банком чи перерахування всiii суми кредиту на розрахунковий рахунок позичальника. В цьому випадку позикова заборгованiсть позичальника виникаi з моменту перерахування коштiв банком. З цього ж моменту виникаi заборгованiсть за процентами. Проценти нараховуються банком з моменту виникнення позиковоi заборгованостi i до моменту надходження коштiв вiд позичальника у погашення кредиту.

Кредитна лiнiя - це письмова угода мiж банком i потенцiйним позичальником, у якiй вказано термiн та умови надання кредиту на перспективу. Цей документ пiдтверджуi, що банк даi згоду надавати кредити у заздалегiдь визначених сумах протягом певного часу i на умовах передбачених угодою. Поки дii кредитна лiнiя, клiiнт може у будь-який момент отримати позику без додаткового оформлення та спецiальних переговорiв iз банкрм. Водночас вiн може i не скористатися своiм правом на отримання кредиту або взяти лише частину суми. У свою чергу, комерцiйний банк може вiдмовитися надавати кредит у рамках затвердженого лiмiту, якщо зауважить значне погiршення фiнансового стану клiiнта або порушення ним умов договору. Як правило кредитнi лiнii вiдкриваються на певний час, найчастiше на рiк. Бiльшiсть з них являють собою тривалi звтАЩязки з банком, якi автоматично продовжуються на новий термiн. За такоi ситуацii ставки вiдсоткiв, лiмiти кредиту та iншi умови змiнюються залежно вiд фiнансового стану, умов i потреб позичальника. На практицi це виливаiться в перманентну прологнацiю кредиту, що даi можливiсть використовувати кредитну лiнiю як довгострокове джерело коштiв.

Кредитна лiнiя - це гнучкий механiзм короткострокового кредитування, завдяки якому задовольняiться тимчасова потреба позичальника в обiгових коштах. Здебiльшого цi грошi йдуть на покриття поточних, часто сезонних витрат. Вигiднiсть кредитноi лiнii в тому, що клiiнт маi до значних кредитних ресурсiв, але виплачуi вiдсоток лише за ту суму, яку фактично позичив на данний момент. Отже, головне призначення кредитноi лiнii для клiiнта - забезпечити власну лiквiднiсть, чи як кажуть, мати тАЬлiквiдну подушкутАЭ.

Укладаючи угоду на кредитну лiнiю, слiд враховувати, що вона передбачаi низку умов, якi обмежують дiяльнiсть позичальника. Цi обмеження можуть бути позитивними (коли, примiром, визначаiться сума робочого капiталу, яку слiд утримувати, або встановлюiться величина певних фiнансових показникiв) i, навпаки, негативними (коли, скажiмо, кредитор лiмiтуi суму використаннякапiталу, вимагаi, щоб позичальник  задля пiдтримки лiнii тримав на безстроковому, безпроцентному депозитному рахунку в банку вiдповiднi кошти). Щоб засвiдчити, що лiнiя використовуiться за призначенням, комерцiйнi банки iвропейських краiн iнодi вдаються до так званого тАЬперiоду очищеннятАЭ - 30-60 денного термiну, протягом якого невидаiться жодного кредиту. У нас нинi такi вимоги не практикуються, оскiльки бiльшiсть позичальникiв (малих фiрм) просто не мають змогу тАЬочистититАЭ лiнiю. Крiм того, тиск банкiвськоi конкуренцii i бажання зберiгти звтАЩязки з клiiнтами утримують вiд легковажних спроб вдаватися до таких обмежень. Першим критерiiм при оцiнцi вартостi кредитноi лiнii i зобовтАЩязання сплатити комiсiйнi платежi. Фактично це цiна за банкiвське зобовтАЩязання тримати лiнiю дiючою. Вiдкриваючи кредитнi лiнii, у банк необхiдно внести комiсiйнi платежi. Розмiр iх залежить вiд вартостi всiii лiнii або ii невикористанноi частини, а крiм того, вiд репутацii позичальника. Рiзних послуг, якi надаються банком, тощо.

Другим критерiiм вартостi кредитноi лiнii i ставка вiдсоткiв, що сплачуiться на позичений капiтал. Усi кредитнi лiнii мають змiннi ставки вiдсоткiв, якi базуються на ставках грошового ринку, плюс премiя за ризик.

Розрiзняють поновлювальну i непоновлювальну кредитну лiнiю. У разi поновлювальноi кредитноi лiнii кредит надаiться i погашаiться у межах втановленого лiмiту заборгованостi автоматично. Вiдкриття непоновлювальноi кредитноi лiнii означаi, що пiсля надання позики i ii погашення вiдносини мiж банком i клiiнтом припиняються. Також можна видiлити цiльову (рамкову) кредитну лiнiю, що вiдкриваiться банком клiiнту для оплати постачань визначених товарiв в рамках одного контракту, що реалiзуiться на протязi року чи iншого перiоду.

При здiйсненнi великих проектiв, що включають кiлька учасникiв i достатньо розтягнутi у часi, використовуються гарантiйнi кредити. Сутнiсть даноi форми кредитування тАУ клiiнт i банк заздалегiдь обумовлюють дату надання кредиту. Банк гарантуi оплату зобовтАЩязань позичальника не пiзнiше обумовленого строку. Крiм того, клiiнт i банк можуть домовитися про надання банком кредиту на першу вимогу позичальника. В такому випадку клiiнт до моменту отримання кредиту сплачуi банку комiсiю за зобовтАЩязання, сума якоi повинна перекривати можливi втрати банка при необхiдностi термiнового залучення кредитних ресурсiв.

В практицi захiдних банкiв використовуiться класифiкацiя кредитiв в залежностi вiд iх якiсноi характеристики. НБУ за цiiю ознакою подiляi кредити на:

1) стандартнi;

2) нестандартнi;

3) сумнiвнi;

4) небезпечнi;

5) безнадiйнi.

Стандартнi кредити тАУ це кредити незалежно вiд виду забезпечення, строк погашення яких не настав; кредити, за якими своiчасно i повному обсязi погашаiться основний борг, включаючи кредити, пролонгованi у встановленому порядку, але не бiльше двох разiв, iз загальним строком пролонгацii не бiльше 6 мiсяцiв.

Кредити нестандартнi тАУ кредити, пролонгованi бiльш як два рази або iз загальним строком пролонгацii понад 6 мiсяцiв; простроченi до 60 днiв забезпеченi кредити, а також простроченi до 30 днiв недостатньо забезпеченi кредити.

Сумнiвнi кредити тАУ це простроченi до 30 днiв незабезпеченi кредити; простроченi вiд 30 до 60 днiв недостатньо забезпеченi кредити, а також простроченi вiд 60 до 180 днiв забезпеченi кредити.

Кредити небезпечнi тАУ простроченi вiд 30 до 60 днiв незабезпеченi кредити; простроченi вiд 60 до 180 днiв недостатньо забезпеченi кредити; а також простроченi понад 180 днiв забезпеченi кредити.

Безнадiйнi кредити тАУ простроченi вiд 60 до 180 днiв незабезпеченi кредити i недостатньо забезпеченi кредити, простроченi понад 180 днiв.

Безнадiйна кредитна заборгованiсть списуiться за рахунок коштiв резерву страхування активних операцiй. У разi недостатностi коштiв резерву страхування активних операцiй безнадiйна кредитна заборгованiсть погашаiться за рахунок коштiв резервного фонду, фондiв економiчного стимулювання, iнших фондiв банку, нерозподiленого прибутку минулого року.

