Правова охорона навколишнього природного середовища

Вступ

1. Правова охорона навколишнього природного середовища.

2. Земельний кодекс Украiни про вади земельного фонду

3. Складовi частини природно-заповiдного фонду

4. Правовi заходи охорони атмосферного повiтря тваринного свiту.

5. Водний кодекс Украiни

Висновок

Вступ.

Екологiя тАФ це знання людини про те що ii оточуi У наш час даний термiн мiцно закрiпився у суспiльнiй свiдомостi. Екологiя стала одним з основних показникiв ставлення полини до життя, навколишнього природного середовища Екологiчна свiдомiсть вiдображаi духовнiсть суспiльства, його ВлпорозумiнняВ» з природою невiд iмною частиною якоi i людина.

В екологiчних роздумах людини вiдбиваiться рiвень ii iнтелекту, загальноi i професiйноi культури. Бiльшiсть людей якi свiдомо зараховують себе до прибiчникiв сучасноi культури вважають що захист довкiлля е одним з найбiльш важливих завдань сучасних i майбутнiх генерацiй. Стан природи викликаi все бiльше занепокоiння у представникiв рiзних верств населення.

Нинi майже немаi свiдомоi людини яка не знана б дещо про екологiю Для бiльшостi населення з нею поiднана стурбованiсть тими негативними наслiдками, що спостерiгаються у рiзних сферах антропогенноi активностi. Як правило, цi наслiдки теоретичною основою яких треба вважати так званий антропоцентризм пов'язанi з доведенням до крайньоi межi тих навантажень якi людина покладаi на природу. Уявляiться що вже настав час для епохи ексцентризму коли не людина повинна диктувати своi умови природi, а природа тАФ людинi. Адже антропоцентризм становить небезпеку для iснування людей у глобальному масштабi.

Екологiчне законодавство тАФ це структура, що об'iднуi екологiчнi юридичнi норми рiзного рiвня i рiзноi спрямованостi. Ними можуть бути норми конституцiйнi, звичайнi, норми, орiiнтованi на соцiальнi вiдносини рiзного змiсту, з приводу охорони рiзних природних об'iктiв. Вказане законодавство i системою, що маi бiльш-менш сталий характер. Його реалiзацiя породжуi вiдносно сталi правовi вiдносини.

Системою екологiчного законодавства необхiдно вважати цiлiснiсть, яка складаiться з окремих законодавчих актiв, що перебувають мiж собою у взаiмодii. Як правило, екологiчний закон дii не сам по собi, а у взаiмовiдносинах i на пiдставi iнших законiв, причому не лише екологiчного змiсту.

Первiсним елементом екологiчного законодавства треба вважати його норму. Вона вiдiграi базову роль в системi цього законодавства, оскiльки перебуваi у найбiльш нижчому, фундаментальному рiвнi системи.

Екологiчнi акти юридичного значення мають рiзну юридичну силу залежно вiд того, яким державним органом вони прийнятi чи затвердженi. Юридична сила еколоВнгiчних актiв обумовлюiться тим, який природний об'iкт береться державою пiд охорону, тобто сила юридичного захисту цього об'iкта залежить вiд його екологiчноi цiнностi, поширеностi чи, навпаки, помiтного зникнення, наслiдком чого i занесення того або iншого об'iкта до Червоноi книги. Проте системний аналiз сучасного екологiчного законодавства даi пiдстави для висновку, що юридична сила захисту природних об'iктiв залежить вiд мiсця цих об'iктiв в системi навколишнього природного середовища та iх стану.

Система екологiчного законодавства Украiни в основному повинна вiдповiдати системi екологiчного права. Право того чи iншого об'iкта природи визначаiться його мiсцем в нiй. Вiд системи природи залежать система екологiчного права а отже, i система екологiчного законодавства.

1. Правова охорона навколишнього природного середовища.

Охорона навколишнього середовища здiйснюiться рiзними, у тому числi й правовими, засобами. При цьому в правових формах захищаються переважно всi компоненВнти, якi утворюють природне середовище.

