Вiрусний гепатит А

Вiрусний гепатит А - гостра циклiчна хвороба з переважно фекально-оральним механiзмом передачi, що характеризуiться ураженням печiнки i синдромом iнтоксикацii, збiльшенням печiнки i нерiдко жовтяницею.

Етiологiя. Збудник - вiрус гепатиту А - ентеро вiрус типу 72, вiдноситься до роду Enterovirus сiмейства Picornaviridae, дiаметр 28 нм.

Геном вiрусу представлений однонитчатим РНК. Передбачаiться наявнiсть двох серотипiв i декiлькох варiантiв i штамiв вiрусу.

Вiрус гепатиту А стiйкий у навколишнiм середовищi: при кiмнатнiй температурi може зберiгатися декiлька тижнiв чи кiлька мiсяцiв, а при 4 В°C - кiлька рокiв. Вiрус iнактивiюiться при температурi 100 В°C протягом 5 хв., при 85 В°С - протягом 1 хв. Чутливий до формалiну й УФО, вiдносно стiйкий до хлору, не инактивiюiться хлороформом i ефiром.

Епiдемiологiя

Джерелом iнфекцii i хворi з без жовтяничноi, субклiнiчноi чи iнфекцii хворi в iнкубацiйному, продромальному перiодах i початковiй фазi перiоду розпалу хвороби, у фекалiях яких виявляються вiрус гепатиту А чи антигени вiрусу гепатиту А. Найбiльше епiдемiологiчне значення мають пацiiнти зi стертими i безжовтяничними формами гепатиту А, кiлькiсть яких може в 2-10 разiв перевищувати число хворих жовтяничними формами, а виявлення вимагаi застосування складних вiрусологiчних i iмунологiчних методiв, мало доступних у широкiй практицi.

Ведучий механiзм зараження гепатитом А - фекально-оральний, реалiзований через водяний, харчовий i контактно-побутовий шляхи передачi.

Особливого значення набуваi водяний шлях передачi iнфекцii, що забезпечуi виникнення епiдемiчних спалахiв гепатиту. Можливий тАЬкрово-контактнийтАЭ механiзм передачi вiрусу гепатиту А в випадках порушення правил асептики при проведеннi парентеральних манiпуляцiй у перiод вирусемiii у хворих гепатитом А. Наявнiсть повiтряно-краплинного шляху передачi точно не встановлена.

Сприйнятливiсть до гепатиту А загальна. Найбiльш часте захворювання реiструiться у дiтей старше 1 року (особливо у вiцi 3-12 рокiв) i у молодi.

Гепатиту А властиво сезонне пiдвищення захворюваностi в лiтньо-осiннiй перiод. Вiдзначаiться також i циклiчне пiдвищення захворюваностi через 3-5, 7-20 рокiв, що зв'язано зi змiною iмунноi структури популяцii хазяiнiв вiрусу. Повторнi захворювання гепатиту А зустрiчаються рiдко i зв'язано, iмовiрно, iз зараженням iншим серологiчним типом вiрусу.

Патогенез

Гепатит А тАУ гостра циклiчна iнфекцiя, що характеризуiться чiткою змiною перiодiв.

Пiсля зараження вiрусом гепатиту А з кишечнику проникаi в кров, виникаi вирусемiя, що обумовлюi розвиток токсичного синдрому в початковий перiод хвороби, з наступним надходженням у печiнку. У результатi впровадження i реплiкацii вiрус впливаi на пряму цитолiтичну дiю на гепатоцити, розвиваються запальнi i некробiотичнi процеси переважно в перипортальнiй зонi печiночних часточок i портальних трактiв.

Унаслiдок комплексних iмунних механiзмiв реплiкацiя вiрусу припиняiться, i вiн виводиться з органiзму людини. Хронiчнi форми iнфекцii, у тому числi i вiрусоносiя при гепатитi А розвиваються вкрай рiдко.

Клiнiчна картина

Гепатит А характеризуiться полiморфiзмом клiнiчних проявiв. Розрiзняють наступнi форми ступеня виразностi клiнiчних проявiв: субклiнiчну, стерту, безжовтяничну, жовтяничну. По тривалостi: гостру i затяжну. По ступеню ваги захворювання: легку, середньоi ваги, важку.

Ускладнення: рецидиви, загострення, поразки желчовиводящих шляхiв.

Наслiдки: видужання без залишкових явищ, iз залишковими явищами тАУ постгепатитний синдром, затяжна реконвалесценцiя, поразки желчовиводящих шляхiв (дискинезiя, холецистит).

Профiлактика

Проводиться комплекс санiтарно-гiгiiнiчних i протиепiдемiчних заходiв, такий же як при iнших кишкових iнфекцiях. Питна вода i харчовi продукти, вiльнi вiд вiрусу гепатиту А - застава зниження захворюваностi. Необхiдна перевiрка якостi водопровiдноi води на вiрусне забруднення. Контактнi особи обстежуються протягом 50 днiв. У центрах хвороби проводиться дезiнфекцiя хлоровмiстними препаратами.

РЖмунопрофiлактика гепатиту А специфiчного iмуноглобулiну по 0,05 мол/кг маси тiла в/м чи нормального донорських.

Активна iмунопрофiлактика гепатиту А не розроблена.

РЖсторiя хвороби

Першi вiдомостi про захворювання жовтухою вiдносяться до 18 столiття. Найбiльшi спалахи хвороби фiксувались пiд час вiйн, стихiйних явищ, неврожаiв. У 19 ст. Отримала назву катаральноi жовтухи за пропозицiiю Р. Вiрхова. Однак у 1883 роцi росiйський терапевт Боткiн С. П. Встановив iнфекцiйну природу захворювання.

http:\\" onclick="return false">

Бунiн К. В. РЖнфекцiйнi хвороби, М., 1977

Вместе с этим смотрят:

"РЖсторiя РусiвтАЭ тАУ виразник полiтичних поглядiв автономiстiв

9 сочинений для 9 класса /english/

A Farewell to Arms

A history of the english language

About England