Поняття громадянського суспiльства i правовоi держави

Реферат виконав Бранiцький В.Л.

Мiнiстерство освiти Украiни

Нацiональний Унiверситет тАЮКиiво-Могилянська академiятАЭ

Факультет економiчних наук

Кафедра економiчноi теорii

Киiв, 2005

Поняття правовоi держави

Правова держава тАФ це така держава, в якiй функцiонуi режим конституцiйного правлiння, iснуi розвинута i несуперечлива правова система й ефективна судова влада, забезпечено реальний розподiл влад з iхньою ефективною взаiмодiiю та взаiмоконтролем, з розвинутим контролем з боку суспiльства державноi влади. Загальний демократичний устрiй системи влади i полiтики правовоi держави органiчно пов'язаний з його правовими засадами. В основу правовоi держави покладено рiвнiсть державноi влади, громадянина i суспiльства, iхня правова рiвнiсть перед законом.

Сукупнiсть названих при розглядi iсторii становлення i розвитку правовоi держави факторiв i визначальною для втiлення цiii iдеi в життя. Це пояснюiться рядом причин. Нi влада, нi саме по собi право не можуть бути реальними гарантами виконання законiв, якщо право не легiтимоване (тобто, не визнане належним до виконання) суспiльством. Тiльки iхня легiтимнiсть, визнання суспiльством i тому обов'язковiсть виконання забезпечують дiйсне дотримання законiв суспiльством i державою, так само, як i створення iхньоi системи, i виключають протиправну практику з обох сторiн. Але суспiльство може добитися цього, тiльки досягнувши достатньо високого рiвня громадянського, а отже, i культурного, цивiлiзацiйного, матерiального й iнтелектуального розвитку, тобто ставши громадянським суспiльством. Громадяни такого суспiльства не скованi дисциплiною страху i панування. Вони надiленi власнiстю, володiють свободами i правами, i володiння цими цiнностями робить iх вiдповiдальними за збереження i примноження цих цiнностей. Вони ж захищають i державу, яка стаi вiдповiдальною за всi види безпеки людини i суспiльства i iхнiх надбань.

Основою реально значимих правових вiдносин у правовiй державi стають не правовi норми самi по собi, приписи i санкцii, як би досконало вони не були сформульованi. РЗхньою першоосновою служать елементарнi почуття порядностi, моральностi, почуття обов'язку, усвiдомлення вiдповiдальностi, здатнiсть людини i суспiльства до критичного самопiзнання, звичка до дисциплiни i вмiння дисциплiнувати себе, справжня громадянськiсть. З громадянськiстю в ii справжньому розумiннi несумiснi такi негативнi соцiальнi явища, як корупцiя, пiдкуп, хабарництво, пiдмiна суспiльних зв'язкiв кровно-спорiдненими, клановими, економiчне, соцiальне i полiтичне пiдпiлля тощо.

Проте, правосвiдомiсть, яка виникаi на таких основах, ще не вiдрiзняi громадянський i правовий стан суспiльства вiд законослухняного суспiльства неправового типу. Не тiльки суверенiтет права i рiвне загальне пiдпорядкування йому вiдрiзняють дiйсно правовi вiдносини, але й демократичний, громадянський змiст самого права. Член правовоi держави i громадянського суспiльства користуiться свободою, суспiльною довiрою i повагою, розвинутою правосвiдомiстю, що виключаi думку про його винятковiсть, його особливий, непiдвладний законовi, статус, пов'язаний з його становищем у суспiльствi, з привiлеiм стояти над законом.

Правова держава i громадянське суспiльство формуються спiльно, i процес iхнього творення займаi тривалий iсторичний перiод. Вiн здiйснюiться також разом з розвитком суспiльства i вимагаi цiлеспрямованих зусиль. Нi правова держава, нi громадянське суспiльство не вводяться одноразовим актом i не можуть стати результатом чистого законодавства. Увесь цей процес повинен бути органiчним для суспiльства, яке дозрiло до вiдповiдних змiн.

Головнi ознаки правовоi держави

Соцiально-змiстовнi

1. Закрiплення в законодавствi основних прав людини.

2. Панування у суспiльному i державному життi законiв, якi виражають волю бiльшостi або всього населення, забезпечуючи та гарантуючи непорушнiсть прав меншостi або окремого iндивiда, втiлюючи, при цьому, загальнолюдськi цiнностi та iдеали.