       Хоча в цiлому комерцiйнi банки Украiни почали проводити бiльш зважену i обережну кредитну полiтику. Вони не нарощували активнiсть шляхом використання будь-якоi можливостi отримати прибуток вiд залучених коштiв.

Так, якщо станом на 1.01.96 р. по всiх комерцiйних банках Украiни кредити, безнадiйнi до повернення, складали 309 млн.грн., то станом на 1 сiчня 1998 року тАУ 25 млн.грн., тобто вiдхилення (зменшення безнадiйних кредитiв) становить тАУ 284 млн.грн.

В залежностi вiд кiлькостi кредиторiв можна видiлити кредити:

1) наданi одним банком;

2) консорцiумнi кредити;

3) паралельнi кредити.

Консорцiумнi кредити тАУ це кредити, що надаються консорцiумом банкiв. Комерцiйнi банки можуть обтАЩiднуватися у консорцiуми з метою акумуляцii кредитних ресурсiв, як в нацiональнiй так i в iноземнiй валютi, для здiйснення кредитування програм iз значними обсягами, зменшення кредитних ризикiв, дотримання нормативного показника максимальног розмiру ризику на одного позичальника.

Банкiвськi консорцiуми тАУ це тимчасовi обтАЩiднання банкiв, якi створюються для координацii дiй при кредитуваннi однiii, але великоi угоди. Координуi дii учасникiв консорцiуму головний банк (лiдер), який представляi iнтереси консорцiуму, але дii в межах повноважень, якi отримуi вiд iнших учасникiв консорцiуму. За органiзацiю консорцiуму головний банк отримуi спецiальну винагороду, крiм вiдсоткiв та комiсiйних, що покривають його безпосереднi витрати. Члени консорцiуму несуть солiдарну вiдповiдальнiсть позичальниками. Кожен член консорцiуму автономно оцiнюi ефективнiсть проекту i визначаi умови участi в ньому або може пропонувати свiй варiант проведення тiii чи iншоi операцii, для якоi створюiться консорцiум. На пiдставi цих пропозицiй визначаються загальнi скоординованi дii.

У консорцiумнiй угодi можуть брати участь не тiльки кiлька банкiв, але й кiлька позичальникiв, якi мають причетнiсть до заходу, що кредитуiться.

Кредит може надаватися банкiвським консорцiумом таким чином:

тАУ за допомогою акумулювання кредитних ресурсiв у визначеному банку;

тАУ шляхом гарантування загальноi суми кредиту головним банком або групою банкiв, а кредитування здiйснювати у мiру виникнення потреби у кредитi;

тАУ шляхом змiни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсiв за рахунок залучення iнших банкiв для участi у консорцiумнiй угодi.

Рiзновидом консорцiумного кредиту i паралельний кредит. При паралельному кредитуваннi в угодi беруть участь два або бiльше банкiв, якi самостiйно ведуть переговори з позичальником. Банки-кредитори узгоджують мiж собою умови кредитування, щоб у пiдсумку укласти кредитний договiр iз загальними для всiх учасникiв умовами.

При паралельному кредитуваннi кожен банк може самостiйно надавати позичальнику визначену частку кредиту, дотримуючись загальних, узгоджених з iншими банками-кредиторами, умов кредитування.

За строками погашення можна видiлити кредити, що погашаються:

1) водночас;

2) у розстрочку;

3) достроково (за вимогою кредитора, або за заявою позичальника);

4) з регресiiю платежiв  (тобто сплата основного боргу i процентiв по кредиту здiйснюiться щоквартально, щомiсячно, але в першi перiоди суми внескiв будуть вище, а в наступних будуть прогресивно скорочуватися);

5) пiсля закiнчення обумовленого перiоду (мiсяця, кварталу).

Порядок, форма погашення кредиту передбачаються у кредитному договорi. Дiючими правилами банку "Украiна" передбачено, що погашення кредиту може здiйснюватися одноразово i в розстрочку (частково). Одноразове погашення позички передбачаi ii повернення в повнiй сумi у встановлений у кредитному договорi строк.

При погашеннi позички в розстрочку передбачаiться перiодичне погашення суми боргу, повтАЩязане з надходженням виручки вiд реалiзацii продукцii (проведення робiт, надання послуг) та iнших прибуткiв. У цьому разi в кредитному договорi може бути передбачено умовний строк погашення кредиту, конкретнi строки його погашення встановлюються виходячи з позичковоi заборгованостi, що фактично склалася, наприклад, на початок кожного кварталу, року з урахуванням специфiки роботи позичальника та ходу реалiзацii продукцii.

За характером i способом сплати процентiв видiляють кредити:

1) з фiксованою процентною ставкою;

2) з плаваючою процентною ставкою;

3) зi сплатою процента одночасно з отриманням кредита (дисконтний кредит).

Позики з фiксованою процентною ставкою характернi для стабiльноi економiки, однак можуть видаватися на короткий термiн i в умовах iнфляцii.

Очевидно, що в сучасних нестабiльних економiчних умовах бiльшiсть кредитних угод будуть передбачати в своiх умовах плаваючу процентну  ставку. 

Якщо надання кредиту вiдбуваiться за рахунок коштiв, запозичених у Нацiонального банку, то процентна ставка за користування кредитом встановлюiться як облiкова ставка НБУ плюс маржа (5 тАУ 20%), i змiна  процентiв за користування кредитом буде залежати вiд того, наскiльки  змiнюiться облiкова ставка НБУ.

В залежностi вiд цiльового спрямування кредит може бути виробничим чи споживчим.

Переважна частина кредитiв використовуiться у сферi виробництва та реалiзацii сукупного суспiльного продукту i i важливим джерелом формування обiгових коштiв i основних фондiв. Водночас населення теж одержуi значну кредитну допомогу на своi споживчi цiлi, насамперед це кредити на затрати, повтАЩязанi з покращенням житлових умов i створенням пiдсобного домашнього господарства, а також на придбання товарiв в кредит i невiдкладнiпотреби.

Споживчий кредит надаiться тiльки у нацiональнiй грошовiй одиницi фiзичним особам-резидентам Украiни, строк користування споживчим кредитом не повинен перевищувати 10 рокiв.

Нерiвномiрнiсть розвитку кредитних вiдносин комерцiйних банкiв з приватним сектором свiдчить, з одного боку, про потенцiйну спрямованiсть банкiв на спiвробiтництво з недержавними субтАЩiктами-пiдприiмствами та домашнiми господарствами, а з другого тАУ про значнi труднощi, якi iснують на шляху розвитку цього спiвробiтництва. Глибока платiжна криза, що охопила в 1995 роцi всi сфери економiки, погiршення фiнансового стану та кредитоспроможностi приватних пiдприiмств, посилення тиску на банки з боку державних структур внаслiдок того, що держава i акцiонером провiдних комерцiйних банкiв ("Украiна", Промiнвестбанк, Укрсоцбанк тощо) iстотно ускладнили розвиток кредитних вiдносин комерцiйних банкiв з приватним сектором економiки в 1995-1996 роках.

РЖРЖРЖ. Проблеми та перспективи застосування рiзноманiтних

видiв кредиту на Украiнi.

