Органы прокуратуры, их значение и роль в осуществлении контрольно-надзорных функций

МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ УКРАРЗНИ

ХАРКРЖВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГРЖЧНИЙ

УНРЖВЕРСИТЕТ iм. Г.С. СКОВОРОДИ

Нiкопольський юридичний факультет

кафедра правових дисциплiн

ДИПЛОМНА РОБОТА

З ТЕОРРЖРЗ ДЕРЖАВИ РЖПРАВА

НА ТЕМУ:

Органи прокуратури iх значення i роль у здiйсненнi контрольно-наглядових функцiй державних органiв влади в Украiнi

Студентки 52 групи

Черниш Наталii Миколаiвни

Науковий керiвник: кандидат

юридичних наук, доцент

Письменицький А.А.

Рецензент:

Нiкополь

1999

Змiст

1. Вступ

2. Основна частина

2.1 Роль та мiсце прокуратури

2.1.1 Поняття державно-властноi дiяльностi

2.2.2.Органи державно-властноi дiяльностi

3. Контрольно-наглядова дiяльнiсть органiв державноi влади.

4. Законе забезпечення дiяльностi прокуратури

4.1. Конституцiйне регулювання дiяльностi прокуратури.

4.2. Спецiальне законодавство про прокуратуру.

5. Роль та перспективи дiяльностi прокуратури в формуваннi демократичноi держави Украiни.

6. Перспективи i проблеми контрольно-наглядовоi гiлки влади.

7. Висновки.

Вступ

Украина, вступив на путь развития и становления действительно суверенного и независимого государства, неуклонно ориентируясь на признанные мировым сообществом демократические и гуманистические по своему составу и направленностью международные стандарты, приступила к формированию государственных институтов, местного саморегулирования, системы национального права.

Конституция Украины, принятая на пятой сессии Верховного Совета Украины 28 июн1996 года, определяет Украину как суверенное и независимое, демократическое созидательное правовое государство. Основоположными признаками такого государства объективно выступают верховенство Права, первоочерёдная социальная ценность прав и свобод человека и гражданина.

Поэтому ст. 3 Конституции Украины подчёркивает, что ВлЧеловек, его жизнь и здоровье, честь и достоинство, неприкосновенность и безопасность признаются в Украине высшей социальной ценностью.

Права и свобода человека и её гарантии определяют содержание и направленную деятельность государства. Государство отвечает перед человеком за свою деятельность. Утверждение и обеспечения прав и свобод человека является главной обязанностью государстваВ»

Конституционное закрепление такого подхода к человеку и гражданину и права требует организации и осуществления деятельности государства, его органов и должностных лиц полной ответственности по правовым установкам[1]
. Эти требования имеют свои ориентиры в повседневной жизни каждого гражданина.

Всё указанное, а также активные процессы строительства суверенного Украинского государства, деятельность, направленная на образование национальной системы права, требует глубокого знания и понимания не только содержания предписания действующего законодательства, однако и основных принципов, идей, закономерностей и направлений развития основоположных государственно-правовых явлений.

В умовах катастрофiчного росту злочинностi, у тому числi органiзованноi i корумпованоi, а також погiршення ii кримiногенноi характеристики, зростаi роль органiв прокуратури в посиленнi нагляду за органами, що ведуть боротьбу зi злочиннiстю та проводять оперативно-розшукову дiяльнiсть в забезпеченнi одного з головних принципiв криминального судочинства тАУ невiдворотностi покарання за кожний вчинений злочин.

В Украiнi здiйснюються великомасштабнi перетворення, спрямованi на змiцнення демократii й створення правовоi держави. Проходить переоцiнка цiнностей в економiчнiй, соцiальнiй, управленськiй, духовнiй та iншiй сферах життя суспiльства. Однiiю з головних проблем громадського розвитку i змiцнення законностi та правопорядку.

Це висуваi на перший план завдання забезпечення законностi, захисту прав i законних iнтересiв громадян, верховенство закону. Кримiногенна ситуацiя в державi набираi загрозливого характеру i все далi погiршуiться. Зростаi протидiя силам провопорядку.

Майже повсюдно, особливо у великих промислових центрах, збiльшуiться кiлькiсть небезпечних злочинiв, поiднаних з насильством, жорстокiстю й цинiзмом. Злочиннiсть стаi бiльш органiзованною. Вона i одним з головних факторiв, що негативно впливають на забезпечення правопорядку i внутрiшньоi безпеки держави.

Характерною ознакою суспiльних вiдносин стала зневага до законiв та iх iгнорування.

Кримiнальнi структури проникли у сферу економiки, зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть, кредитно-банкiвську систему. Рекет контролюi дiяльнiсть субтАЩiктiв бiзнесу.