3. Урегулювання вiдносин мiж особою i державою на основi загальнодозвiльного принципу тАФ особi дозволено все, що прямо не заборонено законом; та регулювання дiяльностi державних органiв на основi спецiальнодозвiльного принципу тАФ дозволено тiльки те, що прямо передбачено законом.

4. Наявнiсть взаiмовiдповiдальностi мiж особою i державою, яка включаi у себе можливiсть для громадянина не тiльки оскаржити неправомiрнi дii державного органу або службовця, але й отримати вiдшкодування за зазнанi збитки.

5. Притаманнiсть усiм громадянам високоi правовоi культури, яка включаi у себе знання актуального чинного законодавства та вмiння i навики його використання.

Формальнi

1. Реалiзацiя принципу розподiлу влад на законодавчу, виконавчу та судову та наявнiсть ефективного механiзму iхньоi взаiмодii та взаiмоконтролю.

2. Юридична захищенiсть особи, тобто наявнiсть розвинених та ефективних процедурно-юридичних засобiв (механiзмiв) для вiльного здiйснення, охорони i захисту основних прав людини.

3. Високозначуще становище у суспiльному i державному життi судових органiв, як вирiшальноi, найбiльш надiйноi юридичноi гарантii прав людини.

4. Неухильне i повсюдне виконання законiв i пiдзаконних нормативних актiв усiма учасниками суспiльного життя, включаючи державнi органи, громадськi органiзацii та громадян.

Поняття громадянського суспiльства

Громадянське суспiльство тАУ це сукупнiсть усiх громадян, iх вiльних об'iднань та асоцiацiй, пов'язаних суспiльними вiдносинами, що характеризуються високим рiвнем суспiльноi свiдомостi та полiтичноi культури, якi перебувають за межами регулювання держави, але охороняються та гарантуються нею.

Громадянське суспiльство тАФ це суспiльство, якому властиве самоврядування вiльних iндивiдiв та добровiльно створених ними органiзацiй. Громадянське суспiльство як сферу самоврядування вiльних iндивiдiв захищають вiд свавiлля державноi влади та жорсткоi регламентацii з боку ii органiв вiдповiднi закони. Ось чому в реальному суспiльному життi громадянське суспiльство та правова держава i взаiмозв'язаними iнститутами, функцiонування яких забезпечуiться верховенством закону, що надiйно гарантуi та захищаi права i свободи громадян.

Громадянське суспiльство тАФ це система самостiйних i незалежних вiд держави суспiльних iнститутiв i вiдносин, якi забезпечують умови для реалiзацii приватних iнтересiв i потреб iндивiдiв та колективiв, життiдiяльностi соцiальноi, культурноi та духовноi сфер, iх вiдтворення i передачi вiд поколiння до поколiння.

На думку Полiтюка Б. С., громадянське суспiльство - це система вiдносин, якi об`iднують громадян на основi iх приватних, а не публiчних, iнтересiв.

Необхiдно звернути увагу на умовнiсть термiну тАЬГромадянське суспiльствотАЭ, оскiльки його членами i не громадяни тАУ суб`iкти публiчно тАУ владних вiдносин i публiчного права, а люди як суб`iкти приватно тАУ правових вiдносин, суб`iкти приватного права, носii приватних iнтересiвтАЭ.

Громадянське суспiльство може iснувати тiльки за умов демократii. Водночас високий рiвень розвитку й функцiонування громадянського суспiльства може забезпечити тiльки демократична держава. Як свiдчить суспiльна практика, саме нерозвиненiсть громадянського суспiльства i однiiю з головних умов iснування тоталiтарних та авторитарних режимiв. Головна ознака громадянського суспiльства полягаi в забезпеченнi широких прав людини, у вiльному виборi нею рiзноманiтних форм економiчного й полiтичного життя, форм iдеологii та свiтогляду, у можливостi пропагувати й обстоювати своi iнтереси, погляди та переконання.

