Германия в 1920-1930х г.г.

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

Нiмеччина у 1920-1930 р.р.

Ученицi 10 А класу

Середньоi школи №195

РЖм. В.РЖ. Кудряшова

Маринич Катерини

2003

ПЛАН

Вступ

1. Листопадова революцiя 1918р.

2. Конституцiя Нiмеччини

3. Веймарська республiка

4. Встановлення нацистськоi диктатури Гiтлера

5. Внутрiшня полiтика гiтлерiвського уряду

6. Антисемiтська полiтика нацистiв у 1933-1939рр.

Висновки

Список використаноi лiтератури

ВСТУП

На початку XXст вiдбувався швидкий розвиток Нiмеччини, ii економiки тощо. Розпочалося активне проникнення краiни на Близький та Середнiй Схiд, в Африку. Нiмецькi монополii досягли значних успiхiв в економiчному проникнекннi в балканськi краiни.

Перша свiтова вiйна та ii наслiдки вiдiграли вирiшальну роль в усiй подальшiй iсторii Нiмеччини XX ст.

Вiйна катастрофiчно вплинула на економiчне становище краiни та до краю загострила суспiльно-полiтичну ситуацiю. Вiйна дорого коштувала нiмецькому народовi: 2 млн осiб було вбито, понад 4,5 млн було поранено, 1 млн потрапило у полон. Нiмеччина ледве дихала в лабетах розладу господарства, дорожнечi, голоду, неймовiрно зросли податки. Було запроваджено трудову повиннiсть, робочий день збiльшився, заробiтна платня не гарантувала робiтникам та iхнiм родинам прожиткового мiнiмуму. Краiна опинилася на порозi великих потрясiнь. В 20-30х роках ситуацiя в Нiмеччинi почала стабiлiзуватися. Щодо цiii теми я б хотiла висвiтлити такi питання, а саме Листопадова революцiя 1918р., Конституцiя Нiмеччини, Веймарська республiка, встановлення нацистськоi диктатури Гiтлера, внутрiшня полiтика гiтлерiвського уряду, антисемiтська полiтика нацистiв у 1933-1939рр. Саме в 20-30х роках в Нiмеччинi вiдбулося повалення монархii, була прийнята конституцiя, за якою Нiмеччина проголошувалася республiкою, щодо економiки, то вона була кардинально змiнена, було лiквiдоване безрробiття, Нiмеччина була виведена з кризи. Але встановлення нацистськоi диктатури також потягнуло за собою й негативнi наслiдки.

Листопадова революцiя

Пiсля першоi свiтовоi вiйни краiна опинилася на порозi великих потрясiнь. Пiслявоiнне економiчне становище Нiмеччини було вкрай важким: народ вимагав негайного припинення вiйни, запровадження демократичних порядкiв, розподiлу юнкенськоi землi мiж селянами.

У Листопадовiй революцii в Нiмеччинi вирiшальну роль вiдiграли двi партii тАУ Соцiал-демократична партiя Нiмеччини(СДПН) на чолi з Ф.Ебертом i Ф.Шейдеманом та Незалежна Соцiал-демократична партiя Нiмеччини (НСДПН) на чолi з К.Каутським i Г.Гаазе. обидвi партii ставили перед собою завдання проведення перед собою демократичноi революцii, встановлення в краiнi республiканськоi форми правлiння, затвердження демократичних свобод.

Осторонь вiд НСДПН перебувала група тАЬСпартоктАЭ на чолi з К. Лiбкнехтом i Р. Люксембург. Вона вважала, що Нiмеччина тАУ тАЬ найбiльша зрiла краiна для пролетарсько тАУ соцiалiстичноi революцiiтАЭ, кiнцевою метоюякоi було б установлення диктатури пролетарiату, як у Росii.

З листопада 1918 р. У Кiлi вибухнуло повстання морякiв i солдатiв, з якого почалася революцiя в Нiмеччинi. Повсюдно створювалися робiтничi та солдатськi ради.

