Поняття сущнiсть та ознаки держави

Державна митна служба Украiни

Академiя митноi служби Украiни

Реферат на тему: "Поняття сущнiсть та ознаки держави"

Виконала:

курсант гр. К00-1

Акуловська Кiра

Перевiрив:

викладач Бочаров Д.О.

Днiпропетровськ

2001

План.

1. Вступ.

2. Поняття держави.

3. Вiдмiннiсть держави вiд iншiх органiзацiй.

4. РЖсторiя виникнення держави.

5. Сущнiсть та ознаки держави.

6. Висновок.

Список використованноi лiтератури.

1. ВСТУП

На певному етапi розвитку суспiльства виникаi потреба у його специфiчнiй, окремiй органiзацii. Втрачаючи соцiальну однорiднiсть, суспiльство роздiляiться на частини, якi вiдрiзняються мiсцем i роллю в системi суспiльного виробництва i розподiлу матерiальних благ, способом життя, духовною культурою, соцiальним i майновим станом тощо. У кожноi з таких суспiльних груп, крiм однакових спiльних iнтересiв, постають iнтереси специфiчнi. Отже, виникаi потреба в узгодженнi, координуваннi таких рiзноманiтних iнтересiв, у регулюваннi вiдносин мiж рiзними частинами суспiльства. Саме ця потреба i викликаi до життя специфiчну органiзацiю, основним призначенням якоi i забезпечення iдностi, цiлiсностi суспiльства. Такою органiзацiiю i держава.

2. Поняття держави

У соцiальне неоднорiдному суспiльствi виникаi i таке нове явище, як полiтика. Полiтика тАУ це насамперед вiдносини мiж рiзними частинами такого суспiльства. Тому держава, яка регулюi цi вiдносини, i органiзацiiю полiтичною, ii влада тАУ це влада полiтична.

Можливостi рiзних частин суспiльства (етнiчних спiльностей, соцiально-економiчних класiв, соцiальних груп) впливати на полiтику держави -неоднаковi. Як свiдчить iсторiя людства i сучасна соцiальна практика, визначальним був i залишаiться вплив домiнуючоi частини суспiльства, тобто такоi, у розпорядженнi якоi перебувають вiдповiднi економiчнi, технiчнi, збройнi, духовно-iдеологiчнi засоби, важелi для впливу на тi чи iншi органiзацii, насамперед на державу. Тому i держава, виконуючи об'iднуючу, iнтегруючу, стабiлiзуючу мiсiю у суспiльствi, робить це в iнтересах насамперед цiii домiнуючоi частини населення. Отже, тепер можна сформулювати визначення поняття держави.

Держава тАУ це органiзацiя полiтичноi влади домiнуючоi частини населення у соцiальна неоднорiдному суспiльствi, з допомогою якоi забезпечуiться його цiлiснiсть i безпека та здiйснюiться керiвництво суспiльством в iнтересах цiii його частини, а також управлiння загальносуспiльними справами.

До розподiлу суспiльства на соцiальне неоднорiднi частини (так зване первiсне суспiльство) теж iснувала необхiднiсть забезпечити його цiлiснiсть, iднiсть, керованiсть. Цю роль виконували iснуючi у ньому органи соцiальноi влади. Але ця влада i цi органи (наприклад, збори роду, племенi, старiйшини роду чи племенi, воiначальники та iн.) не мали полiтичного характеру, були явищами неполiтичними.

3. Вiдмiна держави вiд iнших органiзацiй

Державна влада вiдрiзняiться вiд влади первiсного соцiальне однорiдного суспiльства такими ознаками:

у первiсному суспiльствi соцiальна влада виражаi i захищаi iнтереси всiх членiв суспiльства; у соцiальне неоднорiдному тАУ iнтереси домiнуючоi його частини або соцiальноi групи;

у первiсному суспiльствi носii влади не вiдокремлюються за соцiальним статусом чи професiйно вiд iнших членiв суспiльства, а у соцiальне неоднорiдному суспiльствi носii влади в органiзацiйному вiдношеннi вiдокремленi у певнi структури, ВлзагониВ»;

у первiсному суспiльствi населення не оподатковуiться;

у соцiальне неоднорiдному для утримання державноi влади встановлюються податки;

у первiсному суспiльствi органи влади не подiляються за окремими функцiями на певнi види, а у соцiальне неоднорiдному суспiльствi функцii влади розподiляються мiж окремими органами, виникаi специфiчна структура влади;

у первiсному суспiльствi влада поширюiться на всiх членiв роду, племенi, на якiй територii вони б не перебували; а в державi влада поширюiться на всiх людей, що перебувають на певнiй, належнiй iй територii;

у державi складаiться система особливих загальнообов'язкових правил поведiнки тАУ юридичних норм, яких не знало первiсне суспiльство. Поняття про такi норми стало позначатися з певних причин термiном право.