Початок формування елементiв громадянського суспiльства спостерiгаiться ще в Стародавнiх Грецii та Римi. Тодi виникаi й саме поняття ВлгромадянинВ». У Стародавнiй Грецii внаслiдок боротьби народних мас з олiгархiiю постаi напiвобщинна-напiвдержавна форма спiвжиття тАФ держава-полiс як своiрiдний прототип громадянського суспiльства. Найбiльшого свого розквiту держава-полiс досягла за часiв правлiння Перiкла. Ось як сам Перiкл характеризував державний устрiй своii краiни: тАЬ..вiн називаiться демократiiю через те, що основа його не меншiсть, а бiльшiсть громадян. Вона згiдно з нашими законами надаi всiм громадянам рiвних прав.. Ми живемо вiльнi в нашiй державi: ми не плекаiмо в нашому щоденному життi пiдозри один до одного, ми не виявляiмо гнiву до ближнього, коли вiн учиняi щось для своii насолоди, не показуiмо йому нашого незадоволення.. Не обмеженi примусом у приватному життi, ми не порушуiмо законiв у життi, громадському переважно, через повагу до них. Ми завжди слухаiмося тих, хто стоiть при владi. Ми шануiмо, зокрема, тi закони, якi встановлено на користь скривджених, i, хоч цi закони не записанi, вони здатнi зганьбити тих, хто iх зневажаiтАЭ. З цих слiв Перiкла випливаi, що вiн вважав за демократичний тiльки той устрiй, який базувався на перевазi бiльшостi, повазi однiii людини до iншоi та доброчесностi. Це даi змогу стверджувати, що сама iдея громадянського суспiльства бере свiй початок у полiтико-суспiльнiй думцi тiii доби. Цi iдеi ми знаходимо в полiсi Арiстотеля та принципах так званого природного права Цицерона. Так вiн, наприклад, пiдкреслював, що тАЬнадбанням громадянськоi общини, надбанням народу i держава. Але чим саме i громадянська община, як не силою-силенною людей, якi пов`язанi мiж собою?тАЭ

Оригiнальними i погляди Нiкколо Макiавеллi. У своiму головному творi тАЬМонархтАЭ вiн пiдкреслюi, що глава держави не повинен зловживати своiми правами i порушувати майнових та особистих прав своiх пiдданих. У творi вже чiтко простежуiться опис елементiв громадянського суспiльства як спiльностi людей, що протистоiть державi, яка прагне своiми дiями пiдiрвати будь-яку самодiяльнiсть суспiльства, щоб панувати над ним. Багато цiкавого у творi Макiавеллi стосуiться аналiзу таких неполiтичних сфер життя, як праця, сiм'я, кохання, задоволення людьми власних потреб, тобто проблем приватного життя. тАЬВiн (монарх) зобов`язаний спонукати громадян спокiйно вiддаватися торгiвлi, хлiборобству та ремеслам, аби вони упорядкували своi володiння, не боячись, що цi володiння в них вiдберуть, iншi тАФ розпочинали б торгiвлю, не боячись, що iх знищать податкамитАЭ. Отже, Н. Макiавеллi бачив рiзницю мiж державою та громадянським суспiльством, яке функцiонуi за власними законами i i автономним щодо держави, хоч остання постiйно намагаiться пiдкорити собi всi сфери життя суспiльства. З цього часу майже до XVII ст. в суспiльнiй думцi не виникало нових iдей з приводу громадянського суспiльства. Принципово нову концепцiю такого суспiльства висунули англiйськi полiтичнi теоретики Т. Гоббс та Д. Локк. Т. Гоббс у своiму знаменитому творi тАЬЛевiафантАЭ пiдкреслював, що якiсно нове людське спiвжиття виникаi внаслiдок переходу вiд природного стану з вiйною всiх проти всiх до впорядкованого культурного суспiльства з iснуванням держави. Лише домовившись про створення держави, зазначав Т. Гоббс, громадяни здатнi домогтися спокою i порядку в суспiльствi та створити умови для виникнення якiсно нових суспiльних зв`язкiв. Продовжуючи мiркування Т. Гоббса, Д. Локк зазначав, що люди до створення держави розпоряджалися своiм майном та своiми правами згiдно iз законом природи. Але, щоб гарантувати собi права та свободи й захистити свою власнiсть, люди створюють державу. Д. Локк у своiх творах використовував поняття тАЬгромадянське суспiльствотАЭ i тАЬдержаватАЭ майже як взаiмозамiннi.

Подальшу розробку цiii проблеми можна знайти в дослiдженнях французьких мислителiв Ш. Монтеск`i i Ж.-Ж. Руссо. Ш. Монтеск`i у своiх творах, особливо в знаменитiй працi тАЬПро дух законiвтАЭ, стверджував, що суспiльство лише тодi може успiшно функцiонувати та розвиватися, якщо в ньому панують республiканськi закони. Ось чому вiн палко обстоював iдеi парламентаризму, законностi, сформулював концепцiю правовоi держави з подiлом влади на законодавчу, виконавчу, судову. На його думку, у справжнiй державi тАЬшануватимуть людей не за iхнi зовнiшнi таланти та властивостi, а за iхнi справжнi якостiтАЭ.

