Конституцiйнi засади виконавчоi влади Украiни

Курсова робота

з конституцiйного права


на тему: “Конституцiйнi засади виконавчоi влади Украiни”


1998р.


ПЛАН


1.Вступ.

2.Конституцiйнi засади формування Кабiнету Мiнiстрiв. Порядок призначення на посаду Прем”iр-мiнiстра Украiни.

3.Повноваження i акти Кабiнету Мiнiстрiв Украiни.

4.Вiдповiдальнiсть Кабiнету Мiнiстрiв.

5.Висновок.


1.ВСТУП.


Конституцiя Украiни, прийнята на п”ятiй сесii Верховноi Ради Украiни 28 червня 1996р., i основним Законом держави i займаi центральне мiсце в системi законодавства.

Одним з найголовнiших наслiдкiв прийняття Основного Закону незалежноi Украiни i конституювання механiзму здiйснення державноi, в тому числi виконавчоi влади на рiвнi його найвищих щаблiв. Тим самим був позначений певний рубiж у теоретичних дискусiях i практичних пошуках щодо обрання форми державного правлiння, визначення статусу вищих органiв держави, спiввiдношення державноi влади i мiсцевого самоврядування тощо.

Водночас досягнення згаданого рубежу не означаi завершення нашого державно-правового розвитку, приинення процесу теоретичного пiзнання державного буття. Актуальним слiд визнати осмислення проблем органiзацii виконавчоi влади i конституцiйного статусу органiв, надiлених повноваженнями у сферi цiii влади.

Змiст вiдповiдних роздiлiв Конституцii Украiни характеризуiться сприйняттям концепцii дуалiзму виконавчоi влади. Виходячи з цiii концепцii, визначено так званий двоiстий центр цiii влади, який складаiться з двох функцiонально поiднаних суб”iктiв тАУ Президента i Кабiнету Мiнiстрiв.

За таких умов, з одного боку, правовий статус уряду, який очолюi Прем”iр-мiнiстр, аж нiяк не може мати мати якесь другорядне значення, адже саме на уряд покладаiться основний тягар органiзацiйноi роботи з реалiзацii функцiй i повноважень виконавчоi влади. Вiдповiдний статус Кабiнету Мiнiстрiв визначений в ст.113 Конституцii Украiни.


2.Конституцiйнi засади формування Кабiнету Мiнiстрiв Украiни. Порядок призначення на посаду Прем”iр-мiнiстра Украiни.


Вказане питання визначене в ст.114 Конституцii Украiни, яка наголошуi:

До складу Кабiнету Мiнiстрiв Украiни входять Прем”iр-мiнiстр Украiни, Перший вiце-прем”iр-мiнiстр, три вiце-прем”iр-мiнiстри, мiнiстри.

Прем”iр-мiнiстр Украiни призначаiться Президентом Украiни за згодою бiльше нiж половини вiд конституцiйного складу Верховноi Ради Украiни.

Персональний склад Кабiнету Мiнiстрiв Украiни призначаiться Президентом Украiни за поданням Прем”iр-мiнiстра Украiни.

Прем”iр-мiнiстр Украiни керуi роботою Кабiнету Мiнiстрiв Украiни, схваленою Верховною Радою Украiни.

Прем”iр-мiнiстр Украiни входить iз поданням до Президента Украiни про утворення, реорганiзацiю та лiквiдацiю мiнiстерств, iнших органiв виконавчоi влади, в межах коштiв, передбачених Державним бюджетом Украiни на утримання цих органiв.

Першi три частини цiii статтi присвяченi питанням, пов”язаним зi складом Кабiнету Мiнiстрiв Украiни та порядком його формування.

Вони дають пiдстави до висновку, що Прем”iр-мiнiстр розподiляi обов”язки мiж своiми заступниками, керуi роботою Кабiнету Мiнiстрiв та головуi на його засiданнях, а у вiдсутностi Прем”iр-мiнiстра цi обов”язки виконуi Перший вiце-прем”iр-мiнiстр.

