Розробка концепцii управлiння iнновацiйною дiяльнiстю в Пол-тавськiй областi

Украiнська академiя державного управлiння при президентовi Украiни

Харкiвський фiлiал

Харкiв - 1997

Вступ

З рiзних причин Украiна, яка була периферiiю бувшого СРСР, зараз знаходиться обабiч процесiв iнтеграцii та iнтернацiоналiзацii у свiтовiй економiцi, що сильно стримуi розвиток Украiни як суб`iкта господарського механiзму свiту.

В даний час, час переходу до ринкових вiдносин, необхiдно переглянути теоретичнi основи i практику функцiонування економiки Украiни, i на цiй основi шукати шляхи входу молодоi держави у свiтове спiвтовариство не як сировинного додатку i ринку для третьосортних товарiв, а як повноправного учасника, на якого потрiбно зважати як у полiтичних, так i в економiчних перипетiях сучасного життя.

Сьогоднi Украiна переживаi важкий час. Головними диспропорцiями, що прописались в економiцi Украiни, i дефiцит бюджету, спад нацiонального доходу, порушення платiжного та торгiвельного балансiв, iстотне перевищення iмпорту над експортом[24,c.15], що в сукупностi визначаi фiнансовi можливостi держави, якiй необхiдно вирiшувати багато складних питань i виконувати нацiональнi та регiональнi програми, що потребують високих iнтелектуальних та матерiальних витрат.

Перехiд Украiни до вiдкритоi економiки може стати неможливим без синхронiзацii ii економiчноi структури та реформ, аналогiчних високорозвиненим краiнам.

Нашiй державi необхiдно реалiзувати комплекс заходiв по розвитку пiдприiмництва, децентралiзацii зовнiшньоекономiчноi дiяльностi, змiнi зовнiшньоторговоi системи, що повинно прискорити процес iнтегрування у мiжнародний ринок.

Виходячи iз ситуацii, що склалася, визначаються основнi прiоритети сучасноi украiнськоi економiчноi полiтики. Це реанiмацiя та стимулювання виробництва, створення сприятливого iнвестицiйного клiмату, приведення якостi продукцii до рiвня, при якому реальним стане вихiд на основнi свiтовi ринки.

Провiдне мiсце (близько 70%) у експортi найбiльш розвинених краiн (в тому числi США, Нiмеччина, Японiя) посiдають саме наукомiсткi, високотехнологiчнi товари[24,c.130]. РЗх конкурентоспроможнiсть забезпечуiться великими витратами, в тому числi з боку держави, на науково-дослiднi та конструкторськi розробки. Економiка цих краiн, та краiн, що здiйснили потужний ривок у сiм`ю свiтових лiдерiв, сьогоднi будуiться, в першу чергу, на реалiзацii наукових досягнень.

У рiзних краiнах проблема реалiзацii нововведень вирiшуiться по-рiзному, хоч i можна простежити певнi моменти, спiльнi для бiльшостi сучасних лiдерiв науково-технiчного прогресу, але не пiдлягаi сумнiву те, що наука стала реальною виробничою силою на даному етапi, i буде залишатись нею в майбутньому.

Завдання Украiни тАФ у найкоротший час вивчити досвiд вирiшення цих проблем, визначити шляхи реалiзацii iнновацiйноi полiтики в Украiнi з урахуванням реальних умов.

Перший крок у цьому напрямi вже зроблено, ним стало Розпорядження Президента Украiни вiд 23.01.1996 р. № 17/96 тАЬПитання створення технопаркiв та iнновацiйних структур iнших типiвтАЭ, де створення та функцiонування iнновацiйних структур визначаiться, як тАЬодин з прiоритетних напрямiв пiдвищення ефективностi використання науково-технiчного потенцiалу для розв`язання завдань технологiчного оновлення виробництватАЭ[8].

Однак, багато аспектiв становлення цiлiсноi системи управлiння iнновацiйною дiяльнiстю в умовах сучасноi Украiни та ii подальшого функцiонування не знайшли достатньо глибокого висвiтлення у науковiй лiтературi.

Соцiально-економiчнi, органiзацiйно-управлiнськi проблеми органiзацii iнновацiйних процесiв, питання iнформацiйного забезпечення iх проходження вiдображено у публiкацiях РЖ.Я.Гришина, М.РЖонцова, РЖ.Колота, О.А.Лiбiдiвоi, Г.РЖ.Мостового, С.Покропивного, В.РД.Шукшунова, Ю.Якiвця та ряду iнших аторiв.

Разом з тим, ряд важливих питань, пов`язаних з новими пiдходами до вирiшення, насамперед, органiзацiйно-управлiнських питань формування цiлiсних регiональних iнновацiйних структур в умовах економiчноi кризи, потребують подальшоi розробки. Метою i подолання протирiчч, що склалися в умовах, коли реструктуризована командно-адмiнiстративна система фактично втратила здатнiсть впливати на процеси в сучаснiй украiнськiй економiцi.

