Парламенты Украины и демократических стран мира
Вступ
Роздiл 1. Структура парламентiв демократичних краiн свiту
1.1 Загальнi риси
1.2 Апарат
1.3 Дослiдницькi служби парламентiв
1.4 Контрольнi служби парламентiв
Роздiл 2. Проблема бiкамералiзму в Украiнi
Роздiл 3. Стислий iсторичний нарис становлення парламентаризму в Украiнi
Роздiл 4. Структура Верховноi Ради Украiни
4.1 Голова Верховноi Ради Украiни та його заступники
4.2 Комiтети Верховноi Ради Украiни
4.3 Тимчасовi спецiальнi i слiдчi комiсii Верховноi Ради Украiни
4.4 Аппарат Верховноi Ради Украiни
4.5 Рахункова Палата
4.6Уповноважений Верховноi Ради Украiни з прав людини
Роздiл 5.Основнi функцii парламентiв свiту
5.1 Законодавчi функцii парламентiв
5.2 Контрольнi функцii парламентiв
5.3 Установчi функцii парламентiв
5.4 Бюджетно-фiнансовi функцii парламентiв
5.5 Внутрiшньополiтичнi функцii парламентiв
5.6 Зовнiшньополiтичнi функцii парламентiв
Висновок
Додаток (схема)
Список використаноi лiтератури
Вступ
Парламент - це виборний колегiальний орган, який маi переВнважнi права у сферi законотворчостi. Завдяки парламенту у краiнi створюються, розвиваються i зберiгаються демократичнi форми прав-лiння.Роль парламенту в життi суспiльства кожноi краiни i рiзною. Проте у дiяльностi парламентiв свiту i багато спiльного, що заслуВнговуi на вивчення i використання набутого досвiду в дiяльностi iнших законодавчих органiв.
Перш за все слiд усвiдомити, що iдеали справедливостi, приВнродних прав i свобод людини можуть бути втiленi у життя тiльки тодi, коли держава базуiться на принципах народовладдя i розпоВндiлу державноi влади на законодавчу, виконавчу та судову. Цi принВнципи, вперше проголошенi Ш.Монтеск'i i Е.Сiiсом, були зафiкВнсованi у Конституцii США, прийнятiй у 1787 роцi. Вони стали нарiжним каменем для конституцiй краiн РДвропи, що створюваВнлися в результатi буржуазних революцiй XIX столiття. Як покаВнзав досвiд держав розвинутоi демократii, саме парламенти i пiдваВнлиною демократичних свобод суспiльства, ефективними iнстиВнтуцiями, що протидiють узурпацii влади однiiю особою чи груВнпою осiб .Парламенти i центром iдеологiчноi сфери, ареною для постiйних дебатiв щодо суспiльно-полiтичного устрою держави, на якiй партiйнi лiдери та суспiльнi дiячi мають можливiсть поВнстiйно переконувати виборцiв у необхiдностi змiн у вiдповiдностi до своiх програм, щоб в результатi демократичноi боротьби отВнримати владу iз рук народу.
ВИСНОВОК
Пiдсумовуючи роботу, зазначимо, що хоча парламентський спосiб прийняття Конституцii Украiни певною мiрою зберiг закоВннодавчу гiлку вiд того усiченого державно-правового статусу, який був змодельований президентським проектом Основного Закону i намiчався для прийняття його непарламентським шляхом, через референдум, перспектива подолання Верховною Радою антидемоВнкратичноi тенденцii зниження ii ролi в системi розподiлу влад i на базi новоi Конституцii пов'язана з дуже великими труднощами. Як свiдчить здiйснений аналiз, конституцiйний аспект проблеми в недосконалостi, прогалинах та обмеженостi конституцiйних гарантiй розвитку украiнського парламентаризму.
Змiцнення позицiй Верховноi Ради вимагаi iнтенсивних, конВнструктивних та всебiчних зусиль, покликаних добудувати та вдоскоВнналити правовий фундамент становлення i розвитку парламентських iнститутiв шляхом: 1) змiн та доповнень Конституцii; 2) розробки i прийняття конституцiйних законiв та iнших актiв; 3) тлумачення Конституцii, особливо системного. Цiлiсна система правового забезВнпечення дiяльностi Верховноi Ради маi вибудувати мiцний заслiн наступу i натиску на парламентаризм, закрiпити всебiчнi, суворi i повнi нормативнi гарантii, якi б, з одного боку, гарантували провiдне мiсце законодавчоi влади в державному механiзмi, а з iншого тАФ забезпечували повнокровне i ефективне зiдйснення Верховною Радою загальновизнаних свiтом парламентських прерогатив, зокрема: прийняття законiв, бюджетна та структуроутворююча сфери, парВнламентський контроль.
РЖнший напрямок змiцнення парламентських iнститутiв в iснуючих умовах правового поля мiститься в практичнiй площинi. РЖ все ж таки не звертаючи уваги на недолiки, недосконалiсть i прогалини норВнмативноi бази, необхiдно наполегливо i динамiчно розгортати широВнку i ефективну дiяльнiсть Верховноi Ради у всiх сферах, що класично притаманнi парламентам. Конкретнi позитивнi результати практичВнноi роботи загальнодержавного органу народного представництва неодмiнно змiнять спiввщношення конституцiйноi моделi Верховноi Ради i фактичноi на користь останньоi.
В теоретичному планi просування у вирiшеннi складноi, багато-аспектноi i актуальноi проблеми динамiзацii украiнського парламенту викликаi нагальну необхiднiсть розгортання i поглиблення наукових дослiджень у цiй сферi, а також видання вiдповiдних праць. В такому планi дивуi, що пiдготовлена i рекомендована до друку вченою радою РЖнституту держави i права монографiя "Законодавча влада Украiни" нiякого просування до видання не одержала.
Рiшення такого масштабного завдання, яким i становлення i розвиток украiнського парламентаризму, потребуi зусиль всього суспiльства. В такому руслi корисним i рацiональним уявляiться створення конструктивного, широкого руху за формування, змiцВннення i розвиток парламентських iнститутiв в Украiнi. Вiн мiг би об'iднати народних депутатiв, вчених, державних i громадських дiячiв, представникiв всiх прогресивних верств суспiльства.
53
Вместе с этим смотрят:
"Заказные" убийства и их предупреждение
"Зеленые", как субъект мировой политики
"Земледельческий закон" Византии, система хозяйства, формы собственности и аренды византийской общины
"Присвоение" и "растрата": сущность и признаки
"Русская Правда" как памятник Древнерусского права