Вплив християнства на культуру в Киiвськiй Русi

Реферат виконав Сенчак Олеся Василiвна

Мiнiстерство освiти i науки Украiни

м. РЖвано-Франкiвськ

2003 р.

Вступ

Культура Киiвськоi держави тАУ яскраве та багатогранне явище, яке стало наслiдком тривалого процесу внутрiшнього розвитку схiднословтАЩянського суспiльства i увiбрало все краще вiд своiх словтАЩянських предкiв та вiд свiтовоi цивiлiзацii.

Запровадження християнства на Русi сприяло змiцненню державностi, розповсюдженню писемностi, створенню визначних пам'яток лiтератури. Пiд його впливом розвивалися живопис, кам'яна архiтектура, музичне мистецтво, розширювалося i змiцнювалися культурнi зв'язки Русi з Вiзантiiю, Болгарiiю, краiнами Захiдноi РДвропи. Разом з християнством на схiднослов'янських землях були запровадженi церковний вiзантiйський календар, культ тАЬчудотворнихтАЭ iкон, культ святих.

Християнство внесло позитивнi змiни у свiтогляд людей. Якщо в основi полiтеiстичних релiгiйних вiрувань, стародавнiх слов'ян лежав страх перед стихiйними силами природи, ворожими i пануючими, то християнство плекало надiю па порятунок, почуття захоплення навколишнiм свiтом.

У процесi поширенню та утвердження християнство на Русi поступово втрачало вiзантiйську форму, вбираючи в себе елементи мiсцевих слов'янських звичаiв, ритуалiв, естетичних запитiв схiдних слов'ян. Вiзантiйськi церковнi канони поступово пристосовувалися до особливостей давньоруського етносу. Водночас слiд зазначити, що у боротьбi з тАЬпоганствомтАЭ християни знищили безцiннi пам'ятки мистецтва стародавнього язичницького свiту, зокрема шедеври деревтАЩяноi скульптури, забороняли старовиннi танцi, скоморошi дiйства тощо.

Разом з тим християнство справило великий вплив на розвиток духовноi культури Киiвськоi Русi. Як вiдомо, iз його запровадженням лiтературною мовою на Русi стала, церковнослов'янська мова, створена приблизно за сто рокiв до прийняття християнства болгарськими просвiтителями Кирилом i Мефодiiм. З нею поширювалась освiта також на Балканах i в Моравii.

Розвиток лiтератури. Лiтописання.

Коли християнство стало державною релiгiiю. Киiвськоi Русi, виникла потреба ознайомити вiруючих з Бiблiiю, житiями святих, проповiдями, а також з iсторiiю християнства та його свiтоглядом. Першим кроком на шляху створеннi давньоруськоi лiтератури було перенесення з Вiзантii та Болгарii культовоi лiтератури.

Слiд зазначити, що до лiтератури-посередницi древньо-руськi книжники пiдходили творчо: редагували тексти, вставляли власнi зауваження, цитати тощо. До перекладноi лiтератури входили: богослужбовi книги - Свя'те Письмо, Трiодi, Октоiхи, Мiнеi, Требники тощо; житiя святих агiографи, патерики - збiрники коротких розповiдей про ченцiв, аскетiв; кормчi книги - пам'ятки церковного права, церковнi статути; фiлософськi твори типу тАЬШестодневутАЭ; iсторичнi хронiки; гомiлетика - урочистi тАЬсловатАЭ на церковнi свята.

Важливi полiтичнi та iсторичнi проблеми висвiтлювалися у творах оригiнальноi руськоi лiтератури, що ТСрунтувалися на досвiдi усноi дохристиянськоi культури.

Специфiка релiгiйного змiсту, можливостi доступу до досягнень свiтовоi культури сприяли тому, що, в основному, першими руськими письменниками були священнослужителi киiвський митрополит РЖларiон, митрополит Климент Смолятич, монах-лiтописець Нестор, iпископи Кирило Туровський та Лука Жидята, дяк Григорiй, РЖгумен Печерського монастиря Феодосiй, iгумен Сильвестр та iншi.