Ж.-Ж. Руссо пропагував iдею суверенностi волi народу. Виходячи iз засади, що джерелом влади може бути тiльки народ, вiн протиставляв теорii розподiлу влади свою систему постiйно дiючого в державi плебiсциту для вирiшення суспiльно-полiтичних проблем. Для французького полiтичного мислителя термiни тАЬгромадянське суспiльствотАЭ й тАЬдержаватАЭ також були синонiмами. Головною ознакою громадянського суспiльства, на його думку, i участь кожного громадянина в державних справах та безумовне повновладдя народу. Руссо визнавав тАЬдiйсним лише один акт суспiльного договору, а саме тАФ створення народу i суспiльства (у формi демократичноi держави) як iдиного й абсолютного джерела та суверена загальноi волi (верховноi полiтичноi Влади)тАЭ.

Нинi помiтно зрiс загальний iнтерес до проблем громадянського суспiльства, а науковi його дослiдження здiйснюються в органiчному зв'язку з проблематикою правовоi та соцiальноi держави. Подальший розвиток вiдносин суспiльства i держави i гарантiiю того, що суспiльство стане громадянським, а держава тАУ демократичною, правовою.

Сутнiсть громадського суспiльства полягаi передовсiм у забезпеченнi прав людини. Особистiсть у громадянському суспiльствi маi гарантоване законами право вибору рiзноманiтних форм економiчноi, соцiальноi та iншоi дiяльностi, право вибору певноi iдеологii, свiтогляду тощо.

Економiчною основою громадянського суспiльства i вiдносини ринкового характеру, передовсiм рiзноманiтнi форми власностi, особливо приватноi. Наявнiсть власностi в громадянина спонукаi його до дiловоi активностi та плiдноi роботи, стаi умовою свободи особистостi в суспiльствi.

Полiтична основа громадянського суспiльства тАФ це демократична правова держава, що забезпечуi кожному громадяниновi можливiсть узяти участь у державних та громадських справах. У демократичнiй правовiй державi абсолютно неприпустимою i будь-яка дискримiнацiя за нацiонально-етнiчними, полiтичними, релiгiйними та iншими ознаками. Як характерну ознаку такоi держави можна назвати можливiсть вiльного самовизначення людини щодо свiтоглядних та духовних уподобань, гарантiй життя та безпеки людини, усебiчний захист найрiзноманiтнiших прав людини з боку судових органiв та громадських органiзацiй.

Соцiальним пiдТСрунтям громадянського суспiльства стаi суспiльство з динамiчною соцiальною структурою, яка весь час розвиваiться та вдосконалюiться. Щодо духовного життя, характерною ознакою громадянського суспiльства можна вважати високий розвиток освiти, науки, мистецтва, iндивiдуальний вибiр культурних цiнностей. Культурно-полiтичний плюралiзм сприяi реалiзацii рiзнопланових духовних iнтересiв людей i стаi важливою умовою розвитку й удосконалення такого суспiльства.

В громадянському суспiльствi iнтеграцiя особи й держави вiдбуваiться через соцiальнi iнститути, якi i незалежними вiд держави. Громадянське суспiльство потребуi, щоб держава була правовою, тобто керувалася правом i визнавала наявнiсть незалежних вiд неi соцiальних iнститутiв. Це таке суспiльство, в якому особа бере активну участь у суспiльному життi. Реалiзуiться це через соцiальнi iнститути, вiльнi вiд державного контролю. Причому деякi з цих iнститутiв можуть чiтко переслiдувати полiтичнi цiлi, намагатися iстотно вплинути на державу. Але в структуру громадянського суспiльства входять i неполiтичнi iнститути. Як вважають деякi росiйськi вченi, iдеi громадянського суспiльства слiд було закрiпити в Конституцii РФ. Для цього перелiк основоположних принципiв конституцiйного ладу необхiдно було доповнити положеннями, якi б зобов`язували державу сприяти формуванню i розвитковi громадянського суспiльства, його iнститутiв. До Конституцii РФ пропонувалося ввести спецiальний роздiл тАЬГромадянське суспiльство i особатАЭ.

