Права i обов'язки сторiн, що беруть участь в цивiльному процесi

Вступ тАжтАжтАжтАжтАжтАж1

I. Права i обовтАЩязки сторiн, що беруть участь в процесi :

1.Загальна характеристика осiб, що беруть участь в цивiльному процесi .тАж5

2.Сторони в цивiльному процесi тАж.тАж6

3. Поняття принципiв цивiльно-процесуального права тАжтАжтАж8

4.Склад, система i класифiкацiя принципiв цивiльного процесуального права тАж9

4а. Конституцiйнi принципи цивiльного процесуального права тАж10

4б. Принципи цивiльного процесуального

права закрiпленi в галузевому законодавствi тАжтАжтАжтАж.13

5.Поняття принципа процесуального рiвноправтАЩя сторiн тАжтАж16

6. Права та обовтАЩзки сторiн в цивiльному процесi .тАжтАж.18

7. Загальна характеристика захисту iнтересiв вiдповiдача в

цивiльному процесi та зустрiчного позову тАжтАжтАжтАж.21

II. Захист iнтересiв вiдповiдача:

1.Розпорядження позовними засобами захисту прав та iнтересiвтАж..23

2.Забезпечення позову тАжтАжтАжтАжтАж27

3.Загальна характеристика заперечень позивача тАжтАжтАжтАжтАж29

4. Заперечення проти виникнення процесу тАжтАжтАжтАжтАжтАж30

5. Процесуальнi заперечення вiдповiдача з окремих питань тАжтАжтАжтАж.40

6. Матерiально-правовi заперечення вiдповiдача тАжтАжтАж.тАжтАж45

7.Зустрiчний позов .тАжтАжтАжтАж.47

Висновки тАжтАжтАж56

Вступ.

Перехiд Украiни до ринкових вiдносин, демократизацiя суспiльства висунула на перший план права та iнтереси громадян. Демократичне суспiльстсво характеризуiться широким спектром особистих та майнових прав i свобод. Але чого вартi права та свободи без закрiплення iх у вищому державному правовому актi - Конституцii, без iх правового забезпечення, а також забезпечення iх дотримання i захисту вiд порушення.

В Украiнi на сучасному етапi ii розвитку проходить вдосконалення правовоi бази, якою закрiплено правове становище громадян i органiзацiй i встановленi гарантii реалiзацii i захисту iх прав i свобод, визначених Конституцiiю та iншими законами Украiни. Конституцiйнi норми, в яких закрiпленi цi права i iнтереси, виступають основою для деталiзацii iх в галузевому законодавствi, регулювання всiх аспектiв iх дii i для визначення бридичних гарантiй реалiзацii, а також для встановлення процесуального порядку захисту субтАЩiктивних майнових та особистих немайнових (цивiльних) прав, охоронюваних законом iнтересiв i свобод, в тому числi також засобами цивiльного процесуального права.

Зокрема ст. 55 Конституцii Украiни говорить:

Права i свободи людини захищаються судом

Кожному гарантуiться право на оскарження в судi рiшень, дiй чи бездiяльностi органiв державноi влади, органiв мiсцевого самоврядування, посадових i службових осiб

Кожен маi право звернутись за захистом своiх прав до Уповноваженого при Верховнiй Радi Украiни по правам людини.

Кожен маi право посля використання всiх нацiональних засобiв правового захисту- звертатись за захистом своiх прав i свобод у вiдповiднi мiжнароднi судовi iнститути або у вiдповiднi органи мiжнародних органiзацiй, членом чи учасником яких являiться Украiна.

Кожен маi право будь-якими не забороняючим законом засобами захищати своi права i свободи вiд порушень i протиправних посягань

Мiжнародний пакт про цивiльнi i полiтичнi права зобовтАЩязуi державу забезпечити будь-якiй особi ефективнi засоби правового захисту у випадку порушення його прав i свобод. Право на захист для будь-якоi особи, яка цього потребуi, забезпечуiться державою, його компетентними судовими, адмiнiстративними чи законодавчими органами влади.

Серед цих засобiв захисту субтАЩiктивних прав i свобод людини особливо вiдповiдальна та ефективна роль належить суду. Демократичнi принципи судового процесу являються захистом вiд некомпетентностi чи можливоi субтАЩiктивноi оцiнки вiдповiдних осiб. Для прикладу, в цивiльно-процесуальному законодавствi передбачено, що будь-яка зацiкавлена особа вправi в порядку, всановленому законом, звернутись в суд за захистом порушеного чи оспорюваного права чи охороняючого законом iнтереса. Сторони в судi- позивач i вiдповiдач мають рiвнi процесуальнi права, незалежно вiд того, щопозивачем може бути громадянин, а вiдповiдачем орган державноi влади в особi його представника.

Захист цивiльних прав здiйснюiться в установленому порядку судом, арбiтражним та третейським судом, а у випадках, окремо передбачених законом, захист цивiльних прав здiйснюiться в адмiнiстративному порядку (ст.6 Цивiльного кодексу Украiни).