Однiiю з найважливiших функцiй комерцiйних банкiв i функцiя фiнансового посередника, коли, з одного боку, банки залучають заощадження вкладникiв, а з iншого тАУ здiйснюють iнвестицii (вкладання коштiв). Створення сприятливого середовища для цього i повинно стати серцевиною банкiвських реформ.

Рiзноманiтнi види кредитiв, що надаються комерцiними банками, призначенi задовольнити потреби суспiльства в тимчасових коштах i вирiшити його виробничi, споживчi проблеми, сприяти розвитковi окремих чи всiх галузей народного господарства, зробити процес кредитування простiшим i менш ризиковим.

Але на сучасному етапi розвитку украiнськоi економiки iснуi обмаль проблем, якi перешкоджають банкам надавати окремi види кредитiв, сприяють зростанню частки небажаних видiв кредитiв (прострочених, пролонгованих, безнадiйних i т.i.), що погiршуi лiквiднiсть та платоспроможнiсть банкiв.

Як було вже сказано вище, одне з основних обмежень дiяльностi  украiнських комерцiйних банкiв на сучасному етапi - неможливiсть i  небажання комерцiйних банкiв проводити довгострокове кредитування. Це пов'язано з вiдсутнiстю довгих кредитних ресурсiв, вiдсутнiстю серйозних  позичальникiв, якi б мали стiйке фiнансове становище, iнфляцiiю, великим  ризиком неповернення кредитiв. 

Але останнiм часом в економiцi Украiни вiдбулися змiни, якi примусять  комерцiйнi банки переглянути свою кредитну дiяльнiсть i збiльшити частку  довгострокового кредитування.

Економiчна полiтика уряду Украiни та НБУ в 1995-1996 роках створила умови для фiнансовоi стабiлiзацii. Це зумовило нову ситуацiю для дiяльностi банкiвських установ, особливiсть якоi в тому, що багато банкiв, включаючи середнi i великi, взагалi не надавали середньострокових i особливо довгострокових кредитiв. Сфера iх дiяльностi обмежувалась переважно короткостроковим кредитуванням, розрахунково-касовим обслуговуванням клiiнтiв, операцiями з купiвлi-продажу валюти, роботою з державними цiнними паперами. При цьому слiд визначити iстотне зниження номiнальних процентних ставок по кредитах, а також поступову активiзацiю iнвестицiйноi дiяльностi пiдприiмств та пiдвищення iх попиту на середньостроковi та довгостроковi кредити, що вимагаi вiдповiдноi змiни в депозитнiй i кредитнiй тактицi i стратегii, спрямованих на забезпечення фiнансовоi стiйкостi банку в умовах фiнансовоi стабiлiзацii.

В 1997 роцi для Украiни були характернi темпи iнфляцii в 3% [26, с.92], i це викликаi певнi проблеми для комерцiйних банкiв щодо забезпечення iх фiнансовоi стiйкостi, бо структура балансiв украiнських банкiв добре адаптована до значних рiвнiв iнфляцii i могла б сприяти високiй дохiдностi iхньоi фiнансово-посередницькоi дiяльностi. Однак така структура погано пристосована до операцiй в умовах невисокоi iнфляцii, i якщо украiнськi банки не будуть намагатися iстотно змiнити структуру своiх балансiв за низькоi iнфляцii, то це неминуче викличе збiльшення iхнiх збиткiв i призведе до неплатоспроможностi.

Причина цього криiться ось в чому. Зниження середньомiсячних темпiв iнфляцii до рiвня менш нiж 3% зумовить рiзкi зрушення в порiвняльнiй дохiдностi рiзних комбiнацiй активiв i пасивiв. Вiдбудеться iстотне зниження номiнальних процентних ставок по всiх категорiях гривненвих працюючих активiв, включаючи кредити. Це, у свою чергу виклече рiзке скорочення процентноi маржi i, як результат, похитне фiнансову стiйкiсть банкiв.

Очевидно, що зниження iнфляцii до рiвня менше нiж 3% на мiсяць призведе до структурних зрушень у попитi на кредитнi ресурси, збiльшуючи в них частку довгострокових позик.

Зростання строкiв надання кредитiв змушуватиме банки збiльшувати питому вагу строкових зобовтАЩязань, насамперед строкових депозитiв, що в будь-якому разi зумовить пiдвищення банкiвських витрат.

       Коли процентнi ставки мають тенденцiю до зниження, оптимальною фiнансовою стратегiiю для банкiв i орiiнтацiя на залучення переважно короткострокових зобовтАЩязань, в тому числi депозитiв "до запитання". Проте в цьому випадку банк вiдчуi труднощi. По сутi, йому доведеться вибирати один iз двох непривабливих для змiцнення iхнього фiнансового стану варiантiв:

1) йому необхiдно приймати додатковi ризики, повтАЩязанi iз спiввiдношенням зобовтАЩязань "до запитання" i середньострокових працюючих активiв, що збiльшуi загрозу втрати лiквiдностi;

2) вести далi переважно короткострокове кредитування i задовольнятися нижчими процентними доходами внаслiдок перевищення пропозицii над попитом по короткострокових позиках.

Таким чином, успiшна адаптацiя до рiзких змiн у порiвняльнiй дохiдностi рiзних комбiнацiй активiв i пасивiв у звтАЩязку iз стiйким зниженням iнфляцii до рiвня менш нiж 3% на мiсяць вимагатиме вiд украiнських банкiв серйозноi змiни своiх балансiв. Основнi змiни полягатимуть у зменшеннi питомоi ваги зобовтАЩязань "до запитання", в тому числi валютних, при одночасному пiдвищеннi частки строкових зобовтАЩязань, насамперед строкових депозитiв, у пiдвищеннi питомоi ваги працюючих активiв при одночасному скороченнi частки непрацюючих активiв, зокрема, зростаннi питомоi ваги кредитiв реально дiючим пiдприiмницьким структурам.

       Зрозумiло, що повноцiнна участь комерцiйних банкiв у довгостроковому кредитуваннi можлива лише за умови досягнення макроекономiчноi стабiлiзацii. Але це не виключаi необхiдностi запровадження економiчних стимулiв та вiдновлення впливу держави в цьому питаннi.

Незважаючи на те, що жоден з банкiв не досяг рiвня 25% кредитних вкладень довгострокового характеру, НБУ з метою сприяння розвитковi iнвестицiйного процесу дозволив банкам у 1995 роцi надати довгострокових кредитiв бiльше як на 10 трлн. крб. в рахунок обовтАЩязкових резервiв [20, с.50].

З метою заохочення комерцiйних банкiв для довгострокового кредитування iнвестицiйних програм в 1995 роцi здiйснювалося коригування обовтАЩязкових резервiв, якi повиннi знаходитися на кореспондентських рахунках банкiв, на суму наданих ними кредитiв за рахунок власних ресурсiв. Дiя цiii пiльги була продовжена i в 1996 роцi.

В сучасних умовах в Украiнi особливу увагу необхiдно придiляти розвитковi споживчого кредиту, в чому маi допомогти вивчення iноземного досвiду. Розвиток цього виду кредиту насамперед допоможе пiдвищити життiвий рiвень населення. Але з другого боку, саме низький рiвень доходiв населення тАУ головна причина того, що надання населенню споживчих кредитiв банками майже не вiдбуваiться.