Мiж державою i громадянським суспiльством iснуi дiалектичний взаiмозв`язок. Держава - результат функцiонування суспiльства, яке на сучасному етапi не може iснувати без держави, ii регулюючого впливу на суспiльнi вiдносини. В полiтико-правовiй практицi будь-якоi краiни одним iз основоположних питань i спiввiдношення держави i суспiльства, можливостi впливу громадянського суспiльства на дiяльнiсть державних iнституцiй. Це безпосередньо вiдноситься до проблеми становлення демократii, забезпечення прав i свобод людини i громадянина, тАЬхарактеристикитАЭ полiтичного режиму. Особливе значення ця проблема маi для краiн активного конституцiйного будiвництва, до якоi вiдноситься i Украiна. В умовах Украiни, як i в iнших краiнах СНД, держава за допомогою правових та iнших засобiв повинна сприяти становленню структур громадянського суспiльства. Одним iз таких основоположних важелiв i Конституцiя, як нормативний акт найвищоi юридичноi сили, який маi велике значення не тiльки для держави, а й для суспiльства.

Теорiя громадянського суспiльства ТСрунтуiться на iдеi автономностi та iндивiдуальноi свободи громадян, невтручання держави в життя громадянського суспiльства. Тобто, говорити про громадянське суспiльство можна лише з появою громадянина як самостiйного суб`iкта, що усвiдомлюi себе iндивiдуальним членом суспiльства, надiлений певним комплексом прав i свобод, i в той же час несе вiдповiдальнiсть перед суспiльством.

Саме держава маi виступати гарантом прав людини, створювати умови, якi сприятимуть реалiзацii прав громадян, всебiчному вияву iх iнiцiативи, здiбностей. Державнi органи реагують на запити i потреби соцiальних груп, приймають нормативно-правовi акти, слiдкують за iх виконанням, запобiгають появi та розвитку полiтичних конфлiктiв. Тим, наскiльки держава визнаi автономне буття спiльнот, наскiльки громадянське суспiльство може вплинути на дii держави, визначаiться не в останню чергу визначаiться демократичнiсть полiтичного режиму. РЖдея громадянського суспiльства дозволяi провести межу мiж полiтичним, офiцiйним та приватним життям громадян.

В громадянському суспiльствi дiяльнiсть органiв державноi влади реалiзовуiться в демократичних, правових формах i спрямовуiться на забезпечення й захист прав людини i громадянина, гуманiстичних цiнностей. Громадянське суспiльство i гарантiiю проти всевладдя держави, оскiльки без такого суспiльства державна влада, як правило, стаi тоталiтарною. Тiльки завдяки громадянському суспiльству влада слугуi людинi, захисту ii законних iнтересiв. Демократична держава, будучи правовою формою органiзацii i функцiонування публiчноi полiтичноi влади, не вiдокремлюiться вiд громадянського суспiльства i тим бiльш не протистоiть йому. Держава повинна бути обмеженою в своiх повноваженнях i перебувати пiд ефективним соцiальним контролем суспiльства, дiяти в межах конституцiйних приписiв. Тiльки громадянське суспiльство може створити систему гарантiй вiд тоталiтаризму, незаконного обмеження прав i свобод людини i громадянина. Неспроможнiсть громадянського суспiльства стримувати державу в вiдповiдних межах призвела в ХХ ст. до рiзних варiантiв тоталiтаризму. Державний тоталiтаризм i по сутi поглиненням суспiльства державою i тим самим зникнення держави як однiii з соцiальних систем, оскiльки в тоталiтарних режимах немаi держави як обмеженоi правом органiзацii влади, а i тiльки владно-полiтичний механiзм, адмiнiстративно-командна структура, яка намагаiться в тiй чи iншiй мiрi контролювати бiльшiсть сфер суспiльного життя. Такий тАЬмеханiзм iмiтуi державно-правовий порядок i прикриваiться вiдповiдною державно-правовою атрибутикоютАЭ.

Розвиток громадянського суспiльства i важливим напрямком демократичноi модернiзацii суспiльства, умовою соцiальноi стабiльностi та нацiональноi безпеки. Суттiвими ознаками такого розвитку i становлення вiдкритого суспiльства, роздержавлення приватного життя громадян, вiдокремлення його вiд казарменого офiцiозу державноi бюрократii, цiнування багатоманiтностi форм його прояву. Рiвень розвитку громадянського суспiльства можна умовно визначити за Схемою 1. Суспiльство тАУ це два круги, якi представляють державу i людей. Громадянське суспiльство i результатом спiвпрацi держави i людей, вiдповiдно тАУ цi круги накладаються один на один. Величина накладання, тобто спiвпрацi, i i показником рiвня "громадянськостi" суспiльства.

Громадянське суспiльство

Держава Громадяни

Кордон Д Кордон Г

У сегментi накладання знаходяться:

економiчна, полiтична, культурна, освiтня, релiгiйна елiта, якi знаходиться ближче до кордону Д тАУ i пiдконтрольна державi;

недержавнi об`iднання громадян, незалежнi журналiсти, малий бiзнес, якi знаходяться ближче до кордону Г тАУ держава не маi на них великого впливу.