Таким чином, практична значимiсть вказаних проблем i об`iктивна необхiднiсть розвитку iнновацiйних процесiв в Украiнi зумовили вибiр теми магiстерськоi дисертацii, мету i завдання, предмет та об`iкт дослiдження.

Метою роботи i розробка концептуального пiдходу до становлення цiлiсноi системи управлiння iнновацiйною дiяльнiстю в регiонi, як принципово нового механiзму впливу держави на економiку в умовах ринку.

У вiдповiдностi до мети роботи, поставлено наступнi цiлi:

дослiдити методи вирiшення проблем, пов`язаних з iнновацiйними процесами, у розвинених краiнах, зокрема, в США, Нiмеччинi, Японii;

дослiдити реальнi можливостi науково-промислового потенцiалу областi, як основи становлення регiональноi iнновацiйноi структури;

визначити прiоритетнi напрями регiональноi державноi полiтики в сферi iнновацiй;

обгрунтувати вибiр критерiiв якiсноi та кiлькiсноi оцiнки ефективностi дiяльностi iнновацiйних структур.

Виходячи з вищевикладеного, за предмет дослiдження обрано роль державного управлiння, як фактору впливу на iнновацiйнi процеси у регiонi.

В якостi об`iкта дослiдження вибрано науково-промисловий потенцiал Полтавськоi областi.

В процесi дослiдження використано методи системного та статистичного аналiзу реального стану науково-промисловоi бази областi та iншi методи.

Як iнформацiйну базу, використано данi статистичноi звiтностi Полтавського обласного управлiння статистики, регiонального вiддiлення Держiнофонду Украiни, матерiали РЖнновацiйного центру тАЬТехнокрайтАЭ (м.Харкiв).

1. Загальнi засади державноi iнновацiйноi полiтики

Щоб прискорити процес iнтегрування у мiжнародний ринок, нашiй державi необхiдно реалiзувати комплекс заходiв по розвитку пiдприiмництва, децентралiзацii зовнiшньоекономiчноi дiяльностi, змiнi зовнiшньоторговоi системи.

Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть посiдаi одне з найважливiших мiсць i i вагомою складовою економiчноi системи будь-якоi незалежноi держави.

Структура украiнського експорту вкрай незадовiльна. Головну роль в нiй грають сировина, напiвфабрикати, сiльськогосподарська продукцiя[24,c.7].

Реальну небезпеку становить те, що непродуманий експорт ресурсiв може призвести до серйозних, навiть непоправних наслiдкiв, так як сировиннi ресурси обмеженi та вичерпнi. Крiм того, надмiрне захоплення експортом може стати, до певноi мiри, стимулом для добуваючих галузей, i в той же час призводити до подальшого занепаду iнших, до подальшого вiдставання в областi, наприклад, машинобудування, особливо в його найсучаснiших галузях тАФ мiкроелектронiцi, лазернiй, електронно-обчислювальнiй технiцi та iнших напрямах.

В той же час, статистичнi данi, опублiкованi Свiтовою торговою органiзацiiю в 1994 роцi, свiдчать, що на перше мiсце серед експортних товарiв, з часткою близько 11% вiд загального об`iму, вийшла комп`ютерна технiка та програмне забезпечення[24].

Це говорить про те, що ринок машин i обладнання насичуiться найбiльш наукомiсткою продукцiiю. Теж саме можна сказати i про iншi ринки.

Неухильне зростання об`iмiв продажу наукомiсткоi продукцii свiдчить про все бiльшу увагу, яку держави-свiтовi лiдери надають проблемам якнайшвидшоi реалiзацii нововведень. У таких краiнах, як США, Японiя та iнших, програми державноi пiдтримки iнновацiйноi дiяльностi включено до прiоритетних напрямiв внутрiшньоi полiтики у ХХРЖ ст.[25].

РЖнновацiйна полiтика тАФ складний, не позбавлений ризику процес, проходження якого визначаiться багатьма передумовами: технiчними, фiнансовими, економiчними, соцiальними[11]. РЖнновацiйна полiтика об`iднуi науку, технiку, пiдприiмництво, економiку i управлiння. Вона заторкаi все соцiально-економiчне середовище, включаючи виробництво, банки, науково-технiчнi кадри, рiвень науково-технiчноi грамотностi населення, i i, в принципi, сукупнiстю заходiв, зв`язаних з просуванням новоi, або покращеноi продукцii на ринок збуту.

Умовно можна видiлити чотири варiанти iнновацiйноi полiтики[11] :

Полiтика тАЬтехнологiчного поштовхутАЭгрунтуiться на тому, що приоритетнi напрямки розвитку науки та технiки визначаються державою, котра володii необхiдними матерiальними ресурсами, експертизою та iнформацiйним забезпеченням. Такий варiант iнновацiйноi полiтики виходить з наявностi науково-технiчних та соцiально-економiчних проблем i передбачаi для iх вирiшення розробку рiзних державних програм, великих капiталовкладень, iнших прямих форм державноi участi у регулюваннi iнновацiйних процесiв. Характерним прикладом такоi полiтики i полiтика уряду США у 40-50 роках, коли створювались принципово новi напрями в галузi електронiки, ЕОМ, зв`язку, авiабудування.