Уваги заслуговують такi рiзновиди споживчих кредитiв, що поширенi в США - позики з погашенням у розстрочку i позики, що вiдновляються. Позички зпогашенням у розстрочку застосовуються для купiвлi побутових товарiв тривалого користування, наприклад, для купiвлi автомобiля. Позичальник може за своiм вибором чи погасити позику повнiстю, чи передати автомобiль за залишковою вартiстю банку в якостi сплати непогашеного боргу.

У разi надання банком позички, що вiдновлюiться позичальнику вiдкриваiться кредитна лiнiя з правом отримання кредиту на протязi певного строку. При цьому, якщо позика погашаiться на протязi певного пiльгового строку (30 днiв), то процент на користь банку не нараховуiться.

Для розвитку споживчого кредитування в Украiнi можна передбачити такий варiант: вiдкривати кредитну лiнiю фiзичним особам-позичальникам, якi мають вклади в цьому банку i мають репутацiю акуратних клiiнтiв.

При проведеннi своii кредитноi дiяльностi будь-який банк ставить на  метi зменшити кредитний ризик i таким чином зменшити частку прострочених,  пролонгованих, сумнiвних, небезпечних, безнадiйних кредитiв.

Найсуттiвiший фактор впливу на лiквiднiсть i платоспроможнiсть банкiв i проблема невчасного повернення позик, зростання безнадiйноi кредитноi заборгованостi. Без вжиття кардинальних заходiв щодо виправлення ситуацii з поверненням кредитiв посилюiться загроза втрати лiквiдностi банкiвською системою Украiни. Серед заходiв загальнодержавного масштабу НБУ передбачаi надання прямоi дii Закону Украiни "Про заставу майна" i спрощення процедури реалiзацii заставленого майна, введення iдиного реiстру такого майна, створення резервiв покриття кредитних ризикiв i фондiв страхування вкладiв громадян, якнайшвидше прийняття Закону Украiни "Про кредит", проект якого вже пiдготовлений спецiалiстами НБУ.

В умовах зростання сум неповернених кредитiв посилюiться значення контролю з боку банка за чiтким виконанням умов кредитного договору. Першочергового значення тут набуваi своiчаснiсть сплати боржником чергових процентiв i встановленоi частини погашення основного боргу.

Враховуючи, що кожнiй позицi властивий певний ризик невиплати процентiв чи неповернення позики внаслiдок непередбачених обставин, зрозумiлим i намагання банку кредитувати лише перевiрених позичальникiв, якi добре себе зарекомендували. Однак в умовах нестабiльностi економiки таких клiiнтiв обмаль i обмежитися лише ними тАУ це поставити пiд сумнiв дiяльнiсть банку як кредитноi установи. Тому доцiльно не втрачати можливостi нарощувати обсяг позичкових операцiй i за рахунок тих iз них, для яких властивий пiдвищений ризик. Адже саме для них характерна бiльша дохiднiсть у порiвняннi з слаборизиковими. Беручи до уваги iснування обернено пропорцiональноi залежностi мiж величиною ризику i дохiднiстю кредитних операцiй, кожний банк у центр позичковоi полiтики повинен ставити забезпечення збалансованостi мiж ризиковiстю та обережнiстю. Надмiрна (невиправдана) ризиковiсть посилюi загрозу падiння дохiдностi банку внаслiдок неповернення боргiв, а то й невиплати процентiв, тодi як перебiльшена обережнiсть знову ж таки не даi змоги використати багато якi прибутковi можливостi.

У зв'язку з цим очевидним i регулювання кредитних ризикiв та реалiзацiя заходiв щодо помтАЩякшення iхнього впливу на дохiднiсть банку. У вiтчизнянiй практицi встановлено лише один показник, який стосуiться оцiнки кредитних ризикiв. Це економiчний норматив, встановлений у законодавчому порядку тАУ максимальний розмiр ризику на одного позичальника. Цього недостатньо хоча б тому, що зазначений норматив обмежуiться лише грошовим обсягом ризику.

       В iнших краiнах законодавча i нормативна база оцiнки i розмежування кредитних ризикiв розроблена значно повнiше. Наприклад, у Росii Iнструкцiя №1 вiд 30.01.96Вар. встановила 4 нормативи, що регулюють кредитнi ризики банкiвськоi системи: максимальний розмiр ризику на одного боржника або групу повтАЩязаних боржникiв; максимальний розмiр кредитiв, гарантiй i поручительств, наданих банком своiм учасникам (акцiонерам); максимальний розмiр великих кредитних ризикiв; максимальний розмiр кредитiв, гарантiй i поручительств, наданих кредитною органiзацiiю своiм iнсайдерам.

Багато проблем комерцiйних банкiв у кредитнiй дiяльностi повтАЩязанi з обтАЩiктивними причинами фiнансових негараздiв у банкiвськiй системi. Вони випливають iз загального стану економiки держави, вiдсутностi належного досвiду i вiдповiдно пiдготовлених кадрiв для функцiонування банкiв в умовах ринкових перетворень. Поряд iз тим фiнансовi проблеми багатьох комерцiйних банкiв значною мiрою також повтАЩязанi iз субтАЩiктивними факторами. Це, зокрема, занадто ризикова кредитна полiтика iхнiх керiвникiв, зумовлена гонитвою за високими прибутками тощо.

Наприклад, пiд час iнспектування комерцiйних банкiв виявлено ряд порушень, якi стосуються кредитування субтАЩiктiв пiдприiмницькоi дiяльностi та кредитних вiдносин:

1. Порушення основних принципiв кредитування, викладених у положеннi "Про кредитування". Кредитна полiтика характеризуiться пiдвищеним ризиком. Значна кiлькiсть банкiв маi в кредитному портфелi критичну питому вагу пролонгованих, прострочених та безнадiйних щодо повернення позик.

2. Недостатнiй аналiз фiнансового стану позичальникiв при наданнi кредитiв.

3. Вiдсутнiсть аналiзу кредитного портфелю з боку керiвникiв комерцiйних банкiв, що призводить до концентрацii кредитних ресурсiв у руках одного позичальника.

4. Надання кредитiв без оформлення належним чином договорiв.

5. Низький рiвень якостi укладених договорiв з юридичноi точки зору (вiдсутнiсть пунктiв про коригування процентних ставок, про санкцii за нецiльове використання позики, неконкретне визначення мети надання кредиту або повна його вiдсутнiсть; надання кредиту без встановлення чiтких строкiв його повернення тощо).

6.Порушення вимог Положення "Про кредитування"  в частинi оформлення кредитних справ позичальникiв (такi справи або повнiстю вiдсутнi або пакет документiв укомплектований лише частково, вiдсутнiсть у справi договорiв на пролонгацiю).

7. Недотримання вимог Закону Украiни "Про заставу"  (надання позик пiд забезпечення без нотарiального засвiдчення застави, без страхування заставленого майна, прийняття заставленого майна тiльки на суму виданих кредитiв без врахування вiдсоткiв за користування, вiдсутнiсть у кредитнiй справi опису заставленого майна тощо).

8. Несвоiчасне вiднесення простроченоi та пролонгованоi заборгованостi на вiдповiднi рахунки, що призводить до викривлення бухгалтерськоi звiтностi тощо.

9. У бiльшостi випадкiв комерцiйнi банки не перевiряють цiльове використання наданих кредитiв.

10. Претензiйно-позовна робота комерцiйних банкiв ведеться на низькому рiвнi.

