Безопасность жизнедеятельности (Безпека життiдiяльностi)

Мiнiстерство освiти та науки Украiни

Запорiзький Нацiональний Технiчний Унiверситет

З/к №7071696

Контрольна робота

По курсу: Безпека життiдiяльностi

Студентки V курсу заочного факультета гр. №747

Спецiальнiсть: Менеджмент у виробничiй сферi

РДрошенко Оксани Миколаiвни.

м. Запорiжжя,

2001 рiк

ПЛАН:

1. (4) Суспiльнi екологiчнi проблеми. Атмосфера та здоров'я людини.

2. (21) Психологiчнi властивостi людини. Мислення.

3. (27) Вплив електричного струму на органiзм людини.

4. (44) Дii населення i правила поведiнки при аварiях на АЕС.

5. (50) Перша допомога при пораненнях та кровотечах.

Лiтература

1.Суспiльнi екологiчнi проблеми. Атмосфера та здоров'я людини.

Розвиток людськоi цивiлiзацii неможливий без рацiональноi взаiмодii з природою. Людина отримуi все необхiдне для життя: енергiю, продукти харчування, матерiали, бере вiд природи емоцiйну та естетичну наснагу. Цiлеспрямованiсть дii людини на природу зумовлюi не тiльки позитивний вплив, а й призводить i до негативних наслiдкiв. Тому сьогоднi вкрай необхiдна стратегiя охорони довкiлля, широке екологiчне виховання населення.

Екологiя тАФ це наука про вiдносини мiж рослинними i тваринними органiзмами та навколишнiм середовищем.

Атмосфера тАФ це зовнiшня газоподiбна оболонка планети, яка безпосередньо прилягаi до космiчного вакууму i захищаi все живе на Землi вiд згубного впливу космiчного випромiнювання. Хiмiчний склад атмосфери: 78,1 вiдсотка тАФ азот, 20 тАФ кисень, 0,9 тАФ аргон, решта тАФ вуглекислий газ, водяна пара, водень, гелiй, неон. Кожний компонент по-своiму важливий для життя.

Азот (N₂) тАФ газ без кольору i запаху, i обов'язковим компонентом отримання бiлкових сполук. Складнi бiлковi сполуки започаткували життя на Землi. Азот входить до складу всiх видiв бiлкiв в органiзмi людини. Ось чому високий вмiст азоту в атмосферi i необхiдною умовою життя. Кисень (О₂) тАФ активний окислювач в усiх життiвих процесах, обов'язковий учасник будь-якого горiння. Зниження кiлькостi кисню в атмосферi (нижче 15 вiдсоткiв) становить небезпеку для життя. Кисень забезпечуi фiзiологiчнi процеси органiзму людини.

Газ без кольору i запаху, густина тАФ 1,23 г/л, хiмiчно найактивнiший (пiсля фтору) неметал, взаiмодii з бiльшiстю iнших елементiв (процес окислення). При пiдвищеннi температури окислення може перейти в горiння.

Люди, тварини, рослини отримують необхiдну для життя енергiю за рахунок бiологiчного окислення рiзних речовин киснем, який надходить в органiзм рiзними шляхами (легенi, шкiра).

Кисень тАФ найрозповсюдженiший на Землi елемент. У виглядi складових вiн становить 1/2 маси Земноi кори, входить до складу води. живих органiзмiв. У вiльному станi тАФ 21%. Завдяки фотосинтезу рослини продукують кисень.

Формула фотосинтезу:

При цьому близько 80% кисню надходить в атмосферу при фотосинтезi океанського планктону i 20% тАФ вiд земних рослин.

Аргон (А₂) тАФ iнертний газ з густиною 1,73 г/л. Використовуiться в промисловостi (аргонове зварювання) при хiмiчних процесах, для наповнення електричних ламп i газорозрядних трубок.