Основним джерелом викладу фiлософських, соцiальних та морально-етнiчних проблем на Русi була Бiблiя, особливо Новий Завiт. З бiблiйних книг найчастiше перекладалися РДвангелii, Апостол (тАЬДii Святих апостолiвтАЭ i тАЬПослання апостолiвтАЭ), Псалтир, П'ятикнижжя Мойсеiве, Буття.

Збереглося чимало спискiв РДвангелiй, але лише два з них складають тетра-вангелiя, тобто усi чотири РДвангелiя (вiд Матвiя, Марка, Луки, РЖоанна) разом. Перший руський список РДвангелiя був виконаний дяком Григорiiм у 1056-1057 рр. на замовлення новгородського воiводи i посадника Остромира, родича великого князя РЖзяслава. Звiдси i назва тАУ тАЬОстромирове РДвангелiiтАЭ. Деякi дослiдники вважають, що форма письма цього твору свiдчить про його киiвське походження, а дяк Григорiй, можливо, був з духовенства, що приiхало з Киiва до Новгорода.

РЖншим важливим джерелом древньоруськоi християнськоi фiлософсько-лiтературноi думки була вiзантiйська лiтература, зокрема, патристична - твори так званих тАЬотцiв церквитАЭ: Василiя Великого, Григорiя Богослова, РЖоанна Дамаскiна, РЖоанна Златоуста, Афанасiя Александрiйського, РДфрема Сiрина та iнших, а також матерiали перших Вселенських соборiв (325 - 787 рр.). В них обгрунтовувалися основнi догмати християнства.

Найдавнiшою пам'яткою писемностi Киiвськоi Русi i тАЬРЖзборник СвятославатАЭ, укладений 1073 та 1076 рр. для киiвського князя Святослава Ярославича. Поряд з творами церковно-релiгiйного характеру, зокрема уривками з патристичноi лiтератури, вiн мiстить публiцистичнi твори давньоруських письменникiв, в яких роз'яснюються норми поведiнки людини за рiзних побутових обставин. В тАЬРЖзборникутАЭ 1073 р. був. поданий перший тАЬРЖндекс книг РЖстинних i хибнихтАЭ, в якому мова йшла про тi книги, якi слiд читати i якi пiдлягають заборонi (так званi тАЬвiдреченiтАЭ, апокрифiчнi книги).

Для характеристики епохи виникнення оригiнальноi лiтератури Киiвськоi Русi найкраще пiдходить афоризм з тАЬРДвангелiя вiд РЖоаннатАЭ: тАЬСпочатку було словотАЭ. тАЬСловамитАЭ називалися тодi твори церковно-повчального характеру. Сюжетом для iх написання могла служити iсторична подiя, злободенна суспiльна проблема, постановка моральноi теми.

Першим вiдомим письменником з мiсцевого населення був у Киiвськiй Русi митрополит РЖларiон. Роки його народження i смертi невiдомi, творив вiн в XI ст. за часiв княжiння Ярослава Мудрого. Вiн i автором визначноi пам'ятки вiтчизняноi писемностi - церковно-богословського твору тАЬСлово про закон i благодатьтАЭ, написаного мiж 1037 i 1050 рр., в якому вiдзначив велич руського народу, руськоi землi, руськоi церкви. Необхiдно зауважити, що пiд ВлЗакономтАЭ стародавнi письменники розумiли Старий. Завiт - першу частину Бiблii (iудаiзм), а пiд тАЬБлагодаттютАЭ - Новий Завiт - другу частину Бiблii (християнство).

Новий Завiт складаiться з 27 канонiчних книг, написаних давньогрецькою мовою в епоху раннього християнства (РЖ-II ст. н. е.). За змiстом книги Нового Завiту подiляються на три вiддiли: книги iсторичнi тАФ чотири РДвангелiя (вiд Матфея, Марка, Луки, РЖоанна) та Дiяння апостолiв; учительнi тАФ 21 послання апостолiв Павла, Якова, Петра, РЖоанна та РЖуди i пророча книга тАФ Одкровення РЖоанна Богослова, або Апокалiпсис. РДвангелii тАФ це не просто розповiдь про земне життя РЖсуса Христа, але й проповiдь про нього. Улюбленою формою викладу iвангелiстiв i притча. Дiяння апостолiв тАФ це розповiдь про учнiв Христа, якi поширювали його вчення. Тут же тлумачиться вчення РЖсуса Христа i розглядаiться органiзацiя ранньохристиянськоi общини. Послання апостолiв являють собою повчання в епiстолярнiй формi. Особливою дидактичнiстю серед них вiдзначаються послання апостола Павла. Апокалiпсис тАФ це книга мiстичних видiнь про кiнцеву долю людства i Всесвiту.