Суди розглядають:

В· справи по спорам, якi виникають iз цивiльних, сiмейних, трудових та кооперативних правовiдносин, якщо хоча б однiiю iз сторiн в спорi являiться громадянин, за виключенням випадкiв, коли вирiшення таких спорiв вiднесено законом для вирiшення iнших органiв;

В· справи, якi виникають iз адмiнiстративно- правових вiдносин, перерахованих в ст.236 Цивiльного процесуального кодексу (деякi порушення закона на виборах, скарги на дii посадових осiб та iнш.);

В· справи окремого призначення, перерахованi в ст. 254 Цивiльного процесуального кодекса (визнання громадянина безвiсно вiдсутнiм чи померлим, усиновлення дiтей, встановлення фактiв, якi мають юридичне значення та iнш. )

Суди також розглядають справи, в яких приймають участь iноземнi громадяни, особи без громадянства, iноземнi пiдприiмства i органiзацii (ст. 24 Цивiльного процесуального кодексу).

На арбiтражний суд покладено вирiшення всiх господарчих спорiв, якi виникають мiж юридичними особами, державними i iншими органами (ст.1 Закону тАЬПро арбiтражний судтАЭ), зокрема, при укладеннi, змiнi, припиненнi i виконаннi господарчих договорiв i на iнших пiдставах, а також в спорах про визнання недiйсними акти ненормативного характеру (ст.12 Арбiтражного процесуального кодексу Украiни).

Захист прав, якi виникають iз шлюбно-сiмейних вiдносин, здiйснюiться судом, органами опiки i пiклування i органами запису актiв громадського стану, а також товариськими судами, трудовими колективами, та iншими суспiльними органiзацiями у випадках i в порядку, передбаченому законодавством (ст. 6-2 Кодексу законiв про шлюб i сiмтАЩю Украiни)

РЖндивiдуальнi трудовi спори розглядаються комiсiями по трудових спорах i районними (мiськими) судами (ст.221 Кодекса законiв про працю Украiни), при цьому комiсii по трудовим спорам являються первинним органом розгляду трудових спорiв, якi виникають на пiдприiмствах, органiзацiях, крiм незначних випадкiв (ст.224 Кодексу законiв про працю Украiни).

Земельнi спори розглядаються виконкомами сiльських, селищних, мiських Рад, створюваними ними узгоджуваними комiсiями, судом, арбiтражним чи третейським судом в порядку встановленим Земельним кодексом та iншими актами законодавства Украiни ст. 103 Земельного кодексу Украiни, ст.33 Закону Украiни тАЬПро мiсцеве самоврядування тАЭ.

Товариськi суди розглядають деякi в справи громадян по трудовим вiдносинам (порушення трудовоi дисциплiни), сiмейним вiдносинам (невиконання обовтАЩязкiв батьками, пiклувальника, опiкуна - обовтАЩязку по вихованню дiтей), житловi правовiдносини (використання допомiжних примiщень) цивiльним та iншими правовiдносинам (ст.7 Положення про товариськi суди).

Третейськi суди вирiшують переданi на iх розгляд громадянами будь-якi спори, якi виникли мiж ними, з iдиним виключенням спорiв по трудовим i сiмейним вiдносинам (ст.1 Положення про третейський суд).

Справи про адмiнiстративнi правопорушення розглядаються (ст.213 Кодекса про адмiнiстративнi правопорушення Украiни):

В· Адмiнiстративними комiсiями при виконкомах мiсцевих Рад

В· Виконкомами сiльських, селищних Рад

В· Районними (мiськими ) судами (суддями);

В· Органами внутрiшнiх справ, органами державних iнспекцiй i iншими органами (посадовими особами), уповноваженими на це законодавством Украiни.

Можливiсть застосування судовоi влади для захисту прав, законних iнтересiв i свобод громадян i органiзацiiй постiйно розширяiться, про що свiдчить встановлена пiдвiдомчiсть суду справ по трудовим, земельним, державним, адмiнiстративним i фiнансовим вiдносинам.

Судова влада по захисту субтАЩiктивних прав та законних iнтересiв громадян та органiзацiй-провосуддя здiйснюiться в порядку цивiльного та кримiнального судового провадження, а також арбiтражного процесу. Арбiтражний суд здiйснюiться судову владу в справах, якi виникають при укладеннi, змiнi, виконаннi та припиненнi господарчих договорiв, врегулюваннi цивiльним законодавством, тобто спорiв по цивiльним правовiдносинам. Розмежування компетенцii мiж загальними юрисдикцiями здiйснюiться у вiдповiдностi до ст. 23 Цивiльного процесуального кодексу Украiни i ст. ст.12-14 Арбiтражного процесуального кодекса Украiни наведенi тiльки на основi субтАЩiктивного складу спiрних матерiальних правовiдносинах, в звтАЩязку з чим арбiтражний процес являiться рiзновидом цивiльного судового провадження пiдлягаi включенню в його систему. РДднiсть судовоi влади викликано необхiднiстю унiфiкацiiю судовоi системи на основi сворення iдиного i рiвноправного для всiх громадян i органiзацiй державного суду з покладеним на нього здiйснення функцiй правосуддя по справам, виникаючи iз правовiдносин, врегулюваними нормами цивiльного, трудового, сiмейного, земельного, адмiнiстративного та iнших галузей матерiального права в певному iдиному процесуальному порядку.