Озон (О₃) тАФ модифiкацiя кисню. Газ синього кольору з рiзким запахом. Утворюiться iз О₂ при електричних розрядах в атмосферi на висотах 20 тАФ 25 км. Озон охороняi все живе на Землi вiд шкiдливого впливу короткохвильовоi УФ тАФ радiацii Сонця. У технiцi використовуiться як озонатори для знезараження води та збагачення повiтря.

Вуглекислий газ (СО₂) тАФ основний газовий компонент у процесi фотосинтезу зелених рослин. Важливiсть цього процесу в тому, що рослини видiляють у повiтря кисень. Ось чому нестача вуглекислого газу становить небезпеку. Пiдвищений вмiст газу в атмосферi призводить до iншоi глобальноi небезпеки для людей тАФ парникового ефекту. Вуглекислий газ як парникове скло пропускаi сонячнi променi, але затримуi тепло нагрiтоi поверхнi землi. В результатi цього пiдвищуiться середня температура повiтря, погiршуiться мiкроклiмат, що впливаi на здоров'я людини.

Щорiчно в результатi фотосинтезу поглинаiться 300 млрд. т СО₂, видiляiться 200 млрд. тонн О₂, утворюiться 150 млрд. тонн органiчних речовин.

Атмосфера Землi включаi:

тропосферу (до 15 км)

стратосферу (15тАФ100 км)

iоносферу (100 тАФ 500 км).

Мiж тропосферою i стратосферою розмiщуiться перехiдний шар тАФ тропопауза. У глибинах стратосфери пiд впливом сонячного свiтла створюiться озоновий екран, який захищаi живi органiзми вiд космiчного випромiнювання. Вище тАФ мезо-, термо- й екзосфери. Значного впливу науково-технiчного прогресу зазнаi атмосфера Землi. Близько 300 млн. автомобiлiв щорiчно викидають в атмосферу 400 млн. т оксидiв вуглецю, понад 100 млн. т вуглеводiв, сотнi тисяч тонн свинцю. Найпотужнiшi виробники викидiв в атмосферу: ТЕС, металургiйна, хiмiчна, нафтохiмiчна, целюлозна та iншi галузi промисловостi, автотранспорт.

Систематичне вдихання забрудненого повiтря помiтно погiршуi здоров'я людей. Газоподiбнi i пиловi домiшки можуть надавати повiтрю неприiмного запаху, подразнювати слизовi оболонки очей, верхнiх дихальних шляхiв i тим самим знижувати iхнi захиснi функцii, бути причиною хронiчних бронхiтiв та захворювань легенiв. Численнi дослiдження показали, що на фонi патологiчних вiдхилень в органiзмi (захворювання легенiв, серця, печiнки, нирок та iнших органiв) шкiдлива дiя атмосферного забруднення проявляiться сильнiше. Важливою екологiчною проблемою стало випадання кислотних дощiв. Щорiчно при спалюваннi палива в атмосферу надходить до 15 млн. т двоокису сiрки, який, сполучаючись з водою, утворюi слабкий розчин сiрчаноi кислоти, що разом з дощем випадаi на землю. Кислотнi дощi негативно впливають на людей, врожай, споруди i т. iн.

Забруднення атмосферного повiтря може також опосередковано впливати на здоров'я i санiтарнi умови життя людей.

Накопичення в атмосферi вуглекислого газу може викликати потеплiння клiмату в результатi парникового ефекту. Суть його полягаi в тому, що шар двоокису вуглекислого газу, який вiльно пропускаi сонячну радiацiю до Землi, буде затримувати повернення у верхнi шари атмосфери теплового забруднення. У зв'язку з цим у нижнiх шарах атмосфери пiдвищуватиметься температура, що, у свою чергу, призведе до танення льодовикiв, снiгiв, пiдйому рiвня океанiв i морiв, затоплення значноi частини сушi.

2. Психологiчнi властивостi людини. Мислення.

Мислення - це процес пiзнання. Наслiдком мислення i думка. Здатнiсть мислити - властивiсть людини.

