Бiосфера i людина

Вступ

Людина завжди використовувала навколишнi середовище в основному як джерело ресурсiв, але впродовж досить тривалого часу ii дiяльнiсть не впливала помiтно на бiосферу. Лише наприкiнцi ХРЖХ столiття змiни бiосфери пiд впливом господарськоi дiяльностi звернули на себе увагу вчених. У першiй половинi ХХ столiття цi змiни зростали, а зараз вони лавиною обрушилися на людську цивiлiзацiю. Прагнучи до покращення умов свого життя, людина постiйно нарощуi темпи матерiального виробництва, не замислюючись про наслiдки. При такому пiдходi бiльша частина взятих вiд природи ресурсiв повертаiться до неi у виглядi вiдходiв, часто отруiних та непридатних для утилiзацii. Це створюi загрозу як iснуванню бiосфери, так i самоi людини.

Попереджуючи про можливi наслiдки вторгнення людини в природу, ще пiвстолiття тому академiк В.РЖ. Вернадський писав: тАЬЛюдина стаi геологiчною силою, здатною змiнити лiк ЗемлiтАЭ. Наслiдки антропогенноi дiяльностi проявляються у виснаженнi природних ресурсiв, забрудненнi бiосфери вiдходами виробництва, руйнуваннi природних екосистем, змiнi структури поверхнi Землi, змiнi клiмату. Антропогеннi впливи приводять до порушення практично всiх природних бiогеохiмiчних циклiв.

Розглянути концепцiю iдностi людини i бiосфери, яка i центральною у вченнi про ноосферу, тАУ мета цього реферату.

РЖ. Характеристика та склад бiосфери

У буквальному перекладi термiн тАЬбiосфератАЭ означаi сферу життя, i в такому значеннi вiн був уперше введений у науку в 1875 р. австрiйським геологом та палеонтологом Едуардом Зюссом, який визначав бiосферу як сукупнiсть органiзмiв, обмежену в просторi та часi, яка мешкаi на поверхнi Землi.

Сучасна наука визначаi бiосферу як оболонку Землi, яка мiстить всю сукупнiсть живих органiзмiв та ту частину речовини планети, що знаходиться у безперервному обмiнi з цими органiзмами.

Два головних компоненти бiосфери тАУ живi органiзми та середовище iх мешкання тАУ безперервно взаiмодiють мiж собою та знаходяться в тiснiй, органiчнiй iдностi, утворюючи цiлiсну динамiчну систему. Бiосфера як глобальна суперсистема в свою чергу складаiться з ряду пiдсистем.

За час еволюцii життя на Землi iснувала величезна кiлькiсть рiзних видiв живих органiзмiв (всього близько 500 млн.). Зараз нараховують близько 3 млн. видiв живих органiзмiв.

Окремi живi органiзми не iснують iзольовано. В процесi своii життiдiяльностi вони поiднуються в рiзнi системи, наприклад, в популяцii. В ходi еволюцii утворюiться iнший, якiсно новий рiвень живих систем, так званi бiоценози тАУ сукупнiсть рослин, тварин та мiкроорганiзмiв у локальному середовищi iснування.

У сукупностi iз оточуючим середовищем iснування, обмiнюючись з нею речовиною та енергiiю, бiоценози утворюють новi системи тАУ бiогеоценози або, як iх ще називають, екосистеми. Бiогеоценоз i природною моделлю бiосфери в мiнiатюрi, включаючи в себе всi ланки бiотичного кругообiгу: вiд зелених рослин, якi створюють органiчну речовину, до iх споживачiв, якi перетворюють ii знову на мiнеральнi елементи. РЖнакше кажучи, бiогеоценоз i елементарною складовою бiосфери. Таким чином, у сукупностi всi живi органiзми та екосистеми утворюють суперсистему тАУ бiосферу.

Бiосфера охоплюi нижню частину атмосфери, гiдросферу та верхню частину лiтосфери.

Атмосфера тАУ це найбiльш легка оболонка Землi, яка межуi з космiчним простором; через атмосферу здiйснюiться обмiн речовиною та енергiiю з космосом. Атмосфера маi декiлька шарiв: тропосфера (нижнiй шар, який межуi з поверхнею Землi, висота 9-17 км, в ньому зосереджено близько 80% газового складу атмосфери та весь водяний пар), стратосфера, ноосфера.

Гiдросфера тАУ це водна оболонка Землi.

Лiтосфера тАУ зовнiшня тверда оболонка Землi. Поверхневий шар лiтосфери, в якому здiйснюiться взаiмодiя живоi матерii з мiнеральною (неорганiчною), представляi собою ТСрунт. Органiзми переходять в гумус (родючу частину ТСрунту). Складовими частинами ТСрунту i мiнерали, органiчнi речовини, живi органiзми, вода, гази.

РЖРЖ.
Бiосфера i людина. Ноосфера.

Поява людини як тАЬhomo sapiensтАЭ (людини розумноi) якiсно змiнила не тiльки бiосферу, але й результати ii планетарного впливу. Поступово став вiдбуватися перехiд до цiлеспрямованоi змiни оточуючого середовища розумними iстотами.

