Нова економична политика та ии законодавче оформлення

Роздiл РЖ. Становище Украiни на початку 20-х рокiв.

Нова економiчна полiтика та ii законодавче оформлення.

Зовнiшньоекономiчна полiтика Украiни.

Наприкiнцi 20-го - початку 21-го року стало зрозумiло, що iдеi бiльшовикiв про перемогу свiтовоi пролетарськоi радянськоi революцii в реальному життi зазнали повного краху. Радянськi республiки потрапили у мiжнародну iзоляцiю з повнiстю зруйнованими першою свiтовою i громадянськими вiйнами промисловiстю та сiльским господарством. Вихiд з цього становища шукали в становленнi мирних вiдносин з капiталiстичними краiнами. Деякi зрушення в цьому напрямку мали мiсце. Так, 7 грудня 1921 року було пiдписано угоду мiж РiРР i УСРР, з одного боку, та Австрiiю - з другого, про встановлення економiчних та торгiвельних вiдносин, а 21 сiчня 1922 р. укладено договiр про дружбу мiж УСРР i Туреччиною. На початку 1922 р. було оголошено про ухвалене в Канах рiшення Верховноi Ради скликати в Генуi конференцiю з участю радянськоi Росii та Нiмеччини для врегулювання економiчних i фiнансових проблем. Оскiльки iншi радянськi республiки на конференцiю не запрошувалися, вони доручили делегацii РiРР вiд iхнього iменi укладати й пiдписувати мiжнароднi договори та угоди.

Внутрiшнi становище Украiни.

Зрозумiло, що цi та iншi зовнiшньополiтичнi акцii не могли скiльки-небудь глибоко змiнити внутрiшнi становище в Украiни. На початку 20-х рокiв воно було дуже складним. Загальнi збитки за воiннi роки склали 10 млрд золотих карбованцiв. Найбiльших руйнувань зазнала важка промисловiсть. В Донбасi до початку 1920 року понад 600 шахт було затоплено. Занепав залiзничний, рiчковий, морський транспорт. Значних руйнувань зазнали легка та харчова промисловiсть.

У скрутному становищi перебувало сiльське господарство республiки. Його стан ускладнювался продовольчою розверсткою i забороною торгiвлi селянам. У 1921 р. в республiцi було вироблено лише 25% довоiнного збору. Розруха в сiльському господарствi призвела до голоду.

Незважаючи на кризовий стан у сiльському господарствi, повну незацiкаленiсть хлiборобiв у розширеннi виробництва, бiльшовицьке керiвництво не вiдмовлялося в кiнцi 1920 р. вiд воiнно-комунiстичноi доктрини, продовжуючи продрозверстку за допомогою озброiних робiтничих i червоноармiйських загонiв. У вiдповiдь на це селяни почали чинити збройний опiр. По всiй Украiнi поширювався селянський рух, який офiцiйна пропаганда називала "полiтичним бандитизмом".

Нова економiчна полiтика (НЕП).

Дедалi очевиднiшою ставала потреба якнайшвидче змiнити економiчну полiтику, яка грунтувалася на засадах воiнно-комунiстичноi доктрини. Реальний перехiд до новоi економiчноi полiтики (непу) в радянських республiках, у тому числi i в УСРР, розпочався пiсля ухвали Х з'iздом РКБ(б) (березень 1921 р.) рiшення "Про замiну розверстки натуральним податком", яке лягло в основу цiлоi низки законодавчих актiв, прийнятих державними органами РiРР, а потiм продубльованих в УСРР. Так, надзвичайна сесiя ВУЦВК V скликання ухвалила 27 березня 1921 р. постанову "Про замiну розверстки натуральним податком". Податок був значно меншим у порiвняннi з продрозверсткою. 29 березня 1921 р. Раднарком УСРР прийняв постанову про "Про натуральний податок на зерновi продукти", яка заздалегiдь визначала селянам розмiр податку на зерновi продукти врожаю 1921/1922р. 28 травня 1921р. Раднарком УСРР прийняв постанову "Про натуральний податок на хлiб, картоплю та олiйне насiння". Вiдповiдно до цiii постанови розмiр податку визначався для кожного господарства окремо i обчислювався залежно вiд врожаю в певнiй мiсцевостi та вiд кiлькостi рiллi i числа iдцiв у господарствi. З метою зацiкавлення селян у швидкому виконаннi зобов'язань перед державою та розгортання товарообмiну Раднарком УСРР 19 квiтня 1921 р. видав постанову про вiльний обмiн, купiвлю та продаж сiльськогосподарських продуктiв, що залишалися у селян пiсля виконання податку, а також фабрично-заводських i кустарних виробiв. Рiшення про скасування продрозверстки i запровадження натурального податку стимулювало розвиток сiльського господарства. Селянин знав заздалегiдь, що в нього не будуть вилучатися лишки, а iснуватиме певний податок: лишками вiн зможе розпоряджуватися на свiй розсуд, зокрема обмiнювати iх на необхiднi для дальшого пiднесення свого господарства промисловi товари. Згодом уряд прийняв ще ряд законодавчих актiв, котрi стимулювали вiдбудову сiльського господарства. Серед них важливе значення мала постанова ВУЦВК вiд 19 квiтня 1922 р. "Про вiдбудову та змiцнення сiльського господарства Украiни". В нiй накреслювалася програма деякоi допомоги селянам. Провiдне мiсце серед правових актiв у галузi сiльського господарства посiда земельний кодекс УСРР, затверджений ВУЦВК у листопадi 1922 р. Вiдбудовi сiльського господарства сприяли заходи, передбаченi декретом ВУЦВК i Раднаркому УСРР вiд 19 травня 1923 р. про запровадження iдиного сiльськогосподарського податку до грошового. Радянський уряд неухильно проводив у законодавствi трерду класову полiтику, пiдтримуючи бiдноту. Так, захищаючи бiднi верстви селянства, ВУЦВК 8 липня 1922 р. прийняв постанову "Про визнання недiйсними кабальних угод на хлiб", 1 листопада 1922 р. "Про продовження строку для закрiплення майна, вiдiбраного комнезамами". Схвалюючи податкове законодавство, уряд основний тягар податкiв перекладав на заможнi верстви сiльського населення.