За такоi ситуацii правоохороннi, iншi державнi органи в окремих випадках проявляють терпимiсть до грубих порушень громадського порядку та iнших факторiв безаконня. Все це загострюi соцiальну напругу, наносить моральну й матерiальну шкоду суспiльству, спричиняi недовiру значноi частини населення чинностi закону.

У звтАЩязку з цим зростаi роль не тiльки прокуратури а й взагалi контрольно-надзорноi функцii держави, щодо виконання вимог закону.

Актуальнiсть цiii теми складаiться також у тому, що контрольно-наглядовi органи державноi влади у Конституцii Украiни, законах Украiни та у бiльшостi науково-правовоi лiтератури не розглядаiться як система органiв, що утворюють самостiйну гiлку державноi влади. Так, вiдповiдно до Конституцii Украiни: тАЬдержавна влада в Украiнi здiйснюiться за принципом ii подiлу на законодавчу, виконавчу i судовутАЭ[2]
. Про контрольно-наглядову гiлку влади тут не згадуiться.

У той же час, у Конституцii Украiни та й в iнших законодавчих актах вказуiться на конкретнi повноваження i порядок формування таких державних органiв, як Прокуратура Украiни, Конституцiйний Суд Украiни. Особливостi формування i функцiонування цих державних органiв не дозволяють iх вiднести повною мiрою до будь-якоi з конституцiйно визначених гiлок державноi влади.

Конституцiiю Украiни не визначаiться така гiлка державноi влади, як контрольно-наглядова. Проте чiтко визначений конституцiйний статус самоi наявностi контрольно-наглядових органiв. РЗх тАЬпiдвiшенийтАЭ стан у системi гiлок державноi влади потребуi бiльш чiткого конституцiйного i законодавчого закрiплення i наукового обгрунтування.

На користь необхiдностi й актуальностi наукового дослiдження сфери контрольно-наглядових структур держави говорить i недостатня освiтленiсть даноi проблеми в науковiй юридичнiй лiтературi.

Все це призводить до стiйкоi потреби роздивитися дану проблему з погляду наявних наукових концепцiй у цiй областi знань i засобiв, методiв законодавчого регулювання такого напрямку у функцiях державноi влади.

У багатьох навчальних посiбниках для середнiх навчальних закладiв по дисциплiнi тАЬОснови держави i праватАЭ про Конституцiйний Суд i Прокуратуру мова йде просто як про органи держави, а не як про контрольно-наглядовi органи влади в цiлому i iхньому вiдношеннi з iншими гiлками влади.

Значимiсть даних органiв надзвичайно велика. Вони сприяють процесу формування i функцiонування системи тАЬстримувачiв i противагтАЭ, як елемента принципу тАЬрозподiлу владтАЭ. У такий спосiб ця структура державних органiв сприяi усуненню узурпацii влади.

Ще одним доказом на користь актуальностi аналiзованоi теми i не тiльки визначення контрольно-наглядових функцiй держави, як самостiйноi гiлки влади, але i встановлення мiсця i ролi цiii гiлки влади в структурi функцiонування законодавчоi, виконавчоi i судовоi влади.

Державна влада в Украiнi

Влада у свiдомостi простоi людини завжди мала якийсь вiдтiнок таiмностi. Спочатку причиною цього була нерозвиненiсть людськоi свiдомостi, пiзнiше, з виникненням держави , влада набула закритого полiтичного характеру, ii насамперед використовували для пiдкорення одних iншим.

Звичайно, було б неправильно усю рiзноманiтну палiтру влади зводити виключно до полiтичних вiдносин. Здебiльшого вказують, що влада тАУ це вольовi, передбаченi i врегульованi соцiальними нормами двостороннi вiдносини, у яких тi, хто маi владу, визначають, використовуючи рiзнi засоби i методи, поведiнку пiдвладних для задоволення суспiльно корисних iнтересiв, цiлей i завдань.

Узагальнюючи рiзнi визначення поняття влади (а iх дуже багато), можна стверджувати, що поняття влади обтАЩiднуi три основних елементи, а саме: сувереннiсть, тобто самостiйнiсть ii носiя; волю, яка i панiвною, а також силу, яка забезпечуi здiйснення цiii волi, коли вона не використовуiться добровiльно.

Виходячи зi сказанного, можно пiдсумувати, що влада: це по-перше завжди двостороннi вiдносини, тобто вiдносини мiж субтАЩiктом, що маi владу, i пiдвладним (пiдлеглим); по-друге, пiдвладному субтАЩiкту адресуiться вольовий обовтАЩязковий для виконання припис, який вiн пiд загрозою застосування примусу повинен виконати. Поряд з цим слiд врахувати, що наведеннi вище ознаки влади зосереджують увагу лише найбiльш вразливих, гострих та крайнiх ознаках i проявах. Проте влада може проявлятися у досить рiзних формах, за допомогою широкого кола методiв. Адже мтАЩяке дерегування з боку диригента оркестром тАУ це теж один з проявiв влади, керiвництва, заснованного на владних ознаках. Тому стосовно визначення сутi владних вiдносин дуже велике значення мають питання, пов'язанi з формами, методами. Засобами здiйснення влади[3]
.