Геосфера сама по собi в цiлому пасивно реагуi на втручання людини, а жива речовина активно пристосовуiться до нових умов iснування та присутностi в природi людини. Так, багатократно зросла стiйкiсть та несприятливiсть багатьох комах до отрут, якi застосовують люди. ЗтАЩявляються мутацiйнi або змiненi види та популяцii, якi здатнi iснувати в техногенному та забрудненому середовищi.

Людина як особлива форма життя та iстота, яка маi розум, вносить принципово новi елементи у взаiмовiдносини з природою. Людина виступаi як автономна цiлiснiсть всерединi бiосфери. Жива речовина, перетворюючи кiсну та взаiмодiючи з нею, утворюi техносферу. Але якщо при формуваннi бiосфери всi бiоценози лише пiдтримують системну цiлiснiсть шляхом обмiну речовиною та енергiiю, то людина, окрiм цих функцiй, у першу чергу зречевлюi природу, створюючи новi штучнi предмети.

Концепцiя iдностi бiосфери та людства i центральною темою вчення про ноосферу. Академiк Вернадський в своiх роботах розкриваi першооснови цiii iдностi, значимiсть органiзованостi бiосфери в розвитку людства. Це дозволяi зрозумiти мiсце та роль iсторичного розвитку людства в еволюцii бiосфери, закономiрностi ii переходу до ноосфери.

В.РЖ. Вернадський, М.М. Камшилов, В.П. Казначеiва розглядають ноосферу як нову, вищу стадiю еволюцii бiосфери, яка повтАЩязана iз виникненням та розвитком в нiй людства, яке, пiзнаючи закони природи та вдосконалюючи технiку, починаi впливати на хiд природних та космiчних процесiв.

Однiiю з основних iдей, якi лежать в основi теорii про ноосферу, i те, що людина не i самодостатньою живою iстотою, яка живе окремо за своiми законами, вона спiвiснуi всерединi природи та i ii частиною. Ця iднiсть зумовлена перш за все функцiональною нерозривнiстю оточуючого середовища та людини. Людство саме по собi i природним явищем i тому природно, що бiосфера впливаi не тiльки на середовище життя, але й на образ думки.

Академiк Вернадський представив ряд конкретних умов, якi необхiднi для становлення та iснування ноосфери. Це:

заселення людиною всiii планети;

рiзке перетворення засобiв звтАЩязку та обмiну мiж краiнами;

посилення звтАЩязкiв, у тому числi й полiтичних, мiж всiма краiнами Землi;

початок переважання геологiчноi ролi людини над iншими геологiчними процесами, якi вiдбуваються у бiосферi;

розширення меж бiосфери та вихiд у космос;

вiдкриття нових джерел енергii;

рiвнiсть людей всiх рас та релiгiй;

збiльшення ролi народних мас у вирiшеннi питань зовнiшньоi та внутрiшньоi полiтики;

свобода науковоi думки та наукового пошуку вiд тиску релiгiйних, фiлософських та полiтичних факторiв та створення умов, сприятливих для вiльноi науковоi думки;

продумана система народноi освiти та зростання благоустрою народу;

розумне перетворення первiсноi природи Землi з метою задовольняння всiх матерiальних, естетичних та духовних потреб населення;

виключення вiйн з життя суспiльства.

Простежимо, наскiльки цi умови виконуються в сучасному свiтi.

Умову про заселення людиною Землi виконано. На Землi майже не залишилося мiсць, де не ступала б нога людини, вона поселилася навiть в Антарктидi.

Засоби комунiкацii постiйно вдосконалюються, зтАЩявляються такi можливостi, про якi недавно людство ще тiльки мрiяло. Сам Вернадський писав, що процес повного заселення бiосфери людиною зумовлений ходом iсторii науковоi думки, вiн нерозривно звтАЩязаний iз швидкiстю комунiкацii, з успiхами технiки пересування, з можливiстю миттiвоi передачi думок та iх одночасного обмiркування на всiй планетi.

Умова посилення звтАЩязкiв зараз активно виконуiться. Приклад тому тАУ Органiзацiя ОбтАЩiднаних Нацiй.

Умову переважання геологiчноi ролi людини також виконано, хоча саме ii переважання викликало тяжкi екологiчнi наслiдки.

Умову про вихiд людини в космос також частково виконано. Робота в цьому напрямку ведеться вченими всiii планети.

Умову про вiдкриття нових джерел енергii виконано, але, на жаль, з трагiчними наслiдками. Ядерна енергiя давно засвоiна як у мирних, так i у вiйськових цiлях. Людство, а точнiше полiтики, не готове обмежитися мирними цiлями, ядерна сила використовуiться перш за все як вiйськовий засiб. Але й мирне використання часто веде до трагедii, як це було, наприклад, у Чорнобилi.

Умова рiвностi людей всiх рас та релiгiй зараз досягаiться, i важко сказати, коли нарештi можна буде вважати ii виконаною.