Сучасними головними нормативно-правовими актами що регулюють основи органiзацii охорони навколишнього приВнродного середовища, i Закони Украiни ВлПро охорону наВнвколишнього природного середовищаВ» вiд 25 червня 1991 р., ВлПро охорону атмосферного повiтряВ» вiд 16 жовтВння 1992 р., ВлПро природно-заповiдний фонд УкраiниВ» вiд 16 червня 1992 р., ВлПро тваринний свiтВ» вiд 3 березня 1993 р., ВлПро карантин рослинВ» вiд 30 червня 1993 р та iншi. До того ж деякi вiдносини у сферi використання i охоВнрони навколишнього природного середовища врегульованi кодексами (земельним, водним, лiсовим, про надра), а таВнкож Законами Украiни ВлПро плату за землюВ» вiд 3 липня 1992 р., ВлПро ветеринарну медицинуВ» вiд 25 червня 1992 р. Важливе значення у вирiшеннi цього питання маi затверджений Постановою Верховноi Ради ВлПорядок обмеВнження, тимчасовоi заборони (зупинення) чи припинення дiяльностi пiдприiмств, установ, органiзацiй i об'iктiв у разi порушення ними законодавства про охорону навкоВнлишнього природного середовищаВ».

Рiзновидами права природокористування i:

Право землекористування, право водокористування, право лiсокористування, право користуватися надрами, право коВнристуватися тваринним свiтом, право користування природВнно-заповiдним фондом.

Право природокористування тАФ це процес рацiонального використання людиною природних ресурсiв для задоволенВння рiзних потреб та iнтересiв.

Найважливiшими принципами природокористування i його цiльовий характер, плановiсть i тривалiсть, лiцензуванВння, врахування надзвичайного значення у життi суспiльства тощо. При цьому видiляють такi групи природокористуВнвання, як право загального i спецiального використання землi, вод, лiсiв, надр, тваринного свiту та iнших природних ресурсiв. Суб'iктами права загального користування приВнродними ресурсами можуть бути, згiдно з Законом Украiни ВлПро охорону навколишнього природного середовищаВ», усi громадяни для задоволення найрiзноманiтнiших потреб i iнтересiв. Воно здiйснюiться громадянами безкоштовно i безлiцензiйно, тобто для цього не потрiбен вiдповiдний дозвiл уповноважених органiв i осiб. Загальним i, наприкВнлад, використання паркiв, скверiв, водойм, лiсiв, збiр дикоВнрослих ягiд, грибiв, горiхiв i т. iн. Право загального прироВндокористування закрiплене у ст. 13 Конституцii Украiни:

ВлКожний громадянин маi право користуватися природними об'iктами права власностi народу вiдповiдно до законуВ». Похiдним вiд загального природокористування i спецiальне використання природних ресурсiв.

На вiдмiну вiд першого, це використання конкретних природних ресурсiв, що здiйснюiться громадянами, пiдприiмствами, установами i органiзацiями у випадках, коли вiдповiдна, визначена у законодавствi частина природВнних ресурсiв передаiться iм для використання. Як правило, така передача маi вартiсть i визначена в часi. Надання приВнродних ресурсiв вiдбуваiться на основi спецiальних доВнзволiв тАФ державних актiв на право постiйного користуванВння.

Крiм прав суб'iктiв, як природокористувачiв, сучасною юридичною наукою сформованi й iнтенсивно розвиваються екологiчнi права i обов'язки. Так, у Конституцii Украiни записано, що Влкожен маi право на безпечне для життя i здоров'я довкiлля та на вiдшкодуванВння завданоi порушенням цього права шкоди. Кожному гаВнрантуiться право вiльного доступу до iнформацii про стан довкiлля, про якiсть харчових продуктiв i предметiв побуту, а також право на ii поширенняВ». Аналогiчнi формулювання i й у Законi Украiни ВлПро охорону навколишнього природВнного середовищаВ», бо це право тАФ одне з основних прав люВндини. Цьому праву вiдповiдаi обов'язок держави забезпечуВнвати здiйснення санiтарно-гiгiiнiчних заходiв, спрямованих на полiпшення та оздоровлення навколишнього природного середовища.