Саме враховуючи викладене вище, i слiд пiдходити до диференцiацii влади у ходi ii конкретного дослiдження. Здебiльшого, за сферою ii застосування, владу диференцiюють на полiтичну, економiчну, iдеологiчну та загальносоцiальну, визначаючи при цьому особливий статус державноi влади, яку iнколи навiть ототожнюють iз владою, що i неправильним. Виходячi з такоi теоритичноi конструкцii, Конституцiя Украiни i проголосила у ст.5, що носiiм влади i iдиним джерелом влади в Украiнi i ii народ, який здiйснюi владу безпосередньо i через органи державноi влади i мiсцевого самоврядування. Тобто Конституцiя Украiни офiцiйно визнала пануючою владою тАУ владу народу i затвердила верховенство цiii влади над усiма iншими. Це вбачаiться у конституцiйному положенi, що право визначати i змiнювати конституцiйний лад в Украiнi належить виключно народовi Украiни i нiким не може бути узурповане.

Вiдповiдно до цього однiiю з найважливiших форм народовладдя i безпосереднi здiйснення влади народом шляхом всеукраiнського референдуму, який може здiйснюватися навiть за народною iнiцiативою на вимогу не меньш як трьох мiльйонiв громадян Украiни.

У цьому розумiннi хотiлося б зауважити, що шлях держави Украiни до поглибшення безпосереднiх форм здiйснення влади народом був би бiльш послiдовним, якби поряд з проголошенням народноi iнiцiативи щодо всеукраiнського референдуму вiдбулося б конституцiйне встановлення права законодавчоi iнiцiативи з боку народу, як це передбачено,наприклад, в Австрii, Бiлорусi, РЖспанii, РЖталii, Латвii та деяких iнших краiнах. Сутнiсть ii полягаi в тому, що певна кiлькiсть виборцiв маi право порушити перед парламентом питання про прийняття конкретного закону, а представницький орган зобовтАЩязаний розглянути цi пропозицii.

Народ Украiни може здiйснювати владу також через органи державноi влади i органи мiсцевого самоврядування, що передбачено ст.6-7 Конституцii. При цьому державна влада в Украiнi, як вiдомо, здiйснюiться на засадах ii подiлу на законодавчу, виконавчу i судову, тобто згiдно з принципом розподiлу влад. Принцип розподiлу влад тАУ це модель побудови державного апарату, у вiдповiдностi з якою влада в державi повинна бути розподiлена мiж законодавчими, виконавчими та судовими органами, при цьому кожна з влад по вiдношенню до iнших самостiйна i незалежна, що виключаi можливiсть узурпацii всiii влади в державi якоюсь особою чи окремим органом. Отже, основна iдея такого подiлу полягаi в запобiганнi iснуванню такоi державноi структури, яка могла б зосередити у своiх руках надзвичайнi повноваження, що мають належати до рiзних гiлок влади, у запобiганнi створенню передумов для безконтрольного здiйснення, а то i зловживання владними повноваженнями. У цьому розумiннi слiд було б бiльш чiтко визначити правовий статус Президента Украiни, виходячи з того, що в Украiнi дii змiшана форма правлiння, яка передбачаi, що законодавча i виконавча влади не мають переваг одна перед одною, а сам Президент визнаiться Головою держави, виступаi вiд ii iменi. До того ж вкрай важливим i й тепер законодавче визначення правового статусу, зокрема, Адмiнiстрацii Президента Украiни.

У вiдповiдностi з Конституцiiю Украiни, Верховна Рада здiйснюi не тiльки законодавчу, але й установчi та контрольнi функцii. Проте вона, так само як, до речi, й iншi напрями дiяльностi Верховноi Ради, не може бути оцiнена однозначно. Позитивним i те, що на конституцiйному рiвнi розширилось коло суспiльних вiдносин, якi регулюються безпосередньо законами.

Говорячи про законодавчу дiяльнiсть в Украiнi, разом з тим не можна обiйти мовчанням невисоку якiсть i нестабiльнiсть багатьох законiв (майже у 130 з них були внесенi, iнколи неодноразовi змiни i доповнення), недостатню наукову обгрунтованнiсть iх змiну, вiдсутнiсть належноi системи урахування i використання суспiльноi думки, хиби у застосуваннi законодавчоi технiки. Через iснуюче у краiнi полiтичне протистояння, у тому числi i у Верховнiй Радi, поспiхом була прий нята нова Конституцiя Украiни, яку тi, хто ii приймав, вже намагаються змiнювати.