З проблемою здiйснення судовою владою тiсно повтАЩязанi питання i здiйснення цивiльноi процесуальноi форми, яка в юридичнiiй лiтературi не i однакового визначення. Вона здiйснюiться з основними принципами цивiльного процесуального права, з цивiльним процесом, з порядком дiяльностi суду i учасникiв процесу, розкриваiться формою процесульних документiв.

Виходячи iз дiалектичного звтАЩязку цивiльного права з цивiльним процесуальним (iднiсть змiсту i форми), цивiльну процесуальну форму в ототожненнi з цивiльним судовим провадження можна розглядати умовно, в тому планi, що нею забезпечуiться життя ( реалiзацiя, захист ) цивiльного права (змiст), однак слiд мати на увазi, що цивiльне судове провадження маi свою притаманну йому змiст i процесуальну форму. Змiстом буде дiяльнiсть суду i учасникiв процесу (дii i правовiдносини), а цивiльнiй процесуальнiй формi - обтАЩiктивне (зовнiшнi) вираження здiйснення, закрiплення i оформлення вiдповiдноi дiяльностi, наприклад, дiяльнiсть суду по розгляду справи складаiться iз сукупностi дiй, направлених на дослiдження доказiв при допомозi певних законом засобiв доказiв. Така дiяльнiсть здiйснюiться з додержанням певному порядку, по встановленим правилами, в установленiй процесуальнiй формi судового засiдання, безпосередньо, усно, тобто процесуальнi дii здiйснюються в певнiй процесуальнiй формi i фiксуються в певних процесуальних документах.

Таке розумiння процесуальноi форми вiдображаiться в деяких нормах Цивiльного процесуального кодекса Украiни:

ст. 137- позовна заява подаiться до суду в письмовому виглядi;

ст.211- винесене судом рiшення виражаiться в письмовому виглядi;

ст.159- розгляд справи проходить в судовому засiданнi;

ст.160- розгляд справи проходить безпосередньо, усно i при незмiнному складi суду.

Таким чином, пiд цивiльною процесуальною формою, необхiдно розумiти встановлений цивiльним процесуальним правом зовнiшнiй спосiб здiйснення процесуальних дiй, виконуючих по встановлених правилам, в певному порядку судом, органом судового виконання i всiма учасниками процеса при розглядi i вирiшеннi справи, перевiрки законностi i обгрунтування поставленого по ньому рiшеннi i його примусовому виконаннi, а також закрiплення процесуальних дiй в передбаченому процесуальних документах.

Процесуальна форма вiдносно процесуальних дiй виконуi важливу роль. Як постiйний i необхiдний ii атрибут, вона виражаi гарантii, що забезпечуi законнiсть i обгрунтованiсть в застосуваннi судом права i його реалiзацii учасниками процеса.

Значення процесуальноi форми в тому, що вона iснуi не сама по собi, а вираження певного змiсту (процесуальноi дii), тобто в дiалектичноiй iдностi форми i змiсту. Цивiльна процесуальна форма обумовлена iснуючими в Украiнi суспiльними вiдносинами i характеризуiться демократизмом, який базуiться на закрiплених в нормах цивiльного права принципах, оптимально обтАЩiднуючи в собi простоту i доступнiсть, необхiднiсть i доцiльнiсть, вона призвана забезпечити як оперативнiсть, так i результативнiсть виконання завдань, покладених на цивiльне судове провадженння.

Право на захист як одна з правомочностей субтАЩiктивного цивiльного права до останнього часу вважалось мало дослiдженим теоретичним питанням. Вiдомо, що будь-яке субтАЩiктивне право, не забезпечене необхiдними засобами захисту, втрачаi своi вiдмiнностi ознаки i риси, перестаi бути гарантiiю для його здiснення. Цiкавi думки були висловленi В.Грибановим.[1]

Вказаний автор, вiдзначаючи велике теоретичне i практичне значення цього питання, пiдкреслюi, що право на захист являi собою тих можливостей, якi закон надаi особi для захисту того або iншого права.

Поняття права на захист В.Грибанов звтАЩязуi з наявнiстю у правомочноi особи сукупностi ряду таких можливостей, як можливiсть здiйснити право своiми дiями вимагати певноi поведiнки вiд зобов'тАЩзальноi особи, звернутись до компетентних державних або громадських органiв з вимогою захисту порушеного або оспорюваного права.