Полiтика тАЬринковоi орiiнтацiiтАЭ передбачаi провiдну роль ринкового механiзму у розподiлi ресурсiв та визначеннi напрямiв розвитку науки i технiки. Така полiтика орiiнтована на обмеження ролi держави в стимулюваннi фундаментальних дослiджень, створеннi економiчного клiмату та iнформацiйного середовища для нововведень у фiрмах, скорочення прямоi участi в НДЕКР та дослiдженнях ринкiв, а також на зменшення прямих форм регулювання, якi заважають стимулюванню ринковоi iнiцiативи та ефективнiй перебудовi ринку. Ця форма полiтики була прiоритетною в 70-х роках у США, Нiмеччинi, Японii, а на початку 80-х рокiв поворот до неi здiйснила бiльшiсть розвинених краiн.

3.В 60-70 роках в США мала мiсце полiтика тАЬсоцiальноi орiiнтацiiтАЭ, яка передбачала регулювання соцiальних наслiдкiв НТП, а прийняття рiшень базувалось на широкому соцiально-полiтичному консенсусi з залученням широкоi громадськостi. Цей час характерний великою кiлькiстю розробок у вiйськовiй сферi, якi було направлено у цивiльну промисловiсть, для виробництва товарiв народного споживання.

4.Зусилля, якi направляються на змiну економiчноi структури господарського механiзму. Вона передбачаi великий вплив передових технологiй на вирiшення соцiально-економiчних проблем, на змiни галузевоi структури, на взаiмодiю суб`iктiв господарювання, на рiвень життя i т. д. В даний час лише Японiя послiдовно дотримуiться такоi полiтики, здiйснюючи ii паралельно з ринковою.

Але майже 30-рiчний потiк технологiй, який дозволив Японii зайняти позицiю серед свiтових лiдерiв, з подання Пентагону, був суттiво перекритий адмiнiстрацiiю Рейгана. Тому японський уряд, спiльно iз найвпливовiшими корпорацiями, висунув нову концепцiю : одностороннiй потiк технологiй замiнити на спiльнi дослiдження на основi взаiмностi, чим забезпечити постiйне надходження до краiни нових перспективних розробок[25].

Цей пiдхiд забезпечив здiйснення нового витка економiчного розвитку краiни, та небезпека з боку тАЬмолодих тигрiвтАЭ Пiвденно-Схiдноi Азii примусила шукати новi шляхи стимулювання науково-технiчного прогресу. У результатi було висунуто шестицiльову програму досягнення абсолютного технiчного лiдерства на основi використання минулого досвiду та потужностi промислового потенцiалу[25]. Програма включаi наступнi стратегiчнi напрями :

Паралельна реалiзацiя науково-технiчних програм.

Стратегiчнi мiжнароднi союзи.

Проект тАЬТехнополiстАЭ.

Створення телекомунiкацiйних мереж.

Пiдтримка венчурного капiталу i венчурних фiрм.

Селективне заохочування iмпорту.

На вiдмiну вiд практики минулих рокiв, цi напрями зв`язанi не з величезними бюджетними витратами, а, скорiше, вони грунтуються на максимальному використаннi переваг, якi витiкають iз основних змiн у японському суспiльствi.

Гаслом цiii програми могла б стати фраза, надрукована у журналi тАЬДжапан iндастрел джорнелтАЭ в 1985 роцi, пiд час роботи ЕКСПО-85 : тАЬЗворотний вiдлiк почався. Залишилось лише 15 рокiв до ХХРЖ сторiччя. Ви готовi? Ми тАФ так !тАЭ[26].

Ситуацiя в нашiй економiцi мало вiдрiзняiться вiд повоiнноi Японii чи Нiмеччини. То чи варто шукати свiй власний шлях на початку виходу з кризи, чи не оптимальнiше адаптувати чужий досвiд до умов сучасноi Украiни?

Розпорядженням Президента Украiни вiд 23.01.1996 р. № 17/96 тАЬПитання створення технопаркiв та iнновацiйних структур iнших типiвтАЭ обласним, Киiвськiй та Севастопольськiй держадмiнiстрацiям доручено сприяти створенню iнновацiйних структур, що мають за мету розв`язання першочергових проблем економiчного розвитку регiону на базi нових технологiй та виробництва конкурентоспроможноi продукцii[8].

Але за простотою формулювання проблеми прихована велика i розтягнута в часi робота, яка не може бути виконана простим створенням новоi адмiнiстративноi структури. Таке розумiння iнновацiйного процесу i дуже спрощеним i може серйозно зашкодити в майбутньому.

