Украiнське дiлове мовлення

Реферат виконав студент ** гр.ФМРД

Мiнiстерство освiти та науки Украiни

Одеський державний економiчний унiверситет

Одеса ОДЕУ 2003

Роль мови в суспiльному життi

Сучасна украiнська мова i багатовiковим надбанням украiнського народу. Вона створена зусиллями багатьох поколiнь. тАЬ В мовi наша стара й нова культура, ознака нашого нацiонального визнаннятАжРЖ поки живе мова - житиме й народ, як нацiональнiсть.тАЭ(I. Огiiнко)

Становлення народу тiсно повтАЩязане з формуванням його мови. Усi сторони суспiльного життя, процеси пiзнавальноi i творчоi дiяльностi людини, кожний момент ii свiдомостi супроводжуються мовою.

Мова тАУ найважливiший засiб спiлкування мiж людьми. Вона безпосередньо звтАЩязана з мисленням. Не може бути мислення без мови i мови без мислення. Мова i мислення мають глибоко суспiльний характер тАУ не лише за своiю природою, а й за своiю функцiiю в суспiльствi. За допомогою мислення люди пiзнають свiт, обтАЩiктивнi закони природи й суспiльства. Пiзнавальна дiяльнiсть людини, ii мислення можливi лише на базi мовного матерiалу, слiв i речень. Кожний момент дiяльностi обумовлюiться думкою i ii носiiм тАУ мовою. Тiльки завдяки мовi все здобуте попереднiми поколiннями не гине марно, а служить фундаментом для подальшого розвитку людства.

Лiтературна мова тАУ це мова державних, громадських, полiтичних установ, органiзацiй, навчальних закладiв, науки, художньоi лiтератури, дiлового спiлкування, театру, кiно, преси, телебачення.

В Украiнi державною i украiнська мова. Держава забезпечуi всебiчний розвиток i функцiонування украiнськоi мови в усiх сферах суспiльного життя; сприяi розвитку украiнськоi нацii, ii традицiй i культури. РЖ це гарантуi Конституцiя Украiни.

Така важлива роль мови в суспiльному життi нашоi держави зобовтАЩязуi добре знати правила й закономiрностi ii розвитку. Щоб оволодiти нормами сучасноi лiтературноi мови, треба глибоко вивчати ii лексичний склад, фонетичну систему, граматичну будову i стилiстичнi властивостi. Досконале знання мови i важливим показником розумового розвитку людини та ii культурного рiвня.

В умовах нацiонального вiдродження украiнська мова набула особливоi ваги. Вона стала вирiшальним чинником самобутностi талановитого, вiками гнобленого украiнського народу, виразником iнтелектуального i духовного життя.

Стильовi рiзновиди украiнськоi мови

Мова обслуговуi усi сфери суспiльного життя. В процесi iсторичного розвитку в мовi виробилося багато рiзноманiтних засобiв висловлювання, якi по-рiзному використовуються залежно вiд мети спiлкування.

Так, наприклад, мовнi засоби художнього твору де в чому вiдрiзняються вiд наукового твору; мовнi засоби дiлових документiв вiдрiзняються вiд художнiх i наукових творiв i т.д.

Лiтературна мова становить систему стилiв. Структура, кiлькiсть, характер i спiввiдношення iх змiнюються з розвитком суспiльства. Пiд стилями лiтературноi мови розумiють ii рiзновиди, якi обслуговують рiзноманiтнi сфери суспiльного життя. Усна форма лiтературноi мови маi лише один стиль тАУ розмовний. У писемнiй мовi видiляють: науковий, офiцiйно-дiловий, публiцистичний, художнiй стилi.

Офiцiйно-дiловий стиль маi пiдстилi: iнформацiйний, дипломатичний, законодавчий, адмiнiстративно-канцелярський. Ним написанi найважливiшi документи, в яких вiдбиваiться iсторiя народу. Це стиль Конституцii краiни, законiв, постанов, статутiв, програм, наказiв, звiтiв та iнших дiлових паперiв. Документи вiдображають подii, зберiгають памтАЩять через роки, повтАЩязуючи минуле з сьогоденням.

Тексти в офiцiйно-дiловому стилi повиннi бути змiстовними, точними. Для офiцiйно-дiлового стилю характернi усталенi мовнi звороти, стандартнi початки i закiнчення документiв, подiл на частини. В ньому закрiпилося чимало специфiчних термiнiв, традицiйних форм. Цей стиль позбавлений образностi й емоцiйностi. Побудова речень вiдзначаiться лаконiзмом. Речення чiткi й нескладнi.