Усi екологiчнi права громадян захищаються i вiдновлюВнються у судовому порядку.

Поряд з правами Закон Украiни ВлПро охорону навкоВнлишнього природного середовищаВ» передбачаi i певнi обов'язки громадян. Так, незалежно вiд того, i громадяни природокористувачами, чи нi,тАФ вони зобов'язанi берегти природу, рацiонально використовувати ii запаси, не завдаВнвати шкоди. Крiм того, Закон Украiни ВлПро охорону наВнвколишнього природного середовищаВ» покладаi на громаВндян i пiдприiмства, установи й органiзацii, як суб'iктiв спеВнцiального використання природних ресурсiв, спецiальнi обов'язки. Так, плата за спецiальне природокористування встановлюiться на основi нормативiв плати i лiмiтiв викоВнристання природних ресурсiв. Цi нормативи визначаються з урахуванням розповсюдження природних ресурсiв, iх якостi, можливостi використання, мiсцезнаходження, можВнливостi переробки i зберiгання вiдходiв. До того ж суб'iкти спецiального природокористування зобов'язанi сплачувати певнi кошти за забруднення навколишнього природного сеВнредовища, що встановлюються за викиди у атмосферу заВнбруднюючих речовин; скидання забруднюючих речовин на поверхню води, у територiальнi i морськi води, а також пiд землю.

Контроль у сферi природовикористання i охорони наВнвколишнього природного середовища здiйснюiться шляхом перевiрки, нагляду, обстеження, iнвентаризацii та експерВнтиз. Вiн може здiйснюватись як уповноваженими державВнними органами, так i громадськими формуваннями. ДерВнжавний контроль покладаiться на Ради народних депуВнтатiв, державнi адмiнiстрацii та Мiнiстерство охорони наВнвколишнього природного середовища i його органи на мiсцях.

2. Земельний кодекс Украiни про вади земельного фонду

Земельний Кодекс прийнятий Верховною Радою УкраВнiни 13 березня 1992 р.; вiн регулюi вiдносини у сферi викоВнристання i охорони землi.

Усi землi Украiни подiляються на:

1) землi сiльськогосподарського призначення;

2) землi населених пунктiв;

3) землi промисловостi, транспорту, зв'язку, оборони та iншого призначення;

4) землi природоохоронного, оздоровчого, рекреацiйноВнго та iсторико-культурного призначення;

5) землi лiсового фонду;

6) землi водного фонду;

7) землi запасу.

Вiднесення земель до певноi категорii провадиться вiдповiдно до iх цiльового призначення.

У державнiй власностi перебувають усi землi Украiни за винятком земель, переданих у колективну чи приватну власнiсть. -

Суб'iктами права державноi власностi на землю вистуВнпають:

1) Верховна Рада Украiни тАФ на землi загальнодержавВнноi власностi Украiни;

2) Верховна Рада Автономноi Республiки КримтАФна землi в межах територii Республiки, за винятком земель заВнгальнодержавноi власностi;

3) обласнi, районнi, мiськi, селищнi, сiльськi Ради наВнродних депутатiв тАФ на землi в межах iх територiй, за виВннятком земель загальнодержавноi власностi.

Землi, що перебувають у загальнодержавнiй власностi можуть передаватися в колективну або приватну власнiсть i надаватись у користування, у тому числi в оренду. Не моВнжуть передаватися у колективну i приватну власнiсть: землi загального користування населених пунктiв, землi гiрничо-добувноi промисловостi, iдиноi енергетичноi та космiчноi систем, транспорту, зв'язВнку, оборони; землi природоохоронного, оздоровчого, рекреВнацiйного та iсторико-культурного призначення; землi лiсоВнвого фонду; землi водного фонду; землi сiльськогосподарсьВнких науково-дослiдних i навчальних закладiв.