Враховуючи зазначене у майбутньому необхiдно забезпечити кардинальне удосконалення законодавчоi дiяльностi Верховноi Ради Украiни щодо полiпшення процедурноi регламентацii законодавчого процесу. Останнiй повинен бути спрямованним на сприяння досвiду, суспiльноi думки, задоволенню вимог соцiального прогресу.

Значнi змiни необхiднi i у полiтичнiй iдеологii та психологii наших полiтичних дiячiв, перед усiм депутатiв Верховноi Ради. Тепер кожен з них виступаi у ролi борця за соцiальну справедливiсть, за демократичнi засади державноi дiяльностi. РЖ це дуже добре, особливо коли орiiнтуються при цьому не на слова, а на практичнi дiла. Однак при цьому дуже часто не враховуiться, що iншоi людини тАУ депутата чи урядовця, якi беруть участь у вирiшеннi вiдповiдних справ, може бути й iнша думка з тих чи iнших питаннь. РЖ iдиний демократичний шлях до утвердження демократичних засад тАУ дiловий, позитивний компромiс, порозумiння, вмiння поступитися чимось для вирiшення того чи iншого дiйсно важливого питання.

Слiд визнати i те, що багато в чому недоскональна робота Верховноi Ради Украiни зумовлюiться i невдалою ii структурою. Адже йдеться про таку iнституцiю, як парламент, орган народного представництва. Наша Верховна Рада i продуктом староi радянськоi системи i, певна рiч, не вiдповiдаi загальновизнаним свiтовою теорiiю i демократичною практикою принципам розподiлу влад i тАЬподiленоi демократiiтАЭ. Вона ранiше традицiйно обтАЩiднувала всю систему рад з верху до низу й виконувала не тiльки законодавчi, а й управлiнськi та iншi функцii, що не вiдповiдаi ii сьогоднiшньому статусу, але це ми спостерiгаiмо i тепер.

Враховуючи вимоги теорii парламентаризму, принципу розподiлу влад, слiд дiйти висновку, що структурно-органiзацiйна модель парламенту в Украiнi повинна бути двопалатною. При цьому iснування другоi палати в складi парламенту необхiдно повтАЩязувати з представництвом територiй у Верховнiй Радi Украiни. А це у свою чергу дасть можливiсть : бiльш повно врахувати мiсцевi iнтереси i потреби на загальнодержавному рiвнi; налагодити через цю структуру оперативний звтАЩязок мiж загальнодержавними i мiсцевими органами; дасть останнiм можливiсть самим вирiшувати дiйсно актуальнi питаня мiсцевого рiвня; сприятиме посиленню iдностi державного керiвництва iмiсцевого самоврядування; у законодавчiй роботi сприятиме врахуванню бiльшоi кiлькостi чинникiв, якiвпливатимуть на практичну реалiзацiю законiв.

Слiд зазначити, що в процесi пiдготовки проекту Конституцii Украiни 1996р. питання про створення двопалатного парламенту обговорювалося як на засiданнях робочоi групи з питаннь пiдготовки новоi Конституцii, так i у Конституцiйнiй комiсii, однак, на жаль, воно не дiстало необхiдноi пiдтримки за мотивом, що це сприятиме поширенню мiсництва, а тому заважати посиленню державного керiвництва. На мою думку життя довело безпiдставнiсть такого пiдходу.

Виконавча влада в Украiнi покликана вiдпрацьовувати шляхи i засоби реалiзацii законiв, займатися поточним управлiнням, у процесi якого здiйснювати розпорядчу дiяльнiсть. При цьому одним з найважливiщих завдань держави i забезпечення невтручення iнших державних органiв у сферу дiяльностi виконавчоi влади, що стверджувало багато класiв теорii парламентаризму.

Проте, хоча Конституцiя Украiни лiквiдувала верховенство однiii влади над iншою, вона все ж встановила, що Кабiнет Мiнiстрiв Украiни вiдповiдальний перед Президентом Украiни та пiдконтрольний i пiдзвiтний Верховнiй Радi Украiни.

Пiдконтрольнiсть i пiдзвiтнiсть Кабiнету Мiнiстрiв Верховнiй Радi Украiни проявляiться, наприклад, у затвердженнi останньою Державного бюджету Украiни та внесеннi змiн до нього, у органiзацii контролю за виконанням Державного бюджету Украiни та прийняттi рiшення щодо звiту про його виконання.

РЖз зазначеного, однак, не можна робити висновок, що Кабiнет Мiнiстрiв перебуваi наче у тАЬподвiйнiй пiдлеглостiтАЭ тАУ як Президенту держави, так i Верховнiй Радi. Такий пiдхiд i помилковим, оскiльки сенс прнципу розподiлу влад у тому, що кожна з гiлок влади тАУ як законодавча, так i виконавча тАУ маi свiй особливий, тiльки iй притаманний конституцiйний статус.