Повноваження Прем”iр-мiнiстра вiдповiдно до ст.115 Конституцii автоматично припиняються у зв”язку з обранням нового Президента. Новообраний Президент узгоджуi з Верховною Радою кандидатуру майбутнього Прем”iр-мiнiстра. Перед внесенням на розгляд Верховноi Ради кандидатура Прем”iр-мiнiстра обговорюiться у вiдповiдних комiтетах i може також розглядатися у депутатських групах (фракцiях). Вiдповiдно до дiючого регламенту Верховноi Ради кандидат на посаду Прем”iр-мiнiстра виступаi з доповiддю про Програму майбутньоi дiяльностi Уряду. У разi, якщо запропонована Президентом кандидатура на посаду Прем”iр-мiнiстра не двстала пiдтримки необхiдной кiлькостi депутатiв, Президент представляi Верховнiй Радi у десятиденний строк iншу кандидатуру, щодо якоi проводиться нове обговорення i голосування. Рiшення про згоду народних депутатiв Украiни на призначення Прем”iр-мiнiстра приймаiться таiмним голосуванням. Про затвердження Прем”iр-мiнiстра Верховна Рада приймаi спецiальну постанову.

Стосовно складу Кабiнету Мiнiстрiв слiд мати на увазi, що вiн залежить вiд структури органiв виконавчоi влади, яка, у свою чергу, визначаiться метою та завданням дiяльностi цiii влади у той чи iнший перiод. За дiючим законодавством постiйним органом уряду i його Президiя. До ii складу входять Прем”iр-мiнiстр Украiни, заступники Прем”iр-мiнiстра, мiнiстри, мiнiстр Кабiнету Мiнiстрiв.

Загальний порядок формування персонального складу Кабiнету Мiнiстрiв Украiни такий. Вiдповiдно до ч.3 ст.114 та п.10 ст.106 Конституцii Президент за поданням Прем”iр-мiнiстра призначаi членiв Кабiнету Мiнiстрiв, керiвникiв iнших центральних органiв виконавчоi влади. Слiд пiдкреслити, що зазначенi повноваження Президент здiйснюi на пiдставi пропозицiй Прем”iр-мiнiстра, який добираi вiдповiдних кандидатiв та вiдстоюi перед Президентом свою точку зору.

Певною мiрою на дiяльнiсть Кабiнету Мiнiстрiв впливають повноваження Верховноi Ради щодо згоди на призначення на посади та звiльнення з посад Президентом Голови Антимонопольного комiтету Украiни, Голови Фонду державного майна Украiни, Голови Державного комiтету телебачення i радiомовлення Украiни.

Вiдповiдно до ст.87 Конституцii Верховна Рада за пропозицiiю не менш як третини народних депутатiв Украiни вiд ii конституцiйного складу може розглянути питання про вiдповiдальнiсть Уряду та навiть прийняти резолюцiю недовiри йому бiльшiстю вiд конституцiйного складу Верховноi Ради.

Президент Украiни за поданням Прем”iр-мiнiстра Украiни утворюi, реорганiзовуi та лiквiдовуi мiнiстерства та iншi центральнi органи виконавчоi влади, дiючи в межах коштiв, передбачених на утримання органiв виконавчоi влади.

Слiд зазначити, що у бiльшостi краiн свiту до складу уряду поряд з його головою входять мiнiстри, державнi мiнiстри, мiнiстри без портфеля. Державнi мiнiстри очолюють найбiльш важливi сфери дiяльностi уряду i в силу цього координують дiяльнiсть деяких сумiжних мiнiстерств (як, наприклад, у Францii, Португалii). Мiнiстри без портфеля, як правило, виконують окремi доручення голови уряду.