Вирiшення цього завдання потребуi комплексного пiдходу i i достатньо довгостроковим.

По-перше, необхiдно визначитись iз стратегiчними та тактичними аспектами органiзацii iнновацiйноi дiяльностi. Стратегiчний напрям передбачаi забезпечення корiнноi структурноi перебудови економiки. Його реалiзацiя включаi матерiально-технiчне забезпечення довгострокових програм розвитку науково-технiчноi iнфраструктури (лабораторiй, наукових центрiв), створення механiзмiв фiнансування нововведень з пiдвищеним ризиком, здiйснення великомасштабних науково-технiчних програм, що потребують мiжгалузевоi кооперацii або спiльного, науки з промисловiстю, задоволення стратегiчних та соцiальних суспiльних потреб.

Заходи тактичного порядку паправляються, в першу чергу, на укрiплення iнновацiйного потенцiаду компанiй, пiдвищення якостi продукцii та ефективностi виробництва.

Полтавська область тАФ одна iз складових великоi соцiоекономiчноi системи, якою i Украiна. Тому процеси, якi проходять в Украiнi, не обiйшли стороною науково-промисловий потенцiал областi, як i потенцiали iнших регiонiв Украiни. Саме тому програма вiдродження нацiональноi економiки повинна виходити з програм реанiмацii економiк кожного, окремо взятого регiону.

Кожна область повинна мати свою програму, своi прiоритетнi напрями у вiдповiдностi до стану власноi науково-промисловоi бази, виходячи iз потенцiйних виробничих можливостей регiону, орiiнтуючись на наявнi ресурси та ринковi потреби. Але i безперечним те, що без науково-технiчного прогресу, використовуючи екстенсивнi та жорсткi команднi методи, вивести державу iз стану соцiально-економiчного колапсу на межi ХХРЖ сторiччя неможливо.

Запропонована концепцiя управлiння iнновацiйною дiяльнiстю в Полтавськiй областi не претендуi на всеохопленiсть, але напрями, якi вона мiстить, здаються найбiльш актуальними при сьогоднiшньому станi економiки та науки.

2. Концепцiя управлiння регiональною iнновацiйною дiяльнiстю

2.1. Цiлi iнновацiйноi дiяльностi.

Основною метою iнновацiйноi дiяльностi i створення системи взаiмодii всiх учасникiв циклу, що забезпечують науково-технiчний прогрес : наукового, технiчного та виробничого потенцiалiв.

Органiзацiйно-управлiнськi цiлi.

Довгостроковi органiзацiйно-управлiнськi цiлi:

побудова саморегульованоi цiлiсноi регiональноi iнновацiйноi системи;

вироблення системи управлiння iнновацiйними процесами, яка максимально пристосована до конкретних умов та завдань;

формування принципово новоi системи управлiння економiкою регiону;

створення якiсно новоi територiальноi органiзацii виробництва.

Середньо- та короткотермiновi органiзацiйно-управлiнськi цiлi:

створення iдиного iнформацiйного середовища;

вироблення системи оцiнки ефективностi дiяльностi iнновацiйноi системи та ii структурних пiдсистем;

розробка системи контролю та зворотнього зв`язку;

розробка механiзмiв модифiкацii структури дiяльностi;

розробка ринкових механiзмiв взаiмодii суб`iктiв дiяльностi мiж собою та iз зовнiшнiми системами;

якiсна перебудова зв`язкiв у ланцюгу освiта-наука-виробництво.

Соцiально-економiчнi цiлi.

Довгостроковi соцiально-економiчнi цiлi:

завоювання стабiльних позицiй у вiдповiдних сегментах свiтовоi ринковоi системи;

корiнне оновлення основних фондiв;

переорiiнтацiя економiки на виробництво наукомiсткоi високотехнологiчноi продукцii;

вирiвнювання балансу тАЬiмпорт-експорттАЭ;

накопичення критичного технологiчно-фiнансового та iнформацiйного потенцiалу для здiйснення тАЬтехнологiчного проривутАЭ.

Середньо- та короткотермiновi соцiально-економiчнi цiлi.

формування позитивного соцiально-економiчного iмiджу регiону;

створення привабливого iнвестицiйного клiмату;

оптимiзацiя ресурсоспоживання;

формування здорового конкурентного середовища у сферi НДЕКР.

Соцiальнi та культурнi цiлi.

Довгостроковi соцiальнi та культурнi цiлi:

пiдвищення життiвого рiвня населення;

побудова тАЬвiдкритого суспiльстватАЭ;

переорiiнтацiя суспiльства на загальнолюдськi цiнностi;

корiнна перебудова системи освiти на всiх рiвнях;

закрiплення демократичних засад у всiх сферах життя;

iнтеграцiя у iвропейське спiвтовариство.

Середньо- та короткотермiновi соцiальнi та культурнi цiлi.

пiдвищення квалiфiкацiйного рiвня трудових ресурсiв;

пiдвищення ринковоi грамотностi населення;

пiдняття рiвня дiловоi активностi в регiонi;

скорочення безробiття.