9 листопада сталося зброiне повстання в Берлiнi, учасники якогонегайно оволодiли мiстом. Було утворенно коалiцiйний уряд тАУ Раду народних уповноваженних (РНУ), до якоi ввiйшли представники СДПН та НСДПН. Очолив уряд правий соцiал тАУ демократ Ф.Еберг. Новий уряд здiйнив нискудемократичних реформ: скасував воiнний стан, деякi реакцiйнi закони, проголосив свободу слова, друку, зборiв. Цей уряд закiнчив вiйну, пiдписавши 11 листопада угоду про перемир*я з державами Антанти. Створення РНУ завершило перший етап Листопадовоi революцii. У Нiмеччинi було скинуто монархiю та проголошено тАЬсоцiальну республiкутАЭ.

16 тАУ 21 грудня вiдбувся 1-й загальнонiмецький з*iзд рад, що винiс рiшення про вибори до Установчих зборiв i передачу своii повноти влади РНУ. Цим зтАЭiздоом завершився другий етап революцii, який iще давав можливiсть ii мирого розвитку.

30 грудня 1918 р. Спартакiвцi вийшли з НСДПН i утворили Комунiстичну партiю Нiмеччини (КПН), що вiдкидала мирнi засоби боротьби, закликала бойкотувати вибори до Установчiх зборiв, взяла курс на захоплення влади i вустановлення диктатури пролетарiату.

5 тАУ 6 сiчня 1919р розпочалося збройне повстання в Берлiнi, та вже 12 сiчня урядовi вiйська придушили його. 15 сiчня лiдерiв КПН К. Лiбкнехта та Р. Люксембург було вбито. 19 сiчня вiдбулися вибори до Установчих (Нацiональних) зборiв. Буржуазнi партii одержали 54,5% голосiв, СДПН i НСДПН тАУ 45,5%. Було створено каолiцiйний уряд на чолi з Ф. Шейдеманом, президентом республiки, що була проголошена, став лiдер СДПН Ф. Еберт. Головними наслiдками революцii виявилися: повалення монархii, проголошення республiки та демократичних свобод. Створювалися сприятливi перспективи для демократичного розвитку Нiмеччини.

Конституцiя Нiмеччини

Повоiнний розвиток Нiмеччини вiдбувався за вкрай несприятливих для неi зовнiшньополiтичних умов. Версальський договiр наклав на краiну великий тягар i принижував нацiональну гiднiсть нiмецького народу, створював всi умови для зростання нацiоналiстичних i реваншистських настроiв.

За таких умов Установчi збори у Веймарi 31 липня 1919р прийняли конституцiю Нiмеччини. Що набрала чинностi 11 серпня 1919р. Веймарська конституцiя закрiпила замiну напiвабсолютистськоi монархii демократичною парламентською республiкою. Президент республiки обирався народним голосуванням. Стаття 48 надавала йому вийняткове право на обмеження демократичних свобод у разi порушення суспiльноi безпеки i загрози правопорядковi. Уряд на чолi з рейхканцлером призначався президентом i потребував довiри рейхстагу. Значно поширивши централiзацiю влади, Веймарська республiка зберегла федеративну структуру: Нiмеччина складалася з 15 республiк(земель) i 3 вiльних мiст, що користувалися значною автономiiю. Конституцiя проголосила демократичнi права громадян, свободу слова, друку, зборiв, спiлок, надала права для дiяльностi рiзноманiтним органiзацiям. Веймарська республiка була однiiю з найдемократичнiших у свiтi.

Веймарська республiка

Вiд кiнця 1918року економiчне становище Нiмуччини безупинно погiршувалося. Втративши багату на сировину Ельзас-Лотарингiю й передавши Францii на 15 рокiв право експлуатацii ресурсiв Саарськоi областi, Нiмеччина позбулася 75% видобутку залiзноi руди, 25% - вугiлля, 35% тАУ виплавки сталi. Згортання вiйськовоi промисловостi та демобiлiзацii армii спричинили масове безробiття. Краiна зазнавала гостроi нестачi сировини, продуктiв харчування, палива.спекулянти дедалi бiльше роздували цiни. Курс марки падав, почалась iнфляцiя. У 1922 роцi марка впала до 1/10 своii вартостi 1920р. Життiвий рiвень населення знижувався.

Пiсля Листопадовоi революцii 1918 року в Нiмеччинi виникло безлiч добровольчих формувань i таiмних вiйськових гурткiв. Вони складалис головно з офiцерiв та унтер-офiцерiв колишньоi кайзерiвськоi армii, що прагнули скинути тАЬлистопадових злочинцiвтАЭ i вiдновити велич держави.