Запровадження засад непу в сiльському господарствi Украiни позитивно впливало на його вiдбудову. У 1925 р. загальна посiвна площа в Украiнi сягнула довоiнного рiвня. Такого ж рiвня досягла i середня врожайнiсть сiльськогосподарських культур.

Складалися сприятливi умови для вiдбудови i розвитку промисловостi, в тому числi важкоi. Але слiд було негайно реорганiзувати на засадах непу управлiння нацiоналiзованою промисловiстю, надати державним пiдприiмствам господарсько-оперативноi самостiйностi i перевести iх на господарський рахунок. Це пов'язувалося з тим, що реальний перехiд до новоi економiчноi полiтики вимагав функцiонування ринку i ринкових вiдносин. Уже восени 1921 р. радянська держава використовувала товарно-грошовi вiдносини.

Пiд час впровадження непу поруч з розгортанням ринкових вiдносин вiдбувався процес органiзацii планового господарства, формувалася система планових органiв. 28 вересня 1921 р. ВУЦВК Украiни i Раднарком УСРР створили Украiнську економiчну раду. У положеннi про цей орган вказувалося, що вiн створювався при Раднаркомi УСРР для об'iднання, систематичного узгодження, планового керiвництва, регулювання i контролю роботи економiчних наркоматiв УСРР, уповноважих наркоматiв РiРР. УЕР була найвищим господарським органом на територii Украiни. Почали створюватися губернськi економiчнi ради, а 28 вересня 1921 р. було прийняте положення про цi ради. Одним з найголовнiших завдань економiчноi ради було створення iдиного господарського плану. Для реалiзацii цього завдання при економiiчнiй радi була заснована Украiнська державна загально-планова комiсiя (Укрдержплан). 10 квiтня 1925 р. уряд УСРР прийняв нове "Положення про державну планову комiсiю УСРР". На вiдмiну вiд попереднього положення, згiдно з яким Держплан УСРР пiдлягав економiчнiй радi, за новим положенням Держплан УСРР переходив до вiдання Раднаркому УСРР. Це, безумовно, пiдвищувало роль i значення Держплану республiки в системi державних органiв, пидсилювало плановi засади у керiвництвi народним господарством. Слiд зазначити, що уряд лишав за собою контроль не тiльки за важкою промисловiстю, а й за такими "командними висотами" в економiцi, як банки, транспорт, зовнiшня торгiвля.

Щоб прискорити вiдродження промисловостi i налагодити обмiн мiж нею i сiльським господарством, велику кiлькiсть дрiбних пiдприiмств держава передала в оренду органiзацiям (комнезамам, кооперативам, артiлям), а також приватним особам, у багатьох випадках - колишнiм власникам цих пiдприiмств. Таким чином, з переходом до непу створювалися умови для виникнення в Украiнi так званоi новоi буржуазii: орендарiв, приватних торгiвцiв, комiсiонерiв та iн. Для пiдприiмцiв-приватникiв узагальнюючим стало слово "непман". Але в цiлому економiчнi позицii непманiв завдяки застосовуваним владою рiзноманiтним обмеженням (економiчним i адмiнiстративним) були слабкими. Так, на вiдмiну вiд державноi промисловостi приватнокапiталiстичнi пiдприiмства останнiми роками вiдбудовного перiоду занепадали. Наприкiнцi вiдбудовного перiоду в кам'яновугiльнiй, металургiйний i цементнiй галузях промисловостi не залишилося жодного приватного пiдприiмства. Таке становище значною мiрою було пов'язане з полiтикою радянськоi влади стосовно приватних осiб в економiцi. Намагаючись не допустити значноi концентрацii приватного капiталу, держава активно втручалася в приватногосподарський сектор, використовуючи податки.

Запровадження принципу госпрозрахунку викликало необхiднiсть перегляду ряду найважливiших iнститутiв трудового права, в першу чергу скасування трудовоi повинностi i трудових мобiлiзацiй, а також системи оплати працi. Замiсть зрiвнялiвки в постачаннi, що iснувала в роки "воiнного комунiзму", поступово впроваджувався принцип оплати за кiлькiстю i якiстю працi. В Украiнi був прийнятий ряд законодавчих актiв, спрямованих на вдосконалення системи заробiтноi плати.