2.2. Принципи дiяльностi .

Органiзацiйно-управлiнськi принципи:

модульна структура дiяльностi (принцип макро- та мiнiрiвнiв);

забезпечення постiйних безперервних iнформацiйних потокiв;

управлiння за цiлями;

iнтеграцiя у iснуючу схему управлiння регiоном;

максимально можливе залучення iснуючих органiв державного управлiння та iснуючоi iнфраструктури;

органiчне iдинство науково-технiчного прогресу з економiчним, соцiальним, та духовним розвитком суспiльства;

органiчне iдинство науково-технiчного прогресу з економiчним, соцiальним, та духовним розвитком суспiльства;

демократизацiя та децентралiзацiя управлiння, розвиток самоуправлiння в сферi науки та технiки;

першочергова державна пiдтримка науково-дослiдних розробок свiтового рiвня, а також розробок, що забезпечують вирiшення найважливiших проблем держави, шляхом вибору науково-технiчних прiоритетiв та концентрацii на iх виконаннi;

збалансований розвиток фудаментальних, прикладних дослiджень та розробок за рахунок прямоi державноi пiдтримки, економiчного стимулювання iнновацiйноi дiяльностi пiдприiмств;

пiдтримка конкуренцii та пiдприiмництва у науково-технiчнiй сферi, здiйснення антимонопольних заходiв;

сприяння розвитку ринку науково-технiчноi продукцii, збалансованому розвитку наукового, освiтнього та промислового потенцiалiв;

рiзноманiтнiсть та рiвноправнiсть всiх форм органiзацii науково-технiчноi дiяльностi, об`iднання колективноi та iндивiдуальноi науково- технiчноi творчостi;

максимальне використання можливостей свiтовоi науки та технiки для забезпечення науково-технiчного прогресу.

Фiнансово-економiчнi принципи.

економiчний характер взаiмодii всiх суб`iктiв iнновацiйноi дiяльностi;

прийняття запитiв ринку та ринковоi кон`юнктури як першочергових критерiiв при оцiнюваннi стратегiчних та тактичних заходiв;

функцiонування в межах наявних ресурсiв;

Етичнi принципи.

повна самореалiзацiя людськоi особистостi;

рiвнiсть можливостей;

домiнування загальнолюдських цiнностей.

Принципи контролю.

стратегiчний характер;

контроль тiльки основних критерiiв дiяльностi;

своiчаснiсть;

гнучкiсть;

реальнiсть вимог та стандартiв;

вiльний доступ до результатiв.

2.3.Завдання дiяльностi.

Органiзацiйно-управлiнськi завдання:

координацiя упралiнських концепцiй всiх учасникiв iнновацiйноi дiяльностi;

створення та удосконалення механiзмiв реалiзацii державноi iнновацiйноi полiтики;

встановлення, коректування i координацiя цiлей державноi iнновацiйноi полiтики;

забезпечення необхiдною та достовiрною iнформацiiю всiх учасникiв iнновацiйноi дiяльностi;

забезпечення контролю за проходженням iнновацiйних процесiв;

стратегiчне прогнозування.

Завдання, пов`язанi з формуванням новоi

системи цiнностей:

учбово-демонстрацiйна дiяльнiсть;

просвiтницька дiяльнiсть;

рекламно-пропагандистська дiяльнiсть;

координацiя внутрiшньоi культури регiону та його iмiджу.

3. Статегiчнi напрями становлення iнновацiйноi дiяльностi у полтавськiй областi

У свiтовiй практицi iснують два основних пiдходи до створення iнновацiйних структур i пов`язаного з ним розвитку iнновацiйноi дiяльностi[26]:

iвроамериканський, який базуiться на формуваннi окремих (локальних) iнновацiйних центрiв, бiзнес-iнкубаторiв, технопаркiв, наукових паркiв, технополiсiв, тощо;

японський, оснований на включеннi до проеку цiлого регiону.

У японському варiантi регiон виступаi як iдиний технологiчний простiр iз своiми ресурсами i кiлькома базовими точковими iнновацiйними структурами, об`iднаними мiж собою iдиною комплексною iнновацiйно спрямованою iнфраструктурою.

Для реалiзацii запропонованоi концепцii пропонуiться використати обидва пiдходи до формування iнновацiйноi дiяльностi.

Виконання завдань та досягнення встановлених цiлей регiональноi iнновацiйноi дiяльностi може бути забезпечене тiльки при умовi iх тiсного взаiмозв`язку i послiдовного втiлення у життя. Формування регiональноi iнновацiйноi системи умовно розбито на два перiоди:

Становлення регiональних центрiв iнновацiйноi дiяльностi тАФ ядер майбутньоi мегаструктури, тобто iвроамериканський варiант.

Створення власне регiонального iнновацiйного мегакомплексу як цiлiсного науково-промислового органiзму.