Нарiжним каменем iдеологii громадянського суспiльства i визнання того, що держава iснуi перш за все для того, щоб захищати особисту свободу й власнiсть, здобуту власною ж працею людей; вона повинна дiяти тiльки у чiтко окреслених межах, вихiд за якi може призвести до громадянськоi непокори.

Характер взаiмодii держави i громадянського суспiльства значною мiрою визначаi стан суспiльноi стабiльностi й безпеки. Громадянське суспiльство потребуi iснування правовоi держави як своii передумови. Разом з тим, тiльки розвинуте, стабiльне громадянське суспiльство уможливлюi утворення правовоi держави, i основою стабiльного демократичного полiтичного режиму й авторитетноi влади.

РЖнститутами громадянського суспiльства i об`iднання громадян (в т. ч. громадськi органiзацii, полiтичнi партii, профспiлки, церква, сiм'я, рiзнi заклади освiти, приватна власнiсть, засоби масовоi iнформацii), якi:

i засобом самовираження iндивiдiв, iх самоорганiзацii i самостiйноi реалiзацii ними власних iнтересiв;

захищають iнтереси певноi групи в ii протиборствi а iншими групами iнтересiв;

зменшують деструктивну силу протистояння iнтересiв i впорядковують енергiю людей, вводячи в органiзоване русло протести, акцii непокори тощо;

оберiгають суспiльну систему вiд хаосу i створюють сприятливi умови для функцiонування демократичноi влади;

виступають гарантом непорушностi особистiсних прав громадян, дають iм впевненiсть у своiх силах, i опорою у iх можливому протистояннi з державою.

Елементи громадянського суспiльства:

наявнiсть демократичноi правовоi держави,

самоврядування добровiльних органiзацiй та асоцiацiй, iндивiдiв,

рiзноманiтнiсть форм власностi, ринкова економiка,

плюралiзм iдеологiй i полiтичних поглядiв, багатопартiйнiсть,

доступ всiх громадян до участi в державних i суспiльних справах,

взаiмна вiдповiдальнiсть держави та громадян за виконання демократично прийнятих законiв,

розвинута громадянська полiтична культура i свiдомiсть,

цiнування прав громадян вище за державнi закони,

контроль суспiльства за дiяльнiстю державних органiв.

наявнiсть розвинутоi соцiальноi структури,

багатоманiтнiсть соцiальних iнiцiатив.

Громадянське суспiльство тАУ це суспiльство вiльних, внутрiшньо самостiйних учасникiв загального творчого процесу, що охоплюi всi сфери людського життя i дiяльностi : економiку тАУ виробництво, полiтику тАУ законотворчiсть, духовну активнiсть тАУ культуру тощо.

Пiдсумовуючи все викладене вище, можна зробити таку схему :

Значення громадянського суспiльства у формуваннi та функцiонуваннi правовоi держави

Громадянське суспiльство тАФ це суспiльство з розвинутими економiчними, культурними, правовими i полiтичними вiдносинами мiж його членами, незалежне вiд держави, але взаiмодiюче з нею. Це суспiльство громадян високого соцiального, економiчного, полiтичного, культурного i морального статусу, яке творить разом з державою розвинутi правовi вiдносини. Реальнiсть громадянського суспiльства визначаiться спiввiдношенням iдеалу, iдеального проекту та реально досягнутого стану суспiльства, яке здiйснюi цей проект. Цей процес зближення реального суспiльства i накресленого iдеального проекту i, по сутi, нескiнченним процесом вдосконалення суспiльства, влади, полiтики, людини, максимальним втiленням у життя iдеалiв свободи i справедливостi.

РЖдея громадянського суспiльства виникаi спочатку, як фiлософська концепцiя, проте, з часом, стаi однiiю з центральних проблем полiтичноi теорii та практики Заходу. Створення громадянського суспiльства тАФ приклад цiлеспрямованого суспiльного перетворення, досягнутого у тривалiй боротьбi прогресивних сил суспiльства. Для розвинутих краiн в XIX-XX столiттi становлення громадянського суспiльства стало визначальною суспiльною метою. В другiй половинi ХХ ст. рух до нього став складовою частиною бурхливого економiчного i науково-технiчного розвитку i був пiдкрiплений розвитком суспiльноi думки; новi соцiальнi, економiчнi та культурологiчнi вчення про суспiльний розвиток, зокрема кейнсiанськi та посткейнсiанськi антикризиснi теорii повноi зайнятостi населення, створення i розподiлу колективних й iндивiдуальних благ i зайнятостi населення, головною рисою яких була концентрацiя уваги суспiльно-полiтичноi думки на людинi. На цiй основi виникаi iдея модернiзацii концепцii суспiльного прогресу i теорii нового розвинутого суспiльства (постiндустрiального, iнформацiйного, технотронного), а також теорii глобальних процесiв, у першу чергу антивоiнних i екологiчних, в яких проблема людини i суспiльства зайняла центральне мiсце.