Справедливо не погоджуiться В.Грибанов з висловлюваними в лiтературi думками про те, що захист субтАЩiктивних прав притаманний лише органам держави, не враховуючи при цьому чiтких вказiвок у законi (ст.6 ЦПК Украiни) про рiзнi форми захисту субтАЩiктивного права органами громадськостi.[2]
Проблему права захисту необхiдно розглядати в рiзних аспектах.

Право на захист (для позивача) - це право на звернення до юрисдикцiйного органу з вимогою про захист порушеного або оспорюваного субтАЩiктивного права. Право на захист (для вiдповiдача) тАУ це використання ним процесуальних i матерiально-правових засобiв для вiдстоювання своii правоти, своiх iнтересiв . Захист вiдповiдача проти позову являi собою оспорювання тих обставин (в широкому значеннi цього слова), якi зробили для позивача можливим зверненням з позовом до суду. Як справедливо вказувалося в нашiй лiтературi, проблема права на захист у загально-теоретичному планi звичайно зво диться до питання про право на позов[3]
.

У науцi цивiльного процесуального права одним з найбiльш спiрних питань i питання про право на позов. У зв'язку з рiзним пiдходом до аналiзу цього поняття у нього вкладаiться найрiзноманiтнiший змiст. Однi вченi розглядають право на позов як iдине поняття, але розрiзняють в ньому матерiально-правову i процесуальну сто-
рони. Навiть у межах цiii групи вчених немаi iдиноi думки з приводу спiввiдношення цих двох сторiн позову.

Однi (проф. Вiльнянський С. РЖ.) поняття на позов зводили лише до матерiально-правовоi вимоги позивача до вiдповiдача[4]
.

Другi (проф. Юдельсон К. С.) вирiшальну ознаку права на позов вбачають у його процесуальному значеннi [5]
.

Нарештi, третi (проф. А. О. Добровольський, О. П. Клейнман) у поняття права на позов вкладають як матерiально-правовi, так i процесуальнi можливостi захисту права. Цьому загальноприйнятому iдиному поняттю права на позов протистоiть ще одна точка зору, згiдно з якою слiд розрiзняти право на позов у матерiальному значеннi i право на позов у процесуальному значеннi[6]
.

На мою думку, бiльш чiтко це питання розв'язане в роботах А. О. Добровольського. А. О. Добровольський вважаi, що позов маi двi сторони, вiдносно самостiйнi. Отже, i право на позов слiд розглядати i вивчати у двох аспектах: з процесуального боку i матерiально-правового.

У процесуальному значеннi право на позов тАФ це право на порушення судовоi дiяльностi. У матерiально-правовому значеннiтАФце право на задоволення позову. Дiя цивiлiстiв позов важливий як засiб здiйснення права. Для процесуалiстiв як засiб порушення процесу[7]
. Чiтке розумiння поняття права на позов дозволяi нам уявити i побудувати конструкцiю захисту вiдповiдача проти пред'явленого до нього позову.

Вiдомо, що захист проти позову може здiйснюватися у виглядi заперечення, шляхом пред'явлення зустрiчного позову[8]
. Заперечення як засiб захисту полягаi в тому, що вiдповiдач просто не визнаi, заперечуi заявлену до нього вимогу позивача.

При запереченнi позовних вимог обов'язок доказу обгрунтованостi позову лежить на позивачi[9]
. Якщо ж вiдповiдач, не обмежуючись простим запереченням позову, наводить мотиви свого заперечення, то це вже буде заперечення проти позову. У своiх запереченнях вiдповiдач може посилатися на фактичнi обставини, якi пiдтверджують вiдсутнiсть у позивача спiрного права. Вiн також може заперечувати проти своii вiдповiдальностi за позовом, посилаючись на юридичнi обставини. Обов'язковiсть доказу цих обставин покладаiться на вiдповiдача.

Отже, заперечення проти позову тАФ це пояснення вiдповiдача з приводу правомiрностi виникнення i розвитку процесу, проти заявлених вимог позивача по сутi Як вже вiдзначалося вище, право на позов включаi у себе двi сторони: право на пред'явлення позову i право на задоволення позову. З врахуванням цього слiд розрiзняти: процесуальнi заперечення вiдповiдача i заперечення матерiально-правовi.

В своiй роботi я використавув архiвнi матерiали, та Постанови Верховно Суду колишнього СРСР, вважаючи , що розробленi рекомендацii та вказiвки , що були ним проведенi зберегли свою актуальнiсть i важливiсть до цього часу

1.Загальна характеристика осiб, що беруть участь в цивiльному процесi.

Порушення цивiльних справ проходить у випадку виникнення спорiв мiж громадянами, органiзацiями та рiзними юридичними особами. Разом з тим, крiм безпосередньо сперечаючих сторiн, якi беруть участь в процесi, як носii субтАЩiктивних прав та обовтАЩязкiв, в ньому беруть участь i iншi особи, якi не мають юридичноi зацiкавленостi у результатi справи.