Мислення - процес вiдтворення загальних властивостей предметiв i явищ, знаходження закономiрних зв'язкiв i вiдносин мiж ними.

Мислення даi змогу пiзнавати те, чого ми безпосередньо не спостерiгаiмо, передбачити хiд подiй, результати наших власних дiй, прогнозувати розвиток процесу i результати майбутнiх дiй; це здатнiсть людини правильно i швидко виносити судження i приймати рiшення.

Мислительнi дii та операцii. Мислення (розумовi операцii) складаiться з таких процесiв, як порiвняння, аналiз, синтез, абстрагування, конкретизацiя, узагальнення, якi взаiмозв'язанi та iснують як система операцiй, у якiй дiя кожноi з них i зворотною операцiiю.

Порiвняння визначаi подiбнi i вiдмiннi ознаки, властивостi певних об'iктiв. Все в свiтi пiзнаiться не iнакше, як через порiвняння.

Аналiз - мислене розчленування об'iктiв свiдомостi, видiлення окремих iх частин, елементiв, ознак i властивостей.

Синтез - мислене об'iднання окремих частин, ознак i властивостей об'iктiв у iдине цiле. Аналiз i синтез i протилежними i водночас нерозривно пов'язаними мiж собою процесами.

Аналiз i синтез - протилежнi i водночас нерозривно пов'язанi мiж собою, постiйно чергуються i переплiтаються. Це основнi операцii мислення.

Абстрагування - мислене вiдокремлення одних ознак i властивостей вiд iнших i вiд предметiв, яким вони притаманнi. Абстрактним i наукове мислення, тому що абстракцiя вiдiграi провiдну роль в утвореннi тих понять, у яких воно виявляiться i якими оперуi; абстракцiя готуi основу для широких i ТСрунтовних узагальнень.

Пiзнання являi собою рух думки вiд конкретного до абстрактного i знову до конкретного.

Конкретизацiя - це перехiд вiд абстрактного до конкретного.

Узагальнення - розкриття загальних властивостей i вiдношень, що iснують в реальнiй дiйсностi. Вiд глибини узагальнень залежить i коло передбачень, якi може зробити людина.

Форми мислення. Розрiзняють три форми мислення: судження, умовиводи, поняття.

Судження - це рух нашого мислення, ототожнення i розрiзнення його об'iктiв, переходи вiд поодинокого до загального, вiд конкретного до абстрактного i навпаки, вiд причини до наслiдку, вiд частини до цiлого.

Судження - форма мисленого вiдображення об'iктивноi дiйсностi. В судженнi ми завжди стверджуiмо або заперечуiмо наявнiсть у певному об'iктi якихось ознак, властивостей, зв'язкiв з iншими об'iктами.

Судження i iстинним, якщо воно адекватно вiдображаi зв'язки та взаiмовiдносини, що iснують в об'iктивнiй дiйсностi, i що перевiряiться практично.

Мiркування являi собою низку зв'язаних мiж собою суджень, спрямованих на те, щоб з'ясувати iстиннiсть якоi-небудь думки, довести ii або заперечити, вiдстояти ii в суперечцi.

Умовиводом називають таку розумову дiю, або форму мислення, в якiй з одного або декiлькох певним способом зв'язаних суджень, що вiдображають зв'язанi вiдношення предметiв чи явищ об'iктивноi дiйсностi, виводиться нове судження. Умовиводи бувають iндуктивнi, дедуктивнi та аналогiчнi.

РЖндуктивний умовивiд - умовивiд, в якому ми йдемо вiд фактiв до узагальнень, вiд менш загальних до бiльш загальних суджень.

Дедуктивний умовивiд - умовивiд, в якому ми йдемо вiд загальних суджень до часткових i поодиноких.

РЖндукцiя i дедукцiя нерозривно пов'язанi мiж собою в людському мисленнi. За допомогою iндукцii робляться загальнi висновки. Шляхом дедукцii застосовуiмо iх до нових ситуацiй.