У бiльшостi краiн свiту Конституцii не визначають кiлькiсний склад уряду, оскiльки таке питання звичайно регулюiться актами глави держави про призначення уряду. В деяких краiнах (зокрема латиноамериканських) подiбна регламентацiя протирiчить офiцiйнiй доктринi, яка стверджуi, що нiякий конституцiйний бар”iр не повинен стримувати зростання обсягу i форм реалiзацii урядовоi дiяльностi. Проте законодавство ряду краiн встановлюi як мiнiмальну, так i максимальну кiлькiсть членiв уряду. До складу уряду Норвегii, наприклад, можуть входити прем”iр-мiнiстр i не менше семи мiнiстрiв. До складу уряду РЖрландii можуть входити вiд семи до п”ятнадцяти мiнiстрiв.

Також, виходячи iз свiтового досвiду, доцiльно було б передбачити певнi вимоги, яким повиннi вiдповiдати кандидати в мiнiстри. Можна дiйти висновку, що вимоги до кандидата в мiнiстри Кабiнету Мiнiстрiв Украiни можуть бути такi. Вiн маi бути громадянином Украiни за народженням або через десять рокiв пiсля натуралiзацii (як це передбачено, наприклад, законодавством Швецii, Мексики, Парагваю). Доцiльно визначити i вiковi обмеження тАУ не молодше двадцяти п”яти рокiв (як, наприклад, у Бразилii, Норвегii) i не старше, наприклад, шiстьдесяти п”яти рокiв. Звичайно, згiдно з Конституцiiю Украiни, кандидат у мiнiстри повинен володiти державною мовою.

Також слiд, нарештi, вирiшити питання про долю мiнiстрiв, якi i депутатами Верховноi Ради Украiни, оскiльки законодавство краiн свiту вирiшуi це питання по-рiзному.

Так, у краiнах з президентською формою правлiння, а також в Австралii, Нiдерландах, Норвегii, Францii члени уряду не можуть бути депутатами. Наприклад, згiдно з конституцiiю Францii депутат парламенту, який призначений мiнiстром (або мiнiстр, якого обрано до парламенту), повиннi протягом мiсяця зробити вiдповiдний вибiр. У таких краiнах, як Велика Британiя, Австралiя, РЖндiя, Нова Зеландiя та iн., навпаки, мiнiстри повиннi бути депутатами. Так, згiдно з Конституцiiю Австралii жоден з мiнiстрiв не маi права займати свою посаду бiльше трьох мiсяцiв, якщо вiн не i членом парламенту. В рядi краiн (Данiя, РЖрландiя, Фiнляндiя) мiнiстри можуть, але не зобов”язанi бути депутатами.

Було б доцiльним у VI роздiл Конституцii Украiни включити норму, що забороняi професiйну дiяльнiсть кандидатiв у мiнiстри, зайняття ними iнших посад, якi оплачуються (як це передбачено законодавством Францii, Румунii, ФРН).


3.Повноваження i акти Кабiнету Мiнiстрiв Украiни.


Щодо повноважень Кабiнету Мiнiстрiв Украiни, то вони охоплюють рiзнi сфери державного управлiння, а дiяльнiсть цього органу пов”язана, насамперед, з оперативним управлiнням, яке здiйснюiться не лише в правовiй формi, а й, наприклад, в органiзацiйнiй.

Слiд зазначити, що законодавство бiльшостi краiн свiту не мiстить розгорнутих положень, що стосуються компетенцii Уряду. Як правило, до основних повноважень уряду вiдносяться здiйснення загального керiвництва та управлiння справами держави, виконання законiв, що стосуються уряду, складання i реалiзацiя державного бюджету, координацiя дiяльностi окремих мiнiстрiв i вiдомств.