       Звичайно, цi всi порушення сприяють зростанню в кредитних портфелях  комерцiйних банкiв проблемних видiв кредитiв, що i надзвичайно негативним  явищем.

       Неможливiсть одержувати зараз прибутки iнфляцiйного характеру i вимагаi вiд комерцiйних банкiв бiльш реального пiдходу до якостi кредитного портфеля. Запобiгти негативним тенденцiям, повтАЩязаним зкредитною дiяльнiстю банкiв, допомагаi також дотримання нормативу достатностi власного капiталу.

Щоб уникнути проблемних кредитiв, банку, перш за все необхiдно звернути увагу на досконалiсть вивчення якостi кредитного портфелю i квалiфiкацiю своiх працiвникiв, що проводять цю оцiнку.

Якщо ж попередження проблемного кредиту не вдалося i i загроза негативного його впливу на дохiднiсть, банк повинен термiново вжити заходiв щодо забезпечення негайного й повного погашення позики. Як показуi практика, добрий ефект даi розроблення спiльно з боржником плану дiй для вiдновлення фiнансовоi стiйкостi пiдприiмства й подолання вад у його дiяльностi.

Якщо застосованi заходи неефективнi, то банк повинен забезпечити задоволення соiх iнтересiв, вимагаючи погашення боргу за рiшенням судових органiв. Може знадобитися й продаж застави, подання претензiй до гаранта тощо.

Але першочергове завдання комерцiйних банкiв тАУ попередити виникнення  небажаних видiв кредитiв, пiдвищити частку строкових, стандартних кредитiв  i скоротити до мiнiмуму або зовсiм уникнути пролонгованих, прострочених,  безнадiйних, небезпечних, сумнiвних кредитiв.

Для досягнення цiii мети Найiональний банк Украiни пропонуi вжити такi заходи:

1. Для захисту комерцiйних банкiв та недопущення надання позичок недобросовiсним клiiнтам i шахраям створити при АУБ банк даних про позичальникiв комерцiйних банкiв Украiни (в якому накопичувалась би iнформацiя про фiнансовий стан позичальникiв, iхню спроможнiсть погасити борги тощо, а також заснувати Всеукраiнський реiстр гарантiй i застав).

2. Органiзувати у комерцiйних банках пiдроздiли з управлiння кредитними ризиками (наприклад, кредитнi комiтети).

3. Проводити полiтику диверсифiкацii активiв i пасивiв комерцiйних банкiв, виходяси з того, що розмiр максимального ризику на одного позичальника не повинен реально перевищувати 10% власних коштiв банку. Розширювати коло вкладникiв, не допускаючи концентрацii залишкiв коштiв на депозитних i вкладних рахунках обмеженоi кiлькостi вкладникiв.

Крiм того, до заходiв, що мають зменшити частку проблемних кредитiв,  вiдносять ефективну спiвпрацю банкiвських фахiвцiв зi своiми партнерами, для чого необхiдно добре знати i постiйно аналiзувати iхню фiнансово-господарську поточну дiяльнiсть, визначати прогнознi тенденцii ii змiни. Для цього в кожному банку доцiльно створити iнформацiйну систему i мати спiвробiтникiв, якi б використовували ii данi. З цiiю метою можливе використання для такоi дiльностi працiвникiв служби безпеки банку. Вона створена в багатьох банках, але, як правило, крiм суто охоронних функцiй, не виконуi iнших.

В умовах становлення банкiвськоi конкуренцii все бiльшого значення в попередженнi виникнення кредитiв проблемних видiв набирають маркетинговi методи ii забезпечення або спiвробiтництво з спецiалiзованими маркетинговими фiрмами. Важливо налагодити й взаiмовигiдну партнерську роботу зi страховими компанiями. Зазначенi заходи здатнi мiнiмiзувати вплив проблемних кредитiв на банкiвську дохiднiсть.

       Але глобально проблема безнадiйних боргiв не вирiшуiться.

Деякi види кредитiв, що надаються комерцiйними банками в розрiзi окремих галузей народного господарства, теж зумовлюють банкiвськi проблеми i погiршують iх фiнансовий стан.

Також зараз прослiдковуiться надмiрне кредитування промисловостi, не здатноi ефективно використовувати одержанi кошти. Саме у виробництвi зосереджена бiльша частина "мертвих" кредитiв колишнiх спецбанкiв. I коли б не "особливе" становище цих структур, НБУ давно б мав перевести iх на режим фiнансового оздоровлення за невиконання нормативiв лiквiдностi та платоспроможностi. Бiльшу частину цих кредитiв було надано або за прямою вказiвкою, або за неофiцiйними, але настiйливими рекомендацiями уряду та його окремих членiв. Величезнi збитки цих банкiв становлять потенцiйну загрозу стабiльностi для всiii банкiвськоi системи.

Не менша частка кредитiв виробникам припадаi й на неоплаченi ними електроенергiю та енергоносii, що поставило на межу банкрутства постачальникiв. Водночас практично жодне пiдприiмство не пройшло повну процедуру банкрутства за накопиченi борги. Це надихаi боржникiв дiяти впевнено i надалi.

Агропромисловий банк "Украiна" на початку 1997 року зiткнувся з  проблемами, що пов'язанi з наданням такого виду кредитiв як кредити пiдприiмствам агропромислового комплексу.

Складнiсть в проведеннi цього виду кредитування визначалася трьома  основними факторами: тиском з боку Уряду i вимогами прокредитувати сiльгоспвиробника, бажанням банку прокредитувати, що обгрунтовано можливiстю отримати гарну вiддачу, i найжорсткими вимогами НБУ до дотримання нормативiв. У зв`язку з цим банк пiшов на деякi порушення  нормативiв, але вже наприкiнцi квiтня показники лiквiдностi були  вiдновленi.

Кредитування державного сектору доставляi комерцiйним банкам теж чимало проблем, це i причиною того, що банки уникають проведення цього виду кредитування. 

Перш за все тут постаi питання про довiру банкiв до своiх дебiторiв, у тому числi i до держави. Iнституцiйнi завдання: насамперед закон про банкрутство, закон про заставу, оформлення фiнансових зобовтАЩязань через документи, що мають юридичну силу, судова процедура розгляду та задоволення позовiв.

Закон про заставу безпосередньо повтАЩязаний iз законом про власнiсть i процесом приватизацii. Без чiткого закону про власнiсть закон про заставу буде складним у трактуваннi власностi, що заставляiться, його буде важко ефективно реалiзувати. У разi банкрутсва державного пiдприiмства держава повинна вiдповiдати за його зобовтАЩязаннями як власник цього пiдприiмства. Схема кредиту пiд заставу власностi повинна бути доповнена оформленням фiнансових зобовтАЩязань i судовою процедурою розгляду та задоволення позовiв.

Глибоку кризу банкiвськоi дiяльностi не можна подолати суто банкiвськими заходами. Необхiдно проводити оздоровлення фiнансiв базовоi ланки економiки, а саме пiдприiмств. Для цього треба, перш за все, встановити жорстку фiнансову дисциплiну i для Уряду, i для всiх субтАЩiктiв господарювання. Всi мають жити на своi кошти i платити за своiми зобовтАЩязаннями.