Аналогiя - умовивiд, що ТСрунтуiться на подiбностi деяких ознак об'iктiв.

Мислення i логiчним, якщо хiд думок правильно вiдображаi зв'язок предметiв, явищ об'iктивноi дiйсностi.

Поняття формуються у процесi мислення, в судженнях i умовиводах про предмети i явища об'iктивноi дiйсностi.

Кожне поняття характеризуiться певним обсягом i змiстом. Обсяг поняття - це вiдображене в ньому коло об'iктiв, а змiст - вiдображена в ньому сукупнiсть iх iстотних ознак.

Загальнi поняття - поняття, в котрих вiдображаються iстотнi властивостi класiв предметiв.

Конкретнi поняття - поняття, в котрих вiдображаються певнi предмети, явища чи iх класи з iх iстотними ознаками, зв'язками i вiдношеннями.

Абстрактнi поняття вiдображають тi чи iншi властивостi об'iктiв вiдокремлено вiд них самих (хоробрiсть, добро, вартiснiсть), якi i завжди загальними.

Рiзновиди мислення. Мислення вiдбуваiться за загальними ознаками, спiльними для всiх людей, водночас набуваi вiдмiнних особливостей залежно вiд змiсту задач. Вiдповiдно до цього мислення буваi технiчним, науковим, художнiм тощо.

Технiчне мислення спрямоване на розв'язання рiзних технiчних задач.

Наукове мислення спрямоване на розв'язання теоретичних, наукових задач.

Художнi мислення виявляiться у виконаннi завдань художнього зображення особливостей дiйсностi, зокрема людей, iх життя, суспiльних i виробничих вiдносин.

РЖндивiдуальнi вiдмiнностi в мисленнi людей. Мислення за тих чи iнших умов характеризуiться глибиною, послiдовнiстю, самостiйнiстю, критичнiстю, гнучкiстю, швидкiстю.

Глибина мислення характеризуiться вмiнням людини проникнути в суть пiзнаваних явищ, розкривати iх причини, дошукуватися iх основ, всебiчно з'ясовувати iх зв'язки з iншими явищами об'iктивноi реальностi, передбачати хiд подiй.

Поверховiсть мислення протилежна глибинi мислення. Це вдоволення частковим з'ясуванням зв'язкiв тих чи iнших явищ, недостатня диференцiацiя зрозумiлого i незрозумiлого, доведеного i недоведеного.

Послiдовнiсть мислення полягаi в умiннi людини дотримуватися його логiчних правил, не суперечити самiй собi в своiх мiркуваннях, доводити i обТСрунтовувати своi висновки, стежити за тим, щоб думки випливали одна з одноi, не вiдхилялися вiд теми мiркування; дотримуватися певного плану у викладi думок, контролювати iх хiд. Послiдовнiсть - iстотна властивiсть правильного мислення.

Самостiйнiсть мислення - вмiння людини ставити новi проблеми, знаходити новi пiдходи до iх розв'язання, виявляти iнiцiативу в розв'язаннi тих завдань, котрi постають у повсякденному життi. Це необхiдна передумова новаторства в науцi i технiцi.

Критичнiсть мислення полягаi у здатностi переглядати погляди, теорii, що вже склалися, змiнювати iх, якщо вони вступають у суперечнiсть з новими даними науки i практики.

Гнучкiсть мислення - вмiння змiнювати спосiб розв'язання проблеми, знаходити новi шляхи ii розв'язання, бути вiльним вiд шаблону в з'ясуваннi питань, беручи при цьому до уваги конкретнi обставини, за яких вiдбуваються тi чи iншi явища, подii.

РЖнертнiсть мислення вимiрюiться часом, протягом котрого рiзнi люди впорюються з одними i тими ж пiзнавальними завданнями, правильно i обТСрунтовано iх розв'язуючи.