Однiiю з форм власностi на землю i колективна власнiсть. Суб'iктами права колективноi власностi на земВнлю i колективнi сiльськогосподарськi пiдприiмства, сiльськогосподарськi кооперативи, садiвницькi товариства, сiльськогосподарськi акцiонернi товариства, у тому числi створенi на базi радгоспiв та iнших державних сiльськогосВнподарських пiдприiмств. Розпорядження земельними дiлянками, що перебувають у колективнiй власностi, здiйснюiться за рiшенням загальних зборiв колективу. Землi у колективну власнiсть передаються безкоштовно. Кожний член колективноi власностi на землю у разi виходу З колективу маi право одержати свою частку землi в натурi, яка визначаiться в порядку, передбаченоВнму Земельним кодексом.

Право приватноi власностi громадян Украiни на земВнлю означаi, що тiльки вони мають право на одержання у власнiсть земельних дiлянок для: ведення сiльськоВнгосподарського господарства; ведення осоВнбистого пiдсобного господарства; будiвнщтва i обслугоВнвування житлового будинку i господарських будiвель: садiвництва; дачного i гаражного будiвництва.

Громадяни набувають право власностi на земельнi дiлянки у разi: одержання iх у спадщину; одержання частВнки землi у спiльному майнi подружжя; купiвлi-продажу; даВнрування та обмiну. Передача земельних дiлянок у власнiсть громадян проводиться мiсцевими Радами народних депуВнтатiв за плату або безкоштовно. РЖноземним громадянам та особам без громадянства земельнi дiлянки у власнiсть не передаються.

У тимчасове користування на умовах оренди земля наВндаiться: громадянам Украiни; пiдприiмствам, установам i органiзацiям; громадським об'iднанням i оеяiгiйним органiзацiям; спiльним пiдприiмствам; мiжнародним об'iднанВнням i органiзацiям з участю украiнських та iноземних юридичних осiб i громадян; пiдприiмствам, що повнiстю належать iноземним iнвесторам; iноземним державам; мiжнародним органiзацiям; iноземним юридичним особам та особам без громадянства. Орендодавцями землi i сiльськi, селищнi, мiськi, районнi Ради народних депутатiв i власники землi. Земля може надаватися в оренду у коротВнкострокове користування тАФ до трьох рокiв i довгострокове тАФ до 50 рокiв. Умови викориВнстання землi, строки ii використання, плата за оренду землi визначаються за угодою сторiн i обумовлюються в договорi. Пiсля закiнчення строку оренди землi орендар маi переВнважне право на вiдновлення договору. Крiм того, орендарi земельних дiлянок сiльськогосподарського призначення маВнють переважне право на одержання орендованих земельних дiлянок у приватну власнiсть.

3. Складовi частини природно-заповiдного фонду

Природно-заповiдний фонд тАФ це дiлянки сушi i водноi о простору, природнi комплекси та об'iкти, якi мають особВнливу природоохоронну, наукову, естетичну та iншу цiннiсть, а тому видiленi з метою збереження природного середовиВнща, генофонду тваринного i рослинного свiту, пiдтримання загального екологiчного балансу та екологiчноi безпеки Украiни.

До природно-заповiдного фонду належать:

1) природнi об'iктитАФзаповiдники, бiосфернi заповiдВнники, нацiональнi природнi парки, заказники, пам'ятки природи, заповiднi урочища;

2) штучнi об'iкти тАФ ботанiчнi сади, дендрологiчнi парВнки, зоологiчнi парки, парки-пам'ятки садово-паркового миВнстецтва.

Природнi заповiдники, заповiднi зони бiосферних заВнповiдникiв, нацiональнi парки i власнiстю народу Украiни. Усi iншi об'iкти природно-заповiдного фонду можуть переВнбувати i в iнших формах власностi. Охорона об'iктiв приВнродно-заповiдного фонду забезпечуiться шляхом встановВнлення заповiдного режиму; органiзацii систематичних споВнстережень i дослiджень; здiйснення державного i громадсьВнкого контролю; встановлення пiдвищеноi вiдповiдальностi та iн. Крiм того, цi об'iкти можуть використовуватися лише для: природоохоронних, науково-дослiдних, оздоровчих та освiтньо-виховних цiлей. Управлiння у сферi охорони приВнродно-заповiдного фонду здiйснюi Мiнiстерство охорони навколишнього природного середовища Украiни та його орВнгани на мiсцях. Безпосереднi управлiння бiльшiстю об'iктiв природно-заповiдного фонду здiйснюiться спецiаВнльними адмiнiстрацiями, до складу яких входять вiдповiднi науковi пiдроздiли, служби охорони, господарського та iншого обслуговування. За Законом, право участi в управлiннi названими об'iктами належить i вiдповiдним об'iднанням громадян.