Хто ж саме бере участь в цивiльному процесi, i вiдповiдно будуть вказанi в кожному судовому протоколi, а також рiшеннi та ухвалii суду. Це позивач i вiдповiдач, третi особи, прокурор, свiдки, експерти, перекладачi, органи державного управлiння i особи, захищаючи вiд свого iменi права iнших громадян, наприклад, органи опiки, в справах поруючих iнтереси дiтей, представниики громадськостi

Органи внутрiшнiх справ надiленi правами юридичноi особи- райвiддiл - трудовоi установи, частини внутрiшнiх вiйськ МВС, пiдроздiли пожежноi охорони, лiкувально- трудовi профiлакторii, пiдроздiли конвойноi служби можуть бути в цивiльнiй справi: позивачем, наприклад, по спору про вiдшкодування шкоди, спричиненоi неправомiрними службовими, дiями посадових осiб мiлiцii при охоронi громадського порядку. Всi учасники цивiльного процесу по конкретнiй справi можна видiлити на двi великi групи. В першу входять тi, якi мають самостiйний юридичний iнтерес до результату розгляду судом справи;

до тАУдругоi тi, що сприяють здiйсненню правосуддя, але не мають самостiйноi заiнтересованостi в результатi справи.

Перших- закон називаi тАЬособами, якi беруть участь в справiтАЭ (ст.98 ЦПК Украiни), других- тАЬучасниками процесу сприяючих правосуддютАЭ. До першоi групи вiдносяться, наприклад, позивач, який починаi процес, щоб досягти захисту свого матерiального права або iнтересу.

До тАУ другоi групи вiдносяться - свiдок, який лише iнформуi суд про те, що йому вiдомо, наприклад, про взаiмовiдносини вiдповiдача з особою, яка порушила справу. Позивач надiлений процесуальними правами. Здiйснюючи iх вiн активно впливаi на хiд процесу. Свiдок же, тiльки являючись учасником процесу, нiякого впливу на його розвиток вплинути не може - його роль в процесi пасивна.

Отже, до осiб, якi беруть участь в процесi, вiдносяться всi тi учасники процеса, якi захищають своi цивiльнi права та законнi iнтереси чи захищають вiд свого iменi права та iнтереси iнших осiб. Вони надiленi з цiiю цiллю процесуальними правами i обовтАЩязками, виконання яких i впливаi на хiд i розвиток процесу.

У вiдповiдностi до ст.98 ЦПК Украiни до осiб, якi беруть участь у справi вiдносяться: третi особи, прокурор, органи державного управлiння iншi кооперативнi органiзацi iх обтАЩiднання чи окремi громадяни у випадках, коли вони по закону вони можуть звертатись в суд за захистом прав та iнтересiв третiх осiб, а також заявники та зацiкавленi особи, органи державного управлiння, державнi органiзацii кооперативи, по справам окремого провадження i справах, якi виникають iз адмiнiстративно-правових вiдносин.

Особи, якi беруть участь в справi, надiленi широкими процесуальними правами стаття 99 ЦПК Украiни перераховуються цi права.

До них вiдносяться: Право знайомитись з матерiалами справами, робити виписки iз них, робити копii, заявляти вiдводи, предтАЩявляти докази, представляти докази, брати участь у дослiдженнi доказiв, задавати питання iншим учасникам процесу, заявляти клопотання, давати пояснення суду, давати своi висновки i доводи по всiх питаннях, виникають в ходi судового розгляду, заперечувати проти нових клопотання, доводiв i висновкiв iнших осiб, якi беруть участь в справi, оскаржувати рiшення i ухвали рiшення i ухвали, користуватись iншими правами, нааними цим Цивiльно-процесуальним кодексом Украiни.

2.Сторони в цивiльному процесi.

Майже в кожнiй цивiльнiй справi перед суддями постають люди з протилежними iнтересами, цiлi, яких вiдрiзняються одна вiд одноi. Ми вже говорили, що особа, яка звертаiться до суду за захистом своiх прав чи законних iнтересiв, вважаi, що вони несправедливо порушенi - називаiться позивачем, а його опонента тАУ вiдповiдачем. Двоi вони називаються сторонами. В справах окремого провадження сторiн немаi. В суд зтАЩявляiться громадянин чи представник юридичноi особи, яких закон називаi заявниками.

Вiд iнших осiб, якi беруть участь в справi, сторони вiдрiзняються тим, що процес ведеться вiд iх iменi в захист iх субтАЩiктивних прав i iнтересiв, на сторони поширюються в повнiй мiрi законна сила судового рiшення, сторони несуть судовi витрати, у випадку вибування з процесу однiii з сторiн його мiсце займаi правонаступник (так, буваi, як правило, коли позивач чи вiдповiдач помираi, лiквiдуiться юридична особа, яка являiться стороною по справi), сторони мають права по розпорядженню обтАЩiктом процесу.