Розрiзняють три види мислення: наочне, дiюче, пов'язане з практичною дiяльнiстю; образне, при якому предмети безпосередньо не сприймаються, а уявляються в пам'ятi (уявлення деяких технологiчних операцiй); абстрактне, коли вивчаються загальнi поняття i закономiрностi.

Особливий тип мислення, характерний оператору - оперативне мислення, яке здiйснюiться в ходi практичноi дiяльностi та спрямоване на розв'язання практичних задач i характеризуiться швидкiстю.

Властивостi мислення, такi як швидкiсть, винахiдливiсть, кмiтливiсть, точнiсть дii при раптовiй змiнi ситуацii вимагають спецiального тренування як в реальних умовах, так i шляхом моделювання складних ситуацiй чи окремих iх елементiв за допомогою тренажерiв i спецметодiв.

3. Вплив електричного струму на органiзм людини.

Проходячи через тiло людини, електричний струм справляi термiчну, електролiтичну, механiчну та бiологiчну дiю.

Термiчна дiя струму спричиняi опiки окремих дiлянок тiла, нагрiвання до високоi температури органiв, котрi знаходяться на шляху струму, викликаючи в них суттiвi функцiональнi розлади.

Електролiтична дiя супроводжуiться розкладом органiчноi рiдини, в тому числi i кровi, порушенням ii фiзико-хiмiчного складу.

Механiчна дiя струму супроводжуiться розшаруванням, розривом тканин органiзму внаслiдок електродинамiчного ефекту, а також миттiвим вибухоподiбним утворенням пари вiд перегрiтоi тканинноi рiдини та кровi.

Бiологiчна дiя струму проявляiться через подразнення та збудження живих тканин органiзму, а також через розлад внутрiшнiх бiоелектричних процесiв.

Наведенi вище дii електричного струму на органiзм людини нерiдко спричиняють рiзнi електротравми, котрi умовно подiляють на мiсцевi та загальнi.

До загальних електротравм вiдноситься електричний удар при котрому вiдбуваiться збудження рiзних шарiв м'язiв тiла людини, що може викликати судоми, зупинку дихання i серця. Останнi пов'язане з фiбриляцiiю - хаотичним скороченням окремих волокон серцевого м'яза (фiбрил).

До мiсцевих електротравм вiдносяться опiки, металiзацiя шкiри, електричнi знаки, механiчнi пошкодження та електрофтальмiя.

Опiки виникають внаслiдок термiчного ефекту при проходженнi електричного струму через тiло людини, а також при зовнiшньому впливi на нього електричноi дуги. Зовнiшнiй вигляд опiкiв може бути рiзним - вiд почервонiння шкiри та утворення пухирiв з рiдиною до обвуглення бiологiчних тканин.

Металiзацiя шкiри пов'язана з проникненням в неi дрiбних частинок металу при його плавленнi пiд дiiю електричноi дуги.

Механiчнi пошкодження зумовленi збудженням та судомним скороченням м'язiв тiла, що може викликати iх розрив або пошкодження шкiри, вивих суглобiв i навiть перелом кiсток.

Електрофтальмiя - запалення зовнiшнiх слизових оболонок очей внаслiдок дii потужного ультрафiолетового випромiнювання електричноi дуги.

Чинники, що впливають на важкiсть ураження людини електричним струмом, рiзноманiтнi. Перш за все - це сила струму та час проходження його через органiзм людини, рiд струму (змiнний чи постiйний), шлях струму в органiзмi людини; при змiнному струмi - його частота. Сила струму залежить вiд напруги, пiд котрою опинилася людина, i сумарного електричного опору. Сумарний електричний опiр включаi в себе опiр тiла людини, який визначаiться перш за все опором рогового шару шкiри. За вiдсутностi пошкоджень шкiри та в сухому станi цей опiр може складати сотнi тисяч Ом. Якщо цi умови не виконуються, то опiр шкiри спадаi до 1 кОм. При великих напругах та при тривалому проходженнi струму через тiло людини опiр шкiри спадаi ще бiльше, що спричиняi зростання сили струму та бiльш важкi наслiдки ураження струмом. Внутрiшнiй опiр тiла людини не перевищуi кiлькох сотень Ом i суттiвого значення не маi.