Центральнi органи виконавчоi (мiнiстерства, комiтети, вiдомства) здiйснюють вiдповiдне галузеве, мiжгалузеве та iнше управлiння окремими напрямами соцiально-економiчного i полiтичного життя краiни. Виконавчу владу на мiсцях здiйснюють мiсцевi державнi адмiнiстрацii, голiв яких призначаi на посаду i звiльняi з посади Президент Украiни.

На сучасному кризовому етапi розвитку Украiни для полiпшення оперативного керiвництва важливо значно посилити роль виконавчоi влади у вирiшеннi актуальних питаннь життя суспiльства, але це аж нiяк не може робитися за рахунок iнших гiлок влади.

Надзвичайно важливе мiсце у системi розподiлу влад посiдаi судова влада. З цього приводу заслуговуi на увагу положення ст.6 Конституцii Украiни, де вперше у нашiй практицi застосоване визначення тАЬсудова владатАЭ яка i складовою частиною принципу розподiлу влад у правовiй державi. Вiдповiдно до цього за органами суду визначаiться самостiйнiсть i незалежнiсть у здiйсненнi правосуддя, забороняiться здiйснення функцiй правосуддя будь-якими iншими державними органами чи посадовими особами. Конституцiя Украiни суворо заборонила створення будь-яких надзвичайних та особливих судiв. Суди i рiзними за своiю юрисдикцiiю, але усi вони врештi тАУ решт мають одне призначення тАУ захист прав i свобод громадян, конституцiйного ладу нашоi краiни, нацiональноi безпеки, дотримання законностi i справедливостi у суспiльствi. При цьому забезпечення реалiзацii передбачених Конституцiiю Украiни прав i свобод людини i громадянина становить головний змiст дiяльностi органiв судовоi влади. Адже згiдно з Конституцiiю юрисдикцiя судiв поширюiться на всi правовiдносини, що виникають у державi, тобто судовому захисту пiдлягають усi права, свободи та обовтАЩязки громадян.

Найактуальнiшими завданнями сьогодення стосовно змiцнення судовоi влади та пiдвищення ефективностi ii працi слiд вважати, на мою думку, створення системи апеляцiйних судiв, а також системи спецiалiзованих судiв, що сприятиме пiдвищенню професiйногорiвня при розглядi вiдповiдних судових справ; перебудова вiдповiдно до Конституцii Украiни дiяльностi судiв загальноi юрисдикцii, утворення Вищоi ради юстицii та квалiфiкацiйних комiсiй суддiв; вдосконалення системи пiдготовки суддiв тощо.

Особливо тепер, у перехiдний перiод життя суспiльства, доцiльно поставити питання про створення в Украiнi особливоi контрольно-наглядовоi влади, що сприяло б консолiдацii зусиль у цiй дуже важливiй сферi суспiльного життя. Функцiональним призначенням цих органiв у загальному планi слiд вважати захист i охорону конституцiйного ладу Украiни. Що ж до системи цих органiв, то вона повинна бути побудованна на засадах принципу координацii зусиль вже iснуючих державних структур, якi у рiзних сферах життя, вiдповiдно до своiх повноважень, здiйснюють контрольно-наглядовi функцii[4]
.

ПОНЯТТЯ ДЕРЖАВНОРЗ ВЛАДИ

Державна влада характеризуiться як вияв державноi органiзацii суспiльства, включаi в себе особливостi держави i характеризуiться поширенiстю за територiiю, унiверсалбнiстю, самостiйнiстю, верховнiстю, легiтимнiстю, незалежнiстю, повнотою. У найбiльш концентрованому виглядi ознаки державноi влади виявляються через ii сувереннiсть:

1) верховенство тАУ державна влада i вищою владою у суспiльствi;

2) повнота (неподiльнiсть) тАУ державна влада належить народу, який i ii iдиним джерером;

3) самостiйнiсть тАУ державна влада незалежить вiд волi будь-яких iнших органiзацiй, окремих осiб чи iнших суспiльств.

Сувереннiсть державноi влади обумовлюiться ii можливостями реально, а не тiльки iдеологiчно впливати на суспiльнi вiдносини. Це забезпечуiться особливими державними утвореннямиi засобами iх впливу (пiдприiмствами, армiiю,судами,полiцiiю тощо).

Влада тАУ це авторитетна сила, вольовi вiдносини мiж людьми, у яких тi, хто маi владу, визначають програму повiдiнки пiдвладних осiб. РЖнакше кажучи, це реальна можливiсть здiйснення своii волi у соцiальному життi, навтАЩязування ii iншим людям, при використаннi рiзних засобiв i методiв, включаючи i примус. Звiдси стаi зрозумiлим, що влада тАУ це завжди двобiчнi вiдносини, де воля носiя влади здiйснюiться через пiдлеглiсть пiдвладного. В суспiльствi влада тАУ це необхiднiсть, бо за ii допомогою забезпечуiться нормальне функцiонування всiх соцiальних субтАЩiктiв, вона забезпечуi органiзованнiсть i порядок, координуi дii рiзних елементiв держави i суспiльства.

