Охорона грунтiв

Грунт тАФ основний компонент наземних екосистем, що утворився протягом геологiчних епох в результатi постiйноi взаiмодii бiотичних i абiотичних факторiв. Як складний бiоорганомiнеральний комплекс грунти i природною основою функцiонування екологiчних систем бiосфери.

Важливою властивiстю грунтiв i iх родючiсть. Завдяки iй грунти i основним засобом виробництва в сiльському та лiсовому господарствах, головним джерелом сiльськогосподарських продуктiв та iнших рослинних ресурсiв, основою забезпечення добробуту населення. Тому охорона грунтiв, рацiональне використання, збереження та пiдвищення iх родючостi тАФ неодмiнна умова дальшого економiчного прогресу суспiльства.

Охорона грунтiв стаi нинi особливо актуальною в зв'язку iз зростаючим приростом населення Землi та продовольчою проблемою, яка для багатьох краiн i, насамперед для краiн Азii, Африки та Пiвденноi Америки, що економiчно розвиваються, i досить гострою.

Свiтовi продовольчi ресурси складаються з рослинних продуктiв, продуктiв тваринництва i бiологiчних запасiв морiв. Збiльшення продуктiв перших двох груп можливе лише при рацiональному землекористуваннi.

Тим часом людство використовуi для сiльського господарства лише 1,43 млрд. га орних земель, що становить близько 10,4% сушi, або 2,95% всiii поверхнi земноi кулi. Нагадаiмо, що пустинi (гарячi i холоднi) займають 45% сушi. За агрикультурний перiод втрати земельних ресурсiв внаслiдок ерозii, засолення, будiвництва мiст i населених пунктiв, дорiг i промислових комплексiв досягли в свiтi величезних розмiрiв тАФ до 2 млрд. га, тобто вони набагато перевищують сучасну орну площу планети. Зараз щороку з обороту випадаi 5тАФ7 млн. га рiзних земельних угiдь. Тому охорона грунтiв тАФ основна народногосподарська проблема для всiх краiн свiту.

Основоположником вчення про грунти i вiдомий росiйський учений В. В. Докучаiв. Вiн сформулював основнi закони ТСрунтоутворення, встановив географiчнi закономiрностi поширення грунтiв. Створив науку про рацiональне використання грунтiв для потреб землеробства. ("Головними факторами ТСрунтоутворення i материнська порода, клiматичнi умови, рослиннi i твариннi органiзми, рельiф i вiк краiни та господарська дiяльнiсть людини.

Материнська, або грунтоутворююча порода, входить до складу грунту як його мiнеральна частина, впливаючи тим самим на процес ТСрунтоутворення, на наявнiсть поживних речовин, на фiзичнi й хiмiчнi властивостi грунтiв. На багатих на зольнi речовини материнських породах тАФ продуктах звiтрювання доломiтiв, дiабазiв, глинистих сланцiв, вапнякiв тАФ формуються родючi грунти, на пiсковиках, кремнистих породах тАФ грунти, бiднi на поживнi речовини.

Клiмат впливаi на процес ТСрунтоутворення дiiю температури i вологи. Температура дii на фiзичнi, хiмiчнi, бiохiмiчнi i бiологiчнi процеси грунтiв. Вона зумовлюi також фiзичне звiтрювання материнських порiд, впливаi на режим випаровування вологи з грунту.

Опади впливають на грунт як механiчно, так i хiмiчно. Вони руйнують структуру грунту, вимивають з грунту органiчнi та iншi поживнi речовини, зумовлюють процес опiдзолення. Пiдземна волога також впливаi на процес ТСрунтоутворення. Високий рiвень ТСрунтових вод спричиняi утворення горизонту, несприятливого за своiми фiзико-хiмiчними та бiологiчними особливостями для росту рослин.

Рослини i тварини внаслiдок активного бiологiчного впливу i найважливiшим фактором ТСрунтоутворення. В цьому процесi беруть участь як вищi, так i нижчi рослини й тварини тАФ бактерii, водоростi, гриби, дощовi черви та iншi представники ТСрунтовоi флори i фауни. На процес ТСрунтоутворення впливають органiчнi рештки рослин, за рахунок яких утворюiться гумусовий тАФ найбiльш родючий шар ТСрунтового профiлю, дiяльнiсть кореневих систем. Останнi спричиняють бiологiчне вивiтрювання материнських порiд i i важливим фактором, що впливаi на структуру грунту. За допомогою рослинного покриву можна полiпшувати фiзико-хiмiчнi властивостi грунтiв, впливати на iхню родючiсть.