На опiр тiла людини впливаi також фiзичний та психiчний стан, хворобливiсть, втома, голод, стан сп'янiння, емоцiйне збудження.

Допустимим вважаiться такий струм, при котрому людина може самостiйно звiльнитися вiд електричного кола. Його величина залежить вiд часу проходження струму через тiло людини.

Змiнний струм порiвняно з постiйним бiльш небезпечний. При високих напругах (бiльше 500 В) небезпечнiший постiйний струм.

Найбiльш небезпечним i змiнний струм частотою 20.. 100 Гц. Саме цьому дiапазону вiдповiдаi струм промисловоi частоти. Зi всiх можливих шляхiв протiкання струму через тiло людини найбiльш небезпечними i тi, при котрих уражаються головний або спинний мозок, серце та легенi.

На важкiсть ураження електричним струмом впливають i параметри мiкроклiмату у виробничому примiщеннi. Зростання температури, вiдносноi вологостi, швидкостi руху повiтря пiдвищують небезпеку ураження, оскiльки вологовидiлення (в тому числi видiлення поту) зумовлюють зниження опору шкiри.

4. Дii населення i правила поведiнки при аварiях на АЕС.

При аварiях на АЕС, на пiдприiмствах атомноi промисловостi з викидом у зовнiшнi середовище радiоактивних продуктiв може бути радiоактивне зараження за межами територii станцii. Це призведе до опромiнення населення i забруднення навколишнього середовища вище допустимого рiвня, встановленого для нормальноi роботи АЕС. При цьому на службовцiв впливаi гама-опромiнення. При отриманнi сигналу про аварiю на АЕС робоча змiна ховаiться у сховищах, а населення тАФ у захисних спорудах. При цьому одягаються засоби iндивiдуального захисту, береться запас iжi, води, предметiв першоi необхiдностi. Якщо обставини змушують людей ховатись у квартирах або у виробничих примiщеннях, то потрiбно провести герметизацiю: прикрити тканиною вiкна, у будинках з пiчним опаленням перекрити труби. Слiд пам'ятати, що дози опромiнення значно меншi пiд час перебування людей у рiзних будинках i спорудах. На зараженiй мiсцевостi потрiбно поводитись дуже обережно: використовувати засоби iндивiдуального захисту, не ходити без потреби по вулицi. При виходi зi сховища необхiдно вдягати засоби iндивiдуального захисту органiв дихання й шкiри. Режим поведiнки людей на мiсцевостi, зараженiй радiонуклiдами, iх трудова дiяльнiсть, час перебування у сховищах, укриття та iншi питання вирiшують органи самоврядування на пiдставi даних штабiв ЦО. З населенням проводиться медична профiлактика шляхом прийому протирадiацiйних препаратiв до i пiсля опромiнення.

У зв'язку з тим, що територiя в радiусi 30 км пiдлягаi тривалому радiоактивному зараженню, основним засобом захисту i евакуацiя. В першу чергу евакуйовуються дiти дошкiльного вiку. В цьому разi збiрнi евакопункти не створюються, а евакуацiя проводиться безпосередньо вiд будинкiв. Евакуацiя проводиться на автомашинах i пiшки у два етапи. На першому етапi людей пiдвозять транспортом до контрольно-перевiрного пункту i висаджують там. На другому етапi евакуйованi проходять дозиметричний контроль, медичний огляд, при необхiдностi санiтарну обробку i чистим транспортом розвозяться по пунктах розселення. Основним шляхом проникнення радiоактивних речовин в органiзм i органи дихання, травлення, шкiра. При проведеннi лiквiдацii використовують протигази, респiратори, костюми Л-1. Одягати i знiмати iх дозволяiться тiльки у спецiально вiдведених мiсцях. Пiсля закiнчення робiт необхiдно пройти дозиметричний контроль для визначення ступеня ураження засобiв iндивiдуального захисту, шкiри, потiм пройти санiтарну обробку. На ураженiй територii заборонено iсти, пити, лежати i сидiти на землi.