Стиль законодавчих паперiв значно вiдрiзняiться вiд канцелярського. В канцелярсько-дiловiй мовi виразно виявляiться безпосереднiй звтАЩязок мови з виробничою дiяльнiстю людей.

З роками, вiд столiття до столiття, вiд епохи до епохи змiнюються мовнi стилi. Ряд термiнiв i слiв виходять з ужитку i виникають новi, а тi, що лишаються змiнюють своi значення. Тому стиль дiловоi мови на сучасному етапi вiдрiзняiться вiд стилiв попереднiх рокiв.

Етика дiлового спiлкування

Важливим компонентом дiлового спiлкування i етика мовлення. Недаремно один мудрий фiлософ сказав:тАЭЗаговори, щоб я тебе побачив.тАЭ Вислiв вiками не втрачаi своii актуальностi. Адже вiд того, якими лексичними засобами володii мовець, яку маi iнтонацiю, вимову, як послуговуiться жестами, емоцiями тАУ залежить рiвень його освiченостi i культури.

Виховану людину завжди вирiзняi ввiчливiсть, привiтнiсть, доброзичливiсть, тактовнiсть, стриманiсть, повага до спiврозмовника, здатнiсть до спiвчуття та розумiння оточуючих. РЖ особливу роль у цьому вiдiграi слово: вчасне, доречне, вагоме, переконливе.

Вмiння володiти словом тАУ велика майстернiсть.

Не секрет, що не завжди на належному рiвнi ведуться дiловi переговори, виступи перед спiвробiтниками чи незнайомою аудиторiiю. РЖ, на жаль, частково огрiхи припадають на невдало пiдiбранi й сказанi слова. Наприклад, доповiдачi, лектори у своiх виступах часто вживають росiйськi слова в украiнському варiантi або ж навпаки, тобто калькують iх. Насичують свою мову просторiччям, територiальними дiалектами, нехтують вимовою, а iнодi й роблять це навмисне, мовляв, для тАЭ кращого ефектутАЭ, але досягаiться зворотнiй.

Часто можна почути, як через мовознавчу некомпетентнiсть порушуiться граматична й лексична структура слiв. Нерiдко виступаючi говорять:

лiкцiя (замiсть) лекцiя

тiма (замiсть) тема

проблiма ( замiсть) проблема

навiрно ( замiсть) мабуть

канечно, конiшно ( замiсть) звичайно

невздовзi ( замiсть) невдовзi

пойнятно ( замiсть) зрозумiло

поощряi ( замiсть) заохочуi

Европа ( замiсть) РДвропа

сольоний ( замiсть) солоний

тута ( замiсть) тут

Не завжди розрiзняiться й логiчна структура слiв. Наприклад: прошу (будь ласка) i прошу (звертаються з проханням), шкода (про жалiсть, втрати, збитки) i шкода ( даремно, не варто).

Трапляiться, що не точно коментуiться значення i вживання паронiмiв. Наприклад: вiдiгравати ( роль), грати (на чомусь) i грати (конструкцiя).

РЖнодi мовцi у виступах використовують книжнi слова, рiзнi граматичнi звороти, маловiдому термiнологiю. Така мова не сприймаiться слухачами, стомлюi iх, створюi дискомфорт i свiдчить про низький рiвень виступаючого.

Бувають випадки, коли доповiдач чи лектор навтАЩязливо звертаiться до слухачiв: тАЬВам зрозумiло?тАЭ, тАЬВам ясно?тАЭ. Запитання такого типу свiдчать, що виступаючий недооцiнюi слухачiв i цим ображаi iх.

Отже, аби не траплялося подiбних ситуацiй, потрiбно скористатися загальноприйнятими нормами дiлового етикету.

Мова виступу, доповiдi, лекцii маi бути бездоганною, простою, зрозумiлою широкому колу слухачiв. Слiд уникати iншомовних слiв, якщо i украiнськi вiдповiдники; сполучникiв типу: тому що; через те, що; у звтАЩязку з тим, що; враховуючи те, що; з огляду того, що; зважаючи на те, що; так, як; про те, що i т.д.