Вихiдна iдея громадянського суспiльства тАФ перетворення самоi колективностi, органiзованого за законами природи спiльного життя людей у суспiльствi i розвиток людини, яка вийшла зi свiту загальноi ворожнечi та необмеженоi свободи, в громадянина цього суспiльства. Цивiлiзоване i гуманiзоване, таке суспiльство стаi здатним сформувати особистiсть громадянина нового типу, який, у свою чергу, створюi нове громадянське суспiльство. Силою, яка формуi i зв'язуi цi два начала тАФ колектив й iндивiда, тАФ i влада держави, яка також трансформуiться у владу нового сучасного типу. Таким чином, громадянське суспiльство формуiться iндивiдом, владою i колективом.

Безперервний рух, постiйне вдосконалення закладенi у самiй iдеi громадянського суспiльства: перехiд вiд менш розвинутого стану людини, суспiльства i влади до бiльш розвинутого i бiльш цивiлiзованого. Умовою такого розвитку i рiвновага, рiвний розвиток, взаiмна рiвнiсть прав, свобод i обов'язкiв всiх трьох складових громадянського суспiльства тАФ людини, суспiльства i держави. Домiнування однiii з вказаних складових руйнуi громадянське суспiльство. Якщо це першiсть держави, яка пiдпорядковуi суспiльство, або колективного начала суспiльного прогресу (наприклад, iнтерес класу у соцiалiстичнiй теорii), або панування антиколективiстського iндивiдуалiзму, громадянськi вiдносини не виникають. РЖ навпаки, всi сторони громадянських вiдносин тАФ людина, суспiльство i держава тАФ формуються i взаiмодоповнюються при iхньому паритетi, утворюючи стiйку iднiсть, здатну розвиватися i долати внутрiшнi та зовнiшнi кризи i конфлiкти. Громадянське суспiльство не об'iднуiться проти держави, оскiльки сама держава складаi його частину. Всi можливi i реальнi конфлiкти мiж ними, тобто у вiдносинах громадянського суспiльства i держави, так само, як i вiдносини з iндивiдом, регулюються не дисциплiною страху i панування, а правовими i полiтичними засобами, владою держави, яка сама пiдпорядкована створеним нею законам.

РЖснують, таким чином, три напрямки iсторичного та полiтичного розвитку, якi ведуть одним шляхом до громадянського суспiльства: розвиток полiтики, колективiстських й iндивiдуальних начал громадянства.

Властивостi порядностi, чесностi, гуманiзму i унiверсальними i фундаментальними основами громадянського суспiльства i правовоi держави. Вони роблять суспiльство справдi однорiдним, а людину тАФ вiльною вiд зла i насильства, принаймнi, у вiдносинах з рiвними iй. Нерiвнiсть iндивiда i влади у перспективi розвитку громадянських вiдносин обмежуiться тiльки до обов'язку, права i здатностi захистити людину вiд посягань, вимагати виконання нею громадянського обов'язку i застуванням насильства тiльки в iнтересах загального миру i блага.

В громадянському суспiльствi вiльно розвиваiться асоцiативне життя, сфера масових рухiв, партiй, угрупувань за переконаннями та iншими ознаками. Воно домагаiться децентралiзацii влади держави шляхом передачi його самоуправлiнню, здiйснюi взаiмодiю бiльшостi i меншостi на основi безконфлiктного, за змогою, погодження iхнiх позицiй.

Особистiсть, iндивiд у громадянському суспiльствi тАФ це тип людини, орiiнтованоi на створення, громадянськi вiдносини i високi морально-духовнi якостi. Основами видiлення iндивiда iз загальноi маси i самостiйнiсть людини, звiльненоi вiд опiки, здатнiсть i бажання розраховувати на власнi сили, змагальнiсть, а отже, i нове, бiльш незалежне, ставлення до суспiльства. Умовою i результатом такого розвитку i бiльш повне, бiльш органiчне перетворення суспiльства в громадянську iднiсть, а держави тАФ у правову i полiтичну цiлiсть.