5. Перша допомога при пораненнях та кровотечах.

Кров в органiзмi людини циркулюi по кровоносних судинах: артерiях, венах i капiлярах.

Кровотеча - це вихiд кровi з кровоносних судин. Кровотеча - наслiдок порушення цiлiсностi судин внаслiдок травмування (укол, розрiз, удар, розтяг) тощо.

РЖнтенсивнiсть кровотеч залежить вiд кiлькостi пошкоджених судин, iх дiаметра, характеру пошкоджень i виду пошкодженоi судини (артерiя, вена, капiляр). На ii iнтенсивнiсть також впливаi рiвень артерiального тиску, вид кровотечi (зовнiшньоi чи внутрiшньоi), вiк потерпiлого i стан його здоров'я.

Втрата кровi може спричинити гостру недостатнiсть кровопостачання тканин i органiв, мозку, легенiв, серця, що призводить до смертi.

Через небезпеку iнфекцii рятiвник не повинен доторкатися до рани руками, промивати ii водою чи лiками, присипати порошками.

Види зовнiшнiх кровотеч залежать вiд характеру пошкодження судин (капiлярiв, вен, артерiй) i бувають: капiлярна кровотеча, венозна кровотеча, артерiальна кровотеча, кровотечi з рота, з носа, з вух тощо.

Капiлярна кровотеча виникаi при поверхневих ранах, пошкодженнi шкiри. Кровотеча може зупинитись сама завдяки згортанню кровi. На таку рану накладають тугу стерильну марлеватяну пов'язку i бинт. Виток бинта повинен iти знизу вгору вiд пальцiв до плечей.

Венозна кровотеча виникаi вiд глибоких ран, кровотеча iнтенсивнiша, колiр кровi темно-червоний. Потрiбно пiдняти вгору поранену кiнцiвку i пiсля дезинфiкування шкiри навколо рани розчином йоду чи спирту накласти тугу пов'язку.

Артерiальна кровотеча - пряма загроза життю людини, - виникаi при глибоких рубаних або колотих ранах, кров'ясно-червона, б'i струменем у ритмi пульсу (б'i фонтанчиком), бо i пiд великим тиском.

Якщо кровотечу не вдаiться зупинити тугою пов'язкою, тодi артерiю притискають до кiстки, ближче до серця, за 10-15 хвилин в ранi повинен з'явитися згусток кровi (внаслiдок ii згортання), котрий сам зупинить кровотечу. Накладають джгут або закрутку (гумову трубку, краватку, рушник) вище мiсця пошкодження, поближче до серця (рис. 1).

Рис.1. Тимчасова зупинка сильноi кровотечi накладанням закрутки.

Джгут тримають 1-2 години, звiльняючи на 10-15 хвилин, притиснувши артерiю, щоб не настало змертвiння тканин, i знов затягують його.

Тимчасово можна зупинити кровотечу згинанням кiнцiвки в колiнному та тазостегновому суглобах (рис. 2).

Рис. 2. Тимчасова зупинка кровотечi згинанням кiнцiвки в колiнному та тазостегновому суглобах.

При пораненнi шийних вен, зокрема пiдключичних, може виникнути повiтряна емболiя - важке смертельне ускладнення, зумовлене засмоктуванням повiтря у венозне русло: необхiдно притиснути пiдключичну вену до ключицi.

Кровотеча з носа. Потерпiлого треба посадити, дещо нахилити його голову, розстебнути комiр. На перенiсся, чоло i потилицю кладуть мокру зволожену водою хустку, можна вставити в нiс тампон з вати чи марлi, змочений 3% розчином перекису водню i затиснути нiс пальцями.

