Березневi статтi

Реферат учня IV курса групи ВлАВ» лiцею №32 Родiонова Дмитра

1998

40 - ковiВа роки XVII столiття..

Бiльша частина Украiни увiходить до складу Речi Посполiтоi. Украiнське козацтво розподiлено на реiстрове та нереiстрове. Реiстр юридично означав звiльнення вiд магнатського свавiлля, яке в посилювалося в умовах кризи центральноi королiвськоi влади. Проблеми ж нереiстрових козакiв нiяк не вирiшувались, ii стан все погiршувався. Це й призвело до повстаннь начолi з РЖваном Сулiмою, Павлом Павлюком, Дмитром Гунею на iншими.

На цьому тлi польський уряд знов вдаiться до тактики Влтвердоi рукиВ». Суворими заходами примусу, терору польськiй владi вдалося на певний час встановити полiтичну рiвновагу, яка в польскiй iсторiографii називаiться Влзолотим спокоiмВ».

Але, як вiдомо, тиша та спокiй частiше за все стають провiсниками бурi. Саме таким буревiiм стало наприкiнцi 40-их рокiв Велике повстання пiд орудою Б. Хмельницького.

Отримавши гетьманську булаву та очоливши козацьке вiйсько, Богдан Хмельницькiй на першiй стадii вiйськових дiй досягаi значних успiхiв. Але обставини змiнювались i вносили своi корективи в тактику i стратегiю гетьманськiй полiтики.

Збоiвський мир, пiдписаний у серпнi 1649 року, хоч i збiльшував реiстр з 6 до 40 тисяч чоловiк та надавав певних пильг козацькiй старшинi, все ж таки не вирiшував усiх питань, зокрема i тих, що стосувалися селянства, яке знову було змушено повернутись у крiпацтво.

Другий iтап у ходi Великого повстання був невдалим для козакiв. РЗх вiйсько було розбито пiд Берестечком. Пiдсумки цього iтапу знайшли своi втiлення в Бiлоцерковському мирi, який був пiдписаний у 1651 роцi. Реiстр скорочувався удвiчi (до 20 тисяч чоловiк). Влада гетьмана була обмежена Киiвським воiводством.

Розпочинався третiй iтап. Вiйна ставала млявою, позицiйною. За таких умов шукають або компромису, або ж надiйних союзникiв. До компромiсу, який передбачав визнання рiвними собi колишнiх пiдданних - козакiв, шляхта була не готова. Кримське ханство як союзник було ненадiйним. Це довели вiйськовi подii (зрада кримського хана була причиною поразки армii Богдана Хмельницького пiд Берестечком).

За таких обставин найсприятливiшим варiантом здавався московський цар. Чи не найголовнiшим мотивом такого вибору було iдиновiрство, православне вiровизнання. Однак воно не квапило царя на рiшучiй крок, аж поки козаки не заявили про можливiсть переходу пiд протекцiю Оттоманськiй Потри, що змусило монарха скликати Земський собор (1653 рок) i прийняти козакiв Влпiд свою високу рукуВ».

Пiд час переговорiв у Переяславлi вiдбувся лише попереднiй обмiн думками про статус Украiни. Росiйське посольство, очолюване В. В. Бутурлiним, запевнило гетьманський уряд, що на Украiнi будут збереженi порядки, яки iснували до воззтАЩiднання з Росiiю. 17 лютого 1654 року до Москви виiхало посольство начолi з С. Богдановiчем-Зарудним i П. Тетерею. Переговори вiдбувалися з 13 до 27 березня. Крiм листiв Богдана Хмельницького, украiнське посольство передало росiйському урядовi ВлПросительные статьиВ» з 23 пунктiв (статей) - про пiдтварження всiх прав, привiлей то маiтностей козацьких (статтi 1, 7, 13). Зазначався в них 60-тисячний козацький реiстр (ст. 2), права козацькоi старшини (ст. 3) плата старшинi та кошти на утримання вiйська (ст. 8-12, 21, 23), вiльнi вибори козаками гетьмана та передача Чигиринського староства на його утримання (ст. 5, 6). Йшлося про збереження мiсцезнаходження мiсцевоi адмiнiстрацii та збiр через неi податкiв на Украiнi царським урядом (ст. 4, 15),Ва про невтручання царських воiвод та iнших росiйських урядовцiв у внутрiшнi справи Украiни (ст. 16). Говорилося про надання царським урядом грамот на вiльнiсть козацтву, але селянство (посполитi) залишалось феодально залежним: Влкто козак, тот будет вольность козацкую иметь, а кто пашенный крестьянин, тот будет должность обыклую его величеству отдавать, как и прежде сегоВ» (ст. 17),Ва про збереження прав киiвського мiтрополiта (ст. 18),Ва про спiльний з росiйським вiйськом виступ проти Польшi (ст. 19) i проти Кримського ханства (ст. 22),Ва про право зносин гетьманського уряду з iншими державами з вiдому росiйського уряду (ст. 14). Остаточне затвердження всiх 23 статей про збереження прав i вiльностей Вiйська Запорiзького, козацькоi старшини, володiння гетьманом Чигиринським староством та iншими маiтностями було оформлене у царських грамотах 27 березня. Додатковi статтi (з 11 пунктiв) були затвердженi 21 березня.

Згодом царський уряд, проводячи колонiзаторську полiтику на Украiнi, поступово скасував статтi i в другiй половинi XVIII столiття лiквiдував автономiю Украiни.

КриптАЩякевiч РЖ. П. Богдан Хмельницький.

Украiнська Радянська РДнциклопедiя

С. Грабовський, С. Ставроянi, Л. Шкляр Нариси з iсторii украiнського державотворення.

Вместе с этим смотрят:

"РЖсторiя РусiвтАЭ тАУ виразник полiтичних поглядiв автономiстiв

9 сочинений для 9 класса /english/

A Farewell to Arms

A history of the english language

About England