Юрий Мушкетик

Твори Юрiя Мушкетика, як зазначалось ще у передмовi до двотомного видання творiв прозаiка (1979 p.), Влдобре знаi не тiльки украiнський читач, вони викликають жваву зацiкавленiсть у всесоюзноi критики. Кращi твори письменника спонукають до широких творчих роздумiв; критика пiдключаi iх до дискусiй з приводу важливих назрiлих проблем, характерних явищ, провiдних тенденцiй розвитку багатонацiональноi радянськоi лiтературиВ».

Пiсля цього видання, до якого ввiйшли романи ВлБiла тiньВ», ВлКрапля кровiВ», ВлЖорстоке милосердяВ» та iсторична повiсть ВлСемен ПалiйВ», побачили свiт новi романи тАФ ВлПозицiяВ», ВлРубiжВ», ВлЯсаВ», ВлВернися в дiм свiйВ» та повiстi ВлБiльВ», ВлОбвалВ», ВлБiлий лебiдь на чорному березiВ».

Гостроконфлiктнi, проблемнi, сповненi i радощами й болем за нашу iсторiю, життя, людину, аналiтичнi щодо минулого й прогностичнi щодо тенденцiй сучасностi, цi твори стали помiтними вiхами в розвитку всiii украiнськоi прози, частина з них перекладена iноземними мовами й визнана зарубiжними читачами.

Зрiс авторитет Ю. Мушкетика i як громадського дiяча: депутат Верховноi Ради, керiвник Спiлки письменникiв Украiни, вiн ставить життiво важливi питання екологii, мови й нацiональноi самосвiдомостi та iсторичноi пам'ятi народу, його суверенностi i умов розвитку гуманiзму, культури, i це знаходить гарячий вiдклик у серцях читачiв.

Стаi очевидним: Ю. Мушкетик тАФ продовжувач великих традицiй Панаса Мирного, М. Коцюбинського, В. Стефаника, А. Головка, але водночас тАФ яскрава iндивiдуальнiсть, що маi свою тему, свiй iдеал, метод та стиль. Все це бере соки з джерел iсторичного, соцiального, духовного життя народу та з глибин мислення самого митця.

Перше джерело формування особистостi Юрiя Михайловича Мушкетика тАФ його рiдна Чернiгiвщина. Там, у с. Вертiiвка Нiжинського району, вiн народився, вирiс, закiнчив школу, звiдти вступив на фiлологiчний факультет Киiвського унiверситету, i пiшов у великий свiт.

Ця земля багата iсторичними традицiями. Тут розпочався славнозвiсний похiд i визрiло ВлСлово о полку РЖгоревiмВ» тАФ один з най-значнiших шедеврiв свiтового героiчного епосу, тут розвивалися освiтнi й культурнi осередки, з друкарень йшли по Украiнi книжники й розмаiтi видання. Чернiгiвщина була одним з центрiв нацiонально-визвольноi боротьби та зумовленого нею державного й культурного вiдродження украiнського народу, а потiм тАФ революцiйного руху та партизанських дiй у роки Великоi Вiтчизняноi вiйни. На цiй землi вирiс автор проекту космiчноi ракети М. Кибальчич, розвивались шедеври фольклору, кобзарського мистецтва, живопису, музики, творили П. Кулiш, Б. Грiнченко, А. Свидницький i Л. Глiбов, М. Коцюбинський i П. Тичина, В. Еллан-Блакитний, В. Чумак i О. Довженко. Ю. Мушкетик дуже рано виявив не лише жагу знань правди-iстини, а й мужнiсть характеру: вiн звертаiться до сторiнок героiчноi боротьби за свободу Украiни, й 1954 р. виходить його перший iсторичний роман ВлСемен ПалiйВ». Пiзнiше автор зiзнаiться: не все в творi задовольняi й читачiв, i, тим бiльше, його самого. Зокрема в трактуваннi ситуацiй, конфлiктiв, подiй i характерiв iсторичних героiв вiн мусив iти за офiцiозними канонами. Однак мусив тАФ не означаi йшов. Погляд Ю. Мушкетика зупиняiться на епiчнiй постатi героя, який приваблював i роздумом, i лицарським благородством. Лiрично, з синiвською любов'ю зображено й посполитих, i козакiв; нетрадицiйно тАФ без зайвого шаржування, спрощення, одномiрноi негативноi демонi-зацii, а через призму реальностi соцiальних вiдносин тАФ гетьмана Мазепу. Ще в першому творi Ю. Мушкетик виявив прагнення до поглибленого психологiзму, об'iктивних критерiiв оцiнки людей i подiй. Цей метод бачення минулого виявляiться домiнуючим i в наступному творi тАФ повiстi ВлГайдамакиВ» (1957), а особливо в романi ВлЯсаВ» (1987).