Держава вiдрiзняiться вiд iнших органiзацiй за такими ознаками:

у кожнiй краiнi iз соцiальне неоднорiдним суспiльством може iснувати лише одна держава, а органiзацiй тАУ багато;

тiльки держава виступаi офiцiйним представником усього суспiльства; всi iншi органiзацii репрезентують лише його частину;

тiльки держава може вирiшувати загальносуспiльнi справи, iншi ж органiзацii вирiшують справи, що стосуються, як правило, лише частини суспiльства;

держава маi у своiму розпорядженнi специфiчний апарат, який надiлений владними повноваженнями i маi матерiальнi засоби для реалiзацii цих повноважень, для виконання своiх завдань та функцiй; тiльки держава може встановлювати загальнообов'язковi для всього населення правила поведiнки тАУ юридичнi норми;

тiльки державна влада характеризуiться суверенiтетом. Його ознаки: верховенство влади, повнота влади, самостiйнiсть i формальна незалежнiсть влади вiд будь-якоi iншоi органiзацii (або особи) як у певнiй краiнi,, так i за ii межами.

4. РЖСТОРРЖЯ ВИНИКНЕННЯ ДЕРЖАВИ

Тут лише зазначимо, що утворення перших в iсторii людства держав було спричинене, по-перше, процесом подiлу соцiальне однорiдного первiсного суспiльства (етнiчного утворення) на соцiально-економiчнi класи та iншi соцiальнi групи з рiзноманiтними, нерiдко протилежними iнтересами. По-друге, суттiву роль у державотвореннi вiдiгравали також потреба виконання загальносоцiальних справ у суспiльствi, яке поступово втрачало соцiальну однорiднiсть, а також необхiднiсть захисту всiх його членiв вiд зовнiшньоi небезпеки. Чимало таких держав з часом пiдкоряли собi iншi народи (як державнi, так i без державнi) або ж самi втрачали незалежнiсть внаслiдок вiйн чи iнших iсторичних подiй.

Згодом, коли набирали сили такi нацii, якi жили компактно на своiй iсторичнiй територii та внаслiдок конкретних iсторичних причин перебували у складi iнонацiональних або багатонацiональних держав, вiдносно самостiйним чинником утворення нових держав ставало здiйснення такими нацiями (народами) iх права на полiтичне самовизначення. За певних обставин цей чинник може набувати вирiшального значення i вести до формування нацiональних держав. Згаданi держави утворювалися внаслiдок лiквiдацii iмперiй, колонiй, суверенiзацii державоподiбних формувань (за останнiм варiантом вiдбуваiться нинi утвердження незалежностi держави Украiна).

Втiм, i ВлнацiональнiВ» держави завжди виникають у суспiльствi, яке i соцiальне неоднорiдним.

5. Основнi ознаки держави

Протягом тривалого часу у вiтчизняному та схiдноiвро- лепському правознавствi, юридичнiй науцi деяких iнших краiн панували уявлення про державу, що походили вiд iдеi класового устрою суспiльства, в свiтлi якоi вона розглядалася "як знаряддя, машина для придушення одного класу iншим", "органiзацiя економiчно пануючого класу тощо. Але наполягання на класичностi такого визначення сутностi держави i на безперечностi його сприйняття було б невiрним. За найдавнiших часiв розрiзнялися двi функцii держави тАУ забезпечення загального блага i здiйснення органiзованого примусу. Панування в полiтичнiй думцi тiii чи iншоi з них обумовлювалось конкретними iсторичними обставинами розвитку суспiльства. Тому, природно, на стадii розвитку капiталiзму, коли суспiльство мало яскраво виражену класову структуру, коли в ньому iснували антагонiстичнi класовi протирiччя, сформувалось вчення про класову боротьбу як основу уявлень про державу i право. За таких умов воно було iсторично виправданим. Але навряд чи це вчення може бути основою для дослiдження i конструювання сучасних держави i права, коли в суспiльствi сформувались новi умови, зокрема:

а) суспiльство позбавлено чiтко визначених класiв, а iснуi складна i розгалужена соцiальна структура;

б) соцiальнi протирiччя вже не i антагонiстичними, а тому органiзоване державою насилля щодо великих соцiальних груп втрачаi свою актуальнiсть;

в) рiвень матерiального достатку дозволяi забезпечити все бiльш широким верствам населення рiвень життя, що вiдповiдаi сучасним уявленням про людську гiднiсть.