Одним з найголовнiших складових елементiв новоi економiчноi полiтики була торгiвля. Тому не випадково держава значну увагу придiляла законодавчому регулюванню торгiвлi, як державноi, так i приватно. Тiльки за перiод 1923-1924 рр. були прийнятi такi правовi акти в галузi торгiвельного законодавства: постанова ВУЦВК i Раднаркому УСРР вiд 3 сiчня 1923 р. "Про купiвлю-продаж вроздрiб iз розстрочкою платежу", яка мала особливе значення для сiльського населення, бо давала змогу селянам купувати на пiльгових умовах сiльськогосподарськi машини; положення Раднаркому УСРР вiд 23 лютого 1924 р. "Про товарнi бiржi", котре визначало структуру бiрж; постанова ВУЦВК i Раднаркому УСРР вiд 14 березня 1924 р. "Про боротьбу з дорожнечею", що мала на метi зниження цiн; "РЖнструкцiя про торгiвлю", яка визначала коло осiб, якi мали право торгувати; постанова Раднаркому УСРР вiд 26 вересня 1924 р. "Про фiрму", що встановлювала порядок функцiонування фiрм i самий змiст поняття фiрми; постанова Раднаркому УСРР вiд 2 жовтня 1924 року "Про торговельний реiстр", яка вимагала вiд усiх торговельних i промислових пiдприiмств реiструватися в органах НКВТ УСРР.

У той час, коли розвиток державноi i кооперативноi торгiвлi державними органами стимулювався, регулювання приватноi торгiвлi з боку держави було непослiдовним i значною мiрою зводилося до ii всiлякого обмеження i витiснення. Основними методами впливу з боку держави на приватний ринок були: вилучення деяких видiв торгiвлi з приватноi сфери, монополiзацiя в руках держави торгiвлi цiлим рядом об'iктiв; податкове обкладання торгiвлi i обмежене кредитування; економiчне регулювання торгiвлi шляхом виходу державних торговельних органiв на вiльний ринок й використання методiв конкуренцii i т.д.

Для стримання намагань приватних торгiвцiв порушити встановленi законодавством рамки держава активно використовувала судовi i адмiнiстративнi органи. Пiд час непу значну роль у посиленнi регулюючого впливу на ринок з боку держави вiдiгравало використання такоi форми органiзацii обмiну, як бiржа, яка обмежувала приватний обiг, сприяла впровадженню планових засад у розвиток товарообiгу. В руках урядових установ i держторговельних органiзацiй бiржi ставали одним з найбiльш дiйових важелiв iз облiку й контролю приватноi торгiвлi. В Украiнi формування бiржового торгу припадаi на 1923 р. Велике значення у змiцненнi товарообiгу та господарських зв'язкiв мала ярмаркова торгiвля. У груднi 1922 р. Раднарком УСРР прийняв постанову "Про порядок вiдкриття ярмарок".

Дискримiнацiйнi заходи держави стосовно приватноi торгiвлi негативно впливали на ii стан. Так, вже у 1925/1926 рр. частка приватного капiталу в оптовому товарообiгу знизилася до 5,8%. Але в роздрiбнiй торгiвлi в першi роки непу приватний капiтал займав сильнi позицii. Так, за 1922/1923 операцiйний рiк 96,3% роздрiбноi торгiвлi перебувало в руках приватного капiталу.

Перехiд до новоi економiчноi полiтики супроводжувався змiцненням таких галузей державного господарства, як фiнанси i кредит. Нормалiзацii економiчного становища Украiни значною мiрою сприяла грошова реформа. У жовтнi 1922 р. уряд увiв банкiвськi бiлети (червiнцi), що забезпечувалися золотом, валютою, ходовими товарами. Але сталий червiнець спочатку обслуговував тiльки потребi оптовоi торгiвлi i розрахунки мiж державними установами та пiдприiмствами. У роздрiбнiй торгiвлi i сiльському господарствi продовжував функцiонувати несталий радзнак, що за вiдсутнiстю iнших ресурсiв використовувався державою для покриття бюджетного дефiциту. РЖз змiцненням змички мiж промисловiстю i сiльським господарством, iз полiпшенням фiнансового становища держави виникла можливiсть завершити реформу. У лютому 1924 р. згiдно з декретом ЦВК i Раднаркому СРСР i обiг надiйшли державнi казначейськi бiлети вартiстю 1, 3, 5 крб. золотом. Радзнак було вилучено повнiстю.

На рубежi 1925-1926 рр. закiнчувався так званий "вiдбудовний перiод", коли в економiцi на засадах непу в республiцi, як i в цiлому в СРСР, були здобутi певнi успiхи. Це пов'язувалося з рiшеннями XIV з'iзду ВКП(б) (грудень 1925 р.). Реалiзацiя накреслених бiльшовицькими з'iздами програм призвела до згортання непу.