Що стосуiться питання про органiзацiю та дiяльнiсть Кабiнету Мiнiстрiв Украiни, то ст.116 Конституцii Украiни наголошуi:

Кабiнет Мiнiстрiв Украiни:

  1. забазпечуi державний суверенiтет i економiчну самостiйнiсть Украiни, здiйснення внутрiшньоi та зовнiшньоi полiтики держави, виконання Конституцii i законiв Украiни;

  2. вживаi заходiв щодо забезпечення прав та свобод людини i громадянина;

  3. забезпечуi проведення фiнансовоi, цiновоi, iнвестицiйноi та податковоi полiтики, полiтики у сферах працi та зайнятостi населення, соцiального захисту, освiти, науки i культури, охорони природи, екологiчноi безпеки i природокористування;

  4. розробляi i здiйснюi загальнодержавнi програми економiчного, науково-технiчного, соцiального i культурного розвитку Украiни;

  5. забезпечуi рiвнi умови розвитку всiх форм власностi, здiйснюi управлiння об”iктами державноi власностi вiдповiдно закону;

  6. розробляi проект закону про Державний бюджет Украiни i забезпечуi виконання затвердженого Верховною Радою Украiни Державного бюджету Украiни, подаi Верховнiй Радi Украiни звiт про його виконання;

  7. здiйснюi заходи щодо забезпечення обороноздатностi i нацiональноi безпеки Украiни, громадського порядку, боротьби зi злочиннiстю;

  8. органiзовуi i забезпечуi здiйснення зовнiньо-економiчноi дiяльностi Украiни, митноi справи;

  9. спрямовуi i координуi роботу мiнiстерств, iнших органiв виконавчьоi влади;

  10. виконуi iншi функцii, визначенi Конституцiiю Украiни та законами Украiни, актами Президента Украiни.

У статтi окреслюiться функцiональний змiст компетенцii Кабiнету Мiнiстрiв. РЗi загальний обсяг визначаiться органiзацiйно-правовим статусом Кабiнету Мiнiстрiв як вищого органу в системi органiв виконавчоi влади.

Перелiк функцiональних напрямiв дiяльностi Кабiнету Мiнiстрiв починаiться з таких ключових цiлей та завдань виконавчоi влади, як забезпечення державного суверенiтету i економiчноi самостiйностi Украiни, здiйснення внутрiшньоi та зовнiшньоi полiтики держави, виконання Конституцii, законiв Украiни та актiв Президентв Украiни. Дiяльнiсть Кабiнету Мiнiстрiв маi також цiлком вiдповiдати справi демократичноi сутностi нашоi держави, головними обов”язками якоi, згiдно ст.3 Конституцii, i утвердження i забезпечення прав i свобод людини. Головне функцiональне призначення Кабiнету Мiнiстрiв конкретизуiться п.п.3 тАУ 8 цiii статтi шляхом визначення його завдань у сферах економiчнiй, науково-технiчнiй, екологiчнiй, соцiальнiй, духовно-культурнiй, правоохороннiй, обороноздатностi i нацiональноi безпеки. Особливоi уваги набуваi такий важливий напрям дiяльностi Кабiнету Мiнiстрiв, як спрямування i координацiя роботи мiнiстерств та iнших органiв виконавчоi влади.

Останнiй пункт статтi свiдчить, що наведений перелiк напрямiв дiяльностi Кабiнету Мiнiстрiв не i вичерпним, оскiльки вiн виконуi i деякi iншi функцii, визначенi Конституцiiю, законами Украiни та актами Президента. Наприклад, в Конституцii окремо визначена функцiя Кабiнету Мiнiстрiв здiйснювати законодавчу iнiцiативу в парламентi (ст.93 Конституцii Украiни).

На думку Фрицького О.Ф. (Науковий вiсниктАж, №2, 1996р.) до повноважень Прем”iр-мiнiстра маi бути включена найважливiйша прерогатива глави уряду будь-якоi краiни, яке полягаi, як правило, у визначенi основних напрямiв полiтичного курсу уряду, координацii дiяльностi окремих мiнiстерств. Наприклад, у вiдповiдностi з конституцiiю ФРН державний канцлер встановлюi основнi напрями полiтики i несе за це вiдповiдальнiсть. На погляд автора не можна визначити однаковi для всiх мiнiстрiв повноваження. Досить показовим у цьому вiдношенi i досвiд Нiмеччини. Так, регламент федерального уряду надаi особливi права ряду мiнiстерств. Зокрема, мiнiстр фiнансiв повноважений схвалювати понадбюджетнi i позабюджетнi витрати, що даi можливiсть здiйснювати фiскальнiсть контролю за iншими галузями та урядом в цiлому.