Для чiткоi узгодженостi i координацii зусиль по реалiзацii стратегiчних та тактичних завдань концепцii сформовано сiм довгострокових напрямiв-програм :

тАЬТехноiмпорттАЭтАФ забезпечуi найшвидше оновлення основних фондiв iснуючих пiдприiмств за рахунок закупки та впровадження новiтнiх iноземних технологiй.

тАЬЕкспорттАЭ тАФ здiйснення зовнiшньоекономiчноi дiяльностi, макромаркетингу.

тАЬРЖнформацiятАЭ тАФ створення потужних баз даних та iнформацiйних мереж, якi б зв`язали всiх учасникiв iнновацiйних процесiв мiж собою та iз свiтовим iнформацiйним простором, виставочно-демонстрацiйна дiяльнiсть, тощо.

тАЬРЖнвестортАЭ тАФ забезпечення найпривабливiшого iнвестицiйного клiмату у регiонi для залучення достатнього притоку зовнiшнього та внутрiшнього, державного та недержавного капiталу для реалiзацii iнновацiйних проектiв.

тАЭОсвiта-наука тАЭ тАФ переорiiнтацiя академiчноi науки та освiти на практичну направленiсть з метою виявлення найбiльш талановитих розробникiв проектiв, менеджерiв, здатних iх реалiзувати, тАЬретрансляторiвтАЭ знань тАФ педагогiв, тощо тобто трьох найважливiших, з точки зору технологiчних iнновацiй, талантiв.

тАЬВенчурне пiдприiмництвотАЭ тАФ державна та корпоративна пiдтримка малих форм бiзнесу у сферi розробки ти виробництва високотехнологiчноi продукцii, створення бiзнес-iнновацiйних структур рiзних типiв.

Створення багатофункцiональноi структури регiонального рiвня, для забезпечення дiяльностi всiii iнновацiйноi системи, паралельноi реалiзацii всiх стратегiчних напрямiв.

3.1.Програма тАЬТехноiмпорттАЭ.

За час iснування адмiнiстративно-командноi мiлiтаризованоi радянськоi економiки у промисловостi було накопичено ряд iстотних перекосiв та недолiкiв, якi особливо негативно проявляються на сучасному етапi тАФ етапi переходу до ринковоi некомандноi економiки. Найбiльш суттiвими факторами, що гальмують процеси iнтеграцii бiльшостi промислових пiдприiмств регiону у ринковi процеси ми вважаiмо наступнi :

сильний нахил у бiк виробництва прдукцii групи А i недостатнi потужностi для виробництва високотехнологiчних товарiв народного споживання[24];

висока фiзична та моральна зношенiсть основних фондiв, особливо технологiчного обладнання[23,75];

високе енергоспоживання пiдприiмств, i, як результат тАФ висока енергомiсткiсть iх продукцii[23,82];

бiльшiсть пiдприiмств являють собою серйозну небезпеку для навколишнього середовища, так як технологiчнi процеси, як правило, не вiдповiдають дiючим стандартам у областi екологii[23,94];

низька пiдприiмницька активнiсть керiвництва бiльшостi промислових та сiльськогосподарських пiдприiмств, небажання та невмiння працювати при нових економiчних умовах.

Цi фактори, на наш погляд, визначають в багатьох випадках структуру iмпортно-експортноi дiяльностi областi. За даними обласного управлiння статистики [23,331-336] у 1995 роцi 71,92% у загальному обсязi iмпорту займали мiнеральне паливо, нафта та продукти ii переробки, при частцi в експортi лише 9,38%. Значна частка iмпорту тАФ 10,24%, припадаi на паливну апаратуру рiзних типiв, при частцi в експортi лише 4,03%.

Основний об`iм обласного експорту складають залiзна руда та засоби наземного транспорту, вiдповiдно 29,46% та 23,31%, тобто сировина та матерiаломiстка продукцiя[23].

Фактично вiдсутнi експортнi операцii з сiльськогосподарською продукцiiю та продукцiiю переробноi промисловостi, ца винятком цукру та виробiв з нього (8,72% експорту)[23]. Практично вiдсутнi iмпортно-експортнi операцii з продукцiiю високотехнологiчних сучасних галузей (близько 4% iмпорту, включаючи засоби обчислювальноi технiки).

Загальне спiввiдношення експорту до iмпорту склало 67,17% при сальдо -$221315,8 тис.[23,333].

Виходячи з приведених даних, можна зробити висновок про те, що державне регулювання iмпортно-експортних потокiв практично не працюi, воно здiйснюiться безсистемно, на основi конкретних ситуацiй, без перспективного планування.

Хоч саме сьогоднi одним з найважливiших факторiв здiйснення державного впливу на економiчне життя регiону повинне стати державне регулювання зовнiшньоекономiчноi дiяльностi, особливо в областi iмпортних операцiй .