XV з'iзд ВКП(б) затвердив директиви першого п'ятирiчного плану розвитку народного господарства СРСР, розрахованого на 1928/1929 - 1932/1933 господарськi роки. У травнi 1929 р. проект першого п'ятирiчного плану затвердив V Всесоюзний з'iзд Рад. В УСРР перший п'ятирiчний план розвитку народного господарства затвердив ХРЖ Всеукраiнський з'iзд Рад (7-15 травня 1929 р.). Восени 1929 р. за iнiциативою Сталiна було взято курс на "великий перелом", тобто невпинне пiдвищення показникiв першого п'ятирiчного плану в галузi iндустрiалiзацii i колективiзацii сiльського господарства.

Корективи до прийнятого V Всесоюзним з'iздом Рад першого п'ятирiчного плану розвитку народного господарства краiни внесла верхiвка ЦК ВКП(б) на чолi зi Сталiним без погодження з верховним органом влади - з'iздом Рад СРСР. Наслiдки здiйсненого наприкiнцi 1929 р. пiд тиском Сталiна i його найближчого оточення повороту для народного господарства i долi мiльйонiв громадян виявилися надто тяжкими. Таке "пiдхльостування" iндустрiалiзацii обернулося невиконанням основних завдань п'ятирiчки. На початку 30-х рокiв було повнiстю покiнчено з приватним капiталом в економiцi. Процес витiснення непманiв найбiльш активно вiдбувався протягом 1928-1929 рр. Одним з основних засобiв тиску на приватний капiтал в народному господарствi Украiни була жорстка податкова полiтика радянськоi влади. Але використовувалися й запозиченi вiд епохи "воiнного комунiзму" примусовi заходи, наприклад, пiд час хлiбозаготiвельноi кампанii 1928 року. До селян - власникiв хлiба, якi ухилялися вiд здачi хлiбних лишкiв за державними цiнами, органи влади застосовували надзвичайнi заходи, зокрема притягували до кримiнальноi вiдповiдальностi. Згортання непу негативно позначалося на найважливiшiй системi економiчних вiдносин - вiдносин мiж мiстом i селом.

Повною вiдмовою вiд засад непу в сiльському господарствi було проведення суцiльноi колективiзацii, яка розпочалася наприкiнцi 1929 р., що фактично означало початок реставрацii воiнно-комунiстичноi полiтики. З метою забезпечення успiху цiii небувалоi в iсторii людства акцii партiйно-державна верхiвка на чолi зi Сталiним протиставила найбiднiшi верстви села найзаможнiшим та експроприювала останнiх пiд гаслом "лiквiдацii куркульства як класу" i "загострення класовоi боротьби". Наслiдки колективiзацii були жахливими. Накладена на колгоспи безрозмiрна продрозверстка, жорстка регламентацiя iхньоi господарськоi дiяльностi тощо призвела до глибокоi деградацii продуктивних сил села й нарештi - до голоду початку 30-х рокiв.

Зi згортанням непу створювалася суворо централiзована командно-адмiнiстративна система керiвництва народним господарством Украiни. Новий господарський механiзм грунтувався на директивному плануваннi, а не на економiчних засадах.

Роздiл РЖРЖ. Державний лад Украiни початку 20-х рокiв.

Формально правову основу органiзацii та дiяльностi державного механiзму республiки на початку 20-х рокiв визначала Конституцiя УСРР 1919 р.

Вiдповiдно до неi найвищими органами державноi влади були Всеукраiнський з'iзд Рад, ВУЦВК i Рада Народних Комiсарiв. У 1921-1922 рр. в iхнiй роботi вiдбулися певнi змiни. Так, Всеукраiнський з'iзд Рад, який за Конституцiiю мав скликатися ВУЦВК не рiдше як двiчi на рiк, став збиратися лише один раз. За постановою V Всеукраiнського з'iзду Рад "Про радянське будiвництво" ВУЦВК повинен був розглядати всi декрети, якi встановлювали загальнi норми полiтичного та економiчного життя. Президiя ВУЦВК зобов'язувалася публiкувати проекти не пiзнiше нiж за два тижнi до сесii ВУЦВК. Крiм того, передбачалося скликати черговi сесii ВУЦВК не рiдше нiж один раз на два мiсяцi. Проте перiодичнiсть сесiй невдовзi була змiнена. Постановою Президii ВУЦВК вiд 8 березня 1922 р. вони мали скликатися не менш трьох разiв на рiк i на бiльш тривалi строки. Подальшого розвитку набули i коституцiйнi положення про Раду Народних Комiсарiв щодо посилення ii ролi в усiх сферах життя краiни та уточнення правового становища уряду республiки. Раднарком як найвищий виконавчий i розпорядчий орган державноi влади здобував право розглядати i розв'язувати всi невiдкладнi загальнодержавнi питання, в тому числi заходи законодавчого характеру. Все це свiдчило про те, що поглибився процес посилення виконавчоi влади за рахунок законодавчоi.

У зв'язку з переходом до мирноi господарськоi дiяльностi Украiнську Раду трудовоi армii було реорганiзовано в Укрекономраду, яка одержала статус економiчноi комiсii при Раднаркомi УСРР i була виключена з числа законодавчих органiв. Все це знайшло своi закрiплення в положеннi "Про Украiнську Економiчну Раду" вiд 28 вересня 1921 р.