Однiiю з таких органiзацiй стала нiмецька робiтнича партiя(ДАП), утворена в сiчнi 1919р в Мюнхенi. РЗi органiзатор А.Дрекслер, нацiоналiстично налаштований слюсар залiзничного депо, того ж року запросив до лав партii Адольфа Гiтлера, вiдомого гострими промовами з критикою Версальського договору. Дуже швидко Гiтлер став лiдером партii, яка 1920р отримала назву Нацiонал-соцiалiцстичноi робiтничоi партii Нiмеччини (НСДАП).

Емблемою партii було обрано свастику тАУ хреста з загнутими пiд прямим кутом кiнцями. Цей знак вiдомий з глибокоi давнини i символiзуi неперервний рух сонця. У нацiоналiстичному русi Нiмеччини цей символ уперше зтАЭявився на знаменах окультного товариства Туле, з яким були тiсно т повтАЭязанi керiвники НСДАП. Гiтлер обрав емблемою партii чорну свастику, вписану в бiле коло на червоному тлi. Для нього червоний колiр символiзував соцiальнi iдеали партii, бiлий тАУ нацiоналiстичнi, а свастика вказувала на перемогу нiцмецького духу.

Для партiйного вiтання теж обрали символiчний жест тАУ пiдняття вгору пiднятоi руки. Це створила своiрiдний iмiдж партii; вона швидко стала численною. А Гiтлер тАУ популярним оратором.

Членами партii були робiтники, безробiтнi, колишнi фронтовики, згодом електорат традицiйних буржуазних партiй. Поступово ii почала пiдтримувати фiнансово-промислова верхiвка Нiмеччини. Яка вбачала в Гiтлерi людину, здатну вивести краiну з кризи, повернути iй велич i могутнiсть.

РЖдеологiя партii спиралася на чотири пiдвалини: нацiоналiзм, расизм, антисемiтизм, антикомунiзм. На вiдмiну вiд фашистiв, нацисти наголошували не на державi, а на нацii. Вони трактували поняття тАЬнацiя- народтАЭ як окрему культурно-бiологiчну та iррацiонально-мiстичну спiльнiсть, що завжди перебуваi у ворожих, антагонiстичних вiдносинах з iншими спiльностями. Спираючись на iдейних попередникiв(Фiхте, Гегель, Юнг, Нiцше, Шпенглер та iн.), нацисти взяли на озброiння основне положення з традицiйного пангерманського шовiнiзму XIX ст.:

В· Панiвне становище Нiмеччини в континентальнiй РДвропi;

В· ВоззтАЭiднання всiх народiв, що розмовляють нiмецькою мовою, в межах нiмецького рейху;

В· Розширення нiмецьких колонiальних володiнь.

На початку 20-х рр. НСДАП являла собою нечисленну органiзацiю, а найбiльшою партiiю, що мала значний вплив серед робiтникiв, залишалася СДПН. Вона налiчувала близько 1 млн членiв. СДПН перетворювалася на державну партiю: у червнi 1920р ii члени очолювали уряд, а пiсля того неодноразово входили до його складу. Чимало соцiал-демократiв ставали державними службовцями.

Економiчне становище Нiмеччини залишалося дуже тяжким, а французька окупацiя Руру в сiчнi 1923р спричинила тотальний обвал економiки Нiмеччини: за англiйський фунт стерлiнгiв давали приблизно 20 млрд марок! Це, своiю чергою, загострило соцiальну напруженiсть у краiнi. У жовтнi 1923р стався грандiозний виступ робiтникi Гамбурга, але його придушили полiцiя та вiйська.

2 листопада СДПН оголосила про свiй вихiд з уряду. З ситуацii, що склалася, скористалися нацiонал-соцiалiсти, щоб завдати удару республiканському урядовi та встановити вiйськово-терористичну диктатуру.