4. Правовi заходи охорони атмосферного повiтря тваринного свiту.

Управлiння у галузi охорони атмосферного повiтря здiйснюють Кабiнет Мiнiстрiв Украiни, уряд Автономноi Республiки Крим, Мiнiстерство охорони навколишнього природного середовища Украiни, Мiнiстерство охорони здоров я Украiни, мiсцевi органи державноi виконавчоi влаВнди, iншi державнi органи. Вони проводять стандартизацiю i нормування у галузi охорони атмосферного повiтря. ДерВнжавнi стандарти у цiй галузi i обов'язковими i визначають поняття й термiни, режим використання й охорони атмоВнсферного повiтря, методи контролю за його станом, вимоги щодо запобiгання шкiдливому впливу на атмосферне поВнвiтря та iн. Крiм того, встановлюються такi нормативи: екоВнлогiчноi безпеки атмосферного повiтря; обмежено допустиВнмих викидiв забруднюючих речовин i шкiдливого впливу фiзичних i бiологiчних факторiв стацiонарними джерелами; обмеженi нормативи утворення забруднюючих речовин, якi вiдводяться в атмосферне повiтря; використання атмосферВнного повiтря як сировини; концентрацii забруднюючих реВнчовин у вiдпрацьованих газах. У зв'язку з iснуванням дерВнжавних стандартiв i нормативiв держава покладаi на пiдприiмства, установи i органiзацii вiдповiднi обов'язки. Так, вони зобов'язанi вживати заходiв щодо зменшення обВнсягiв шкiдливих викидiв, пiдтримувати у справному станi споруди, устаткування й апаратуру для очищення викидiв тощо.

Економiчний механiзм забезпечення охорони атмосферВнного повiтря полягаi у лiмiтуваннi, економiчному заохоВнченнi i стимулюваннi охорони атмосферного повiтря.

Законодавство передбачаi, що правопорушеннями у гаВнлузi охорони атмосферного повiтря i: порушення нормаВнтивiв гранично допустимих викидiв забруднюючих речовин; перевищення нормативiв гранично допустимих рiвнiв шкiдливого впливу фiзичних i бiологiчних факторiв; викоВнристання атмосферного повiтря як сировини основного виВнробничого призначення без дозволу спецiально уповноваВнжених державних органiв та iн.

Закон регулюi вiдносини у галузi охорони, викориВнстання i вiдтворення тваринного свiту, об'iкти якого переВнбувають у станi природноi волi, у неволi чи в напiввiльних умовах, на сушi, у водi, грунтi, повiтрi, постiйно чи тимчаВнсово населяють територiю Украiни або належать до приВнродних багатств ii континентального шельфу та морськоi економiчноi зони. До об'iктiв тваринного свiту належать: хордовi, в тому числi хребетнi i безхребетнi тварини в усьоВнму iх видовому розмаiттi та на всiх стадiях розвитку, що перебувають у станi природноi волi: частини диких тварин; продукти життiдiяльностi диких тваВнрин; залишки викопних тварин.

Суб'iктом права загальнодерВнжавноi власностi на тваринний свiт i держава в особi ВерВнховноi Ради Украiни. Окремi об'iкти тваринного свiту моВнжуть бути колективною чи приватною власнiстю.

Основними видами використання об'iктiв тваринного свiту законодавство вважаi: мисливство; рибальство; викоВнристання об'iктiв тваринного свiту у наукових, культурно-освiтнiх, виховних та естетичних цiлях; використання коВнрисних властивостей життiдiяльностi тварин; використання тварин з метою отримання продуктiв iх життiдiяльностi; добування диких тварин з метою утримання i розведення в неволi чи в напiввiльних умовах для комерцiйних та iнших цiлей.