Крiм того, необхiдно лiквiдувати штучне запобiгання банкрутств державних пiдприiмств. Уряд врештi-решт маi визначитися з перелiком пiдприiмств, якi вiн залишаi в державнiй власностi, i за рахунок бюджетних ресурсiв забезпечуi iх санацiю. Причому цей перелiк маi бути критичним за обсягом наявних фiнансових можливостей Уряду.

Ось чому Асоцiацiя украiнських банкiв вважаi зупинення негативних процесiв в економiцi i в банкiвськiй системi в реальному прискореннi економiчних реформ, у центрi яких маi стояти повна фiнансова вiдповiдальнiсть субтАЩiктiв господарювання будь-якоi форми власностi за результати своii дiяльностi.

Якщо розглядати кредити за цiльовим призначенням i використанням, то можна видiлити такий вид як експортний кредит. Проведення цього виду кредитування маi на метi вiдновити вiтчизняне виробництво, збiльшити доходи i виробничi можливостi украiнських пiдприiмств, завоювати новi ринки збуту. Але одночасно постаi проблема низькоi якостi продукцii вiтчизняних виробникiв. Тому необхiдний крок на шляху розвитку цього виду кредиту тАУ iнвестицii комерцiйних банкiв i держави в основнi фонди пiдприiмств, науково-дослiдницьку роботу з метою пiдвищення конкурентоВнспроможностi товарiв украiнського виробництва.

Сучасна економiчна ситуацiя в Украiнi обмежуi дiяльнiсть комерцiйних  банкiв в наданнi окремих видiв кредитiв. Наприклад, за умов iнфляцii стаi практично неможлиВнвим надавати кредити пiд фiксовану процентну ставку,  бажання захистити себе вiд ризику неповернення кредиту змушуi банки  надавати кредити з погашенням у розстрочку i уникати кредитiв, що  погашаються водночас. Виникають проблеми з наданням споживчих кредитiв, що  передусiм пов'язано з низьким рiвнем доходiв населення.

       В сучасних умовах слiд звернути увагу на розвиток такого виду кредиту як контокорентний кредит. В iноземнiй економiчнiй лiтературi контокорентний кредит характеризуiться як класична форма кредиту. Контокорентний кредит маi переваги у порiвняннi з iншими видами кредиту, так як вiн спрощуi взаiмовiдносини мiж банком i позичальником, здешевлюi процес кредитування, даi можливiсть отриВнмати необхiдну додаткову суму майже в будь-який момент.

Але за сучасних умов контокорентне кредитування суб`iктiв господарювання Украiни неможливе, це пов'язано з низькою платiжною дисциплiною, хронiчним недостатком власних оборотних коштiв у пiдприiмств, майже зупиненим виробництвом, що затримуi надходження коштiв на розрахунковi, поточнi рахунки пiдприiмств.

Отже, проблеми надання окремих видiв кредитiв комерцiйними банками  перш за все необхiдно вирiшувати на загальнодержавному рiвнi. Без оздоровлення економiки в цiлому, без оздоровлення виробничого сектору  неможлива повноцiнна дiяльнiсть украiнських комерцiйних банкiв в наданнi  рiзноманiтних видiв кредиту i уникнення проблемних кредитiв, якi, на жаль,  доки що переважають в кредитних портфелях комерцiйних банкiв.

Висновки.

Таким чином, в процесi роботи ми прийшли до таких висновкiв.

Надання кредитiв тАУ це головна економiчна функцiя банкiв. Але ця функцiя також пов'`язана з ризиком, оскiльки дii як зовнiшнiх (економiчнi умови в краiнi), так i внутрiшнiх факторiв (помилки в керiвництвi) можуть призвести до значних збиткiв банку.

Кредит тАУ це перерозподiльча категорiя, i використовуiться вiн як iнструмент перерозподiлу вже iснуючих благ i цiнностей, тобто, щоб кредит виконував своi функцii в сучасних умовах i сприяв перерозподiлу капiталу з метою розвитку виробництва, його оптимiзацii, необхiдно перш за все зробити дiючими вiтчизнянi пiдприiмства.

Кредит тАУ це складна економiчна категорiя, яка вiдображаi не тiльки рух позичкового капiталу, але й взаiмовiдносини мiж суб'iктами. Не можна сказати, що кредит тАУ це передача грошових коштiв у тимчасове користування вiд кредитора до позичальника, вiн поiднуi в собi також правовi взаiмовiдносини суб'iктiв i, навiть, iх особисте ставлення один до одного.

Кредитування тАУ це галузь дiяльностi, яка iснуi за своiми жорсткими законами, принципами. За своiю природою принципи кредитування подiляються на тi, що вiдображають сутнiсть функцiй кредиту, i загальноекономiчнi. Принципи кредитування i невiд'iмною частиною кредиту. По-перше, вони вiдрiзняють кредит як економiчну категорiю вiд iнших економiчних категорiй, а по-друге, мають чисто практичне значення, так як банки, реалiзуючи цi принципи в своiй кредитнiй дiяльностi, досягають двi основнi цiлi: отримання прибутку i мiнiмiзацiя ризику збитковостi кредитних операцiй.

Характеризуючи кредит як економiчну категорiю, слiд сказати, що вiн складаiться з двох елементiв: суб'iкта i об'iкта кредитноi угоди. Теза про те, що будь-якi господарюючi органи чи громадяни можуть отримати кредит в банку, не маi практичного застосування. При прийняттi рiшення про те, надавати чи не надавати кредит позичальнику, банк приймаi до уваги велику кiлькiсть факторiв, серед яких: поряднiсть та чеснiсть клiiнта, стан його здоров`я, платоспроможнiсть, наявнiсть певноi квалiфiкацii i т.i. Тобто кредит може отримати тiльки той клiiнт банку, що маi реальнi передумови до його повернення i можливiсть сплатити за його користування проценти. Таким чином контролюiться фактор ризику кредитних операцiй. Об'iкт кредитування визначаi цiльову направленiсть кредиту, тобто, визначаючи об'iкт, пiд який надаватиметься кредит, рiвень ризику також тримаiться на певному рiвнi.

Першоосновою кредитноi дiяльностi комерцiйного банку i його пасивнi операцii: дiяльнiсть по залученню вкладiв фiзичних i юридичних осiб, мiжбанкiвських кредитiв, випуску цiнних паперiв. Саме в цьому проявляiться функцiя банкiвських установ як фiнансових посередникiв мiж тими суб'iктами, хто маi тимчасово вiльнi кошти i тими, хто реалiзуi в даний момент своi виробничi, науковi проекти i потребуi додаткового капiталу.

Собiвартiсть залучених ресурсiв маi важливе значення для формування кредитноi полiтики комерцiйного банку, так як "цiна" кредиту (тобто рiвень процентноi ставки за його користування) визначаiться як цiна залучених ресурсiв плюс маржа. Маржа встановлюiться на такому рiвнi, щоб банк мав можливiсть вiдшкодувати своi збитки по обслуговуванню залучених ресурсiв, а також отримати певний рiвень прибутку.

Активи i пасиви банку тiсно пов'язанi мiж собою. Структура тАЬкредитного портфелятАЭ комерцiйного банка, пакет довгострокових i короткострокових позик, що надаватиметься банком своiм позичальникам, залежить вiд характеристики залучених ресурсiв i строкiв користування ними. Пiдтримання цього спiввiдношення i основою фiнансовоi стiйкостi банку i зберiгання його лiквiдностi на належному рiвнi. Розширення операцiй по залученню ресурсiв недоцiльно, якщо банк утримуiться вiд проведення активноi кредитноi дiяльностi. Тобто банк повинен мiнiмiзувати своi вiльнi ресурси, щоб вони не приносили збиткiв.