Митрополит РЖларiон поставив перед собою складне iсторико-фiлософське завдання - довести iдею рiвностi всiх народiв, пiдвести читачiв до iдеi включення древньоруського народу у всесвiтню iсторiю, показати, що руська земля тАЬславиться в усiх чотирьох, кiнцях ЗемлiтАЭ. Автор акцентуi увагу на вiльному i самостiйному виборi релiгii князем Володимиром, що повнiстю вiдповiдало полiтичному курсу Ярослава Мудрого, який вiв боротьбу за полiтичну, церковну i культурну незалежнiсть вiд Вiзантii. В особi Володимира Святославича РЖларiон вперше в древньоруськiй лiтературi створюi образ iдеального князя тАУ тАЬправдивого, славного та мужньоготАЭ. Вiн першим на Русi обТСрунтовуi iдею княжоi влади, яка дана вiд Бога, вiдстоюi принцип прямого престолонаслiдування. Як церковний дiяч, митрополит РЖларiон, безумовно, на перше мiсце ставить тАЬбожественну мудрiстьтАЭ.

У Киiвськiй Русi досить швидко вини к свiй жанр лiтератури - лiтописання (як жанр, а не iсторичнi записи), який у такому виглядi не був вiдомий нi у Вiзантii, нi в Болгарii. Лiтописи - це не лише iсторичнi, але й видатнi лiтературнi твори, сказання, билини, народнi перекази, посольськi нотатки, легенди. На даний нас збереглося близько 1500 лiтописних спискiв, якi i величезним надбання культури схiднослов'янських народiв.

Найвидатнiшим iсторичним твором Киiвськоi Русi i найвидатнiшим вiтчизняним лiтописом серед збережених часом, i тАЬПовiсть временних лiттАЭ, написана ченцем Киiво-Печерського монастиря Нестором у 1113 р. Нею починаються майже всi давньоруськi лiтописи, що дiйшли до нашого часу. До даного лiтопису увiйшли всi попереднi зводи та рiзнi доповнення, зробленi як самим Нестором, так i його попередниками. У тАЬПовiстiтАЭ вперше зроблено спробу визначити мiсце Киiвськоi Русi в загально iсторичному процесi, пов'язати ii iсторiю зi свiтовою.

РЖсторична заслуга лiтописця Нестора полягаi в тому, що вiн створив другу, пiсля РЖларiона, концепцiю осмислення древньоруськоi iсторii та поставив питання про включення iсторii Русi у всесвiтню iсторiю. В центрi полiтичноi iсторii епохи Нестора актуальним залишалося питання про незалежнiсть Русi вiд Вiзантii, ii культурну самобутнiсть.

Цiнною, пам'яткою староукраiнського письменства i тАЬПовчання Володимира Мономаха своiм дiтямтАЭ, написане на початку ХРЖРЖ ст. Князь Володимир Мономах - одна з найвизначнiших постатей княжих часiв, син високо освiченого князя Всеволода, який славився знанням п'ятьох мов. Вiд батька Володимир перейняв велике захоплення до книжок i до освiти. На киiвському престолi вiн був у 1113-1125рр.

