Бiографiя М.С. Грушевського

Реферат виконавучень 9-б класуЧереватого Олексiя

Киiв - 2000

М.С. Грушевськии (1866тАФ1934) жив i творив украiнську державнiсть, писав ii iсторiю, перебуваючи у самiй гущi життя, серед людей i для людей. Вiн був особистiстю, яка не лише мала високi iдейнi переконання, а й звичайнi людськi риси характеру, емоцii i пристрастi, честолюбнi амбiцii, симпатii й антипатii, душевнi потрясiння, певнi слабкостi й болючi помилки. А ще вiн був людиною своii епохи тАФ часiв гострих соцiальних суперечностей i жорстокого нацiонального гнiту з боку iмперськоi влади стосовно украiнського народу i його елiти, до нього особисто як одного з найпомiтнiших ii представникiв. Вiн i його сподвижники працювали за надто важких, часто екстремальних, виснажливих умов (наприклад у 1917тАФ1918рр.) ВлЯ був стомлений.. тАФ згадував М. Грушевськии, тАФ боявся за своi сили, за свою психiчну рiвновагу.. вертаючи вечором з засiдань, звичайно не мiг заснути, хiба глибоко в нiч.. При тiм ми всi жили в безнастаннiй тривозi, в свiдомостi можливостi якоiсь несподiваноi катастрофи: арештiв, збройного нападу i под.В»

До цього слiд iще додати, що нi сам Михайло Грушевськии, нi його найближчi соратники в Украiнськiй Центральнiй радi не мали жодного досвiду парламентськоi, а тим бiльше державотворчоi дiяльностi. Пiдрунтям цiii звитяжноi працi стали його полiтичнi або полiтологiчнi концепцii, вiдзначаi вiдомий грушевськознавець Любомир Винар, Влтiсно пов 'язанi з його iсторiософiiю й iсторичними концепцiями, з наголошенням змагання украiнського народу до свободи i незалежностiВ».

Мабуть, саме через те, що його дiяльнiсть у Галичинi, а з 1905 р. й у Надднiпрянськiй Украiнi по згуртуванню украiнства була пiдпорядкована поширенню його окремiшВа ницьких iдей щодо розбудови незалежноi Украiни, саме на Грушевського й випала нелегка доля очолити не лише Центральну раду майже вiдразу по ii постанню, а й увесь той великий потiк до волi й визволення з-пiд московського ярма 1917тАФ1920-х рокiв.

Один iз сучасникiв Грушевського Б.Мартос писав, що вибiр упав на Грушевського тому, що Влвсi.. знали його патрiотизм, чеснiсть, ерудицiю, працездатнiсть та iншi якостi його характеруВ». Окрiм того, серед усiх дiячiв Центральноi ради й усього украiнського вiдродження перiоду визвольних змагань вiн, мабуть, найкраще знав полiтичне життя Заходу, чимало рокiв провiвши за кордоном. Очевидно також i те, що вiн був найвищим авторитетом серед усiх тих патрiотiв украiнства, що присяглися на вiрнiсть украiнськiй незалежнiй державi.

Грушевськии був великим патрiотом Украiни й украiнства, але ж вiн був i великим демократом-державником, соцiалiстом, якого не могли заслiпити нацiоналiстичнi збочення. Вiн послiдовно виступав проти нацiонального, зокрема мiж слов'янськими народами, роз'iднання, проти пропагування iдеологiчних нацiоналiстичних крайностей, але ж вiн, прозрiвши пiсля трагiчних подiй початку 1918 р., послiдовно виступав i проти Влмосковськоi орiiнтацiiВ». Вiн закликав своiх сучасникiв визволитися Влвiд "песього обов 'язку '' супроти МосковщиниВ».

Ми всi повиннi пам 'ятати, що саме йому, Михайлу Сергiйовичу Грушевському, маiмо завдячувати тим, що пiсля майже 300-лiтнього нацiонального поневолення i нищення, вiн проголосив Украiну незалежною самостiйною державою, що й було зафiксовано IV Унiверсалом.

Тiльки з урахуванням усiх цих моментiв i обставин можна зрозумiти й об'iктивно оцiнити стосунки Грушевського з людьми. Цiлком закономiрно, що в нього було багато друзiв, прихильникiв, та було чимало й затятих ворогiв. Але тут ми не будемо говорити про непримиренних полiтичних супротивникiв М.С. Грушевського з ВлбiлогоВ» або ВлчервоногоВ» табору, що обстоювали Влiдину, недiлиму РосiюВ» з вiдповiдними до цих кольорiв вiдмiнностями ii ВлоблаштуванняВ». Пiд термiном ВлопонентиВ» ми маiмо на увазi тих дiячiв, що уособлювали альтернативу Грушевському у самому украiнському визвольному русi. Адже далеко не всi з навiть найближчих його соратникiв, скажiмо в Украiнськiй Центральнiй радi i ii у рядi, подiляли погляди свого лiдера з усiх питань iсторii, теорii й практики розбудови украiнськоi державностi. Представленi у цiй книзi особи належали до рiзних украiнських полiтичних партiй, громадських органiзацiй, течiй суспiльноi й iсторичноi думки. По-рiзному вони осмислювали iсторичне минуле Украiни й ВлконструювалиВ» ii полiтичне майбутнi, зокрема розв 'язання складного сплетiння завдань нацiонального та соцiального визволення. По-рiзному дивилися вони i на багато iнших проблем нацiонально-державного будiвництва: мiсце Украiни в мiжнародному спiвтовариствi, зокрема ii взаiмини iз своiм сусiдом i Влстаршим братомВ» тАФ Росiiю, розв 'язання проблем нацiональних меншин у незалежнiй Украiнi, створення власних збройних сил та iн. Рiзними були й тi шляхи та засоби, якими вони прагнули досягти своii мети.