Державна влада тАУ це влада, що здiйснюiться тiльки державою. Характерним для неi i сувереннiсть, унiверсальнiсть i здатнiсть владопримусового впливу на поведiнку усiх людей та йх органiзацiй, що забезпечуiться державно-правовими методами.

За мiсцем у системi державного апарату органи держави мажна класифiкувати на первиннi, тобто такi, що створюються шляхом прямого волевиявлення всього (або певноi частини) населення, i похiднi тi, що створюються первинними, походять вiд них i iм пiдзвiтнi. За характером i змiтом дiяльностi подiляються на: а) органи законодавчоi влади; б) органи виконавчоi влади; в) органи судовоi влади; г) контрольно-наглядовi органи.

Прокурор (вiд лат. procyrator тАУ завiдуючий, управляючий, пiклувальник) тАУ офiцiйна посадова особа прокуратури. У Стародавньому Римi тАУ управляючий майном, маiтком тощо. Ними були улюбленi раби iмператора[5]
. Посада прокурора як державного чиновника запроваджувалась iз введенням Августовськоi Конституцii. Це був, власне, слуга iмператора з представницькою владою, i особливу роль вони вiдiгравали при зборi податкiв, управлiннi iмператорським маiтком тощо. Пiзнiше прокурор став представником у судi за призначенням свого довiрителя.

15 грудня 1917 року на Украiнi розпочалась робота по створенню судiв та прокурорського нагляду УНР. Був ухвален закон тАЬПро утворення Генерального СудутАЭ де засновувалась прокураторiя. Керiвництво прокураторiiю мав здiйснювати Старший прокурор.

Теория правового государства и практичное ее воплощение в розбудову украинской государственности вносят свои изменения в доктрину разделения властей. В демократическом правовом государстве власть принадлежит народу, который является его единым источником и носителем, суверенитет власти народа тАУ это основа суверенитета государственной власти. Поэтому говорить о разделении власти народа или государственной власти не совсем верно, поскольку последняя есть государственной формой выражения власти народа. Наиболее целесообразным будет разговор о разделе не государственной власти, а сфер работы и полномочий между разными субъектами, которые по роду своей деятельности реализуют функции государства[6]
.

Согласно с Конституцией Украины 1996 г. органом законодательной власти в Украине является Верховный Совет Украины.
Он правомочный рассматривать важные вопросы, что не входят согласно с Конституцией к компетенции органов государственной исполнительной или служебной власти, а также не являются такими, что решается исключительно всеукраинским референдумом, Верховный совет Украины состоит из 450 народных депутатов Украины и проводят свою работу по сессиям. Сессии Верховного Совета состоят из пленарных заседаний, а также с заседаний комитетов и временных комиссий Верховного Совета.

Президент Украины является главой государства. Эта государственная должность характеризуется такими признаками: выступает от имени государства, гарантирует государственный суверенитет, территориальную целостность Украины, поддержание прав и свобод человека и гражданина. Кроме того статус главы государства предусматривает исполнение Президентом государства объединительной функции по отношению к деятельности отдельных ветвей государственной власти, исполнения Президентом роли арбитра между органами законодательной и исполнительной власти в результате того или иного недоразумения между ними. Нельзя не сказать и о том, что Президент Украины своей должностью уособливает государство как главное политическое объединение общества.

Кабинет Министров Украины является высшим органом в системе органов исполнительной власти. Он ответственный перед Президентом Украины и подконтрольный и пiдзвiтний Верховному Совету Украины в пределах, которые установлены Конституцией Украины. В состав Кабинета министров Украины входят Премьер-министр Украины, который назначается Президентом Украины с соглашения больше чем половины конституционного состава Верховного Совета Украины. Первый вице-премьер министр, три вице-премьер министра и министры.

Персональный состав Кабинета Министров Украины назначается Президентом Украины по представлению Премьер-министра Украины.

Органами государственной власти в областях и в районах являются ответственные государственные администрации. На местах действуют также органы как местного самоуправления, которые представляют интересы ответственных территориальных обществ, сельские, поселковые, городские, а также районые и областные советы. В автономной Республике Крым центральными органами государственной власти является Верховный Совет и Совет Министров Автономной Республики Крым.

Судебную власть в Украине осуществляют Верховный Суд Украины, высшие суды специализированных судов, апелляционные и местные суды, специализированные суды.