Позивач вправi змiнити пiдстави чи предмет позову, збiльшити чи зменшити розмiр позовних вимог, вiдмовитись вiд позову. Вiдповiдач вправi визнати позов, сторони можуть завершити справу мировою угодою. Всi цi дii знаходяться пiд контролем i при безпосереднiй участi суддi.

Сторони користуються рiвними процесуальними правами. На сторону, яка недобросовiстно заявила позов чи спiр проти позову. З метою затягування чи ускладнення процесу, судом може бути накладений обовтАЩязок виплатi iншiй сторонi винагороди за фактичну втрату робочого часу у вiдповiдностi до середнього заробiтку, але не бiльше 5% вiд задоволеноi суми позову. Ведення процесу вiд свого iменi i в захист субтАЩiктивних прав та iнтересiв, поширення на учасникiв процесу сили судових рiшень, несення судових витрат характерне також для тАЬскаржникiвтАЭ i заявникiв з непозовних справа. Вiдмiннiсть складаiться в тому, що по справах якi виникають з адмiнiстративно-правових вiдносин, не стягуються судовi витрати, а по справам окремого провадження, за загальним правилом захищаiться не субтАЩiктивне право, а законний iнтерес.

В справi можуть брати участь декiлька позивачiв чи вiдповiдачiв, заявникiв, наприклад Пленум Верховного Суду СРСР в Постановi № 2 вiд 3.04.тАЩ87р - звернув увагу на те, що при розглядi позовних вимог громадянина чи заяви прокурора про визнання ордера недiйсним суд зобовтАЩязаний притягнути до участi з вiдповiдачем i виконком на якого повинен бути покладений обовтАЩязок надати iнше жиле примiщення основою для спiвучастi служать однорiднiсть вимог i iх тiсний взаiмозвтАЩязок.

Цiль такоi спiвучастi - економiя часу, судових витрат i працi суддi. Однорiднi рiшення аналогiчних питаннях не виносяться одне за iншим в декiлькох провадженннях, сукупнiсть справ розглядаiться одночасно.

Спiвучасть може бути необхiдна, коли окремий розгляд однорiдних вимог неприпустимим. Основою обовтАЩязковою спiвучастi i загальне право чи борг, наприклад, при предтАЩявленнi позову батьком, до одного iз своiх дiтей про витребуваннi коштiв на прожиття, суд в якостi вiдвiдувачiв може притягнути i iнших дiтей.

Кожен з учасникiв-самостiйний субтАЩiкт процесу, вiн не позвтАЩязаний волею iнших i не звтАЩязуi iх в свою чергу. РДдиний виняток- випадок, коли один з спiвучасникiв оскаржив рiшення, але воно в силу ст.296 ЦПК Украiни, може бути розглянуто i у вiдношеннi осiб, не подавших скаргу. Крiм того, спiвучасники якi виступили на тiй сторонi, що й сторона яка подала скаргу можуть приiднатись до скарги, не вносячи вiдповiдного державного мита.

Ще одним варiантом ускладнення процеса, крiм участi в ньому спiвпозивачiв, а iнколи i тих iнших одночасно, являiться замiна неналежноi сторони.

Пленум Верховного Суду СРСР в постановi № 8 вiд 18 04 тАЩ86р тАЬПро застосування судами законодавства при розглядi спорiв виникаючих iз авторських правовiдносинтАЭ- вказав, що справам про авторство (спiвавторство) на твiр належним вiдповiдачем, являiться особа, яка по твердженню позивача присвоiла твiр, якщо до неi предтАЩявлена вимога про захист порушеного авторського права. В необхiдних випадках, органiзацiя , яка випустила в свiт твiр, може бути притягнута до справи в якостi вiдповiдача i по iнiцiативi суду.

Належна сторона - власник чи спiрних прав чи спiрних обовтАЩязкiв.

Неналежна сторона - особа, по вiдношеннi до якоi по матерiалам справи виключаiться твердження про те, що вона являiться субтАЩiктом спiрних матерiалiв правовiдносин.

У вiдповiдностi до ст.105 ЦПК Украiни суд встанов пiд час розгляду справи, що позивач чи вiдповiдач неналежнi, може не зупиняючи справу замiнити зi згоди позивача первiсного позивача чи вiдповiдача - належним. Якщо первiсний позивач не бажаi вибути iз процеса, належного позивача суд сповiщаi про можливiсть вступу в справу в якостi третьоi особи з самостiйними позовними вимогами.

Коли первiсний позивач не згiдний вибути iз процеса, а належний не хоче вступити в нього, справа продовжуiться без замiни, суд в позовi вiдмовляi. При вступi нового позивача в процес суд веде процес з двома позивачами i в залежностi вiд обставин виносить рiшення застосовуючи до позивача належному; неналежному же позивачу вiдмовляi в позовi.

При вибуттi неналежного позивача iз процесу i вступi в нього належного в процес починаiться знову на замiну вiдповiдача також вимагаiться згода позивача, якщо вона отримана, суд звiльняi первiсного вiдповiдача вiд участi в справi i притягуi нового. Процес починаiться спочатку. Якщо позивач не погоджуiться на замiну вiдповiдача, суд залишаi зi своii сторони в справi, притягуi належну, проводить процес з двома вiдповiдачами i виносить заключне рiшення.