Разом з цим, вiдмова вiд теорii класового насильства як пануючоi теорii сутностi держави i права однозначно не визнаi замiни ii будь-яким iншим вченням. Для цього потрiбний аналiз iсторичних умов, що складалися, тенденцiй i динамiки iх розвитку. Сучасний перiод розвитку людства характеризуiться тим, що метою його i всебiчний розвиток людини, забезпечення умов ii життя, прав i свобод. Дiйснiсть просякнута iдеями гуманiзму, прiоритету загальнолюдських цiнностей. Все це знаходить своi вiдображення у сучасних найбiльш розвинутих краiнах тАУ правових, демократичних, соцiально-орiiнтованих.

Держава повнiстю не зливаiться iз суспiльством, не розчиняiться в ньому, вона i органiзацiiю, яка певним чином вiдокремлена, iнституалiзована у виглядi механiзму держави (державноi системи), маi власнi закономiрностi становлення, функцiонування та розвитку, особливi пог треби та iнтереси. Тому вивчення характеристик держави повинно здiйснюватись як з точки зору iдностi держави й суспiльства, так i iх вiдокремленостi. Методологiчним пiдходом до подiбного аналiзу поняття, сутностi та призначення держави i тлумачення держави як особливоi форми органiзацii суспiльства, форми, яка i його внутрiшньою органiзацiiю, структурою соцiальних вiдносин, засобом iх упорядкування i забезпечення безперешкодного iснування, а в зовнiшньому аспектi об'iднуi суспiльство у виглядi територii, фiзичних осiб та iх об'iднань, державних посадових осiб та органiв, законiв та iнших правових документiв. Держава i органiзацiiю суспiльства, але органiзацiiю особливою, яка характеризуiться тим, що вона:

1) всеохоплююча органiзацiя тАУ об'iднуi в iдине цiле всiх членiв суспiльства, вiдображуi та забезпечуi загальносуспiльнi iнтереси i потреби;

2) територiальна органiзацiя тАУ об'iднуi членiв суспiльства (громадян) за територiальним принципом, а територiя i матерiальною базою держави;

3) iдина органiзацiя, що об'iднуi все суспiльство як цiле, тодi як всi iншi соцiальнi органiзацii (полiтичнi партii, професiйнi та молодiжнi спiлки, асоцiацii пiдприiмцiв тощо) охоплюють лише окремi верстви населення;

4) офiцiйна органiзацiя тАУ репрезентуi суспiльство, виступаi вiд його iменi, i такою визнана iншими державами;

5) унiверсальна органiзацiя, бо об'iднуi членiв суспiльства для вирiшення питань, що стосуються рiзних сфер iх життя;

6) верховна органiзацiя тАУ i вищим за значенням та силою об'iднанням суспiльства, всi iншi соцiальнi органiзацii у сферi загальносуспiльних iнтересiв пiдпорядкованi iй;

7) централiзована органiзацiя тАУ внутрiшня структура держави здiйснюiться за iiрархiiю, тобто пiдпорядкованiстю нижчих органiзацiйних структур (регiонiв, мiсцевих органiв державноi влади i управлiння, державних пiдприiмств i установ) вищим, i насамкiнець тАУ загальнодержавним (парламенту, президенту, мiнiстерствам).

Незважаючи на те, що держава i формою органiзацii iнтересiв усiх членiв суспiльства, вона не об'iднуi iх абсолютно в усiх сферах, аспектах iхнього життя. Поряд iз загальносуспiльним iнтересом iснують iнтереси особливi та iндивiдуальнi, якi вiдображуються, забезпечуються i охороняються вiдповiдними соцiальними об'iднаннями чи особисто iндивiдом. Держава не повинна сама втручатися у сферу цих iнтересiв, але обов'язком ii i забезпечувати iх незалежнiсть, гарантувати i охороняти вiд втручання з боку iнших суб'iктiв. Незалежнiсть рiзних соцiальних органiзацiй та iндивiдiв, наявнiсть гарантованих державою сфер iх "самостiйного" життя тАУ важлива ознака цивiлiзованостi держави i суспiльства.