Сьогоднi полiтика держави щодо iмпорту, в бiльшостi випадкiв зводиться до дилеми тАФ допускати чи не допускати конкретного iноземного виробника на внутрiшнiй ринок, а пiдтримка вiтчизняного виробника тАФ до питаня необхiдностi iмпорту якоiсь конкретноi продукцii.

Питання бути чи не бути iмпорту взагалi не може бути поставлене. РЖмпорт бути повинен, але iмпорт розумний, далекоглядний, направлений на перспективу. В органiзацii полiтики щодо iмпорту може бути дуже корисним досвiд Японii.

Японськi спецiалiсти вважають, що поетапне прискорення науково-технiчного розвитку економiки передбачаi два пiдходи :

освоiння iноземного досвiду на основi закупки лiцензiй;

розвиток власноi дослiдницькоi бази.

В першому випадку забезпечуiться швидке просування вперед i отримання вiдчутних результатiв за порiвняно короткий промiжок часу, у другому тАФ не виключенi серйознi труднощi, так як iнiцiативнi науково-технiчнi розробки пов`язанi з ризиком та невдачами.

На протязi 50-60 рокiв основним способом вiдбудови зруйнованоi вiйною економiки Японii був iмпорт технологiй. Збезсилена краiна була змушена платити тАЬданинутАЭ iноземним фiрмам, закуповуючи тАЬноу-хаутАЭ, так як у катастрофiчнiй ситуацii, що склалася, це було, мабуть, найрозумнiшим виходом, так як дозволило за вiдносно короткий перiод досягти рiвня своiх колишнiх противникiв у останнiй вiйнi. Вартими уваги i два стратегiчнi пiдходи з боку держави щодо регулювання процесу iмпорту технологiй[25] :

жорсткий контроль за валютними операцiями для орiiнтацii компанiй на закупку лiцензiй за кордоном;

примушування iноземних компанiй до продажу лiцензiй на новiтнi технологii, як плати за доступ на внутрiшнiй ринок.

Взявши до уваги iноземний досвiд та сучаснi украiнськi реалii, ми пропонуiмо такi концептуальнi напрями державноi iнновацiйноi полiтики у сферi iмпортних операцiй:

Аналiз технологiй, що використовуються сьогоднi. Наосновi результатiв аналiзу повинна складатись карта-характеристика промислових та сiльськогосподарських пiдприiмств усiх форм власностi на вiдповiднiсть iснуючих технологiй вимогам енергозбереження, екологiчноi безпеки, вiдповiдностi свiтовому рiвню технологiчноi культури та iнновацiйноi перспективностi самого пiдприiмства, його значення в експортному потенцiалi регiону та в виробництвi конкурентноздатноi iмпортозамiнюючоi продукцii.

Визначення сприйнятливостi пiдприiмств до технологiчних та управлiнських нововведень та переоснащення виробництва, для визначення доцiльностi державноi пiдтримки iнновацiйного процесу на конкретному пiдприiмствi.

Робота з iноземними компанiями, якi мають бажання прийти на украiнський ринок та можуть запропонувати перспективнi технологiчнi розробки, заходи з iх заохочення до спiвпрацi.

Проведення експертних робiт щодо запропонованих iноземних розробок на предмет iх вiдповiдностi потребам регiону та доцiльностi державного сприяння у втiленнi даного проекту.

Надання консалтингових послуг з юридичних, органiзацiйних, технiчних, фiнансових та iнших питань.

Пiдтримка здоровоi конкуренцii у сферi iмпорту високих технологiй шляхом сприяння органiзацii рiзного роду тендерiв, конкурсiв, аукцiонiв з питання iнновацiйних проектiв та надання певних пiльг iх переможцям при реалiзацii проекту.

Регулювання валютних операцiй для повнiшого направлення валютних коштiв пiдприiмств на здiйснення проектiв у рамках програми тАЬТехноiмпорттАЭ.

Створення та пiдтримка привабливого iнвестицiйного клiмату з метою зацiкавлення внутрiшнiх та зовнiшнiх потенцiйних iнвесторiв у заходах в рамках програми шляхом системи пiльг, гарантiй, часткового фiнансування проектiв державою, тощо.

Протистояння iноземнiй експансii та захист внутрiшнього ринку та власного розробника i виробника тАФ один з найважливiших аспектiв активноi регулюючоi ролi держави у здiйсненнi iмпорту у сферi обладнання та технологiй. Для ефективного виконання цiii ролi, необхiдно провести чiтку грань, яка б грунтувалась на реальнiй iнформацii про стан вiтчизняних науково-дослiдницьких та конструкторських робiт, про iх направленiсть та ступiнь готовностi. Виходячи з цiii iнформацii, i повиннi прийматись рiшення про необхiднiсть державноi пiдтримки того чи iншого проекту, про органiзацiю тендеру з участю вiтчизняних компанiй i т.д., тобто повинна здiйснюватись полiтика м`якого ринкового протекцiонiзму вiдносно власних конкурентноздатних i перспективних розробок. Так як, при реалiзацii програми може виникнути небезпека технологiчноi експансii з боку високорозвинених краiн, що може призвести до витiснення з ринку власних технологiй, науково-технiчних програм та розробок.Такий пiдхiд повинен забезпечити пiдтримку власного науково-промислового потенцiалу, та економiю валютних коштiв, пiдвищення конкурентоздатностi украiнських фiрм, створення iм умов для закрiплення на внутрiшньому ринку.