У тАЬПовчаннi..тАЭ можна видiлити три окремих частини. В першiй частинi автор вiд iменi князя Ярослава Мудрого звертаiться з посланням до його синiв, закликаi iх жити у мирi, злагодi та любовi, не переступати кордонiв.? тАЬЯкщо будете жити у ненавистi та в роздорах, - говориться у посланнi, - то самi загинете та загубите землю батькiв i дiдiв своiх, придбану iх власною працеютАЭ. У другiй частинi твору автор говорiнь про обов'язки щодо ближнього та повинностi доброго господаря. Вiн наказуi допомагати бiдним, брати в опiку вдовиць i сирiт. Забороняi карати смертю: тАЬЦi невинного, нi винного не вбивайте й не кажiть убиватитАЭ? В третiй частiшi тАЬПовчаннятАЭ Володимир Мономах розповiдаi про рiзнi пригоди та небезпеки у своiму життi, з яких вiн вийшов цiлий i здоровий. Причиною того, на його думку, i те, що без волi Божоi у свiтi нiщо не вiдбуваiться. Таким чином, у тАЬПовчаннiтАЭ простежуiться свiтськiй, хоча i запозичений з Псалтиря, варiант християнськоi моралi.

Багатством художнiх прийомiв красномовства вiдзначаються твори iпископа Кирила Туровського. Автор багатьох казань i повчань вiдверто висловлюiться за свободу волi людини, розумiючи ii як свободу вибору мiж добром i злом.

Видатним фiлософом i лiтератором Стародавньоi Русi був Даниiл Заточник (кiнець XII- початок ХРЖРЖРЖ ст.), гаданий автор тАЬСлова Даниiла ЗаточникатАЭ (в iншiй редакцii; - тАЬМоленii Даниiла ЗаточникатАЭ). Вiн високо цiнуi розум i мудрiсть людини, часто посилаiться на притчi царя Соломона зi тАЬСтарого ЗавiтутАЭ, використовуi афоризми античних фiлософiв - Плутарха, Демокрiта, Дiогена, Геродота, Арiстотеля, Пiфагора та iнших.

Пiсля запровадження на Русi християнства з'явився новий вид лiтератури - житiя святих (агiографiя). У цих релiгiйно-бiографiчних творах розповiдалось про життя мученикiв, аскетiв, церковних i, державних дiячiв, оголошених церквою святими; РЖоанна Златоуста, Афанасiя Александрiйського, князiв Бориса i, Глiба, вбитих своiм братом Святополком, засновника Киiво-Печерського монастир Антонiя Печерського. У Житiях вiдбивалися iсторичнi подii тих часiв, моральнi, фiлософськi, естетичнi уявлення, вони i досить цiнними iнформацiно-iсторичними джерелами. Так, наприклад, у тАЬЖитii Феодосiя ПечерськоготАЭ яскраво вiдображенi монастирський побут кiнця XI ст., норовi, звичаi тощо.

На початку XIII ст. склався так званий тАЬКиiво-Печерський патериктАЭ - збiрник розповiдей про життя ченцiв Киiво-Печерського монастиря, заснованого у середнi XI ст. Антонiiм. У ньому мiстяться уривки з тАЬПовiстi временних лiттАЭ, зокрема розповiдi Нестора-лiтописця про печерських монахiв Дамiана, РДремiю, РЖсаакiя, Матвiя, а також описуються деякi iсторичнi подii: про взаiмовiдносини князiв, феодальнi мiжусобицi, торгiвлю Киiва з Галичем, Перемишлем, похiд руських князiв на половцiв.

Справжнiм шедевром, своiрiдною перлиною древньо-руськоi лiтератури i тАЬСлово о полку РЖгоревiмтАЭ створене невiдомим автором близько 1187 р. За своiм художнiм рiвнем цей твiр не маi аналогiв у вiзантiйськiй та iвропейськiй лiтературах. Важливим джерелом для цього лiтературного шедевру стала усна народна творчiсть, що вiдображала цiлий пласт художньоi культури русичiв. тАЬСлово..тАЭ присвячене опису невдалого походу руських князiв пiд проводом новгород-сiверського князя РЖгоря Святославича проти половцiв у 1185 р.

Автор тАЬСлова..тАЭ яскравими фарбами змальовуi образи князiв РЖгоря, Романа, Мстислава, Всеволода, Святослава, Ярослава Осмомисла та iнших. Звертаючись до них, нащадкiв Ярослава Мудрого, вiн закликаi iх тАЬвкласти в пiхви мечiтАЭ, помиритися мiж собою.