Особливостi держави як органiзацii всього суспiльства накладають свiй вiдбиток на форми, процеси об'iднання громадян, упорядкування iх суспiльного життя, забезпечення нормальних умов iснування та розвитку, що здiйснюються за допомогою механiзму держави тАУ сукупностi органiв влади i управлiння державних пiдприiмств i установ, якi концентрують, спрямовують зусилля громадян на здiйснення загальносуспiльних справ. Форми державноi дiяльностi рiзнi тАУ управлiнськi, матерiально-технiчнi, iдеологiчнi, охороню тощо. Проте властивою тiльки державi i правотворчiсть тАУ встановлення, змiна чи вiдмiна загальнообов'язкових для всього населення правил поведiнки у виглядi юридичних нормативних актiв.

РЖснування будь-якого соцiального iнституту обумовлено певними суспiльними потребами, тому i його функцiонування спрямоване на забезпечення цих потреб. Особливiсть держави полягаi у тому, що вона i легiтимною формою виявлення та вираження "загального" iнтересу, засобом його забезпечення. В умовах соцiального розшарування суспiльства, опосередкованостi взаiмодii його членiв держава виступаi як iнструмент вираження цього iнтересу, причому двояким чином:

а) шляхом проведення безпосереднього волевиявлення громадян тАУ референдумiв;

б) опосередковано, через дiяльнiсть вищих представницьких органiв державноi влади. При цьому "загальний" iнтерес набуваi спецiальноi форми виразу у виглядi законiв.

(Через закони держави "загальний" iнтерес не тiльки легiтимуiться, формалiзуiться, але й забезпечуiться вiдповiдним механiзмом здiйснення.) Подальша конкретизацiя "загального" iнтересу щодо рiзних сфер суспiльного життя, життiвих ситуацiй, конкретних регiонiв i т. iн. здiйснюiться спецiально створюваним для цього державним апаратом управлiння. Вiн складаiться з державних службовцiв тАУ громадян, якi професiйно займаються виробленням конкретних рiшень, здiйснюючи координацiю загальносуспiльних iнтересiв з особливими iнтересами окремих регiонiв, галузей суспiльного виробництва та iндивiдуальними iнтересами громадян. Це обумовлюi необхiднiсть органiзацii об'iднань державних службовцiв у рiзноманiтнi державнi органи тАУ мiнiстерства, комiтети, вiдомства, мiсцевi органи управлiння тощо. (Особливiсть державного забезпечення "загального" iнтересу полягаi у тому, що держава забезпечуi домiнування загальносуспiльних потреб над певними особливими та iндивiдуальними iнтересами.

(Державна влада характеризуiться як вияв державноi органiзацii суспiльства, включаi в себе особливостi держави i характеризуiться поширенiстю за територiiю, унiверсальнiстю, самостiйнiстю, верховнiстю, легiтимнiстю, незалежнiстю, повнотою. У найбiльш концентрованому виглядi ознаки державноi влади виявляються через ii сувереннiсть:

а) верховенство тАУ державна влада i вищою владою у суспiльствi;

б) повнота (неподiльнiсть) тАУ державна влада належить народу, який i ii iдиним джерелом;

в) самостiйнiсть тАУ державна влада не залежить вiд волi будь-яких iнших органiзацiй, окремих осiб чи iнших суспiльств.

Сувереннiсть державноi влади обумовлюiться ii можливостями реально, а не тiльки iдеологiчно впливати на суспiльнi вiдносини. Це забезпечуiться особливими державними утвореннями i засобами iх впливу (пiдприiмствами, армiiю, судами, полiцiiю тощо).

6. ВИСНОВОК

Отже, в загальному виглядi, державу можна визначити як державу, в якiй iснуi право, або як правову форму органiзацii дiяльностi публiчно-полiтичноi влади та ii взаiмовiдносин з iндивiдами як субтАЩiктами права.

Список використованноi лiтератури:

1. В.В. Копiйчиков "Загальна теорiя держави i права", тАУ К., 1997

2. М. Настюк "Правознавство", тАУ Львiв , 1995

3. Чиркин В.Е. тАЬЭлементы сравнительного государствоведениятАЭ; Москва, 1994

4. Коваленко А.И. Теория государства и права, Москва

1994г.

Вместе с этим смотрят:

"Заказные" убийства и их предупреждение

"Зеленые", как субъект мировой политики

"Земледельческий закон" Византии, система хозяйства, формы собственности и аренды византийской общины

"Присвоение" и "растрата": сущность и признаки

"Русская Правда" как памятник Древнерусского права