Можна сказати: це природньо, адже промiжок часу мiж творами тАФ у тридцять рокiв. Але правда в iншому. Осмислення iсторii не полишало Ю. Мушкетика нiколи. Бiльше того, щоб повнiше й глибше осмислити iсторiю Украiни, письменник звертаiться до аналiзiв iсторii стародавнiх Грецii i Риму. Предметом його повсякденних студiй стають фiлософiя, релiгiя, етика й культура, при тому як на рiвнi сiм'i й держави, буття окремих людей, так i цiлих соцiальних верств. Як наслiдок з'являються фiлософсько-аналiтичнi, глибоко полемiчнi твори ВлСмерть СократаВ» (1971), ВлСуд над СенекоюВ» (1978), призначення яких полягало в паралельному освiтленнi досвiду свого та iнших народiв. Досвiду й позитивного (громадянська мужнiсть Сократа, що волii прийняти смерть, але не зрадити своiм iдеалам та друзям, своiй педагогiцi), i гiркого, болючого (Сенеки), зокрема у сферi людськоi совiстi, гiдностi, честi. Мета письменника тАФ пробудження й пiднесення iндивiдуальноi, класовоi, нацiональноi самосвiдомостi, духовностi сучасникiв, тому вiн i зображуi Влсуд над СенекоюВ» студентiв другоi половини XX столiття, через призму якого постаi справжня сутнiсть не лише ВлпiдсудногоВ», а й iх самих. Пiзнiше Ю. Мушкетик напише повiсть ВлБiлий лебiдь на чорному березiВ» (1989), в якiй постають Рим i наша Вiтчизна, доля гнаного режимом Октавiана Овiдiя й знищеного сталiнським терором Поета.

Письменник ще десять рокiв тому завершуi свiй кращий iсторичний роман ВлЯсаВ», який, проте, знаходить шлях до читача лише в роки перебудови.

Справдi: панорамний твiр, в якому постають Украiна, Крим, Турцiя упродовж десятилiть, маi кiлька сюжетних лiнiй, пов'язаних з долями патрiота Сироватки i його сина, турецького бранця Лаврi-на, гетьманiв Дорошенка й Самойловича, зрадницького iснування безпринципного Марка,тАФ але й на цей раз в центрi зображення тАФ життя кошового Запорозькоi Сiчi Сiрка. Це i показ життя народу в трагiчний перiод iсторii пiсля смертi Богдана Хмельницького, коли беззахисний край облягли i зовнiшнi вороги (в особi ратоборцiв Криму й лицемiрних владик Туреччини, жорстоких, кривавих колонiзаторiв шляхетськоi Польщi й пiдступних, корисливих московських царедворцiв) i своi, внутрiшнi, тi, що прирiкали свiй народ на безсилля i муки або класово-гнобительською, або угодiвською чи й зрадницькою полiтикою.

Знову привертають увагу риси творчого методу романiста: подii загальнонацiонального значення постiйно простежуються Ю. Муш-кетиком за допомогою всебiчного аналiзу й нещадного самоаналiзу, мук совiстi, часом тАФ справжнього самокатування героя. Не завжди висновки й оцiнки Сiрка спiвпадають з визначеними iсторiiю. Романiст i не прагне iдеалiзувати загалом мужнього, чесного й далекоглядного не тiльки полководця, а й полiтичного дiяча, яким був Сiрко. Його мета тАФ через правду про Сiрка дiйти до iстини про iсторичну долю нацii. Тому романiст даi широкий тАФ i в планi iнтимних, родинних стосункiв Сiрка, драми його сiм'i, i в планi воiнно-полiтичноi дiяльностi героя тАФ одного з справжнiх вождiв тАФ життiпис центрального персонажа. Але завжди i за кожним описом ми бачимо iнтереси суспiльства: чи то у вiйнi з татарами й шляхтою, чи то у складних взаiмовiдносинах з гетьманами. У творi ВлПозицiяВ» його герой Федiр Грек у момент тривожних роздумiв робить висновок: ВлПевно, людинi iнодi все-таки потрiбно обдумати себе i своi життяВ», iнакше не змiниться на краще нi вона, нi ii свiт.