2. Вплив християнства на розвиток освiти в Киiвськiй Русi

Розвивалася в Киiвськiй Русi освiта. Освiченими були багато представникiв влади тАУ князiв, правителiв, воiвод: Ярослав Мудрий, Володимир Мономах, Рюрик Ростиславович та iн. Князi завжди переймалися проблемами освiти. Лiтопис свiдчить, що Володимир Святославич вiдкрив у Киiвi школу, де навчалися князiвськi i боярськi дiти. Ярослав Мудрий вiдкрив у Новгородi школу для дiтей старост i священикiв.

Основу освiти становили богословтАЩя, фiлософiя, риторика, граматика. Вивчали в Киiвськiй Русi й iноземнi мови. Кiлькома мовами володiли Ярослав Мудрий, Всеволод Ярославич, Святослав Ярославич, Володимир Мономах та iн.

Були вiдомi на Русi й твори античних фiлософiв тАУ Геродота, Сократа, Платона, Пiфагора, Аристотеля, Аврелiя.

Осередками освiти були церкви та монастирi, якi сприяли розвитковi лiтератури та мистецтва. Одним з таких осередкiв був Киiво-Печерський монастир, що його за правлiння Ярослава Мудрого заснував виходець з м. Любича (на Чернiгiвщинi) преподобний Антонiй. Печерський монастир був центром не тiльки православтАЩя, а й лiтописання, мистецтва, медицини; вiн уславився iменами Нестора лiтописця, РЖоанна, Симона, Алiпiя, Агапiта, Григорiя i багатьох iнших.

При княжих дворах, Печерському та Видубицькому монастирях створювалися книгосховища. У знаменитiй бiблiотецi князя Ярослава Мудрого були книги багатьма мовами. Приватнi бiблiотеки мали правнук Ярослава Мудрого Микола-Святоша, волинський князь Володимир Василькович, чернець Григорiй (середина XII ст.). Одночасно з бiблiотеками виникли i першi архiви. Вважаiться, що найдавнiшим сховищем рукописних документiв була церква св. РЖллi у Киiвi.

3. Розвиток архiтектури

Запровадження християнства на Русi справило великий вплив на розвиток кам'яноi, архiтектури. Першого кам'яного церквою на Русi булл Десятинна церква, побудована у Киiвi в 989-996 рр. Це був хрестовокупольний храм з трьома нефами, оточений галереями, прикрашений мозаiкою, фресками, коштовними чашами, iконами. На утримання церкви князь Володимир дав десяту частину своiх доходiв, тому й назвали ii Десятинною (спершу - церква Богородицi).

Киiво-Печерський монастир i чудовою памтАЩяткою архiтектури, де поiднуiться вiзантiйське i руське архiтектурне мистецтво.

У серединi ХРЖ ст. зтАЩявилися перлини давньоруського зодчества - Софiйськi собори у Киiвi, Новгородi, Полоцьку. Вони поiднали в собi вiзантiйський i мiсцевий типи будiвель, елементи розпису балканських художникiв давньоруськоi дерев'яноi архiтектури деякi романськi традицii, наприклад, наявнiсть двох веж на захiдному фасадi. Вiд вiзантiйських майстрiв древньоруськi майстри запозичили технiчнi прийоми цегляноi i кам'яноi, кладки стiн.

Риси самобутнього древньоруського мистецтва яскраво проявилися у Софiйському соборi у Киiвi тАУ найвидатнiшiй архiтектурнiй спорудi Киiвськоi Русi, що збереглася до нашого часу. За величчю художнього образу, досконалiстю архiтектурних форм, внутрiшнiм оздобленням тАЬруська митрополiятАЭ, закладена у 1037р., належить до видатних мистецьких пам'яток стародавностi. За розмiрами собор перевищував вiзантiйськi храми.

Побудований за типом хрестово-купольних храмiв з п'ятьма нефами й апсидами, оточений вiдкритими галереями i вивершений тринадцятьма главами. РЖнтер'iр собору багато оздоблений фресками, мозаiкою у вiвтарi, мозаiчними плитами, рiзьбленням, орнаментикою. Колористична палiтра мозаiк маi близько 150 вiдтiнкiв. Композицiя фресок та мозаiк символiзуi навернення Русi до християнства, рiвноправне становище ii в колi iвропейських християнських держав. Спустошений монголо-татарами у 1240 роцi. На початку XIV ст. Софiйський собор був уже без крiвлi, а вся захiдна частина лежала в руiнах. У XV ст. знову двiчi спустошували храм татари.