8 листопада 1923р. Коли генеральний секретар Баварii фон Кар мав виступати з промовою на мiтингу почесних громадян м. Мюнхена в пивному барi тАЬБюргерброй геллертАЭ, Гiтлер разом iз штурмовиками з СА(напiввiйськове формування НСДАП) увiрвався до зали, розмахуючи револьвером, вистрiлив у повiтря, а пiсля цього проголосив тАЬпрограмутАЭ створення тАЬнацiонального урядутАЭ. тАЬПивнийтАЭ путч наступного дня було придушено, Гiтлера та його спiльникiв(серед них генерал Людендорф), що опинилися перед судом, засуджено до 5 рокiв увтАЭязнення. Та вже наприкiнцi 1924 року iх звiльнили. Перебуваючи у втАЭязницi, Гiтлер написав книгу тАЬМайн кампфтАЭ(тАЬмоя боротьбатАЭ) тАУ тАЬбiблiютАЭ нацiонал-соцiалiзму та його програму. У книзi було викладено манiакальнi iдеi автора та опиано його життя. Тут були: схиляння перед прусським мiлiтаризмом; ненависть до народiв РДвропи, насамперед до французiв i словтАЭян як до тАЬнеповноцiннихтАЭ i тАЬвиродженихтАЭ; заклик до повернення традицiй тевтонського ордену та його тАЬдранг нах ОстентАЭ; антисемiтизм, доведений до погромного цькування; расистськi розмiрковування про тАЬрасу панiвтАЭ; мiстичний iдеал тАЬтретього рейхутАЭ, покликаного панувати над усiма народами.

1925-1927р.р. були перiодом, коли вiдбувалася консолiдацiя нацiонал-соцiалiстiв. Наприклад, у серпнi 1927р в старовинному м.Нюрнбергу було проведено свято на честь НСДАП. Зiбралося 30тис. нацистiв. вперше вони були одягненi в iдину унiформу коричневого кольору. Гiтлер теж був у коричневiй сорочцi. Стоячи на автомобiлi, вiн робив огляд своii армii, яка вiтала його вигуками тАЬГайль Гiтлер!тАЭ.

У 1927р Гiтлера було запрошено на зустрiч iз 400 пiдприiмцями Руру, що вiдбулася на вiллi Круппа. Пiсля цього вiн та його партiя регулярно фiнансувалися великими промисловими корпорацiями та банками, що були повтАЭязарнi з мiжнародними дiловими й полiтичними колами.

Проте вибори до рейхстагу 1928р нацисти, як i iншi правi партii, програли. Бiльшiсть голосiв здобули соцiал-демократи. Причиною того було покращення економiчного становища Нiмеччини.

РЖндустрiальне виробництво 1929р становило 117% проти рiвня 1913р. Темпи промислового розвитку Нiмеччини були повiльнвшими, нiж до вiйни, i нижчими, нiж у США та Францii, проте вищими вiд англiйських. Частка Нiмеччини у свiтовому промисловому виробництвi зросла до 12%. Швидкими темпами розвивалися камтАЭяновугiльна, хiмiчна та газова галузi промисловостi, обробка металу, електротехнiка.

У роки стабiлiщацii вживалися заходи з модернiзацii пiдприiмств, концентрацii виробництва та пiдвищення його конкурентосппроможностi. У 1926 р вiдбулося обтАЭiднання автомобiльних заводiв Даймлера i Бенца. Тогож року було створено сталевий трест - найбульше гiрничодобувне обтАЭiднання в РДвропi. Концентрацiя виробництва в хiмiчнiй промисловостi привела до створення у 1925р найпотужнiшого в РДвропi хiмiчного концерну тАЬРЖ.Г. ФарбенiндустрiтАЭ, що зосередив 80% виробництва синтетичного азоту, майже 100% вiдсоткiв синтетичного бензину та барвникiв. Зросла могутнiсть банкiв.

У 1925р президентом республiки став кайзерiвський фельдмаршал монархiст Гiнденбург.

Встановлення нацистськоi диктатури. А. Гiтлер

Криза 1929-1933р.р. у Нiмеччинi мала особливо гострий характер i спричинила глибокi соцiально-полiтичнi потрясiння. Промислове виробництво скоротилося на 40%, кiлькiсть безробiтних досягла 4,5 млн, реальна заробiтна платня впала на 25 тАУ 40%, десятки тисяч дрiбних пiдприiмцiв збанкрутiли або потрапили до банкiвськоi кабали. Обiг роздрiбноi торгiвлi скоротився на 1/3. Протягом 1928 тАУ 1932 рр. Було пущено з молока 500 тис. га земель селян тАУ бауерiв.