Беспосереднi управлiння бiльшiстю промислових пiдприiмств перейшло до губраднаргоспiв, дiяльнiстю яких керував Укрраднаргосп згiдно з iдиним державним господарським планом. Вiдбулися також змiни органiзацiйноi структури наркоматiв, уточнювалися iхнi завдання, компетенцiя.

Новi умови потребували перебудови роботи й мiсцевих органiв влади. Законодавчим актом, спрямованим на дальше змiцнення Рад як мiсцевих органiв державноi влади, уточнення iхнiх взаiмин iз вищими органами та посилення iхньоi ролi i умовах мирноi господарськоi дiяльностi, стала постанова V Всеукраiнського з'iзду Рад про радянське будiвництво. Встановлювалося, що рiшення мiсцевих з'iздiв Рад можуть скасовуватися в разi необхiдностi лише вищими з'iздами Рад, iхнiми виконкомами та ВУЦВК i його Презiдiiю. Нiякi iншi органи влади та управлiння такого права не мали. Обмежувалося права не мали. Обмежувалося право губвиконкомiв припиняти проведення в життя розпоряджень окремих наркоматiв. Важливе значення мало положення про те, що центральнi вiдомства повиннi були провадити всi справи через мiсцевi ради та iхнi вiддiли. Тим самим мiсцевi Радi та виконкоми визнавалися iдиними повноважними i повноправними органами державноi влади на мiсцях.

30 березня 1921 р. Президiя ВУЦВК видала постанову "Про регулярнi перевибори Рад i про скликання в установленi строки з'iздiв Рад". Згiдно з нею перевибори мiсцевих Рад - мiських, сiльських i селищних, волвиконкомiв, а також сiльських i волосних КНС - проводяться через кожнi шiсть мiсяцiв, а з'iзди Рад губернiй i повiтiв скликаються не менше нiж два рази на рiк. У березнi 1921 р. ВУЦВК знову розглянув питання, пов'язанi з виборами та дiяльнiстю Рад. Своiю постановою вiн встановив, що перевибори мiсцевих Рад i скликання мiсцевих з'iздiв Рад провадяться один раз на рiк.

У сiчнi 1922 р. розпочалася робота з пiдготовки реформи адмiнiстративно-територiального устрою УСРР, де все ще зберiгалися волостi, повiтi i губернii. Постановою ВУЦВК "Про адмiнiстративно-територiальний подiл Украiни" вiд 1 лютого 1922 р. закладалися правовi основи адмiнiстративно-територiальноi реформи УСРР. ВУЦВК поставив завдання пiдготувати змiну адмiнiстративно-терiторiального подiлу республiки за iдиним планом на основi наукових даних i господарсько-економiчних вимог.

Дiйсний переход до новоi економiчноi полiтики змiшував вiдмовитись вiд методiв воiнного комiнiзму, беззаконня, позасудовоi репресii тощо. Важливе значення у цьому вiдводилося перебудовi судовоi системи i створенню державноi прокуратури - органу з нагляду за дотриманням законностi на територii всiii республiки.

28 червня 1922 року ВУЦВК затвердив "Положення про прокурорський нагляд". Прокуратуру УСРР очолював як прокурор республiки народний комiсар республiки народний комiсар юстицii УСРР М.О. Скрипник. Мiсцевими органами прокуратури були призначуванi прокурором УСРР прокурори губернiй, якi мали помiчникiв, у тому числi у повiтах, що також призначалися i звiльнялися прокурором УСРР. 2 жовтня 1922 р. було прийнято Положення про адвокатуру.

Основою судовоi реформи стала постанова ВУЦВК вiд 16 грудня 1922 р., якою затверджувалося "Положення про судоустрiй УСРР". РЖснуючi до цього судовi органи (революцiйнi трибунали, народнi суди у рiзноманiтних складах, Вищий судовий контроль Наркомюсту УСРР) скасовувались, i утворювалася iдина система судових установ, яка складалася з трьох ланок: народний суд (у складi або постiйного нарсуддi, або постiйного нарсуддi i двох нарзасiдателiв), губернський суд i Верховний суд УСРР.

Постановою ВУЦВК вiд 22 березня 1922 р. була скасована Украiнська надзвичайна комiсiя для боротьби з контреволюцiiю, спекуляцiiю та злочинами за посадою. Лiквiдовувалися i мiсцевi органи цiii комiсii.При наркоматi внутрiшнiх справ УСРР утворювалося Державне полiтичне управлiння для боротьби з контреволюцiйними виступами, шпигунствами, контрабандою тощо. Справи про злочини проти радянського ладу пiдлягали згiдно iз законом розгляду в судовому порядку. На жаль, на практицi досить швидко вiд цього вiдмовилися. Поновилися свавiлля, позасудовi репресii ("трiйки", особливi наради тощо). Поступово знову одержали поширення методи "червоного терору".

Роздiл РЖРЖРЖ. Украiна та утворення Союзу РСР.

Договiрнi вiдносини мiж УСРР та РiРР

у 1921-1922 рр.