Ст.117 Конституцii надаi правове пiдгрунтя такому напрямку дiяльностi Кабiнету Мiнiстрiв, як видання нормативно-правових актiв. В нiй зазначено:

Кабiнет Мiнiстрiв в межах своii компетенцii видаi постанови i розпорядження, якi i обов”язковими для виконання.

Акти Кабiнету Мiнiстрiв Украiни пiдписуi Прем”iр-мiнiстр Украiни.

Нормативно-правовi акти Кабiнету Мiнiстрiв Украiни, мiнiстерств та iнших центральних органiв виконавчоi влади пiдлягають реiстрацii в порядку, встановленому законом.

Кабiнет Мiнiстрiв Украiни даi на пiдставi та виконання вимог Конституцii, законiв Украiни та актiв Президента, у зв”язку з чим йому надане право вирiшувати такi питання виконавчоi влади, якi ен вiдносяться згiдно з Конституцiiю або законами до компетенцii Президента i Верховноi Ради. З цiiю метою Конституцiя встановлюi види правових актiв уряду украiни тАУ постанови i розпорядження та зазначаi, що вони i обов”язковими для виконання на всiй територii Украiни. Постановами Кабiнету Мiнiстрiв повиннi оформлюватися найбiльш важливi рiшення, якi мають нормативний характер. Рiшення з оперативних, iнших поточних питань видаються у виглядi розпоряджень.

РЖснуi спецiальна процедура пiдготовки правових актiв Кабiнету Мiнiстрiв, предбачена положенням про пiдготовку проектiв постанов i розпоряджень Кабiнету Мiнiстрiв Украiни, яке затверджено постановою Кабiнету Мiнiстрiв вiд 8 липня 1993 року, i передбачаi пiдготовку як тексту акту, так i пояснювальноi записки до нього, в якiй подаються необхiднi обгрунтування i прогнози очiкуваних соцiально-економiчних та iнших наслiдкiв його реалiзацii.

Акти Кабiнету Мiнiстрiв пiдписуi Прем”iр-мiнiстр i вони набирають чинностi з дня iх пiдписання, якщо iншi строки не предбаченi в цих актах.

Кабiнет Мiнiстрiв Украiни повинен здiйснювати контроль за виконанням прийнятих ним правових актiв через пiдлегли йому органи або безпосередньо.

Указом Президента “Про iдиний державний реiстр нормативних актiв” вiд 27 червня 1996 року в Украiнi запроваджуiться Державний реiстр нормативних актiв Кабiнету Мiнiстрiв Украiни, мiнiстерств, iнших центральних органiв виконавчоi влади, Нацiонального банку.

Слiд зазначити деякi приклади вирiшення неузгодженостi взаiмовiдносин мiж законодавчою i виконавчою владами. Найбiльш типовий приклад -тАУКонституцiя Францii 1958 року, де мiститься перелiк питань, з яких парламент приймаi закони, а також визначенi питання, з яких нормативнi акти видають органи виконавчоi влади. Цi акти виконавчоi влади не розглядаються як закони та не мають назви закону, але насправдi вони регулюють питання, якi вiдносяться до предмета закону (акти регламентарноi влади). В iнших випадках за уповноваженням парламенту виконавча влада надiлена правом приймати акти, якi мають силу законiв (делеговане законодавство). Доречi, у 1994-1995 роках таке право було надано Верховною Радою Украiни Кабiнету Мiнiстрiв, який мав повноваження приймати декрети-акти, що за своiю силою дорiвнюються законам.


4.Вiдповiдальнiсть Кабiнету Мiнiстрiв.