Вiд замiни неналежноi сторони слiд вiдрiзняти процесуальне правонаступництво. Основа його тАУ правонаступництво в матерiальних правовiдносинах, якi являються i предметом спору, перехiд на протязi процеса прав та обовтАЩязкiв по спiрних правовiдносинах до iншоi особи-внаслiдок спадку чи лiквiдацii юридичноi особи, з переходом прав i майна до iншоi органiзацii. Цей випадок носить назву загального правонаступництва. Можлива i часткове правонаступництво по причинi переводу боргу чи уступки вимог права вимоги до iншоi особи.

Правонаступництво допустиме в будь-якiй стадii процесу. Процес продовжуiться з того моменту, коли виник спiр про правонаступництво, а не спочатку.

3. Поняття принципiв цивiльно-процесуального права.

В принципах права вiдображаiться вiдношення людей до права в якостi соцiальноi цiнностi. Тому в них як у фокусi сконцентровано вiдображаiться зацiкавленiсть певноi групи осiб надiлити своi право такими рисами, якi б в найбiльшiй ступенi могли задовiльнити iх потреби принцити складають основу будь-якоi системи права i кожноi його галузi.

Не являiться винятком i цивiльно-процесуальне право, яке i самостiйною галуззю права, i якiй характернi як загальнi риси так i визначена специфiка, що характерна лише для окремоi галузi.

Радикальнi змiни в полiтичнiй i економiчнiй системi Украiни потребують належного правового забезпечення. Одночасно i сама правова система вимагаi в обновленнi змiсту, органiзацiйних форм i методiв функцiонування. Не останню роль в цiй роботi вiдводиться i тим основностворюючим началам, на яких будуються судова система i ii дiяльнiсть- принципам.

Про поняття принципiв в науцi цивiльно-процесуального права висловленi рiзнi думки. Суть одного з них складаiться в тому, що принципи визначаються основостворюючi начала, на яких будуiться цивiльний процес i якi виражають завдання правосуддя по цивiльним справам, характеризують методи iх здiйснення. З точки зору, наприклад, професора В.М.Семенова, принципи - це якiснi особливостi, якi складають iдейно-полiтичнi начала права i виражають класову направленiсть, конкретний соцiальний тип, специфiчнi особливi права.[10]

Всi принципи цивiльного процесуального права отримали законодавче закрiплення в його нормах. Однак з позицiй юридичноi технiки вони вираженi в законах по-рiзному. Однi з них - iх бiльшiсть- сформулюванi законом в окремих статтях, наприклад принцип гласностi судового розгляду, незалежностi суддiв та iншi. Деякi принципи виражаються в змiстi окремих норм та iнститутiв i випливають з них шляхом теоретичного аналiзу та узагальнення. Наприклад, суть принципу диспозитивностi - наука цивiльно-процесуального права випливаi iз змiсту ст. 160 ЦПК Украiни та iнших статей.

4.Склад, система i класифiкацiя принципiв цивiльного

процесуального права.

Сукупнiсть принципiв цивiльного процесуального права в iх тiсному взаiмозвтАЩязку утворюi чiтку систему. ВзаiмозвтАЩязок принципiв проявляiться по-рiзному: однi з них розвиваються та доповнюють положення iнших принципiв; у iнших випадках однi принципи являються гарантiями iнших, сприяють перетворенню iх в практику i т.д. Повнота здiйснення кожного принципу залежить вiд послiдовностi дотримання iнших однаково значимих положень. РЗх взаiмозвтАЩязок визначаiться iднiстю вираженню в них iдеях, цiлеспрямованiстю до досягненню iдиноi мети.

В iдинiй системi принципiв кожен з них вiдiграi самостiйну роль. Тi чи iншi принципи можуть мати певне значення i знаходять найбiльше проявлення в однiй iз стадiй цивiльного процесу або окремих iнститутах, але загальне значення кожного принципу визначаiться його взаiмозвтАЩязком з iншими, комплексним впливом принципiв на дiяльнiсть правосуддя по цивiльних справах.

Класифiкацiя принципiв цивiльного процесуального права може бути проведена по рiзним ознакам (критерiям) i в певнiй мiрi маi субтАЩiктивний характер. Пiдтвердженню цьому - рiзнi точки зору на проблему класифiкацiю принципiв. Однак, слiд мати на увазi, що будь-яка класифiкацiя принципiв цивiльного права умовна, так як вони взаiмоповтАЩязанi i взаiмообумовленi.

В той же час класифiкацiя принципiв даi можливiсть визнати роль, мiсце i значення кожного з них. Традицiйною, вважаiться класифiкацiя принципiв по джерелам iх нормативного забезпечення: вiдповiдно видiляють:

В· принципи, закрiпленi у Конституцii Украiни

В· принципи закрiпленi в законодавствi про судоустрiй та судове провадження.