Рельiф мiсцевостi впливаi на процес ТСрунтоутворення дiiю експозицii та висоти над рiвнем моря. На схилах звичайно формуються менш потужнi грунти, нiж у пiднiжжi гiр. Характер рельiфу впливаi на поверхневий геохiмiчний стiк. Так, на крутих схилах грунт змиваiться iнтенсивнiше, нiж на рiвнинах.

Важливим фактором ТСрунтоутворення i вiк краiни. Багато тисячолiть минуло вiдтодi, як утворилися основнi типи грунтiв, адже процес ТСрунтоутворення в природi вiдбуваiться надзвичайно повiльно.

ТРрунтознавцi встановили, що при доброму рослинному покривi й за сприятливих клiматичних умов для утворення шару грунту завтовшки 2тАФ3 см у рiзних клiматичних зонах потрiбно вiд 200 до 700 рокiв. На твердих материнських породах процес ТСрунтоутворення вiдбуваiться повiльнiше, нiж на таких, що швидко вивiтрюються.

На процес ТСрунтоутворення значною мiрою впливаi господарська дiяльнiсть людини. Цей вплив може бути як безпосереднiй тАФ спосiб обробiтку грунту, мелiоративнi заходи, збирання лiсовоi пiдстилки тощо, так i побiчний, наприклад вирубування лiсiв на крутосхилах, що веде до ерозii, безсистемне випасання худоби, вогнева система землеробства тощо. Господарська дiяльнiсть людини маi спрямовуватися на рацiональне використання земель, пiдтримання й збiльшення iхньоi продуктивностi.

При всiх способах землекористування найбiльшоi шкоди сiльському господарству завдаi ерозiя грунтiв. Неправильне землекористування посилюi дiю еродуючи факторiв. Ерозiя грунтiв вiдбуваiться на всiх континентах свiту.

Залежно вiд характеру й тривалостi процесiв руйнування верхнiх шарiв грунту та материнськоi породи розрiзняють геологiчну ерозiю i ерозiю прискорену. Остання часто посилюiться в зв'язку з господарською дiяльнiстю людини.

Геологiчна ерозiя тАФ це природний процес, який вiдбуваiться протягом геологiчних епох i завдяки якому сформувався сучасний характер земноi поверхнi. Головнi фактори, що зумовлюють геологiчну ерозiю тАФ опади, вiтер, крутизна схилу, температурнi коливання, фiзичнi властивостi порiд, часткове пiдняття земноi кори i землетруси. В наших широтах ця ерозiя не i небезпечною для сiльського чи лiсового господарства, бо швидкiсть процесу руйнування грунту дорiвнюi швидкостi процесу ТСрунтоутворення. Бiльш небезпечний цей вид ерозii в пустинях, де вiдсутнiй рослинний покрив, i нiщо не може перешкодити вiтру, який зносить верхнi шари грунту.

Шкоди народному господарству завдаi водна та вiтрова ерозiя.

Водна ерозiя буваi внаслiдок змивання й вимивання частин грунту опадами, талими та проточними водами. Вона залежить вiд кiлькостi й iнтенсивностi опадiв, рельiфу, властивостей грунту, рослинного покриву.

Небезпека водноi ерозii полягаi не лише в зниженнi родючостi орного горизонту, а й замулюваннi рiчок, ставкiв, водойм, заплавних земель. Цей вид ерозii поширений на схилах, переважно розораних, i найбiльш небезпечний у гiрських ландшафтах, в яких знищений лiсовий покрив.

Дуже небезпечна яружна ерозiя. Лiквiдувати ii можна лише залiсненням та будiвництвом спецiальних гiдротехнiчних споруд. Значних успiхiв у боротьбi з яружною ерозiiю досягла Ржищiвська гiдролiсомелiоративна станцiя в Киiвськiй областi, яка застосувала комплекс агротехнiчних, гiдротехнiчних i лiсомелiоративних заходiв: захиснi лiсонасадження, спорудження водорегулю-ючих i водозатримуючих валiв, донних загат. Завдяки застосуванню науково обгрунтованоi системи захисних заходiв вдалося припинити дальше розмивання багатьох ярiв i зберегти таким чином великi площi орних земель.