Це питання визначене ч.2 ст.113 Конституцii Украiни, в якiй сказано, що Кабiнет Мiнiстрiв вiдповiдальнiй перед Президентом Украiни та пiдконтрольний i пiдзвiтний Верховнiй Радi Украiни у межах, передбачених у ст.ст.85, 87 Конституцii Украiни.

У згаданому роздiлi доцiльно було б закрiпити загально визначенi в усьому свiтi принципи колективноi, iндивiдуальноi i солiдарноi вiдповiдальностi мiнiстрiв.

Перший з них означаi, що всi мiнiстри несуть колективну вiдповiдальнiсть перед Президентом незалежно вiд iхньоi позицii при прийняттi урядом того чи iншого рiшення. Колективна вiдповiдальнiсть мiнiстрiв може сполучатися з iндивiдуальною вiдповiдальнiстю останнiх за доручену iм сферу дiяльностi. Нарештi, принцип солiдарностi означаi, що мiнiстри несуть солiдарну вiдповiдальнiсть за полiтику i рiшення уряду, навiть якщо будь-який мiнiстр формально не брав участь у прийняттi того чи iншого рiшення або був проти нього. Мiнiстр, який не згоден з рiшенням уряду, повинен або приiднатися до нього або пiдати у вiдставку. Члени уряду не вправi публично пiддавати критицi дiяльнiсть уряду i в той же час залишатись в цого лавах.


5.Висновок

Роздiл Конституцii про Кабiнет Мiнiстрiв не взмозi охопити всiх сторiн його дiяльностi, якi потребують законодавчого регулювання. Тому Конституцiя (ст.120) передбачаi прийняття окремого закону щодо цього питання. В ньому будуть бiльш детально викладенi повноваження та органiзацiя дiяльностi, порядок формування та склад кабiнету мiнiстрiв, його вiдносини з Президентом, Верховною Радою, iншими органами виконавчоi влади. Зокрема, потребують певного законодавчого закрiплення форми та засоби можливого взаiмного делегування повноважень органами виконавчоi влади.

Слiд бiльш ретельно врегулювати механiзм здiйснення виконавчо-розпорядчих функцiй, виключення випадкiв, iх дублювання i неузгодженостi, забезпечення ефективного нагляду та пiдвищення персональноi вiдповiдальностi державних службовцiв будь-якого рангу за виконання прийнятих рiшень.

Детальна регламентацiя питань органiзацii i дiяльностi органiв виконавчоi влади маi бути перед усiм вiднесена до найвищоi ланки в системi цих органiв тАУ Кабiнету Мiнiстрiв. Це певною мiрою забезпечить належну органiзованiсть усiii субордiнованоi системи згаданих органiв та iх окремих ланок. Такий пiдхiд створить можливостi для Президента, Кабiнету Мiнiстрiв у реалiзацii iхнiх конституцiйних повноважень щодо органiзацiйноi дiяльностi i структури уряду.


Список використаноi лiтератури:


1.Бельский К.С., О функциях исполнительной власти, государство и право тАУ 1997г.

2.Кисiль С.П., Система органiв i джерела права державноi виконавчоi влади (Правова система Украiни: теорiя i практика).

3.Коментар до Конституцii Украiни. К.-96.

4.Шаповал В.М., Виконавча влада: правовий статус i реалii. Урядовий кур”iр-1996.

5.Шаповал В.М., Конституцiйний механiзм державноi влади у незалежнiй Украiнi: полiтико-правовi проблеми органiзацii виконавчоi влади. Право Украiни-1997р.

6.Фрицький О.Ф., Кабiнет Мiнiстрiв Украiни: деяки особливостi визначення i нормативного закрiплення правового статусу. УАВС. Науковий вiсник. К.-96.

Вместе с этим смотрят:


"Заказные" убийства и их предупреждение


"Зеленые", как субъект мировой политики


"Земледельческий закон" Византии, система хозяйства, формы собственности и аренды византийской общины


"Присвоение" и "растрата": сущность и признаки


"Русская Правда" как памятник Древнерусского права