В рамках програми тАЬТехноiмпорттАЭповино бути передбачено ряд пiдтриманих державою компексно-цiльових програм у прiоритетних для регiону галузях, з огляду на запити потенцiальних ринкiв збуту.

Таблиця3.1.

Питома вага Полтавськоi областi у

народному господарствi Украiни в 1994-95 рр.

Виходячи з даних обласного управлiння статистики [23,c.5],якi приведено в таблицi3.1, та свiтових i iвропейських тенденцiй у економiцi та управлiннi пропонуються такi сфери прiоритетiв у межах програми тАЬТехноiмпорттАЭ:

сiльське господарство тАФ технологii виробництва та зберiгання продукцii, збереження родючостi грунтiв, технiчне забезпечення цих процесiв, органiзацiйно-управлiнськi технологii ;

харчова та переробна промисловiсть тАФ переробка сiльгосппродукцii, виробництво продовольчих товарiв подовжених термiнiв зберiгання з використанням сучасних пакувальних матерiалiв ;

легка промисловiсть тАФ технологii, обладнання та матерiали для взуттiвоi, трикотажноi та швейноi промисловостi;

машинобудування тАФ виробництво технологiчного обладнання для легкоi, харчовоi та переробноi промисловостi, сiльського господарства, виробництво вантажних автомобiлiв та обладнання для обробки металу рiзанням ;

хiмiчна промисловiсть тАФ первинна переробка нафти, фармацевтична промисловiсть;

видобувнi галузi тАФ видобування та збагачення залiзноi руди, технологii бурiння нафтових та газових свердловин;

сфера послуг тАФ банкiвськi технологii, технологii у сферi обслуговування населення, консалтинг, iнжинiринг, тощо;

iнформацiйнi технологii, програмне забезпечення, обладнання;

управлiння тАФ управлiнськi технологii.

Жодний з них не повинен мати iстотноi переваги перед iншим, здiйснення переозброiння виробництва повинно вiдбуватись незалежно вiд форми власностi того чи iншого пiдприiмства, а рiшення про державну пiдтримку та сприяння повинно грунтуватись виключно на необхiдностi даного нововведення для пiдвищення експортного та iмпортозамiнюючого потенцiалу областi.

Критерiями та результатами успiшноi реалiзацii програм блоку повиннi бути :

Корiнне оновлення основних фондiв у промисловостi.

Зростання об`iмiв виробництва.

Заповнення внутрiшнього ринку вiтчизняною продукцiiю, яка здатна конкурувати з аналогiчною iноземною.

Створення передумов виходу пiдприiмств регiону на свiтовi ринки, вiдповiдно до профiлю.

Покращення екологiчноi ситуацii.

Зниження витрат на закупку енергоносiiв, оптимiзацiя ресурсоспоживання.

Пiдвищення рiвня квалiфiкацii трудових ресурсiв.

Збiльшення об`iмiв надходжень до бюджетних та небюджетних рахункiв.

Пiдняття на якiсно новий рiвень дiловоi та iнновацiйноi активностi пiдприiмцiв.

Пiдвищення попиту на продукцiю НДЕКР.

3.2. Програма тАЬ ЕкспорттАЭ.

Бiльшiсть стратегiчних напрямiв концепцii за довгострокову мету мають створення потужного експортного потенцiалу регiону шляхом розробки та впровадження iмпортозамiнюючих та експортабельних технологiй у всiх сферах економiчноi дiяльностi.

Заходи у рамках програми тАЬЕкспорттАЭ направлено на забезпечення виходу суб`iктiв iнновацiйноi дiяльностi на ринки всiх ступенiв iiрархii.

Дiяльнiсть, яка передбачаiться у межах цього напряму, направлена на виконання двох основних функцiй:

органiзацiя зовнiшнього та внутрiшнього маркетингу;

iнформацiйно-комунiкативна функцiя.

Для ефективного виконання вказаних функцiй пропонуiться реалiзувати ряд комплексних програм, метою яких повинно стати створення сучасноi розгалудженоi служби маркетингу на потенцiйних ринках збуту продукцii та послуг:

Створення системи дослiдження та прогнозування ринкiв для повноi, оперативноi та достовiрноi оцiнки перспектив конкретноi продукцii (послуги) та розробки рекомендацiй пiдприiмствам щодо методики закрiплення н

Вместе с этим смотрят:

"РЖсторiя РусiвтАЭ тАУ виразник полiтичних поглядiв автономiстiв

9 сочинений для 9 класса /english/

A Farewell to Arms

A history of the english language

About England