Кровотеча з рота. Потерпiлого кладуть горизонтально i швидко викликають лiкаря, також це роблять при кровотечi з вух, що i ознакою порушення внутрiшньочерепного тиску при травмi черепа.

Внутрiшнi кровотечi (капiляротоксикоз) - дуже небезпечнi; рiзко блiдне обличчя, частiшаi пульс, настаi загальна слабiсть, запаморочення, задуха, спрага, утворюються чорнi крапки на стегнах та животi у формi висипки. Потерпiлий повинен перебувати у напiвсидячому станi (пiдкладають подушку пiд спину) iз зiгнутими в колiнах ногами. Потерпiлому сурово заборонено давати пити.

Правила накладання джгута: джгути бувають пневматичнi або еластичнi. Перед накладанням джгута кiнцiвку пiднiмають на 2-3 хвилини для знекровлення. Джгут накладають тiльки на обгорнуту бинтом чи тканиною руку, або поверх закоченого рукава одягу вище вiд рани, але якнайближче до неi, щоб при необхiдностi його можна було перемiстити вище; джгут стискають до моменту зникнення пульсу, кiнцiвка синii. Через 1 годину бажано на 10-15 хвилин звiльнити руку вiд нього. Пiсля накладання джгута кiнцiвку фiксують до тулуба з метою профiлактики больового шоку i запобiгання сповзання джгута. Час накладання джгута вказують у записцi, або в написi на тiлi чи одязi.

Захист рани вiд забруднення.

Рана - це механiчне пошкодження цiлiсностi судин, шкiри, слизових оболонок чи органа тiла, яке супроводжуiться болем i кровотечею. Кожна рана забруднена мiкроорганiзмами, що розмножуються на пошкоджених тканинах. Гнiйнi мiкроби можуть iз кров'ю потрапити в органiзм, викликати сепсис, запалення кровi, що нерiдко стаi причиною смертi.

Забруднення ран землею може викликати правець (стовбняк), чи газову iнфекцiю. Тому необхiдно обробляти шкiру довкола рани розчином йоду, спирту, зеленки чи чистим спиртом. Ними рятiвник обробляi i пальцi своiх рук; заборонено з рани видаляти згустки кровi, не можна до неi доторкатися; рану обробляi лише лiкар.

За несприятливих умовах може виникнути гнильна анаеробна iнфекцiя, правець тощо.

Щоб запобiгти розвитку iнфекцiйних ускладнень, насамперед здiйснюють первинне закривання рани антисептичною пов'язкою, введенням антибiотикiв в умовах медпункту. Манiпуляцii по обмиванню ран, iх краiв, обробка настоянкою йоду називаiться туалетом ран. Хiрургiчна обробка рани, основна мета якоi - не допустити iнфекцii, запобiгання розвитку рановоi iнфекцii. Хiрургiчна обробка - це обробка операцiйного поля, мiсцеве знеболювання, розтин, огляд ранового каналу, видалення нежиттiздатних тканин, остаточна зупинка кровотечi, дренування ран. Якщо потрiбно - накладають шви.

Лiтература.

1. Безпека життiдiяльностi. Я. Бедрiй. Львiв, 1999.
2. Безпека життiдiяльностi людини. В. М. Лапiн. Львiв, 1999.
3. Безопасность жизнедеятельности (краткий конспект лекций). О. Н. Русак. Львов, 1991.
4. Безопасность жизнедеятельности (конспект лекций, часть РЖ). С. В. Белов, 1992.

Вместе с этим смотрят:

120-мм минометные системы

220-мм реактивная система залпового огня

PR-подготовка призыва в вооруженные силы Российской Федерации

РЖнженерний захист робiтникiв та службовцiв промислового обтАЩiкта

Аварии и катастрофы кораблей