Незважаючи на те, що фiнансове посередництво тАУ головна функцiя банкiвських установ i кредитування тАУ це найактивнiший iнструмент отримання банкiвського прибутку, в Украiнi в сучасних умовах вiдмiчаiться тенденцiя скорочення кредитування, бiльш того, Нацiональний банк Украiни рекомендуi комерцiйним банкам утримуватися вiд активноi кредитноi дiяльностi i поширювати свою дiяльнiсть за рахунок менш ризикових операцiй. Звiсно, це передусiм пов`язано з великим ризиком неповернення кредитiв в нестабiльних економiчних умовах i в умовах згортання вiтчизняного виробництва. В структурi збиткiв комерцiйних банкiв найбiльшу питому вагу в сучасних умовах займають збитки вiд проведення кредитноi дiяльностi. Однiiю з причин цього становища i неможливiсть отримувати прибутки iнфляцiйного характеру, як це було в 1991-1994 роках, в умовах помiрних темпiв iнфляцii. Збитковiсть кредитних операцiй, iх велика ризиковiсть значно похитнули фiнансову стiйкiсть украiнських банкiв, поставили iх на межу банкрутства.

Один iз шляхiв покращення фiнансовоi стiйкостi i утримання лiквiдностi комерцiйних банкiв на належному рiвнi тАУ це створення страхових фондiв, за рахунок яких покриваються збитки вiд кредитноi дiяльностi банкiв. Але дiя цього "механiзму захисту" обмежена, так як банки не зацiкавленi "заморожувати" кошти, якi можуть приносити прибуток, крiм того, деяким банкам не вистачить всього отриманого ними прибутку, щоб сформувати резерв у повному обсязi. Тому на даний момент резерв украiнських комерцiйних банкiв складаi близько 20% вiд потреби .

Ознак, за якими можна класифiкувати кредити комерцiйних банкiв, дуже багато, однак, можна видiлити кiлька основних:

тАУ за строками користування;

тАУ за методами надання;

тАУ за строками погашення;

тАУ за якiсною характеристикою;

тАУ за цiльовим призначенням.

Характеристика видовоi структури кредитi в "кредитному портфелi" комерцiйного банку допомагаi оцiнити лiквiднiсть банку на даний момент, оцiнити ступiнь ризиковостi проведення кредитних операцiй комерцiйним банком, виявити шляхи уникнення проблемних кредитiв в "кредитному портфелi".

Якщо порiвнювати дiяльнiсть комерцiйних банкiв кiлька рокiв тому i в теперiшнiй час, то можна сказати, що iх кредитна полiтика стала бiльш зваженою i менш ризиВнкоВнвою. Зокрема, про цей факт свiдчить те, що в структурi забезпечення наданих кредитiв найбiльшу питому вагу займають кредити, забезпеченi заставою, тАУ майже 50%.

Найгострiша проблема комерцiйних банкiв в областi кредитування на даний момент тАУ неможливiсть надання кредитiв довгострокового характеру. Саме цей вид кредитiв маi вiдновити iнвестицiйний процес в Украiнi, сприяти розширенню вiтчизняного виробництва. Але на сучасному етапi iснуi ще багато перешкод для розвитку довгострокового кредитування, якi носять як об'iктивний (iнфляцiйнi процеси в економiцi, вiдсутнiсть надiйних i серйозних позичальникiв, вiдсутнiсть "довгих" кредитних ресурсiв), так i об'iктивний (недостатнiсть досвiду банкiвським працiвникам в наданнi довгострокових кредитiв) характер.

Криза банкiвськоi системи проявляiться в тому, що в "кредитних портфелях" комерцiйних банкiв велику питому вагу займають так званi проблемнi кредити. Фактори виникнення проблемних кредитiв мають також зовнiшнi i внутрiшнi походження. Щоб зменшити частку безнадiйних, небезпечних i т.i. кредитiв, необхiдно не тiльки долати iнфляцiйнi процеси, пiдiймати вiтчизняне виробництво, але й вирiшувати цю проблему на рiвнi банку, постiйно пiдвищуючи квалiфiкацiю банкiвських робiтникiв. В сучасних умовах виявляiться просто неможливим надання банками окремих видiв кредитiв, наприклад, кредитiв з фiксованою процентною ставкою, чи активно проводити кредитування населення, рiвень доходiв якого дуже малий.

Уповiльнене реформування народного господарства загострюi i поширюi проблеми банкiвськоi системи. Вiдсутнiсть виробникiв, якi зацiкавленi у виробництвi якiсноi вiтчизняноi продукцii, iнфляцiйнi процеси в економiцi, тягар утримання тАЬна плавутАЭ державних пiдприiмств тАУ все це обмежуi кредитну дiяльнiсть комерцiйних банкiв i робить ii невигiдною.

Клiiнтiв з доброю кредитною iсторiiю не так багато. Залишаiться тiльки виростити iх самим - вiд малого до середнього i великого.

Додаток № 1

КРЕДИТИ НАДАНРЖ КОМЕРЦРЖЙНИМИ БАНКАМИ

СУБтАЩРДКТАМ ГОСПОДАРЮВАННЯ УКРАРЗНИ

Перiод	Усьго	У тому числi за видами
		валют	кредитiв
		нацiональнiй	iноземнiй	короткострокових	довгострокових
Залишки заборгованостi на кiнець перiоду, млн грн
1996	5452	4102	1350	4845	607
1997	72 95	5195	2100	6522	773
1998
РЖ квартал	7343	5001	2342	6351	992
РЖРЖ квартал	7634	5104	2530	6575	1059
РЖРЖРЖ квартал	9182	4985	4197	7669	1513
жовтень	8891	4761	4130	7406	1485
листопад	8891	4847	4043	7335	1556
Темпи зростання до попереднього перiоду, %
1998
РЖ квартал	101	96	112	97	128
РЖРЖ квартал	104	102	108	104	107
РЖРЖРЖ квартал	120	98	166	117	143
жовтень	97	96	98	97	98
листопад	100	102	98	99	105
Питома вага в загальному обсязi, %
1996	100	75,2	24,8	88,9	11,1
1997	100	71,2	28,8	89,4	10,6
1998
РЖ квартал	100	68,1	31,9	86,5	13,5
РЖРЖ квартал	100	66,9	33,1	86,1	13,9
РЖРЖРЖ квартал	100	54,3	45,7	83,5	16,5
жовтень	100	53,5	46,5	83,3	16,7
листопад	100	54,5	45,5	82,5	17,5

Додаток № 2

КРЕДИТИ НАДАНРЖ КОМЕРЦРЖЙНИМИ БАНКАМИ

СУБтАЩРДКТАМ ГОСПОДАРЮВАННЯ УКРАРЗНИ НА 01.12.1998 РОКУ

(за галузями)

(залишки заборгованостi, млн грн)