Важливим i також правильне й доречне використання вставних слiв i виразiв, обережне послуговування крилатими словами та iншими фразеологiзмами. Тут треба враховувати професiональний i вiковий контингент слухачiв.

Для ефективностi дiлових взаiмин варто зорiiнтуватися не лише в собi, а й в тих, хто оточуi, виробити свою манеру спiлкування. Спiлкуючись, треба триматися скромно й впевнено. Належить подбати й про атмосферу приязностi, товариськостi, вiльного й рiвноправного обмiну думками. Необхiдно передбачати i враховувати реакцiю слухачiв.

Доповiдач повинен говорити чiтко, переконливо, не поспiшаючи, в ходi мовлення змiнювати iнтонацiю, щоб мова не була монотонною. Буваi й так, що спiлкуючись, спiврозмовники не завжди розумiють один одного. Не слiд забувати, що в будь-якiй ситуацii можна дiйти згоди. Запорукою успiху в цьому i взаiмодовiр'я.

Отже, уважне, дбайливе ставлення до мови i зовнiшньою ознакою мовного етикету.

Текстове оформлення документiв

Документ тАУ основний вид дiлового мовлення. Вiн маi бути достовiрним, переконливим, належним чином вiдредагованим i оформленим, повинен мiстити конкретнi й реальнi пропозицii та вказiвки. ОбовтАЩязковими для документа i заголовок, чiтка композицiя, цiлiснiсть змiсту, звтАЩязнiсть викладу, структурна органiзацiя, завершенiсть.

Дiлова документацiя вiдображаi характер суспiльних вiдносин, у нiй зосереджуiться iнформацiя про подii, явища, приватнi стосунки мiж людьми. Документи мають правове i господарче значення. За походженням видiляють службовi й приватнi документи; службовi функцiонують в установах i органiзацiях, приватнi стосуються приватних осiб.

За призначенням документи подiляють на: розпорядчi, де подаiться iнформацiя про органiзацiю роботи установи, закладу, пiдприiмства; статутнi тАУ з коротким викладом змiсту статуту органiзацii чи установи; виконавчi, в яких подаiться план або напрям виконання певного обсягу роботи; iнформацiйнi, якi мiстять конкретну iнформацiю, необхiдну для дiяльностi даноi органiзацii чи пiдприiмства.

Документи розрiзняють ще й за структурними ознаками, вони можуть бути стандартними й нестандартними, що залежить вiд багатьох обтАЩiктивних та субтАЩiктивних факторiв.

Типовi та фiрмовi документи оформляються на бланках або стандартних аркушах.

Слiд зауважити, що в роботi iнженерiв, конструкторiв, керiвникiв виробництва багато часу вiдводиться вивченню, аналiзу та складанню рiзноi документацii. Це тАУ конструкторська, технологiчна, експлуатацiйно-ремонтна документацiя; органiзацiйно-розпорядчi, iнформацiйнi, рекламнi та iншi документи.

Часто буваi, що робота з подiбними документами ускладнюiться тiльки тому, що в побудовi iх немаi необхiдноi послiдовностi або ж документи перевантаженi несуттiвою для користування iнформацiiю.

Питаннями складання текстових документiв вiдають сучаснi науковi дисциплiни: прикладна лiнгвiстика i теорiя стандартизацii, iнженерна психологiя i психолiнгвiстика, теорiя i практика редагування та теорiя управлiння виробництвом.

Щоб не марнувати часу в процесi складання i використання документiв, слiд розумно поiднувати формальний пiдхiд i творчiсть. Пропонований роздiл подаi деякi рекомендацii, загальнi правила i норми у текстовому викладi дiлових паперiв та iлюструi iх конкретними зразками.

Текст тАУ головний елемент документа. Крiм параграфiв, пунктiв у текстi видiляються абзаци. Тут треба стежити, щоб кожен абзац розпочинав нову думку чи мiкротему.

Подiл тексту на абзаци маi велике практичне значення. Це допомагаi осмислити прочитане i пiдготуватися до сприйняття iншоi пiдтеми.

Абзаци не повиннi бути великими. Нормативним можна вважати абзац з трьох чи птАЩяти речень. Для сприйняття краще, якщо цi речення будуть рiзнi: найкоротшi тАУ на початку i в кiнцi. Абзаци теж вимагають чергування залежно вiд розмiрiв. Наприклад, у виробничих документах, де звертаiться увага на кожну операцiю чи деталь, абзаци використовуються для видiлення однорiдних членiв чи сурядних речень в окремi мiкротексти. Тут доречнi абзаци з одного тАУ двох речень.