У 1630-1640 роки Софiйський собор вiдбудовував на замовлення Киiвського митрополита Петра Могили iталiйський архiтектор Октавiано Манчiнi. Особливо вiдновлено й перебудовано собор за митрополита Варлаама Ясинського та гетьмана РЖвана Мазепи в 1690-1697 роках. Внаслiдок перебудов собор став пам'яткою украiнського бароко.

В 1050-тi роки у Киiвi було збудовано на замовлення Ярослава Мудрого РЖрининськоi та Георгiiвськоi церков (церкви названi за християнськими iменамикнязя та його жiнки). Це були типовi для давньоруськоi архiтектури споруди: хрестово-купольнi триапсиднi тринефнi або п'ятинефнi храми з галереями. Зруйнованi пiд час монголо-татарського нашестя.

4. Формування нових тенденцiй у образотворчому мистецтвi. Дзвонова музика.

Процес поширення i утвердження християнства на Русi супроводжувався формуванням нових традицiй у образотворчому мистецтвi. В мiру того як давньоруський iконопис набував самостiйного розвитку, традицii вiзантiйськоi iконографii послаблювалися, створювалися самобутнi, яскравi шедеври церковного живопису. Першими вiтчизняними живописцями були ченцi Киiво-Печерського монастиря Алiпiй (Алiмпiй) i Григорiй, якi навчалися iконописного мистецтва у вiзантiйських майстрiв. Особливо славилися роботи Алiпiя (близько 1050-1114 рр.). З його iменем окремi дослiдники пов'язують iкони тАЬПечерськоi БогородицiтАЭ i так званоi Великоi Панагii. В кiнцi XI ст. склалася киiвська iконописна школа. В XII ст. виникають художнi школи у великих удiльних князiвствах: Галицько-Волинському, Володимиро-Суздальському тощо.

Високого рiвня у XI-Х1Ц ст. тягнуло ювелiрне мистецтво древньоруських майстрiв: виготовлення срiбних браслетiв, перснiв, намист та iнших прикра.

Киiвська Русь славилась мистецтвом виготовлення зброi, особливо мечiв. На мечах з великого майстернiстю зображувалися спiралi, пiдкови, кола, хрести тощо. Так, на лезi, датованому XI ст. i знайденому в мiстечку Хвощевате в Украiнi, чiтко читаiться напис тАЬковальтАЭ та iм'я цього майстра тАЬЛюдотатАЭ або тАЬЛюдошатАЭ. Це один з найбiльш стародавнiх мечiв за пiдписом.

Високою майстернiстю вiдзначаються мiнiатюри в окремих рукописних книжкових творах того часу. Найбiльш стародавнi збереглися в тАЬОстромировому РДвангелiiтАЭ (1056-1057 рр.) - це фiгурки трьох iвангелiстiв. Яскраве орнаментальне оточення фiгур i велика кiлькiсть золота роблять цi мiнiатюри подiбними на ювелiрний вирiб. Переписав зi староболгарського оригiналу та оформив тАЬОстромирове РДвангелiiтАЭ диякон Григорiй.

РЖз запровадженням християнства на Русi пiсенне мистецтво стало складовою частiшою богослужiння. Церковний спiв прийшов на Русь iз Вiзантii, руська християнська церква перейняла грецьку богослужбову традицiю.

Вивчення iсторii пiсенного мистецтва свiдчить, що першi церковнi наспiви на Русi записувалося спецiальними грецькими знаками, якi називалися знаменами. Незважаючи на наявнiсть грецьких текстiв церковного спiву, присутнiсть чужоземних музикантiв, у грецькi церковнi наспiви поступово проникали елементи народноi руськоi пiснi, тiсно пов'язаноi у слов'ян iз землеробством i сiмейно-побутовою сферою. Спочатку церковнi iiрархи намагалися чинити опiр народним пiсенним мотивам, але згодом на Русi утвердився такий церковний спiв, основi якого був вiдомий киiвський знаменний розспiв, тiсно пов'язаний з мотивами народних обрядових пiсень.