Про Сiрка Ю. Мушкетик також пише, дбаючи про сучаснiсть та будучину. Не випадково вершиною духовного життя й цього персонажа стаi епiзод, коли вiн думаi: буття треба бачити у всьому його багатствi, рiзноманiтностi, суперечностях, неприпустимi одно-мiрнiсть i однолiнiйнiсть. Ось i вiн, Сiрко, Влбув молодий i дикий, як степовий вiтер. РЖ нiчого йому не було потрiбно, тiльки степ та кiнь, та зорi над головою. Лише пiсля смертi синiв збагнув, що людина тАФ то не тiльки степ, кiнь i зорi. Людина тАФ вона тодi, коли думаi про iнших людей, коли молиться за iнших i коли iй болять iхнi раниВ». Через роздуми про людину, про своiх соратникiв, Сiрко пiднявся до розумiння обов'язкiв перед дружиною, синами, рiдною землею, бойовим товариством, а тим самим пiднявся до величi i безсмертя. Такими виявилися справжнi народнi натури Сироватка та Лаврiн, що стали символами людськоi величi, вiчностi. А гетьманiв Дорошенка, Самойловича не порятували нi багатство, нi хитрiсть, нi вiйськова кмiтливiсть та влада: iх iмена назавжди пов'язанi з символами двоiдушностi, слабосилостi, бездуховностi, а то й зради. Отже,тАФ cмертi ще за життя.

Соцiальна справедливiсть, нацiональна свобода, гуманiзм та висока духовнiсть особистостi тАФ ось iдеали Ю. Мушкетика. Вiн зупиняi наш погляд на подiях i постатях драматичних, а то й трагiчних. До того ж не лише з найдавнiшоi iсторii. Роки вiйни з фашизмом та повоiннi тАФ предмет роздумiв митця у романах, повiстях ВлВогнi серед ночiВ» (1959), ВлЧорний хлiбВ» (I960), ВлОстаннiй острiвВ» (1969), ВлЖорстоке милосердяВ» (1973). Характернi навiть заголовки: ВлЖорстоке милосердяВ» тАФ про зраджену вiру в кохання та дружбу, в романтику юнацькоi вiрностi i винагороду за страждання; ВлОстаннiй острiвВ» тАФ про спробу вiдсидiтися, перечекати, виплисти на поверхню тих, хто нiс в собi антидуховнiсть сталiнiзму, жорстокiсть апостолiв влади.

Глибокi роздуми про сутнiсть та призначення, можливостi людини визначають i змiст, i форму творiв ВлБiла тiньВ» (1977), ВлБiльВ» (1978), ВлСтарий у задумiВ» (1978), ВлПозицiяВ» (1979), ВлВернися в дiм свiйВ» (1981), ВлРубiжВ» (1984), ВлОбвалВ» (1985), ВлЖовтий цвiт кульбабиВ» (1987),ВлСудВ» (1989).

Прикметно: персонажi цих творiв тАФ i iсторичнi постатi (як Гоголь, Кукольник у повiстi ВлЖовтий цвiт кульбабиВ»), i типiзованi образи людей села (ВлПозицiяВ», ВлРубiжВ») та мiста (ВлВернися в дiм свiйВ», ВлБiла тiньВ»); представники як трудових професiй (мати у повiстi ВлБiльВ»), так i науки, творчоi iнтелiгенцii (ВлСтарий у задумiВ»). Так само розмаiта й палiтра жанрiв Ю. Мушкетика: маiмо iсторичнi, соцiально-психологiчнi романи (ВлГайдамакиВ», ВлКрапля кровiВ»), повiстi-притчi (ВлСтарий в задумiВ», ВлБiльВ»), фiлософсько-психологiчнi драми (ВлСмерть СократаВ»).