Умова збiльшення ролi народних мас виконано в усiх краiнах iз парламентерською формою правлiння.

Важко говорити про умову свободи науковоi думки в краiнi, де ще зовсiм недавно наука була пiд гнiтом тоталiтаризму. Зараз такий тиск вiдсутнiй, але через тяжке економiчне становище в украiнськiй науцi багато вчених змушенi заробляти собi на життя ненауковою працею, деякi виiжджають за кордон. Але для пiдтримання украiнськоi науки створенi фонди, такi, наприклад, як фонд Сороса.

Важко говорити також про умову продуманоi системи народноi освiти в краiнi, яка стоiть на порозi голоду та бiдностi. Але
В.РЖ. Вернадський попереджав, що процес переходу бiосфери у ноосферу не може вiдбуватись поступово та iдинонаправлено, що на цьому шляху тимчасовi вiдступи неминучi. Отже, ситуацiю, що склалася зараз в Украiнi, можна розглядати як тимчасове явище.

Умову про розумне перетворення первiсноi природи Землi не можна вважати виконаною, адже сучасне полiтичне керiвництво орiiнтуiться в основному на вирiшення економiчних проблем.

Умову виключення вiйн з життя суспiльства В.РЖ. Вернадський вважав дуже важливою для створення та iснування бiосфери. Але вона не виконана та поки ще не ясно, чи буде вона колись виконаною. Свiтова спiльнота намагаiться не допустити свiтовоi вiйни, але локальнi вiйни все ще забирають життя багатьох людей.

Отже, процес утворення ноосфери поступовий i, напевно, нiколи не можна буде точно вказати рiк або навiть десятирiччя, з якого перехiд бiосфери до ноосфери можна буде вважати завершеним.

Висновки

Академiк Александров писав, що аналiз стану сучасного природного свiту свiдчить про те, що причиною вiдсутностi гармонii у рiвноправних вiдносинах людини та природи i ще досi не подоланi процеси вiдчуження людини вiд природи. РЖнша причина тАУ це полiтика пiдкорення природи, яка приводить до появи непрямих впливiв антропогенно змiненоi природи на людину. При цьому непрямi впливи, як правило, несуть тiльки несприятливi наслiдки свого впливу на природу та особливо на людину. Цi обставини, на жаль, не враховуються сучасною наукою, що в кiнцевому результатi стримуi наше просування на шляху до поiднання людини з природою.

Сам Вернадський, вiдмiчаючи небажанi, руйнiвнi наслiдки господарювання людини на Землi, вважав iх тимчасовими. Вiн вiрив у людський розум, гуманiзм науковоi дiяльностi, перемогу добра та краси. Ноосферу слiд приймати як символ вiри, як iдеал розумного людського втручання в бiосфернi процеси пiд впливом наукових досягнень.

Для виконання всiх умов, якi В.РЖ. Вернадський вважав необхiдними для входу до ноосфери, необхiдна стабiлiзацiя економiки Украiни та переорiiнтацiя уряду на вирiшення екологiчних проблем через вживання системи заходiв. До системи таких заходiв мають входити: основи ядерного законодавства, державне регулювання ядерноi та радiацiйноi безпеки, державнi програми мiнiмiзацii наслiдкiв Чорнобильськоi катастрофи, норми поводження з радiоактивними вiдходами та пiдвищення безпеки атомних станцiй, система соцiального захисту населення.

Список литературы

Александров И.А. Космический феномен человека. тАУ М.: тАЬАГАРтАЭ, 1999. тАУ 432 с.

Алимов А. А., Случевский В. В. Век XX: экология и идеология. тАУ
Л.: Лениздат, 1988. тАУ 111 с.

Вернадский В.И. Биосфера и ноосфера. тАУ М, 1989. тАУ 432 с.

Вернадский В.И. Химическое строение биосферы Земли и ее окружения. тАУ М.,1987. тАУ 632 с.

Гумилев Л.Н. Этногенез и биосфера Земли. тАУ М., 1993. тАУ 499 с.

Дедю И.И. Экологический энциклопедический словарь. тАУ К.: Гл. ред. МСЭ. тАУ 408 с.

Екологiя: Навчально-методичний посiбник для самостiйного вивчення дисциплiн / Дорогунцов С.РЖ. та iн. тАУ К.: Вид-во КНЕУ, 1999. тАУ 152 с.

Казначеев В.П. Учение В.И. Вернадского о биосфере и ноосфере. тАФ Новосибирск: Наука, 1989. тАУ 301 с.

Крисаченко В.С. Людина i бiосфера. Пiдручник. тАУ К., 1999. тАУ 690 с.

Моисеев Н.Н. Человек и ноосфера. тАУ М., 1993. тАУ 298 с.

Для подготовки данной работы были использованы материалы с сайта http://" onclick="return false">

Вместе с этим смотрят:

"РЖсторiя РусiвтАЭ тАУ виразник полiтичних поглядiв автономiстiв

20-th century music styles

9 сочинений для 9 класса /english/

A bridge to understanding

A country across the channel