		У тому числi за видами	Питома вага в загальному
Галузi	усьго	валют	кредитiв	обсязi, %
		нацiонал.	iнозем.	короткострокових	довгострокових
				усьго	нац.	iноз.	усього	нац.	iноз.	короткостроковi	довгостроковi
Усього	8891	4847	4043	7335	4230	3105	1556	618	938	82,5	17,5
з них:
1.Кредити наданi юридичним особам	8438	4424	4014	7097	4020	3076	1341	403	938	84,1	15,9
Промисловiсть	3535	1566	1969	3042	1473	1570	493	94	399	86,1	13,9
С/Г	331	217	114	243	187	55	89	30	59	73,3	26,7
Транспорт	244	89	155	163	71	92	81	18	63	67,0	33,0
Будiвництво	192	141	51	145	102	42	47	39	8	75,5	24,5
Торгiвля та громадське харчування	2627	1575	1052	2292	1444	848	335	132	203	87,2	12,8
Житлово-комунальне господарство	26	18	8	23	17	7	3	1	1	90,1	9,9
Наука i наукове обслуговування	67	26	42	35	22	12	33	3	29	51,5	48,5
2. Кредити наданi фiзичним особам	453	423	30	238	209	29	215	214	1	52,5	47,5

Додаток № 3

КРЕДИТИ НАДАНРЖ КОМЕРЦРЖЙНИМИ БАНКАМИ

СУБтАЩРДКТАМ ГОСПОДАРЮВАННЯ УКРАРЗНИ НА 01.12.1998 РОКУ

(за видами кредитiв)

(азлишкi заборгованостi, млн грн)

       

		У тому числi у валютi	РЖз загальноi суми	Питома вага видiв
Види кредитiв	Усього	нац.	iноз	юридичним особам	фiзичним особам	кредиту у
				усього	нац.	iноз.	усьго	нац.	iноз.	загальному обсязi, %
Усього	8891	4847	4043	8438	4424	4014	453	424	30	100
Овердрафт	50	45	5	48	45	4	1,78	0,41	1,37	0,6
За операцiями репо	6	6	---	6	6	---	---	---	---	0,1
За врахованими векселями	302	302	---	302	302	---	---	---	---	3,4
За факторинговими операцiями	22	22	---	22	22	---	---	---	---	0,3
За внутрiшнiми торгiвельними операцiями	1167	1050	117	1167	1050	117	---	---	---	13,1
Кредити за експортно-iмпортними операцiями	2701	114	2587	2701	114	2587		---	---	30,4
РЖншi кредити в поточну дiяльнiсть	3711	2969	742	3359	2644	715	352	325	27	41,7
РЖншi кредити в iнвестецiйну дiяльнiсть	931	339	592	831	240	591	100	98	1	10,5

Додаток № 4

СТРУКТУРА КРЕДИТРЖВ, НАДАНИХ КОМЕРЦРЖЙНИМИ БАНКАМИ СУБтАЩРДКТАМ ГОСПОДАРЮВАННЯ

  ЗА ЦРЖЛЬВИМИ ВКЛАДЕННЯМИ НА 01.12.1998 РОКУ.

            

Перелiк використаноi лiтератури.

1. Закон Украiни "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", Закони Украiни, ред. кол. Опришко В.Ф. та iн., т. 1, К., 1996.
2. Закон Украiни "Про заставу", Вiдомостi Верховноi Ради Украiни, №47, 24 листопада 1992 р.
3. Указ Президента Украiни вiд 16 серпня 1995 року №751 "Про внесення змiн до Указу Президента Украiни вiд 16 березня 1995 року №227 тАЬПро заходи щодо стабiлiзацii фiнансового стану пiдприiмствтАЭ.
4. Положення Нацiонального банку Украiни "Про порядок здiйснення консорцiумного кредитування", затверджено постановою ПравВнлiння НБУ №37 вiд 21 лютого 1996 р.
5. Положення Нацiонального банку Украiни "Про кредитування", затверджено постановою Правлiння Нацiонального банку Украiни №246, 23 вересня 1995 р.
6. Положення "Про порядок формування i використання резерву на можливi втрати за позиками комерцiйних банкiв, затверджено постановою Правлiння НБУ №20Ва вiд 31 сiчня 1996 року.
7. Постановление Национального банка Украины №88 от 4 апреля 1997 года тАЬО  дальнейшей деятельности акционерно-коммерческого банка тАЬУкраинатАЭ  //Бизнес, №88 от 13 мая 1997 г.
8. Iнструкцiя №10 "Про порядок регулювання та аналiз дiяльностi комерцiйних банкiв", затверджено постановою Правлiння НБУ №343 вiд 30 грудня 1996 року.
9. Положення "Про списання безнадiйноi заборгованостi з балансу установ банку "Украiна", затверджено постановою Правлiння банку "Украiна" вiд 27 серпня 1996 року.
10. Порядок контролю виконання позичальниками умов кредитних договорiв, затверджено Рiшенням кредитного комiтету банку "Украiна" 17 жовтня 1996 року.
11. Рекомендацii по короткостроковому i довгостроковому кредитуванню, банк "Украiна", управлiння короткострокових кредитних вкладень, 1994.
12. Адибеков М.Г., Кредитные операции: классификация, порядок привлечения и учет, Москва, издательство АО "Консалтбанкир", 1995.
13. Банковские операции, часть 1, под ред. О.И.Лаврушина, М., "ИНФРА-М", 1995.
14. Банковский портфель, кн. 1, отв.ред. Ю.И.Коробов, Ю.Б.Рубин, В.И.Солдаткин, М., "Соминтэк", 1994.
15. Банковский портфель, кн. 3, отв. ред. Ю.И.Коробов, Ю.Б.Рубин, В,И,Солдаткин, М., "Соминтэк", 1994.
16. Банковское дело, под ред. Колесникова В.И., Кроливецкой Л.П., М., "Финансы и статистика", 1995.
17. Банковское дело, под ред. Лаврушина О.И., М., 1992.
18. Грошi i кредит, пiд ред. М.I.Савлука, К., "Либiдь",  1992.
19. Ермаков С.Л., Работа коммерческого банка по кредитованию заемщиков, М., Компания "Алес", 1995.
20. Основы банковского дела. Под ред. А.Н.Мороза, К. "Либра", 1994.
21. Рид Э., Коттер Р., Гилл Э., Смит Р., Коммерческие банки, М., совместное советско-американское предприятие "Космополис", 1991.
22. Усоскин В.М., Современный коммерческий банк. Управление и операции, М., ИПЦ "Вазар-ферро", 1994.
23. Савлук М.I., Роль банкiвськоi системи в реформуваннi економiки Украiни //Фiнанси Украiни, №6, 1996 р.
24. Банкiвська справа, №1, 1997 р.
25. Зовнiшня торгiвля, 1998, № 2-3
26. Вiсник НБУ 1998, № 11
27. Фiнанси Украiни № 10, 1998
28. Фiнанси Украiни, №2, 1997 р.
29. Вiсник НБУ, №10, 1998 р.
30. Банкiвська справа, №1, 1996 р.
31. Вiсник НБУ № 9, 1998
32. Банкiвська справа, № 4, 1998
33. Вiсник НБУ, №1, 1998 р.
34. Фiнанси Украiни № 12, 1998 р.
35. Бюлетень НБУ №11, 1998

РЕЦЕНЗРЖЯ.

Вместе с этим смотрят:

Виды ценных бумаг и их классификация
Влияние малых и крупных банков на экономику России
Возвратность кредита и меры по обеспечению возврата банковских ссуд
Выпуск ценных бумаг коммерческим банком