Давньою i досить унiкальною формою вiтчизняноi культури i дзвонова музика. Дзвони повiдомляли про нашестя ворога, пожежi, вiйськовi перемоги, скликали народ на вiче, викликали у людей почуття радостi або скорботи, надii, тривоги, страху тощо.

Говорячи про розвиток духовноi культури Киiвськоi Русi, слiд зазначити, що вже в XI-XII ст. на Русi з'явились своi вченi-природо дослiдники. Наприклад, киiвський монах Агапiт займався медициною. В тАЬКиiво-Печерському патерикутАЭ зазначаiться, що Агапiт-лiкар лiкував не лише заможних людей, зокрема князiв, але й простих, незаможних. Вiк зцiлював запалення, шкiрянi хвороби, широко використовуючи при цьому вiдвари з трав i коренiв. Вiдомi iмена i свiтських лiкарiв РЖоанна Смереки, Петра Сирiанина, Фовронii, РДвпраксii Мстиславiвни.

Монгольська навала XIII ст. зруйнувала древньоруськi мiста i села, пам'ятки архiтектурноi майстерностi - палаци, монастирi, а також твори живопису i лiтератури. Вiд Киiва, - тАЬматерi руських мiсттАЭ через 6 рокiв пiсля Батиiвого погрому залишилося усього 200 будинкiв. Ординцями були знищенi такi шедеври архiтектури, як Десятинна церква, та церква Богородицi у Киiвi, мiста-фортецi Колодяжненське та Райковецьке на Житомирщинi та багато iнших. Тисячi талановитих древньоруських майстрiв: художникiв, архiтекторiв, ювелiрiв були фiзично знищенi, або забранi у полон. На пiвстолiття припинилося кам'яне будiвництво через вiдсутнiсть матерiальних засобiв i майстрiв-будiвникiв.

Однак татаро-монгольське нашестя не змогло знищити всiх надбань духовноi культури Киiвськоi Русi. Народ зберiгав i поширював перлини фольклору, науковi знання, вiдбудовував зруйнованi мiста, села, храми, монастирi, вiдроджував кращi традицii культури минулого.

Висновок

Запровадження християнства на Русi справило великий вплив на розвиток ii культури. Воно змiцнило державну iднiсть, освятило владу великого князя, сприяло поширенню писемностi, створенню перших шкiл i бiблiотек. Пiсля прийняття християнства розширилися полiтичнi, економiчнi та культурнi звтАЩязки з багатьма iвропейськими державами, насамперед з Вiзантiiю, Болгарiiю, Польщею, Угорщиною, Чехiiю, Нiмеччиною, Римом та скандинавськими державами.

Християнство на Русi справило великий вплив на розвиток кам'яноi, архiтектури. Першого кам'яного церквою на Русi булл Десятинна церква, побудована у Киiвi в 989-996 рр.

Давньоруський iконопис набув самостiйного розвитку, традицii вiзантiйськоi iконографii послаблювалися, створювалися самобутнi, яскравi шедеври церковного живопису.

Осередками освiти в Киiвськiй Русi стали церкви та монастирi, якi сприяли розвитковi лiтератури та мистецтва.

Богдан Лановик, Микола Лазарович. тАЬРЖсторiя Украiни тАЭ.- Тернопiль тАЬЕкономiчна думкатАЭ, - 2000р.

В.Ю. Король. тАЬРЖсторiя Украiни тАЭ.- Киiв ВЦ тАЬАкадемiя тАЭ,-1999р.

Дмитро Дорошенко тАЬНарис РЖсторii УкраiнитАЭ. В2-хТ. Т-1. тАУ Видавництво тАЬДнiпрова хвилятАЭ тАУМюнхен .тАЬГлобустАЭ Киiв,1991р.

Лiтопис найважливiших подiй культурного життя в Украiнi. Дзюба Олена Миколаiвна Павленко Ганна РЖванiвна.

Вместе с этим смотрят:

"РЖсторiя РусiвтАЭ тАУ виразник полiтичних поглядiв автономiстiв

9 сочинений для 9 класса /english/

A Farewell to Arms

A history of the english language

About England