5. Водний кодекс Украiни

Цей кодекс регулюi правовi вiдносини з метою забезпеВнчення збереження, наукового обгрунтування, рацiонального використання вод для потреб населення i галузей еконоi" ки, вiдтворення водних ресурсiв, охорони вод вiд забрудВннення, засмiчення та вичерпання, запобiгання шкiдливим дiям вод та лiквiдацii iх наслiдкiв, полiпшення стану водних об'iктiв, а також охорони прав пiдприiмств, установ, оргаВннiзацiй i громадян на водовикористання. Водний фонд УкраВнiни включаi усi води (воднi об'iкти) на територii Украiни. До водного фонду належать:

1. Поверхневi води: природнi водойми (озера), водото-ки (рiчки, струмки), штучнi водойми (водосховища, ставВнки) i канали.

2. Пiдземнi води та джерела.

3. Внутрiшнi морськi води та територiальне море. Усi спори з питань використання i охорони вод та вiдтворення водних ресурсiв розглядаються державними органами охоВнрони навколишнього природного середовища, водного госВнподарства, геологii, мiсцевими Радами народних депутатiв, судом, арбiтражним судом або третейським судом у порядВнку, встановленому законодавством.

Висновок

Неможливо уявити собi людство поза природою, земними умовами його iснування. Життя людини тiсно вплiтаiться в систему взаiмозв'язкiв явищ природи, що створюють основу людського буття. Навiть незначнi змiни природних умов: температури, вологостi, атмосферного тиску, хiмiчного складу повiтря, води тощо) впливають на людину.

Сьогоднi людство не може вiдмовитися вiд використання природних ресурсiв, якi i основою матерiального виробництва, але не може й миритися з деградацiiю навВнколишнього природного середовища внаслiдок iнтенсивноi експлуатацii землi, ii надр, водних об'iктiв, лiсiв, тваринного i рослинного свiту. Тому важливим напрямом сучаВнсного соцiального регулювання вiдносин в сферi взаiмодii природи РЖ суспiльства i забезпечення рацiонального природокористування. Його метою i задоволення матерiВнальних потреб суспiльства за рахунок наявних i вiдновлювальних природних ресурсiв, визначення найбiльш ефективного, економiчно вигiдного iх використання без заподiВняння шкоди для життiво важливих екологiчних iнтересiв людей.

Екологiчна функцiя держави не повинна обмежуватися тiльки охороною навколишнього природного середовища. Вона полягаi, або принаймнi повинна полягати не тiльки в охоронi, а й у вiдновленнi природи, що постраждала вiд людського безглуздя. Ця функцiя маi непереВнвершено значення, оскiльки вiд неi залежать здоров'я планети i саме iснування людства. З цiii причини вона маi здiйснюватись в умовах екстремальностi, якi передбачають надзвичайну напруженiсть активностi держави екологiчного змiсту. Настав час значно посилити владний характер екологiчноi функцii держави.

Використана лiтература:

В· Конституцiйне право тАУ опорнi конспекти.

В· Словник - довiдник В.В.Молдовом В.Ф.Мелащенко

Киiв тАЬЮманатАЭ 1996 р.

В· тАЬОснови конституцiйного права УкраiнитАЭ

Державний украiнський педагогiчний унiверситет iм. Драгоманова

Киiв 1997 р., за редакцiiю АПрН, професора В.В.Копейчикова

В· тАЬЕкологiчне правотАЭ В.РЖ.Андрейцев

Киiв тАЬВентурiтАЭ 1996 р.

В· тАЬОснови держави i праватАЭ навчальний посiбник

А.М.Колорiй i А.Ю.Олiйник

Киiв тАЬЛибiдьтАЭ 1997 р. ст.112 тАУ 123.

Вместе с этим смотрят:

"Заказные" убийства и их предупреждение

"Зеленые", как субъект мировой политики

"Земледельческий закон" Византии, система хозяйства, формы собственности и аренды византийской общины

"Присвоение" и "растрата": сущность и признаки

"Русская Правда" как памятник Древнерусского права