При рiчковiй ерозii внаслiдок швидкоi течii води зноситься грунт з дна рiчок i незакрiплених берегiв. Щоб запобiгти цьому, треба оберiгати лiсовi насадження в прирусловiй смузi, закрiплювати береги за допомогою спецiальних гiдротехнiчних прийомiв.

Захисна роль лiсiв, особливо на гiрських схилах, винятково важлива, ii не можна замiнити нiякими гiдротехнiчними спорудами.

Отже, збереження грунту, рослинного покриву й вологи тiсно зв'язанi мiж собою. Рослиннiсть переводить поверхневий стiк вологи у внутрiшньогрунтовий i тим самим сприяi кращому збереженню й використанню вологи, нормалiзуi гiдрологiчний режим водних артерiй, перешкоджаi виникненню ерозiйних процесiв. У районах з малопорушеним рослинним покривом руйнiвна дiя водноi ерозii незначна.

Вiтрова ерозiя поширена там, де немаi перешкод сильним вiтрам, i де вiдсутнiй природний рослинний покрив, що захищаi поверхневi шари грунту, розораного на великих площах. Локальна вiтрова ерозiя спостерiгаiться i на безструктурних пiщаних грунтах. Особливо небезпечнi пiски бiля озер та на узбережжях морiв, де часто дмуть сильнi вiтри.

Причиною вiтровоi ерозii, крiм несприятливих клiматичних умов, i руйнування зернистоi структури грунту внаслiдок неправильного обробiтку та вiдсутностi надiйного його захисту. Надмiрне випасання худоби в посушливих степах, яке призводить до знищення дернини, теж може спричинити вiтрову ерозiю.

Залежно вiд швидкостi вiтер видуваi рiзноi величини дрiбнозем (iнодi дiаметром до 1 мм) i переносить його на значну вiдстань. При iнтенсивнiй вiтровiй ерозii виникають так званi чорнi бурi, пiд час яких у повiтря пiднiмаються мiльйони тонн грунту. Чорнi бурi катастрофiчне знижують родючiсть грунту не тiльки в тих мiсцях, де вони виникають, а й завдають шкоди сiльському господарству в тих районах, де вiдкладаються пиловi маси.

На Украiнi найбiльш небезпечнi щодо виникнення вiтровоi ерозii степовi та деякi лiсостеповi райони.Причини цих ерозiйних процесiв не лише в несприятливих породних умовах, а й у знищеннi в минулому грунто-закрiплюючоi рослинностi, руйнуваннi структури грунтiв, зменшеннi загальноi лiсистостi.

Крiм водноi та вiтровоi ерозii, iнодi на схилах рiзноi крутостi спостерiгаiться спливна ерозiя. ТРрунтовий покрив перенасичений ТСрунтовими або талими водами, може поступово або й раптово спливати, внаслiдок чого зносяться його родючi шари. Пiзнiше це може призвести до яружноi ерозii.

Останнiм часом у деяких районах зрошування спостерiгаiться iригацiйна ерозiя вiд зрошування грунту напуском води й, зокрема, вiд його дощування. Неправильне зрошування може призвести до засолювання грунтiв. Грунтовi води пiднiмаються до поверхнi. Пiсля випаровування води розчиннi солi, що мiстяться в нiй, залишаються в приповерхневих шарах, що зумовлюi iх засолення. Щоб запобiгти цим явищам, треба проводити хiмiчний аналiз вод i вiдповiдно визначати спосiб зрошування.

Завдання охорони грунтiв полягають у втiленнi в життя науково обгрунтованоi системи органiзацiйно-господарських, агротехнiчних лiсомелiоративних та гiдротехнiчних заходiв, спрямованих на рацiональне використання земельних ресурсiв, збереження й пiдвищення родючостi грунтiв, вiдтворення iхньоi продуктивностi з метою найкращого використання всiх бiологiчних можливостей наземних екосистем. Ефективнiсть цих заходiв залежить вiд глибини якiсних змiн у ТСрунтовому покривi, викликаних стихiйним або антропiчним впливом, а також вiд фiзико-географiчних i насамперед грунтово-клiматичних умов.