М.А. Гурвич, подiляючи погляди угорського процесуалiста Л.Неваi, за основу класифiкацii принципiв цивiльного процесуального права взяв критерiй - роль цих принципiв в здiйсненнi правосуддя. В залежностi вiд неi вiн вiв розмову про органiзацiйнi та функцiональнi принципи судового провадження[11]
. Пiзнiше, удосконаюючи дану класифiкацiю, вiн запропонував iнший критерiй-обтАЩiкт врегулювання, видiлив двi групи принципи загального значення: принципи визначаючi демократизм цивiльного права, i принципи, якi виражають законнiсть в процесi. К.С.Юдельсон стосовно до принципiв цивiльного процесуального права виразив класифiкацiю принципiв, запропоновану С.С. Алексiiвим в загальнiй теорii права, в залежностi вiд того, яку область правових вiдносин вони поширюються[12]
:

В· загально-правовi принципи, виражаючi склад цивiльного процесуального права;

В· мiжгалузевi принципи, одночасно характернi цивiльно-процесуальному праву та сумiжним з ними галузями;

В· принципи цивiльно- процесуального права, якi виражають змiст саме цiii галузi права (галузевi принципи);

В· принципи правових iнститутiв, якi виражають змiст i особливостi кожного iнституту цивiльно- процесуального права.

В учбовiй та науковiй лiтературi можна зустрiтити i iншi варiанти класифiкацii приципiв. Класифiкацiя принципiв цивiльного процесуального права по джерелу iх закрiплення (а саме видiленнi конституцiйних принципiв) маi певний змiст, оскiльки вказанi принципи впливають на весь змiст цивiльно-процесуального права, так як Конституцiя Украiни - це юридична база для всього украiнського законодавства. Однак видiлення конституцiйних принципiв не означаi приниження iнших, прямо сформулюваних в Конституцii. Всi принципи однаково важливi та обовтАЩязковi.

Конституцiйними принципами цивiльного процесуального права являються:

В· здiйснення правосуддя по цивiльним справам тiльки судом;

В· незалежнiсть суддiв i пiдкоренню iх тiльки Закону;

В· гласнiсть судового розгляду;

В· рiвнiсть перед законом та судом

В· змагальнiсть

В· рiвнiсть сторiн.

До галузевих принципiв цивiльного процесуального права, закрiпленнi в законодавствi про судопровадження вiдносять:

В· врахування одноособового та колегiального розгляду цивiльних справ в судах;

В· нацiональна мова судового провадження;

В· участь громадськостi в судовому провадженнi ;

В· безпосереднiсть в дослiдженнi доказiв;

В· безперервнiсть судового розгляду.

4а. Конституцiйнi принципи цивiльного процесуального права.

Здiснення правосуддя по цивiльним справам тiльки судом Правосуддя в Украiнi здiйснюiться тiльки судом (ст.124 Конституцii Украiни). Судову систему в Украiнi складаi Коституцiйний Суд Укрiани, суди загальноi юрисдикцii та арбiтражнi (господарськi) суди. РЗх дiяльнiсть направлена на розгляд кримiнальних та цивiльних справ i тому завжди повтАЩязана з необхiднiстю застосування державного примусу. В цьому полягаi особлива роль суду серед iнших правозастосовуючих та правоохоронних органiв.

Крiм того, судовi органи в силу специфiки органiзацii i процесуальноi форми дiяльностi поставленi в особливi умови, що даi iм можливiсть розiбратись в найскладнiших ситуацiях кримiнального злочину, чи цивiльного правопорушення, правильно тлумачити i застосовувати закон, та винести законне, обгрунтоване, справедливе рiшення. Все це маi важливе принципове значення для виконання функцiй правосуддя. Оскiльки держава поклада здiйснення правосуддя тiльки на судом, вона категорично забороняi кому б то не було займатись судовою дiяльнiстю i застосовувати примус до правопорушникiв в формi правосуддя.

Розгляд деяких категорiй цивiльних справ у випадках, вказаних в законi, третейськими судами, а також iншими державними органами i громадськими органiзацiями не явлiться правосуддям, тому що суд i тiльки суд- iдний державний орган, здiйснюючий правосуддя в певнiй процесуальнiй формi, чiтко регламентуючих законом, тiльки суд маi право позбавити громадянина його особистих, майнових та iнших прав.

Чiтко визначений процесуальний порядок розгляду та вирiшення цивiльних справ характерний лише для судового провадження розгляд цивiльних справ iншими органами i органiзацiями не обмежуiться жорсткою процесуаль

Вместе с этим смотрят:

"Заказные" убийства и их предупреждение

"Зеленые", как субъект мировой политики

"Земледельческий закон" Византии, система хозяйства, формы собственности и аренды византийской общины

"Присвоение" и "растрата": сущность и признаки

"Русская Правда" как памятник Древнерусского права