Особую роль в системе судебной власти Украины принадлежит Конституционному суду, который является единым органом конституционной юриспруденции в Украине, который решает вопросы об соответствии и других правовых актов Конституции Украины и дает официальное толкование Конституции Украины и законов Украины.

Важное Место в механизме Украинском государстве занимают органы прокуратуры, систему которой возглавляет Генеральный прокурор Украины. Согласно с Конституцией Украины прокуратура выполняет такие обязанности:

В· поддержание государственного обвинения в суде;

В· в случаях, определенных законом, представляет интересы гражданина или государства в суде;

В· осуществляет надзор за соблюдением законов органами, которые проводят оперативно-розыскную деятельность, дознания, досудебное следствие;

В· осуществляет надзор за соблюдением законов при исполнении судебных решений в уголовных делах, а также при применении других способов принудительного характера, связаных с ограничением личной свободы граждан.

С вопросом организации и деятельности государственого аппарата тесно связана теория разделения власти. Она относится к тем политико-правовым доктринам, которые имеют сложную историю своего становления и развития. Традиционно ее связывают с именем Ш.Монтескье (1689-1755), который выработал схему, согласно которой власть в государстве должна быть поделена между законодательными, исполнительными и судебными органами. При этом каждая из властей по отношению к другим самостоятельная и независимая, что исключает возможность узурпации всей власти в государстве каким-либо лицом или отдельным органом государства. Позднее Ж.-Ж.Русо предложил рассмотреть эти три власти как особенные явления единой власти всего народа.

Впервые конституционное закрепление теория разделения властей получила в Конституции США 1787г., в которой от имени всего американского народа были разделены полномочия органов государства тАУ конгресса, президента и подотчетных ему министерств, судов. Кроме этого, эта теория была дополнена системой взаимных ВлсдержекВ» и ВлпротивовесовВ». Выясняя отдельные аспекты этой теории, следует помнить, что ныне она претерпела некоторые дополнения. А именно:

1. В конституциях некоторых государств дополнительно выделили избирательную власть.

2. В Конституции Алжира 1976г. зафиксирована политическая власть руководящей партии, законодательная тАУ парламенту, исполнительная тАУ президенту и правительству, судебную, контрольную, учредительную, т.е. такую, которая направленна на разработку и внесение изменений в Конституцию.

3. Иногда эта теория рассматривается с наиболее обширных позиций и тогда говорят про раздел власти между государством и гражданским обществом, т.е. диференцируют власть на политическую, экономическую, идеологическую, массовых движений и т.д.

4. В последнее время в этой теории начали отводить надлежащее место ее социальным, организационным, юридическим и другим аспектам[7]
.

Науковий пiдхiд до вирiшення питання щодо мiсця прокуратури потребуi серйозного аналiзу функцiонування правоохороних органiв, зокрема прокуратури, в бiльшостi iвропейських краiн. Наприклад, прокуратура Словацькоi Республiки та Угорщини тАУ самостiйнi органи, неподпорядкованi виконавчiй владi. У Польщi та Австрii прокурори пiдпорядкованi мiнiстровi юстицii. В iнших iвропейських краiнах це питання вирiшуiться по-рiзному. Вiд виконавчоi влади, незалежнi прокурори в Бiлорусi, Латвii, Росii, Португалii та Македонii. Навпаки, пiдпорядкованi виконавчiй владi прокурори Нiмеччини, Францii, Данii, Голандii. Поряд iснують ще двi моделi.

В РЖспанii, Албанii, Болгарii, Хорватii прокуратура входить до складу судовоi влади, а у Швецii прокуратура хоча i i частиною виконавчоi влади тАУ не пiдпорядкована мiнiстру юстицii. Повне пiдпорядкування прокуратури законодавчiй владi маi свою перевагу у високому ступенi незалежностi прокурорiв вiд будь-яких органiв. Але поряд з цим маi також i недолiки в надмiрнiй юридичнiй владi прокурорiв.

Кожна спроба створити щонайнезалежнiшу систему повтАЩязана iз забезпеченням ii незалежного функцiонування. Гарантiя свободи маi бути збалансована гарантiiю проти сваволi. Незалежнiсть i вiдповiдальнiсть мають бути врiвноваженi. Пiдпорядкованнiсть всiх прокурорiв Генеральному прокуроровi Украiни i його вiдповiдальнiсть перед парламентом будуть гарантувати потужний баланс незалежностi i контролю.

Повне включеня прокуратури до складу виконавчоi влади несе в собi небезпеку впливу з боку останньоi на прокуратуру та служiння ii полiтичнiй метi i базовим полiтичним поглядам Уряду. Тим бiльше, що на перспективу все слiдство перейде в пiдпорядкування вiдповiдних структур виконавчоi влади. Крiм того, мiлiцiiю, яка здiйснюi оперативно-розшукову дiяльнiсть, також керуi представник виконавчоi влади тАУ Мiнiстр внутрiшнiх справ.