Найзручнiшi для сприйняття речення з трьох, птАЩяти, семи i найбiльше тАУ з девтАЩяти слiв.

Щодо словосполучень, то слiд памтАЩятати, що в будь-якому дiловому текстi варто використовувати звичнi стандартизованi форми. Це прискорюi складання i сприйняття документа.

Логiчна послiдовнiсть документiв

Здебiльшого документ пишеться вiд третьоi особи. Наприклад: Унiверситет iнформуi про новий набiр студентiв; Завод повiдомляi про виконання планiв.

РД такий рiзновид документiв, коли назва дiючоi особи вживаiться в давальному вiдмiнку. Наприклад: Офiсу потрiбнi менеджери; тАЬПравексбанкутАЭ потрiбнi юрисконсульти. Окрему групу документiв становлять тi, що мають дiiслiвну структуру типу: Запрошуiмо на роботу! Повiдомляiмо всiх працiвникiв тощо.

Логiчна послiдовнiсть як необхiдна ознака кожного дiлового документа реалiзуiться за допомогою протиставлення. Наприклад: Пiдготовчi курси технологiчного iнституту повiдомляють про набiр слухачiв, проте слiд зауважити, що приймаються особи, якi закiнчили середню школу чи iнший середнiй навчальний заклад.

Важливим у документi може бути й суворе дотримання певноi послiдовностi викладу матерiалу, пiдкреслення наступностi чи черговостi подiй або явищ. Це досягаiться за допомогою слiв: спочатку, водночас, потiм тощо.

Наприклад: Довго стоiть на ганку не наважуючись зайти, а потiм, пiдiбгавши уста, надавши своiму зораному зморшками обличчю гiдностi, одважуiться.(РД.Гуцало)

Одним iз способiв вираження логiчноi послiдовностi i видiлення мети за допомогою слiв: тому, тому що, для цього, з цiiю метою та iн. Наприклад: Необхiдно навчати студентiв мистецтву слова тАУ найдавнiшому засобу виховання, тому що мова - це не тiльки засiб спiлкування, а й море iнформацii про свiт, про свiй народ, його культуру, традицii, звичаi.

Загальна логiчна послiдовнiсть документiв досягаiться за допомогою слiв на позначення результативностi (таким чином, у результатi, отже тощо). Наприклад, Отже, лiцензiйна торгiвля охоплюi переважно електротехнiчну й електронну промисловiсть, загальне машино-, приладобудування, автомобiльну, авiаракетну промисловiсть, хiмiю i нафтохiмiю, бiотехнологiю, ресурсозберiгаючi технологii (пiдр.)

Граматична форма дiлових документiв

При складаннi документiв виникають труднощi не лише в доборi потрiбних слiв, а й у виборi вiдповiдноi граматичноi форми. Найчастiше виникаi сумнiв щодо використання роду iменникiв, коли це стосуiться назви осiб за професiiю.

Наприклад: учитель тАФучителька, касир тАФкасирка, лаборант тАФлаборантка, лiкар тАФлiкарка, фiзик тАФфiзичка, працiвник тАФпрацiвниця, викладач тАФвикладачка.

Офiцiйнi назви посад, професiйтАФ iменники чоловiчого роду, тому в дiлових паперах слiд вживати саме iх. Залежнi слова вiд найменування професiй узгоджуються у формi чоловiчого роду.

Наприклад: старший викладач Свiтлана Дмитрiвна; касир управлiння Марiя Семенiвна; лаборант iнституту Оксана Вiкторiвна; науковий спiвробiтник Ольга Семенiвнва; головний прокурор Лiдiя 1ванiвна Шевченко.

Коли ж пiсля таких сполук на позначення жiночого роду стоiтъ дiiслово, то воно узгоджуiться з прiзвищем i вживаiться у формi жiночого роду.

Наприклад: Старший викладач Г.РЖ. Гаiвська вiдповiдала на нашi запитання. Головний лiкар Л. 1.Ткаченко наголосила на цих рядках наказу директора.

У дiлових документах не вживають узгодження типу: наша голова наказала, старша iнженер поiхала, головна лiкар порадила тощо.