Органiзацiйно-господарськi заходи передбачають вирощування на крутосхилах лiсiв, якi iх надiйно захищають, або садiв. Вздовж водних артерiй видiляються спецiальнi захиснi лiси водорегулюючого значення. На схилах з малопотужним грунтом, що легко руйнуiться, не можна вирощувати просапнi культури, не допускаiться випас худоби на легких, слабко закрiплених дерниною грунтах.

Агротехнiчнi заходи визначаються видом ерозii грунтiв i типом ландшафту. Так, на землях, якi зазнають водноi ерозii, оранку, сiвбу, культивацiю грунту проводять поперек схилу. Така оранка зменшуi в 3тАФ4 i бiльше раз поверхневий стiк.

. Ефективним способом боротьби з водною ерозiiю i розмiщення борозен i рядiв рослин пiд прямим кутом до поверхневого стоку. З цiiю метою в умовах слабо-розсiченого рельiфу застосовують контурний обробiток грунту. Добрi протиерозiйнi результати дають ТСрунтозахиснi сiвозмiни, розмiщення сiльськогосподарських культур смугами, поперек схилу, залуження грунтiв на схилах. Дуже еродованi землi треба переводити з орних на луки.

У районах поширення вiтровоi ерозii застосовують ТСрунтозахиснi сiвозмiни, розмiщують смугами посiви й пари, висiвають буфернi смуги з багаторiчних трав, проводять снiгозатримання, безвiдвальний обробiток грунту iз залишенням стернi на поверхнi полiв, залуження еродованих земель. РЖстотне значення для боротьби з вiтровою ерозiiю иАi полiпшення структури грунту.

Для боротьби з водною або вiтровою ерозiями з успiхом застосовують мульчування грунтiв. Матерiалом для мульчi може бути стерня, пiсляжнивнi та пiслязбиральнi рештки, стружка, тирса, спецiальний папiр, пластмасова плiвка тощо.

Для охорони грунтiв вiд вiтровоi ерозii останнiм часом застосовують i хiмiчнi методи, якi полягають у захистi поверхневого шару спецiальними хiмiчними речовинами.

У гiрських районах протиерозiйнi заходи полягають у терасуваннi схилiв, iх залуженнi (в посушливих районах), будiвництвi протисельових споруд, регулюваннi випасання худоби. Особливе значення маi збереження лiсових фiтоценозiв, вирощування мiшаних насаджень, практикування вибiркових i насiннiво-лiсосiчних рубок лiсу.

Агролiсомелiоративнi заходи мають важливе значення для полiпшення мiкроклiматичних умов, снiгозатримання та боротьби з вiтровою ерозiiю. На роль полезахисного лiсорозведення в боротьбi iз засухою та ерозiйними процесами вказував ще В. В. Докучаiв. За радянський перiод у краiнi створено систему полезахисних лiсових смуг, яка захищаi посiви вiд суховiiв i чорних бур, полiпшуi водний режим грунтiв i запобiгаi ерозii. Урожайнiсть зернових на захищених смугами полях пiдвищуiться на 2тАФ3 ц/га.

Щоб зменшити руйнiвну дiю зливових i талих вод на полях, що прилягають до балок i ярiв, створюють прибалковi i прияружнi лiсовi смуги. Яружнi системи залiснюються кущовими породами, якi своiм корiнням захищають грунт вiд дальшого розмивання.

Гiдротехнiчнi споруди для боротьби з ерозiiю грунтiв застосовують у тих випадках, коли iншi заходи не дають належного ефекту. Вони створюються в комплексi з протиерозiйними насадженнями. Для перехоплення зливових вод споруджуються спецiальнi колектори, якi вiдводять поверхневий стiк. У руслах рiчок, де швидка течiя води руйнуi береги, використовують берегозакрiплюючi бетоннi плити, блоки тощо.

Вместе с этим смотрят:

"РЖсторiя РусiвтАЭ тАУ виразник полiтичних поглядiв автономiстiв

9 сочинений для 9 класса /english/

A Farewell to Arms

A history of the english language

About England