Виходячи з вимог Конституцii Украiни щодо самостiйностi прокуратури як державноi системи, правове положення прокуратури в пректi нового Закону Украiни про прокуратуру, слiд визначити як щось середнi мiж виконавчою i судовою владою. Таке становище прокуратури даi обтАЩiктивну можливiсть виконувати незалежний нагляд за законнiстю органiв, що ведуть боротьбу зi злочиннiстю та проводять оперативно-розшукову дiяльнiсть, а також адмiнiстрацiями мiсць позбавлення волi[8]
.

Такими засобами i встановлення рiзних строкiв повноважень парламенту, президента i призначеня рiзних дат iх виборiв, право парламенту на дострокове припинення повноваження президента краiни (право iмпiчменту), право президента на розпуск парламенту в разi його неспроможностi вирiшувати найважливiшi питання суспiльного i державного життя, спiльне призначення президентом i парламентом вищих посадових осiб держави, пiдписання президентом краiни законодавчих актiв, прийнятих парламентом i т.д.

РЖдея розподiлу влад вперше знайшла своi вiдтворення в iсторично вiдомому документi тАЬПакти i Конституцiя законiв та вольностей Вiйська ЗапорiзькоготАЭ, написаному П.Орликом ще у 1710р.

У вiдповiдностi з Конституцiiю Украiни в цiй статтi не лише закрiплений подiл державноi влади на законодавчу, виконавчу та судову, а й закрiпляiться важливе положення про те, що органи, якi уособлюють ту чи iншу гiлку влади, здiйснюють своi повноваження у встановлених Конституцiiю межах i вiдповiдно до законiв Украiни (ч.2 ст.6)

Кожна гiлка влади повинна чiтко, компетентно i вiдповiдально, в повному обсязi виконувати притаманнi iй функцii. Тодi буде надiйно, мiцною i спроможною вся державна влада.

Як пише вiдомий украiнський вчений академiк АПН М.В.Цвiк[9]
, хоча в умовах перехiдного перiоду за розхитаностi державноi дiсциплiни й ознаках паралiчу влади обтАЩiктивно необхiдним i змiцнення виконавчоi влади, це однак не можна робити за рахунок делегування iй законодавчих повноважень. Передача виконавчiй владi функцiй законотворення розхитуi принцип розподiлу влад, порушуi баланс гiлок влади, послаблюi парламент, ставить його пiд президентом i урядом[10]
.

Такий пiдхiд свiдчить i про неможливiсть делегування законодавчiй, виконавчiй та судовiй гiлкам влади контрольно-наглядових повноважень за умов iснування самостiйних контрольно-наглядових органiв державноi влади.

ПОНЯТТЯ КОНТРОЛЬНО-НАГЛЯДОВОРЗ ДРЖЯЛЬНОСТРЖ

До контрольно-наглядових органiв влади Украiни можна вiднести:

Конституцiйний Суд Украiни

Прокуратуру Украiни

Державнi iнспекцii (податкова, пожежна, екологiчна i т.д.)

Крiм цього, контрольно-наглядовi функцii властивi таким державним органам як Антимонопольний комiтет Украiни, Нацiональний Рада по телебаченню i радiомовленню i деякi iншi органи державноi влади[11]
.

Цi органiзацii вiдносяться до державних органiв влади, а не до державних установ, пiдприiмств i органiзацiй - тобто елементам державного механiзму, що не мають владно-розпорядчих функцiй так, як вони не забезпечують господарчу дiяльнiсть держави, а здiйснюють визначенi контрольно-наглядовi функцii.

Насамперед, доцiльно використовувати для розгляду особливостi контрольно-наглядових структур i функцiй державноi влади характеристику самих понять тАЬконтрольтАЭ i тАЬнаглядтАЭ.

Характерною рисою даних понять i подiбнiсть змiсту цих визначень. Так, поняття тАЬнаглядтАЭ визначаiться[12]
як спостереження або спостереження з метою перевiрки, а поняття тАЬконтрольтАЭ - як перевiрка, спостереження з метою перевiрки[13]
.

Отже основною функцiiю контрольно-наглядовоi дiяльностi i ПЕРЕВРЖРКА РЖ СПОСТЕРЕЖЕННЯ З МЕТОЮ ПЕРЕВРЖРКИ.

Характеризуючи функцii рiзноманiтних державних органiв влади ми можемо виявити, що iм властивi такi види дiяльностi як перевiрка i спостереже

Вместе с этим смотрят:

"Заказные" убийства и их предупреждение

"Зеленые", как субъект мировой политики

"Земледельческий закон" Византии, система хозяйства, формы собственности и аренды византийской общины

"Присвоение" и "растрата": сущность и признаки

"Русская Правда" как памятник Древнерусского права