Незалежнi радянськi республiки, хоч формально i мали статус "самостiйних" держав, були тiсно пов'язанi мiж собою, причому роль центру вiдiгравала Росiйська Федерацiя, навколо якоi гуртувалися всi iншi республiки. Прагнення до об'iднання зумовлювалося економiчними зв'язками мiж республiками, що складалися протягом тривалого часу, однаковою полiтичною структурою, а також активною об'iднавчою полiтикою безмежно зацентралiзованоi правлячоi бiльшовицькоi партii, в структурi якоi керiвнi комiтети партii у нацiональних республiках, хоч i називалися центральними, насправдi користувалися не бiльшими правами, нiж обласнi або губернськi парткоми в РiРР, i тому змушенi були пiдкорятися рiшенням ЦК РКП(б). Республiки формально розцiнювали цi зв'язки як федеративнi.

Формування радянськоi федерацii вiдбувалося на основi пiдписаних наприкiнцi 1920 - на початку 1921 р. союзних договорiв мiж РiРР та iншими республiками. Так, 28 грудня 1920 р. представники РiРР Ленiн i Чичерин та представник УСРР Раковський пiдписали в Москвi договiр про воiнний i господарський союз мiж Росiйською Федерацiiю i Украiною. У ньому наголошувалося, що обидвi республiки визнають "незалежнiсть i сувереннiсть" кожноi iз сторiн i укладають цей договiр, усвiдомлюючи необхiднiсть "згуртувати своi сили з метою оборони, а також в iнтересах iхнього господарського будiвництва". Для практичного здiйснення цих завдань об'iднувалися сiм наркоматiв обох республiк: вiйськових i морських справ, ВРНГ, зовнiшньоi торгiвлi, фiнансiв, працi, шляхiв сполучення, пошт i телеграфiв. За договором об'iднанi наркомати входили до складу Раднаркому РiРР i мали в Раднаркомi УСРР своiх уповноважених. Керiвництво об'iднаними наркоматами здiйснювалося через Всеросiйськi з'iзди Рад i ВЦВК, до складу яких включалися представники УСРР. У лютому 1921 р. договiр ратифiковано V Всеукраiнським з'iздом Рад.

Постановою Раднаркому УСРР вiд 25 сiчня 1921 р. "Про уповноважених РiРР при Раднаркомi УСРР" встановлювалося, що призначуванi наркоматами РiРР уповноваженi при Раднаркомi УСРР затверджуються ВУЦВК i входять до складу Раднаркому УСРР на правах народних комiсарiв. У своiй дiяльностi вони керуються законоположеннями обох республiк i вiдповiдальнi перед вiдповiдними народними комiсарiатами РiРР i перед органами Центральноi радянськоi влади УСРР. Права i обов'язки уповноважених визначалися окремими положеннями, виданими та затвердженими урядами РiРР i УСРР протягом 1921 р.

Договiрнi зв'язки з самого початку мали передумови нерiвноправностi республiк. Надання державним органам РiРР загальнофедеративних функцiй управлiння ставило РiРР у привiлейоване становище порiвняно з УСРР, що давало змогу апаратним структурам iгнорувати рiшення державних органiв Украiни i серйозно послаблювати суверенiтет УСРР.

Подальше зростання централiзацii управлiння призводило до посилення керiвноi ролi органiв РiРР у вирiшеннi навiть суто украiнських питань. Важливе значення у цьому мало об'iднання господарськоi дiяльностi РiРР та УСРР.

Вiдповiдно до положення "Про Держплан при Радi Працi i Оборони РiРР" вiд 8 червня 1922 р. на нього докладалася розробка iдиного державного плану, який "поширюiться як на всю РiРР, так i на союзнi радянськi республiки". Таким чином, Держплан перетворювався в загальнофедеративний орган.

Поступово у державних органах РiРР зосереджуiться управлiння найважливiшими галузями украiнськоi промисловостi. В рiшеннях РЖХ Всеросiйського з'iзду Рад та IV Всеросiйського з'iзду раднаргоспiв була розроблена iдина система управлiння промисловiстю всiй договiрноi федерацii. Промисловiсть розподiлялася на загальнофедеративну i мiсцеву. ВРНГ РiРР у цiй системi безпосередньо керував загальнофедеративною промисловiстю всiх республiк. Раднаргоспи республiк ставали обласним органами ВРНГ. На цiй основi центральне управлiння кам'яновугiльноi промисловостi Донбасу було пiдпорядковано безпосередньо Головному палiвному комiтету РiРР. Дiючи в Украiнi великi трести ("Укрметал", "Пiвденьсталь", "Сiльмаштрест" та iн.) також пiдпорядковувалися вiдповiдним органам державного управлiння РiРР. Здiйснювалася також централiзацiя управлiння шляхами сполучення, зв'язком, торговельним флотом тощо. Такi ж процеси пiдпорядкування украiнських галузей виробництва органам РiРР вiдбувалися в легкiй промисловостi, торгiвлi. У 1922 р. управлiння транспортом i зв'язком на територii Украiни повнiстю перейшло до органiв РiРР.