Економiчна криза розхитала полiтичнi структури Веймарськоi республiки. У березнi 1930 р. Велика коалiцiя за участю соцiал-демократiв розпалася. З цього негайно скористався Гiтлер, закликавши до рiшучiх дiй.

Пiсля успiху НСДАП на виборах до рейстагу 14 вересня 1930 р. значно посилилися позицii великих пiдприiмцiв Тiссена, Кiрдорфа, Флiка, якi пiдтримували нациськi домагання. Прибiчниками нацистiв стали навiть тi кола великого капiталу, що ранiше скептично оцiнювали здатнiсть Гiтлера створити для нациськоi партii масову базу. Одначе нiмецьке суспiльство ще небувало готове зробити ставку на Гiтлера: на президенських виборах навеснi 1932 р. Президентом було обрано фельдмаршала Гiнденбурга, хоча Гiтлер уже болатувався на найвищу посаду в державi. Нацистська небезпека зросла прямо на очах.

Веймарська республiка доживала вiку. Нацисти, сповненнi вiри в своi сили i непогрiшнiсть , завзято рвалися до влади. В листопадi 1932р. Вiдбулися вибори до рейстагу. КПН дiстала 6 млн. голосiв, СДПН тАУ 7,2 млн, НСДАП тАУ 11,2 млн. Склалася ситуацiя, коли двi велики лiвi Нiмеччини, обтАЭiднавшись, могли б протистояти нацистам, але глибокi розбiжностi мiж ними не дозволили цього зробити.

В умовах глибокоi кризи влади, коли стало ясно, що немаi можливостi створити життiдiяльний коалiцiйний уряд, президент Гiнденбург 30ь сiчня 1933р призначив Гiтлера рейхканцлером.

Призначення Гiтлера канцлером сталося опiвднi, а ввечерi чакстини СА влаштували в Берлiнi грандiозну манiфестацiю на честь перемоги: палали тисячi смолоскипiв, нацисти маршем проходили вiд Бранденбурзьких ворiт до будинку Державноi канцелярii, де iх вiтав Гiтлер, жителi столицi були охопленi шовiнiстичним чадом. Нiхто не замислювався над тим, що iх чекаi в майбутньому.

Трагедiя Нiмеччини полягала в тому, що нацисти доступилися до влади в законний конституцiйний спосiб. Вночi 28 лютого 1933р вони пiдпалили рейхстаг, звинувативши в цьому КПН. Розпочалися масовi арешти.

За першi 4 мiсяцi гiтлерiвського панування було кинуто до втАЭязниць 60-70тис людей. 9 березня нацисти оголосили недiйсними мандати КПН у рейхстазi, заарештували депутатiв комунiстiв. КПН було офiцiйно заборонено. Було розiгнано профспiлки. Натомiсть було створено тАЬНiмецький трудовий фронттАЭ, пiдпорядкований нацiонал-соцiалiстичнiй партii, куди робiтникiв заганяли силою. 22 липня гiтлерiвцi розпустили СДПН. Було видано закон про заборону заснування полiтичних партiй.

Веймарську конституцiю було лiквiдовано, Гiтлеровi надано необмеженi повноваження. Законом вiд 1 серпня 1934р Гiтлеру було присвоiно довiчнi звння тАЬфюрертАЭ i тАЬрейхсканцлертАЭ. Знаряддям кривавого режиму стали створенi ним спецiальнi органи насильства i терору тАУ державна таiмна полiцiя(гестапо), штурмовi загони (СА), охороннi загони (СС), служба безпеки(СД).

Внутрiшня полiтика гiтлерiвського уряду

Нацизм доступився до влади у високорозвиненiй краiнi й вiдразу ж розпочав здiйснення системи заходiв дер жавного регулювання економiки. Створено генеральну раду нiмецького господарства. На економiку всiii краiни поширювалася система тАЬфюрерстватАЭ - керiвникiв пiдприiмств проголошували фюрерами, надiляли повноваженнями представникiв державноi влади.

На початку 1934р гiтлерiвський уряд видав закон про нацiональну працю, що надавав роботодавцям необмежену владу над робiтниками. Безробiтних було вiдправлено на примусовi роботи.

Головна увага придiлялась прискореному розвитковi вiйськовоi економiки. Збiльшувався випуск паперових грошей. Уряд запровадив контроль над цiнами i заробiтною платнею.