Але i те спiльне, що визначаi цiлiснiсть лiро-епосу Ю. Мушкетика тАФ пошук сутностi людини, меж ii можливостей, причин смертi i безсмертя, добра i зла. Це також прагнення дослiджувати людину, щоб бачити ii зсередини, а тим самим спонукати читача пройти шляхи вiд аналiзу до самоаналiзу, вiд оцiнки об'iктивноi реальностi до вироблення суб'iктивного ставлення, власних оцiнок та особистоi позицii, вибору в найголовнiших питаннях буття.

Саме прагнення допомогти людинi знайти шлях до iстини, а тим пiднятися до гуманiстичного етичного й естетичного iдеалу, спонукаi Ю. Мушкетика зображувати Гоголя в трагiчнi, а Кукольника в комiчнi (з точки зору iсторii) моменти життя. Так само в iм'я пiзнання причин величi або нiкчемностi людини письменник в повiстi ВлБiльВ» зображуi учасника вiйни РЖвана через призму болючих роздумiв матерi (вона не знаi, що син вiдступився у час бiди вiд товаришiв, однак вiдчуваi його драму: неповноцiнностi iснування живого, коли побратими з його вини тАФ мертвi). Тiльки глибини самоаналiзу почуттiв, дiй, роздумiв, потаiмних замiрiв допомагають i героiвi ВлПозицiiВ» Греку Вiдстоювати добро вiд зазiхань сiльських та районних чиновникiв, а героiвi ВлРубежаВ» Оресту повстати проти влади Пароконя, що виступав як благодiйник народу, а насправдi був генiальним втiленням лицемiрства та фальшi, демагогii сталiнсько-брежнiвського шталту.

Як правило, героi Ю. Мушкетика тАФ максималiсти в ставленнi до себе, а тому й до iнших людей. Через це iхнi життя чесне, красиве, але доля нерiдко трагiчна. Така вона в архiтектора Тищенка (героя роману i п'iси ВлВернися в дiм свiйВ»), така в героiнi оповiдання ВлСудВ» тАФ талановитоi трудiвницi, колись уславленоi за благородну працю, а нинi пiдсудноi Ганни.

Знову властивий методу Ю. Мушкетика принцип: в центрi зображення тАФ кульмiнацiйна подiя (совiсть села постаi як його ганьба), за якою тАФ iсторiя життя Ганни, а водночас тАФ iсторiя не лише села, а й усього селянства, держави, в якiй сталiнiзм афiшував себе як втiлення народолюбства, а був прикладом найжорстокiшого антигуманiзму.

РЖ на цей раз окремий факт набуваi значення символу, ВлбуденнаВ» подiя тАФ метафоричностi та притчевостi. Драма Ганни жорстока, бо судять ii тi, хто вчора хвалив, отже тАФ лицемiрнi й фальшивi друзi. А твiр, лаконiчний за об'iмом, суворо-реалiстичний за стилем, набуваi значноi узагальнюючоi сили, бо картина суду над довiрливою жiнкою тАФ то суд над всiм тим, що зумовило кризу соцiальних, нацiональних, духовних вiдносин суспiльства i саме мусило стати пiдсудним.

Правда життя тАФ в iм'я торжества iстини, справедливостi, духовноi честi, свободи тАФ така громадянська й художня мета творiв Ю. Мушкетика. Це й визначаi високу суспiльну значущiсть доробку митця, його новаторську сутнiсть, перспективу творчого розвитку.

Дубина М.РЖ. Украiнська лiература.-К :Освiта,1997.-360с.

Непорожнiй О.С. Украiнська лiтература.-К :Освiта,1995.-623с.

Петренко А.О.Юрiй Мушкетик.-К.: Освiта, 1978.-280с.

Вместе с этим смотрят:

"РЖсторiя РусiвтАЭ тАУ виразник полiтичних поглядiв автономiстiв

9 сочинений для 9 класса /english/

A Farewell to Arms

A history of the english language

About England