Договiрна федерацiя, яка розвивалася в 1921-1922 рр., мала iстотнi вади. В ii основу вiжразу ж було покладено принцип нерiвностi суб'iктiв об'iднання. РiРР мала серйознi переваги над iншими договiрними. Так, Всеросiйський з'iзд Рад i ВЦВК ставали загальнофедеративними представницькими органами, залишаючись разом з тим органами влади однiii з республiк. Союзнi функцii вiддавалися Радi Працi i Оборони. Держплану ВРНГ РiРР, деяким росiйським наркоматам. В об'iднаних галузях державного управлiння нормативнi акти РiРР були обов'язковими в Украiнi. Все це грубо порушувало федеративну форму, яка передбачаi утворення нових союзних структур у виглядi двопалатного представницького органу, федеральноi виконавчоi влади тощо. Але нiяких спроб створити подiбнi органи не було зроблено. Пропозицiя голови Раднаркому УСРР Украiни Х. Раковського, який ще в 1919 р. пропонував утворити федеративну Раду Республiк як верховний орган державного управлiння союзу республiк, залишалася поза увагою. Виходячи з формальних ознак державного об'iднання радянських республiк у 1921-1922 рр., деякi автори навiть вважали, що "вiдносини РiРР iз союзними радянськими республiками побудованi на основах конфедерацii".

Спробою захистити певною мiрою сувереннi права республiк було уведення представництва договiрних республiк у вищих органах влади РiРР. Так, у роботi РЖХ i Х Всеросiйських з'iздiв Рад вiдповiдно у груднi 1922 р. брали участь представники iнших республiк. До складу Всеросiйського ЦВК уже в червнi 1920 р. було включено 30 членiв ЦВК Украiни.

Проте це не розв'язувало цiлковито проблеми захисту суверенiтету нацiональних республiк. Вони так i не здобули повноцiнного i рiвного представництва в органах влади, де вирiшувалися справи, що безпосередньо iх торкалися.

Союзний договiр регулював державнi взаiмовiдносини УСРР i РiРР у загальних рисах. Вони були недостатньо визначеними. Вiдсутнiсть чiткого розмежування функцiй центру i республiки, протирiччя стосовно сфер компетенцii загальнофедеративних республiканських структур породжували конфлiкти мiж управлiнськими органами Украiни i Росii.

30 грудня 1922 р. на РЖ Всесоюзному з'iздi Рад було ухвалено резолюцiю про об'iднання радянських республiк у "Союз Соцiалiстичних Радянських Республiк", найвищим органом якого називався Союзний ЦВК, а виконавчим - Союзний Раднарком.

3.2. Перебудова державного апарату усрр в зв'язку з утворенням СРСР.

У 1923 р. згiдно з рiшенням РЖ Всесоюзного з'iзду Рад розгортався процес дороблення Договору i Декларацii про утворення СРСР, а тим самим розробки союзноi Конституцii.

В процесi пiдготовки проекту Конституцii розгорнулася гостра полiтична боротьба. Сталiн та його оточення намагалися максимально обмежити суверенiтет республiк. Спроби окремих дiячiв республiк протистояти цим акцiям рiшуче придушувалися, все чiткiше проявлялися риси сталiнськоi "автономiзацii".

6 липня 1923 р. вiдбулася друга сесiя ЦВК СРСР, яка прийняла постанову про затвердження Основного Закону (Конституцii) СРСР i негайне надання йому чинностi. Схвалений текст Конституцii було вирiшено "винести на остаточне заствердження РЖРЖ з'iздом Рад Союзу РСР".

Затвердження союзноi Конституцii потребувало розробки цiлого ряду положень про найвищi органи влади i управлiння СРСР та iх взаiмини з найвищими органами влади i управлiння союзних респубiлiк, якi забезпечували практичне здiйснення основних принципiв Конституцii Союзу СРСР.

Утворення Союзу РСР, прийняття Конституцii 1924 р. диктували необхiднiсть перебудови державного апарату УСРР. Процес реорганiзацii охопив усi основнi ланки державного механiзму, знайшовши своi закрiплення у новому текстi Конституцii УСРР 1925 р. i у подальших змiнах Основного Закону.

Верховним органом влади УСРР був Всеукраiнський з'iзд Рад. Своiми законодавчими актами вiн визначав основний напрям дiяльностi всiх органiв украiнськоi держави як у центрi, так i на мiсцях. Його рiшення мали характер директив i найвищу юридичну силу. Але з утворенням СРСР вiн був змушений керуватися постановами всесоюзних з'iздiв Рад, директивами Всесоюзних i республiканських з'iздiв Комунiстичноi партii та пленумiв ЦК. Починаючи з VII з'iзду рад представницький орган Украiни стаi однопартiйним - бiльшовицьким.

Всеукраiнський з'iзд Рад розглядав i розв'язував найважливiшi питання вiдбудови промисловостi, сiльського господарства, транспорту, торгiвлi, фiнансiв, культурного будiвництва тощо. Значне мiсце в роботi з'iзду займали проблеми перебудови державного апарату УСРР у зв'язку iз уведенням непу i утворенням Союзу РСР.

ХРЖ з'iзд Рад у травнi 1929 р. вже мав змогу пiдбити пiдсумки iндустрiалiзацii i затвердити перший п'ятирiчний план розвитку народного господарства УСРР. На цьому з'iздi було прийнято нову конституцiю УСРР.

Всеукраiнський Центральний Виконавчий Комiтет (ВУЦВК) як вищий орган державноi влади УСРР, у перiод мiж Всеукраiнськими З'iздами Рад у цей час вiдiгравав важливу роль.