Звичайно, усе це вiдповiдним чином впливало на особистi стосунки згадуваних дiячiв з М. С. Грушевським, що складалися по-рiзному, часто проходили певну еволюцiю, часом кардинально змiнювалися через причини об'iктивнi й суб'iктивнi. Частина прихильникiв i однодумцiв Грушевського з плином часу i за певних обставин суспiльно-полiтичного життя опинялися у таборi його опонентiв i, навпаки, колишнi опоненти ставали щирими друзями й надiйними сподвижниками. Чимало цих дiячiв були одночасно однодумцями й опонентами М.С. Грушевського, беззастережно пiдтримували його у розв'язаннi одних проблем i палко полемiзували з ним з приводу iнших.

Звичайно, в цiй книзi нiяк неможна вмiстити вiдомостей про всiх осiб, з якими спiвпрацював i спiлкувався М.С.Гру шевський, у кого вiн вчився i кого вчив сам, створивши власну велику школу в украiнськiй iсторичнiй науцi.

Вмiщенi тут персоналii лише репрезентують оточення М.С. Грушевського у рiзнi перiоди його життя й дiяльностi та тi громадсько-полiтичнi органiзацii й державнi установи, якi очолював i в яких працював цей великий украiнець (Наукове товариство iм. Шевченка, Украiнське наукове товариство, Украiнська партiя соцiалiстiв-революцiонерiв. Украiнська Центральна рада. Всеукраiнська Академiя наук, ii iнститути, комiсii, кафедри, Украiнський соцiологiчний iнститут у Вiднi та iншi зарубiжнi науковi й освiтнi установи тощо).

Усiх цих людей, рiзних за професiями, вiком, характерами об'iднуi насамперед те, що вони присвятили себе служiнню украiнськiй нацiональнiй iдеi, розв 'язанню Влукраiнського питанняВ», вiддавши цiй справi весь свiй розум i працю. Усi вони тАФ непересiчнi особистостi, що вiдiграли рiзну за масштабами, але загалом досить помiтну роль в украiнському русi твореннi й захистi незалежноi державностi, пропагандi ii у 'багатьох краiнах свiту., написаннi ii iсторii тощо.

Усi вони присягнули Украiнi, ii народу своiм життям, поклавши Влдушу й тiлоВ» у пiдмурiвок ii незалежностi, а тому гiднi пам 'ятi й пошани нащадкiв. Писати й розповiдати про них -Ва професiйний i громадянський обов'язок iсторикiв, краiзнавцiв, митцiв. Це тим бiльше необхiдно, що переважна бiльшiсть з них й донинi мало вiдомi широкому загалу, а деякi Влне знайомiВ» навiть фахiвцям-iсторикам. Адже офiцiйна iдеологiя i пропаганда протягом багатьох десятирiч робили все, щоб ВлвикреслитиВ» iх з iсторii. Багатьох з них було фiзично знищено у жорнах репресивноi тоталiтарноi державноi машини. РЖншi врятувалися на емiграцii. Якщо прiзвища деяких з цих дiячiв (з неодмiнними ярликами ВлконтрреволюцiонерiвВ», Влбуржуазних нацiоналiстiвВ» тощо) були бiльш-менш вiдомi, то бiографii переважноi бiльшостi з них публiкувалися лише в лiтературi, що виходила за кордоном. На жаль, i в незалежнiй Украiнi ще недостатньо зроблено для лiквiдацii цiii прогалини.

Тому сподiваiмось, що запропонована читачевi книга матиме не лише пiзнавально-довiдкове значення для широкого загалу, а й спонукаi пiдготовку окремих, значно ширших творiв про життiвий шлях i дiяльнiсть визначних i пересiчних дiячiв доби визвольних змагань украiнського народу 1917тАФ1920-х рокiв. Адже без людей немаi i не може бути повноi i правдивоi iсторii.

Вместе с этим смотрят:

"РЖсторiя РусiвтАЭ тАУ виразник полiтичних поглядiв автономiстiв

9 сочинений для 9 класса /english/

A Farewell to Arms

A history of the english language

About England