Не рекомендуiться називати осiб за мiсцем проживання та iх професiiю типу: сiльчани, городяни, заводчани, дистанцiйники, поштарi, вживаються: мешканцi села, мешканцi мiста, робiтники заводу, службовцi станцii, працiвники пошти.

Досить часто в дiлових паперах замiсть множини зустрiчаiться однина.

Наприклад: Полтавськi фермери зiбрали великий урожай цукрового буряку, соняшнику, картоплi.

РЖнодi в дiлових документах iменники, що означають речовину {вода, олiя, сiль, нафта, вино тощо), набувають форм множини.

Наприклад: На цьому пiдприемствi можна придбати сухi вина, мiнеральнi води, технiчнi мастила.

Чимало помилок у вживаннi давального вiдмiнка iменникiв. Так, iменники чоловiчого роду мають переважно закiнчення -у, хоча останнiм часом надаiться перевага закiнченню -овi, -евi: ректоровi, директоровi.

Багато помилок припадаi i на вживання родового вiдмiнка однини iменникiв чоловiчого роду, де однi закiнчуються на тАУа, -я (документа), iншi на тАУу, -ю (протоколу, принципу, факту). У випадках сумнiву , слiд заглянути до словника.

Щодо вживання прикметникiв, то тут можуть виникнути труднощi у використаннi ступенiв порiвняння, оскiльки в дiловому мовленнi частiше вживанi аналiтичнi форми. Наприклад: повний, бiльш повний, найбiльш повний; вичерпний, бiльш вичерпний, найбiльш вичерпний.

Вставнi слова i словосполученняу дiловому мовленнi

Слова i словосполучення, введенi в речення з метою внесення в нього того чи iншого пояснення або надання йому рiзних модальних значень, називаються вставними. Вони не повязанi з членами речення способами узгодження, керування чи прилягання, але за смслом поiднанi з реченням. Тому виключення вставних слiв i словосполучень iз речення змiнюi його змiст, але не порушуi синтаксичноi будови.

Вставнi слова i словосполучення часто використовуються у дiловому мовленнi, при складаннi дiлових паперiв, ними розпочинаються речення, абзаци. Але рекомендуiться вживати iх обмежено.

В усному дiловому мовленнi вживання вставних слiв i словосполучень не створюi зайвоi iнформацii. Використання цих конструкцiй допомагаi мовцевi зорiiнтуватися, зосередитися, а слухачам тАУ краще сприйняти сказане. В дiалогiчному мовленнi надмiрне вживання вставних слiв створюi враження некомпетентностi, низькоi мовноi культури.

За своiм визначенням вставнi слова i словосполучення дiляться на три групи:

Вставнi слова i словосполучення, що вказують на ставлення мовця до висловленоi ним думки. Вони можуть означати ступiнь впевненостi або невпевненостi в повiдомленнi.

Наприклад: звичайно, напевно, безумовно, на жаль, на щастя, як на зло, може, можливо, мабуть, безперечно, безсумнiвно, власне кажучи, зрозумiло, без сумнiву, видно, очевидно, припустимо, вiдома рiч, немаi сумнiву, сказати правду, як-не-як, так би мовити, видимо, либонь та iн.

Вставнi слова i словосполучення, що вказують на те, кому належить

Кому належить висловлена думка (самому мовцевi чи комусь iншому).

Наприклад: по-моiму, по-нашому, по-вашому, кажуть, мовляв, на мiй погляд, на мою думку, на думку (такого чи таких), за словами (такого чи таких) тощо.

Вставнi слова i словосполучення, що вказують на звтАЩязок висловлюваного з контекстом. До них належать: отже, наприклад, значить, виходить, до речi, нарештi, навпаки, проте, загалом, справдi, мiж iншим, словом, по-перше, по-друге, кiнець кiнцем, мало цього та iн.

Вставнi слова i словосполучення в писемному мовленнi видiляються комами, в усному паузами.

тАЬСучасне украiнське дiловодствотАЭ Теренович К. А.

Головащук С.РЖ. Украiнське лiтературне слововживання: Слов.-довiд. тАУ К.: Вища шк., 1995. тАУ319с.

Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б. Современный экономический словарь. тАУ М.: ИНФРА-М, 1996 тАУ 496с.

Вместе с этим смотрят:

"РЖсторiя РусiвтАЭ тАУ виразник полiтичних поглядiв автономiстiв

9 сочинений для 9 класса /english/

A Farewell to Arms

A history of the english language

About England