У зв'язку з остаточним затвердженням у сiчнi 1924 р. Конституцii СРСР необхiдно було внести вiдповiднi змiни в компетенцiю найвищих органiв державноi влади союзних республiк. В Украiнi для вирiшення такого завдання важливе значення мало положення про ВУЦВК вiд 12 жовтня 1924 р. Воно визначало порядок обрання ВУЦВК, строк повноважень, перiодичнiсть скликання сесiй (не менш трьох разiв на рiк), основнi принципи органiзацii i дiяльностi Президii ВУЦВК. Президiя ВУЦВК в мiжсесiйний перiод становила вищий законодавчий, розпорядчий та виконавчий орган влади УСРР.

12 жовтня 1924 р. було затверджено нове положення про Раду народних комiсарiв УСРР, згiдно з яким вiн визнавався виконавчим i розпорядчим органом державноi влади Украiни. До складу Раднаркому входили Голова РНК, його заступники, наркоми (землеробства, фiнансiв, внутрiшньоi торгiвлi, працi, внутрiшнiх справ, юстицii та прокуратури республiки, робiтничо-селянськоi iнспекцii, освiти, охорони здоров'я, соцiального забезпечення), голова ВРНГ, уповноваженi наркоматiв СРСР при УСРР. Значно розширилася нормотворча робота Раднаркому УСРР у 1926-1929 рр. За цей перiод вiн видав велику кiлькiсть важливих постанов як самостiйно, так i спiльно з ВУЦВК.

Наркомати подiлялися на двi групи: загальносоюзнi (злитi) - iдинi для всього Союзу i об'iднанi (директивнi), органами яких у союзних республiках були однойменнi наркомати. До загальносоюзних наркоматiв належали наркомати: закордонних справ, вiйськових i морських справ, зовнiшньоi торгiвлi, шляхiв сполучення, пошт i телеграфiв. Другу групу наркоматiв становили: Вища рада народного господарства, наркомати продовольства, працi, фiнансiв, робiтничо-селянська iнспекцiя. Республiканськими залишилися наркомати земельних справ, охорони здоров'я, соцiального забезпечення, освiти, внутрiшнiх справ, юстицii.

У вереснi 1923 р. ВУЦВК схвалив постанову "Про перетворення центральних установ". В перiод 1923-1924 рр. була зроблена реорганiзацiя наркоматiв, що в кiнцевому пiдсумку вело до посилення централiзацii в управлiннi. Особлива роль в цьому належала загальносоюзним наркоматам - наркоматам з безроздiльною владою. Надалi РНК УСРР здiйснювала великий обсяг роботи в галузi керiвництва народним господарством Украiни.

13 липня 1927 року ВУЦВК i РНК Украiни ухвалили постанову про розширення прав робiтничо-селянськоi iнспекцii. Нове положення значно розширило компетенцiю РСРЖ, надавало широких повноважень: припиняти незаконнi розпорядження та дii посадових осiб, знайомитись пiд час ревiзii з документами i матерiалами державних установ i пiдприiмств i т.д.

В Украiнi зростав центральний апарат державного управлiння. Все бiльш вагомою в управлiннi ставала роль комунiстiв, якi займали керiвнi посади. Запроваджувалась практика беззаперечного пiдпорядкування директивам вищих органiв, поступово формувалися елементи адмiнiстративно-командноi системи.

Характерною рисою цього перiоду було перш за все завершення розпочатоi ще в 1922 р. реформи адмiнiстративно-територiального устрою УСРР, головною метою якого був пошук бiльш ефективноi системи контролю за мiсцевим управлiнням. Найскладнiшим завданням цiii реформи став перехiд вiд чотириступеневоi системи управлiння (губернiя - повiт - волость - село) до триступеневоi (округ - район - село). Вiдбувався такий перехiд поступово. 12 квiтня 1923 р. ВУЦВК ухвалив постанову "Про новий адмiнiстративно-територiальний подiл Украiни", який скасував волостi i повiти, затвердивши подiл на 53 округи та 706 районiв. Одночасно зменшувалася кiлькiсть сiльрад.

3 червня 1925 р. Президiя ВУЦВК своiм рiшенням скасувала губернii як адмiнiстративно-територiальнi одиницi. Вiдтепер територiя Украiни розподiлялась на 41 округ, 680 районiв, 10314 сiльрад. У тому числi було створено 12 нацiональних районiв i 549 нацiональних сiльрад: росiйських, нiмецьких, польських, iврейських i т.д. У зв'язку зi скасуванням губернiй ВУЦВК i Раднарком УСРР 17 березня 1926 р. прийняли рiшення про лiквiдацiю губвиконкомiв. Остаточно перехiд до триступеневоi системи завершився лише на початку 1929 р.

Полiпшення роботи мiсцевих рад, пiднесення iхньоi ролi у господарському i культурному будiвництв

Вместе с этим смотрят:

"Заказные" убийства и их предупреждение

"Зеленые", как субъект мировой политики

"Земледельческий закон" Византии, система хозяйства, формы собственности и аренды византийской общины

"Присвоение" и "растрата": сущность и признаки

"Русская Правда" как памятник Древнерусского права