Особливою проблемою у концепцii громадянського суспiльства i вiдносини мiж ним i державою, або, точнiше, тiiю частиною суспiльства, яка професiйно займаiться полiтикою i творить апарат держави.

Цiлiсний полiтико-правовий механiзм, який забезпечуi ефективний вплив громадянського суспiльства на структури влади i соцiальне життя краiни, складаi, по сутi, змiст поняття демократизму.

Висновок

Стан демократii у сучасному суспiльствi дiйсно у значнiй мiрi визначаiться iснуванням системи незалежних вiд держави самоврядних обтАЩiднань суверенних iндивiдiв i вiльно встановлених звтАЩязкiв мiж ними тАУ громадянського суспiльства. Сформоване на засадах плюралiзму, толерантностi, лiбералiзму, воно спроможне протистояти етатистським тенденцiям з боку держави, домагатися якомога оптимальнiшого здiйснення громадського самоврядування. Вiдкрите суперництво суспiльних iнтересiв iнiцiюi полiтичний процес, сприяi втiленню загальносоцiального iнтересу. Звiдси очевидний висновок : щоб демократизувати суспiльство, реформувати державу, необхiдно займатися не лише законотворчою, полiтико-юридичною дiяльнiстю, а й плекати громадянське суспiльство тАУ сприяти структурованостi спiльноти, усвiдомленню й поважанню людьми власних i чужих прав, гiдностi й свободи, шануванню норм суспiльно-полiтичноi взаiмодii.

Щодо правовоi держави, то передумовами ii створення i свiдома потреба народу брати участь у державних та суспiльних справах; наявнiсть в суспiльствi мiцного правопорядку, непорушноi законностi та конституцiйностi; затвердження принципа плюралiзму думок в усiх сферах життя суспiльства i держави; розвиток системи самоуправлiння народу. Поступове розширення та поглиблення в економiцi, полiтицi, культурi, науцi, соцiальнiй сферi принципiв реальноi демократii. Отже, формуваня правовоi держави можливе лише на основi розвинутого громадянського суспiльства.

Взаiмовiдносини мiж громадянським суспiльством та державою носять складний, конфлiктний характер. Але при дiйсно демократичному режимi держава i громадянське суспiльство виступають як рiвноправнi партнери, як самостiйнi субтАЩiкти суспiльного життя. Тодi вирiшення суспiльних проблем здiйснюiться шляхом компромiсу мiж державою та суспiльством.

Правова держава стала важливим етапом в розширеннi свободи iндивiда та суспiльства. Але, в своiму класичному, лiберальному варiантi концепцiя правовоi держави робить акцент на формальнiй, правовiй рiвностi, не торкаючись проблем досягнення фактичноi, соцiально-економiчноi рiвностi громадян. Саме тому в пiслявоiнний перiод iдея правовоi держави була доповнена теорiiю та практикою соцiальноi держави. ЗтАЩявилося таке поняття як соцiальна правова держава.

Однак, у будь-якому випадку зрозумiло, що вiд конституцiйного закрiплення iдеi правовоi, соцiальноi держави до ii практичноi реалiзацii лежить довгий шлях. РЖ в сучасному свiтi ще в жоднiй краiнi iдея правовоi держави не отримала свого повного втiлення.

Перелiк використаних джерел

Невичерпнiсть демократii. Видатнi дiячi минулого i сучасного про вiльне, демократичне суспiльство i права людини. - К.: Наук. думка, 1994. - С.145.

Скакун О.Ф., Подбеpезський М.К. Теоpiя деpжави i пpава: [Eкспеpим. пiдpуч. Для студентiв юpид. фак. пед. навч. закладiв]/ Хаpк. деpж. пед. ун-т iм.Г.С.Сковоpоди.- Х., 1996.- 324с.

Философия власти. /Под общ. ред., В. В. Ильина. - М.:Изд., МГУ, 1998 тАУ 427с.

Шульженко Ф.П., Hаум М.Ю. РЖстоpiя вчень пpо деpжаву i пpаво: Куpс лекцiй/ Hац.пед.ун-т iм.М. П.Дpагоманова; За заг.pед. Копiйчикова В.В.- К.: Юpiнком РЖнтеp, 1997. тАФ 355 с.

http://" onclick="return false">

Вместе с этим смотрят:

"РЖсторiя РусiвтАЭ тАУ виразник полiтичних поглядiв автономiстiв

20-th century music styles

9 сочинений для 9 класса /english/

A bridge to understanding

A country across the channel