12 липня було видано закон про захист нiмецького народного господарства, що санкцiонував пограбування осiб тАЬнеарiйськоготАЭ походження.

У перщi 3 роки вiйськовоi диктатури стало до ладу 300 вiйськових заводiв.

Насильство в нациськiй Нiмеччинi стало масовим явищем. Тiльки до початку 1935р було вбито понад 4200 супротивникiв нацизму, заарештовано 517тис осiб.

Гiтлер прагнув установити контроль i над думками людей. У 1933р було сформовано мiнiстерство пропаганди. Всi засоби духовноi культури мiнiстерство реребралр пiд свiй контроль i поставило на службу агресивнiй полiтицi нацизму.

Контроль над масовою свiдомiстю здiйснювався й через тотальне охоплення населення нацистськими органiзацiями й полiтичними кампанiями. тАЬНiмецький трудовий фронттАЭ складався з 23 млн членiв, молодiжна органiзацiя тАЬГiтлер-югендтАЭ налiчувала понад 8 млн. членство в них було практично обовтАЭязковим.

Антисемiтська полiтика нацистiв у 1933-1939рр.

Важливою складовою iдеологiчноi платформи нацизму був расизм. Вiн виявлявся у тому, що Гiтлер уважав нацii нерiвноцiнними: i вищi, а i нижчi. Нiмцi поза сумнiвом найвища арiйська нацiя, яка повинна встановити тАЬновий свiтовий порядоктАЭ. Гiтлер розробив расову теорiю, що розглядала iсторiю людства як боротьбу мiж расами. Особливий наголос у цiй теорii робився на антисемiтизмi. РДвреiв звинуватили у всiх негараздах, що робилися в свiтi.

Антисемiтизм став офiйiйною полiтикою нацистськоi держави. У 1935р було прийнято серiю законiв, що позбавляли iвреiв нiмецького громадянства та забороняли iм обiймати посади в державному апаратi. Мiшанi шлюби було заборонено.

Тисячi iвреiв емiгрували, в тому числi цвiт науковоi i творчоi iнтелiгенцii.

З 1939р iвреiв стали витiсняти до спецiально призначених для них будинкiв i кварталiв. РЗм було заборонено зтАЭявлятись у громадських мiсцях, провадити чимало видiв дiяльностi. Тк було пiдготовлено грунт для винищення iвреiв у Нiмеччинi, що розпочалося в роки вiйни: 6 млн iвреiв стали жертвами расового безумства нацистiв.

Висновки

Таким чином, 1919р була прийнята конституцiя, за якою Нiмеччина проголошувалася республiкою, що зберегла федеративну структуру. Веймарська конституцiя була однiiю з найдемократичнiших у свiтi. З приходом до влади нацистiв, розпочалися масовi арешти, створено спецiальнi органи насильства та терору. Заборонено полiтичнi партii та профспiлки.

Щодо економiки, то на початку 20-х рр економiчне становище Нiмеччини дедалi погiршувалося, вiдбувалася iнфляцiя. Пiзнiше темпи промислового розвитку збiльшилися, що спричинило покращення економiчного становища краiни. З приходом до влади нацистiв розпочалися заходи з лiквiдацii безробiття. Швидко розвивалася вiйськова промисловiсть, розпочався постуровий перехiд до картковоi системи розподiлу.

Установлення i змiцнення гiтлерiвського режиму, нещадне придушення полiтичних супротивникiв та будьякого iнакомислення, жорстка централiзацiя держави, концентрацiя влади в руках найреакцiйнiших i найавантюристичнiших сил, повна лiквiдацiя прав i свобод громадян, створення в краiнi атмосфери примусовоi однодумностi, шовiнiстичного чаду i загальноi пiдозри стали передумовамипiдготування i ведення тотальноi вiйни за свiтове панування.

Список використаноi лiтератури

1. Большая советская енциклопедия;

2. Всесвiтня iсторiя, 10кл;

3. Всесвiтня iсторiя, том 8;

4. http://" onclick="return false">

Вместе с этим смотрят:

"Заказные" убийства и их предупреждение

"Зеленые", как субъект мировой политики

"Земледельческий закон" Византии, система хозяйства, формы собственности и аренды византийской общины

"Присвоение" и "растрата": сущность и признаки

"Русская Правда" как памятник Древнерусского права